UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва«Апостол черні» Ольги Кобилянської як зразок роману виховання в українській літературі (бакалаврська робота)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось21346
Скачало695
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

приймає

традиційної ролі майбутньої попаді.

 

Дівчина ніколи ,,не орудує неправдою”, як говорить про неї батько,

навіть тоді, коли ця правда для когось прикра. Тут варто згадати сцену,

коли Єва зневажливо відгукується про попівський сан: ,,Богословом? Ти –

богословом? Відколи це? Я ніколи не чула з твоїх уст, щоб ти хотів коли

бути священиком. Я уявляла собі тебе не інакше, як ученим, професором,

урядовцем, військовим, усім іншим, але ніколи не попом! Ні, ніколи

попом!” [21;  151]. Вона заявляє, що після його занять богослов’ям, від

нього віє ,, мертвечиною”. Розрив з Юліаном стає фактично розривом із

власною сім’єю, культурою та традицією. Подружжя Захаріїв – благочестива

старосвітська сім’я. Отець Захарій – ідеальний душ пастир. Його дружина

– природжена попадя. Вона переконана, що Єві, як майбутній попаді,

медицина не потрібна (на селі можна лікуватись домашніми ліками). Вона

намовляє Єву навчитися старосвітських для жінки занять: прясти, ткати,

господарювати в полі, ходити коло худоби. Одне слово, повернутися на

традиційний шлях і облишити думки про фахову освіту.

 

На ювілеї 1927 року Степан Смаль-Стоцький навів слова з листа

Кобилянської, де вона обстоює особливу роль жінки у справі творення

української культури. Останню вона асоціює не лише з націоналізмом

(очевидно – національною свідомістю), але і з тим, що ,,народ повинен

здобувати Європу, цебто цивілізацію в своїй хаті, в своїй душі”. ,,І

жінок нам треба – не ляльок, а героїнь, – писала Кобилянська, – героїнь

в хатнім господарстві, в вихованню дітей, що б могли в данім разі і

батьків заступити, героїнь, що, покинуті своїми чоловіками, держались би

на п’єдесталі чистоти, моралі і знали би лиш одну ціль – не себе, не

своє вибагливе ,,я”, а свої діти” [12 ; 154]. Отже, Кобилянська фактично

відкидає ідеали жіночої емансипації, платонічної дружби-комунікації, а

меланхолію ,,високої” фемінної культури підмінює героїчним ідеалом

матері-виховательки, яка може навіть ,,заступити” батька.

 

Але Єва у своїх переконаннях тверда і свої наміри не покидає. До

останньої хвилини о. Захарій не давав згоди Єві на від’їзд до Швейцарії.

,,Тільки українець може бути такий впертий”, – паде згірдна фраза з уст

дочки на адресу батька. І тому всі заходи і намагання Єви за виїзд на

студії зводяться до категорії ,,особистих справ”. Юліан, як наречений

дівчини, пристає на рішення Єви. Підтримку вона знайде в бабуні

Орелецької, яка хоч і старша від Євиних батьків, проте ,,модерніша” в

поглядах. Вона визнає для жінки лікарювання та вчителювання. Проте

всякий інший фах існує, за її словами, лише для того, щоб ,,безголов’я”

стало більше. Але лише цим життя жінки не обмежується. І Орелецька, при

всій своїй ,,модерності”, онуку Єву прагне переконати, що призначення

жінки ,,передовсім – вийти заміж, дбати за домашню господарку, за

чоловіка і виховувати гарних дітей” [21; 36]. І вона виїздить за кордон

на студії. Рідна дочка пішла шляхом зради, покинувши рідний ,,попівський

поріг”. Виїхавши на навчання, побачивши здобутки та переваги Європи,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] 18 [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ