.

Психопатологічні розлади у жінок, які зазнали сексуального насильства в дитячому та підлітковому віці, та їх психоте-рапевтична корекція (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
156 2902
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

ШАПОВАЛОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСІЇВНА

УДК 616.891.7 – 07

Психопатологічні розлади у жінок, які зазнали сексуального насильства в
дитячому та підлітковому віці, та їх психотерапевтична корекція

14.01.16 – психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра
сексології і медичної психології, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Ревенок Олександр Анатольович, Український
науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології
МОЗ України, відділ судово-психіатричних проблем наркології, завідувач
відділу;

доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська
медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра психіатрії,
професор кафедри.

Захист відбудеться “21” вересня 2007р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.620.01 Українського науково-дослідного
інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за
адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

Автореферат розісланий “14” серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ученої ради,

доктор медичних наук, с.н.с.

Н.О.Дзеружинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сексуальна злочинність у всьому світі являє собою
вельми поширене явище: за різними оцінками, об’єктом сексуальних
домагань у тій чи інший формі стають від 30 до 90% жінок (Г.Ч. Шнайдер,
1994). При цьому кількість сексуальних злочинів за останнє століття
практично не змінилася, незважаючи на те, що соціальні умови зазнали за
цей період кардинальних змін. Незмінним залишається також
інтернаціональний характер сексуальних злочинів, частота яких порівнянна
в різних країнах і суспільствах (А.А. Ткаченко, 2003).

Це дає підстави вважати, що детермінантою сексуальної злочинності є не
соціальні, а біологічні чинники (психофізіологічні особливості
злочинців). Водночас у скоєнні насильства відіграють роль і відмінності
особистості та поведінки його жертв.

Оскільки дії злочинця і жертви взаємопов’язані, слід розглядати їхню
поведінку в єдиному просторі і, отже, вивчати особистість жертви і
наслідки насильства для неї. З поведінкою потерпілих, а саме з
небажанням розголосу з їхнього боку, пов’язана й висока латентність
сексуальної злочинності. За даними зарубіжних дослідників,
правоохоронним органам стає відомим лише один випадок згвалтування із 7
(Р. Карсон зі співавт., 2004), а за даними віктимологів СНД, – навіть
один із 10 – 15 (Б.Л. Гульман, 1994). Проте якщо різні аспекти
сексуальної злочинності – соціальні, психологічні, правові – останнім
часом широко розробляються в судовій сексології (В.В. Кришталь, С.Р.
Григорян, 1999; С.С. Лібіх, 2001; А.П. Чуприков, Б.М. Цуприк, 2002; Ю.М.
Антонян зі співавт., 2003; І.А. Бабюк зі спіавт., 2003; Н.М. Платонова,
Ю.П. Платонов, 2004), то інший аспект цієї проблеми, а саме поведінка і
стан жертв насильства, ще очікує своїх дослідників. Сьогодні можна
назвати лише деякі праці, присвячені цій темі (Г.Т. Сонник, 2001; О.А.
Ревенок, 2005).

Відмінності особистості жертв, причини, що зумовили виникнення ситуації
насильства, психологічні механізми віктимної поведінки досліджено украй
недостатньо. Найменше вивчено найближчі та віддалені психологічні
наслідки згвалтування, яке, безперечно, є потужною психотравмою, що
багато в чому визначає психічний стан потерпілих на тривалий час, а
іноді й на усе життя.

Усе сказане зумовлює актуальність теми і необхідність проведення цього
дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії
післядипломної освіти за темою: “Соціальні, психологічні, біологічні
чинники в етіології, патогенезі, корекції та профілактиці порушень
сексуального здоров’я” (№ державної реєстрації 0195U0206013).

Мета дослідження – на основі системного підходу до вивчення
психопатології у жінок, які зазнали сексуального насильства у дитячому
та підлітковому віці, розробити систему її психотерапевтичної корекції.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання
дослідження:

Вивчити психічний стан підлітків – жертв сексуального насильства, і
жінок, що зазнали згвалтування в підлітковому віці.

Виявити типи акцентуацій характеру у потерпілих від сексуального
насильства.

Дослідити стан сексуального здоров’я у дорослих жінок, які зазнали
згвалтування у дитинстві чи підлітковому віці.

Вивчити особистісні відмінності жінок та їхню задоволеність своїми
сексуальними стосунками.

Дослідити ситуацію сексуального насильства і зв’язок розладів поведінки
у підлітків, психічних та сексуальних розладів у жінок із перенесеним
згвалтуванням.

Розробити систему психотерапевтичної корекції психопатологічних розладів
як наслідків згвалтування в підлітків та в дорослих жінок.

Об’єкт дослідження – психопатологічні розлади як наслідки сексуального
насильства.

Предмет дослідження – розлади поведінки у підлітків – жертв
згвалтування, розлади особистості та сексуального здоров’я у жінок, які
зазнали сексуального насильства у дитячому та підлітковому віці.

Методи дослідження – клінічний, патопсихологічний, психодіагностичні
методи дослідження особистості; системно-структурний аналіз сексуального
здоров’я; соціологічне опитування; методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше на основі системного
підходу до дослідження психопатологічних розладів, що розвиваються після
сексуального насильства, визначено порушення психічного і сексуального
здоров’я у його жертв. Простежено їх зв’язок із перенесеною внаслідок
згвалтування психотравмою.

Уперше виявлено типи акцентуації характеру неповнолітніх жертв
насильства й особистісні відмінності жінок, що сприяли виникненню
віктимної поведінки. Показано причини, механізми розвитку та перебіг
різних форм сексуальної дисфункції й сексуальної дезадаптації у жінок,
які зазнали згвалтування у підлітковому віці.

Уперше на основі виявлених закономірностей розроблено нову систему
комплексної психотерапевтичної корекції поведінкових розладів у
підлітків, які зазнали сексуального насильства, розладів особистості і
порушень сексуального здоров’я у жінок як наслідків згвалтування.

Новим є також визначення принципів і основних напрямів психопрофілактики
формування віктимної поведінки у дітей, підлітків та психопатологічних
розладів у дорослих, які зазнали сексуального насильства.

Практичне значення результатів дослідження. Для клінічної практики мають
значення виявлення акцентуацій характеру, що відіграють роль у
виникненні ситуації насильства. Практичне значення має виокремлення
клінічних форм сексуальної дезадаптації та первинних сексуальних
розладів та їх проявів як критеріїв диференціальної діагностики, що
відкриває можливість вибору диференційованих лікувальних програм.

Результати проведених досліджень упроваджено у практику роботи
відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування
Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, Харківського
відділення Всеукраїнського благодійного “Фонду допомоги жертвам
насильства”, а також у педагогічний процес на кафедрах сексології та
медичної психології, психіатрії, психотерапії Харківської медичної
академії післядипломної освіти.

Апробація результатів дослідження. Матеріали доповідалися й
обговорювалися на засіданнях Харківських науково-медичних товариств
психіатрів, психотерапевтів та медичних психологів (2005, 2006); на
науково-практичній конференції до 20-річчя кафедри сексології та
медичної психології ХМАПО (березень, 2007).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано в 6 самостійних наукових
статтях у спеціалізованих наукових журналах, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 129 сторінках
машинописного тексту. Дисертація складається зі вступу, оглядового
розділу, п’яти розділів власних досліджень, узагальнення результатів
дослідження, висновків і списку використаних джерел. Матеріали
дисертації ілюстровано 22 таблицями і 10 рисунками.

Бібліографічний список містить 204 джерела літератури, з яких 139 робіт
україномовних та російськомовних авторів, 65 – іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених. Під спостереженням перебувало 150 жінок,
заміжніх, які звернулися по допомогу з приводу сексуальної дезадаптації,
в анамнезі яких було згвалтування, перенесене в дитинстві або
підлітковому віці, і 50 підлітків-дівчаток віком від 12 до 16 років,
батьки яких звер-нулися по допомогу у зв’язку з розладом поведінки у
своїх дітей. Підлітки зазнали сексуального насильства у віці 10 – 16
років.

Серед пацієнток було виокремлено чотири групи: до першої увійшли
підлітки; другу, третю й четверту склали жінки віком від 26 до 40 років
(по 50 у кожній), які в дитячому та підлітковому віці стали жертвами
відповідно педофілів, ефебофілів та інцесту. Як контрольна група було
обстежено 50 жінок, яких також було згвалтовано в тому самому віці, але
вони не зазнавали дезадаптації у подружніх відносинах. Серед потерпілих
53(3% були знайомі з гвалтівниками.

У першій групі більшість обстежених (84(5%) зазнали згвалтування
одноразово, решта 2 – 4 рази. У другій групі усі зазнали насильства по
одному разу, у третій – 76(6% по 2 – 3 рази і 24(6% також одноразово. У
четвертій групі діти були жертвами інцесту більш-менш регулярно упродовж
року.

Ситуація згвалтування у 28(3% випадків мала характер, об’єктивно
провокуючий скоєння злочину, у 29(3% поведінка потерпілої об’єктивно
створювала таку можливість і у 43(3% мала місце ситуація, у якій
поведінка жертви була нейтральною з криміногенної точки зору.

Під час вивчення батьківських родин обстежених привертає до себе увагу
велика кількість конфліктних родин: вони складали 86(5% у першій, 79(5%
у другій і третій групах, а в четвертій усі родини були конфліктними. У
контрольній групі всі родини були повними і гармонійними, тоді як в
основних групах такі родини складали одиниці.

Подружжя перебували у шлюбі здебільшого від 2 до 5 років. У переважної
більшості жінок (71(3%) було по одній дитині, у 18(3% – по двоє дітей, і
11(3% не мали дітей (із них 8(3% жінок з віргогамією).

Соціологічне обстеження показало, що жінки у другій і третій групах мали
переважно середню професійну або вищу, рідше незакінчену вищу освіту, а
в четвертій і найчастіше в контрольній групі вища освіта переважала.

У період обстеження більшість підлітків (81(5%) училися в школі, решта –
в училищах. Жінки другої групи частіше працювали у сфері обслуговування
або займалися фізичною працею; у третій і четвертій групах переважали
працівники розумової праці і також працівники сфери обслуговування; в
контролі переважна більшість жінок займалися розумовою працею.

Методи досліджень. Було проведено всебічне обстеження всіх жертв
сексуального насильства: вивчення сомато-сексуального та
психосексуального розвитку, клініко-психологічне та психодіагностичне
обстеження.

Статевий розвиток пацієнтів вивчали методом системно-структурного
аналізу сексуального здоров’я за В.В. Кришталем (2002). Тип статевої
конституції визначали у жінок за методикою І.Л. Ботнєвої (1990).

У процесі психодіагностичного обстеження вивчали типи виховання
підлітків і дорослих пацієнток у батьківських родинах (А.Є. Личко,
1982). Аналізували також мотиви вступу до шлюбу.

Акцентуації характеру пацієнток визначали за методикою Г. Шмішека (цит.
за Д.Я. Райгородським, 2000). Особистісні риси вивчали за методикою
багатостороннього дослідження особистості ММРІ в модифікації Ф.М.
Березіна зі співавт. (1976).

Для вивчення статеворольової поведінки хворих використовували
статеворольову шкалу Dur-Moll L. Szondi (1960), яка дає змогу визначити
маскулінність та фемінінність на біогенному рівні, і статеворольову
ACL-шкалу A.B. Heilbrun (1981), що дає змогу характеризувати маскулінні
та фемінінні риси особистості на соціогенному рівні (Я-концепцію
особистості).

З метою вивчення задоволеності жінок своїми сексуальними відносинами
застосовували шкали сексуальності W.E. Snell, D.R. Papini (1989).

Із соціологічних характеристик вивчали склад родин підлітків, рівень
освіти дорослих пацієнтів, тривалість перебування подружжів у шлюбі,
міцність їхніх родинних відносин, склад родини, кількість дітей,
професійну діяльність жінок та їхніх чоловіків.

Статистичну обробку здобутих даних проводили за таблицями відсотків та
їх помилок (В.С. Генес, 1967), вірогідність різниць між групами
обстежених оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента при pLt?ii P R T T V X Z t c FHJLte i i ???????$?? ????????????????????????????$???Обстеження за методикою ММРІ у жінок, які зазнали зґвалтування у дитинстві або підлітковому віці, виявило п’ять варіантів усередненого профілю особистості, що відбивають відмінності, характерні для існуючих у них типів специфічного розладу особистості. Перший варіант мав місце при демонстративному, другий – при тривожному, залежному та ананкастному, третій – при дисоціальному, четвертий – при шизоїдному і п’ятий – при параноїдному розладі особистості. У пацієнток з явними акцентуаціями характеру було виявлено три варіанти усередненого профілю особистості: перший відтворював особливості демонстративного, збудливого та гіпертимного типу акцентуації, другий – риси емотивного, тривожного та дистимічного, третій – педантичного та застрягаючого її типів. Вивчення статеворольової поведінки жінок із розладом особистості дало змогу з’ясувати, що маскулінність на рівні Я-концепції була найвищою у жінок із дисоціальним та демонстративним і найнижчою – у пацієнток із залежним та тривожним типом розладу. На біогенному рівні гіпермаскулінними були жінки з дисоціальним, демонстративним і шизоїдним, а гіпомаскулінними – з ананкастним, тривожним і залежним розладом особистості. У обстежених з ананкастним і шизоїдним типом розладу мала місце статеворольова неузгодженість (дискордантність) вираженості маскулінності на соціогенному і біогенному рівнях, що свідчить про наявність у них внутрішньоособистісного конфлікту. Серед жінок з акцентуаціями характеру найвищі показники маскулінності на рівні Я-концепції відзначалися за гіпертимної, збудливої, демонстративної та педантичної, а найнижчі – за емотивної, тривожної, дистимічної та застрягаючої акцентуацій (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020