.

Молекулярно-біологічні властивості штамів вірусу ньюкаслської хвороби, виділених в україні, та удосконалення діагностики (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
128 3431
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ім. П. Л. ШУПИКА

ГОРОБЕЦЬ НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 612.13:616.12-008.331.1:616.61-002.2.

Вазорегулююча функція ендотелію та стан гемодинаміки у хворих на
гіпертонічну хворобу і при нефрогенно обумовленій артеріальній
гіпертензії

14.01.02 – внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті

ім. М.І.Пирогова

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна установа: доктор медичних наук, професор Сєркова Валентина
Костянтинівна, Вінницький національний медичний університет ім.
М.І.Пирогова, завідувач кафедри

факультетської терапії

доктор медичних наук, професор Швець Наталія

Іванівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.
Шупика, завідувач кафедри терапії;

доктор медичних наук, професор Никула Тарас

Денисович, Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб
№2.

Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМН України,

м. Харків

Захист відбудеться “__6__” __грудня__2005р. о __11.00__годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.06 при Київській медичній

академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної

академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою:
04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий “__5__” ___листопада___ 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент Бенца
Т.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Артеріальна гіпертензія (АГ) являється складною
медико-соціальною проблемою сучасності і належить до числа самих
розповсюджених захворювань на сьогоднішній день. В Україні, за даними
офіційної статистики, на 1 січня 2004 року АГ виявлено у 24,3% дорослого
населення (Смірнова І.П., Горбась І.М., 2004). За результатами
епідеміологічних досліджень, проведених Інститутом кардіології АМН
України, від АГ страждають майже 13 млн. осіб, що складає приблизно 40%
населення (Москаленко В.Ф., Коваленко В.Н., 2000).

В організмі людини існують багаточисельні механізми регуляції
гемодинамічного гомеостазу, причому в основі багатьох патофізіологічних
процесів лежать порушення судинного тонусу. Підвищення АТ можна вважати
наслідком взаємодії складних механізмів, серед яких провідну роль грає
ендотеліальна дисфункція (ЕДФ) – своєрідний дисбаланс між
вазоконстрикторними та вазодилататорними системами організму (Бабак О.Я.
и др., 2004; Визир В.А., Березин А.Е., 2000; Малая Л.Т. и др., 2000;
L?scher Th. F., 2000; Ueno H. еt al., 2000). Результати
експериментальних і клінічних досліджень останніх років підтвердили
концепцію про важливий причинно-наслідковий взаємозв’язок між ЕДФ та
розвитком і прогресуванням АГ (Cоболева Г.Н. и др., 1999; Harrison D.G.,
1997; Hayakawa H., Raij L., 1999).

Ендотелій є одночасно мішенню і медіатором серцево-судинних захворювань
(ССЗ), зміни його функцій спостерігають вже на ранніх стадіях
захворювання. Ендотеліальні клітини, які вистилають внутрішній шар
судин, вивільняють вазоактивні речовини як дилататорної – оксид азоту
(NO), так і констрикторної дії – ендотелін-1 (ЕТ-1) (Патарая С.А. и
соавт., 2000; Taddei S., Salvetti A., 1996). ЕТ-1 відіграє важливу роль
в регуляції серцево-судинних функцій, включаючи системний і локальний
тонус, серцевий викид і проникність судинного русла (Жаров Е.А. и
соавт., 1990; Ciafre S.A. еt al. 1993). NO, дифундуючи з ендотеліоцитів
до сусідніх клітин гладеньких м‘язів інтими, активує гуанілатциклазу,
сприяючи накопиченню циклічного ГМФ у м’язах з наступним їх
розслабленням (Han X. еt al., 1994).

Серцево-судинні порушення у хворих із захворюваннями нирок за даними
European Dialisis and Transplant Association (Raine A.E.G., 1992) і
United States Renal Data System (1992) за рахунок підвищеного АТ та
хронічної ниркової недостатності (ХНН) зумовлюють близько 50% всіх
випадків загальної смертності. Своєрідним пристосувальним механізмом
серця при АГ ниркової етіології є ГЛШ, появу і розвиток якої багато
авторів (Дядык А.И., Багрий А.Э. и др., 1994; London G.M., Fabiani F.,
1992; Palmer B.F., Henrich W.L., 1992) пов’язують з маніфестацією та
прогресуванням ХНН. Активація імунозапальних і аутоімунних процесів,
вільнорадикального окислення ліпідів, нейрогуморальних регуляторних
механізмів у хворих на хронічні хвороби нирок (ХХН) дають змогу
передбачати у них можливість пошкодження ендотелію судин і наявність
ЕДФ. При системному враженні ендотелію зміни його можуть спостерігатись
в різних органах, в тому числі і в судинах нирок, що призводить до
надмірної екскреції білку. Тому мікроальбумінурію, особливо в поєднанні
з ГЛШ, вважають предиктором розвитку і прогресування ССЗ (Damsgaard E.M.
et al., 1990; Weinstock B.W. et al., 2001).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
фрагментом наукової теми “Порушення вазорегулюючої функції ендотелію і
показників гемодинаміки та їх корекція у хворих із захворюваннями
серцево-судинної системи” (№ державної реєстрації 0103 V005288), яка
розробляється на кафедрі факультетської терапії Вінницького
національного медичного університету ім. М.І.Пирогова.

Мета роботи. Визначення ролі підвищення в плазмі крові рівня ЕТ-1 і
метаболітів NO в прогресуванні АГ та в виникненні її ускладнень при ГХ і
ХХН та оцінка зв’язку показників функції ендотелію з дисліпідемією,
параметрами гемодинаміки і добового моніторингу АТ (ДМАТ).

Задачі дослідження:

Дослідити вазодилатуючу та вазоконстрикторну функцію судинного ендотелію
на основі визначення рівнів стабільних метаболітів оксиду азоту і ЕТ-1 в
плазмі крові у хворих на ГХ і з ХХН.

Виявити взаємозв’язок між показниками ЕДФ і ліпідного спектру крові та
оцінити ступінь пошкоджуючого впливу ліпідів на ендотелій судинної
стінки.

Виявити вплив ЕДФ на добовий профіль АТ і на ступінь ураження
органів-мішеней.

Вивчити можливість використання показників ЕТ-1 і стабільних метаболітів
оксиду азоту для диференціальної діагностики АГ та оцінити діагностичну
і прогностичну значимість рівня ЕТ-1 та вмісту метаболітів оксиду азоту
у хворих на ГХ і ХХН.

Дослідити маркери мікроальбумінурії N-ацетил-бета-D-глюкозамінідазу
(N-АГА) і бета-2-мікроглобулін (?-2-МГ) та можливість їх використання з
метою визначення функціонального стану ендотелію судин.

Об’єкт дослідження – стан функції ендотелію у хворих на ГХ та ХХН.

Предмет дослідження – взаємозв’язок рівнів ЕТ-1 і стабільних метаболітів
оксиду азоту, як критеріїв ЕДФ, з функціональним станом серцево-судинної
системи, показниками ДМАТ в залежності від тяжкості ГХ та нефрогенно
обумовленої АГ.

Методи дослідження: загальноклінічні, інструментальні (ЕКГ, ЕхоКГ,
ДМАТ), біохімічні (ліпідний спектр крові, рівень ЕТ-1, метаболіти NO,
N-АГА і ?-2-МГ), статистичні.

Наукова новизна дослідження. На підставі проведеного комплексного
визначення ЕТ-1 та метаболітів NO як критеріїв ЕДФ встановлено дисбаланс
між вазоконстрикторною і вазодилатуючою функцією ендотелію у хворих на
АГ різного генезу, що може бути використано з метою диференціальної
діагностики.

Виявлено взаємозв’язок біохімічних показників, що характеризують функцію
ендотелію, з гемодинамічними параметрами і показниками ДМАТ (СНЗ АТ,
індекс часу гіпертонії, середні величини АТ в денний і нічний періоди) у
хворих на ГХ і ХХН.

Встановлено взаємозв’язок між критеріями ЕДФ і порушеннями ліпідного
спектру крові у хворих на АГ різного генезу, що свідчить про
пошкоджуючий вплив ліпідів крові на ендотелій судинної стінки.

Встановлено прогностичну значимість показників функції ендотелію у
хворих на ГХ і ХХН і розроблені додаткові диференціально-діагностичні
критерії ГХ і ХХН.

Практичне значення отриманих результатів. Доведена можливість
використання визначення рівня ЕТ-1 та метаболітів NO в плазмі крові для
оцінки прогнозу захворювання і з метою диференціальної діагностики АГ.
Встановлення взаємозв‘язку між біохімічними критеріями ЕДФ і параметрами
добового профілю АТ, а саме – СНЗ АТ, може бути підставою для
використання цього показника при вирішенні питання про необхідність
корекції ЕДФ. Показано, що при неможливості безпосереднього визначення
вазорегулюючих ендотеліальних факторів є можливим використання
визначення маркерів мікроальбумінурії – екскреції з сечею N-АГА і
?-2-МГ.

Впровадження результатів дослідження в практику.

Реалізацією дослідження являється використання методів визначення ЕДФ,
встановлення взаємозв‘язку між показниками дисфункції ендотелію та
ліпідно-транспортною системою крові і параметрами ДМАТ при обстеженні
хворих на АГ, які знаходяться на стаціонарному лікуванні в
кардіологічному і нефрологічному відділеннях Вінницької обласної
клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова.

Дані про роль ЕДФ в розвитку і прогресуванні АГ, її взаємозв‘язок з
показниками ліпідно-транспортної системи крові і змінами добового ритму
АТ використовуються у навчальному процесі на кафедрах факультетської і
госпітальніої терапії в Вінницькому національному медичному університеті
ім. М.І.Пирогова.

Рекомендації за результатами роботи впроваджені в практику обстеження
хворих на АГ в терапевтичних, кардіологічних і нефрологічних відділеннях
лікарень Вінницької, Хмельницької областей та м. Фастова.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею
автора. Дисертантом самостійно проаналізована наукова література та
патентна інформація по темі дослідження, проведено підбір тематичних
хворих. Проведено дослідження гемодинамічних параметрів серцево-судинної
системи у хворих на ГХ та ХХН за допомогою ЕхоКГ та ДМАТ. Самостійно
оцінено результати дослідження показників ліпідного спектру крові, рівня
ЕТ-1 та метаболітів NO. Дана статистична інтерпретація отриманих
результатів, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки і
запропоновані практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в
клінічну практику і відображення в опублікованих роботах.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації були
представлені на конференціях молодих вчених (2003, 2004рр.) Вінницького
національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, на Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Прогресуючі нефропатії і ремоделювання
серцево-судинної системи – сучасні уявлення про механізми розвитку, нове
в діагностиці, лікуванні та профілактиці”, Харків, 2003р., на
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Артеріальна гіпертензія:
виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”,
Івано-Франківськ, 2003, 2005рр., на XII щорічному Санкт-Петербургському
нефрологічному семінарі, 2004р.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць, з них –
5 статей в фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (1 стаття
одноосібно), 5 тезів в матеріалах наукових конгресів, конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Матеріали дисертації викладені на 159
сторінках машинописного тексту і складаються зі вступу, огляду
літератури, розділу матеріали та методи, 5 розділів власних досліджень,
обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та
списку літератури, який включає кирилицею – 66, латиною – 213 джерел.
Робота ілюстрована 42 таблицями та 13 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведені у 151 пацієнта із
серцево-судинною та нефрологічною патологією віком від 26 до 70 років, з
яких 64 хворих на ГХ II ст. (за класифікацією ВООЗ) та 87 пацієнтів на
ХХН, які проходили лікування на базі ВОКЛ ім. М.І. Пирогова в
нефрологічному та кардіологічному відділеннях з 2002 по 2003р. Показники
всіх обстежених осіб порівнювались з показниками 30 практично здорових
осіб, що були репрезентативними за віком та статтю.

Серед хворих на ГХ було 36 чоловіків та 28 жінок у віці від 35 до 70
років; середній вік – 49,1±3,02 року. Діагноз ГХ був встановлений після
ретельного клінічно-інструментального обстеження на основі критеріїв
Комітету експертів ВООЗ і верифікований в умовах стаціонару із
застосуванням допоміжних методів дослідження, що дозволяють з більшою
вірогідністю виключити симптоматичні гіпертензії.

Група обстежуваних на ХХН включала в себе 87 чоловік. Серед них було 46
чоловіків та 41 жінка віком від 26 до 70 років (в середньому 48,0±2,6
року). Діагноз хронічного гломерулонефриту (ХГН) та хронічного
пієлонефриту (ХПН-ту) встановлено після детального збору анамнезу,
клініко-інструментального обстеження із застосуванням додаткових
лабораторних методів дослідження. В залежності від рівня креатиніну, всі
хворі з патологією нирок були розподілені на дві групи: з рівнем
креатиніну менше 176 мкмоль/л (39 пацієнтів з ХГН (44,8%) і 20 пацієнтів
з ХПН-том (23%)) і з рівнем креатиніну, що дорівнював або був більшим
176 мкмоль/л (24 пацієнта з ХГН (27,6%) і 4 – з ХПН-том (4,6%)).

Всім хворим, а також особам контрольної групи проводилось ДМАТ в
реальних життєвих умовах, з використанням системи моніторингу тиску.
Оцінку показників внутрішньосерцевої гемодинаміки проводили за даними
ЕхоКГ обстеження з використанням сканера “SIM 7000 CFM Challenge”
(Італія). Вміст NO визначали за концентрацією його метаболітів – нітриту
(NO2) та нітрату (NO3) в цитратній крові спектрофотометричним методом з
реактивом Гріса, сульфаніловою кислотою і 1–нафтоламіном. Рівень ЕТ-1 в
плазмі крові визначали імуноферментним методом з хроматографічними
реагентами (буфер А: 1% розчин TFA (для HPLC) в дистильованій воді,
буфер В: 60% ацетонітрил (для HPLC), 1% TFA і 39% дистильованої води). В
якості маркерів мікроальбумінурії визначали екскрецію з сечею N-АГА і
?-2-МГ. Активність N-АГА (КФ 3.2.1.52) визначали за швидкістю гідролізу
пара-нітрофеніл-N-ацетил-бета-D-глюкозамініду (Цветкова И.В., Козина
А.Б., 1977). Вміст ?-2-МГ в сечі визначали імуноферментним методом
(Sutton-Tyrrell K. et al., 1997) наборами фірми UBI MAGIWEL (США).

Вміст загального холестерину (ЗХС) та тригліцеридів (ТГ) в сироватці
крові визначали на автоаналізаторі, рівень ХС в ЛПВЩ досліджували тим же
методом в супернатанті після осадження ЛПНЩ і ЛПДНЩ гепарином в
присутності іонів марганцю. Вміст ХС в ЛПДНЩ обчислювали за формулою
Friedwald: ХС ЛПДНЩ = ТГ х 0,457 (ммоль/л), а ХС ЛПНЩ – за формулою: ХС
ЛПНЩ = ЗХС – (ХС ЛПДНЩ + ХС ЛПВЩ). В якості інтегрального показника
порушень ліпідно-транспортної системи крові вираховували індекс
атерогенності (ІА) за формулою: ІА = (ЗХС – ХС ЛПВЩ)/ХС ЛПВЩ (Климов
А.Н., Никульчева Н.Г., 1995).

Для обробки первинного матеріалу використовували універсальні
статистичні пакети програм для персонального комп’ютера “Statistica 5.0
for Windows 95”, “Exel 5.0”. Для оцінки міжгрупових розходжень
застосовували параметричний t-критерій Ст‘юдента, для визначення
зв’язків між показниками – лінійний кореляційний аналіз по Пірсону, при
порівнянні частоти змін – критерій Фішера. Достовірними вважали
розходження при р o8 v h h h h h h h h h h . ^ ` O ???` b d f h j l n p r t ? 3/4 O O O O O dh O O O O h h h h h h h h h h uiaUOIEOAOEOEO»O»O»O»O?O»O»OEO»OOOO»OOOO»O»O¦O»O»O»O¦EO»O»O h h h h h h h h h h h O O O O O O O O i $ O i $ O $ O i $ O $ O i $ O $ O i $ O $ O $ O ” O $ O O инного метаболіту - NO2. Одним із проявів ЕДФ судин нирок є поява мікроальбумінурії (Jensen J.S. et. al, 2002; Pontremoli R. et. al, 2002; Ruilope L.M., Rodicio J.L., 1999). Встановлено підвищення екскреції з сечею маркерів мікроальбумінурії (N-АГА і ?-2-МГ) по мірі збільшення рівня ЕТ-1 (табл. 5). Виявлено прямий кореляційний зв‘язок між рівнем ЕТ-1 і екскрецією маркерів мікроальбумінурії - N-АГА і ?-2-МГ. Зворотня залежність між показниками, що відображають ступінь мікроальбумінурії та рівнем стабільних метаболітів оксиду азоту була дещо меншою, але достовірною. Таким чином, збільшення рівня ЕТ-1, зниження рівня метаболітів NO, особливо NO2, збільшення екскреції маркерів мікроальбумінурії свідчить про вираженність ЕДФ у хворих на ГХ II ст. без клінічних проявів ускладнень захворювання. Таблиця 5 Взаємозв‘язок рівня ЕТ-1 і маркерів мікроальбумінурії у хворих на ГХ (M±m) Маркери мікроальбумінурії Рівень ЕТ-1 Нормальний Помірно підвищений Значно підвищений r N-ацетил-бета-D-глюкозамінідаза 2,62?0,16 3,53?0,16* 4,32?0,21* 0,59* бета-2-мікроглобулін 268,2?8,6 367,2?16,4* 448,6?27,3* 0,62* Примітка. * - достовірність коефіцієнту кореляції (рПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ Я-2-МГ - бета-2-мікроглобулін N-АГА - N-ацетил-бета-D-глюкозамінідаза АГ - артеріальна гіпертензія АТ - артеріальний тиск ГЛШ - гіпертрофія лівого шлуночку ГМК - гладка мускулатура ГХ - гіпертонічна хвороба ДАТ - діастолічний артеріальний тиск ДМАТ - добовий моніторинг артеріального тиску ЕДФ - ендотеліальна дисфункція ЕКГ - електрокардіографія ЕТ-1 - ендотелін-1 Ехо-КГ - ехокардіографія ІА - індекс атерогенності ІММЛШ - індекс маси міокарду лівого шлуночку іNOS - індуцибельна NO-синтаза ЗХС - загальний холестерин ЛПВЩ - ліпопротеїни високої щільності ЛПДНЩ - ліпопротеїни дуже низької щільності ЛПНЩ - ліпопротеїни низької щільності NO - оксид азоту NO2 - нітрит азоту NO3 - нітрат азоту РААС - ренін-ангіотензин-альдостеронова система САТ - систолічний артеріальний тиск СНЗДАТ - ступінь нічного зниження діастолічного АТ СНЗСАТ - ступінь нічного зниження систолічного АТ ССЗ - серцево-судинні захворювання ТГ - тригліцериди ХГН - хронічний гломерулонефрит ХХН - хронічні хвороби нирок ХНН - хронічна ниркова недостатність ХПН-т - хронічний пієлонефрит

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020