UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Николишин – поет, письменник Коломийщини (диплом)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10094
Скачало375
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Гартмансдорфі. І лише за рік їм судилося знову

зустрітися і жити разом. Письменник із дружиною в ті часи були

завербовані до примусових робіт на фабриках. В автобіографії Д.

Николишин не випадково називає числа, під якими їх зареєстрували. Для

нього це стало досить символічним натяком: людина – число, людина –

номер: як коридівський бик, призначений для єдиного…

 

Коли місто звільнили американці, наші війська мали змогу звільнити всіх

полонених. Але українців, у тому числі й Николишиних, іще більше року

тримали із «величезної вдячності» на демонтажних роботах. Д. Николишин

за мізерну плату виконував функції перекладача, дочка Оксана –

громадського творчого організатора. Була тоді змога емігрувати у США,

або ж залишитися в Німеччині, але відмовилися. «В нас жевріло бажання

вернутися знову до Рідного Краю й віддати свої сили в користь рідного

народу…»[ 34, 9]

 

Аж 26 червня 1946 року родина Николишиних побачили Україну. Одразу

поїхали до Львова, повертатися в Коломию не було сенсу. Усе майно

поростягали сусіди і зайди…У перші тижні перебування у Львові, родину

прийняла до себе актриса Стефа Стадник. Згодом Ірина Вільде віддала в

їхнє розпорядження одну кімнату свого помешкання.

 

Дмитро Васильович робить численні спроби працевлаштуватись. Він береться

за наукові статті, але рукопис із життєписом М. Заньковецької 1947 року

не задовольнив редактора видавництва. Справа видання класичної

бібліотеки при університеті ім. І.Я. Франка згодом теж «застрягла на

мілині».

 

Трохи оговтавшись від колишніх душевних переживань, Д. Николишин вирішує

знову зайнятися педагогічною діяльністю. Спершу стає вчителем

англійської мови при Медичному інституті, наступного року переходить до

Педагогічного інституту, де дає лекції німецької мови. Посаду цю допоміг

здобути Д. Николишину професор М. Рудницький.

 

Та недовго довелося Д. Николишину відвідувати професорські зали…

 

10 грудня 1950 року він був заарештований за звинуваченнями в

«українському буржуазному націоналізмі». Без будь-якої звістки родичам

запроторений до в’язниці. Далі – нічого конкретного невідомо. Дочка

Оксана пригадує, що із львівської тюрми від батька прийшла записка, за

неї мати віддала останнього родинного персня. За словами матері Наталі,

Оксана стверджує, що батька закатували ще 14 січня 1951 року. Хоч

звістка про «кончину в связи с заболеванием сердца» прийшла аж 1952

року!

 

Близький товариш Д. Николишина у спогадах про однокласника з

Коломийської гімназії скаже: «Д. Николишин був великим мрійником.

Збагнути не можу, як така благородна і незахищена найдрібнішою крихтою

грубостями людина витримала знущання у совєтському концтаборі?! Зрештою,

не витримав, помер на каторзі…» [ 7. 243].

 

Д. Николишин (1884 - 1951) увійшов у історію української літератури

поет, драматург, критик, мовознавець, перекладач, видавець та

громадсько-культурний діяч. У своїй творчості нівелював шаблонність і

намагався писати самобутньо, «від душі».

 

Розділ II. Основні мотиви поезії Д. Николишина

 

Віками поетів ховали за рамками дозволеного, стискали кліщами цензури,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ