.

Формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
153 5187
Скачать документ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Султанова Лейла Юріївна

УДК 378.147:001.8

Формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до
науково-дослідної діяльності

13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН
України

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Хомич Лідія
Олексіївна, завідувач відділу виховних систем у педагогічній освіті
Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН
України Гончаренко Семен Устимович, головний науковий співробітник
відділу андрагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН
України, м. Київ.

кандидат педагогічних наук Сидорчук Нінель Герандіївна, доцент кафедри
педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка,
м. Житомир.

Захист відбудеться “19” грудня 2007 р. о 1500 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти
і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул.
М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної
освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ,
вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 17 листопада 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
С.В. Лапаєнко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У Законі України про “Основні засади розвитку
інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” від 9 січня 2007
року № 537-V одним із головних пріоритетів України визначено прагнення
побудувати відкрите для всіх й орієнтоване на інтереси людей
інформаційне суспільство. Його фундаментом повинна бути сукупність
знань, якими володіє держава – інтелектуальний потенціал нації.

В умовах інформатизації та інтелектуалізації суспільства підготовка
майбутніх фахівців, орієнтована на засвоєння готових знань втрачає
актуальність. Сучасні тенденції, спрямовані на модернізацію системи
вищої освіти, вимагають становлення нового покоління педагогів
загальнонаукового і загальнокультурного профілю. Створення
психолого-педагогічних факультетів для підготовки вчителів за двома
спеціальностями частково вирішує це завдання, зумовлене
суспільно-політичним та економічним розвитком держави. Проте, сучасний
цивілізаційний розвиток потребує осмислення й оцінки майбутньої
діяльності студентами психолого-педагогічних факультетів не тільки у
професійних межах, а й у широких наукових категоріях. Обов’язковою
умовою становлення кваліфікованих фахівців є досконале оперування
методами самостійного пошуку, аналізом, синтезом процесів і явищ, що
відбуваються. Зазначені уміння є змістом методологічної культури
майбутніх педагогів.

Оволодіння логікою і методами психолого-педагогічного дослідження
здійснюється в процесі науково-дослідної діяльності студентів. Система
її організації є актуальною проблемою як в теоретичному, так і в
практичному аспекті. У психолого-педагогічній науці питання підготовки
студентів до науково-дослідної діяльності розглядалися у таких напрямах:
концептуальні засади фахової підготовки майбутнього вчителя до творчої
діяльності розкрито в дослідженнях С.У. Гончаренка, О.А. Дубасенюк,
В.І. Загвязинського, І.А. Зязюна, С.О. Сисоєвої, Л.О. Хомич; філософські
погляди на проблему наукових досліджень висвітлені у працях
В.П. Андрущенка, Е.Н. Гусинського, В.Г. Кременя, Ю.Й. Турчанінова;
окремі аспекти підготовки майбутнього вчителя до дослідницької
педагогічної діяльності розглядаються у дослідженнях Н.С. Амєліної,
В.В. Борисова, П.П. Горкуненка, П.В. Дмитренка, І.В. Каташинської,
Г.Т. Кловак, М.О. Князян, Я.С. Коржової, Н.В. Корнєва, В.В. Краєвського,
Є.В. Кулика, Т.Д. Мишковської, Н.Г. Недодатко, В.В. Остроухова,
О.П. Павленко, В.І. Романчикова, О.М. Семеног, В.К. Сидоренка,
Є.С. Спіцина, В.О. Тихонова та інших.

Водночас слід зазначити, що проблема формування готовності студентів
психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності не
була предметом спеціального вивчення.

Аналіз діяльності вищих навчальних закладів України у зазначеному
напрямі, свідчить про відсутність єдиної системи організації
науково-дослідної діяльності студентів та наявність у підготовці
майбутніх педагогів суперечностей між:

зростанням вимог суспільства до професійних якостей педагога і
відсутністю єдиної, науково обґрунтованої системи підготовки студентів
до науково-дослідної діяльності на загально-державному рівні;

вимогами викладачів вищих навчальних закладів щодо кваліфікаційних робіт
і рівнем готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

Таким чином, актуальність означеної проблеми, недостатня теоретична
розробленість та неузгодженість практичної реалізації в навчальному
процесі, а також наявність суперечностей процесу підготовки студентів
вищих навчальних закладів зумовили вибір теми дисертаційного дослідження
“Формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до
науково-дослідної діяльності”.

Зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами,
темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної
науково-дослідної теми “Особливості виховних систем у
професійно-технічних навчальних закладах” (РК № 0104U010887), яка
виконувалася у відділі виховних систем у педагогічній освіті Інституту
педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту
педагогіки і психології професійної освіти АПН України (протокол № 5 від
28 квітня 2005 року) та узгоджена у бюро Ради з координації наукових
досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України від 25 жовтня
2005 року, протокол № 8.

Об`єкт дослідження: науково-дослідна діяльність студентів.

Предмет дослідження: формування готовності майбутніх педагогів до
науково-дослідної діяльності.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та
експериментальній перевірці моделі формування готовності студентів
психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що ефективність процесу
формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до
науково-дослідної діяльності значно підвищиться за таких педагогічних
умов:

визначення компонентів, критеріїв та рівнів готовності студентів до
науково-дослідної діяльності;

впровадженння психолого-педагогічної моделі формування готовності
студентів до науково-дослідної діяльності;

методичного забезпечення процесу формування готовності студентів до
науково-дослідної діяльності.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети та гіпотези дослідження визначено
основні завдання:

Визначити теоретичні засади професійної підготовки студентів вищих
педагогічних навчальних закладів до науково-дослідної діяльності;

Обґрунтувати сутність поняття “готовність до науково-дослідної
діяльності”;

Визначити компоненти, критерії та рівні готовності студентів до
науково-дослідної діяльності;

Здійснити діагностику фактичного рівня готовності студентів
психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності;

Розробити та експериментально перевірити психолого-педагогічну модель
формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності;

Розробити методичні рекомендації щодо формування готовності студентів
психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності.

Методологічною основою дослідження є теорії наукового пізнання,
концептуальні положення щодо наукової творчості, діяльнісної сутності
особистості, системно-діяльнісного підхіду до аналізу професійної
підготовки студентів психолого-педагогічних факультетів.

На різних етапах наукового пошуку автором враховувались основні напрями
щодо розвитку освіти в Україні, викладені у Законах України “Про вищу
освіту” та “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в
Україні на 2007-2015 роки”, Державній національній програмі “Освіта”
(Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти в Україні,
Постанові “Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні
(ступеневу освіту)”, Міжнародних стандартах кваліфікації освіти
(International Standard Classification of Education – ISCED).

Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення щодо:

професійної підготовки студентів психолого-педагогічних факультетів
(Є.С. Барбіна, Н.М. Бібік, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, Н.В. Кічук,
М.П. Лещенко, О.М. Пєхота, О.Я. Савченко, Л.О. Хомич  та інші);

інтеграції вищої освіти України в Європейський простір освітніх послуг
(Я.Я. Болюбаш, В.Г. Кремень, К.М. Левківський, М.Ф. Степко,
Ю.В. Сухарніков та інші);

наукової творчості (В.І. Загвязинський, І.А. Зязюн, В.В. Краєвський,
Н.В. Кузьміна, С.О. Сисоєва, В.О. Сластьонін, Н.Ф. Тализіна,
Г.П. Щедровицький та інші).

специфіки дослідницької діяльності (Н.С. Амєліна, В.В. Борисов,
В.А. Ворона, П.П. Горкуненко, П.В. Дмитренко, І.В. Каташинська,
Г.Т. Кловак, М.О. Князян, Н.В. Корнєв, Є.В. Кулик, Т.Д. Мишковська,
Н.Г. Недодатко, Н.Г. Ничкало, П.М. Олійник, В.В. Остроухов,
О.П. Павленко, В.І. Романчиков, Т.П. Сальнікова, В.К. Сидоренко,
Є.С. Спіцин, В.О. Тихонов, А.С. Філіпенко та інші);

інтелектуальної власності (С.М. Болєлий, А.М. Горнісевич, І.І. Дахно,
В.Г. Зінов, С.О. Нікітчина, М.В. Паладій, Суіні Юджин, П.М. Цибульов,
В.П. Чеботарьов).

У процесі вирішення поставлених завдань використовувалися:

методи теоретичного дослідження – аналіз філософської і
психолого-педагогічної літератури з теми дослідження; систематизація,
класифікація, зіставлення і узагальнення науково-методичної інформації;
моделювання для розробки рекомендацій та висновків, які у подальшому
можна застосувати на практиці;

методи емпіричного дослідження – спостереження – з метою
цілеспрямованого і систематичного сприйняття особливостей процесу
підготовки студентів до науково-дослідної діяльності і їх специфічних
змін; бесіда – для більш глибокого пізнання особистості студентів,
виявлення рівня знань, інтересів, мотивів; опитування – як метод
використовували у вигляді анкетування (письмового опитування),
тестування для виявлення рівня знань і умінь студентів; вивчення
результатів діяльності – для виявлення сформованості знань, інтересів
тощо на основі аналізу діяльності студентів;

методи педагогічного дослідження – психолого-педагогічний експеримент –
комплексне дослідження рівнів готовності студентів
психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності на
етапі констатувального та контрольного експерименту, а також реалізація
практичного психолого-педагогічного впливу на етапі формувального
експеримену.

статистичні методи дослідження – становили базовий інструментарій
обробки даних.

Організація дослідження. Дослідження проводилося поетапно впродовж
2000-2007 років. На першому етапі дослідження (2000 рік) –
теоретико-аналітичному – опрацьовано філософську, психолого-педагогічну
літературу з проблеми, з’ясовано рівень її розробленості; конкретизовано
мету, предмет і завдання дослідження, сформульовано робочу гіпотезу.

На другому етапі (2001-2002 роки) – констатувальному – проаналізовано
стан проблеми в психолого-педагогічній теорії та практиці; розроблено
програму і методику експериментальної роботи.

На третьому етапі (2003-2005 роки) – формувальному – проведено
теоретичне обґрунтування та експериментальну перевірку змісту, форм і
методів формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

На четвертому етапі (2006-2007 роки) – узагальнюючому – проаналізовано
та узагальнено результати апробованої моделі формування готовності
студентів до науково-дослідної діяльності, систематизовано матеріал та
сформульовано висновки дослідження.

Експериментальною базою дослідження були Прикарпатський національний
університет імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ), Коломийській
інститут Прикарпатського національного університету імені Василя
Стефаника (м. Коломия), Чернівецький національний університет імені Юрія
Федьковича (м. Чернівці), Полтавський державний педагогічний університет
імені В.Г. Короленка. Загалом дослідженням було охоплено 460 студентів
психолого-педагогічних факультетів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що
вперше розроблено психолого-педагогічну модель формування готовності
студентів до науково-дослідної діяльності, яка складається зі
взаємопов’язаних теоретичного, змістового та результативного блоків.

Удосконалено зміст професійної підготовки студентів
психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності.

Подальшого розвитку набули: визначення готовності студентів до
науково-дослідної діяльності; методи оцінювання теоретичної і практичної
підготовки студентів до науково-дослідної діяльності за
кредитно-модульною системою.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в розробці
методичних рекомендації щодо формування готовності студентів
психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності,
спрямованих на узагальнення і систематизацію теоретичних знань, набуття
практичних умінь здійснювати психолого-педагогічні дослідження.
Розроблені рекомендації можуть використовуватися викладачами у процесі
викладання спецкурсів з організації науково-дослідної діяльності.

Теоретичні положення та здобуті результати можуть бути використані для
посилення інтелектуального компоненту змісту науково-дослідної
діяльності, удосконалення навчальних планів, програм, що сприятиме
підвищенню професійного рівня студентів психолого-педагогічних
факультетів і результативності науково-дослідної діяльності.

Підібраний комплекс методик для діагностування рівня готовності
студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної
діяльності може використовуватися викладачами вищих навчальних закладів.

Впровадження результатів дослідження. Прикладні розробки впроваджено в
навчально-виховний процес психолого-педагогічних факультетів
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м.
Івано-Франківськ) (довідка № 01/05-43 від 24.01.2007 р.), Полтавського
державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка №
2903/01-37/19 від 31.05.2007 р.) та Переяслав-Хмельницького державного
педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка № 342 від
1.06.2007 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася
теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень наукового
пошуку; застосуванням взаємодоповнюючих методів, адекватних предмету,
меті та завданням дослідження, застосуванням статистичних методів
обробки результатів дослідно-експериментальної роботи; підтвердженням
основних положень гіпотези результатами педагогічного експерименту.

На захист виносяться:

теоретично обґрунтовані положення щодо побудови моделі формування
готовності студентів до науково-дослідної діяльності;

критерії визначення готовності студентів психолого-педагогічних
факультетів до науково-дослідної діяльності;

комплекс методик для діагностування рівня готовності студентів до
науково-дослідної діяльності.

Апробація основних результатів дослідження. Основні положення,
рекомендації та результати дослідження доповідалися на 9 конференціях:
Звітно-наукова конференція кафедр Прикарпатського університету імені
Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2001 рік); Всеукраїнська
науково-практична конференція “Проблеми адаптації студентів до навчання
за умов фахової ступеневої підготовки” (Хмельницький, 4-5 квітня
2002 рік); Всеукраїнська науково-практична конференція “Розвиток змісту
освіти як історико-педагогічна проблема” (Чернівці, 30-31 жовтня
2003 рік); Міжнародна науково-методична конференція “Проблеми початкової
ланки освіти в контексті розвитку світових педагогічних тенденцій”
(Хмельницький, 7-8 квітня 2003 рік); Педагогічні читання на пошану
члена-кореспондента Академії педагогічних наук України, доктора
педагогічних наук, професора Прикарпатського університету імені Василя
Стефаника Богдана Ступарика “Українська педагогіка на межі тисячоліть”
(Івано-Франківськ, 2003 рік); Міжнародна науково-методична конференція,
присвячена 130-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія
Федьковича “Інноваційні підходи до підготовки педагогічних кадрів у
контексті Болонського процесу” (Чернівці, 2005 рік); Всеукраїнська
науково-практична конференція “Гармонізація розвитку вищої освіти в
умовах Болонського процесу” (Переяслав-Хмельницький, 2006 рік);
Всеукраїнська науково-практична конференція “Педагогічні та
соціально-психологічні аспекти виховання у контексті сучасного
європейського виміру” (Полтава, 2006 рік); V міжнародна
науково-практична конференція, Українсько-польський форум “Теоретичні та
методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність,
творчість, технології” (Київ, 2007 рік).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації
відображено у 15 одноосібних публікаціях автора з яких: 1 брошура з
методичними рекомендаціями, 9 статей – у фахових виданнях та збірниках
наукових праць, 5 статей – у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі
вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків,
додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить
217 сторінок. Загальний обсяг основного тексту дисертації становить 174
сторінки. Робота містить 36 рисунків, 26 таблиць, 15 додатків. У списку
використаних джерел 203 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільніть проблеми дослідження,
розкрито ступінь її дослідженості в теорії і практиці, визначено об’єкт,
предмет, мету і завдання, гіпотезу, теоретико методологічні засади і
методи дослідження, наукову новизну, практичне значення результатів
наукового пошуку, охарактеризовано етапи експериментальної роботи,
доведено вірогідність здобутих результатів, наведено відомості про їхню
апробацію та впровадження.

У першому розділі – “Теоретичні засади професійної підготовки студентів
вищих навчальних закладів до науково-дослідної діяльності” визначено
чинники розвитку національної системи вищої освіти в Україні; здійснено
аналіз структури науково-дослідної діяльності у вищих навчальних
закладах та визначено місце науково-дослідної діяльності у системі
професійної підготовки студентів психолого-педагогічних факультетів;
уточнено психолого-педагогічну сутність “готовності до науково-дослідної
діяльності”.

Цивілізаційні зміни на початку ХХІ століття зумовили необхідність
європейської інтеграції України у культурно-цивілізаційному аспекті та
інноваційних змін в національній системі освіти. З метою вдосконалення,
адаптації вищої освіти до умов соціально орієнтованої економіки та
інтеграції в європейське співтовариство Україна підписала документи про
приєднання до Болонського процесу, чим визначила подальший шлях розвитку
системи вищої освіти. Міністерство освіти і науки України на основі
міжнародних документів з питань демократії, гуманізації в галузі освіти
і прав людини здійснило ряд масштабних заходів зі створення нової
нормативно-правової бази вищої освіти України. Проблеми і перспективи
інтеграції вищої освіти України в Європейський простір висвітлені у
працях таких науковців, як В.П. Андрущенко, І.І. Бабин, Я.Я. Болюбаш,
В.В. Грубінко, В.Г. Кремень, К.М. Левківський, М.Ф. Степко,
Ю.В. Сухарніков та інші.

Важливим у контексті євроінтеграції вищої системи освіти є здійснення
студентами спільних наукових проектів, залучення їх до
загальноєвропейських програм наукових досліджень. У зв’язку з цим,
виникає необхідність у підготовці фахівців, які б володіли
методологічною культурою (знаннями про певні методологічні норми і
правила наукового пізнання, уміннями їх застосовувати в процесі
вирішення поставлених завдань).

Іншою визначальною умовою соціально-економічного розвитку України та
основним джерелом її успіху є сукупність знань, якими вона володіє –
інтелектуальний потенціал нації. Результати науково-дослідної діяльності
є творчим інтелектуальним надбанням вищого навчального закладу, а отже –
інтелектуальним потенціалом, що свідчить про важливість
науково-дослідної діяльності в контексті розвитку вищої освіти та її
інтеграції у європейське наукове співтовариство.

Таким чином, науково-дослідна діяльність є невід’ємною умовою
євроінтеграції системи вищої освіти та безпосередньо впливає на розвиток
інтелектуального потенціалу нації.

Науково-дослідна діяльність була предметом вивчення в різні періоди
становлення і розвитку вищої педагогічної освіти України. На сучасному
етапі розвитку освіти вона є одним із важливих засобів підвищення якості
професійної підготовки студентів, зокрема психолого-педагогічних
факультетів.

Аналіз експертної оцінки організації науково-дослідної діяльності у
Житомирському державному університеті імені Івана Франка,
Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені
Григорія Сковороди, Полтавському державному педагогічному університеті
імені В.Г. Короленка, Уманському державному педагогічному університеті
імені Павла Тичини та Українській інженерній педагогічній академії у
місті Харкові засвідчив системність такого утворення з наявними
взаємопов’язаними структурними елементами, змістом і формами та дозволив
нам узагальнено представити систему організації науково-дослідної
діяльності впродовж усього періоду навчання студентів.

Здійснений нами аналіз понять “наука”, “діяльність”, “дослідження”,
“готовність”, “формування” з погляду філософії, психологої та
педагогіки, дав змогу розмежувати поняття “науково-дослідна робота”,
“навчально-дослідна діяльність”, “науково-дослідна діяльність”,
визначити сутність “готовності до науково-дослідної діяльності” та
схарактеризувати зміст “формування готовності до науково-дослідної
діяльності”. Так, під науково-дослідною діяльністю ми розуміємо
організовану підсистему системи професійної підготовки фахівців у вищих
навчальних закладах, яка передбачає інтелектуальну творчу діяльність
студентів, спрямовану на вивчення конкретного предмета (явища, процесу)
з метою отримання об`єктивно нових знань про нього і їх подальшого
використання в практичній діяльності.

Враховуючи висновки науковців (М.І. Дьяченко, Л.О. Кандибович,
Н.Д. Левітов, Ш.А. Надірашвілі, О.С. Прангішвілі, Д.М. Узнадзе), про те,
що психологічна готовність посідає центральне місце у формуванні
професійно важливих якостей особистості і виражається в єдності
внутрішнього настрою на майбутню діяльність, готовність студентів
психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності
розглядаємо як: складне динамічне особистісне утворення, що виражається
сукупністю складових психіки, які безпосередньо впливають на процес
науково-дослідної діяльності; якісну характеристику студентів, що
виявляється в практичному умінні здійснювати наукове дослідження на
основі здобутих теоретичних знань про сутність науково-дослідної
діяльності. Формування готовності студентів психолого-педагогічних
факультетів до науково-дослідної діяльності визначаємо як процес
створення необхідного досвіду, майстерності та мотиваційних детермінант,
які надають можливості здійснювати цю діяльність найбільш ефективно.

Охарактеризовані теоретичні засади професійної підготовки студентів
вищих навчальних закладів до науково-дослідної діяльності стали основою
для визначення педагогічних умов формування готовності студентів до
науково-дослідної діяльності.

У другому розділі – “Педагогічні умови формування готовності студентів
до науково-дослідної діяльності” визначено та схарактеризовано
компоненти, критерії та рівні готовності студентів до науково-дослідної
діяльності; обґрунтовано психолого-педагогічну модель формування
готовності студентів до науково-дослідної діяльності та проаналізовано
зміст розробленого методичного забезпечення формувального експерименту.

Під компонентами готовності ми розуміємо взаємозв’язані певні складові,
наявність яких утворює відповідний рівень готовності студентів до
науково-дослідної діяльності. Попередній теоретичний аналіз проблеми
представлений у дослідженнях таких науковців, як С.Л. Білецька,
К.М. Дурай-Новакова, М.І. Д’яченко, Л.О. Кандибович, Г.П. Лузан,
В.М. М’ясищев, Ш.А. Надірашвілі, О.О. Реан, Д.М. Узнадзе, В.О. Ядов та
інших, дозволив виокремити такі основні компоненти готовності до
науково-дослідної діяльності: мотиваційний, когнітивний, операційний.
Важливо підкреслити взаємозв’язок усіх компонентів готовності, що
зумовлений єдністю здібностей студентів до науково-дослідної діяльності.

Мотиваційний компонент включає в себе потреби, як джерела активності
особистості, мотиви як причину вибору спрямованості діяльності, емоції,
прагнення, бажання й настанови як регулятори динаміки діяльності.
Когнітивний компонент передбачає наявність теоретичних знань з фахових
(психолого-педагогічних) дисциплін, знань про особливості
науково-дослідної діяльності студентів, знань з організації
науково-дослідної діяльності студентів психолого-педагогічних
факультетів. Операційний компонент передбачає наявність гностичних,
проектувальних та організаційних умінь.

Означені компоненти є підґрунтям для визначення критеріїв готовності.
Перший критерій – рівень розвитку мотивації, визначається показниками
факторів привабливості майбутньої професії, а також мотиваційним
комплексом особистості (співвідношенням між трьома видами мотивації:
внутрішньою, зовнішньою позитивною та зовнішньою негативною). Другий
критерій – ступінь оволодіння студентами системою теоретичних знань з
основ наукових досліджень (знання студентами спеціальної термінології,
методів дослідження і знання про організацію експерименту у науковому
психолого-педагогічному дослідженні). Третій критерій – сформованість у
студентів гностичних та організаційних умінь.

Ступінь вираженості компонентів та їх цілісність стала показником
певного (низького, середнього або високого) рівня готовності студента до
науково-дослідної діяльності.

Охарактеризовані нами теоретичні засади професійної підготовки у вищих
навчальних закладах, а також визначені компоненти, критерії та рівні
готовності є невід’ємною умовою формування готовності студентів до
науково-дослідної діяльності.

За основу вивчення процесу формування готовності студентів до
науково-дослідної діяльності було обрано модельний підхід. Цілісна
система процесу підготовки представлена дослідниками у вигляді різних
моделей. Ми проаналізували експериментальну модель
навчально-дослідницької діяльності студентів М.О. Князян, модель
підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації
художньо-технічної творчості учнів Н.Є. Колесник, модель формування
творчої особистості гімназиста у пошуково-дослідницькій діяльності
О.П. Павленко та інші моделі таких дослідників, як І.В. Герасимчук,
Т.Є. Гура, Т.П. Гусєва, Є.В. Кулик, а також логічні схеми, структури та
технології О.В. Ілліної, Д.В. Коваленко, О.А. Макаренко, О.І. Скафи,
В.Д. Стасюк та дійшли висновку, що оскільки сукупність моделей містить
складні живі та соціальні системи, вони не завжди узгоджені, а подекуди
й зовсім різні. Спільним для них є те, що вони розкривають сутність тієї
чи іншої сторони навчально-виховного процесу, чим покращують розуміння
даного явища.

Запропонована модель (рис. 1) є образним і логічним утворенням, яке є
удосконаленим, на наш погляд, процесом формування готовності студентів
до науково-дослідної діяльності.

Модель складається зі взаємопов(язаних теоретичного, змістового та
результативного блоків. У теоретичному блоці визначено мету, завдання та
принципи моделі, які є підґрунтям для формування готовності студентів до
науково-дослідної діяльності.

Змістовий блок є практичною частиною експериментальної моделі. Він
передбачає певні етапи у підготовці студентів, які враховували не тільки
кількісне накопичення інформації та специфіку діяльності, а й рівень
якості підготовки студента-дослідника на кожному етапі. Процес
формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності
розглядали в трьох напрямах: особистісному (формування особистісних
якостей майбутніх фахівців); теоретичному (забезпечення необхідними для
майбутньої професійної та науково-дослідної діяльності знаннями);
практичному (формування системи фахових умінь, притаманних професійній
психолого-педагогічній діяльності). Зміст моделі передбачає підготовку
майбутніх фахівців до науково-дослідної діяльності в аудиторний час (в
процесі вивчення навчальних дисциплін, у тому числі спецкурсів, а також
під час психолого-педагогічної практики) та позааудиторний час
(передбачає самостійну роботу студентів).

Особистісний розвиток студентів, навички навчально-пізнавальної та
науково-дослідної діяльності у моделі передбачено формувати впродовж
трьох етапів. Перший етап – навчання на І курсі (І та ІІ семестри) –
передбачав перш за все оволодіння системою теоретичних знань з фахових
дисциплін, а також формування пізнавальної потреби у студентів,
стійкого, активного інтересу до навчально-пізнавальної діяльності та
навчально-дослідної діяльності. На цьому етапі варто формувати певні
аналітичні уміння, необхідні для дослідницької діяльності. Другий етап –
навчання на ІІ-ІІІ курсах (ІІІ, ІV та V семестри) – передбачав
формування знань про особливості організації науково-дослідної
діяльності та особливості здійснення психолого-педагогічного
дослідження; оволодіння знаннями про

Рис. 1. Експериментальна модель формування готовності студентів
психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності

U

ue

Frd

f

t

?

?

a

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020