.

Етапне хірургічне лiкування хвороби гiршпрунга у дiтей (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
133 2723
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.Богомольця

СІЛЬЧЕНКО Михайло Іванович

УДК 616.348 – 007.61 – 053.2 – 089

Етапне хірургічне лiкування хвороби гiршпрунга у дiтей

14. 01. 09. – дитяча хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі дитячої хірургії Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Заслужений діяч науки і техніки України

Кривченя Данило Юліанович

Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця,

завідувач кафедри дитячої хірургії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Заслужений лікар України

Боднар Борис Миколайович

Буковинський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри дитячої хірургії, ЛОР-захворювань і стоматології

доктор медичних наук, професор

Грона Василь Миколайович

Донецький державний медичний університет

ім. М.Горького МОЗ України,

завідувач кафедри дитячої хірургії, анестезіології та інтенсивної
терапії

Провідна установа: Інститут хірургії та трансплантології АМН України

Захист відбудеться “____” _______________ 2007 року о ______ год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.03 в Національному
медичному університеті імені О.О.Богомольця (01004, м.Київ, бульвар
Т.Шевченка, 17, аудиторія хірургічної клініки імені академіка
О.П.Кримова).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О.Богомольця (03057, м.Київ, вул. Зоологічна,3).

Автореферат розісланий “____” ______________ 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент Я.М.Вітовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хвороба Гіршпрунга (ХГ) є складною вродженою вадою
розвитку, яка зустрічається у співвідношенні 1:2000 – 1:5000 живих
немовлят (Ленюшкин А.И., 2001; Резник Б.Я. и соавт., 2004; Engum S.A.,
1993; Russel M.B. et al., 1994; Stannart V.A. et al., 1991).

В зв’язку з несвоєчасною діагностикою, важкістю перебігу та можливими
ускладненнями цієї патології у дітей необхідне етапне хірургічне
лікування ХГ. До етапності лікування ХГ у дітей відносять формування
протиприродного заднього проходу (“anus preater naturalis”), радикальну
операцію та закриття протиприродного заднього проходу (Баиров Г.А.,
1997; Боднар О.Б., 2005; Грона В.М., 1988; Кривченя Д.Ю. зі співавт.,
1999, 2000, 2004; Teitelbaum D.H. et al., 1998).

Крім того, окремі радикальні методи хірургічного лікування, так звані
“класичні”, – Соаве та Дюамеля, є також двоетапними, бо передбачають
формування у два етапи тільки колоректального анастомозу. Після
“класичних” радикальних операцій зустрічаються рецидиви затримки
відходження калу, які необхідно корегувати повторними операціями (Грона
В.М., 2006; Ленюшкин А.И., 1997, 2001; Ситковский Н.Б. и соавт., 1994;
Сушко В.І. зі співавт., 2006; Cass D.T., 2000; Connors R.N.&Schlatter
M.G., 2006; Teitelbaum D.H. et al., 2001). Чим більше етапів, тим довше
триває лікування цієї патології у дітей.

Багато хірургічних етапів в такій ситуації ускладнюють процес лікування,
призводять до 20% ранніх післяопераційних ускладнень і збільшують до 4%
кількість незадовільних функціональних результатів (Немилова Т.К., 1998,
2004; Дехканов И.Д. и соавт., 1994; Fonkalsrud E.W., 1996).

З іншої сторони – нераціональний підхід у зменшенні етапів є причиною
4-6% летальності таких пацієнтів (Исаков Ю.Ф. и соавт., 1988, 2000;
Moore S.W. et al., 1999; Philippart A., 2003).

Немає єдиної точки зору щодо доцільності формування протиприроднього
заднього проходу на етапах корекції ХГ у дітей. Розходяться думки щодо
виду та рівня його формування. Остаточно не визначені терміни етапних
втручань (Атакулов Д.О., 1989; Григович І.Н. 1994; Ленюшкин А.И., 2000,
2005; Kalichinski P., 1996, 2005; Bokwa T., 1993, 2003). Необхідними є
вивчення особливостей операцій одночасного зняття протиприроднього
заднього проходу і накладання анатомічно та фізіологічно обгрунтованого
колоректального анастомозу ручним або механічним способом.

В нашій клініці розроблено та впроваджено модифіковану операцію Болея з
одноетапним формуванням колоректального анастомозу у дітей, яка дозволяє
спростити операцію, створити кращі умови для формування колоректального
анастомозу в один етап і уникнути повторних операцій для корекції причин
рецидивів захворювання (Кривченя Д.Ю., 1988, 1996, 2001, 2006; Мун В.А.,
1988; Притула В.П., 2000; Сорока В.П., 2005).

Необхідно дослідити ефективність цього способу хірургічного лікування
при одноетапних та двоетапних втручаннях. Немає відомостей про характер
функціональних результатів після лікування ХГ модифікованою нами
операцією без попередньо сформованого протиприроднього заднього проходу
та при наявності його, як першого етапу хірургічного лікування.

Видалення значної частини товстої кишки при субтотальному та колектомія
при тотальному агангліозі призводить до порушення водно-електролітного
балансу, формування та накопичення калових мас і розвитку інших обмінних
порушень (Fonkalsrud E.W., 2005; O’Neil et al., 2001). Не доведена
залежність об’єму резекції ободової кишки від віку та анатомічної форми
ХГ. Не існує оптимальних варіантів операцій з формуванням функціонально
вигідного тонкокишкового резервуару та з реконструктивно-пластичним
формуванням клапанного механізму кишечника після тотальної колектомії в
лікуванні ХГ у дітей.

Недостатньо висвітлені ускладнення етапних операцій та показання до їх
усунення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Національного медичного
університету імені О.О.Богомольця і є фрагментом науково-дослідної
роботи кафедри дитячої хірургії “Діагностика та лікування вад розвитку і
захворювань органів грудної клітки та черевної порожнини у дітей”
(реєстраційний № 0104U006207).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було покращення результатів
хірургічної корекції ХГ у дітей шляхом вдосконалення методів лікування
цієї патології.

Для досягнення поставленої мети сформульовані наступні задачі:

Розробити алгоритм етапного хірургічного лікування пацієнтів із ХГ в
залежності від віку та анатомічної форми агангліозу.

Визначити показання та особливості накладання протиприроднього заднього
проходу на етапах хірургічного лікування ХГ у дітей.

Вивчити ефективність запропонованої модифікації операції Болея з
формуванням первинного колоректального анастомозу при етапних
втручаннях.

Розробити та удосконалити реконструктивно-пластичні варіанти обширних
резекцій ободової кишки у дітей з ХГ.

Розробити алгоритм хірургічного лікування тотальної форми ХГ з
формуванням функціонально вигідного резервуарного варіанту операцій.

Вивчити функціональну ефективність етапного хірургічного лікування ХГ у
дітей.

Об’єкт дослідження. Діти з ХГ.

Предмет дослідження. Оцінка ефективності етапного лікування ХГ у дітей
різних вікових груп та анатомічних форм агангліозу.

Методи дослідження. Для оцінки загального стану пацієнтів були
використані загальноклінічні методи (загальний і біохімічний аналізи
крові, загальний аналіз сечі, ЕКГ, УЗД внутрішніх органів). Для оцінки
функціонального стану зведеної товстої кишки і заднього проходу та
встановлення причин ускладнень використані рентгенологічні методи
(іригографія, іригоскопія, пасаж контрастної речовини по
шлунково-кишковому тракту (ШКТ)), ендоскопічні (ректороманоскопія,
фіброколоноскопія), функціональні (аноманометрія), патоморфологічний
(морфологічний стан ділянок видаленої кишки), гістохімічний (визначення
активності тканинної ацетилхолінестерази (АХЕ) за Karnovsky-Roots),
мікробіологічний (визначення біоценозу кишечника) та статистичні методи
дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше запропоновано та
обгрунтовано нові погляди та принципи етапного лікування ХГ в основу
яких покладена тяжкість перебігу цієї вади розвитку.

Розроблено та удосконалено способи формування протиприроднього заднього
проходу як варіант першого етапу хірургічного лікування ХГ у дітей.

Досліджено ефективність запропонованої модифікації операції Болея з
формуванням первинного колоректального анастомозу при етапних
втручаннях.

Вперше доведена залежність об’єму резекції ободової кишки від віку та
анатомічної форми ХГ.

Вперше запронований варіант операції з формуванням функціонально
вигідного тонкокишкового резервуару після тотальної колектомії.

Вперше запропоновані, обгрунтовані та виконані обширні резекції ободової
кишки з реконструктивно-пластичним формуванням клапанного механізму
кишечника.

Практичне значення отриманих результатів. На підставі аналізу
результатів, отриманих під час виконання роботи, розроблено алгоритм
обстеження дітей з ХГ, що сприяє більш швидкому виявленню цієї
патології. Запропонований алгоритм етапного хірургічного лікування дітей
з ХГ в залежності від віку та анатомічної форми агангліозу, який охоплює
всі ланки процесу лікування – від спеціальної передопераційної
підготовки, вибору способу хірургічного лікування і до профілактики
післяопераційних ускладнень, що забезпечує значне покращання результатів
лікування пацієнтів даної вікової групи. Завдяки цьому, на 2 тижні
скорочується час перебування пацієнтів у клініці після радикальної
операції, значно знижується частота післяопераційних ускладнень (до 4,1%
проти 20% за літературними даними) та післяопераційна летальність (до
0,4% проти 4% за літературними даними), і досягаються добрі та
задовільні функціональні результати лікування в усіх пацієнтів.

Розроблені оригінальні способи діагностики та лікування ХГ впроваджені в
практику роботи лікувальних установ міст Києва, Донецька, Львова,
Миколаєва, Івано-Франківська, Чернівців. Основні теоретичні положення
дисертаційної роботи включені до циклу лекцій та практичних занять на
кафедрах дитячої хірургії вищих медичних учбових закладів України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто
автором під керівництвом завідувача кафедри дитячої хірургії НМУ ім.
О.О. Богомольця, Заслуженого діяча науки і техніки України, д. мед. н.,
професора Д.Ю. Кривчені. Автор виконав пошук літературних джерел, вибрав
тему дослідження, довів пріоритетність, доцільність і необхідність даної
наукової праці, визначив мету, завдання, об’єм та методи дослідження,
якими досконало оволодів. Дисертантом проведено клінічно-інструментальне
обстеження всіх пацієнтів та підготовлено їх до операції. Автором
особисто виконано у цих пацієнтів всі операції із застосуванням методик
власної розробки, а також хірургічних втручань, що ввійшли в наукове
дослідження. Він проводив післяопераційне та реабілітаційне лікування
пацієнтів. Дисертант є співавтором нових впроваджених способів
діагностики та лікування ХГ, захищених авторським свідоцтвом. Здобувач
особисто виконав аналіз отриманої інформації, написав всі розділи
дисертації та підготовив наукові праці до друку.

Апробація результатів дисерації. Матеріали дисертації доповідалися та
обговорювалися на II з’їзді колопроктологів України за міжнародною
участю (м.Львів, 2006), на III Російському Конгесі “Современные
технологии в педиатрии и детской хирургии” (м.Москва, Росія, 2004), на
Науково-практичній конференції “Проблемні питання лікування дітей”,
присв’яченій 110-річниці Української дитячої спеціалізованої лікарні
“Охматдит” та 10-річчю організації дитячої алергологічної служби в
Україні (м.Київ, 2004), на I з’їзді колопроктологів України за
міжнародною участю (м.Київ, 2003), на Всеукраїнській науково-практичній
конференції з міжнародною участю “Хірургія новонароджених і дітей
раннього віку” (м. Львів, 2003), на міжнародному конгресі дитячих
хірургів (м.Будапешт, Угорщина, 2001), на конференції присв’яченій
30-річчю кафедри дитячої хірургії КМАПО (м. Київ, 2000), на ХIХ Конгресі
хірургів України (м.Харків, 2000), на Всеукраїнській науковій
конференції хірургів (м. Івано-Франківськ, 1999), на науково-практичній
конференції дитячих хірургів України “Вибрані питання абдомінальної
хірургії у дітей” (м.Кременчук, 1992) і на засіданнях наукового
товариства хірургів м.Києва та Київської області (м.Київ, 1989, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 наукових праць, із
них 6 статей у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 8 – в інших
фахових журналах, у збірниках наукових праць та в збірниках матеріалів і
тез симпозіумів та конференцій. Отримано 1 авторське свідоцтво на
винахід.

Структура та обсяг дисертації. Основний текст дисертації викладено на
130 сторінках машинописного тексту та складається зі вступу, огляду
літератури, 4 розділів власних досліджень, висновків і списку
використаних джерел. Робота ілюстрована 84 малюнками та 19 таблицями.
Список літератури містить 240 джерел, із них кирилицею – 123, латиною –
117.

ЗМІСТ РОБОТИ

1.Матеріали та методи дослідження. У дослідження включено 228 дітей, які
знаходилися на лікуванні з приводу різних форм ХГ в клініці хірургії
дитячого віку НМУ на базі УДСЛ “Охматдит” з 1981 до 2005 року. У віці до
1 року був 21 (9,2%) пацієнт, від 1 до 3 років – 72 (31,6%), від 3 до 7
років – 66 (28,9%) і старших 7 років – 69 (30,3%) пацієнтів. Ректальну
форму ХГ мали 63 (27,6%) пацієнти, ректосигмовидну – 138 (60,6%),
субтотальну – 21 (9,2%), і 6 (2,6%) пацієнтів мали тотальну форму
агангліозу (табл. 1).

Таблиця 1.

Розподіл пацієнтів за формою агангліозу та віком

Форма

агангліозу Вік пацієнтів (роки) Всього

7

Ректальна 3 10 17 33 63 27,6%

Ректосигмовидна 13 47 45 33 138 60,6%

Субтотальна 3 13 2 3 21 9,2%

Тотальна 2 2 2 – 6 2,6%

Всього: 21

9,2% 72

31,6% 66

28,9% 69

30,3% 228 100%

В залежності від характеру клінічних проявів ХГ виділяли три клінічні
форми – гостру, підгостру та хронічну. Гостра форма ХГ проявилася у 35
(15,5%) пацієнтів. Ознаки підгострої форми ХГ відмічались у 59 (25,8%) і
хронічної – у 134 (58,7%) пацієнтів.

Більшість дітей поступали з важкими ускладненнями, серед яких
найчастішими були: анемія – у 75 (32,9%) дітей, ентероколіт (ЕК) – у 107
(46,9%) та гіпотрофія – у 54 (23,7%). Чим довшою була зона агангліозу,
тим скоріше з’являлась симптоматика ХГ і тим частіше розвивалися
ускладнення при цій патології.

У 16 (7,0%) пацієнтів виявлено супутні вади розвитку, які ускладнювали
перебіг ХГ.

2. Алгоритм етапного хірургічного лікування пацієнтів із ХГ в залежності
від віку та анатомічної форми агангліозу. Всі діти були прооперовані.

Радикальне хірургічне втручання без накладання протиприродного заднього
проходу проведено в 165 (72,4%) дітей. В цю групу входили пацієнти, в
яких формування колоректального анастомозу під час радикального
лікування виконували в два етапи – 35 дітей, та пацієнти, яким
виконували одноетапну радикальну операцію з формуванням первинного
колоректального анастомозу (ПКРА) – 124 дітей. Також в групу дітей, яким
не формували протиприродний задній прохід, входили пацієнти, яким як
варіант операції проводили тільки сфіектероміектомію за Ліном – 6 дітей.

Двоетапне лікування в такій ситуації передбачало першим етапом резекцію
зміненої кишки з формуванням спонтанного колоректального анастомозу, а
другим етапом – через 2-3 тижні хірургічну реконструкцію спонтанно
сформованого анастомозу. Таким чином зроблено радикальні операції за
методами: Соаве-Льонюшкіна – у 14 дітей; Дюамеля-Баірова – у 5 дітей і
розробленим кафедрою дитячої хірургії НМУ, що включає елементи
Соаве-Льонюшкіна та Дюамеля-Баірова (АС СРСР №1286170) – у 16 дітей.

Радикальне лікування ХГ з формуванням ПКРА передбачало резекцію зміненої
кишки з одномоментним формуванням анастомозу. В цю групу входили
пацієнти, яким зробили радикальні операції за методами: Свенсона-Грекова
– 5 дітей; Ребейна – 3 дітей; модифікованої кафедрою дитячої хірургії
НМУ операції Болея з ПКРА ручним способом (АС СРСР №1412747) – 56 дітей;
модифікованої кафедрою дитячої хірургії НМУ операції Болея з ПКРА
механічним способом (Патент України №25492А) – 60 дітей.

У 52 (22,8%) дітей з тяжким перебігом ХГ як етап лікування було виведено
захисний протиприродний задній прохід. В цій групі були наступні
варіанти: створення тимчасового протиприродного заднього проходу як
перший етап і радикальна операція – як другий етап з одночасним
закриттям протиприродного заднього проходу – 16 дітей; створення
тимчасового правобічного протиприродного заднього проходу – як перший
етап, радикальна операція – як другий етап і закриття протиприродного
заднього проходу – третій етап – 7 дітей. Також, в цю групу ми віднесли
виконання складних багатоетапних реконструктивно-пластичних операцій при
обширних формах агангліозу – 29 дітей.

Основними показаннями до накладання протиприродного заднього проходу
при ХГ у дітей були такі:

– в ургентному порядку: перфорація кишки (у 2 пацієнтів); гостра форма
ХГ (в 11 пацієнтів); при декомпенсованій стадії ЕК, значній ділятації
ободової кишки з тяжкою каловою інтоксикацією (у 19 хворих);

– в плановому порядку: при підгострій формі ХГ, в субкомпенсованій
стадії ЕК, при гіпотрофії та анемії (у 12 пацієнтів); при складних
супутніх вроджених вадах розвитку (у 2 пацієнтів) та при неефективності
консервативних заходів (у 6 пацієнтів).

Рівень накладання протиприродного заднього проходу залежав від форми
агангліозу, стадії захворювання та супутніх ускладнень.

При тотальній формі агангліозу та у 3 дітей із субтотальною формою в
період новонародженості накладали ілеостому.

У 25 хворих при субтотальній, ректосигмовидній та ректальній формах ХГ
було наложено протиприродний задній прохід на перехідну зону агангліозу.

У 15 дітей старшого віку при декомпенсованій стадії захворювання
(значному супрастенотичному розширенні, ускладненому каловими каменями)
під час накладання протиприродного заднього проходу виконана резекція
супрастенотичного сегменту разом із каловими каменями.

Трьом пацієнтам, які оперовані в інших лікувальних закладах була
наложена цекостома, двом виведена петлева ілеостома при ректосигмовидній
формі ХГ

При накладанні протиприродного заднього проходу у дітей з ХГ з огляду на
ефективність майбутньої операції необхідно враховувати деякі технічні
вимоги: об’єм хірургічного втручання повинен бути мінімальним;
протиприродний задній прохід повинен накладатись так, щоб можна було
легко виділити привідну та відвідну петлі кишки під час радикальної
операції; його доцільніше накладати на перехідну зону агангліозу; при
значній супрастенотичній ділятації з ускладненнями показана резекція
супрастенотичного сегмента; зону агангліозу при накладанні
протиприродного заднього проходу не резектувати; протиприродний задній
прохід необхідно закривати під час радикальної операції.

Після накладання протиприродного заднього проходу радикальні операції
робили при покращенні загального стану пацієнтів (ліквідації анемії,
гіпотрофії, зменшенні симптомів ЕК та корекції супутніх вад розвитку) в
строки від 6 місяців до 2 років (табл. 2).

Таблиця 2.

Розподіл пацієнтів в залежності від терміну між операціями

Форма Міжопераційний період (місяці) Всього

агангліозу 6-11 12-24

Ректальна 4 – 4

Ректосигмовидна 19 2 21

Субтотальна 16 5 21

Тотальна 3 3 6

Всього: 42 10 52

Діти цієї групи були прооперовані за наступними методиками:
Свенсона-Грекова – 4, Ребейна – 1, Дюамеля-Баірова – 4, Соаве-Льонюшкіна
– 3, комбінація Соаве-Льонюшкіна та Дюамеля-Баірова – 1, Болея з ПКРА
ручним способом – 6, Болея з ПКРА механічним способом – 4 та
реконструктивно-пластичні операції при обширних формах агангліозу – 29
пацієнтів.

3. Реконструктивно-пластичні варіанти операцій після обширних резекцій
ободової кишки у дітей з ХГ. Особливо важку групу склали діти із
субтотальним і тотальним агангліозом, яким виконували обширні резекції
товстої кишки. Ця невелика група (29 пацієнтів) заслуговує окремого
розгляду, так як потребує індивідуального підходу, бо кожен випадок є
унікальним в технічному виконанні та кінцевому наслідку.

Після субтотальної резекції товстої кишки у 16 хворих виконували
зведення залишеної частини товстої кишки по правому (n=8) чи лівому
(n=4) брижевому синусі, або з розворотом її на 180? (n=4).

В 4 пацієнтів, яким не вдалося зведення товстої кишки, проводили
заміщення лівої половини ободової та прямої кишок ілеотрансплантантом з
інтраректальним зведенням ілеотрасплантату та відновленням прохідності
кишечника коло-ілеоанастомозом та ілеоаноанастомозом кінець-в-кінець.

При тотальному агангліозі на початку дослідження в 1 пацієнта після
колектомії виконали зведення клубової кишки з анастомозом за Дюамелем. В
післяопераційному періоді у цієї дитини відмічено частоту стула 15,0±1,5
раз на добу (р`”O H J ?J L r ? ae & & ????l???? ? ????l???? ? ? ? •kd ? ? ? ¬ ® 8 ????????озом ранні післяопераційні ускладнення зустрілися тільки у 3 дітей. У 2 із них була неспроможність анастомозу, яку було кореговано накладанням протиприродного заднього проходу на праві відділи ободової кишки, який було закрито відповідно через 3 і 6 місяців після загоювання анастомозу. Ранню злукову непрохідність кишечника в 1 дитини ліквідували релапаротомією із розсіченням злук. Після модифікованої нами операції Болея з механічним анастомозом раннє післяопераційне ускладнення зустрілось тільки в 1 із 60 прооперованих цим способом дітей. Ним була гематома міжфутлярного простору, яку виліковано консервативно. Померла 1 (0,4%) дитина у ранньому післяопераційному періоді від поліорганної недостатності (гнійно-септичний стан на фоні тяжких супутніх вад розвитку). Ускладнення у віддаленому післяопераційному періоді зустрілись у 9 (4,1%) серед 217 прооперованих в нашій клініці дітей. Дані ускладнення носили характер рецидиву затримки відходження калу. Причиною цього були: стеноз коло-ректального анастомозу (n=5), залишковий агангліоз (n=3) і сформований “парус” в ділянці коло-ректального анастомозу (n=1). Це були якраз ті діти, яким першим етапом було накладено протиприродний задній прохід на праві відділи ободової кишки при ректальній та ректосигмовидній формах агангліозу, і закривали ці стоми третім етапом після радикальної операції. Крім того, характерною ознакою ускладнень цієї групи пацієнтів було те, що другим етапом їм проводили “класичні” радикальні операції Свенсона-Грекова, Ребейна, Дюамеля-Баірова, Соаве-Льонюшкіна та Ліна. Не було ускладнень у віддаленому періоді після модифікованої нами операції Болея з ручним або механічним коло-ректальними анастомозами. Стеноз коло-ректального анастомозу кореговано бужуванням (n=4) та повторною операцією - Болея з ручним колоректальним анастомозом (n=1), а залишковий агангліоз – сфінктероміектомією (n=3). Сформований “парус” висікли з боку промежини. В 11 (4,8%) пацієнтів, попередньо оперованих в інших лікувальних закладах, в зв’язку з рецидивом затримки відходження калу, виконані повторні операції. Причинами рецидиву були: стеноз коло-ректального анастомозу (n=4), залишковий агангліоз (n=6) і сформований “парус” в ділянці коло-ректального анастомозу (n=1). Звертаємо увагу на те, що цим дітям раніше також проводили “класичні” радикальні операції Свенсона-Грекова, Ребейна, Дюамеля-Баірова, Соаве-Льонюшкіна та Ліна. Стеноз анастомозу в 1 пацієнта корегували сфінктероміектомією з висіченням рубця. Решті дітям при всіх цих ускладненнях, у зв’язку зі значною ділятацією зведеної кишки, повторно була виконана операція Болея в нашій модифікації з ручним анастомозом. Повторні зведення ободової кишки пов’язані з великими технічними труднощами, в зв’язку з рубцевими змінами тканин і ризиком пошкодження сусідніх органів. Тут потрібно вибирати найменш травматичний варіант втручання. Цим вимогам найбільше підходить операція Болея в нашій модифікації з ручним анастомозом, яку ми вважаємо операцією вибору в таких ситуаціях. Аналізуючи результати хірургічного лікування ХГ за різними методиками, ми віддаємо перевагу операції Болея в наших модифікаціях з ручним або механічним колоректальними анастомозами. За цими методиками оперовано 126 (56%) дітей. Дана методика при ручному анастомозуванні має суттєві переваги над іншими способами: краще контролюється накладання кожного шва та легше анатомічно з’єднувати краї кишки; зменшується травматизація слизової оболонки прямої кишки; сприяє високій надійності колоректального анастомозу. При механічному накладанні анастомозу, крім попередніх переваг, відмічено, що: зменшується натяг та рівномірно захоплюються анастомозуючі краї, що створює певні зручності для накладання анастомозу; вдвічі скоротився час анастомозування; технічні можливовості зшивальних апаратів дозволяють гарантувати міцність швів і герметичність отриманого анастомозу. Про перевагу операції Болея в нашій модифікації над іншими методиками свідчать показники кількості післяопераційних ускладнень. Так, ранні післяопераційні ускладнення після модифікованих нами методик Болея зустрілися у 3,4% пацієнтів, проти 25% - після операцій, виконаних іншими способами (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020