UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАнна Ахматова. Життя і творчість (реферат)
Автор
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось26395
Скачало2046
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

46 року поетеса зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного

радянського режиму (відома постанова про ленінградські журнали А.

Жданова). Позбавлена можливості друкуватися (а отже мати засоби для

існування) А. Ахматова займалася перекладами класичної китайської,

індійської, західноєвропейської поезії. 1962 року побачив світ її

22-річна праця — «Поема без героя». Основні збірки поезій А.Ахматової:

«Подорожник», «Anno Domini», «Біг часу», «Реквієм».

 

f

 

h

 

 

 

Ц

 

Ш

 

h

 

 

Ш

 

ремію з літератури. В 1964 році в Італії вона отримала премію

«Етна-Таорміна», а в 1965 році — диплом почесного доктора Оксфордського

університету.

 

Характерними рисами творчості Ахматової можна назвати вірність моральним

засадам буття, тонке розуміння психології почуття, осмислення трагедій

ХХ сторіччя, що пов’язане з особистими переживаннями, тяжіння до

класичного стилю поетичної мови.

 

Її ранні вірші були пройняті індивідуалістичними, занепадницькими

мотивами. Пізніше написала ряд патріотичних віршів, цикли поезій: «Іва»

(1940), «Ташкентські вірші» (1942—44), «Слава миру» (1950).

 

Значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема — це поетичний

цикл «Київський зошит», збірка «Вечір». У 1958 році А. Ахматова

переклала на російську мову збірку поезій Івана Франка «Зів'яле листя».

 

 

 

Моє ставлення до Анни Ахматової

 

Непросто прожити життя жінкою. Навіть якщо це жінка така велична і

сповнена гідності, як Анна Ахматова. Але її поезія переконує усіх у

тому, що жінка - створіння тендітне і чутливе, здатна до високих

почуттів, і разом із тим розум - її невідмінна риса. Іронічність деяких

віршів вражає глибоким проникненням у суть речей. Таким є вірш

"Вечером", де предметний світ - не фон, а німий свідок і учасник

важливої події: "Ты первый раз одна с любимым". Однак її поезія не

стільки поезія захоплення щасливим коханням, скільки нескінченна повість

про втрати і розчарування кохання. Але от що дивно - її вірші не

сприймаються як безнадійно сумні. В них не тільки історія стосунків двох

закоханих, але глибини жіночої душі, для якої кохання - навіть

нерозділене - завжди щастя. Чому? Тому що кохати - значить мати живу

душу. Без нього не може бути жінки. її лірична героїня - це жінка, яка

знає, що таке кохання, надія і муки:

 

Не любишь, не хочешь смотреть?

 

О, как ты красив проклятый!

 

И я не могу взлететь,

 

А с детства была крылатой.

 

Уміння передати цілу бурю почуттів кількома словами - чи не

найяскравіша риса поезії Ахматової. Кілька слів, часом парадоксальних, -

і одразу зрозуміло що на душі:

 

Сколько просьб у любимой всегда!

 

У разлюбленной просьб не бывает.

 

Предметний світ у віршах поетеси ніби насичений тими почуттями,

які переживає героїня. Ось відомий вірш "Я научилась просто, мудро

жить..." Він сповнений такого пронизливого чекання, що все інше - лише

фон для нього. Перші рядки дещо парадоксальні, бо всі інші переконують,

що неможливо втриматись на висоті цієї мудрості, коли увесь у полоні

-----> Page:

[0] 1 [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ