UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРомани Ю.Мушкетика «Яса» та «На брата брат» (диплом)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13783
Скачало509
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ня:

 

«Марко був веселої вдачі, але ту веселість часто використовував свідомо.

І жарт його не йшов вище приступця, на якому стоїть хтось можніший і

владніший, його жарт має мірку, а відтак не раз - розрахунок одночасно",

"вмів Марко і обдурити, прикинутися овечкою, підлеститися й несподівано

викинути такого фортеля, од якого в січовиків очі на лоба лізли'', "міг

осміяти будь-чий ганж. Коли допікав до живого, аж ніби почував

радість?".

 

ъ

 

И

 

??

 

h

 

Митрофан потрапляє на Січ, де згодом стає підписарем, а Ждан - в

гетьманські покої світити і гасити свічки. Брати не схожі між собою:

Митрофан - "білолиций, червоновусий, ставний, просто-таки красень". Ждан

- "високий, як жердина, довгошиїй, прищуватий, маслакуватий, ще й

вирлоокий, негарний на взір, зате чуприна буйна, ще й кучерями».

 

Проте несхожість помічаємо не тільки в зовнішності, брати різні і за

характером: красень Митрофан - хитрий і користолюбивий, непоказний Ждан

- чесний і роботящий.

 

Вже при першій зустрічі між братами спалахує неприязнь, яка потім

переростає у ворожнечу.

 

«Ждан здогадувався, що оцей гарнющий з вигляду, оцей козак--чорт

ненавидить його смертельною ненавистю, як усі чорні душі ненавидять душі

світлі вже за одне те, що вони світлі?.»

 

Брати не часто зустрічаються, проте при зустрічах завжди сперечаються,

не можуть знайти порозуміння. Для Ждана, який спочатку гордився

братом-запорожцем, навіть потай заздрив йому, важко усвідомлювати, що

Митрофан стає зрадником.

 

«... він сумно і гірко дивився на брата, йому аж не вірилось, що це його

брат, шукав в серці якоїсь краплинки, якоїсь брунечки, котра б

розкрилась братерською любов'ю, й не знаходив". Дізнавшись, що Митрофан

зрадив гетьмана і січове товариство. Ждан сам вбиває брата.

 

Ще один персонаж заслуговує на увагу читачів - Мокій Сироватка. Ним

автор відкриває і завершує роман. Битий-перебитий життям, самовідданий і

трохи лукавий, скромний у потребах і вразливий серцем, непоказний, а

часом і нужденний з вигляду, немолодий, нещасливий. Таким посідає перед

нами Сироватка. Він самотній у цьому світі, там у холодному степу довгий

час гріють невиразні надії на тику старість біля сина, на внуків, на

ласку, проте після смерті Лавріна в ньому ніби вмирає якась найясніша

часточка душі.

 

Як пише Л. Федоровська, інколи здається, що своїм усамітненням спокутує

Сироватка свій давній гріх, а інколи думаєш, що він настільки зрісся з

навколишньою природою, що вже стає невід'ємною її частинкою.

 

Хоч Мокій і не був із звитяжців, а проте виявився здатним на подвиг, на

самопожертву. Заради рідної землі, заради того, щоб не заскочила

зненацька орда, не було нових бранців, нових сліз, він і гине,

встигнувши в останній раз запалити свою сигнальну фігуру на степовому

кургані майже під копитами татарського загону.

 

«Він стояв і горів, як свічка. Душа козача летіла до Бога, а серце - до

Великого Лугу, до людей, до України?»

 

Кожен з персонажів є цікавим і неповторним. Прагнучи, щоб кожен образ

був живою особою, письменник надає йому чітких індивідуальних рис - у

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] 11 [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ