.

Ревматоїдна міопатія: методи оцінки, фармакологічна та функціональна корекція (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
145 3419
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

„ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ імені академіка М.Д.СТРАЖЕСКА”

УРСОЛ НАТАЛІЯ БОРИСІВНА

УДК 616.89.611.1

Ревматоїдна міопатія: методи оцінки, фармакологічна та функціональна
корекція

(клініко-експериментальне дослідження)

14.01.12-ревматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Вінницькому національному медичному університеті

ім. М.І. Пирогова МОЗ України та Хмельницькій обласній лікарні МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Станіславчук Микола Адамович, завідувач кафедри

факультетської терапії
Вінницького національного

медичного університету ім.
М.І.Пирогова.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Бабиніна Лідія Яківна,

професор кафедри сімейної
медицини Національної

медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

МОЗ України;

доктор медичних наук, професор

Яременко Олег Борисович,

професор кафедри госпітальної
терапії № 1 Національного

медичного університету ім. О.О.
Богомольця

МОЗ України.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України,

кафедра пропедевтики внутрішніх
хвороб.

Захист відбудеться „26” вересня 2006 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01 при Національному
науковому центрі “Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска”
АМН України (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного наукового
центру „Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” АМН України
(03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5).

Автореферат розісланий „22” серпня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01 Деяк С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ревматоїдний артрит (РА) як системне захворювання
сполучної тканини, характеризується значною поширеністю, неухильно
прогресуючим перебігом, ураженням багатьох органів та систем організму,
ранньою інвалідизацією хворих [В.М. Коваленко, 2002; J. Fransen et al.,
2002; A. Young, J. Dixey et al., 2002]. За даними експертів ВООЗ на РА
страждають в залежності від етнічної приналежності та соціального
прошарку від 0,6 до 7% населення, а захворюваність становить в
середньому 0,02% [A.J. Silman, J.E. Pearson, 2002; D. Symmons et al.,
2002]. В українській популяції поширеність РА складає 330 на 100 тисяч
населення [В.М. Коваленко, 2005]. Значні збитки, які несе суспільство у
зв’язку з ранньою інвалідизацією працездатного населення, робить РА не
тільки медичною, але й соціальною проблемою. Втрату працездатності
хворими на РА традиційно пов’язують з прогресуванням
ерозивно-деструктивних змін в суглобах, формуванням контрактур та
анкілозів [T. Uhlig et al., 2000; A. Young et al., 2000; T.K. Kvien,
2002]. В той же час, м’язова система, яка є складовою опорно-рухового
апарату і в значній мірі визначає фізичну і функціональну здатність, в
цьому контексті залишається поза увагою дослідників. Для РА є
характерним ранній розвиток аміотрофії, особливо поблизу запалених
суглобів [В.Н. Коваленко и др., 2001].

Клінічно м’язовий синдром при РА проявляється міалгіями, порушенням
тонусу (гіпотонія, гіпертонус), зменшенням м’язової маси (гіпотрофія,
генералізована аміотрофія), слабкістю скелетних м’язів [И.В. Иткина,
1995; Р.А. Хабиров, 1996; Е.А. Уланова и др., 2002; A. Hakkinen et al.,
2001, 2005]. Сьогодні обговорюється кілька механізмів ураження скелетної
мускулатури при РА: ревматоїдний імунокомплексний васкуліт, довготривала
імобілізація, вплив прозапальних цитокінів, які викликають міоліз [В.И.
Мазуров, А.М. Лила, 2000; L.C. Rall, R. Roubenoff, 2004], порушення
трофіки внаслідок ураження периферичної нервової системи [В.Н. Коваленко
и др., 2001; R.Rosenbaum, 2001]. Дещо рідше активний запальний процес
супроводжується міозитом з вогнищами некрозу м’язових волокон,
підвищенням рівня креатинкінази (КК), трансаміназ, альдолази [Р.М.
Балабанова, 1997]. Не виключене і ятрогенне походження міопатії,
оскільки остання може бути побічним ефектом тривалого застосування таких
препаратів як D-пеніциламін чи глюкокортикоїди [O. Miro et al., 1996; M.
Touno et al., 1996; O.R. Madsen, C. Egsmose, 2001]. У більшості хворих
існує сукупність патогенетичних чинників ураження скелетної мускулатури,
що і призводить до прогресуючої м’язової слабкості, яка є вагомим
додатковим фактором ранньої інвалідизації хворих на РА [В.А. Насонова,
Н.В. Бунчук, 2001; A. Hakkinen et al., 2001]. А тим часом основні
лікувальні заходи при РА спрямовані переважно на суглобовий синдром,
залишаючи поза увагою м’язовий компонент функціональної неспроможності
пацієнтів.

До теперішнього часу залишаються до кінця не з’ясованими патогенетичні
механізми ураження м’язів при РА, участь в них прозапальних цитокінів,
не вивчено зв’язок патології м’язів з активністю та стадією
захворювання, характером лікування. Не визначена роль ревматоїдної
міопатії в формуванні функціональної недостатності хворих, не розроблено
простих, але об’єктивних методів її оцінки, фармакологічної та фізичної
корекції. Наукові дослідження, присвячені цій проблемі, поодинокі і
носять суперечливий характер [Н.В. Чичасова и др., 2002; G. Stucki et
al., 1998; A. Hakkinen, 2004; D. Kane et al., 2004; A. Hakkinen et al.,
2005].

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри
факультетської терапії Вінницького національного медичного
університету ім. М.І. Пирогова „Розробити комплекс заходів по
підвищенню ефективності реабілітації хворих на ревматоїдний
артрит на стаціонарному, амбулаторному та санаторно-курортному етапах”
(№ держреєстрації 0101 U 006178). Пошукувач є співвиконавцем теми.

Мета дослідження. На основі вивчення біохімічних, гістологічних та
функціональних маркерів ревматоїдної міопатії науково обґрунтувати нові
підходи до її фармакологічної та функціональної корекції.

Задачі дослідження.

В експерименті на моделі ад’ювантного артриту щурів оцінити стан м’язів
в процесі формування артриту та його розвитку, оцінити можливість
використання тіотриазоліну (ТТ), як засобу корекції ад’ювантної міопатії
та токсичного впливу метотрексату (МТ).

Запропонувати комплекс лабораторно-інструментальних діагностичних тестів
для виявлення ревматоїдної міопатії, визначення її важкості та основних
чинників прогресування.

Вивчити клінічні, біохімічні, гістологічні, в т. ч. ультраструктурні та
функціональні зміни м’язів у хворих на РА, їх зв’язок з активністю та
стадією захворювання, функціональним станом пацієнтів, характером та
ефективністю фармакотерапії.

Розробити простий і доступний для використання в амбулаторних умовах
метод оцінки функціонального стану м’язів у хворих на РА, визначення
величини необхідного ізометричного навантаження та контролю за
ефективністю реабілітації пацієнтів.

Розробити та запропонувати для клінічного використання комплекс
дозованого індивідуалізованого ізометричного навантаження, який може
застосовуватись у хворих незалежно від активності патологічного
процесу, глибини деструктивних змін в суглобах, наявності контрактур та
анкілозів.

Оцінити вплив вітчизняного препарату з політропними властивостями – ТТ
на ефективність лікування хворих на РА, побічні дії МТ та покращення
функціональної реабілітації пацієнтів з використанням ізометричного
навантаження.

Об’єкт дослідження – ад’ювантна міопатія у щурів, ревматоїдна міопатія у
хворих на РА.

Предмет дослідження – ефективність функціональної корекції ревматоїдної
міопатії дозованим ізометричним навантаженням та тіотриазоліном.

Методи дослідження – клінічні, біохімічні, імуноферментні,
антропометричні, інструментальні, морфологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в вітчизняній практиці
оцінено роль аутоімунного запалення в розвитку міопатії та вивчено вплив
базисної терапії МТ на стан м’язів в процесі моделювання ад’ювантного
артриту щурів. В експерименті підтверджено двофазність формування
ад’ювантної міопатії з переважанням елементів запалення на ранніх етапах
і дистрофічно-склеротичних процесів в пізній стадії розвитку
ад’ювантного артриту. Встановлено, що застосування МТ не тільки не
зменшує прояви міопатії, але й справляє помірний міотоксичний вплив.

Удосконалено методи оцінки стану м’язової системи у хворих на РА шляхом
комплексного підходу, на різних рівнях (організму, тканини,
ультраструктури) з використанням інструментальних, біохімічних та
морфологічних методів дослідження. Встановлено, що у хворих на РА під
впливом хронічного аутоімунного запального процесу відбувається втрата
маси тіла переважно за рахунок його м’язового компоненту з відносним
накопиченням жиру і формуванням у частини хворих синдрому „кахектичного
ожиріння”. Оцінено взаємозв’язок між вираженістю ревматоїдної міопатії
та вмістом в крові прозапальних цитокінів (ТНФ-б, ІЛ-1в, ІЛ-6).
Встановлено, що втрата м’язової маси у хворих асоціюється з високим
вмістом в крові ТНФ-б, ІЛ-6 та ІЛ-1в. Максимальної сили зворотний
зв’язок виявлено між часткою м’язів в масі тіла та рівнем ТНФ-б.
Доведено, що маса м’язів та індекс м’язової сили разом з
рентгенологічною стадією захворювання є вагомими чинниками
функціональної здатності хворих на РА.

Вперше в вітчизняній клінічній практиці розроблено комплекс фізичної
реабілітації пацієнтів з використанням дозованого індивідуалізованого
ізометричного навантаження (ДІІМН). Показано, що виконання комплексу
ДІІМН супроводжується зниженням вмісту в крові прозапальних цитокінів,
які володіють катаболічними властивостями, що є одним з можливих
механізмів позитивного впливу ізометричного навантаження на синдром
міопатії у хворих на РА.

Виявлено здатність вітчизняного препарату з політропними властивостями
ТТ запобігати побічним діям МТ та формуванню аутоімунної міопатії.
Показано в експерименті та підтверджено в клініці, що ТТ володіє
помірною власною протизапальною активністю при РА.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано
лабораторно-інструментальний комплекс для оцінки стану м’язової системи
у хворих на РА, який дозволяє об’єктивізувати зміни опорно-рухового
апарату і визначити вклад м’язового компоненту в загальну втрату
функціональної здатності пацієнтів.

Створено прилади для визначення сили м’язових скорочень, тренувань
м’язів кінцівок та контролю за ефективністю лікування. Розроблено метод
фізичної реабілітації пацієнтів з ревматоїдною міопатією шляхом
використання дозованого ізометричного навантаження, який може
застосовуватись у хворих на РА незалежно від активності запального
процесу, важкості деструктивних змін в суглобах, наявності контрактур та
анкілозів.

Встановлено в експерименті на моделі ад’ювантного артриту щурів, що ТТ
зменшує негативний вплив МТ на печінку, справляє помірну протизапальну
дію, зменшує прояви ад’ювантної міопатії. На основі експериментальних
досліджень з метою профілактики та корекції ревматоїдної міопатії та
зменшення побічних дій МТ у хворих на РА обгрунтовано включення до
комплексу лікування ТТ, розроблено покази до його призначення.

Впровадження результатів дослідження в практику. Матеріали
дисертаційної роботи впроваджено в клінічну практику ревматологічних
відділень Хмельницької обласної лікарні, Хмельницької міської лікарні,
Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, Українського
державного науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведено
патентно-інформаційний пошук, проаналізовано літературні дані,
сплановано і виконано моделювання ад’ювантного артриту, клінічні
дослідження. Експериментальну частину виконано на базі центральної
науково-дослідної лабораторії ВНМУ ім. М.І. Пирогова. Морфологічну
частину дослідження проведено під керівництвом доцента кафедри
гістології к. мед. н. А.П. Короля та за участі патанатома вищої
категорії Хмельницького державного патолого-анатомічного центру –
к.мед.н В.М. Сарнацького. Автором особисто проведено статистичну
обробку отриманих результатів, їх аналіз, написання усіх розділів
дисертації, формулювання висновків та практичних рекомендацій. В
роботах, опублікованих у співавторстві, автору належить основна ідея та
фактичний матеріал.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження
представлялись та доповідались на Всеукраїнській науково-практичній
конференції з міжнародною участю „Сучасні аспекти діагностики та
лікування захворювань внутрішніх органів”, Вінниця, 2003; Всеукраїнській
науково-практичній конференції з міжнародною участю „Сучасні методи
діагностики і лікування в клініці внутрішніх хвороб”, Вінниця, 2004;
Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні питання
медико-соціальної експертизи та реабілітації інвалідів”, Вінниця, 2004;
ІV Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю з
клінічної фармакології „Актуальні питання фармакології”, Вінниця, 2004;
Міжнародному конгресі в Единбурзі (Велика Британія) „The British
Society for Rheumatology Annual Meeting, Edinburgh,” 21-23 April 2004,
Міжнародному конгресі в Бірмінгемі (Велика Британія) „The British
Society for Rheumatology Annual Meeting, Birmingham”, 19-22 April 2005,
ІV Національному конгресі ревматологів України, Полтава, 2005.

Апробація результатів дисертації відбулась 29 грудня 2005 р. на
спільному засіданні кафедр факультетської терапії, госпітальної терапії
№1, загальної та біоорганічної хімії, гістології та клінічної фармації
Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 друкованих робіт,
в тому числі 4 статті в журналах, зареєстрованих ВАК України, 2
деклараційні патенти України на винахід та 7 тез у матеріалах наукових
конференцій та конгресів.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
193 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду
літератури, матеріалів, моделей і методів дослідження, трьох розділів
власних досліджень, обговорення одержаних результатів, висновків,
практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Текст дисертації
ілюстровано 38 таблицями, 23 малюнками (з них 13 мікрофотографій).
Список літератури містить 281 джерело, з яких 88 кирилицею та 193
латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Експериментальна частина дослідження
проведена на 52 щурах популяції Вістар вагою 115-185 г. Модель
ревматоїдного артриту – ад’ювантний артрит (АА) щурів викликали
введенням під апоневроз підошви тварин 0,1 мл повного ад’юванта Фрейнда,
що містить 0,5 мг вбитої вакцини БЦЖ на вазеліновій олії з ланоліном в
співвідношенні 1:1. МТ чи ТТ тваринам вводили упродовж 2 тижнів – з
14-го по 28-й день експерименту. Було сформовано 5 груп
експериментальних тварин. Першу групу склали 8 здорових щурів, яким не
вводили лікарських препаратів (здоровий контроль). Друга група – АА без
лікування (17 тварин). Тварини 3-ої групи (9 щурів) упродовж 14 днів
отримували інтрагастрально МТ в дозі 0,1 мг/кг. Щурам 4-ї групи (10)
інтрагастрально вводили ТТ в дозі 25 мг/кг. Тварини 5-ї групи (8)
отримували комбіновану терапію MT та TT. З досліду тварин виводили
шляхом декапітації під легким ефірним наркозом: 9 тварин з групи АА без
лікування на 14-й день та решту – на 28-й день експерименту.

У тварин визначали масу м’язів стегна та активність КК в процесі
формування АА і при застосуванні різних варіантів лікування. Крім цього,
розраховували питому масу м’язів стегна, як відношення маси м’язів
стегна до загальної маси тіла, та проводили морфологічне дослідження
чотириголового м’язу стегна. Активність КК (КФ 2.7.3.2.
аденозинтрифосфаткреатинфосфокіназа) визначали з використанням
стандартного набору фірми „LACHEMA” (Чеська Республіка). Морфологічне
дослідження м’язів здійснювали загальноприйнятими методами після
фіксації матеріалу в формаліні і забарвлення гематоксилін-еозином та за
Ван-Гізон [Д.С. Саркисов, Ю.Л. Перова, 1996]. Морфометричний аналіз
проводили за допомогою окуляр-мікрометра [Г.Г. Автандилов, 1980].

Ефективність лікування АА оцінювали за динамікою об’єму ураженої
кінцівки та порогу больової чутливості [Ф.П. Тринус, 1975; М.А.
Станіславчук, 1997].

В гомогенаті печінки визначали вміст загальних ліпідів за реакцією з
фосфорнованіліновим реактивом, фосфоліпідів за їх здатністю утворювати
гідрофобний комплекс з феротіоціанатом амонію [А.А. Пентюк та ін.,
1987]. Рівень відновленого глутатіону визначали ензиматичним методом [K.
Asaoka, K. Takahashi, 1981], загального білку – мікробіуретовим методом
[Г.А. Кочетов, 1980], малонового диальдегіду – за реакцією з
тіобарбітуровою кислотою [Ю.А. Владимиров, А.И. Арчаков, 1972],
активність запального процесу – за рівнем серомукоїду та сіалових кислот
в сироватці крові [В.С. Камышников, 2000].

В умовах клініки усім хворим та здоровим особам визначали композицію
тіла. Для визначення частки жирового компоненту користувались методом,
що ґрунтується на вимірюванні товщини жирових складок в 4 ділянках тіла
(в ділянці тріцепсів, біцепсів, підлопатковій та надклубовій). На основі
цих визначень вираховували щільність тіла за формулою J. Durnin, J.
Womersley (1974), а потім за формулою W.E. Siri (1961) знаходили частку
жиру в масі тіла. Масу м’язів визначали за добовою екскрецією
креатиніну [K. E. Yarasheski et al., 1999].

Силу максимального скорочення (СМС) згиначів та розгиначів в ліктьовому
та колінному суглобах з обох сторін вимірювали за допомогою спеціально
сконструйованого приладу (Патент № 59256 А, Патент № 70892 А).
Користуючись показником СМС, знаходили індекс м’язової сили (ІМС)
за формулою: СМС хворого /середню СМС обстежених здорових осіб Ч 100
(%). Статичну витривалість визначали як час (с), упродовж якого хворі
могли утримувати скороченими м’язи на рівні сили максимального
скорочення. На основі СМС та статичної витривалості вираховували
максимальну роботу згиначів та розгиначів, як добуток СМС та статичної
витривалості.

Активність хвороби оцінювали за шкалою активності (DAS), як описано van
der Heijde D.M. та ін. (1998), функціональну спроможність – згідно HAQ.
Ефективність терапії контролювали за динамікою клінічних, лабораторних
показників та на основі критеріїв Американської колегії ревматологів
(ACR-20,50) [D.T. Felson et al., 1995]. Контроль здійснювали на початку
лікування, через 4, 12 та 24 тижні.

Активність АлАТ (КФ 2.6.1.2), АсАТ (КФ 2.6.1.1),
гамаглутамілтранспептидази (КФ 2.3.2.2), рівень білірубіну, cечовини,
креатиніну та С-реактивного білку визначали уніфікованими методами [В.В.
Меньшиков, 1987]. В сироватці крові досліджували вміст метаболітів
оксиду азоту – нітритів та нітратів за реакцією з реактивом Гріса [И.М.
Коренман, 1975; С.Сиггиа, Д.Г.Ханна, 1983].

Рівень цитокінів – ІЛ-1в, ІЛ-6 та ТНФ-б визначали імуноферментними
методами [R. Smith, S.Bagloni, 1987; H. Brailly et al., 1994] з
використанням стандартних наборів „Протеиновый контур”,
Санкт-Петербург (Росія) на аналізаторі STAT FAX-4100.

Гістологічні дослідження м’язової тканини виконувались за традиційною
методикою після пункційної біопсії m. brachioradialis, m. biceps.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за
загальноприйнятими методами варіаційної статистики. Розрахунки проводили
на персональному комп’ютері за допомогою пакету статистичних програм
“Мicrosoft Excel” для “Windows 2000”.

В експерименті та клініці користувались фармакопейними препаратами –
метотрексатом (метотрексат фірми „Ebewe”, Австрія) /№ П.06.99/00728 від
25.06.1999/ та тіотриазоліном (тіотриазолін фірми „Галичфарма,” Україна)
/№ П.05.01/03132 від 25.05.2001/.

Клінічна характеристика обстежених хворих. У відповідності до мети та
завдань обстежено 120 хворих на РА. Контролем служили 97 здорових осіб
для визначення композиції тіла, у 31 особи додатково досліджували
функціональні та лабораторні показники. Діагноз РА встановлювали на
основі критеріїв Американської колегії ревматологів (ACR, 1987) і
формулювали згідно класифікації, прийнятої в Україні [В.М. Коваленко,
2002]. У зв’язку з наявністю суттєвих відмінностей в тілобудові між
чоловіками та жінками і переважною поширеністю РА серед осіб жіночої
статі до дослідження включались лише жінки з активними проявами
захворювання.

Середній вік обстежених нами хворих склав 50,4±10,2 (±() років. У 31
обстеженої (26%) мала місце мінімальна активність захворювання, у 70
(58%) помірна активність і у решти 19 (16%) – висока активність РА.
Згідно критеріїв O. Steinbrocker та ін. (1949) перша рентгенологічна
стадія була встановлена лише у трьох (2,5%) хворих, друга стадія
діагностована у 77 (64,2%) пацієнтів, третя – у 39 (32,5%) і четверта –
у 1 пацієнтки.

В залежності від отриманої терапії всі хворі були розподілені на чотири
групи. Пацієнти усіх груп в якості базисного засобу отримували МТ в
дозах 7,5-15 мг в тиждень, за потребою призначались нестероїдні
протизапальні препарати та/або преднізолон в добовій дозі до 10 мг/добу,
фолієва кислота в дозі 5-7 мг/тиждень, ЛФК [А.Ф Каптелин, И.П. Лебедева,
1995]. Такий лікувальний комплекс був базовий – його отримували хворі
першої, контрольної групи. Хворим другої групи додатково призначали ТТ в
дозі 300 мг/добу упродовж 4 тижнів, 200 мг/добу – до 12 тижнів і по 100
мг на день ще 12 тижнів (усього 24 тижні). Пацієнти третьої групи на тлі
базового лікування виконували розроблений нами комплекс ДІІМН з
величиною разового навантаження на рівні 75% від сили максимального
скорочення два рази на тиждень, який вони освоїли в стаціонарі і
продовжували в амбулаторних умовах. Пацієнти ІV групи отримували
додатково ТТ в комбінації з комплексом ДІІМН.

Всі пацієнти, включені до дослідження, дали свою згоду, що було схвалене
Комітетом з біоетики при Вінницькому національному медичному
університеті ім. М.І. Пирогова.

Результати роботи та їх обговорення. Оцінка стану м’язової системи у
експериментальних тварин показала, що при АА вже на 14-й день після
введення ад’юванта має місце зниження не тільки загальної маси м’язів
стегна, але й їх питомої маси, оскільки втрата маси м’язів випереджала
втрату загальної маси тварин (табл. 1). Застосування МТ в дозі 0,1 мг/кг
справляло помірний позитивний вплив на рівень КК крові, однак не
запобігало падінню маси тіла і м’язів, при цьому втрата загальної маси
щурів навіть дещо прискорювалась. Введення ТТ в дозі 25 мг/кг було більш
ефективним як стосовно втрати загальної маси, так і стосовно збереження
маси м’язів. Маса м’язів стегна у щурів цієї групи на 28-й день досліду
була достовірно більшою, ніж у тварин без лікування та у лікованих МТ.
При цьому більшою була не лише абсолютна, але й питома маса м’язів
стегна. За умов комбінованої терапії (МТ + ТТ) не вдалось запобігти
втраті загальної маси тварин, однак питома маса м’язів стегна була
достовірно вищою в порівнянні з тваринами без лікування та у лікованих
МТ.

Дослідження активності КК виявило двофазність її динаміки в процесі
формування АА. В розпал ад’ювантної хвороби (14-й день) реєструвалось
підвищення активності ферменту (до 59,0±5,1 МО/л), а на момент стихання
аутоімунного процесу (28-й день) креатинкіназна активність падала значно
нижче контрольних величин (39,6±4,9 МО/л).

Таблиця 1

Вплив МТ, ТТ та їх поєднання на динаміку маси тіла, масу
м’язів стегна та

активність креатинкінази крові щурів з АА (M±(; n = 8-10)

Групи тварин Динаміка маси тіла

14-28 дні, % Маса

м’язів стегна, мг Питома маса м’язів стегна,

мг/г маси Креатинкіназа, МО/л

Інтактні щурі, 28-й день 109,6±3,1 1345±147 8,46±0,37 53,3±4,4

АА, 14-й день – 1128±118 7,55±0,65 59,0±5,1

р

рeiiI ???\ v z ? ? ?   ¤ ? 1/4 hs hs hs hs hs hs hs hs hs hs hs hs hs hs ?? hs hs hs hs hs hs hs hs hs hs hs ?? ??В???? ??В??'? ??В??'? ?E®E°E3/4EIEUEnaIIA ??В??'? ??В??'? ??В??'? ??В??'? hs hs hs hs ??В??'? U?r?r?+ hs hs ( hs hs hs hs hs hs hs (0,59 для ІЛ-6). Наявним був встановлений зв’язок і з іншими лабораторними маркерами активності РА, але він виявився менш тісним (r = –0,52 для серомукоїду; –0,47 для ШОЕ та –0,32 для СРБ). Оцінка функціонального стану м’язової системи засвідчила (табл. 2), що у хворих на РА має місце значна втрата не лише маси м’язів, але й сили м’язових скорочень. Таблиця 2 Показники функціонального стану м’язової системи у хворих на РА (M±() Показники стану м’язів Здорові n=31 Хворі на РА n=120 Індекс м’язової сили згиначів передпліччя, % 100 31,0±5,4* Статична витривалість згиначів передпліччя, с 9,3±1,96 4,35±1,53* Максимальна робота згиначів передпліччя, кг(с 114,1±41,8 16,5±6,9* Індекс м’язової сили розгиначів передпліччя, % 100 38,4±3,56* Статична витривалість розгиначів передпліччя, с 8,63±2,68 4,28±1,35* Максимальна робота розгиначів передпліччя, кг(с 94,1±51,8 17,5±5,99* Індекс м’язової сили згиначів гомілки, % 100 37,1±6,07* Статична витривалість згиначів гомілки, с 11,2±3,14 3,71±1,20* Максимальна робота згиначів гомілки, кг(с 167,3±66,5 20,8±8,1* Індекс м’язової сили розгиначів гомілки, % 100 34,8±11,1* Статична витривалість розгиначів гомілки, с 10,8±1,9 4,50±1,29* Максимальна робота розгиначів гомілки, кг(с 209,6±67,1 28,7±13,5* Загальний індекс м’язової сили, % 100 35,3±5,26* Питома сила м’язів, кгЧкг-1 2,56±0,52 1,35±0,17* Активність креатинкінази, мккат/л 0,64±0,16 0,36±0,06* Примітка: * р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020