.

Диференційований підхід до профілактики та лікування недоношування вагітності у жінок з безпліддям ендокринного генезу (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
118 3101
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ФЕНЦИК Василь Леонтинович

УДК 57.017.5+572.71/.76+612.753+611.715

Визначення видової належності, статі, краніотипу і зросту за
морфологічними та остеометричними ознаками скроневих кісток

(на скелетованих, фрагментованих і спалених черепах)

14.01.25 – судова медицина

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Івано-Франківському державному медичному університеті
МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,

Федорчук-Незнакомцева Єлизавета Петрівна,

Івано-Франківський державний медичний університет,

завідувач кафедри судової медицини

Офіційні опоненти: доктор медичних наук,

Филипчук Олег Володимирович,

Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України,

завідувач відділення судово-медичної криміналістики;

кандидат медичних наук,

Сухий Валентин Дмитрович,

Міністерство оборони України,

Начальник Центру судових експертиз

Провідна установа: Донецький державний медичний університет ім. М.
Горького МОЗ України, кафедра судової медицини та основ права,
м. Донецьк

Захист відбудеться 23 грудня 2005 року о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.613.03 при Київській медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика за адресою: 04112,
м. Київ, 112, вул. Оранжерейна, 9.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика за адресою: 04112, м.
Київ, 112, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розіслано 15 листопада 2005 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доцент В.Г. Бурчинський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вирішення проблеми ідентифікації особи для
встановлення фенотипічних ознак індивідуума адекватно залежить від
збереженості об’єкта (гнилісно змінені та розчленовані трупи, спалені і
деформовані кісткові залишки) та наявності в арсеналі його досліджень
достовірно діагностичних критеріїв (Є.П. Федорчук-Незнакомцева, 1998).

Методичні підходи до вирішення питань ідентифікації особи за кістками
черепа, як правило, обмежені оцінкою його структури як анатомічно
цілісного утворення (В.И. Пашкова, 1963; E. Giles und O. Elliot, 1963),
хоча частим об’єктом судово-медичних експертиз є фрагментований та
деформований череп, що виключає або значно утруднює його реставрацію і
реконструкцію. Особливу складність представляють дослідження термічно
зруйнованих кісток склепіння і основи черепа, що призводить до зникнення
основних індивідуалізуючих характеристик. Все це обумовлює актуальність
вивчення ступеня їх вираженості в залежності від умов спалення
(температура, час обвуглення) і можливості встановлення видової,
статевої належності, краніотипу і зросту загиблої людини за окремо
взятою кісткою (скроневою).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертація виконана у відповідності до плану наукових розробок
Івано-Франківського державного медичного університету; автор є
виконавцем одного з розділів комплексної науково-дослідної роботи
співробітників кафедри судової медицини на тему: “Судово-медична
діагностика фенотипічних ознак загиблої людини за факторними критеріями
кісток скелета людини”, номер держреєстрації 0103U006798.

Мета і завдання дослідження

Мета роботи полягає в розробці і обґрунтуванні кваліфікаційних ознак
видової належності, статі, краніотипу і зросту загиблої людини за
нативними і спаленими до різного ступеня розжарювання скроневими
кістками.

Для досягнення зазначеної мети поставлено наступні завдання дослідження:

1. Провести вивчення анатомо-морфологічних та остеометричних параметрів
нативних та спалених скроневих кісток людини і деяких свійських тварин
(корови, свині, вівці) і встановити ознаки їх видової належності.

2. Провести на судово-медичному матеріалі вивчення комплексу
анатомо-морфологічних і метричних параметрів нативних та кремованих
скроневих кісток та визначити критерії їх статевого диморфізму.

3. Провести кореляційний аналіз краніометричних та остеометричних
параметрів і встановити їх взаємозв’язок з краніотипом людини.

4. Вивчити характер змін кісткової тканини під дією термічного фактора
(спалення) та оцінити адекватність прогнозування зросту за метричними
параметрами нативних і кремованих скроневих кісток.

5. Розробити практичні рекомендації для визначення видової належності,
статі та зросту людини за анатомо-морфологічними та метричними (рівняння
лінійної регресії) ознаками нативних та спалених скроневих кісток у
випадках судово-медичних експертиз кісткових залишків.

Об’єкт дослідження. Видова належність, стать, краніотип та зріст
загиблої особи і їх взаємозв’язок з анатомо-морфологічними та метричними
параметрами нативних і спалених до чорного, сірого та білого ступенів
розжарювання скроневих кісток

Предмет дослідження. Анатомо-морфологічні та остеометричні
характеристики нативних і спалених скроневих кісток людини, корови,
свині та вівці.

Методи дослідження. Анатомо-морфологічний, остеометричний, одномірний
та багатомірний статистичний аналізи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на достатньому за обсягом
матеріалі вивчено анатомо-морфологічні та метричні характеристики
скроневих кісток, що дозволяє проводити диференціацію виду і
встановлення статі, краніотипу і зросту загиблої людини.

Вперше на судово-медичних об’єктах визначено основні закономірності змін
скроневих кісток, які виникають під дією термічного фактора в умовах
спалення до чорного, сірого і білого розжарювання.

Вперше встановлено взаємозв’язок між остеометричними, краніометричними
параметрами та зростом людини з врахуванням статі.

Вперше визначено можливість відтворення загальних ознак людини за
анатомо-морфологічними та метричними критеріями нативних і спалених
скроневих кісток.

Сформульована в роботі концепція може розцінюватись як теоретична основа
для обгрунтування диференціації статі та відтворення зросту і краніотипу
людини при дослідженні кісткових рештків.

Практичне значення отриманих результатів

Удосконалено програму досліджень нативних і спалених до чорного, сірого
і білого ступенів розжарювання скроневих кісток; запропоновано методику
комплексної діагностики видової належності, статі і зросту за їх
анатомо-морфологічними та метричними параметрами.

Результати роботи впроваджено в педагогічний процес на кафедрах та
курсах судової медицини та анатомії людини Івано-Франківського
державного медичного університету та Ужгородського національного
університету і апробовано при виконанні судово-медичних експертиз
кісткових залишків (скроневих кісток) загиблої людини (2003, 2004).

Особистий внесок здобувача

Здобувачем проведено патентно-інформаційний пошук, аналіз спеціальної
літератури, краніометричне та остеометричне дослідження; проаналізовано
одержані дані і розроблена методика комплексної діагностики загальних
ознак загиблої людини за морфологічними та остеометричними параметрами
нативних і спалених до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання
скроневих кісток; узагальнено результати досліджень та сформульовано
висновки.

Апробація результатів дисертації

Матеріали дисертації доповідались і обговорювались на методичній нараді
судово-медичних експертів Закарпатського бюро судово-медичної експертизи
(Ужгород, 2002), засіданні Закарпатського відділення наукового
товариства судових медиків і криміналістів (Ужгород, 2003, 2004),
науковій конференції молодих вчених, присвяченій пам’яті академіка В.В.
Фролькіса (Київ, 2005) та ІХ Міжнародному медичному конгресі молодих
вчених (Тернопіль, 2005).

Публікації. За результатами дисертації одноосібно опубліковано 6
наукових праць, серед яких – 4 статті у фахових виданнях,
рекомендованих ВАК України і 2 тез – в матеріалах медичного конгресу та
наукової конференції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 172 сторінках
комп’ютерного набору. Основний зміст роботи займає 145 сторінок. Робота
складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів і методів
дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення
результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел та додатку. Список використаної літератури включає 197 джерел, з
яких 129 – кирилицею і 68 – латиницею. Робота ілюстрована 41 рисунком та
46 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі наведено огляд вітчизняної та зарубіжної літератури
стосовно питань визначення загальних ознак загиблої людини за нативними
та спаленими кістками скелета. Визначено суть питань, актуальність та
перспективи їх вирішення.

Другий розділ містить відомості про матеріал і методи дослідження.
Відповідно до поставленої мети, перед початком секційного дослідження,
за допомогою стандартного металевого ростоміру, вимірювали довжину тіла
131 трупа (88 чоловіків і 43 жінок), які померли у віці від 20 до 85
років. Після відсепарування м’яких тканин голови, за допомогою великого
штангенциркуля визначали поздовжній (Q1) і поперечний (Q2) діаметри
черепа та розраховували поперечно-поздовжній індекс (Q3), який складав
відсоткове співвідношення поперечного та поздовжнього діаметрів.

Скроневі кістки із трупів людей вилучали за відпрацьованою нами
методикою (Фенцик В.Л., 2002); забір скроневих кісток свійських тварин
(по 15 пар кісток корови, свині та вівці) проводили на м’ясокомбінаті м.
Ужгорода.

На кожній скроневій кістці людини, після очищення їх від м’яких тканин,
вивчали: масивність кістки; форму, рельєф поверхні, характер країв,
наявність втиснень і борозен лускової частини; виразність, форму та
рельєф поверхні виличного відростка, характер його країв, основи та
кінця; топографічне розташування, масивність, форму кам’янистої частини,
характер її поверхні, форму отворів, втиснень та підвищень; наявність
хрящової тканини в певних ділянках кістки; розташування, виразність,
характер поверхні та верхівки шилоподібного відростка, наявність піхви
при його основі; масивність, топографічне розташування соскоподібного
відростка, характер його поверхні, основи та верхівки, виразність
горбистості та соскоподібної вирізки; характер сигмоподібної борозни;
розташування, форму, масивність барабанної частини; виразність,
топографічне розташування зовнішнього слухового отвору та ходу;
виразність, форму нижньощелепної ямки, характер її поверхні, масивність
суглобового та позасуглобового горбків.

На скроневих кістках корови, свині та вівці, крім зазначеного,
оцінювали: наявність, ступінь розвитку, форму барабанного міхура,
характер його поверхні; наявність, форму, виразність і характер кінця
м’язового відростка.

Для визначення видової та статевої належності нативних скроневих кісток
проаналізовано 10359 анатомо-морфологічних показників, з яких 2187
діагностичних показників – для видової диференціації та 1530 – для
статевої.

За допомогою малого штангенциркуля на скроневих кістках людини
вимірювали:

– ширину лускової частини – відстань між найбільш виступаючою точкою по
клиноподібному краю луски та точкою, розташованою в місці сходження
лускового та тім’яно-соскоподібного швів з зовнішньої поверхні (Х1);

– висоту лускової частини – відстань між найвище розташованою точкою по
тім’яному краю луски та стандартною краніометричною точкою аурікуляре
(Х2);

– ширину соскоподібного відростка – відстань між стандартною
краніометричною точкою аурікуляре та найбільш відділеною дозаду точкою
на потилично-соскоподібному шві (Х3);

– висоту соскоподібного відростка – відстань між найвище розташованою
точкою на тім’яно-соскоподібному шві та стандартною краніометричною
точкою мастоідеа (Х4);

– ширину нижньощелепної ямки – відстань між найбільш заглибленою точкою
по передньому краю кореня виличного відростка та точкою, розташованою по
задньому краю лускової частини нижньощелепної ямки в ділянці переднього
краю барабанного кільця (Х5);

– довжину нижньощелепної ямки – відстань між найбільш виступаючою точкою
по зовнішньому краю суглобової поверхні ямки та точкою, розташованою
найнижче на кам’янисто-лусковій щілині (Х6);

– довжину кам’янистої частини – відстань між точкою, розташованою в
місці сходження лускового та тім’яно-соскоподібного швів з внутрішньої
поверхні та точкою, розташованою в ділянці верхівки кам’янистої частини
(Х7);

– ширину основи кам’янистої частини – відстань між найбільш віддаленою
дозаду точкою по задньому краю кам’янистої частини та точкою,
розташованою в місці сходження лускового та тім’яно-соскоподібного швів
з внутрішньої поверхні (Х8);

– висоту кам’янистої частини (ВК) – відстань між найбільш виступаючою
точкою по задньому краю кам’янистої частини та точкою, розташованою в
ділянці верхівки кам’янистої частини (Х9).

Розраховували:

– об’єм кам’янистої частини (Х10) за формулою Х10 = 0,144*(Х9)*(Х8)2 та
індекси лускової частини (Х11) – за відсотковим відношенням її висоти до
ширини, соскоподібного відростка (ХІ2) – за відсотковим відношенням його
ширини до висоти, нижньощелепної ямки (Х13) – за відсотковим відношенням
її ширини до довжини, кам’янистої частини (Х14) – за відсотковим
відношенням її ширини до довжини.

За допомогою глибіноміра малого штангенциркуля вимірювали глибину
нижньощелепної ямки, а з використанням спеціально сконструйованого
приладу (Київ,2002) та розрахованої нами формули R =
(400 + h2)/2h – горизонтальний та вертикальний радіуси кривизни, які в
подальшому не враховували в зв’язку зі значним відсотком похибок при
оцінці результатів.

На скроневих кістках корови, свині та вівці вимірювали:

– ширину лускової частини (Х1) – відстань між найбільш виступаючою
точкою по клиноподібному краю лускової частини та найбільш віддаленою
точкою на скронево-тім’яному шві;

– висоту лускової частини (Х2) – відстань між найвище розташованою
точкою по тім’яному краю лускової частини та найвище розташованою точкою
по верхньому краю кореня виличного відростка;

– ширину нижньощелепної ямки (Х5) – відстань між найбільш виступаючою
точкою по передньому краю основи виличного відростка та точкою,
розташованою по задньому краю нижньощелепної ямки;

– довжину нижньощелепної (Х6) – відстань між найбільш виступаючою точкою
по зовнішньому краю суглобової поверхні ямки та найбільш заглибленою
точкою на лусковій частині ямки.

Індекси лускової частини (Х11) та нижньощелепної ямки (Х13) скроневих
кісток тварин розраховували за відсотковим відношенням відповідних
метричних параметрів.

Для визначення видової, статевої належності, відтворення краніотипу та
зросту людини за нативними скроневими кістками проаналізовано 2682
остеометричних параметрів, з яких 1458 діагностичних показників – для
видової диференціації, 1377 – статевої, 459 – краніотипу та 1224 –
зросту людини.

Після проведеного анатомо-морфологічного та остеометричного досліджень
скроневі кістки людини, корови, свині та вівці послідовно спалювали в
муфельній пічці МП-2У: до чорного ступеня розжарювання – упродовж 1
години при 350°С, до сірого ступеня – упродовж 30 хвилин при 450°С, до
білого ступеня – упродовж 20 хвилин при 900°С.

Після досягнення скроневих кісток кожного з цих ступенів розжарювання
проводили повторне анатомо-морфологічне дослідження кісткових об’єктів:
оцінювали зміну рельєфу та кольору поверхні; характер країв і зубців;
величину отворів; появу і локалізацію дефектів, глибину і їх кількість;
появу поверхневих та глибоких тріщин, їх характер, розташування;
деформацію та фрагментацію кістки та її структурних частин.

Остеометричне дослідження спалених до різного ступеня розжарювання
скроневих кісток людини і тварин проводили за допомогою того ж
обладнання і методик, що і нативних кісток.

На спалених до чорного та сірого ступенів розжарювання скроневих кістках
людини вимірювали: ширину (Х1) та висоту (Х2) лускової частини; ширину
(Х3) та висоту (Х4) соскоподібного відростка; ширину (Х5) та довжину
(Х6) нижньощелепної ямки; довжину (Х7), ширину (Х8) та висоту (Х9)
кам’янистої частини і вираховували об’єм кам’янистої частини (Х10),
індекс лускової частини (Х11), індекс соскоподібного відростка (Х12),
індекс нижньощелепної ямки (Х13) та індекс кам’янистої частини (Х14);
при білому розжарюванні – ширину (Х3) та висоту (Х4) соскоподібного
відростка; довжину (Х7), ширину (Х8) та висоту кам’янистої частини (Х9)
і вираховували об’єм кам’янистої частини (Х10), індекс соскоподібного
відростка (Х12) та індекс кам’янистої частини (Х14).

На спалених до чорного та сірого ступенів розжарювання скроневих кісток
корови, свині та вівці вимірювали ширину (Х1) та висоту (Х2) лускової
частини, ширину (Х5) та довжину (Х6) нижньощелепної ямки і вираховували
індекс лускової частини (Х11) та індекс нижньощелепної ямки (Х13). На
спалених до білого ступеня розжарювання скроневих кістках корови та
свині вимірювали зазначені вище метричні параметри, а на скроневих
кістках вівці – ширину (Х5) та довжину (Х6) нижньощелепної ямки і
вираховували індекс нижньощелепної ямки (Х13).

Отримані цифрові характеристики остеометричних параметрів нативних і
спалених до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання скроневих
кісток людини і тварин обробляли методом варіаційно-статистичного
аналізу з використанням програми MICROSOFT EXEL.

Взаємозв’язок між метричними параметрами скроневих кісток та
краніометричними параметрами і зростом встановлено, без врахування і з
врахуванням статі, за допомогою кореляційно-регресійного аналізу з
використанням програми SPSS 10.0 for Windows для лівих і правих нативних
та спалених скроневих кісток.

Третій розділ присвячено діагностиці видової належності нативних та
спалених скроневих кісток.

В результаті анатомо-морфологічного дослідження нативних скроневих
кісток встановлено, що специфічно-людськими ознаками є: чітко виражена у
вигляді трибічної піраміди кам’яниста частина кістки, добре розвинутий
соскоподібний та шилоподібний відростки; виключно тваринними
–несформована кам’яниста частина, слабо виражений соскоподібний
відросток, наявні барабанний міхур та м’язовий відросток, масивний
виличний відросток і довгий слуховий хід. Крім зазначеного, лускова
частина скроневої кістки людини має вигляд напівкруглої, у корови та
вівці – чотирикутної, у свині – трикутної пластинки.

Спалені до чорного ступеня розжарювання скроневі кістки людини і тварин
зберігають свою форму, їх поверхня стає шорсткою. На лусковій частині
(під прямим до клиноподібного та тім’яного країв), а також на передній
поверхні кам’янистої частини та в ділянці виличного відростка
з’являються поверхневі, різного напрямку тріщини.

При спалюванні до сірого ступеня розжарювання скроневих кісток людини,
зазначені тріщини лускової частини подовжуються; в ділянці
соскоподібного відростка з’являються різного напрямку чисельні
поверхневі тріщини; на передній поверхні кам’янистої частини (в ділянці
покрівлі барабанної порожнини) чи її верхнього краю виникають дефекти
кортикального шару. На скроневих кістках тварин, на їх лусковій частині
(переважно по тім’яному та клиноподібному краях) і виличному відростку
містяться глибокі тріщини різного напрямку, на суглобовій поверхні
нижньощелепної ямки та барабанному міхурі – поверхневі тріщини.

Встановлено, що всі досліджені скроневі кістки людини, спалені до білого
ступеня розжарювання – крихкі, білого кольору. Лускова частина та
нижньощелепна ямка деформовані, скронева поверхня містить поодинокі
дефекти кортикального шару і чисельні поверхневі та глибокі, значних
розмірів, тріщини, які, розгалужуючись та з’єднуючись між собою,
формують різної форми та розмірів уламки. При цьому виличний відросток
містить поверхневі дрібні тріщини, кам’яниста частина в ділянці покрівлі
барабанної порожнини – значні дефекти кортикального шару, соскоподібний
відросток – чисельні поверхневі та різного напрямку глибокі тріщини.
Скроневі кістки корови, свині та вівці, спалені до білого ступеня
розжарювання набувають білого кольору і також стають крихкими. Скронева
поверхня лускової частини містить тріщини, які розміщені перпендикулярно
до тім’яного краю та виличного відростка. Лускова частина скроневих
кісток вівці, виличний відросток та суглобовий горбок свині та вівці
–фрагментовані. Суглобова поверхня нижньощелепної ямки та поверхня
барабанного міхура містять поверхневі тріщини. Кам’яниста кістка
скроневих кісток тварин відділена від лускової частини по лінії
з’єднання. Вздовж країв скалистої частини розташовані поздовжні тріщини
та дефекти кортикального шару.

Зазначені зміни морфологічної структури скроневих кісток людини та
свійських тварин під дією високої температури не перешкоджають
встановленню їх видової належності.

Варіаційно-статистичний аналіз показав, що нативні і спалені до чорного
та сірого ступенів розжарювання скроневі кістки людини статистично
достовірно (Рo8 ? & ? E E I I ? O O naeTHaeTHnaeTHaeTHaeTHaeTHaeTHaeTHae?ae?aeAaeAaeTHaeTHae?aeTHae?ae?¬THae ??THae?ae?THae??TH?ae?aeTHaeTHaeTHae?ae O ???????рини та довжини нижньощелепної ямки, довжини, ширини, висоти і об’єму кам’янистої частини (Р 0,7) між
метричними параметрами чоловічих (3,7%) та жіночих (3,2%) кісток і
помірний зв’язок (0,3 0,7) їх
статевою належністю, що дозволяє за значеннями ширини, довжини і об’єму
кам’янистої частини, ширини і висоти лускової частини, ширини і висоти
соскоподібного відростка проводити діагностику статі незалежно від
структурного (нативного чи кремованого) стану кісткової тканини.

5. Помірний кореляційний зв’язок (0,3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020