UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва«Апостол черні» Ольги Кобилянської як зразок роману виховання в українській літературі (бакалаврська робота)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось21338
Скачало695
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

духом. В

ньому Ольга Кобилянська втілила ідеал українця, чоловіка, котрий ,,був

би згоден орудувати в потребі більше мечем, як плугом”, ,,мати традиції

серця героїчні” [23; 33], не пасивно плисти за течією, а здобувати

щастя, ,,бо що сам здобуду, то знаю, що моє” [21; 44].

 

Якщо не звертати на ,,гріхи”, зроблені Юліаном, його можна було б

назвати етичним ідеалом Ольги Кобилянської – ,,духовно чиста, тонка,

високоінтелектуальна, горда, цільна і незалежна особистість з розвиненим

почуттям власної гідності, з високим, аж до жертовності, почуттям

обов’язку перед іншими людьми, перед своїм народом” [31; 8]. У виховній

програмі письменниці поєдналися духовність і здатність виборювати

свободу, захистити себе і Батьківщину військовими засобами,

реалізовувалась ідея необхідності обох чинників для становлення і

процвітання нації.

 

Письменниця глибоко замислювалась над глобальною проблемою: чому так

довго її нація не може збудувати держави, чому всі її потуги

завершуються невдачами, що спричиняють апатію, зневіру і песимізм

простого народу. Безперечно, Кобилянська мала стосовно цього свої

міркування, які в тексті подано як роздуми, дискусії і переконання

героїв. Юліан із великим внутрішнім болем сприймає бездержавність

українців і, будучи людиною освіченою, яка до того ж прожила певний час

у Європі, дошукується ахіллесової п’яти свого народу: ,,Пізнаючи різних

людей та скарб чужої культури, він зазнав і духовної насолоди, але теж і

глибокого приниження, як-от інші народи власними силами дійшли великих

здобутків” [21;  122].

 

Та вчений син поступається мудрістю старому батькові, який вважає, що

патріотів виховує держава, без неї вони хоч і з’являються, однак у дуже

малій кількості. Отже, щоб мати державу, потрібна належна кількість

свідомих і патріотично налаштованих людей, а щоб мати цих людей, треба

держави. Здається, замкнуте коло, та це не зовсім так, бо кожна нація

рано чи пізно, повільно чи швидко виховує належну кількість

державобудівників і перестає бути під’яремною, служити державі-окупанту.

Батько радить синові не розчаровуватися у земляках, які не мають

належної національної свідомості й гідності, а працювати над тим, щоб

свідомих українців було більше: ,,Не суди застрого, сину, не суди, ми ще

без пасіки, як ті дикі бджоли. Якби ми її вже мали, то теж сповняли б

усі свої суспільні функції без помічників, як інші, і перетворилися би у

повну націю” [21;  123].

 

Міркування старого Цезаревича збігаються з думками сучасного політолога

А. Камінського, який говорить уже про недержавне мислення не тільки

материкових українців, а й української діаспори, невміння всіх

представників нашої нації, де б вони не жили, завойовувати ключові

позиції в суспільстві: ,,Основним, однак, браком нашої еміграційної

спільності є наша недостатня репрезентація і участь у … головних

ділянках народного життя: в політичних партіях, бізнесі, пресі, банках,

телебаченні і т. п. Це ми спостерігаємо, на жаль, і нині” [19; 32].

 

Беручи до уваги загальне виховання Юліана (патріотичне, фізичне,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] 14 [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ