UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНайдавніші часи в історії України (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось59525
Скачало1190
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

го. Гадяцька унія.

 

Боротьба козацько-старшинських угрупувань за владу в Україні. Доба

Руїни. Причини та наслідки. Андрусівське перемир’я.

 

Гетьманування П.Дорошенка.

 

1. Ще за життя Б.Хмельницького постало питання про його наступника.

Гетьман бажав зробити цю владу спадковою, маючи на увазі свого старшого

обдарованого сина Тимоша. Його загибель у Сучаві була тяжким ударом не

тільки для батька, а й для України. Постраждала й сама ідея спадкової

влади, яка вповні відповідала інтересам тогочасної Української держави.

Молодший син Хмельницького Юрій на час смерті батька мав усього 16

років. Старшина розуміла, що недосвідчений і хворобливий юнак не міг

керувати Україною в складній політичній ситуації, тому спочатку

регентом, а незабаром і гетьманом України обрали сподвижника

Б.Хмельницького, генерального писаря Івана Виговського.(1657-1659).

 

І.Виговський у своїй політиці тримався основної лінії Б.Хмельницького –

запевнити цілковиту самостійність України, утримуючи приязні стосунки з

усіма її сусідами. Вже у жовтні 1657 р. він уклав союз із Швецією, за

яким Україна визнавалася вільною державою і мала сягати до Вісли й

Березини. Водночас було відновлено союз із Кримом, почалися переговори з

поляками, котрі прагнули повернути Україну до Польщі будь-якою ціною,

навіть ціною найширшої автономії. У ставленні до Москви І.Виговський

продовжив лінію свого попередника: не розриваючи з нею союзу, але

наполягаючи на цілковитій рівноправності обох держав, домагався

припинення втручання Москви у внутрішні справи України.

 

Якщо Б.Хмельницький намагався утримати соціальну рівновагу, то

І.Виговський виразно став на бук старшини й шляхти, що почалася

виділятися від решти козацтва в окремий клас. Старшина, зосереджуючи в

своїх руках усе більші земельні маєтності, намагалася посісти місце, яке

раніше займала в Україні польська шляхта. Почався тривалий і болісний

процес закріпачення селян. Ця політика гетьмана призвела до вибуху

народного невдоволення, насамперед у Запоріжжі й Полтавщині. Очолили цей

рух полтавський полковник Пушкар і кошовий Барабаш. Роль арбітра в

конфлікті взяла на себе Москва. Рада, що відбулася в середині лютого

1658 р. в Переяславі, підтвердила владу І.Виговського, однак гетьман

мусів піти на поступки Москві: московські воєводи з’являлися у

Переяславі, Ніжині й Чернігові, до Москви мала відійти Південна

Білорусь, гетьман погодився припинити зносини з Швецією.

 

Однак після цього проти І.Виговського вибухнуло повстання у Полтаві з

новою силою. Гетьман зібрав 20-тис. військо, закликав на допомогу орду й

рушив під Полтаву, де у травні-червні у запеклих боях зумів розгромити

40-тис. армію повстанців.

 

Приборкання виступу Барабаша й Пушкаря справило сильне враження на

Москву, піднесло авторитет гетьмана. Водночас І.Виговський і старшина

зрозуміли, що на Москву їм уже нічого покладатися. Бо єдина мета царизму

– перетворення України на звичайну провінцію і дуже значне обмеження її

державних прав.

 

Саме ці обставини змусили І.Виговського знову звернути свої погляди на

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] 23 [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ