.

Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування альфа-2в інтер-ферону в лікуванні хворих на лейоміому матки (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
115 3939
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВо ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ІМ. П.Л. ШУПИКА

ШЕЛИГІН МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ

УДК 615.37: 618.14 – 006.363.03

Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування альфа-2в інтерферону в
лікуванні хворих на лейоміому матки

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор

Луб’яна Стелла Станіславівна

Луганський державний медичний університет МОЗ України,

кафедра акушерства, гінекології та перинатології, завідувач

Офіційні опоненти:

член-кореспондент НАН і АМН України,

доктор медичних наук, професор

Степанківська Галина Костянтинівна

Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України,

професор кафедри акушерства та гінекології № 1

доктор медичних наук, професор

Леуш Станіслав Сергійович

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ
України,

професор кафедри акушерства та гінекології № 1

Провідна установа Львівський державний медичний університет

ім. Д.Галицького МОЗ України, кафедра акушерства і гінекології № 2, м.
Львів

Захист відбудеться “14” 06 2007 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.623.02 при Національній медичній
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (за адресою:
04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, Національна медична академія
післядипломної освіти

ім. П.Л.Шупика)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112,
м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “_08__”_05____________2007 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.мед.н., професор

Т.Г.Романенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лейоміома матки (ЛМ) є найбільш частим новоутворенням
в жінок репродуктивного віку, що негативно впливає на менструальну,
репродуктивну функції, а також загальний стан здоров’я. У даний час ЛМ
діагностується в 30% пацієнток старше 35 років, у 28-56,2% жінок із
безплідністю і в 25,6% – із невиношуванням вагітності (Г.К.
Степанківська і співавт.,1998; О.Л. Тіхоміров і співавт., 2000; Я.П.
Сольський і співавт.,2001; К.М. Віхляєва,2003; John. et al., 1998).
Актуальність проблеми полягає в збільшенні захворюваності на ЛМ та
омолодженні контингенту хворих, поєднанні з гіперпластичними процесами
ендометрія, незавжди успішних терапевтичних заходах, і адекватній
хірургічній тактиці, що особливо значуще для жінок репродуктивного віку,
уточненні патогенезу росту міоматозних вузлів і призначенні
диспансерного спостереження.

Незважаючи на те, що провідне місцто у проблемі патогенезу ЛМ до
теперішнього часу займає гормональний фактор (С.С. Леуш і
співавт.,1999), результати досліджень останніх років свідчать, що
гіперпластичні процеси ендо- та міометрія часто розвиваються на тлі
нормальних показників гормонального профілю крові, що примушує звернути
особливу увагу на інші механізми розвитку даної патології, зокрема на
роль порушення рецепторних систем, підвищення проліферативної активності
та зниження апоптозу в тканинах репродуктивної системи (І.С.
Сидорова,2003).

У літературі є лише поодинокі роботи з обмеженим числом досліджень, які
присвячені вивченню ролі апоптозу в генезі міоми матки (Ю.Б. Курашвілі і
співавт.,2001; D.Dixon et al., 2000). Для багатьох типів пухлин ФНП? є
прямим індуктором апоптозу (В.І. Кулаков і співавт.,1998). Разом із тим,
відомості щодо продукції інших цитокінів у хворих на ЛМ нечисленні та
суперечливі (В.В. Сімрок,1999;

J. Andersen, 1996). Ряд авторів вказує на взаємозв’язок між вмістом
яєчникових гормонів у судинах малого таза та темпом росту міоматозних
вузлів (Г.О. Савицький і співавт.,2003), але вміст цитокінів у
регіональному кровотоку судинного басейну матки поки що мало вивчений. В
зв’язку із тим питання цитокінової залежності росту та розвитку пухлини
продовжують залишатися дискусійними й потребують подальшого вивчення, й
дискусії.

Роль альфа-інтерферону (?ІФН) в індукції апоптозу практично не
досліджена. Проте емпірично ІФН вже більше 10 років широко
використовується як протипухлинний, рецептормодифікуючий,
антипроліферативний та імуномодулюючий фактор самостійно або в
комбінації з іншими чинниками при різних захворюваннях, хоча механізм
цього ефекту залишився недостатньо вивченим (С.І. Коровін, 1998; Н.М.
Пасієшвілі, 2001; М.Ю. Аношина, 2003; M.Feldman et al.,1996). У
гінекологічній практиці ?ІФН використовувався при аденокарциномі
ендометрія, раку яєчників із метою підвищення гормональної чутливості
пухлини (А.Л. Воронцова,1996;

В.Є. Жильчук, 1998). У зв’язку з цим виникла необхідність наукового
обґрунтовування можливості застосування й підвищення клінічної
ефективності консервативного лікування хворих на ЛМ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обране наукове
дослідження виконано в рамках реалізації Державної програми
“Репродуктивне здоров’я нації” на 2006-2015 роки та міжгалузевої
комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки, а також є
фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри акушерства,
гінекології та перинатології, яка затверджена МОЗ України

(№ державної реєстрації – 0103U002218).

Мета дослідження. Підвищити ефективність консервативного лікування
хворих на лейоміому матки шляхом розробки нового патогенетично
обґрунтованого методу терапії на підставі вивчення особливостей
продукції цитокінів на системному та локальному рівнях та їх залежності
від характеру перебігу захворювання в жінок із лейоміомою.

Задачі дослідження:

1. Провести клініко-анамнестичний аналіз у жінок із лейоміомою матки,
охарактеризувати стан специфічних гінекологічних функцій та преморбідний
фон у пацієнток із різними розмірами лейоміоми матки.

2. Вивчити сучасні особливості клінічного перебігу лейоміоми та
встановити частоту гіперпластичних процесів ендометрія у хворих на міому
матки залежно від тривалості захворювання та розмірів пухлини.

3. Вивчити вміст цитокінів (ФНП?, ?-ІФН, ІЛ-4, ІЛ-8) у сироватці крові,
перитонеальній рідині та матковій артерії залежно від тривалості
захворювання, локалізації вузлів, поєднання лейоміоми з гіперплазією
ендометрія та дослідити співвідношення їх продукції на локальному й
системному рівнях у жінок із лейоміомою матки.

4. Визначити діагностичну цінність показників рівнів цитокінів у
периферичній крові, перитонеальній рідині та матковій артерії у
зіставленні з особливостями клінічного перебігу лейоміоми, оцінити роль
цитокінів у механізмах розвитку ЛМ та запропонувати діагностичну та
лікувальну тактику.

5. Оцінити клініко-патогенетичну ефективність лікування в комплексі з
?-ІФН через 3 та 6 місяців у хворих на лейоміому матки та при поєднанні
з гіперплазією ендометрія.

6. Розробити критерії диспансерного спостереження за хворими, які мають
поєднану патологію матки та запропонувати в практику охорони здоров’я
науково-обґрунтовані схеми лікування й динамічного контролю за станом
жінок із лейоміомою матки.

Об’єкт дослідження – лейоміома з різними клінічними варіантами перебігу
захворювання.

Предмет дослідження – частота та структура гіперпластичних процесів,
продукція цитокінів у сироватці крові, перитонеальній рідині, маточній
артерії, зскрібки з порожнини матки, ефективність консервативного
лікування лейоміоми матки.

Методи дослідження – клінічні, біохімічні, ехографічні,
спектрофотометричні, морфологічні та математико-статистичні, включаючи
кореляційний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів. Представлена робота є сучасним
рішенням важливої медичної задачі – підвищення ефективності лікування та
якості життя хворих на лейоміому матки в поєднанні з гіперпластичними
процесами ендометрія.

Показана висока частота гіперпластичних процесів ендометрія у хворих на
міому матки, установлені клінічні варіанти даної патології залежно від
тривалості захворювання, поширеності процесу та віку жінки.

Вперше вивчені рівні цитокінів ФНП?, ІФН?, ІЛ-4, ІЛ-8 у периферичній
крові, перитонеальній рідині та кровотоку маткової артерії в жінок із
лейоміомою. Визначені їх взаємозв’язки з наявністю гіперпластичних
процесів ендометрія, із розмірами пухлини, локалізацією вузлів,
тривалістю захворювання та показана їх можлива роль у механізмах
розвитку лейоміоми матки.

Установлено, що зниження концентрації ІФН? в сироватці крові може бути
діагностичним тестом поєднання лейоміоми з гіперплазією ендометрія.

Вперше запропоновано використовувати імуноферментне визначення цитокінів
– ФНП? та ІФН? в сироватці крові для діагностики та раннього виявлення
росту міоматозних вузлів.

Вперше запропонована в практику охорони здоров’я вдосконалена схема
консервативної терапії з використанням антипроліферативного ефекту
?-інтерферону.

Практична значущість. На підставі проведених досліджень науково
обґрунтована необхідність визначення ІФН? крові, розроблено та
впроваджено в клінічну практику спосіб застосування рекомбінантного ?-2?
інтерферону в консервативному лікуванні жінок із лейоміомою матки, що
дозволило підвищити ефективність лікування на 29% при поєднанні
лейоміоми матки з гіперплазією ендометрія.

Впроваджена система активної диспансеризації хворих на міому матки, що
включає ранню діагностику пухлини, ультразвукове та імуноферментне
обстеження та диференційований підхід до гормональної терапії з
використанням ?ІФН, враховуючи вік пацієнтки та клінічний варіант
лейоміоми матки.

Розроблена і впроваджена система профілактики патології міометрія, яка
заснована на комплексних показниках ультразвукового сканування та вмісту
цитокінів у периферичній крові, яка дозволяє оцінювати ефективність
терапії, що проводиться.

Впровадження результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні
рекомендації впроваджені в лікувально-діагностичну роботу жіночої
консультації №3 та гінекологічних відділеннях 3 міської лікарні та
обласної клінічної лікарні. Ряд теоретичних і практичних положень, які
сформульовані в дисертації, використовуються в навчальному процесі
кафедри акушерства, гінекології та перинатологїї Луганського державного
медичного університету під час проведення семінарських занять з
інтернами, лікарями-курсантами, клінічними ординаторами.

Особистий внесок автора. Протягом 2003-2006 років здійснено пошук
наукової літератури та патентної інформації щодо проблем міоми матки,
заплановано обсяг і методологія досліджень. Проведений вибір методик для
постановки діагнозу, клініко-анамнестичний аналіз специфічних
гінекологічних функцій усіх обстежених за розробленою автором анкетною
картою. Взяття біологічного матеріалу, клінічні та функціональні
обстеження зроблені автором.

Виконаний автором аналіз та інтерпретація отриманих даних дозволили
сформулювати теоретичні положення та розробити практичні рекомендації.
Особисто автором підготовлені всі розділи дисертації, публікації в
наукових виданнях і доповіді.

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертації представлені на
Ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю ЛугДМУ
(м. Луганськ, 2004), науково-практичній конференції “Актуальні питання
біології, медицини і фармації” (м. Луганськ, 2006), “Актуальні питання
акушерства та гінекології” (м. Тернопіль, 2007). Основні положення
роботи доповідені та обговорені на засіданні кафедр акушерства,
гінекології та перинатологїї і акушерства, гінекології та
дерматовенерологїї (жовтень, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових статей (3
з них самостійні) у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України,
отриманий

1 деклараційний патент України “Спосіб консервативного лікування жінок з
лейоміомою матки в сполученні з гіперплазією ендометрія”
11870U,16.01.2006. Бюл.№1.

Структура та об’єм дисертації. Робота складається зі вступу, огляду
літератури, матеріалу та методів дослідження, 3 розділів власних
досліджень, аналізу та обговорення отриманих результатів, висновків,
практичних рекомендацій. Дисертація виконана на 205 сторінках тексту,
ілюстрована 51 таблицею, 15 рисунками та схемами. Список використаних
літературних джерел включає 284 публікації, які займають 28 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Об’єкт, методи та методологія досліджень. Для вирішення поставлених
задач було проведено клініко-лабораторне обстеження 168 хворих на ЛМ,
які були розділені на групи відповідно до форми захворювання. І групу
склали 70 жінок із ЛМ більше 10 тижнів вагітності, яким було проведено
оперативне лікування. Із них 45 (64,3%) пацієнток перенесли надпіхвову
ампутацію матки та 20 (28,6%) – екстирпацію матки трансабдомінальним
доступом. II групу склали 98 хворих із розмірами матки до 10 тижнів,
яким було проведено консервативне лікування. III групу склали 30
гінекологічно здорових жінок відповідного віку. Дослідження проводилося
у 2 етапи.

На першому етапі провели клініко-лабораторне обстеження й вивчення
секреції цитокінів на системному рівні (периферична венозна кров) у всіх
обстежених та регіональному рівні (перитонеальна рідина та маточні
судини) у 70 жінок І групи. Крім того, був проведений кореляційний
аналіз взаємозв’язків між продукцією цитокінів на різних рівнях із
клінічними особливостями перебігу захворювання.

На другому етапі після клініко-лабораторного обстеження проводилося
розроблене та патогенетично обґрунтоване консервативне лікування 98
пацієнток із ЛМ (II група). Методом рандомізації всі пацієнтки цієї
групи залежно від схеми проведеної терапії були розподілені на ГЛ і Г –
групи, зіставлені за віком і клінічними особливостями перебігу
захворювання.

ГЛ-групу склали 52 пацієнтки, яким призначалося комбіноване лікування:
гестагени в поєднанні з рекомбінантним альфа-2? інтерфероном –
лаферобіоном (НВО “Біофарма”, м. Київ) за схемою: лаферобіон вводився
внутрішньом’язово по 1 млн.од. через день на курс 8 ін’єкцій з 4-го дня
по 18 день нормального менструального циклу або на 4-й день після
вишкрібання. Такий курс повторювали тричі протягом

3 менструальних циклів. Із 5-го по 25 день приймалися прогестагени:
норколут по 5-10 мг або дидрогестерон по 30 мг з 5-го по 25 день. У
хворих із атипічною гіперплазією ендометрія лікування проводилося
лаферобіоном+17-ОПК протягом 3-х місяців у режимі 3 рази на тиждень по
500 мг. Після 3-х місяців лікування здійснювалося контрольне
діагностичне вишкрібання слизової порожнини матки. Якщо гістологічне
дослідження зскрібка свідчило про регресивні зміни ендометрія, лікування
продовжувалося ще 2 місяці при внутрішньом’язовому призначенні препарату
по 500 мг 2 рази на тиждень, потім 1 раз на тиждень протягом 6 місяців.

Групу порівняння (Г) склали 46 хворих на лейоміому матки, у лікуванні
яких використовували тільки гестагени. Норколут, дуфастон з 5-го по 25
день, 17-ОПК по 250 мг на 16, 19 і 22 дні менструального циклу протягом
3-х місяців.

Контроль ефективності лікування здійснювався через 3 та 6 місяців.
Протокол клініко-лабораторного контролю за станом хворих у динаміці
лікування включав окрім клініко-біохімічних аналізів крові, УЗД органів
малого таза, сумарну бальну оцінку симптомів на початку спостереження та
після завершення лікування, відповідно до якої відсутність симптомів
оцінювалася в 0 балів, слабка їх вираженість –

1 бал, помірна – 2 бали, сильна – 3 бали. Ураховувалися стан ендометрія
за даними цитологічного або гістологічного досліджень, а також рівень
ІФН? після проведеного лікування.

Ожирінням вважалося підвищення ІМТ більше 29,9 кг/м2. Об’єм міоматозної
пухлини обчислювався за допомогою УЗ-сканування, при якому вимірювалися
подовжній, поперечний і передньозадний розміри. Об’єм матки та
ексцентрично розташованих вузлів міоми дорівнював добутку перелічених
розмірів, помноженому на коефіцієнт 0,45 (Coutinho M.,1986). У всіх 168
хворих за 4-5 днів до передбачуваної менструації при непорушеному
менструальному циклі проводилося діагностичне фракційне вишкрібання
порожнини матки з подальшим гістологічним дослідженням препаратів.
Методом ІФА визначали концентрації ФНП?, ?ІФН, ІЛ-4, ІЛ-8 із
використанням тест-систем ТОВ “Pro Con” та “Цитокін” (Росія,
м.Санкт-Петербург). Облік результатів проводили на спектрофотометрі
“Sanofi Diagnostic Pasteur PR 2100” (Франція) із довжиною хвилі 450 нм.

Статистична обробка отриманих результатів виконувалася обчисленням
середньої арифметичної (М) і помилки середньої величини (m). Рівень
значущості відмінностей середніх величин (р) був визначений за допомогою
t-критерия Стьюдента для рівня достовірності не менше 95%. Обчислення
значущості відмінностей відсотків проведено за допомогою методу кутового
перетворення Фішера (?). Для визначення зв’язків між змінними
використовувався коефіцієнт парної кореляції Пірсона (r). Для визначення
діагностично значущого порогового рівня ІФН? застосовували аналіз
детермінації. Обробку результатів проводили в програмі STATISTICA 6.0.

Результати досліджень та їх обговорення

Вік хворих на ЛМ коливався від 31 до 55 років, при цьому середній вік у
І групі склав 44,8±1,1 роки, у II групі – 43,3±1,7, у III групі –
40,8±1,8 років (р>0,05). Сумарно в репродуктивному віці хворих на ЛМ
було 58,9%, у пременопаузальному – 41,1%, що вказує на достатньо молодий
вік жінок, хворих на ЛМ серед досліджуваних груп.

У жінок із ЛМ більше 10 тижнів, на відміну від жінок II-ї групи,
переважали захворювання ССС (50%), сечовидільної системи (37,1%) і
варикозна хвороба нижніх кінцівок (40%). Крім того, у І групі в 3,7 рази
частіше, ніж у контролі, зустрічалися алергічні захворювання та в 3,1
рази запальні хвороби органів дихання (р0,05). Больовий синдром
різного ступеня вираженості відмічався в половини пацієнток порівнюваних
груп і був обумовлений переважно локалізацією вузла, його розмірами та
наявністю дегенеративних змін. Основними скаргами в пацієнток І групи
були: альгодисменорея, болі в поясниці, дизуричні явища, диспареунія.
Разом з тим у 7,1% І групи і в 14,3% II групи не мали місця клінічні
вияви міоми матки.

Тривалість захворювання варіювала від 1 року до 24 років, склавши в
середньому 9,4±1,1 роки в І групі та 4,3±1,9 років в II групі (р>0,05).
Середній розмір матки за даними бімануального дослідження в І групі
склав 13,6±0,3 тижні, у II групі – 6,9±0,2 тижні, у контрольній групі
матка була нормальних розмірів. Об’єм матки разом із вузлами в
середньому в І групі склав 492,68±4,8 см3, в II групі – 167,9±3,4см3,
об’єм матки в контрольній групі – 45,7±0,7 см3. УЗ-дослідженням
встановлено субсерозне розташування вузлів у 24 (34,3%) жінок І групи і
в 25 (25,5%) жінок II групи (р>0,05), інтрамуральне в 45,7% хворих І
групи і в 73,5% жінок II групи (р0,05). При цьому як у І, так і в II
групах значно частіше зустрічалася залозисто-кістозна гіперплазія
ендометрія (ЗКГЕ) – 32,8% і 34,7% порівняно з поліпами ендометрія -14,3%
і 19,4% відповідно (р0,05). Тривалість захворювання істотно впливала на характер
морфологічних змін ендометрія. Результати проведених досліджень не
дозволяють висловити думку про наявність у хворих із різними клінічними
варіантами ЛМ характерних для цієї патології змін ендометрія. Відомості
літератури про частоту ГЕ у хворих ЛМ відрізняються суперечністю. Ряд
авторів встановили ГЕ у 25%, а поліпи ендометрія в 11% жінок
репродуктивного віку (О.В. Уварова і співавт.,1987). За даними інших –
патологічні процеси ендометрія знайдені більш ніж у 49% хворих на міому
в пременопаузальному періоді (Ю.Д. Ландеховський,1988; Н.І. Кондріков,
1991; У.В. Панкратов і співавт.,2004). У той же час дані P.R.Koninckx і
співавт. (1998) свідчать, що лише в 4% хворих на ЛМ має місце ГЕ.

Для уточнень тонких імунних механізмів, що обумовлюють розвиток ЛМ,
нами було проведено вивчення вмісту цитокінів, які регулють процеси
проліферації, ріст клітин та апоптозу на системному та локальному рівнях
в обстежених жінок.

Порівняльний аналіз результатів дослідження цитокінів у сироватці крові,
отриманих у жінок із ЛМ залежно від її об’єму, показав, що при ЛМ 7-9
тижнів концентрація ІФН? була істотно нижчою, ніж у здорових жінок
(р0,05), перевищуючи контрольний показник в 11 разів.
ФНП? викликає клітинний некроз і прискорює пристінкове тромбоутворення
(R.Mohan et al.,2001). Отже, підвищення вироблення ФНП? у хворих буде
поглиблювати ішемію та некроз міоцитів матки й прискорювати ріст міоми.
Середній вміст ІЛ-4 та ІЛ-8 також достовірно перевищував контрольний
показник. При цьому рівень ІЛ-8 виявився найбільшим у жінок із розмірами
пухлини 14-17 тижнів і склав 339,2±88,5 пг/мл, хоча при цьому
статистичної різниці з ЛМ менших розмірів не визначалося (р>0,05). Таке
прогресивне підвищення вироблення ІЛ-8 залежно від росту пухлини, вказує
на посилення проліферативних процесів, оскільки саме ІЛ-8 відіграє
ключову роль у проліферативній активності епітеліальних клітин та
ангіогенезі вогнищ гіперплазованого міометрія.

Не встановлено залежності між рівнями в крові ФНП?, ІЛ-4 і ІЛ-8 і
тривалістю захворювання. При цьому у вмісті ІФН? простежувалася деяка
динаміка. Так, рівень ІФН? був максимальним при тривалості захворювання
5-7 років, склавши 181,4±38,2 пг/мл (р0,05). Проте при тривалості
захворювання більше 7 років рівень ІФН? істотно знижувався до 53,3±22,5
пг/мл (р0,05). Проте вміст
ІФН? в ПР зменшувався при поєднанні ЛМ з аденоміозом (16,5±2,1 пг/мл
проти 28,7±4,5 пг/мл, рB‚??1/4¦ E E , . 0 2 4 6 8 : - D‚1/4, ¤ ¦ I "p(?.2?4?4ooo®©  ——?‚v ????????? 6Відомо, що біологічна дія гормонів і цитокінів взаємозв’язана. Так, інтерферони є антагоністами щодо дії естрадіолу на клітини (М.Г. Романцов,1998). Тому при зниженні фактору, який регулює антипроліферативну активність клітин, будуть підвищуватися фактори, що регулюють проліферативну активність – естрадіол, ІЛ-8 та епідермальний фактор росту, що дозволяє говорити про зростання проліферативного потенціалу ПР при ЛМ та при поєднанні її з гіперплазією ендо- та міометрія. Регуляція ж активності самих клітин відбувається під дією одного з найбільш могутніх прозапальних медіаторів – ФНП?, а також ІЛ-8, який бере участь не тільки в залученні клітин до місця запалення, але й у загоєнні травмованих ділянок (І.Е. Гурманчук і співавт.,2004; D.Andrew et al.,1998). Максимальне значення ІЛ-8 у ПР виявлено при міомі більше 15 тижнів, а також при поєднанні міоми з аденоміозом і ГЕ, там, де посилюються проліферативні процеси. У той же час зниження рівня ІЛ-8 при тривалості захворювання, що перевищує 7-10 років, може свідчити про зниження або виснаження резервних можливостей імунокомпетентних клітин. Аналіз концентрації цитокінів у кровотоку МА показав достовірне підвищення ІФН? при поєднанні ЛМ з аденоміозом і ГЕ. У пацієнток із ЛМ, що поєднується тільки з ГЕ, рівень ІЛ-4 був найбільшим – 267,9±42,7 пг/мл. Рівень ІЛ-8 у басейні МА збільшувався в 2,6 рази в жінок із ЛМ більше 10 тижнів або при поєднанні ЛМ з ендометріозом. Можливо, саме стимулююча дія ІЛ-8 на адгезію клітин ендометрія до міометрія впливає на виникнення вогнищ ендометріозу, а зміна концентрації цього цитокіну відображає вияв проліферативного процесу. Саме у вогнищі локалізації міоми відбуваються ті драматичні події, які визначають шляхи розвитку захворювання – або в бік його прогресування, або в напрямі регресу. У цьому плані величезне значення може мати динаміка та інтенсивність продукції різних цитокінів у ділянці міоматозних вузлів, а також клітинами мікрооточення. Нами були встановлені в пацієнток із ЛМ зміни місцевого імунітету й залежно від локалізації міоматозних вузлів. Виявлені достовірні відмінності у вмісті в ПР ФНП? і ІЛ-8, у той же час при порівнянні рівнів ІФН-? достовірних відмінностей виявлено не було. Рівень ФНП? в ПР у хворих з інтрамуральною ЛМ був у 8,5 рази вищим порівняно з субмукозною (р0,05).
Важливо, що після закінчення курсу лікування в ГЛ-групі було виявлено
достовірне зменшення середнього об’єму найбільшого вузла на 15,6%
(рПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ Th1 – Т-хелпери 1-го типу Th2 – Т-хелпери 2-го типу ГЕ – гіперплазія ендометрія ІЛ-4 – інтерлейкін-4 ІЛ-8 – інтерлейкін-8 ІМТ – індекс маси тіла ІФА – імуноферментний анализ ІФНб – інтерферон альфа ЛМ – лейоміома МА – маточна артерія ОМТ – органи малого таза ПК – природні кілери ПР – перитонеальна рідина ССС – серцево-судинна система УЗД – ультразвукове дослідження ФНП – фактор некрозу пухлини PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020