UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва«Апостол черні» Ольги Кобилянської як зразок роману виховання в українській літературі (бакалаврська робота)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось21326
Скачало695
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

к згадував Євген Панчук, ,,не

могла собі уявити, як людина може обійтися без цих знань, які мають

важливе значення для виховання людського духу’’ [1]. Він, як і у свій

час батько, шукав героїчних моментів в історії України, ,,задумувався

над французькою революцією і Республікою”, ,,робив порівняння, кілько та

якої інтелігенції було тоді у Франції, а в українців тепер, – немов

відчував, що було б і для України потрібне” [21; 21]. Переборював

юнацьку мрійливість, що пориває до чогось високого, героїчного, але

заважає постійній послідовній роботі, ,,віднаходив загублений правдивий

свій грунт’’.

 

Як і в багатьох своїх творах, Ольга Кобилянська в ,,Апостолі черні’’

використовує матеріали з життя родини Кобилянських, особливо з життя

попередніх її поколінь. Письменниця з притаманною їй витонченістю і

вимогливістю відтворює характерні риси батька Юліана Яковича в образі

Максима Цезаревича, а старшого брата Юліана, котрий помер 1922 року,

невдовзі після початку роботи над романом – Юліана Цезаревича.

 

Юліан Кобилянський був філологом за освітою, ерудованим науковцем, який

1907 року видав у Чернівцях укладений ним ,,Словарець до Г. Юлія Цезаря

війни з галійцями’’ [9; 27].

 

Юліан Цезаревич серед товаришів і вчителів користувався авторитетом, був

,,дуже щирий і сміливий’’. Його характер розкривається письменницею в

життєвих ситуаціях, ще раз підкреслюються його лише позитивні риси.

Сміливість, здатність пожертвувати собою проявилися, коли він врятував

отця Захарія та Єву. Батько на вдячність священика відреагував стримано:

,,Ви переоцінюєте вчинок мого сина, отче. Це звичайна юнацька відвага”

[21; 16]. Тобто твердо виховуючи його, він передбачав, що в

екстремальній ситуації Юліан вчинить саме так, а не інакше. Склавши

іспит ,,з якнайліпшими успіхами”, він приніс свідоцтво і почув від

Максима: ,,Я тобі не гратулюю, сину. Я цього від тебе сподівався” [21;

27]. Володіючи здібностями, працюючи над собою, він і повинен був

досягнути прекрасного результату.

 

Тож Юліан постає перед читачами майже довершеною особистістю, головною

метою виховання, розвитку розкриття потенціалу якої було служіння

народові задля добра. ,,Не забудь заскоро за свій народ” [21; 28], – ще

одна батьківська настанова, що лейтмотивом проходить через увесь роман.

Аби особистість героя набула логічної цінності, письменниця проводить

його через випробування вибором життєвого шляху. Юліан амбіційний, що

зумовило його намір вступити на ,,філологію всупереч батьковій

пропозиції стати священиком”. Але необережний вчинок (за моральною

шкалою Максима (і сина також) – ,,злодійство”) змінив його життя, а

провина, що вимагала спокути, вивела на стежку ,,апостола черні”.

Сумлінно й чесно, як і отець Захарій, він би виконував свої обов’язки,

ніс світло культури й освіти в народ, бо вже самостійно зумів побороти

гординю, удосконалився, налаштувався на щоденну, часто невдячну працю.

Доля вдруге все змінила. Він став офіцером, ,,апостолом меча”,

войовником не зі сліпою скаженістю, а еллінською мудрістю і духом. В

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] 13 [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ