UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва«Апостол черні» Ольги Кобилянської як зразок роману виховання в українській літературі (бакалаврська робота)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось21312
Скачало695
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

овнішньо, тоді поступає відповідно до

свого ,,я“ [21;  136] .

 

Готовність Юліана йти життєвою дорогою з дружиною в міцній, добре

сформованій сім’ї, можна порівняти із готовністю прожити в своїй державі

і для неї. Не дарма кажуть в народі, що сім’я – це маленька держава.

Тому й не дивно, що будуючи сім’ю за всіма загальноприйнятими чинниками,

він будує свою маленьку державу, а отже, і Україну.

 

Письменниця так будує сюжетні колізії, що Юліан Цезаревич кидає

священичий сан і, не висвятившись, вступає до війська, стає апостолом

меча. Герой волею автора одружується з Дорою Альбінською, жінкою,

вихованою в повазі і любові до української нації. Кобилянська доводить

його до критичної межі в історії України – створення Української

держави; Цезаревич – офіцер українського війська.

 

Закінчення роману досить символічне: ,,коли Юліан Цезаревич приїхав

одного дня додому, перші слова Дори були:

 

– А Україна?

 

– Вона є. І як ми самі її не запропастимо, то сповняться слова старого

Гердера, що пророчив нам долю Греції, завдяки гарному підсонню, веселій

вдачі, музиці та родючій землі” [21;  243].

 

У тих словах ,,остання заповідь великої гуманістки, що була і зостається

для українського народу апостолом правди і апостолом любові” [24; 11].

 

2.3. Антитетичність жіночих образів роману як засіб вираження ідеї твору

 

Зупиняючись на жіночих образах, варто зазначити, що цікаві вони

подвійно: по-перше, ,,як репрезентантки буковинських жіночих психічних

типів” [32;  125]. Ольга Кобилянська любила брати свої персонажі ,,з

життя”. По-друге, цікавлять як антитеза науки й творчої уяви тої міри

письменниці, що й Кобилянська.

 

В повісті перехрещуються з собою два роди, дві нації, дві крові, коли

дивитись на справу з погляду науки расовості. І щоб ,,причини” й

,,наслідки” такого схрещення рас і націй вийшли ,,узасаднені”, логічні й

згідні щодо вимогами правил психології й медицини, для цього замало

самої творчої уяви. Тут необхідне вже й знання. У докторки Кобилянської

це – самозрозуміле. Отже, всі ці найвизначніші жіночі постаті в романі –

це ,,мішанці” українців і поляків з перевагою котроїсь крові. На

Буковині мішані подружжя до війни були звичайним явищем.

 

В Дорі перемагає українська кров, в Єві – польська. Але й не це

найважливіше, Єва ,,не стається менше вартною одиницею в

загальнолюдському розумінні від того, що йде до поляків” [32;  126].

Дещо інше, коли йдеться про український інтерес. Тут є вже застереження

від авторки не тільки для Юліана Цезаревича, але й для всіх українців:

обережно з одруженням з дівчатами ,,мішаних” родин, бо голос крові

предків раніше чи пізніше відізветься.

 

Єва виховується в попівській родині. Але духом сім’ї повністю не

переймається. В житті священика, на думку дівчини, є багато

середньовічного, а це не для неї. Мрійлива, полохлива, піднесена,

непристойна з поривами, ,,що раз рвуть її до доброго, часом до

геройства, а часом і до нерозумних вчинків” [21;  151], вона виросла в

любові і опіці батьків та родичів.

 

Далі письменниця повертає нас до образу Єви, портрет якої

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] 16 [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ