.

Зміни у фетоплацентарному комплексі і системі гемостазу у вагітних з аліментарно-конституціональним ожирінням та їх корекція (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
120 3367
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Сафонов Роман Анатолійович

УДК 618.3-06:616-056.52]-005.1-08

Зміни у фетоплацентарному комплексі і системі гемостазу у вагітних з
аліментарно-конституціональним ожирінням та їх корекція

14.01.01. – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, Заслужений працівник
освіти України Паращук Юрій Степанович, Харківський державний медичний
університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №
2.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки
і техніки України Луценко Наталія Степанівна, Запорізька медична
академія післядипломної освіти, завідувач кафедри акушерства та
гінекології;

доктор медичних наук, професор Мерцалова Ольга Владиславівна,
Харківський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри
акушерства та гінекології №1.

Захист дисертації відбудеться “22” листопада 2007 р. о 13.30 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському
державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “21” жовтня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор В.В.Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Aнтенатальна охорона плода у вагітних з
екстрагенітальною патологією є одним з пріоритетних напрямків сучасного
акушерства та має за мету зниження й профілактику перинатальної
захворюваності [Н.Г.Гойда, О.Г.Сулима, 1999; I.Б.Вовк, 1999;
В.М.Запорожан та співавт., 1999; Л.Є.Туманова та співавт., 2001;
Ю.П.Вдовиченко, Д.Р.Шадлун, 2002; В.К.Чайка та співавт., 2003;
Б.М.Венцковский и соавт., 2005].

Проблема ожиріння протягом останніх десятиліть є однією з найбільш
актуальних у медицині. Це зумовлено тим, що в економічно розвинених
країнах надлишкова маса тіла спостерігається майже в половини населення,
а власне ожиріння виявляється в 30% популяції [Г.Е.Чернуха, 1998;
А.М.Вейн, Т.Г.Вознесенська, 2000; А.Bianco et al., 1998;
А.Queisser-Luft, 1998; G.A.Bray, 1999]. Серед населення України
нормальна маса тіла зустрічається тільки в 44% чоловіків і 25% жінок. У
віці

20-29 років 32% жінок мають зайву масу тіла [Н.С.Луценко, 2000].

Оскільки в останні роки відзначається тенденція до підвищення частоти
ожиріння серед населення, зростає і кількість вагітних з надлишковою
масою тіла. В середньому ця патологія зустрічається серед вагітних у
8,1-15,5% випадків [Е.Б.Кравец и соавт., 1992]. Аліментарно-обмінна
(аліментарно-конституціональна) форма ожиріння при слабко та середньо
виражених ступенях зайвої маси тіла зустрічається серед вагітних
найбільш часто [М.М.Шехтман, 1999].

Ожиріння у вагітних є чинником ризику, що приводить до розвитку дистресу
плода при вагітності, макросомії або, навпаки, до СЗРВП, таких
акушерських ускладнень, як прееклампсія, аномалії пологової діяльності,
кровотечі в пологах і ранньому післяпологовому періодах, високої
перинатальної захворюваності та смертності [В.Н.Серов и соавт., 2000;
R.Norman, A.Clark, 1998; A.Bray, 1999]. Надлишкова маса тіла є чинником
підвищеного ризику розвитку артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби
серця, атеросклеротичних проявів [А.В.Светлаков и соавт., 2001].

Щодо спостереження Н.С.Луценко [2000], частота екстрагенітальної
патології в жінок з ожирінням складає 43,2%, а ускладнення в пологах
відзначаються у 89,3% роділь. Перинатальна смертність в групі роділь з
ожирінням досягає 13,1%0, а пологові травми (порушення
черепно-мозкового кровообігу, кефалогематоми, переломи ключиць)
виникають у 4,6-14,2% випадків, дистрес плода при вагітності у жінок з
ожирінням розвивається в 4,1 рази, а дистрес плода під час пологів – у
6,4 рази частіше, ніж у жінок з нормальною масою. Прееклампсія
реєструється у 25,3-62,8% гладких вагітних, слабкість пологової
діяльності – у 11,7–18,0%, що призводить до більш частого застосування
оперативних втручань в пологах, а також до травматизму новонароджених
[Є.А.Чернуха, 1990]. У неонатальному періоді в новонароджених від
матерів з ожирінням дизадаптаційний синдром зустрічається в 10,1 рази
частіше, ніж у дітей жінок без ожиріння [Н.С.Луценко, 2000]. Усе це
обумовлює високу перинатальну смертність та позначається на фізичному
розвитку новонароджених [Н.И.Кан, Д.Ф.Каримова, 2001; А.Schindle, 1998;
S.Cnattingius et al., 1998; А.Queisser-Luft et al., 1998].

В зарубіжних літературних джерелах останніх років нерідко розглядається
лише виражене ожиріння (“massive оbesity”), як таке, що має значення для
патологічного перебігу вагітності, пологів і постнатального періоду
[A.Queisser-Luft et al., 1998; К.Morin, 1998]. Вітчизняні автори
переважно розглядають ожиріння взагалі, як чинник ризику розвитку
ускладнень. У зв’язку із цим існують суперечливі дані щодо залежності
важкості порушень стану внутрішньоутробного плода від ступеня ожиріння
вагітної жінки [А.Я.Сенчук та співавт., 1999; J.D.Allan, 1998].

Систематизовані дані щодо функціонального стану ФПК вагітних з АКО в
аспекті сучасних методик доклінічної діагностики (доплерометричного
дослідження матково-плацентарного та плодового кровотоку,
гормонопродукуючої функції плаценти) в літературі останніх років майже
не зустрічаються.

Необхідно відзначити, що засоби терапії, які звичайно рекомендуються для
лікування жінок з означеною патологією, часто призначаються без
урахування функціональних резервів системи гемостазу, що значно зменшує
їх ефективність. Існують повідомлення, що розвиток хронічного
ДВЗ-синдрому в жінок з ожирінням зумовлений багатьма причинами, зокрема,
ураженням калікреїн-кінінової та простагландинової систем,
безпосередньою реакцією судинного ендотелію, порушенням синтезу
простацикліну, підвищенням гідрофільності мембран еритроцитів, що
призводить до акушерських ускладнень [Г.М.Савельева и соавт., 1991;
М.М.Шехтман, 1999; K.M.Sudi et al., 2000]. Проте в сучасній літературі
недостатньо даних про стан плазмово-коагуляційної ланки системи
гемостазу у вагітних з АКО, відсутні дослідження, що відображають
взаємозв’язок між ступенем ожиріння й виразністю зрушень коагуляційного
гомеостазу.

Усе зазначене підкреслює необхідність подальшого вивчення проблеми
вагітності на тлі надлишкової маси тіла з урахуванням змін в системі
гемостазу вагітної, розробки методик комплексної пренатальної
доклінічної діагностики порушень стану ФПК та методів їх терапевтичної
корекції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана у відповідності з планом наукових досліджень Харківського
державного медичного університету. Тема дисертації є фрагментом
комплексної науково-дослідної роботи кафедри акушерства та гінекології
№2 Харківського державного медичного університету “Особливості стану
фетоплацентарного комплексу у вагітних жінок з екстрагенітальною
патологією в залежності від віку, терміну вагітності та характеру
соматичних захворювань” (№ державної реєстрації 0105U002755). Автор
самостійно вивчав функціональний стан ФПК і системи гемостазу у вагітних
з АКО та особливості впливу комплексної інфузійної та оксигенотерапії
на досліджувані показники.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було покращення
доклінічної пренатальної діагностики стану ФПК та змін у системі
гемостазу, а також розробка та впровадження в практику алгоритму
корекції функціональних та гемореологічних порушень у вагітних з
аліментарно-конституціональним ожирінням.

Для досягнення мети поставлені наступні задачі:

Виявити сучасні особливості перебігу вагітності та пологів у жінок з
АКО.

Вивчити зміни в системі гемостазу вагітних з різним ступенем виразності
АКО.

Дослідити функціональний стан ФПК у ІІІ триместрі гестації шляхом
проведення ультразвукової морфодіагностики ступеня зрілості й стану
плаценти, ультразвукової фетометрії та вивчення БПП.

Вивчити стан гемодинаміки в судинах ФПК у вагітних з різним ступенем АКО
за даними ультразвукової доплерометрії.

Дослідити гормонопродукуючу функцію ФПК в залежності від ступеня
ожиріння вагітної.

Вивчити стан новонароджених від жінок з АКО з визначенням рівня
сатурації кисню в ранньому неонатальному періоді, дослідити частоту
патологічних станів новонароджених у залежності від ступеня ожиріння
матерів.

Удосконалити методологію доклінічної пренатальної діагностики стану
плода і гемореологічних порушень у вагітних з АКО.

Розробити оптимальний комплекс терапевтичних заходів для корекції
виявлених порушень у ФПК та системі гемостазу.

Об’єкт дослідження: аліментарно-конституціональне ожиріння
I-II-III ступеня у вагітних.

Предмет дослідження: система гемостазу; ендокринна функція ФПК;
БПП; антропометричні показники внутрішньоутробного плода; ультразвукова
морфоструктура плаценти; гемодинаміка матково-плацентарного та
плацентарно-плодового кровотоку; рівень сатурації кисню.

Методи дослідження: клініко-статистичні; ультразвукове
сканування; кардіотокографія; визначення рівня гормонів (Е, П, ПЛ, Прл)
радіоімунологічним методом; ультразвукова доплерометрія
матково-плацентарного та плацентарно-плодового кровотоку; поширена
коагулограма; пульсоксиметрична технологія визначення рівня сатурації
кисню в новонароджених.

Наукова новизна отриманих результатів. У результаті проведеної
роботи уперше встановлена залежність між змінами в системі гемостазу та
функціональним станом ФПК у вагітних з різним ступенем виразності АКО.
Уперше вивчені особливості гемодинаміки в матково-плацентарних та
пуповинних судинах при АКО I-II-III ступеня, одержані дані щодо
залежності гемодинамічних порушень від ступеня ожиріння вагітних.

Уперше встановлено, що прогресування ожиріння супроводжується
підвищенням частоти дистресу плода при вагітності та під час пологів, що
підтверджується зниженням у новонароджених рівня сатурації кисню в
ранньому неонатальному періоді.

Проведені дослідження дозволили удосконалити методологію
доклінічної пренатальної діагностики функціональних порушень ФПК і
гемокоагуляційних змін у вагітних жінок та розробити адекватний
лікувальний підхід.

Уперше науково доведено та обгрунтовано доцільність
комплексної дезагрегаційної, інфузійної та оксигенотерапії в
профілактиці дистресу плода й лікуванні гемокоагуляційних змін і
функціональних порушень ФПК у вагітних з АКО.

Практичне значення отриманих результатів. На основі проведених
досліджень розроблено комплекс заходів для ранньої доклінічної
діагностики порушень судинно-тромбоцитарного та плазмово-коагуляційного
гемостазу, а також функціонального стану ФПК. Розроблено та впроваджено
комплексну методику лікування вагітних з АКО, яка дозволяє нормалізувати
функцію ФПК, покращити стан системи гемостазу.

Одержані автором дані, що стосуються діагностичної та терапевтичної
тактики у вагітних з АКО різного ступеня, впроваджені в роботу
відділення патології вагітності КЗОЗ “Харківська обласна клінічна
лікарня”, відділення патології вагітності КУОЗ “Міський клінічний
пологовий будинок із неонатальним стаціонаром”, пологового відділення
КУОЗ “Пологовий будинок №1 Дзержинського району” м. Харкова, пологового
відділення КП “Золочівська центральна районна лікарня”, пологового
відділення Ново-Водолазької центральної районної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно здійснювалося
клініко-лабораторне обстеження вагітних з використанням методів УЗС,
кардіотокографії, радіоімунологічного дослідження. Особисто розроблена
комплексна методика лікування вагітних жінок з АКО. Проведено
статистичну обробку, узагальнення та аналіз отриманих результатів,
сформульовані наукові положення і висновки дисертації. Співавтори робіт,
що були опубліковані, надавали консультативну допомогу щодо методичних
та теоретичних питань.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися та
обговорювалися на засіданні наукового товариства акушерів-гінекологів
Харківської області (2001), спільному засіданні кафедр акушерства та
гінекології №1 та №2 ХДМУ (2002), конференціях молодих вчених ХДМУ
“Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2001, 2002, 2003),
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фармацевтична опіка в
перинатології” (Харків, 2003), І конференції Харківської обласної
клінічної лікарні (2002), ІІ конференції Харківської обласної клінічної
лікарні (2003), міжвузівській конференції молодих вчених ХДМУ “Медицина
третього тисячоліття” (Харків, 2004), науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Від фундаментальних досліджень – до прогресу в
медицині” (Харків, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Актуальні питання сучасного акушерства” (Тернопіль, 2007). Апробація
дисертації проведена на спільному засіданні кафедр акушерства та
гінекології №1 та №2 Харківського державного медичного університету
(2006).

Публікації. Результати дисертаційних досліджень опубліковані в 11
наукових працях, з них 7 – в виданнях, рекомендованих ВАК України, 4 – у
збірниках матеріалів наукових конференцій та з’їздів.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали дисертації викладені на 150
сторінках комп’ютерного тексту і включають 14 малюнків та 20 таблиць.
Дисертаційна робота складається зі вступу, 6 розділів, висновків,
практичних рекомендацій та списку літератури, що включає 242 праці, у
тому числі –166 вітчизняних та російськомовних та 76– іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт та методи дослідження. Для розв’язання поставленої мети та
завдань було проведено клініко-лабораторне обстеження 140 вагітних.
Першу, контрольну, групу склали 40 вагітних з нормальною масою тіла, які
були включені методом випадкового вибору серед жінок без
екстрагенітальної патології. До другої клінічної групи ввійшли 40
вагітних з АКО I ступеня, третю клінічну групу склали вагітні (40) з АКО
ІІ ступеня, четверту (20) – з АКО III ступеня. Для дослідження
залучалися жінки зі встановленим сімейно-спадковим та аліментарним
характером ожиріння. При опитуванні вагітних з АКО з’ясовано, що 91 з
них (91%) харчувалися нераціонально (мало місце не тільки перевищення
добового калоражу споживаної їжі, але і якісні відхилення у
співвідношенні харчових інгредієнтів: перебільшення легкозасвоюваних
вуглеводів при відносному дефіциті білків та вітамінів). 70 опитаних
(70%) вказували на диспропорцію добового раціону на користь
вечірньо-нічних прийомів їжі. Більше половини жінок (62%) мали в
анамнезі вказівки на проведення ефективних гіпокалорійних дієт, що може
також непрямо підтверджувати аліментарний характер розвитку ожиріння.

Проведено комплексне клінічне, лабораторне, інструментальне дослідження
системи гемостазу і ФПК із застосуванням ультразвукового біофізичного
моніторингу плода, кардіотокографії, фетометрії, плацентометрії,
ультразвукової морфодіагностики СЗП. Крім того, для визначення
функціонального стану ФПК проводилося дослідження гормонопродукуючої
функції плаценти й гіпофізу вагітної та доплерометричний моніторинг
матково-плацентарного та плацентарно-плодового кровотоку.

У всіх вагітних вивчали такі показники системи гемостазу: стан
судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу шляхом підрахунку кількості
тромбоцитів венозної крові за методом Brocka [1984]; гематокрит; час
згортання за Lee White в модифікації Е.П.Іванова [1971]; час
рекальцифікації плазми за H.Bergerhot, L.Roka, [1954]; концентрація
фібриногену за Р.А.Рутберг [1966]; протромбіновий індекс за Туголуковим
[1943]; тромбіновий час за Е.Сірмаї [1957]; антитромбін III за
Ю.Л.Кацадзе, М.А.Котовщиковою [1982]; визначення ступеня агрегації
тромбоцитів на агрегометрі АР 2110 (Солар, Білорусь) із застосуванням
індуктора агрегації колагену.

Ультразвукове дослідження з вивченням фетальної біофізичної активності
проводили на апараті “SIEMENS Sonoline-450” (виробництва Німеччини) в
режимі реального часу. Ультразвукова фетометрія проводилася з метою
визначення відповідності розмірів внутрішньоутробного плода терміну
гестації, для цього вимірювали біпарієтальний діаметр голівки, діаметр
тулуба при поперечному скануванні на рівні пупкової вени, діаметр
грудної клітки при поперечному скануванні на рівні чотирикамерного зрізу
серця, довжину стегнової кістки. Плацентометрію та ультразвукову
морфодіагностику СЗП проводили за Р.Grannun et al. [1979]. КТГ
виконували за допомогою апарату для фетального моніторингу ASF-030.
Оцінка БПП здійснювалася за результатами УЗС та КТГ за методикою
А.М.Vinzileos et al. [1987].

Для проведення доплерометрії плодово-плацентарного та
матково-плацентарного кровообігу застосовувались апарати “Siemens
Sonoline-450” (виробництва Німеччини) та “Voluson 730 pro” (виробництва
концерну General Electric) з функцією триплексного сканування.
Використовували датчики із частотою 3,5 і 5 МГц (датчик із частотою 5
МГц має ширшу розв’язувальну можливість, але меншу глибину проникнення
променя, що мало значення при дослідженні вагітних з ожирінням передньої
черевної стінки). Для встановлення контрольного об’єму в МА та
ідентифікації судини включався триплексний режим сканування
В+CFM+D-режим (D-спектральний доплер). Ідентифікація АП частіше
здійснювалася з використанням дуплексного сканування (В+D-режим) у
відповідності з вимогами стандартів безпеки проведення досліджень в
акушерстві. Доплерометричне дослідження проводилось в АП і в МА. Для
оцінки КШК використовували кутонезалежний індекс судинного опору – СДВ.

Дослідження гормонопродукуючої функції плаценти та гіпофізу проводилося
радіоімунологічним методом, заснованим на зв’язуванні екзогенного
гормону, що був помічений 125I, та ендогенного гормону з антитілами до
цих гормонів за допомогою радіоімунологічних наборів (виробництва
республіки Бєларусь). Радіоактивність проб визначалася за допомогою
гамма-лічильника “Гамма-800”, НАРКОТЕСТ (ГАММА НГ), №8 (виробник
–об’єднання “Медапаратура”, м. Київ). Визначалися концентрації Е, П, ПЛ
та Прл у сироватці крові вагітних. Радіоімунологічні дослідження
проводилися на базі центральної науково-дослідної лабораторії
Харківського державного медичного університету.

Загальний стан новонароджених оцінювався за традиційною шкалою Апгар
через 1 та 5 хвилин після народження. З метою додаткової об’єктивізації
діагностики дистресу плода визначали рівень сатурації кисню в ранньому
неонатальному періоді із застосуванням пульсоксиметричної технології
MASIMO (монітор – Passport 2 виробництва корпорації “Datascope Corp.”)
за допомогою датчика LNOP®-Neo.

У процесі проведення подальших досліджень ІІ, ІІІ та ІV групи були
розподілені на рівні за кількістю вагітних підгрупи А і Б із
застосуванням різних терапевтичних схем. Вагітні підгруп А отримували
наступні препарати: дипіридамол по 0,075 на добу в 3 приймання протягом
20 днів; внутрішньовенні інфузії реополіглюкіну 200 мл через день №5;
внутрішньовенні інфузії есенціале по 500 мг №5 через день з наступним
пероральним застосуванням протягом 10 днів.

Вагітним підгруп Б до складу терапії включались ацетилсаліцилова кислота
50 мг на добу протягом 10 днів, внутрішньовенні інфузії 5 мл актовегіну
№5 та 2 мл інстенону №5, що чергувалися через день; 4 сеанси (через
день) кисневої терапії в режимі ГБО. Комбіноване застосування актовегіну
й інстенону у вагітних з явищами дистресу плода та СЗРВП призначалося
вагітним жінкам з АКО з метою прискорення процесів відновлення функцій
ЦНС плода за рахунок стимуляції клітинного метаболізму шляхом збільшення
транспорту й накопичення глюкози та кисню й підсилення
внутрішньоклітинної утилізації. Компоненти інстенону в сполученні з
ацетилсаліциловою кислотою надають непрямий вплив на
адгезивно-агрегаційні характеристики тромбоцитів, знижуючи їх з
покращенням гемореологічних властивостей крові [Г.Л.Громыко, А.О.Шпаков,
1995; Г.Л.Громыко, 1995; 2000; А.А.Аль-Садык, 1995; А.А.Скоромец, 1999],
що мало значення при лікуванні плацентарних порушень у вагітних з
ожирінням. Ефект кисневої терапії в режимі гіпербаричної оксигенації у
вагітних виражається в сприятливому впливі на гемодинаміку, підвищенні
інтенсивності кровообігу в головних судинних басейнах, інтенсифікації
тканинних реакцій обміну речовин з оптимізацією адаптаційних механізмів
[Б.М.Венцковский, В.Г.Жегулович, 1994].

Статистичну обробку результатів усіх досліджень проводили за допомогою
стандартних пакетів статистичного аналізу Microsoft Excel 2000 та
STATISTICA 5,2 з використанням параметричних методів аналізу.
Вірогідність відмінностей у порівнюваних групах визначалася за таблицями
Стьюдента. У роботі вважали вірогідними результати при р0,05). У IIІ групі середня крововтрата в пологах була на рівні
315±12,1 мл, в ІV- 325±15,7мл, що перевищувало середню крововтрату жінок
контрольної групи на 90±13,1 та 100±14,6 мл відповідно (р0,05) та склала 250±15,0 та 260±14,1 відповідно, що можна розцінити
як ефект комплексного лікування в ІІІ триместрі гестації.

При дослідженні показників системи гемостазу у вагітних з АКО до
лікування виявлено, що в жінок ІІ групи в порівнянні з контролем
відмічались порушення тільки на рівні судинно-тромбоцитарної ланки
(гіперагрегація тромбоцитів з колагеном, зростання показника з
100,2±4,3% до 120,6±4,7%, р0,05) та достовірне її зниження –до
92,2±0,8% – у вагітних з АКО ІІ ступеня (р0,05). У вагітних ІІБ підгрупи
позитивні ефекти терапії зареєстровані при обстеженні вже на 7-у добу
від початку лікування.

Застосування терапії у вагітних підгруп ІІІА та ІVА супроводжувалося
тенденцією до підвищення протизгортального потенціалу, що оцінювався за
динамікою рівня активності АТ-III у ІІІА підгрупі з 92,2±0,8 до
100,2±2,0% та в ІVА підгрупі – з 91,4±3,5 до 100,8±2,5%, достовірним
зниженням агрегації тромбоцитів з колагеном з 148,3±4,0 до 118,6±2,2% в
ІІІА підгрупі (р0,05). Показово зниження сумарної оцінки БПП вагітних ІІІ
та ІV груп у середньому до 6,5±0,80 та 6,3±0,32 балів відповідно (у
порівнянні з контролем р0,05). У підгрупі ІІБ виявлена стійка
тенденція до підвищення сумарної бальної оцінки БПП.

Зміну сумарної бальної оцінки БПП у підгрупах ІІІА та ІVА після
проведення відповідної терапії також можна охарактеризувати лише як
тенденцію до зростання: з 6,5±0,08 до 7,1±0,02 (р>0,05) при АКО ІІ
ступеня та з 6,3±0,08 до 7,1±0,02 (р>0,05) при АКО ІІІ ступеня на 15-у
добу від початку лікування.

@Ith?

u

yooiiiiiiiieaeOCiiiiiiii

$

&

(

*

,

.

0

2

4

6

8

P

~

-?

O

O

„@

^„@

O

?????

Oe

?????

??????ння у вагітних підгруп ІІІБ та ІVБ зареєстровано при первинному
динамічному дослідженні (після 7 днів лікування). На 15-й день сумарний
бал БПП зріс в обох підгрупах до 8,2±0,01 (р0,05). У вагітних IIІ та IV
клінічних груп доплерометрично були зареєстровані яскраво виражені
патологічні спектри КШК, упритул до відсутності у 2 вагітних з ожирінням
ІІІ ступеня діастолічного компоненту кровотоку в АП, що розглядається як
достовірний доклінічний або ранній симптом критичного порушення
плацентарно-плодового кровообігу.

Проведений пролонгований курс загальноприйнятого лікування вагітних ІІА
підгрупи здійснив незначний вплив на показники КШК в обох досліджуваних
судинних зонах. У ІІБ підгрупі також відзначалася лише тенденція до
зниження СДВ КШК в МА та АП. Проте застосування терапевтичної методики в
підгрупі ІІБ дозволило досягти означеного ефекту значно скоріше, вже з
2-ої доби проведення лікування. У вагітних ІІІ групи на тлі проведеної
терапії спостерігалося стійке зниження індексів судинного опору, при
цьому відбулося достовірне зниження СДВ КШК в МА у ІІІБ підгрупі з
2,91(0,09 до 1,76(0,03 та в АП з 3,92(0,01 до 2,08(0,02; у ІІІА підгрупі
також досягнута нормалізація значень СДВ КШК: в МА цей показник знизився
до 2,01(0,08, в АП – до 2,43(0,03. У вагітних ІV групи також відбулося
достовірне зниження СДВ КШК в обох підгрупах: в МА з 2,91(0,46 до
2,06(0,08 у ІVА та до 1,75(0,01- у ІV Б підгрупі, в АП – з 3,92(0,08 до
2,49(0,04 у ІVА та до 2,28(0,06 у ІVБ підгрупі. Найбільш важливим
уявляється той факт, що в підгрупах Б оптимізація показників
гемодинаміки була досягнута вже на 2-й або 4-й день терапії, тоді як в
підгрупах А позитивна динаміка параметрів була виявлена не раніше
14-16-го дня від початку лікування.

Проведені клініко-ендокринологічні паралелі показали, що тенденція до
розвитку гіпогормонального стану ФПК та гіпофізу у вагітних з АКО I-II
ступеня перетворюється при масивному ожирінні на виражений дефіцит ПЛ,
П, Е, та Прл, який має клінічні прояви у вигляді порушень стану
внутрішньоутробного плода.

Результати дослідження гормонопродукуючої функції ФПК встановили, що у
вагітних ІІ групи не було достовірного зменшення вмісту Е, Прл та ПЛ у
порівнянні з контрольною групою (р>0,05), у вагітних цієї групи
спостерігалася лише тенденція до гіпогормонального стану ФПК. У той же
час відхилення в рівні П було статистично достовірним і склало
21,4±0,4%. У вагітних ІІІ та IV клінічних груп відзначалося значне
зниження вмісту Е, П, Прл, ПЛ у порівнянні із цими показниками в
здорових вагітних. У III групі середнє відхилення концентрації
досліджуваних гормонів від контролю склало 26,15±0,7%, що ілюструє
виражене зниження гормонопродукуючої функції ФПК. У IV групі прогресивно
знизилася концентрація П, його дефіцит в порівнянні з контролем склав
вже 34,66±0,5%; рівні інших гормонів ФПК достовірно не відрізнялися від
III групи. Зниження рівня зазначених гормонів ФПК та гіпофізу певною
мірою може бути обумовлено порушенням їх метаболізму при ожирінні.

Терапевтичні методики, які використані в підгрупах А, суттєво не
вплинули на стан гормонопродукуючої функції ФПК у вагітних з АКО.
Застосована комбінована терапія у вагітних підгруп ІІБ, ІІІБ та ІVБ
здійснила швидкий та виражений вплив на досліджуваний спектр гормонів:
вдалося досягти підвищення концентрацій ПЛ, у середньому, на 28,22±0,5%,
П – на 38,14±1,1%, Е – на 20,08±0,6% Прл -на 23,55±1,2%. Зміну
концентрації гормонів у підгрупах Б можна частково пояснити
безпосередньою дією гіпербаричної оксигенотерапії та стимулюючих
компонентів інстенону на структури ЦНС вагітної.

Середня оцінка стану новонароджених за шкалою Апгар у групі контролю,
також як і в ІІ клінічній групі, склала 8,10±0,01 балів (у ІІА та ІІБ
підгрупах 8,08±0,08 та 8,22±0,02 балів відповідно), у той час як у ІІІ
та ІV групах–7,22±0,02 і 6,40±0,05 балів відповідно. Звертало на себе
увагу покращення стану новонароджених, упритул до нормоксичних
показників, у підгрупі жінок ІІІБ підгрупи, що отримували лікування із
застосуванням ацетилсаліцилової кислоти, інфузій актовегіну, інстенону
та ГБО в ІІІ триместрі гестації: середня оцінка новонароджених за шкалою
Апгар у ІІІА підгрупі склала 6,12±0,05, у ІІІБ-7,62±0,05 балів (різниця
між підгрупами достовірна, р0,05) та на 34,4% і 36,4% у
вагітних з АКО ІІ та ІІІ ступенів відповідно (у порівнянні з контролем
р0,05).

5. При збільшенні ступеня АКО відбувається прогресивне зниження
концентрації гормонів ФПК та гіпофізу: тенденція до розвитку
гіпогормонального стану у вагітних з АКО I ступеня перетворюється при
масивному ожирінні на виражений дефіцит ПЛ, П, Е, та Прл, який корелює з
даними БПП та потребує корекції. У вагітних з ІІ та ІІІ ступенем АКО
відзначено зниження рівня П на 25,6±0,3% та 35±0,3% відповідно, Е на
26,1±0,7%, дефіцит Прл склав 33,2±0,2%, ПЛ – 19,7±0,3% в порівнянні з
контролем (р ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ АКО – аліментарно-конституціональне ожиріння АП – артерія пуповини АТ- антитромбін БПП – біофізичний профіль плода ГБО – гіпербарична оксигенація ДВЗ – дисеміноване внутрішньосудинне згортання ДРП – дихальні рухи плода Е - естріол ІМТ – індекс маси тіла КТГ – кардіотокографія КШК – криві швидкостей кровотоку МА – маткова артерія МТ – м'язовий тонус НСТ – нестресовий тест П – прогестерон ПЛ – плацентарний лактоген Прл – пролактин СДВ – систоло-діастолічне відношення СЗП – ступінь зрілості плаценти СЗРВП – синдром затримки розвитку внутрішньоутробного плода УЗС – ультразвукове сканування ФПК – фетоплацентарний комплекс ХПН – хронічна плацентарна недостатність Підписано до друку 04.10.2007 р. Формат 60х90/16. Папір офсетний. Друк ризографія. Ум. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 252-07 Надруковано у друкарні СПД ФО Бровін О.В. Св-во 2708608999. 61022, м. Харків, пл. Свободы 7, Т. (057) 758-01-08. PAGE 21

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020