UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНайдавніші часи в історії України (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось59457
Скачало1189
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

разів.

 

Збільшився бюрократичний апарат. Щорічно апарат управління зростав на

300-350 тис. осіб, досягнувши у 80-х рр. 18 млн. Посилилася

безгосподарність і безвідповідальність, корупція, організована

злочинність і “тіньова” економіка. До того ж екологічне забруднення.

Україна , яка складала 2,6% території СРСР, одержувала більше чверті

всіх забруднень.

 

Протягом 60-80-х рр. спостерігалося певне зростання добробуту народу,

підвищення заробітної плати. Проте цей добробут був відносним: за рівнем

життя Україна на поч. 80-х рр. знаходилася серед країн, які займали

50-60-і місця у світі. Дефіцит промислових і продовольчих товарів, черги

у магазинах.

 

Згортання демократії. Відбувся поворот до неосталінізму:

 

відновлено “престиж” Сталіна;

 

порушувалися громадянські права і свободи;

 

демократична активність людей визнавалася за інакомислення;

 

здійснювалися незаконні репресії.

 

Адміністративно-командна система робила все, щоб із суспільних відносин

виключити національний фактор. Гасла про зближення і злиття націй, про

утворення нової історичної спільності – радянського народу. На практиці

– тотальна русифікація в Україні. Будь-яка спроба українського

керівництва діяти без вказівок із Москви розцінювалася як націоналізм і

нещадно каралася. Перший секретар ЦК КПУ П.Шелест (1963-1972 рр.), який

проявляв наполегливість у захисті інтересів республіки в певних сферах,

зокрема у визначенні інвестицій в її економіку, у мовній і культурній

сферах, був усунутий з посади за звинуваченням у “м’якості” до

українського націоналізму та потуранні економічному “місництву”.

 

З приватної розмови П.Шелеста з Л.Брежнєвим: “... ви в центрі створили

неймовірно непробивну центропробку. Нас у республіці так затиснуло, що

ми й дихнути самі не в силі. Скажімо, десь треба перекинути греблю через

річку – запитуй у Москви... Дітям потрібен піонерський палац – без

Кремля ані кроку... Доводиться переобладнати якесь виробництво – знову

тільки дозвіл згори. Ось до чого ми дожилися...”.

 

Наступником П.Шелеста став В.Щербицький (1972-1989 рр.), вищим

орієнтиром якого були інтереси і настрої союзних верхів, а не населення

України. Спираючись на допомогу В.Маланчука (секретар з питань

ідеології) та В.Федорчука (голова КДБ), В.Щербицький здійснив “чистку”

КПУ, виключивши із неї 37 тис. членів.

 

У цих умовах як протест проти антинародних дій партійно-державного

апарату, проти обмеження національного життя в Україні набирає силу

дисидентський рух.

 

Дисидентський рух виник в Україні в сер. 50-х рр. і був

загальноукраїнським явищем: охоплював різні соціальні прошарки населення

всіх регіонів республіки. Дисидентський рух ставив за мету вільний

розвиток української культури і мови, забезпечення громадянських прав і

був проявом національно-визвольного руху (Л.Костенко, В.Симоненко,

М.Вінграновський, І.Дзюба, І.Світличний, Є.Сверстюк, А.Горська, В.Стус,

В.Голобородько, Ігор та Ірина Калинці, брати Горині, генерал

П.Григоренко та інші).

 

Етапи дисидентського руху:

 

1) Сер. 50-х рр. – 1968 р. – зародження дисидентства, його ідеологічне

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] 74 [75] [76] [77]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ