UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСонети В. Шекспіра в контексті англійського мистецтва кінця XVI – початку XVII століття (курсова робота)
Автор
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось16795
Скачало579
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ість, яка його створила. Що ж за образ з’являється при цьому у

свідомості читача? Як оформлюється, усвідомлюється та закінчується

враження від зустрічі з автором? Цей образ зовсім особливий, його

природа відмінна від природи образів героїв твору. Насамперед він не має

ні пластичної оформленості, ні характерологічної закінченості. З

художнього твору ми не можемо не лише дістати якихось відомостей про

зовнішній вигляд автора, а й зробити більш-менш певні висновки про його

емпіричний характер. І все ж образ автора, який розкривається у творі,

співвідноситься з авторською особистістю, мабуть, більш тісно, ніж його

портрет або характер. У процесі творчості особистість відповідає собі в

найбільшій мірі, тому в художньому творі присутня сама суть автора, і

глибина твору, так би мовити, вертикаль його, відповідає глибині

авторської особистості”. Отже, біографічний елемент таки присутній в

художньому творі, нехай і не в кожному.

 

Можна також висловити припущення, яке ні разу не було висловлене

дослідниками творів Шекспіра, що, незважаючи на чоловічу форму

звертання, другом ліричного героя могла бути й жінка, як це часто

відчувається в сонетах Данте та Петрарки. І цим пояснюється безмежне

зачудування автора вродою друга; також такі переживання, як у автора,

властиво й характерно викликати жінці.

 

Однак, перейдемо до тих двадцяти п’яти сонетів, в яких головною героїнею

вважається “смуглява кохана”. Ліричний герой продовжує шлях своїх думок

та почуттів і в напрямку ідеалізації дійсності, і в напрямку

розчарувань, адже не має й не може бути ідеального суспільства: він

сумнівається, чи можливі гармонійні поєднання своїх та “смуглявої

коханої” чуттів та думок. На тлі цих душевних непорозумінь відбувається

протиставлення світлих, чистих почуттів нездоровій пристрасті, яка легко

руйнує почуття кохання. Саме в цьому циклі проявляється ставлення поета

до принципів всепрощення й до неприродної зміни розуміння краси:

 

Колись чорнявих гарними не звали,

 

Хоча вони були взірцем краси.

 

Оганьблено красу в нові часи,

 

Прекрасне вже доходить до розвалу.

 

А все бридке, удавшися до фарб,

 

Міняє лик усупереч природі,

 

І гине, відданий на жертву моді,

 

Бездомної краси великий скарб.

 

Тому твої і очі, і волосся —

 

Мов чорна ніч. У них відбився сум.

 

Вони по вроді, кинутій на глум,

 

Той колір чорний, мов жалобу, носять.

 

І личить так тобі жалоба та,

 

Що визнана за вроду чорнота.

 

В сонеті Шекспір полемізує з традиційними цінностями любовної лірики: до

нього в англійській та взагалі європейській поезії, зокрема й у

малярстві, традиційно було зображувати золотоволосих красунь – пишне

золотисте волосся й такі ж пишні і романтичні тіла ми бачимо хоча б на

картинах Рубенса або Рембрандта. На багатьох англійських мініатюрах,

особливо в роботах Олівера, спостерігаємо таку ж картину. В противагу

сонетам не тільки своїх попередників, але й сучасників, Шекспір

відтворював не тільки багатство почуттєвого світу, але й багатство

інтелектуального життя в його поєднанні з життям серця: поет весь час

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] 14 [15] [16] [17] [18] [19]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ