Реферат
на тему :
Інвестиційна діяльність агропромислового комплексу по Івано-Франківській
області
Аграрне виробництво є найбільш вразливим сектором економіки
України, яке характеризується кризовими явищами, що охопили всі сфери в
економічно розвинутих країнах сільське господарство перейшло на
інтенсивну модель розвитку і характеризується високою продуктивністю
праці. Аграрному виробництву України притаманні низька продуктивність
праці, високі трудові й матеріальні затрати. Така модель розвитку
сільського господарства, особливо враховуючи перспективу вступу України
до СОТ, не гарантує досягнення продовольчої безпеки країни і вимагає
негайного вдосконалення.
Ефективне реформування економіки , як свідчить світовий і
вітчизняний досвід, можливе лише на основі активізації інвестиційної
діяльності, істотного збільшення обсягу інвестицій. Вони акумулюють
державний, приватний та змішаний капітал, забезпечують доступ до
сучасних технологій.
У період обмеженості інвестиційних ресурсів інвестиційна
привабливість регіону є базовим критерієм, на основі якого формуються
інвестиційна стратегія з боку інвестора та інвестиційна політика
держави. У зв»язку з цим особливої актуальності набуває питання
визначення інвестиційної привабливості сільського господарства
Прикарпаття, як окреслення найперспективніших напрямів залучення
капіталу.
Проте значна частина питань, пов»язаних із сутністю,
механізмами та особливостями формування , а також шляхами покращення
інвестиційної привабливості аграрного сектору України, є недостатньо
вивченими. Актуальність та практичне значення вирішення цих питань
зумовили вибір теми дослідження.
Рівень інвестицій робить істотний вплив на об»єм національного
доходу суспільства, від його динаміки буде залежати безліч
макропропорцій у національній економіці.
Інвестиції в масштабах країни визначають процес розширеного
відтворення. Будівництво нових підприємств, а , отже, і створення нових
робочих місць залежить від процесів інвестування, або капіталоутворення.
Поняття інвестиції практично в будь – якому словнику трактується
як вкладення капіталу в галузі економіки країни і закордоном.
Інвестиції – усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що
вкладаються в об»єкти підприємницької й інших видів діяльності, в
результаті якої створюється прибуток.
Під цінностями або засобами обміну по українському
законодавству мається на увазі наступне :
– кошти, паї, акції й інші цінні папери;
– спонукуване і нерухоме майно;
– права користування землею, водою, ресурсами, будинками.
Провідними вітчизняними науковцями багато уваги приділяється
питанню залучення інвестицій загалом та визначенню інвестиційної
привабливості зокрема. Її у своїх працях вивчали І. О. Бланк, Н. А.
Лісова, А.А. Пересада, М. І. Кісіль.
Для закріплення поняття «інвестиції», як категорії, що об‘єднує в собі
різні види підприємницької діяльності приведемо найбільш поширену йому
класифікацію:
1. По об‘єкту вкладень:
а) фінансові інвестиції – вкладення у фінансові інститути, тобто
вкладення в акції, облігації й інші цінні папери, випущені приватними
компаніями або державою;
б) реальні/капітальні інвестиції – вкладення засобів в реальні активи,
придбання будинків,
інших об‘єктів нерухомої власності, інших основних фондів і
нематеріальних активів, що підлягають амортизації (Закон України «Про
оподаткування прибутку підприємств»);
в) інтелектуальні інвестиції – вкладення в підготовку кадрів, передача,
досвіду, ліцензії і ноу-хау, спільні наукові розробки.
2. По характеру участі в інвестуванні:
а) прямі інвестиції – безпосередні вкладення інвестора в об‘єкти
інвестування;
б) непрямі інвестиції – інвестування , опосередковане іншими обличчями
(інвестиційними або фінансовими посередниками).
3. По періоду інвестування:
а) короткострокові інвестиції – вкладення капіталу на період , не більш
одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, покупка
короткострокових ощадних сертифікатів і т. п.);
б) довгострокові інвестиції – вкладення капіталу на період більш одного
року.
4. По регіональним ознакам:
а) внутрішні інвестиції – вкладення засобів в об‘єкти інвестування,
розташовані в кордонах даної країни;
б) інвестиції за кордоном – вкладення засобів в об‘єкти інвестування,
розташовані за кордоном даної країни.
5. За формою власності:
а) приватні – вкладення засобів, здійснювані громадянами, а також
підприємствами державних форм власності;
б) державні – вкладення, здійснювані центральними і місцевими органами
влади і керування за рахунок засобів бюджетів, позабюджетних фондів, а
також державними підприємствами за рахунок власних і позикових засобів;
в) іноземні – вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними
особами і державами;
г) спільні – вкладення, здійснювані обличчями даної країни й іноземних
держав.
Не менш важливе визначення, що уточнює сутність інвестицій – це
інвестиційна діяльність.
Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян,
юридичних осіб і держави по реалізації інвестицій (Закон України «Про
інвестиційну діяльність»
Інвестиційна діяльність може здійснюватись в формі:
– інвестування здійснюване громадянами, недержавними підприємствами,
господарськими асоціаціями, об‘єднаннями і суспільствами;
– іноземного інвестування;
– спільного інвестування засобів і цінностей громадянами і юридичними
особами України й іноземних держав.
Законом України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992
року і директором Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року,
визначили наступні поняття:
Іноземні інвестиції – усі види цінностей, що вкладаються
іноземними інвесторами в об‘єкти інвестиційної діяльності відповідно до
чинного законодавства України.
Іноземні інвестори:
– юридичні особи, створені по іншому законодавству, чим законодавство
України;
– фізичні особи, що не мають постійного місця проживання та категорії
України;
– іноземні держави, міжнародні державні і недержавні організації;
– інші іноземні суб‘єкти господарської діяльності, що признаються такими
чинним законодавством України.
Залучення іноземних інвестицій в економіку є важливим засобом
усунення інвестиційного «голоду» у країні. Для того, щоб іноземні
інвестори пішли на такі вкладення, необхідні дуже серйозні зміни в
інвестиційному кліматі. Потрібно прийняття ряду кардинальних мір. Серед
мір загального характеру в якості першочергових:
досягнення національної згоди між різними владними структурами,
соціальними групами, політичними партіями з приводу вирішення
загальнонаціональної проблеми виходу України з економічної кризи;
боротьби зі злочинністю;
гальмування інфляції усіма відомими у світовій практиці мірами за
винятком невиплати зарплати;
перегляд податкового законодавства в сторону його спрощення і
стимулювання виробництва.
В умовах кризового стану багатьох підприємств регіону та відсутності
інвестиційних коштів, іноземні інвестиції залишаються найбільш вагомим
джерелом надходження фінансових ресурсів. Обсяг прямих іноземних
інвестицій в агропромисловий комплекс у 2006 р. склав 2,31 млн. дол.
США, що на 41% більше, ніж у 2005 р. Лише 18% іноземних інвестицій було
спрямовано в технічне оновлення сільськогосподарської галузі. Протягом
2006 р. іноземні інвестиції в економіку області надійшли з 41 країни
світу. Найбільша частка іноземних капіталовкладень у сільське
господарство припадає на інвесторів Білорусії (18,6%), Російської
Федерації (24,5%), Угорщини (17,1%), Польщі (16,5%), Німеччини (8,6%).
Зацікавленість іноземних інвесторів в освоєнні ринку Прикарпаття
стимулює економічну активність господарств. Однак таке зростання
інвестицій не забезпечує необхідного рівня технічного оновлення
сільського господарства Івано – Франківської області.
Розглянемо інвестиційну діяльність АПК Івано –Франківської
області.
Адміністративно – територіальний устрій – 14 районів, 5 –
обласного підпорядкування, 804 – сільських населених пунктів.
Населення – 1395,1 тис. чол., в тому числі у містах 584,0 тис.
чол. (41,9%), сільського – 811,1 тис. чол. (58,1%).
Агропромисловий комплекс області – це майже 1,1 тис.
підприємств і організацій всіх форм власності, включаючи 127 великих
підприємств харчової та переробної промисловості.
??®???®??
?????&?®??
?®???®???му світі все більше уваги привертається до аграрного сектору. У
розвинутих країнах люди живуть заможно в першу чергу завдяки розвинутому
сільському господарству. Високий рівень сільськогосподарського
виробництва є запорукою продовольчої безпеки та успішного розвитку інших
сфер матеріального виробництва.
Аналіз світових тенденцій свідчить про збільшення у 1980 – 2000
роках обсягів виробництва основних видів агропромислової продукції :
– по молоку на 20%,
– по зерну на 65%,
– по м‘ясу на 95%.
В цілому по Україні, і, зокрема, в Івано – Франківській області
за ці роки виробництво зменшено майже на половину. Внаслідок цього,
зменшилось споживання населенням основних видів продуктів харчування
Також, за останніх 13 років в галузі тваринництва області відбувся
суттєвий спад. Протягом цього періоду в усіх категоріях господарств
поголів‘я великої рогатої худоби скоротилося на 292,8 тис. голів (50%),
в тому числі корів – на 32,4 тис. голів (15%), свиней – на 102,8 тис.
голів (35%),овець і кіз – на 24,5 тис. голів (36%), птиці – на 1165 тис.
голів (24%).Аналогічна ситуація склалася і з виробництвом тваринницької
продукції. У порівнянні з 1990 р. виробництво м‘яса зменшилося на 55,7
тис. тонн (40%), молока – на 5,0 тис. тонн (1%), яєць – на 52,3 млн.
штук (18%).Така ситуація є наслідком низької рентабельності, а в
переважній більшості, збитковістю виробництва всіх видів тваринницької
продукції.
Рослинництво є основною стратегічною галуззю сільського
господарства, рівень розвитку якої визначає ступінь використання земель
сільськогосподарського призначення, забезпечення регіону продовольством,
кормами тваринництво, сировиною промисловість. Поглиблення в останні
роки кризових явищ у рослинництві супроводжується переводом орних земель
у перелогові, значним зниженням родючості грунтів, особливо меліорованих
земель, природних сінокосів і пасовищ, недотримання вимог сівозміни,
недооцінкою важливості боротьби з шкідниками, хворобами та бур‘янами
призвели до зменшення обсягів виробництва рослинної продукції. На ринку
продукції рослинництва спостерігається незбалансованість попиту і
пропозиції, дається взнаки недостатня розвиненість інфраструктури.
Також, за уточненими даними Головного управління земельних ресурсів в
Івано – Франківській області внаслідок паводку 23-27 липня 2008 року на
території області затоплено всього 35,4 тис. га земель, в тому числі
сільськогосподарських – 176, 13 га.
Основними причинами виникнення проблеми є :
– несприятлива цінова політика на ринку продукції рослинництва;
– різке погіршення балансу гумусу, азоту, фосфору та підвищення
кислотності, що зумовлює втрату понад 10% ефективного потенціалу
грунту;
– відсутність системи раціонального використання земель, їх охорони;
– недостатнє впровадження новітніх мало затратних технологій
виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції із
збереженням навколишнього середовища.
Збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції,
підвищення продуктивності праці в аграрному секторі агропромислового
комплексу мають базуватися на впровадженні високоефективних
енергозберігаючих технологій.
Отже, ефективність сільськогосподарського виробництва тісно
пов‘язана з його матеріально – технічною базою.
Тривала економічна криза 90 – х років найбільше позначилася на
технічному стані галузі. В останні роки спостерігається тенденція до
знищення рівня технічного забезпечення села. Наявний технічний
потенціал, енергетичне забезпечення, ремонтно – обслуговуюча база та
трудові ресурси не відповідають сучасним вимогам аграрного виробництва.
Протягом останніх років в сільському господарстві області
спостерігається зменшення кількості сільськогосподарської техніки. На
початок 2005 року нараховувалось 7,5 тис. тракторів, 0,9 тис.
зернозбиральних комбайнів, що складає відповідно 82% та 88% від рівня
2000.
Аналіз використання сільськогосподарських машин показує, що в
загальному обсязі механізованих робіт майже 90% становлять технічні
засоби застарілих конструкцій, а близько 7% – це машини, освоєні в
Україні за останні роки, а решта припадає на імпортну техніку. Майже 90%
техніки, що залишилася в господарствах, відпрацювала по одному і більше
нормативних строків експлуатації. Зношеність машин та відсутність
необхідних коштів у виробників на закупівлю запасних частин
унеможливлюють виконання потрібних обсягів ремонту наявної техніки.
Позитивні зрушення в сільському господарстві ,які розпочалися у 2000р.
завдяки реформуванню аграрного сектора, поки що не забезпечили належного
поліпшення умов життєдіяльності сільського населення.
Дослідження інвестиційної привабливості аграрного сектору (на
прикладі Івано – Франківської області ) дозволило зробити наступні
висновки та розробити рекомендації щодо основних аспектів її покращення
:
1. Інвестування аграрної сфери, як і інвестиційні процеси в інших
галузях, є багатогранним і складним. За своєю економічною природою
інвестиційна діяльність є процесом здійснення додаткових вкладень
найбільш ефективних засобів з метою збільшення виробництва продукції та
створення умов для економічного зростання.
2. За інвестиційною привабливістю Україна, а також Прикарпаття
характеризується як країна з негативним інвестиційним іміджем і в той же
час високим інвестиційним потенціалом. Основними факторами, які формують
негативний імідж України на світовому інвестиційно – кредитному ринку, є
:
– недосконала законодавча база;
– нестабільна політична ситуація;
– недосконалість податкового законодавства;
– недостатній рівень розвитку фінансового ринку;
– низькі тимпи приватизації;
– відсутність системи страхування інвестицій тощо.
3. З метою підвищення інвестиційної привабливості аграрного
сектору економіки
України необхідно реалізувати систему
заходів на загальнодержавному, регіональному та галузевому рівнях,
основними серед яких є :
– вдосконалення та приведення у відповідальність законодавства, яке
регулює інвестиційну діяльність;
– забезпечення стабільності та прозорості податкового законодавства;
– вдосконалення земельного законодавства;
– стабілізація національної валюти;
– вдосконалення системи ціноутворення в сільському господарстві;
– вдосконалення амортизаційної політики;
– запровадження екологічно – чистих технологій.
Отже, інвестиційне законодавство України характеризується відсутністю
чіткого механізму виконання діючих законів і наявністю поруч із
існуючими законами великої кількості підзаконних нормативно – правових
актів, а саме постанов Кабінету Міністрів України, наказів, відомств
тощо. Тому з метою покращення інвестиційної привабливості аграрного
сектору, в першу чергу необхідно створити стабільне нормативно – правове
середовище функціонування як іноземних, так і вітчизняних суб‘єктів
інвестиційної діяльності.
Інструментом створення сприятливого інвестиційного середовища є
насамперед ефективна податкова політика, яка передбачає :
– спрощення порядку нарахування та сплати податків;
– зниження ставки оподаткування;
– чітке обґрунтування та прозорість надання податкових пільг.
Вагомим напрямом покращення інвестиційного клімату України і
привабливості для інвесторів галузей сільського господарства є
вдосконалення амортизаційної політики.
На мою думку, лише чітка та послідовна інвестиційна політика держави в
основних її проявах ( податкова, законодавча, амортизаційна і фінансова
політика ) стануть основними передумовами формування позитивної
інвестиційної привабливості країни, її регіонів, сільського господарства
та його окремих галузей.
Використані джерела
Саблук П. Т. Стратегічні напрями аграрних реформ та перехід на
інноваційну модель розвитку. – К.: Економіка АПК, 2002.
Підлісецький Г. М. Основні виробничі фонди сільського господарства:
Ефективність, оновлення, оцінка. – К.: Урожай, 1995.
Агропромисловий комплекс України : стан, тенденції та перспективи
розвитку. Інформаційно – аналітичний збірник / Ред. Каблук П. Т.,
Дем»яненко М. Я. – К. : ІААН, 2000.
Мусіна Л. О. Структурно – інноваційне оновлення економіки:
проблеми та перспективи. – К : НТІ, 2003. – №2.
Квочак В. М. Каталог інвестиційних проектів та пропозицій підприємств
Івано – Франківської області. – Івано – Франківськ : місто НВ, 2003.
PAGE
PAGE 9
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
