АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ГЕМАТОЛОГІЇ ТА ТРАНСФУЗІОЛОГІЇ
Шалай Ольга Олексіївна
УДК: 547.963+576.314+616.155.392+616-006.441
Лектинофільні вуглеводні компоненти мембрани злоякісних клітин при
мієлоїдних і лімфоїдних пухлинах
14.01.31 – гематологія та трансфузіологія
А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті патології крові та трансфузійної медицини
АМН України, м. Львів
Науковий керівник – доктор медичних наук, професор
Логінський Володимир Євстахович,
Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України,
заступник директора з наукової роботи,
завідувач лабораторії імуноцитології та генетики пухлин крові
Офіційні опоненти: – доктор медичних наук
Бруслова Катерина Михайлівна,
Інститут клінічної радіології Наукового центру
радіаційної медицини АМН України,
завідувач відділення радіаційної гематології дитячого віку
– доктор медичних наук, професор
Глузман Данило Фішелевич,
Інститут експериментальної патології, онкології і
радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України,
завідувач відділу імуноцитохімії
Провідна установа – Національна медична академія післядипломної освіти
імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра гематології та
трансфузіології, м. Київ
Захист дисертації відбудеться “ 15 ” травня 2007 р. о
…14…….годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.612.01 Інституту
гематології та трансфузіології АМН України (04060, м. Київ, вул. М.
Берлинського, 12).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту гематології та
трансфузіології АМН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 12).
Автореферат розісланий “..6..”…квітня……….2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Г.П. Гащук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Вуглеводні компоненти у складі глікопротеїнів і
гліколіпідів мембрани відіграють важливу роль у життєдіяльності клітини
[Дж. Фаллер и соавт., 2004]. Запропоновано концепцію глікокоду клітини,
як сукупності вуглеводних структур мембрани і органел [Gabius, 2001],
інформаційні можливості якого перевищують генокод [Sharon et al., 2004].
Одним із методів дослідження глікокоду, тобто вуглеводного спектру
клітинної мембрани, є застосування його дешифраторів – лектинів [В.О.
Антонюк, 2005], білків, що специфічно розпізнають і зв’язують глікозидні
залишки без каталітичної і модифікаційної дії [Varki, 2004]. Вуглеводні
структури (антигени), які виявляються лектинами, беруть участь у
процесах роcту, диференціації, апоптозу чи пухлинної трансформації
клітин, міжклітинній взаємодії, передачі сигналів [Weis et al., 1996;
Kieda, 1998; Hakomori, 1999]. Подібне значення вони мають у процесах
гемопоезу та імуногенезу, зокрема, забезпечують здатність лімфоцитів до
рециркуляції, контроль за виробленням цитокінів, взаємодію лімфоцитів з
клітинами-мішенями [Wang et al., 2000; Yamaji et al., 2002].
Сучасна діагностика і класифікація гематоонкологічних хвороб ґрунтується
на визначенні походження, фенотипових і генотипових ознак субстратних
клітин. В багатьох роботах показано важливе значення для об’єктивної
діагностики та моніторингу ефективності лікування гематологічних хвороб
імунофенотипової характеристики злоякісних клітин за допомогою
моноклональних антитіл до CD антигенів [Д.Ф. Глузман, 2003; И.В.
Абраменко и соавт., 2003; В.Є. Логінський і співавт., 2006]. Значно
менше відомо про особливості вуглеводовмісних біополімерів мембрани
пухлинних клітин різного походження, їх зміни при поширенні та під час
лікування пухлини. Перспективними діагностичними маркерами для вивчення
вуглеводних структур, можливість використання яких в гематології
недооцінюється, є лектини.
Лектини використовуються у світлооптичній і електронній цито- і
гістохімії для вивчення процесів онтогенезу і як селективні маркери
окремих типів нормальних, реактивних і неопластичних клітин [О.А.
Хомутовский и соавт., 1986; А.Д. Луцик и соавт., 1989; Д.Ф Глузман и
соавт., 2003].
Аналіз даних літератури показав важливість вивчення глікозидних структур
злоякісних клітин при неоплазіях гемопоетичної та лімфоїдної тканини для
розуміння їх гістогенезу та діагностики [В.А Надгорная и соавт., 1990;
Л.М. Скляренко, 1997; В.Є. логінський і співавт., 2004]. Однак внаслідок
відсутності системного підходу у цих дослідженнях залишається мало
вивченим діагностичне і диференційно-діагностичне значення змін
лектинового фенотипу неопластичного субстрату при лейкеміях і лімфомах;
тому він мало використовується у клінічній практиці як діагностичний і
прогностичний критерій. Крім того, широка вуглеводна специфічність
деяких лектинів (одночасна взаємодія з декількома вуглеводними
залишками) інколи створює труднощі в інтерпретації отриманих
результатів.
Таким чином, вивчення та оцінка змін, які відбуваються у глікокоді
клітини при неопластичній трансформації і пухлинній прогресії залежно
від її походження і ступеня диференціювання, є актуальною науковою
задачею з практичним значенням для діагностики, прогнозування і
визначення тактики лікування гематоонкологічних хворих.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Інституту
патології крові та трансфузійної медицини АМН України і безпосередньо
пов’язана з НДР “Імунофенотипічна характеристика клітин гематосарком з
використанням панелі моноклональних антитіл і лектинів для диференційної
діагностики і прогнозу захворювання” (№ Державної реєстрації
01.90.0006626); “Вивчити диференційно-діагностичне та прогностичне
значення цитохімічного та імунологічного фенотипу лейкозних клітин у
хворих недиференційованим та гострим мієлоїдним лейкозом, виділити
імуноморфологічні варіанти захворювання з метою визначення найбільш
ефективних схем цитостатичної терапії” (№ Державної реєстрації UA 01000
145P); “Дослідити фенотипові особливості та цитокіновий профіль
пухлинних лімфоцитів у хворих на хронічну лімфоїдну лейкемію і визначити
їх прогностичне значення” (№ Державної реєстрації 01.04 U 003055),
співвиконавцем і відповідальним виконавцем яких була здобувач.
Мета роботи. З’ясувати діагностичне і прогностичне значення лектинового
фенотипу на основі визначення особливостей вуглеводних компонентів
глікопротеїнів та гліколіпідів мембрани злоякісних клітин при мієлоїдних
і лімфоїдних неоплазіях залежно від їх походження, напряму і ступеня
диференціювання.
Основні задачі дослідження.
1. Дослідити вуглеводні структури мембрани бластних клітин за допомогою
лектинів у хворих на окремі варіанти ГМЛ і ГЛЛ, визначити їх зв’язок з
експресією диференційних CD антигенів;
2. Дати характеристику лектинофільних вуглеводних залишків на мембрані
малігнізованих лімфоїдних клітин при лімфоїдних неоплазіях із зрілих
клітин (ХЛЛ, ВКЛ, НГЛ) залежно від їх походження, варіанту хвороби,
здатності до лейкемізації, морфологічного ступеня злоякісності,
експресії деяких прогностично важливих CD антигенів.
3. Провести порівняльну оцінку вуглеводних детермінант циркулюючих
злоякісних лімфоцитів та клітин із уражених органів (кістковий мозок,
селезінка, лімфатичні вузли) при лімфоїдних неоплазіях.
4. Визначити діагностичне і прогностичне значення лектинового фенотипу
пухлинних клітин при мієлоїдних і лімфоїдних неоплазіях, розробити
відповідні рекомендації.
Об’єкт дослідження – хворі на гостру мієлоїдну лейкемію (ГМЛ), гостру
лімфобластну лейкемію (ГЛЛ), В-клітинну хронічну лімфоїдну лейкемію
(ХЛЛ), волосистоклітинну лейкемію (ВКЛ), негоджкінські лімфоми (НГЛ).
Предмет дослідження – експресія вуглеводних детермінант, що взаємодіють
з лектинами різної олігосахаридної специфічності, на мембрані
малігнізованих гемопоетичних і лімфоїдних клітин крові, кісткового
мозку, селезінки, лімфатичних вузлів.
Методи дослідження. Клінічні, інструментальні, гематологічні,
цитологічні, цитохімічні, гістологічні та імунофенотипові методи,
необхідні для встановлення діагнозу і варіанту гематоонкологічної
хвороби; визначення рівня і частоти експресії глікокон’югатів мембрани
пухлинних клітин за допомогою панелі лектинів різної вуглеводної
специфічності; статистичні методи аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначено і
систематизовано зміни лектинозв’язувальних вуглеводних структур
глікопротеїнів і гліколіпідів мембрани злоякісних клітин при ГМЛ та
лімфоїдних неоплазіях з клітин-попередників і зрілих лімфоцитів,
встановлено діагностичне і прогностичне значення лектинового фенотипу
при цих хворобах. Доведено, що склад глікокон’югатів мембрани відображає
походження, напрямок і ступінь диференціації малігнізованих
гемопоетичних і лімфоїдних клітин, корелює з експресією окремих
диференційних (при ГМЛ) та прогностичних (при ХЛЛ) CD антигенів.
Вперше охарактеризовано особливості лектинового фенотипу, притаманні
мієлоїдним бластам, показано зміни експресії вуглеводних залишків О- і
N-глікозидів при їх диференціації у гранулоцитарному (М1-М2),
моноцитарному (М4-М5) і еритроцитарному (М6) напрямку. Встановлено, що
експресія CD34 на мієлоїдних бластах пов’язана з наявністю олігосахариду
Fucб1?Galв1?3(4)GlсNАcв, CD15 – з фукозильованими розгалуженими
N-глікозидами поліацетилглюкозамінного типу.
З’ясовано характер вуглеводних детермінант мембрани малігнізованих
лімфоцитів при лімфоїдних неоплазіях із зрілих лімфоцитів (ХЛЛ, ВКЛ,
НГЛ) залежно від їх Т- чи В-клітинного походження, морфологічного
ступеня злоякісності, цитологічного і імунофенотипового варіанту
процесу, лейкемізації. Запропоновано спосіб діагностики лімфоїдних
неоплазій із зрілих В-клітин за допомогою лектинів (заявка на винахід №
u 2007 00189).
Встановлено, що В-клітини при ХЛЛ відзначаються низьким рівнем експресії
О- і N-глікозидних залишків, причому прогресування процесу
супроводжується змінами взаємодії з лектинами LCL і WGA. Прогностично
несприятливі випадки ХЛЛ з CD38+ лімфоцитами характеризуються вищим
рівнем О-глікозидних залишків та зниженням експресії рецепторів лектину
WGA.
Доведено, що поверхневі глікозидні залишки волосистих клітин при ВКЛ
відрізняються високим рівнем експресії антигену Томсена-Фріденрайха
(лектин PNA) при низькому вмісті інших О-глікозидів. Вперше
продемонстровано відмінності лектинового фенотипу малігнізованих
лімфоцитів при окремих варіантах (за класифікацією ВООЗ) НГЛ з
лейкемізацією, який відображає походження цих клітин. При НГЛ без ознак
лейкемізації виявлено зміни вуглеводних детермінант лімфоцитів
периферичної крові, які свідчать про наявність у кровообігу клітин
злоякісного клону.
Визначено, що злоякісні лімфоцити із уражених лімфоїдних органів назагал
мають лектиновий фенотип, подібний до неопластичних лімфоцитів
периферичної крові, тільки при НГЛ вони більшою мірою сіалізовані.
Встановлено, що типові особливості лектинового фенотипу злоякісних
клітин при окремих варіантах гематоонкологічних хвороб можна використати
для їх діагностики і диференційної діагностики.
Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи
обґрунтовують доцільність впровадження у практичну гематологію
дослідження лектинового фенотипу неопластичних клітин периферичної
крові, кісткового мозку та лімфоїдних органів для діагностики та
диференційної діагностики мієло- та лімфопроліферативних процесів.
Запропоновано використання панелі лектинів різної вуглеводної
специфічності і розроблено критерії діагностики за змінами вуглеводних
детермінант мембрани субстратних клітин окремих варіантів гострих
лейкемій, лімфоїдних неоплазій із зрілих лімфоцитів (ХЛЛ, ВКЛ, категорії
НГЛ). Показана можливість прогнозування перебігу ХЛЛ на основі взаємодії
злоякісних лімфоцитів з лектинами LCL та WGA. Видано інформаційний лист
“Застосування лектинів для діагностики лімфоїдних неоплазій із зрілих
В-клітин” (Київ, 2006, №185).
Основні положення та результати дисертаційної роботи впроваджено в
практику консультативної поліклініки Інституту патології крові та
трансфузійної медицини, гематологічного відділення і денного стаціонару
5-ї міської клінічної лікарні м. Львова, дитячого гематологічного
відділення Львівської обласної дитячої спеціалізованої лікарні,
гематологічного відділення Харківської міської дитячої лікарні № 16, у
навчальний процес кафедри гематології та трансфузіології Львівського
національного медичного університету ім. Данила Галицького.
Особистий внесок здобувача. Автор особисто відібрала і проаналізувала
літературні джерела на тему дослідження, обґрунтувала його актуальність,
сформулювала мету і задачі, розробила план вирішення поставлених задач,
опрацювала методики досліджень. При виконанні лабораторної частини
роботи самостійно провела дослідження лектинового фенотипу клітин крові,
кісткового мозку та лімфоїдних органів хворих з використанням панелі
лектинів різної вуглеводної специфічності. Автор статистично опрацювала
матеріал, проаналізувала, узагальнила та інтерпретувала отримані
результати, підготувала до публікацій основні матеріали, написала всі
розділи дисертації, сформулювала висновки і практичні рекомендації
дисертаційної роботи.
Клінічне обстеження, клініко-лабораторні дослідження і діагностика
хвороби проводились на базі відділення гематології (зав. – д.мед.н.,
с.н.с. З.В. Масляк; д.мед.н., проф. Я.І. Виговська) та консультативної
поліклініки (зав. – к.мед.н. Ю.В. Войціцький) ІПКТМ АМН України,
базового гематологічного відділення 5-ї клінічної лікарні м. Львова
(зав. – І.Л. Гумен). Цитологічні і цитохімічні дослідження виконано у
відділенні гематології ІПКТМ, визначення імунофенотипу субстратних
клітин – в лабораторії імуноцитології та генетики пухлин крові спільно з
к.б.н., с.н.с. Г.Б. Лебедь.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались і
обговорювались на: ІІІ Українському з’їзді гематологів і трансфузіологів
(Суми, 1995); IV з’їзді гематологів та трансфузіологів України (Київ,
2001); науково – практичній конференції, присвяченій 70-річчю
Російського НДІ гематології і трансфузіології (Санкт-Петербург, Росія,
2002); Х Конгресі СФУЛТ (Чернівці, 2004); Установчому з’їзді
Українського товариства клітинної біології (Львів, 2004); науково –
практичній конференції “Новое в гематологии” (Москва, Росія, 2004);
Ювілейному VIII з’їзді ВУЛТ (Івано-Франківськ, 2005); VII науково –
практичній конференції Польського товариства гематологів і
трансфузіологів (Люблін, Польща, 2005); науково – практичній конференції
“Гематологія і трансфузіологія: фундаментальні та прикладні питання”
(Київ, 2005); науково – практичній конференції, присвяченій 65-річчю
заснування Інституту патології крові та трансфузійної медицини АМН
України “Актуальні проблеми гематології та трансфузійної медицини”
(Львів, 2005); ХІ з’їзді онкологів України (Судак, АР Крим, 2006); ХІ
Конгресі СФУЛТ (Полтава, 2006).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 18 наукових праць, з
них 6 статей у провідних фахових виданнях та 12 матеріалів і тез
доповідей в матеріалах конгресів, з’їздів і науково-практичних
конференцій.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 197 сторінках
машинопису; складається зі вступу, огляду літератури, загальної методики
і основних методів досліджень, шести розділів власних досліджень,
висновків, списку використаної літератури, який включає 216 джерел
вітчизняних та зарубіжних авторів (24 сторінки тексту). Робота
ілюстрована 32 таблицями та 9 рисунками (31 сторінка тексту).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Огляд літератури з’ясовує сучасні погляди на біологічну роль
лектинофільних вуглеводних компонентів мембрани клітин в нормі та
патології. Проведено аналіз основних відомостей про лектини, їх
класифікацію, методи визначення лектинових рецепторів, їх структуру і
фізіологічні функції, зміни глікопротеїнових структур, що взаємодіють з
лектинами, при пухлинній трансформації клітин, зокрема при
гематоонкологічній патології. Обґрунтовано актуальність наукової задачі
дисертації, спрямованої на вдосконалення діагностики, диференціальної
діагностики, прогнозування перебігу та тактики лікування
гематоонкологічних хвороб.
Загальна методика і методи досліджень. Дослідження лектинозв’язувальних
вуглеводних детермінант гемопоетичних та лімфоїдних клітин периферичної
крові і/або кісткового мозку, лімфатичних вузлів та суспензії клітин
селезінки проведено у 202 гематологічних хворих. У 48 випадках
діагностовано гостру мієлоїдну лейкемію (Гмл), а серед 154 обстежених
хворих з лімфоїдними пухлинами (ЛП) визначено наступні діагнози: гостра
лімфобластна лейкемія (ГЛЛ) – 12 пацієнтів, В-клітинна хронічна
лімфоїдна лейкемія (В-ХЛЛ) – 65 хворих, волосистоклітинна лейкемія (ВКЛ)
– 13, В-клітинні негоджкiнські лiмфоми (В-НГЛ)– 52 хворих, Т-клітинні
лімфоми (Т-НГЛ) – 12.
У всіх хворих проводились загальні клініко-лабораторні дослідження, які
включали клінічне та інструментальне обстеження, гематологічні,
цитологічні, цитохімічні, гістологічні, імунофенотипові, біохімічні
аналізи, необхідні для встановлення діагнозу, показів для видалення
селезінки та моніторингу результатів лікування, частину з яких
виконували і ми.
Показники лектинового профілю лімфоїдних клітин периферичної крові
контрольної групи встановлено при дослідженні поверхневих вуглеводних
компонентів мононуклеарів крові у 15 здорових осіб середнього віку (7
чоловіків та 8 жінок).
Визначення лектинового фенотипу мембранних глікококон’югатів на
субстратних клітинах проводили прямим пероксидазним методом на
препаратах типу “висушеної краплі” [В.Г. Пінчук і співавт., 1990] за
допомогою панелі з 12 лектинів всіх основних груп вуглеводної
специфічності виробництва НВК „Лектинотест” (Львів, Україна) з
перевіреною вуглеводною специфічністю (табл. 1). Активність ендогенної
пероксидази пригнічували за допомогою розчину, що містить Н2О2 та натрію
азид; десіалізацію мембрани клітин проводили розчином нейрамінідази 0,02
МО/мл. Результати реакції відчитували на світловому мікроскопі,
використовуючи імерсійну систему. Оцінку результатів типування
лектинових рецепторів здійснювали шляхом підрахунку відсотку позитивного
маркування на 200 клітин за наявністю кінцевих продуктів реакції
коричневого кольору на мембрані мононуклеарних клітин. Реакцію з
лектином ми вважали позитивною, якщо з ним взаємодіяло >20% клітин.
Статистичне порівняння сукупностей проводили методами варіаційної
статистики з обчисленням коефіцієнта Стюдента (t); вірогідність різниці
між середніми величинами двох сукупностей приймалася за р
,
\
|3/4>
?
?
(
,
.
„
dh^„
„
dh^„
„
^„
™oeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeeeaea?aaAe
d?th
]„”y^„”y`„”y
??$?
O O !(!@!N!z!?!lWNNNAA
oeiaeaeaeaeaaeaeaeaaUaeOEEEEEEEE
.ємодіють з лектинами певної специфічності, а зміни конфігурації
глікозидної частини цих рецепторів впливають на їх функціональну і
лектинову специфічність.
Для з’ясування впливу мікрооточення проведено порівняння лектинового
фенотипу циркулюючих лейкемічних клітин і цих же клітин у лімфоїдних
органах. Лейкемічні клітини селезінки (7 хворих) порівняно з
мононуклеарами периферичної крові хворих на ХЛЛ відрізняються за
збільшеною експресією на їх поверхні вуглеводних детермінант
О-глікозидів (лектини PNA, HPL), а також кьрової Manб N-глікозидів
(лектин LCL). Виявлені розбіжності можуть бути зумовлені або наявністю у
селезінці менш диференційованих В-лімфоцитів лейкемічного клону або
зміною їх адгезивних властивостей.
Особливою структурою глікозидів мембрани серед інших В-клітинних
лімфоїдних проліферацій відрізняється ВКЛ (13 хворих). Глікопротеїнові
детермінанти мембрани волосистих клітин представлені високим рівнем
антигену Т серед інших залишків О-глікозидів, Galб, термінальної Fucб та
зниженням N-глікозидів комплексного типу (лектини PSL, RCA, PHA-L).
Треба відзначити, що рівень експресії антигену Томсена-Фріденрайха на
клітинах при ВКЛ [(70,2(3,3)% PNA+ клітин], який виявлено у всіх хворих,
є найвищим серед інших В-клітинних ЛП, що може мати діагностичне і
диференційно-діагностичне значення (табл. 3). Клітини селезінки при ВКЛ
мають аналогічний лектиновий фенотип, однак із зменшенням зв’язування
лектину RCA.
Особливості глікокон’югатів мембрани лімфоїдних клітин при злоякісних
лімфомах. Проведено дослідження глікозидного фенотипу клітин крові та
уражених лімфоїдних органів у 52 хворих на НГЛ із зрілих В-клітин та 12
хворих на зрілі Т-клітинні лімфоми. Результати дослідження
проаналізовано залежно від походження субстратних клітин (В- чи
Т-клітиного), морфологічного ступеня злоякісності (низького – LG чи
високого – HG) та варіанту лімфоми за класифікацією ВООЗ [Harris et al.,
2000], окремо для випадків у стадії лейкемізації (абсолютна кількість
лімфоцитів периферичної крові (5(109/л) і без ознак лейкемізації.
Для В-НГЛ LG з лейкемізацією характерним є вірогідне зростання експресії
вуглеводних детермінант О-глікозидів (антигени Т, F та А) у переважної
більшості хворих (р60,0%.
Пухлинні лімфоцити периферичної крові при В-НГЛ LG та НГЛ HG значно
відрізняються за складом мембранних глікопротеїнових структур (табл. 3).
Виявлені розбіжності полягають в тому, що клітини при НГЛ LG містять на
поверхні значно більше як О-глікозидів (лектини PNA, HPL, SBA), так і
N-глікозидів порівняно з НГЛ HG. На мембрані останніх виявлено нижчий
рівень полісахаридів, характерних для кoрової частини N-глікозидів
(Manб-структур, лектини LCL, PSL; детермінанти GlсNАc1?1(4)GlсNАc,
лектини STL, WGA) і для бічних ланцюгів N-глікозидів (лектини RCA,
PHA-L, LAL).
Для порівняння особливостей субстратних клітин при НГЛ у циркуляції і
локалізованих у лімфоїдних органах проведено визначення лектинового
профілю клітин селезінки (8 хворих) та лімфовузлів (9 хворих), отриманих
у суспензії. Встановлено, що лімфоїдні клітини з уражених лімфоїдних
органів за змінами експресії вуглеводних ланцюгів О- і N-глікозидів у
складі глікопротеїнів відповідають характеристиці злоякісних лімфоцитів
периферичної крові, однак відзначаються вищим рівнем сіалізації при НГЛ
LG. Лімфоїдні клітини уражених лімфовузлів містять на мембрані більше
термінальної Fucб, ніж малігнізовані лімфоцити крові та селезінки.
При Т-клітинних лімфомах шкіри з лейкемізацією (ТКЛШ, синдром Сезарі; 4
хворих) вміст О-глікозидів (антигени Т, F, А) на мембрані пухлинних
клітин є підвищеним (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
