UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Николишин – поет, письменник Коломийщини (диплом)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10093
Скачало375
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

икальної, за соціальні та

національні права українців на своїй землі не могла не мати впливу на

молодь гімназії.

 

1914-1915 навчальний рік так і не почався, бо вже в середині вересня

1914-го царські війська зайняли Покуття. Всіх учнів гімназії, починаючи

від 18-річних, мобілізовано до армії. «Опинилися молоді воїни на різних

фронтах конаючої Австрії та віддали свою кров за чужі інтереси,» – писав

В. Волощук у книзі 1997 року «Коломийські гімназії» [7, 36]. Навчання

почалося за скороченою програмою.

 

На 1914 рік припадає чимало подій у житті Д. Николишина. За таких

скрутних умов він змушений складати вчительський іспит, який через війну

закінчився аж у 1918-му. Того ж 1914 року він засновує власне

видавництво «Загальна книгозбірня». До вересня 1941 року тут вийшло біля

30 книг: серед них чотирнадцять збірок власних творів, сім – Уляни

Кравченко, решта – інших авторів (С. Людкевича, М. Роздольського, І.

Раковського, О. Цісика,

 

П. Франка,Ю. Шкрумеляка та ін.)

 

1915 року Д. Николишин іде на війну як ополченець. Про цей період життя

не знайдемо широких відомостей, позаяк і сам автор згадує про ці роки

нехоче. «Тих вісім місяців забрали од мене добру дещицю світла, сам не

розумію, що саме змінилося тоді в моїй середині, але коли не коли стає

при сих спогадах тужно, дуже тужно…» [30, 45].

 

Повернувшись з війни, Д. Николишин продовжує вчителювати в гімназії аж

до 1929 року. Останні роки викладання тут знаменні посиленням польської

пацифікації українців у Галичині, тобто ідеологічним натиском з боку

уряду. 1930 року польська шкільна рада звільнила його з посади викладача

в українській державній гімназії, і він переходить до приватної гімназії

в тій же Коломиї при товаристві «Рідна школа».

 

Але перемелювальна дія війни знову втрутилася в долю родини Николишиних,

на цей раз остаточно і безповоротно. Ще восени 1939-го року

 

Д. Николишину доручають вести курс лекцій з української мови та

літератури у вищій школі для дорослих. Більшість слухачів були євреями

або абсольвованими польськими гімназистами, які раніше не вивчали

української. У 1941 році письменника приділено до купецької школи. За

німецької окупації він продовжує свої лекції в реактивованій класичній

гімназії.

 

Після відступу Червоної Армії та окупації Коломиї місцева Головна Управа

наклала на нього обов’язки формального технічного редактора місцевого

часопису «Воля Покуття». Але письменник неодноразово наголошував, що

обов’язки його зводилися лише до технічного коректування [ 34, 9].

 

У березні 1941 року почалася евакуація громадян. 24 березня того року

родина Николишиних виїжджає з Коломиї. Спочатку вони переховувались в

лемківському селі Верхомлі, що на кордоні зі Словаччиною. Та вже в

середині 1941 року змушені вирушити далі - до Словаччини, а згодом у

Німеччину.

 

В скрутних умовах, коли, за словами Д. Николишина, «доводилось ночувати

на возі й під возом, на підсінню, в стодолі, а то й під голим небом»

[34, 9], загубили вони дочку Оксану. Дівчина потрапила на роботу до

швейної фабрики в Гартмансдорфі. І лише за рік їм судилося знову

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ