Реферат з краєзнавства
Бойківський весільний обряд
План
Вступ.
Благословення батьків.
Молоді запрошують гостей.
Плетіння вінка.
Бояри ідуть по нареченого.
Викуп за коровай.
Церемонія в церкві.
Прихід гостей.
Різноманітні конкурси в перериві.
Зав’язування молодої в хустку.
Молода перетанцьовує з гостями.
Висновок.
З давніх-давен кожний народ має свої звичаї і обряди. Це і відрізняє
один народ від іншого. Ці звичаї в основному були сформовані ще дуже
давно і з часом змінювалося все: одні держави утворювалися, інші зникали
з історичної арени, минало століття за століттям, а основи обрядів
залишаються і до сьогодні. Обряди у давні часи відігравали велику роль,
вони визначали свідомість населення. Всі країни, які захоплювали нові
землі завжди старалися нав’язати там свої звичаї, щоб остаточно
підкорити захоплені народи.
На мою думку найбільш цікавим є весільний обряд. Адже весілля
– це найвеселіше свято у житті кожного. Це урочистий момент у долі
молодят і їхніх сімей. Шлюб – це створення нової сім’ї, що є завжди
прекрасно. На території України є дуже багато звичаїв і обрядів, але їх
основа одна.
Обряд одруження є дуже старовинним. Українці завжди надавали
велике значення цій надзвичайно урочистій події, тому що таких подій у
житті є дуже мало, якщо взагалі є. Люди дуже довго готуються до цієї
події.. Найбільш характерними для кожного регіону є пісні, які називають
весільними піснями. Це один з найбагатших жанрів української літератури,
який завжди зацікавлював читача.
Весільні пісні є дуже веселими, адже це найщасливіший день не тільки в
житті подружжя, але й в житті їхніх батьків. Я спробую описати один із
звичаїв весільного обряду, а саме бойківський весільний обряд, який є
дуже цікавим і веселим.
Найперше у п’ятницю зранку приходять старші жінки, молода і дружка
одягаються у українські костюми, на голову накладають вінки з барвінку і
яскравими квіточками. Перед накладанням вінка на голову молоді, мама і
тато розчісують косу молодій, а жінки співають:
1. А де тота щіточка,
гребінець,
Що чесали косу русу під вінець.
Ой чесали гребінцем, а потому щітков
Намастили губи медом, а вінець послідков
Тай забули втерти, щоби були солоденькі
До самої смерті.
2. Ой на ставку на ставочку,
Дві качки в рядочку,
Як то файно для матінки,
Як дочка в віночку.
3. Ой на горі на високій,
Фасолька ся лущить,
Яка файна віддається,
А ще краща друщить.
4. Які коні запряжені,
Такими поїду.
Якого си сподобала,
За такого піду.
Потім всі свахи, молода і дружки сідають за стіл. Після
гостини молода з дружкою стають перед порогом дому просити благословення
батьків. Потім староста весілля звертається до батьків так: Дорогі
батьки, Ваша дочка в такий щасливий для неї день, збирається в дорогу
запрошувати гостей на весілля і просить у Вас благословення. Батьки і
свахи відповідають: Нехай її Бог благословить. Молода і дружка низенько
вклоняється батькам, і так три рази просить молода у батьків
благословення. Молоді відправляються в дорогу запрошувати гостей на
весілля.
Коли молоді приходять до хати гостей запрошують так:
Просить Вас тато і мама,
І ми Вас просимо,
Щоб Ви були ласкаві,
І прийшли до нас на весілля,
Розділити радість молодих.
Молоді запросять гостей і ввечері приходять додому. Того ж дня
у п’ятницю ввечері близько десятої години приходять музиканти, які під
вікном нареченої грають “на добрий день”. Після того молода з батьками
йдуть в кімнату, де вже на них чекають старші жінки і вони починають
плести вінок нареченій з барвінку під образи. Вінок починає плести
хресна мама. Жінки плетуть вінок і латкають:
1.Ой вінку мій зелененький,
Ой вінку мій вінку,
Щоб у тобі походити,
Хоч одну недільку.
2.Як би знала молода,
Як за мужем гірко,
Скинула би той вінок,
Сиділа би тихо.
3.Який муж гарненький,
Скинула би з головоньки,
Вінок зелененький.
4.Ти думала моя мамко,
Що мене сі не збудиш,
Прийде така годинонька,
Що плакати будеш.
У суботу починаєтьсяурочиста частина. Найбільше роботи у цей
день у кухарки, яка повинна приготувати столи до приходу гостів. Їй на
допомогу приходять родичі і сусіди нареченої. Кухарка розповідає їм як
накрити столи для гостей. Староста також допомагає у останніх
приготуваннях до весілля, розставляючи напитки на стіл.
В одинадцятій годині приходять музиканти і грають під вікнами
нареченої “на добрий день”. Згодом приходять молоді хлопці і дівчата,
яких називають боярами і сідають за стіл. Після того як вони
погостяться, всі разом з музикою ідуть або їдуть по молодого і дружбів.
Трьом хлопчикам дають нести коровай. За той час жінки збирають молоду
під вельон. Мама і тато розчісують молоді косу, і накладають на голову
вельон. В той час жінки латкають:
1.Ой куди ти наречена ходила,
Що так твоя головонька
зацвіла.
Я ходила любі свашки в
вишневий сад,
Тай на мою головоньку
цвіток впав.
2.Ой упала звізда з неба,
Тай розсипалася.
Наречена позбирала,
Закосичилася.
А в той час в молодого бояри від молодої сідають за стіл. Тут
починається викуп за коровай. Хлопчики, які принесли коровай намагаються
чим довше торгуватися і заробити більше грошей за коровай. Дружби
викуповують коровай для молодого. А в той час в окремій кімнаті мати
переодягає сина. Вона дарує йому весільну сорочку в яку переодягає сина
три рази. Після того як наречений готовий гості встають з-за стола і
разом з ним і дружбами йдуть до нареченої. Наречена вже одягнута в
весільному вбранні чекає нареченого.
Коли приходить наречений з дружбами, вони стають під ворота
молодої, і просять привести наречену. Гостей з боку нареченої пускають
на подвір’я, а гостей нареченого не пускають. А старости від молодої і
молодого починають весільну жартівливу церемонію. За молоду
переодягається хтось з старших жінок, і приводять до молодого, який
чекає біля воріт на наречену. Молодому така молода не подобається і він
починає вимагати щоб привели його наречену. Після цієї невеличкої
жартівливої церемонії приводять наречену. Відкривають ворота і наречений
з нареченою вітають одне одного низьким поклоном. На подвір’ї стоїть
стіл на якому тарілка для грошей. Тоді свахи латкають молодому, щоб
заплатив мамі, за те що вигодувала таку дочку, і молодий ставить у
тарілку гроші. Тим часом свахи латкають:
1.Ой ми мали Наталочку,
Ой ми мали , нам подякуй нам
Що ми тобі її дали.
2.Ой то була Наталочка,
Ой то була чічі,
Ой то було що вечора,
До кого побічи.
Тоді на стіл кладуть ще дві тарілки для дружок, і тут вже
дружби вступають в торги кидаючи гроші чи подарунки. А тим часом свахи
латкають:
1.Скачи дружечко, скачи,
А ти дружбонько мечи.
Будеш дружечку мати,
Як ти хотів дружбити,
Було йти молотити,
Тай грошей заробити.
2. А наш дружбонько як пан,
На нім золотий жупан.
Як посягне у кишеню,
То витягне грошей жменю.
gd
gd
gd
h
?????¤????~? У церкві вони дають клятву вірності одне одному перед
Богом. Наречений з нареченою обмінюються кольцами. Відтепер вони завжди
повинні ходити в весільних кольцах, що символізують їхню єдність і
любов. Тепер вони стають офіційними чоловіком і жінкою. Коли вони
виходять з церкви їхню дорогу устеляють солодощами і пелюстками квітів.
Після церкви вони їдуть до фотографії, щоб сфотографуватися на згадку
про своє весілля.
Всі повертаються до молодої і чекають гостей на весілля.
Приходять гості, музиканти зустрічають гостей привітно з музикою, і
молоді також. Староста запрошує гостей до весільного столу. Коли вже всі
сіли за столи, староста просить гостей помолитися Богу, щоб Бог
поблагословив цю молоду пару, на щасливе, довге життя. Перші келихи
піднімають за щастя молодих. Тоді поздоровляють молодих, такими
привітаннями.
1.Просили нас молоді,
Просили батько й мати,
Тому ми сьогодні,
Зійшлися до вашої хати.
Зійшлися ми так дружно,
У Вас за столами.
Розділити щастя й
радість,
Хочем разом з вами.
Тоді звертаються до батьків молодих:
2.А для того щоб невістку,
Або зятя мати,
Треба справити весілля,
І щось треба дати.
3.Колись родичі давали,
Подушку й перину,
Тепер хочуть дуже
мало,
Хату і машину.
Тож прийдеться Вам
родичі.
Добре подумати,
Хто з Вас купить їм машину,
А хто купить хату.
Потім також звичайно, що вітають нареченого і наречену:
1.А ти молода,
Як будеш мужа свого
шанувати,
Він тобі буде,
В всьому помагати:
На базар буде ходити,
І мити посуду,
І дитину серед ночі,
Колисати буде.
2.Молодий нехай шанує,
Молоду дружину,
Вона йому подарує,
Дочку або сина.
3.І ніколи не вступайте,
В сварку й суперечку,
Бо це стає причиною,
Скакати у гречку.
В цей час весілля вже у розпалі: всі веселяться, співають.
Через певний час староста оголошує перерив: всі гості встають з-за стола
і йдуть танцювати на площадку. Музиканти розважають гостей веселими
танцями й конкурсами. Одним з найцікавіших конкурсів є конкурс, коли
декілька пар, а одна дівчина не має пари і танцює з віником. Грає
музика, всі танцюють, а коли музиканти подадуть знак треба як можна
швидше помінятися партнером. Той хто не встиг помінятися партнером стає
в коло і танцює з віником. І так декілька раз. Ще одним цікавим
конкурсом є конкурс в якому юнаки тримають на руках дівчат, а переможе
той хто протримає свою супутницю найдовше. Ці різноманітні конкурси є
дуже цікавими і веселими. Всі веселяться і радіють за наречених.
А в той час жінки прибирають на столах і докладають їжу. Після
перериву всі гості знову сідають за стіл і веселяться до ранку.
Музиканти декілька раз за ніч приходять грати поміж столи. Вони
найбільшу увагу звичайно приділяють нареченим. Вони співають веселі
пісні про сватів, дружбів, дружок і звичайно про молодих. Гості співають
і радіють за наречених. Найближчі люди наречених виголошують тости,
бажають молодим щастя і довголіття у шлюбі.
Перед закінченням весілля, коли заспівають “многая літа”
молодим, тоді ідуть завязувати молоду у хустку. Гості знову збираються
на площадці, де зав’язують молоду у хустину. На крісло кладуть подушку,
а на подушку сідає наречений, а наречена сідає йому на коліна. Він
знімає з молодої вельон, тоді підходять мама молодої і молодого і
заплітають в коси молодій гроші. Мама молодого накладає на голову молоді
хустку, яку вона сама купила для нареченої сина. Хустку на голову
молодій зав’язує наречений, але молода декілька разів знімає хустку, що
характеризує те,що їй важко розпрощатися з дівоцтвом. Але наречений таки
зав’язує хустку, і наречена перетворюється з молодої в молодицю.
Наречена зав’язана у хустку, бере вельон у руки і
перетанцьовує з гостями. Спочатку вона перетанцьовує з дружками, а потім
з усіма молодими хлопцями і дівчатами. Всі бажають затанцювати з
нареченою. Музика грає, а гості співають:
1.Молода, молода не жалій
вельон,
Бо тобі пасує хустка
шаляпова,
Хустка шаляпова на чотири
канти,
Щоб ти мала чотири сина,
Та й всі музиканти.
2.Музики, музики
Не ставайте грати,
Бо я починаю,
З молодою гуляти.
3.На печі пироги,
Маслом заріджені,
Ой грайте музики,
Бо ви заплачені.
4.Ми би тебе молодий,
Просили, просили
Щоби наша молода,
Синців не носила.
5.Ходила молода,
Горами й долами,
Знайшла собі молодого,
З кривими ногами.
Останній танець наречена танцює з нареченим. Після танцю вони
дякують усім гостям за те, що ті прийшли розділити з ними цю радість і
усамітнюються. Гості потроху починають розходитися. На цьому
закінчується офіційна частина. Гості ще раз дякують батькам наречених,
за те що вони влаштували таке свято і йдуть додому. На цьому весілля
закінчується.
На наступний день – неділю, якщо наречений хоче він також
відсвяткувати своє одруження у домі своїх батьків. Весілля у нареченого
є значно скромнішим і сюди приходять більшість гостей з боку нареченого
– переважно це сусіди і старші люди. Гості також веселяться, радіють за
наречених і бажають їм довголіття і розуміння у спільному житті.
Отже, я описав весільний обряд свого села, який є одним із великої
кількості. В Україні є дуже багато звичаїв (практично у кожному селі є
ті певні особливості, які відрізняють обряд від інших), але основа була
заложена ще в далекі часи. Можна говорити, що в кожному регіоні є свої
звичаї, які були нав’язані державами, до складу яких входили наші землі.
Найбільш обряди відрізняються весільними піснями, тому що в кожному
регіоні є свої мовні особливості, які також сформувалися внаслідок
залежності від інших держав.
Як би там не було, але ніхто не переплутає весільний обряд з
іншим обрядом в який регіон він не попав. Весілля у народі сприймають як
велику радість і веселощі. Адже двоє людей, які люблять одне одного
поєднують свої долі і це прекрасно. Вони розуміють, що моментами їм буде
важко, але якщо вони по справжньому люблять одне одного, вони разом
переможуть все і всі перепони, що стануть їм на шляху.
Весілля – це те свято, яке запам’ятовується на все життя, і
тому всі хочуть, щоб воно пройшло як можна краще. Це й не дивно, адже ти
не щодня і навіть не щороку поєднуєш своє життя з найдорожчою тобі
людиною.
Одруження є одним з найважливіших рішень у житті кожного і
дуже позитивним кроком. Адже утворюється нова сім’я, а сім’я – це основа
держави. У сім’ях незабаром народжуються діти, які продовжують рід, а
діти стають радістю для своїх батьків і найбільшим їхнім щастям.
PAGE \* MERGEFORMAT 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
