.

Патогенетичне обґрунтування ролі глікозаміногліканів у діагностиці та лікуванні остеоартрозу в собак (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
137 3706
Скачать документ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

сЄГОДІН ОЛЕКСАНДР БОрисович

УДК 619:616.72 – 07:615:636.028

Патогенетичне обґрунтування ролі глікозаміногліканів у діагностиці та
лікуванні остеоартрозу в собак

16.00.05 – ветеринарна хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Біла Церква – 2007Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній зооветеринарній академії

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – доктор біологічних наук, професор

Тимошенко Ольга Павлівна,

Харківська державна зооветеринарна академія,

кафедра клінічної діагностики

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Іздепський Віталій Йосипович,

Луганський національний аграрний університет,

завідувач кафедри хірургії та

хвороб дрібних тварин

кандидат ветеринарних наук, доцент

Крупник Ярослав Григорович,

Львівський національний університет ветеринарної

медицини і біотехнологій ім. С.З. Ґжицького,

кафедра хірургії

Захист дисертації відбудеться “19” грудня 2007 р. о 12.30 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 при Білоцерківському
державному аграрному університеті за адресою: 09111, м. Біла Церква,
вул. Ставищанська, 126; навчальний корпус №8, ауд. №1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Білоцерківського
державного аграрного університету за адресою: м. Біла Церква, Соборна
площа, 8/1.

Автореферат розісланий “ 15 ” листопада 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доцент ___________________ Чорнозуб М.П.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Остеоартроз – хвороба, зумовлена
дистрофічно-деструктивним процесом у кістковій та хрящовій тканинах
суглобів, які часто вражають тварин і людей. Описані спонтанні
захворювання на остеоартроз суглобів великої рогатої худоби (Тихонюк
Л.А., 1983; Панько І.С, 1984; Петренко О.Ф., 1988; Рубленко С.В., 1997
та ін.), коней (Іздепський В.Й., Стоцький О.Г., 1998; Передера Р.В.,
2004; King M., 2000 та ін.), свиней, собак, кішок (Давыдов В.Б., 2000;
MacFail C.M., 2000; Сухонос В.П., 2006 та ін.), верблюдів, овець, а
також лабораторних тварин – білих щурів, мишей, кролів, хом’яків
(Тимошенко О.П., 1995).

Патогенетичною основою остеоартрозу є порушення метаболізму та структури
хряща – передусім його протеогліканового компонента у відповідь на дію
різних пошкоджувальних факторів. Деполімеризація протеогліканових
агрегатів, що розвивається, призводить до дегенерації суглобового хряща,
утворення ерозій і тріщин, навіть до втрати його частини (Коваленко
В.Н., Борткевич О.П., 2003).

Існуючі методи діагностики захворювань суглобів часто не дозволяють
виявити на ранній стадії пошкодження саме суглобового хряща, який
руйнується у більшості випадків раніше, ніж кістка, окрім комп’ютерної
томографії та магніто-резонансних досліджень. Разом з тим,
високоінформатив-ними є клініко-біохімічні методи, які дозволяють
оцінити форму і стадії ушкоджень суглобів. У ветеринарній медицині це
питання вивчено недостатньо (Черняк С.В, 1999; Стоцький О.Г., 1999;
Чорнозуб М.П., 1999).

У медикаментозному лікуванні остеоартрозу одне з перших місць належить
речовинам, що мають хондропротекторні та хондромодулювальні властивості.
У ветеринарії немає об’єктивних і високочутливих критеріїв оцінки їх
впливу на процес відновлення структури тканин та функцій суглоба, не
вивчені стадії захворювання, на яких доцільно їх застосовувати.

Низький репаративний потенціал хрящової тканини утруднює проблему
хірургічного лікування остеоартрозу і стимулює розробку методів,
спрямованих на оптимізацію регенерації та відновлення повноцінного
гіалінового суглобового хряща. Серед них – пластика дефектів
кістково-хрящовими трансплантатами.

Вивчення провідних ланок патогенезу остеоартрозу, зокрема порушень
обміну протеогліканів на експериментальних тваринах, обстеження хворих
на спонтанний остеоартроз собак, розробка та удосконалення методів його
діагностики і лікування є актуальними науковими проблемами, які
потребують подальших досліджень.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота
є фрагментом наукової теми кафедри клінічної діагностики Харківської
державної зооветеринарної академії “Розробка і впровадження нових та
вдосконалення існуючих методів лабораторної діагностики для оцінки стану
здоров’я тварин”, номер державної реєстрації 0102U003546.

Мета роботи – обґрунтування в експерименті і клініці інформативності
сироваткових глікозаміногліканів у діагностиці остеоартрозу в собак,
удоско-налення методів його консервативного та оперативного лікування.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

вивчити в експерименті на білих щурах структурні і метаболічні показники
перебігу посттравматичного запального процесу в кістково-хрящовому
дефекті колінного та кульшового суглобів;

дослідити морфологічні особливості перебігу посттравматичного
деструктивно-дистрофічного процесу в суглобах та динаміку біохімічних
показників у сироватці крові білих щурів на тлі застосування
глюкозаміногідрохлориду;

встановити клініко-біохімічні критерії стану суглобів собак ахондро- та
хондродистрофоїдних порід на основі визначення сироваткових
глікозаміногліканів;

обґрунтувати і удосконалити методи консервативного лікування спонтанних
остеоартрозів собак шляхом застосуванням препаратів, що містять
глікозаміноглікани;

розробити в експерименті на білих щурах і собаках та об’єктивізувати за
допомогою біохімічних досліджень метод аутопластики повношарового
дефекту суглобової поверхні кульшового суглоба.

Об’єкт дослідження – остеоартроз собак.

Предмет дослідження. Сироваткові глікозаміноглікани як діагностичні
тести для оцінки стану суглобового хряща за остеоартрозу собак,
удосконалені методи його консервативного і оперативного лікування.

Методи дослідження – загальноклінічні; рентгенологічні; комп’ютерна
томографія; експериментальне моделювання (посттравматичний остеоартроз
колінного та кульшового суглобів білих щурів, повношаровий дефект
головки стегнової кістки білих щурів та собак); біохімічні дослідження
сироватки крові: вміст загального кальцію, неорганічного фосфору,
загального білка та білкових фракцій, сіалових кислот, сечовини;
активність лужної фосфатази (ЛФ), аланінамінотрансферази (АлАТ),
аспартатамінотрансферази (АсАТ); визначення концентрації глікопротеїнів
(ГП), загальних хондроїтинсульфатів (ХСТ), фракцій глікозаміногліканів
(ГАГ); гістологічні методи; методи статистичного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у ветеринарній хірургії
за допомогою клінічних та експериментальних досліджень вивчені важливі
патогенетичні ланки перебігу остеоартрозу в собак – роль різних
глікозаміногліканів у розвитку запального та деструктивно-дистрофічного
процесів у суглобах. Уперше доведено діагностичну інформативність
визначення загальних глікозаміногліканів та їх фракційного складу,
глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, активності лужної фосфатази та
протеїнограми сироватки крові собак для оцінки різних стадій
дистрофічно-деструктивного процесу в кульшовому суглобі. Уперше
теоретично обгрунтовані клініко-біохімічні критерії різних, у тому числі
ранніх, стадій остеоартрозу в умовах експерименту на білих щурах, що
було апробовано за спонтанного остеоартрозу в собак. Визначення
сироваткових глікозаміногліканів та їх фракційного складу використано
для оцінки ефективності консервативного лікування остеоартрозу в собак
із застосуванням ГАГ-містких препаратів. Уперше розроблено в
експерименті спосіб аутопластики повношарового дефекту головки стегнової
кістки білих щурів та собак, що дозволяє швидко відновити функцію
суглоба шляхом використання як аутотрансплантат проксимального відділу
ребра. На основі визначення сироваткових глікопротеїнів,
хондроїтинсульфатів, глікозаміно-гліканів та їх фракцій запропоновано
комплекс клініко-біохімічних показників для контролю за приживленням та
перебудовою аутотрансплантата.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено, експериментально
та теоретично обґрунтовано і апробовано діагностичний комплекс
біохімічних показників сироватки крові собак, хворих на остеоартроз
великих суглобів, на підставі тестів, що характеризують стан сполучної
тканини – глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, фракцій
глікозаміногліканів, а також активності лужної фосфатази та складу
протеїнограми. Визначені межі значень показників для здорових тварин та
хворих на різних стадіях спонтанного остеоартрозу. Були встановлені
клініко-біохімічні критерії стану суглобів у собак ахондро- та
хондродистрофоїдних порід і визначені ліміти їх значень.

Одержано патент на корисну модель “Спосіб здійснення кістково-хрящової
аутопластики дефекту суглобового хряща”, що дозволяє повністю відновити
анатомічні, морфологічні та функціональні характеристики кульшового
суглоба собак під контролем комплексу біохімічних показників, основу
якого складає визначення сироваткових глікопротеїнів,
хондроїтинсульфатів, глікозаміногліканів та їх фракційного складу.

Одержані результати використовуються в науково-дослідній роботі та під
час викладання предметів “Ветеринарна хірургія”, “Клінічна біохімія” у
Харківській державній зооветеринарній академії, “Клінічна біохімія” –
Національному фармацевтичному університеті, “Ветеринарна хірургія” –
Білоцерківському державному і Луганському національному аграрних
університетах.

Особистий внесок здобувача. Здобувач самостійно виконав всі експерименти
і досліди на тваринах, провів клінічні та біохімічні дослідження,
здійснив розрахунки, проаналізував одержані дані, провів статистичну
обробку. Гістологічні дослідження тканин суглобів виконувалися в
Державній установі “Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва
Академії медичних наук України” за консультативної допомоги кандидата
біологічних наук В.А. Гусакової. Комп’ютерна томографія виконувалася в
5-й центральній клінічній лікарні м. Харків у відділі комп’ютерної
томографії на приладі “SeleCT SP” (Marconi) у черевному положенні
тварини із застосуванням міорелаксантів за консультативної допомоги
лікаря-рентгенолога В.Л. Мощенка.

Апробація дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на міжнародних
науково-практичних конференціях: присвяченій 150-річчю з дня заснування
Харківського зооветеринарного інституту (Харків, 2001 р.), “Проблеми
неінфекційної патології тварин” (Біла Церква, 2005 р.), “Сучасність і
майбутнє аграрної науки та виробництва” (Львів, 2006 р.),
науково-практичній конференції хірургів “Сучасні проблеми ветеринарної
хірургії” (Харків, 2004 р.), звітних наукових конференціях з підсумків
науково-дослідної роботи за 2001–2002 роки (Харків, 2002 р.) та за
результатами наукової діяльності вчених факультету ветеринарної медицини
ХДЗВА з міжнародною участю “Актуальні проблеми ветеринарної медицини”
(Харків, 2007).

Публікації за темою дисертації. Результати досліджень представлені у 10
статтях, опублікованих у фахових збірниках наукових праць: Харківського
зооветеринарного інституту (1), Харківської державної зооветеринарної
акаде-мії (4), „Вісник Білоцерківського державного аграрного
університету” (3), „Нау-ковий вісник Національного аграрного
університету” (1), „Науковий вісник Львівської національної академії
ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького” (1), а також у тезах першого
Міжнародного симпозіуму „Методи хімічного аналізу” (Севастополь, 1–3
жовтня 2002 р.) (1), деклараційному патенті на корисну модель №5599
“Спосіб здійснення кістково-хрящової аутопластики дефекту суглобового
хряща”.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, огляду літератури, 3-х розділів власних досліджень, їх
узагальнення та аналізу, висновків і практичних рекомендацій, які
викладені на 133 сторінках комп’ютерного тексту; списку використаної
літератури, що містить 182 джерела, у тому числі 99 – з далекого
зарубіжжя. Робота містить 10 таблиць та 21 рисунок.

Вибір напрямів досліджень, матеріал та методи виконання роботи

Механізми виникнення та розвитку остеоартрозу дотепер залишаються не до
кінця з’ясованими, а лікувальна тактика чітко не визначена. Встановлено,
що це захворювання вражає біля 20 % собак у популяції тварин віком
більше одного року (MacFail C.M., 2000). З даних літератури відомо, що
патогенетич-ною основою остеоартрозу є порушення метаболізму хряща,
передусім, його протеогліканового комплексу. Методика моделювання
остеоартрозу на експериментальних тваринах дає можливість визначити в
динаміці клініко-біохімічні критерії дегенеративно-деструктивного
процесу. У той же час існую-чі методи діагностики захворювань суглобів
свійських тварин не завжди дозволяють виявляти ранні ознаки ушкоджень
суглобового хряща. Разом з тим, за даними гуманної медицини, існують
високоінформативні клініко-біохімічні показники стану сполучної тканини,
які визначаються за рівнем вуглеводно-білкових компонентів у рідких
біологічних середовищах організму, що дозво-ляє оцінити різні стадії
патологічного процесу в суглобах (Лєонтьєва Ф.С., 2003). Ці питання у
ветеринарній медицині вивчені недостатньо (Чорнозуб Н.П., 1999). У
консервативному лікуванні такої патології одне з перших місць посідають
створені на основі глікозаміногліканів препарати, які містять, головним
чином, глюкозамін та хондроїтинсульфати і здатні уповільнювати
прогресування остеоартрозу. Для лікування тяжких її проявів у собак
існують хірургічні методи, але вони потребують подальшого удосконалення.
У практиці ветеринарних лікарів відсутні об’єктивні високочутливі
критерії оцінки ефективності як консервативних, так і оперативних
методів лікування ушкод-жень хрящової тканини та відновлення функцій
суглобів собак. Всі ці відомості й визначили напрям наших досліджень.

Роботу виконували упродовж 2001–2006 рр. на базі ветеринарних клінік м.
Харків, на кафедрах хірургії і клінічної діагностики Харківської
державної зооветеринарної академії, в акредитованому відділі
лабораторної діагности- ки і імунології Інституту патології хребта та
суглобів ім. проф. М.І. Ситенка (атестат акредитації 100 – 0623/2001 від
20.06.2001), згідно з договором про наукове співробітництво. Проведено
клінічне обстеження і лабораторний аналіз крові 172 білих щурів та 78
собак. Експерименти виконані відповідно до концепції 3R згідно із
загальними принципами експериментів на тваринах, що ухвалені на першому
національному конгресі з біоетики (Київ, 2001) й узгоджені з положеннями
Європейської конвенції про захист хребетних тварин, яких використовують
для експериментальних та інших наукових цілей (Страсбург, 1985).

Дослідження проводили у три етапи. На першому – щурів 6–11-місячного
віку (122 особини, маса тіла 300–350 г) використовували для вивчення в
експерименті структурних і метаболічних показників за посттравматичного
остеоартрозу колінних та кульшових суглобів з метою встановлення
інформативності біохімічних показників і визначення ефективності
застосування глюкозаміногідрохлориду.

У першій серії досліду посттравматичний остеоартроз моделювали шляхом
пошкодження колінного суглоба білих щурів 6-місячного віку оперативним
шляхом (із застосуванням стандартного зуболікувального бора) у вигляді
міжвиросткового дефекту в дистальному відділі стегнової кістки; це
дозволило одержати ідентичні пошкодження суглобової поверхні (Тимошен-
ко О.П., 2000). З наступного дня після операції 32-м тваринам дослідної
групи через добу внутрішньом’язово (у задньостегнову групу м’язів
інтактної кінцівки) вводили 0,2 мл ампульованого розчину
глюкозаміногідрохлориду в дозі 50 мг на 1 кг маси тіла тварин. Їх
виводили з експерименту на 7, 14, 28 і 42-гу доби після операції. В
кожний термін за допомогою гістологічних методів виконували дослідження
зразків, одержаних з дистальних відділів стегнових кісток з
міжвиростковим дефектом, а також вивчали динаміку біохімічних
компонентів сироватки крові за методичними рекомендаціями з
експеримен-тального дослідження та клінічного вивчення протиартрозних
(хондромодулю-вальних) лікарських засобів (Зупанец І.А. та ін., 1999).
Як контроль викорис-товували результати дослідження сироватки крові
10-ти інтактних тварин 6-місячного віку. З досліду щурів виводили
методом декапітації під тіопенталовим наркозом; у цей момент відбирали
проби крові; під час розтину одержували зразки колінних суглобів.

У другій серії досліду посттравматичний остеоартроз кульшового суглоба
моделювали шляхом пошкодження суглобової поверхні правого кульшового
суглоба у 51-го білого щура-самця лінії Вістар у віці 6 міс. Загальний
термін спостережень складав 3 міс. Було сформовано також дві вікові
групи інтактних тварин, зважаючи на те, що вік щурів протягом
експерименту збільшився на 3 міс., тобто інтактні тварини були обстежені
у віці шість (n=10, тварини з попередньої серії досліду) та дев’ять
(n=5) місяців. З наступного дня після операції тваринам дослідної групи
через добу внутрішньом’язово вводили 0,2 мл розчину ампульованого
глюкозаміногідро-хлориду в дозі 50 мг на 1 кг маси тіла упродовж одного
місяця. Після одно-місячного курсу ін’єкцій розчин
глюкозаміногідрохлориду вводили два рази на тиждень упродовж трьох
місяців у відповідних серіях експерименту. Тварин виводили з досліду
шляхом декапітації із застосуванням тіопенталового наркозу на 21, 30 та
90-у доби з моменту операції. Під час забою відбирали проби крові від
усіх тварин і в сироватці крові визначали біохімічні показники, які
відображають ступінь деполімеризації вуглеводно-білкових компонентів
міжклітинної речовини кісткової і хрящової тканин пошкодженого суглоба.
Була проведена візуальна оцінка дефекту суглобової поверхні за методом
H. Mankin у модифікації Н.В. Дєдух, С.В. Малишкіної та Є.Я.
Панкова (Дедух Н.В., Зупанец И.А., Черных В.Ф. та ін., 1992).

У сироватці крові щурів визначали вміст глікопротеїнів за методом О.П.
Штейнберг та Я.І. Доценко (Тимошенко О.П., Вороніна Л.М., Кравченко В.М.
та ін., 2003), хондроїтинсульфатів – за методом M. Nemeth–Csoka у
модифікації Л.І. Слуцького (Левченко В.І., Новожицька Ю.М., Сахнюк В.В.
та ін., 2004), фракцій ГАГ сироватки крові – за методом М.Р. Штерна,
Ф.С. Леонтьєвої, О.П. Тимошенко та ін. (Тимошенко О.П., 1990),
загального білка – за біурето-вим методом, кальцію –
комплексонометричним методом (Камышников В.С., 2004), активність лужної
фосфатази – за методом Боданські.

На другому етапі проводили дослідження собак для оцінки їх
кістково-суглобового апарату за даними клінічних та клініко-біохімічних
досліджень з використанням перерахованих біохімічних показників. Були
виділені чотири групи тварин: 1) 30 клінічно здорових собак різних
порід, віку і статі; 2) собаки ахондродистрофоїдної породи (на прикладі
породи німецька вівчарка) без ознак ортопедичної патології (6 особин) та
тварини із дисплазією кульшових суглобів (6 особин); 3) собаки
хондродистрофоїдних порід без клінічних проявів та з клінічними проявами
патології суглобів (13 тварин); 4) собаки різного віку, породи та статі,
хворі на спонтанний остеоартроз кульшових суглобів (16 особин). В
останній групі були проведені дослідження ефективності препаратів
Терафлекс та Флексартрон у комплексному лікуванні остеоартрозу.

На третьому етапі об’єктом дослідження були білі щури 5–11-місячного
віку (50 особин, маса тіла 300–350 г) та безпородні собаки (7 особин),
вік яких на початок досліду складав 5 міс. На цих тваринах була
розроблена нова методика аутопластики повношарового дефекту головки
стегнової кістки трансплантатом з проксимального відділу 9 або 10-го
ребра. Білих щурів з досліду виводили методом декапітації під
тіопенталовим наркозом, відбирали проби крові та препарати кульшових
суглобів для гістологічних досліджень. Проби крові відбирали в наступні
терміни: до операції, на 4–5 доби, 7–11, 14–18, 28–39, 63–69, 97–114,
130–132 та на 142–193-у доби після операції. У сироватці крові визначали
вище перераховані біохімічні показники. У разі загибелі деяких собак (з
причин, що не були пов’язані з експериментом) відразу відбирали
препарати оперованого та інтактного кульшових суглобів для
томографічних, макроскопічних та гістологічних досліджень. У решти
тварин досліджували оперований і здоровий суглоби за допомогою
рентгенографії та комп’ютерної томографії.

Оцінку різниці вибірок проводили за допомогою непараметричних критеріїв
U (Вілкоксона-Манна-Уітні) та Х-критерію (Ван-дер-Вардена), а також
стандартного пакета “Статистика” у програмі EXEL 2000.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Структурно-метаболічні характеристики післятравматичного остеоартрозу
колінних та кульшових суглобів білих щурів без та із застосуванням
глюкозаміногідрохлориду

Поглиблене вивчення можливості діагностики різних стадій остеоартрозу
собак, що виник спонтанно, у динаміці за результатами біохімічних
досліджень є актуальною, але досить складною проблемою. Тому
дослідженням цього захворювання в собак передували експерименти на білих
щурах, яким виконували операцію зі створення моделі післятравматичного
остеоартрозу колінних та кульшових суглобів, що дало змогу більш глибоко
вивчити динаміку патологічного процесу.

Як свідчать дані макроскопічного дослідження колінного суглоба тварин з
дефектом суглобової поверхні в різні терміни після операції, не було
помічено істотних відмінностей у стані хрящового покриття суглобів білих
щурів між тваринами дослідної та контрольної груп. Однак мікроскопічні
та біохімічні дослідження підтвердили, що глюкозаміногідрохлорид,
введений внутрішньом’язово білим щурам у дозі 50 мг/кг маси тіла,
уповільнював прогресування остеоартрозу колінного суглоба і сприяв
регенерації ушкодженої підхрящової кісткової тканини.

Уже на 7 та 14-у доби, за даними гістологічних досліджень, у дослідній
групі після операції в зоні дефекту спостерігали репаративний процес у
кістковій тканині. У дослідній групі на 7-у добу вміст сироваткових
глікопротеїнів не відрізнявся від показника у групі інтактних тварин,
тоді як у тварин контрольної групи з патологією суглобової поверхні
рівень глікопротеї-нів був вірогідно вищим, що вказувало на зменшення
інтенсивності запального процесу під впливом ін’єкцій
глюкозаміногідрохлориду (табл. 1). На 28-у добу після ушкодження суглоба
у тварин дослідної групи, на відміну від контроль-ної, збільшувалася
кількість остеогенних клітин у зоні дефекту. В цей період у дослідних
тварин не відмічали підвищення вмісту загальних сироваткових
хондроїтинсульфатів і, зокрема, першої фракції сироваткових
глікозаміногліка-нів, що містять переважно хондроїтин-6-сульфат.

Це свідчило про зниження інтенсивності деструктивного процесу в хрящовій
тканині ушкодженого суглоба білих щурів під час застосування
глюкозаміно-гідрохлориду. На 42-у добу спостережень у контрольній групі
знову спостеріга-ли підвищення вмісту глікопротеїнів,
хондроїтинсульфатів і всіх фракцій ГАГ, що вказувало на посилення
деструктивного і запального процесів у суглобі. Вміст глікопротеїнів і
загальних хондроїтинсульфатів у сироватці крові білих щурів дослідної
групи у цей період вірогідно не перевищував значень показників у
інтактних тварин (р>0,05). Так, було відсутнє зростання рівня І фракції
ГАГ, а саме хондроїтин-6-сульфату, тоді як у тварин контрольної групи її
рівень був вищим на 21,0 %, ніж у інтактних. Про посилення
остеобластичної активності в зоні дефекту на тлі введення
глюкозаміногідрохлориду свідчить також підвищення на 28-у добу рівня
фракції ГАГ ІІ, що містить переважно хондроїтин-4-сульфат (на 32,9 %).
Це також є підтвердженням позитивного впливу препарату на репаративні
процеси в ушкодженій кістковій тканині. Спостерігали гальмування
деструктивних змін у гіаліновому хрящі ушкодже-ного колінного суглоба,
хоча за даними гістологічних досліджень в обох групах його повноцінна
регенерація не відбувалася.

Таблиця 1 – Результати використання глюкозаміногідрохлориду за
посттравматичного остеоартрозу колінного суглоба білих щурів

Група Показники

ГП, од. ХСТ, г/л Фракції ГАГ сироватки крові, од.

1 2 3 Сума

Інтактні тварини (n=10) 0,72±0,07 0,388±0,014 15,3±0,7 8,5±0,7 1,8±0,2
25,6±1,1

Термін після операції 7 діб К

(n=7) 0,92(0,03* 0,375(0,032 14,8(1,9 7,9(0,9 1,8(0,3 24,6(2,1

Д

(n=8) 0,85±0,18 0,401±0,071 15,2±1,5 6,5±0,6 1,5±0,6 23,2±1,6

14 діб К

(n=7) 0,77(0,05 0,423(0,048 13,5(1,6 6,9(0,9 1,9(0,1 22,3(2,4

Д

(n=8) 0,65±0,05 0,382±0,032 15,8±1,4 7,1±0,7 1,5±0,6 24,4±1,7

28 діб К

(n=8) 0,78(0,09 0,444(0,014** 17,8(0,5* 9,0(0,4 1,7(0,3 28,5(0,9*

Д

(n=8) 0,71±0,06 0,354±0,024

?? 15,1±0,9? 11,3±0,5

*, ?? 1,6±0,4 28,0±1,4

42 доби К

(n=7) 1,06(0,12* 0,462(0,022* 18,5(0,7

** 11,0(0,6* 2,5(0,1* 32,1(1,4**

Д

(n=8) 0,95±0,11 0,411±0,022 17,3±1,4 10,8±1,2 2,6±0,3 30,7±2,0

Примітки: 1. К – група контрольної патології, Д – дослідна група; 2. * –
р0,05, порівняно з
інтактної групою; 3. ? – р0,05, порівняно з контрольної групою.

Випробування лікувального ефекту глюкозаміногідрохлориду на іншій моделі
– дефекті хрящової поверхні кульшового суглоба білих щурів, виконаному
за аналогічною методикою, дозволило одержати більш виражені позитивні
результати. Терміни цього дослідження були подовжені, порівняно з
моделлю, проведеною на колінному суглобі, і становили 21, 30 та 90 діб.
Оскільки в попередньому дослідженні (на моделі дефекту колінного
суглоба) спостерігалося посилене утворення остеобластичних елементів, у
наступному етапі досліджень додатково визначали активність ферменту
лужної фосфатази – маркера функціональної активності остеобластів. За
допомогою біохімічних тестів була підтверджена позитивна дія
глюкозаміногідрохлориду на регенера-цію кісткової тканини в суглобі, на
що вказувала вірогідно вища, ніж у контрольній групі (рX?$ H ’ I `„Ae ? e e ??ae" $ ’ I F F F F F „@ `„@ „@ `„@ \nahdaedeeeeeYYOEA???¬cc– & F Ffz aoeoenoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeiaTHaOOaIA Через 4 місяці під час вторинного обстеження дорослих собак із рентгенологічно та клінічно встановленою дисплазією кульшових суглобів спостерігали посилення кульгавості, обмеження рухів в ураженому суглобі, швидку втомлюваність, болючість. Ці клінічні прояви супроводжувалися збільшенням у сироватці крові вмісту глікопротеїнів (0,54±0,04 од., p0,05. 3.
Різниця вірогідна проти тварин без клінічних ознак остеоартрозу при ?
-–р0,05.

Таким чином, була підтверджена висока діагностична значущість
запропонованого комплексу біохімічних тестів для оцінки ступеня
ушкодження суглобів за деструктивно-дистрофічного процесу у собак
ахондро- та хондродистрофоїдних порід. Були визначені ці показники також
для собак контрольної групи, без клінічних проявів патології кульшових
суглобів.

Використання глікозаміногліканів у діагностиці та консервативному
лікуванні спонтанних остеоартрозів собак

У процесі обстеження тварин у ветеринарні клініки найчастіше надходять
собаки з вираженими клінічно ознаками порушень функцій кульшових
суглобів: появою або посиленням їх після підвищеного чи раптового
фізичного навантаження, піднімання сходами та під час застрибуван-ня на
вищерозташовані предмети (кульгавість, крепітація, обмеження рухливос-ті
та болючість суглоба). Були виконані дослідження біохімічних показників
у сироватці крові 16 таких тварин двічі: під час першого звертання до
ветеринар-ного лікаря та через 3 міс. з початку лікування з
використанням у загальній схемі лікувальних заходів ГАГ-містких
препаратів Терафлекс та Флексартрон.

Аналіз результатів досліджень показав, що лікувальні заходи в
контрольній групі приводили до короткотривалого клінічного поліпшення
функції опорно-рухового апарату тварин (зниження кульгавості, болючості
під час пальпації, підвищення рухової активності). Це підтверджувалося
позитивною динамікою вмісту біохімічних показників, які характеризують
стан обмінних процесів у суглобах. Той же комплекс досліджень був
використаний і за обстеження тварин, у схему лікування яких входили
препарати Терафлекс та Флексартрон. Активність лужної фосфатази через 3
міс. у собак дослідної групи, порівняно з результатами першого
обстеження до початку лікування, знижувалася на 57,0 %, p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020