UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Николишин – поет, письменник Коломийщини (диплом)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10036
Скачало374
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

мовичем, ім’я котрого нині активно повертається на

історико-культурні простори силами буковинських учених. Вперше вразив

його В.Сімович у літературній дискусії з приводу статті в

«Літературно-науковому віснику». «Саме тоді вже почали на нього насідати

«тверді», але він, хоч і «м’який», але твердо боровся, і за ними була

перемога…» [34, 9].

 

Але і тоді, і під час другої зустрічі, коли Сімович декламував деякі

вірші, Д.Николишин відчув себе повністю на його боці, та аристократичний

з голови до ніг Сімович, «так міцно загорнений в ковнір», був тоді ще

для нього «занадто високо». Пройдуть роки, тісне літературне коло

зблизить їх, творчі успіхи Николишина привернуть увагу багатьох. І ось

вони вже товариші. Професор Сімович напише короткого, але вищого за всі

схоластичні речі листа, в якому вони на одній ниві: «Ми ж якось – хоч я

був за Вас старіший – разом якийсь час виростали в бурсі. Обидва ми – з

Поділля, що для нас дуже-дуже дороге, що ми таки його дуже-дуже любимо,

разом в Чернівцях сходилися, вчилися були, не забували один про одного і

в пізніших часах – то якось приємно робиться, що дожили поважного віку,

що не безслідно його дожили, і що таки щось залишимо по собі…» І далі:

«Я у своїй бібліотеці, Ваші книжечки, і я їх зраховую, – число їх

поважне, – і я всім дивом дивуюся, скільки Ви вклали в усе це енергії,

скільки у Вас було своєрідної впертости – тієї впертости в гарному

розумінні цього слова, щоб не зневіритися в собі, ні у своїй праці, – і

все це складається у мене на щирі для Вас почуття…» [38, 3].

 

Обов’язкові студії в університеті закінчилися навесні 1910 року, і тієї

ж осені почалася педагогічна діяльність Д. Николишина. Спочатку була

Вижницька гімназія на Буковині, де письменник не затримався надовго.

Весною 1911 року він одружується з Наталею Молодіївною – корінною

коломиянкою зі старовинного і патріотичного міщанського роду. Вона, як

зазначає Д. Николишин у своїй «Біографії» 1947 року, була «народною

вчителькою»: готувала дівчат до здачі матури (іспитів). Брала також

активну участь у філії «Союзу українок». Він переходить до гімназії в

Коломиї у якості викладача української мови та літератури. Педагогічний

колектив гімназії не був бідним на постаті: Богдан Левицький –

найближчий колега-україніст, Леонтій Кузьма (латиніст), М. Роздольський

(германіст), О. Світник (класична філологія). Гімназія на той час була

осередком морального і культурного виховання української молоді.

Ініціатива йшла головним чином від самих студентів: вони створювали

гуртки, організовували вечори на честь М. Шашкевича, М. Лисенка, В.

Стефаника, Лесі Українки та ін.

 

На свої свята українські гімназисти запрошували польських учнів. Але

1911 року на святі памяті Т. Шевченка було дуже мало польських учнів та

викладачів. Це стало сигналом закінчення ери бодай удаваної національної

терпимості молодих українців поляками. Джерелом цієї нетерпимості стала

політична ситуація в Галичині напередодні Першої імперіалістичної війни.

Боротьба українських партій, особливо радикальної, за соціальні та

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ