.

Клініко-фенотипічні і психологічні особливості хворих на гіпертонічну хворобу з кризовим перебігом і геомагнітні чинники (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
121 2873
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

ТАБАБІ АБДЕЛ ВАХАБ

УДК 616.12-008.331.1+616-007.17+616-018.2+616.89:575.21

Клініко-фенотипічні і психологічні особливості хворих на гіпертонічну
хворобу з кризовим перебігом і геомагнітні чинники

14.01.11. кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Кримському державному медичному універсітеті ім.
С.І.Георгієвського МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Кубишкін Володимир Федорович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,
професор кафедри внутрішньої медицини №1

доктор медичних наук, професор Хомазюк Тетяна Анастасівна,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідуюча
кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб;

доктор медичних наук, професор Гольденберг Юрій Миронович, вищий
державний навчальний заклад України “Українська медична стоматологічна
академія” МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої
медицини з доглядом за хворими

Офіційні опоненти:

Захист відбудеться 24.01.2008 р. о 13-30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському державному
медичному університеті ім. С.І.Георгієвського МОЗ України (95006, м.
Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І.Георгієвського МОЗ України (95006, м.
Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7)

Автореферат розіслано 24.12.2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент
Смуглов Є.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гіпертонічна хвороба (ГХ) відноситься до захворювань,
у лікуванні яких досягнуті значні успіхи. Проте, не дивлячись на це,
патологія продовжує кількісно наростати і цілком закономірно вражати
органи-мішені, приводячи до втрати працездатності хворих і летального
результату (Амосова Е.Н., 1998; Свищенко Е.П., Коваленко В.Н., 2001;
Сіренко Ю.М., 2002; Winnicki M., Accurso V., 1999). В даний час звернена
увага на ГХ (есенціальну гіпертензію) як на генетично обумовлену
спадкову патологію (Бойцов С.А., 2002; Горбатенкова С.В. і співавт.,
2003; Winnicki M., Accurso V., 1999; Baker K.,і співавт., 2001).
“Синдром порушеного генного гомеостазу” може бути наслідком мутації
одного або декількох генів (моногенна і полігенна теорії) (Мартынов А.И.
і співавт., 2000; Свищенко Е.П., Коваленко В.Н., 2001). Відповідно до
найбільш поширеної концепції, яка застосовна до гіпертонічної хвороби,
патологічний процес визначається як генотипом, так і деякими чинниками
зовнішнього середовища, що реалізовують схильність до захворювання при
домінуючій ролі генетичних чинників ризику. До останніх відноситься і
дисплазія сполучної тканини (ДСТ), яка може бути диференційованою
(синдроми Марфана, Элерса-Данло та ін.) і широко поширеною
недиференційованою ДСТ, що підвищує ризик розвитку тих або інших
захворювань (Ягода А.В., Гладких Н.Н., 2004; Симоненко В.Б. і співавт.,
2006; Солодухин К.Р. і співавт., 2007; Wiest T. і співавт., 2006;
Dittrich R. і співавт., 2007). Наявність ДСТ виявляється рядом
особливостей і визначається за сумою фенотипічних ознак або стигм
(Земцовский Э.В., 1998; Мартынов А.И. і співавт., 2000; Бойцов С.А.,
2002; Горбатенкова С.В. і співавт., 2003; Яблучанский Н.И., Даценко
Е.Г., Крайз И.Г., 2004).

Разом з відзначеними спадковими чинниками ризику у хворих на ГХ
з’являються в ході захворювання або існують від початку деякі
психологічні особливості (які виявляються і при інших захворюваннях), що
певним чином трансформують прояви наявного у хворого патологічного
процесу (Березин Ф.Б.і співавт., 1976; Соколовская Е.А., 2002; Белялов
Ф.И., 2005; Дроздова І. В., 2006; Ruo B.і співавт., 2003; Scalco A.Z.
і співавт., 2005, та ін.). Своєрідним пароксизмом, що провокується тими
або іншими діями, особливо за наявності схильності, є гіпертонічний
криз, а одними з істотних провокаторів можуть бути геліогеомагнітні
флюктуації. Роботи В.И.Вернадского, що сформував поняття про біосферу, і
А.Л.Чижевского, що виявив взаємозв’язок сонячно-космічних і земних
процесів, включаючи стан біосфери, послужили стимулом для пошуків такого
взаємозв’язку (Комаров Ф.И. і співавт., 1994; Вершинина Н.И. і
співавт., 1997; Бреус Т.К., Комаров Ф.И., Рапопорт С.И., 2005; Верко
Н.П., Григорьев П.Е., Темурьянц Н.А. і співавт., 2006). Вивчення
процесів, які розвиваються при цьому, дозволяє з нових позицій
розглядати зміни, що відбуваються в організмі при патології, зокрема,
при гіпертонічній хворобі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
частиною розроблюваної кафедрою внутрішньої медицини №1 Кримського
державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського планової
науково-дослідної роботи “Клінічні і методологічні аспекти діагностики і
лікування некоронарогенних та ішемічних серцево-судинних захворювань і
синдромів” (№ державної реєстрації 0102U006246).

Мета дослідження – оптимізація лікувальних і профілактичних підходів при
гіпертонічній хворобі з урахуванням психологічних особливостей і
фенотипічних ознак дисплазії сполучної тканини і геомагнітних
флюктуацій.

Для досягнення мети були поставлені завдання:

1. Вивчити особливості психологічного статусу обстежених хворих на
гіпертонічну хворобу.

2. Провести аналіз психологічного профілю особистості хворих на
гіпертонічну хворобу з гіпертонічним кризом на тлі антигіпертензивної
терапії.

3. Проаналізувати фенотипічні ознаки дисплазії сполучної тканини хворих
на гіпертонічну хворобу.

4. Визначити рівень оксипроліну крові в обстежуваних хворих з різною
вираженістю фенотипічних ознак дисплазії сполучної тканини.

5. Виявити взаємозв’язок між особливостями психологічного профілю
особистості хворих на гіпертонічну хворобу з гіпертонічним кризом і
фенотипічними проявами дисплазії сполучної тканини.

6. Оцінити терапевтичну стабілізацію стану хворих на гіпертонічну
хворобу як чинника, сприяючого адекватній реакції на геомагнітні
коливання.

Об’єкт дослідження: кризовий і безкризовий перебіг гіпертонічної хвороби
з урахуванням геомагнітних флуктуацій.

Предмет дослідження: психологічний статус, прояви дисплазії сполучної
тканини при гіпертонічній хворобі, геомагнітні коливання.

Методи дослідження: загальноклінічні, лабораторні, інструментальні
(електрокардіографія, холтерівське моніторування електрокардіограми,
добове моніторування артеріального тиску, ехокардіографія), психологічне
тестування, аналіз фенотипічних ознак дисплазії сполучної тканини, стан
геомагнітного фону.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше показаний взаємозв’язок
психологічного статусу з ознаками недиференційованої дисплазії сполучної
тканини у хворих на гіпертонічну хворобу і участь цих чинників у
розвитку гіпертонічного кризу і в цілому формуванні реакції організму на
варіабельність геомагнітного поля. Підвищена чутливість організму до
таких варіацій і схильність до виникнення кризу піддаються корекції при
систематичній і, як правило, комбінованій терапії.

Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень виявили
істотну роль дисплазії сполучної тканини у формуванні особливостей
перебігу гіпертонічної хвороби, психологічного статусу хворих і
чутливості організму до таких зовнішніх впливів, як геомагнітні
флуктуації. Показано значення систематичної комбінованої терапії, у ряді
випадків із включенням психокоректуючих засобів, для нормалізації
реакції організму на геомагнітну варіабельність.

Впровадження результатів дослідження в практику. Основні результати
дослідження упроваджені у відділеннях республіканського клінічного
кардіологічного диспансеру м. Сімферополя, в інших лікувальних установах
АР Крим. Дані дисертації використовуються в педагогічному процесі на
кафедрах внутрішньої медицини Кримського державного медичного
університету ім. С.І.Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проведений патентний пошук і
проаналізована наукова інформація з проблеми, обгрунтована актуальність
роботи, сформульовані мета і завдання, проведена корекція теми
дослідження. З урахуванням актуальності, визначені методи і об’єм
дослідження, проведена статистична обробка отриманих результатів,
зроблені виводи і подані практичні рекомендації, забезпечено
впровадження результатів роботи в клінічну практику.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися
на республіканській конференції з міжнародною участю “Невідкладні стани
в кардіоревматології в практиці терапевта і педіатра” (Феодосія, 2005),
конференції “Сучасні аспекти діагностики та лікування в кардіології та
ревматології” (Винниця, 2006), на VIII конгресі кардіологів України
(Київ, 2007).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових робіт,
зокрема 3 статті в спеціалізованих журналах, рекомендованих ВАК України,
3 – у вигляді тез у матеріалах з’їздів і конференцій.

Структура і об’єм дисертації. Робота представлена на 102 сторінках
машинописного тексту, складається зі вступу, 4-х розділів (огляд
літератури, матеріали і методи дослідження, виклад отриманих
результатів, обговорення і висновок), висновків, практичних
рекомендацій, списку використаної літератури, який містить 198
найменувань (92 кирилицею і 106 латиницею). Робота ілюстрована 14
таблицями і 12 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 168 хворих на ГХ I (76) і II
(92) стадії. Віковий діапазон обстежених – 24-65 років, в середньому
45,6± 1,07. Чоловіків 107, жінок – 61. Цілеспрямований відбір дозволив
включити в дослідження досить представницьку групу хворих із кризовим
перебігом захворювання. Гіпертонічний криз розвивався з різною частотою
у 97 хворих, у 46 з яких вони були ускладненими (екстрені стани), у 51
хворого – неускладненими (невідкладні стани). Крім цього, хворі з
гіпертонічним кризом були підрозділені на підгрупи за переважним
ураженням органів-мішеней: з переважанням серцево-судинних уражень були
34 людини, церебральних (із загальномозковими, осередковими, поєднаними
урваженнями) – 26 хворих, з переважанням нейровегетативних кризів – 37
хворих, причому симптоматика цього типу виражена і у 40 хворих двох
попередніх груп (17 і 23 відповідно). Разом з цим до дослідження увійшли
37 хворих з самопочуттям, що періодично погіршується, у вигляді
головного болю, слабкості, дратівливості, відчуттів серцебиття та інших
проявів психоемоційної лабільності, властивій хворим з
нейро-вегетативним кризом, але за відсутності підвищення АТ або при його
підвищенні менш ніж на 20-30 мм рт.ст. від початкового. При опиті хворих
з’ясовувалося їх відношення до публікованих у пресі прогнозів про
несприятливі дні, а в період обстеження і лікування хворі знайомилися з
прогностичною інформацією про такі дні. Більшість хворих (102 людини)
цікавилися прогнозами, 26 відносилися до них нейтрально, 40 відкидали
позитивну роль цих прогнозів і уникали ознайомлення з ними.

При обстеженні хворих здійснювався аналіз клініко-анамнестичних даних,
досліджувалися судини очного дна, проводилися рентгенографія органів
грудної клітки, загальні аналізи крові та сечі, визначалися глюкоза,
калій, креатинін у сироватці крові. Крім вимірювання АТ стандартним
способом (після 10-хвилинного відпочинку тричі в положенні сидячи з
двохвилинним інтервалом) і фіксації середнього значення 3-х вимірювань
АТ, хворим проводилися добове моніторування рівня артеріального тиску –
ДМАТ (апарат АВРМ-02, Meditech, Угорщина), реєстрація електрокардіограми
(ЕКГ), холтерівське (добове) моніторування ЕКГ(“DiaCard”). За наслідками
ДМАТ аналізувалися середнє, максимальне і мінімальне значення САТ, ДАТ,
ПАД і частота серцевих скорочень (ЧСС) у денні (6:00-23:00) і нічні
(23:00-6:00) години. Окрім цього, розраховувалися індекс часу (ІЧ), що
характеризує гіпертонічне навантаження (відсоток вимірювань САТ і ДАТ
тих, що виходять за порогові значення), індекс площі (ІП) як інтеграл
залежності АТ від часу над пороговими значеннями АТ, варіабельність САТ
і ДАТ, добовий індекс (ДІ), що характеризує двофазність ритму АТ окремо
для САТ і ДАТ за формулою: ДІ= (АТд-АТн) х 100%/АТд, де АТд – денний АТ,
АТн – нічний АТ. При ехокардіографії – ЭхоКГ (апарат Еsаоте Вioмеdiса
SIМ 5000 Рlus, Італія) візуалізація камер серця і внутрішньосерцевих
структур проводилися у В-режимі, основні вимірювання – в М-режимі.
Визначалися діаметр лівого передсердя (ДЛП) в діастолу,
кінцево-систолічний і кінцево-діастолічний (КСР і КДР) розміри порожнини
лівого шлуночку (ЛШ), товщина задньої стінки (ТЗС) ЛШ, товщина міокарду
міжшлуночкової перегородки (ТМШП), діаметр правого шлуночку (ДПШ) в
діастолу, а також розраховувалися кінцево-діастолічний і
кінцево-систолічний об’єми (КДО і КСО) ЛШ, маса міокарду ЛШ (ММЛШ),
фракція викиду (ФВ) Лж, ?р індекс за співвідношенням сумарної товщини
стінок ЛШ до КДР шлуночку. Для виявлення гіпертрофії міокарду лівого
шлуночку аналізувався комплекс ЕКГ (Sokolow – Lyon, Gubner-Underleider)
і ЕХОКГ показників. Так, за відношенням КДО, КСО, ММЛШ до площі поверхні
тіла обчислювалися відповідні індекси (ІКДО, ІКСО) зокрема
характеризуючі гіпертрофію міокарду лівого шлуночку (ІММ ЛШ, відносна
товщина стінок ЛШ -ВТС ЛШ).

Психологічний статус хворих визначався за тестом ММРІ (Minnesota
Multiphasic Personality Inventory) в модифікації Ф.Б.Березина і
співавт., (1976). Хворі тестувалися перед включенням у дослідження і
через 3 тижні після призначення або корекції терапії. Тест містить 3
оцінних шкали (L, F, K) і 10 клінічних шкал – іпохондрії (1), тривоги і
депресивних тенденцій (2), схильності до істероїдних реакцій (3), рівня
соціальної адаптації (4), вираженості чоловічих і жіночих рис характеру
(5), паранояльних (6), психастенічних (7), шизоїдних (8),
гіпоманіакальних тенденцій (9), ступенем екстра- та інтраверсії (0
шкала).

Дисплазія сполучної тканини (ДСТ) виявлялася за сумою фенотипічних
ознак. Після попереднього аналізу 120 фенотипічних діагностичних стигм у
таблицю включені ті, що зустрічаються більше ніж у 30% ознак ДСТ. Крім
цього, у 30 хворих оцінювався метаболізм сполучної тканини за рівнем і
співвідношенням фракцій оксипроліну – основної амінокислоти у складі
колагену. Кількість вільного і загального оксипроліну в крові
визначалася за калібрувальною кривою (Шараев П.М., 1981), зв’язаного –
за різницею між рівнем загального і вільного оксипроліну. Кількість всіх
його фракцій виражалася в мікромолях на 1 літр сироватки крові.

Обробка даних проводилася за допомогою методу варіаційної статистики (М
– середня арифметична величина, m – статистична помилка середньої
арифметичної, t – рівень значущості відмінності за критерієм Стьюдента,
р – достовірність відмінності починаючи з величини 25). Попередній аналіз підтвердив наявні
дані про принциповий збіг реакції хворих на геомагнітні збурення і
геомагнітні бурі, на підставі чого реакція хворих у ці періоди може
розглядатися сумарно. Реакція хворих на несприятливі дні за прогнозом
ретроспективно зіставлялася з даними про реальну геомагнітну ситуацію.

Результати і їх обговорення. У хворих на ГХ в середньому відзначено
підвищення шкал F, 1, 3, 6, 8 тесту ММРІ (табл. 1), що характеризує їх
як пацієнтів з підвищеною тривожною фіксацією на соматичному стані при
великій кількості соматичних скарг, демонстративністю поведінки. Хворі
ГХ з кризовым течією при низькій ефективності терапії відрізнялися більш
вираженою дисгармонійною особи з високими показниками F, 1, 2, 3, 6, 7,
8 шкал. Це свідчить про виражену тривожність, знижений настрій,
песимістичну оцінку ситуації, підозрілість, невіру в ефективність
лікування. Психологічний профіль хворих, у яких добова динаміка
артеріального тиску була типу non-dipper і night-peaker (добовий індекс
менше 10%) характеризувалися значнішим підвищенням 6-ї, 7-ї і 8-ї шкал
тесту MMPI, що підкреслює виражену емоційну ригідність, схильність до
сумнівів, замкнутості. В цілому психологічний дисгармонійний профіль
хворих на ГХ відображає закріплення соматоформної основи хвороби.

Таблиця 1

Показники шкал ММРІ (T- бали; М±m) у хворих на гіпертонічну хворобу і
здорових (контрольна група)

Шкали Хворі на ГХ (початкові дані)

n=168 Хворі на ГХ (ефективна терапія)

n-71 Хворі ГХ (кризовое течія)

n-97 Контрольна група

n-29

К 47,5±0,9 45,9±1,4 49,1±0,9 47,9±1,8

L 51,2±1,0* 46,2±1,5 56,2±1,1** 45,3±1,6

F 51,3±0,8 50,4±1,2 52,1±1,2 50,8±1,7

1 66,1±0,9** 61,2±1,7* 71,0±1,1** 52,1±2,2

2 57,2±1,0* 52,3±1,6 62,1±1,3** 51,2±1,5

3 61,6±0,9** 58,2±1,8** 64,9±1,1** 49,6±1,7

4 52,4±0,8 51,6±1,5 53,1±1,2 48,9±1,8

5 47,0±0,7 46,8±1,4 47,2±0,9 46,2±1,6

6 56,7±1,2** 54,1±1,5** 59,3±1,4** 46,4±1,8

7 56,4±0,9** 51,9±1,6 60,9±1,1** 47,8±2,1

8 59,4±1,3** 56,1±1,7** 62,8±1,2** 46,9±1,8

9 53,6±1,2 52,2±1,5 54,9±1,3 53,4±1,4

0 50,6±1,7 47,8±1,7 53,4±2,1 48,9±2,1

Примітка. Достовірність відмінності з контрольною групою: * р

P

R

T

V

|

~

??????~

?

?

?

?

?

?

?

?

?

 

c

¤

¦

O

???

???????¤????????

f

f

f

f

f

f

f

f

f

f

f

f

YkdI

f

????

??

?????

?????‘?

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

N

??????????????

@?

U

U

U

?????

U

у поєднаній терапії. Саме у цих хворих формується характерний
психологічний статус, який позначається на відношенні хворого до
лікування, додає своєрідне емоційне забарвлення проявам захворювання,
впливає на чутливість хворих до різних зовнішніх дій і адекватність
поведінки хворих при цих діях. Чутливість до геліогеофізичних чинників –
складна реакція, яка формується за участю різних систем організму.
Причому первинність тих або інших особливостей реакції не завжди
очевидна. Так Н.П. Верко і співавт., (2002) віддають пріоритет
вегетативному статусу, виявивши низьку чутливість до геліогеофізичних
коливань у ейтоників, адаптацію при реакції підвищеної активації у
симпатикотоніків, високу чутливість у ваготоніків. Якщо врахувати
супідрядність різних регуляторних ланок в організмі, то взаємозв’язок
психологічного статусу і проявів дисплазії сполучної тканини виступає як
важлива ланка в ланцюзі процесів, що реалізовують адаптивні реакції
організму при дії чинників зовнішнього середовища, до яких належить
варіабельність геомагнітного поля.

На малюнку 1 представлені дані про реакцію хворих ГХ на зміну
геомагнітного фону. Гіпертонічний криз у 85 (87,6%) з 97 хворих з ГК
виникали за 2 дні до (19,5%), в день магнітної бурі (28,9%), і протягом
двох днів після репера (39,2%). У 12,4 % хворих з ГК криз розвивався
також за 3 дні до і (або) на 3 день після виникнення магнітної бурі або
геомагнітного обурення. Хворі з кризом і із стигмами ДСТ (63 людини) і з
вираженою психологічною дисгармонійною переважали серед хворих, що
реагували розвитком ГК в і найближчих до нього дні реперів. У ці дні
відмічено також погіршення самопочуття без істотного підвищення АТ у 38
хворих ГХ.

Аналіз добової динаміки рівня АТ показало, що у хворих з кризовим
перебігом захворювання незалежно від ступеня і стадії гіпертонічної
хвороби достовірно частіше (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020