.

Перстач прямостоячий, повзучий, гайовий, гусячий, білий. Лікарські властивості (курсова робота)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
385 9384
Скачать документ

Курсова робота

з фармакогнозії

на тему:

Перстач прямостоячий, повзучий, гайовий, гусячий, білий. Лікарські
властивості.

ПЛАН

Перстач прямостоячий, та його характеристика.

Хімічний склад кореневищ перстачу прямостоячого.

Вивчення анатомічної будови кореневища перстачу прямостоячого.

Сучасний стан та перспективи вивчення перстачу прямостоячого.

Перстач повзучий та його характеристики.

Перстач гайовий та його характеристика.

Перстач гусячий та його характеристика.

Перстач білий та його характеристика.

Перстач білий – засіб для лікування захворювань щитоподібної залози.

Перстач сріблястий та його характеристика.

Перстач прямостоячий, та його характеристика

ПЕРСТАЧ ПРЯМОСТОЯЧИЙ, калган; лапчатка прямостоячая Potentilla erecta,
синоніми: P. silvestris, P. tormentilla, Tor-mentilla erecta —
багаторічна трав’яниста рослина родини розових. Має товсте циліндричне
шишкоподібне дерев’янисте кореневище. Стебла висхідні або прямостоячі,
вилчасто розгалужені, 10—40 см заввишки, з рідкими притисненими
волосками. Листки стиснуто-опушені, з обох боків зелені (зісподу трохи
блідіші); прикореневі листки черешкові, з трьох, рідше — з п’яти
круглясто-оберненояйцевидних, спереду надрізанозарубчастих листочків,
які швидко засихають і під час цвітіння їх уже немає, стеблові — сидячі,
з великими зеленими клиновидно-оберненояйцевидними, 3—7-надрізаними
прилистками і з трьома видовжено-клиновидними, надрізанопилчастими
листочками. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, одиничні, на
довгих квітконіжках, що виходять з пазух верхніх листків; пелюстки
оберненояйцевидні, золотисто-жовті. Плід збірний з 8—15 горішковидних
сім’янок. Цвіте у червні — вересні.

Поширення. Перстач прямостоячий росте по вологих луках та лісах, по
краях боліт на Поліссі, в Карпатах і на Закарпатті, в північній частині
Лісостепу, зрідка в Степу.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневища
рослини (Rhizoma Tormentillae), які заготовляють восени або рано
навесні. Викопані кореневища очищають від корінців і решток стебел,
добре миють у холодній воді від землі і сушать на вільному повітрі (на
сонці чи під наметом) або в добре провітрюваному приміщенні, розстеливши
тонким (2—3 см завтовшки) шаром на папері чи тканині. Штучне сушіння
(після попереднього пров’ялювання на відкритому повітрі) проводять при
температурі 50—60°. Сухої сировини виходить 28—32 % . її зберігають у
сухому добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 6 років.
Сушені кореневища перстачу є в продажу в аптеках. У народній медицині,
зокрема при виготовленні мазі, використовують і свіжі кореневища.

Хімічний склад. В кореневищах перстачу прямостоячого є дубильні речовини
(до 31 % ), флобафени, кристалічний ефір торментол, тритерпенові
сапоніни (похідні а-амірину і торментолу), хінна і елагова кислоти,
крохмаль, віск, смолисті речовини й сліди ефірної олії та мінеральні
речовини (6 % ).

Фармакологічні властивості і використання. Перстач прямостоячий
використовують як в’яжучий, протизапальний і кровоспинний засіб. В
експерименті in vitro водні витяжки рослини виявляють цитотоксичну дію,
згубно діють на вірус герпесу. Застосування перстачу показане при різних
запальних захворюваннях травного каналу (ентерит, ентероколіт,
диспепсія); при лікуванні проносів дизентерійного характеру і проносів
при туберкульозі; при шлункових і кишкових кровотечах, гіперменореї,
маткових кровотечах, пов’язаних з запальними захворюваннями жіночих
статевих органів. У народній медицині, крім зазначених вище захворювань,
відвар кореневищ перстачу дають усередину при ахілії шлунка, гастриті,
виразці шлунка, при захворюваннях печінки, жовтяниці різного походження,
ревматизмі та подагрі. Використовують перстач і як зовнішній засіб.
Відвар кореневищ використовують для лікування кровоточивих ран, виразок
і забитих місць, опіків, різних висипів на тілі, мокнучих екзем,
геморою, кольпіту і вульвовагініту різної етіології та для лікування
справжньої ерозії шийки матки, а також для полоскання ротової порожнини
і горла при афтозі, стоматиті, гінгівіті та ангіні. Порошком з
розтертого кореневища присипають обпечені місця. Мазь застосовують від
тріщин на шкірі ніг, рук і на губах.

Кореневища перстачу прямостоячого мають в’яжучу, тонізуючу,
протизапальну, протимікробну та кровоспинну дію, завдяки чому існує
широкий діапазон їх застосування. В-основному їх використовують при
гастроентероколітах, проносах, шлунково-кишкових та гемороїдальних
кровотечах, зовнішньо – при стоматитах, гінгівітіх, ангінах,
захворюваннях шкіри. Відомі такі лікарські засоби на основі кореневищ
перстачу, як відвар, настоянка, порошок, еліксир Демідовського,
гербатормент, діаррель, гастритол, рефа-ос.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (1 столова
ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—5 раз на день до
їди; суміш 1 столової ложки кореневищ перстачу і 1 чайної ложки насіння
льону звичайного заливають склянкою окропу, кип’ятять 10 хвилин,
охолоджують і п’ють по 1 столовій ложці через кожні 2 години при
кровотечі з шлунка і кишок; столову ложку суміші кореневищ перстачу
прямостоячого, плодів кмину звичайного, листя шавлії лікарської та
квіток цмину піскового, взятих у співвідношенні 1:1:5:2, кип’ятять в 1
склянці води 5—7 хвилин, проціджують і п’ють по чверті склянки за ЗО
хвилин до їди при хворобах печінки, що супроводяться жовтяницею.

ЗОВНІШНЬО — змащування маззю (5 г дрібно посічених свіжозібраних
кореневищ варять 5 хвилин у склянці коров’ячого масла, проціджують);
присипання порошком з кореневищ; обмивання, примочки, компреси і
спринцювання відваром кореневищ (спринцюються двічі на добу теплим
розчином, який готують розведенням відвару кореневищ кип’яченою водою у
співвідношенні 1 : 4).

Вживання. З багатьох видів лапчаток лікувальне вживання в народі мають
також: РотеNтILLа тоRмеNтILLа Nеск., Р. ЕRеста (L.) Намре, р. SILVеSтRIS
Nеск., ТоRмеNтILLа еRеста L.Лапчатка узік. Російські назви: Лапчатка
узік, калган, завязний коріння, лапчатка лісова; українські: Перстач
прямостоячий, дубровка, курячий зIлля; польські: РIесIоRNIк LеSNY,
рIесIоRNIк кURZY SLаD, кURZе ZIеLе. Трав’яниста багаторічна рослина
заввишки 10-40 см., З товстим зігнутим або прямим, циліндровим,
многоголовковим (у старих рослин), всередині червоним кореневищем і
численним тонким додатковим корінням. Стебла прямостоячі або що
підводяться, коротко-волосисті, догори надрезанно-пільчатиє, з
притиснутими волосками. Квіти правильні, одиночні, пазухи або
верхівкові, на довгих тонких квітконіжках. Віночок з чотирьох
золотисто-жовтих пелюсток, при підставі з червоною плямочкою. Чашка
необпадаюча з чотирьох внутрішніх і чотирьох зовнішніх часточок, що
чергуються. Поширене в лісовій зоні європейської частини ссср, а в
степу-по долинам річок. Росте на дещо вологому грунті серед чагарників,
на полях, лугах, пасовищах і торф’яниках. Збирають кореневища цієї
рослини ранньою весною або пізньою осінню. В народній медицині в
основному застосовують коріння як терпкий засіб, в деяких місцях як
відхаркувальний і заспокійливий болі. Найчастіше застосовують його в тих
же випадках, як і роLYGоNUм вISтоRта L. Тріщини на шкірі рук, ніг і на
губах (особливо від вітру) у дітей і дорослих мастять маззю з коріння
лапчатки: 5,0 Г. Мелко порізаного коріння лапчатки варять 5 хвилин в
стакані коров’ячого масла. Теплим проціджують в банку. Водний відвар
коріння лапчатки (20,0 р. На 1 л. Води) служить засобом для полоскання
рота при цинготних захворюваннях, а при ангіні-для полоскання горла. При
проносах і дизентерії п’ють чай з коріння лапчатки.

Зберігання. Порізане і висушене коріння лапчатки бережуть в коробках.

Ротеnтillа аnsеrina L. Лапчатка гусяча.

Росіяни названия:Лапчатка, гусяча лапчатка;

українські: Перстач, жаблIр, гусяче зIлля;

польські: Srевrniк роsроliтy, рIесIоrniс Gеsi.

До роду перстачів належать також перстач білий, гусячий, повзучий,
сріблястий та інші, які є рослинами неофіцинальними, але вивчаються на
предмет використання їх у практичній медицині.

Різноманітні хімічні речовини, що містяться в рослинах роду перстачів,
зумовлюють широкий діапазон фармакологічних ефектів. Досить глибоко
вивчено хімічний склад кореневищ Potentilla erecta. Вони містять
флавоноїди (кемпферол, кверцетин, астрагалін, гіперозид і лютеолін),
хінну, елагову, галову кислоти, глікозид торментилін, тритерпенові
сапоніни (похідні осамірину торментолу), червоний флобафен, смоли.

За допомогою інфрачервоної спектрофотометрії, колонкової хроматографії,
високоефективної рідинної хроматографії встановлено, що екстракт з
кореневища перстачу прямостоячого містить більше 50% танінів, які є,
переважно, проціанідинами-олігомерами зі ступенем конденсації п?6.

Перстачі, які не внесено у Фармакопею, містять рутин, кверцитрин,
ізокверцитрин, гіперозид, кверцетин-7-глюкозид, кемпферол, а також
хлорогенову, п-кумарову, коричну, синапову і ферулову кислоти. Якісний
хімічний аналіз показав наявність у перстачі білому сапонінів,
флавоноїдів, фенолкарбонових кислот, амінокислот, іридоїдів і дубильних
речовин пірокатехінової групи.

До фенольних сполук, які містяться у рослині, належить велика група
речовин оксіароматичної природи, що складаються з одного або декількох
бензольних і гетероциклічних ядер з однією чи декількома гідроксильними
групами:

Завдяки хімічній структурі, хімічним та фізико-хімічним властивостям
флавоноїди виявляють капілярозміцнюючу і антиоксидантну дію, сприяють
ефективному використанню організмом аскорбінової кислоти, пригнічують
активність гіалуронідази, таким чином зміцнюють стінки судин та
пригнічують дію гістаміну.

На поліфенольні сполуки квітки та листя перстачів найбільш багаті у
період цвітіння. Причому, найбільший вміст флавонолів (вільних і
глікозильованих) у листях спостерігається у фазі бутонізації, далі
відмічається незначне зниження у фазі цвітіння і деяке підвищення у фазі
плодоношення. На початку вегетації і у фазі бутонізації переважає вміст
кемпферолу, а у фазі цвітіння — кверцетину. Виявлено високий вміст
катехінів. Вони знаходяться у вигляді мономерів та більш складних
олігомерних і полімерних сполук, які належать до про антоціанідинів та
конденсованих дубильних речовин або флаволанів. Вміст дубильних речовин
у рослині – від 7 до 22% на суху масу, максимально відмічається у фазі
бутонізації — початку цвітіння. Нами встановлено, що настоянку, з
кореневища перстачу прямостоячого на 40% етиловому спирті містить 6,95
мг % каротиноїдів у перерахунку на B-каротин.

Сапоніни, що є у рослині — це глікозиди, що містять у молекулі
олігосахаридний ланцюг, зв’язаний з невуглеводною частиною – агліконом,
тобто сапогеніном. Сапоніни при надходженні у кров викликають гемоліз
еритроцитів. Але при внутрішньому застосуванні гемолітичний ефект
настоянки з кореневища перстачу прямостоячого (1:5 на 40% етиловому
спирті) не виявляється. Найбільш характерним агліконом тритерпенових
сапонінів є олеанолова кислота:

Флавонові глікозиди лютеолін і апігенін мають противірусну,
спазмолітичну, жовчогінну і протизапальну дію.

Серед дубильних речовин перстачу прямостоячого найважливішими є таніни —
сполуки з відносною молекулярною масою від 500 до 3000, що містять
велику кількість фенольних НО-груп і здатні створювати міцні ковалентні
зв’язки з білками та іншими біополімерами. Дубильні речовини поділяються
на гідролізуючі (галотаніни, елаготаніни і несахаридні ефіри карбонових
кислот) і конденсовані (похідні флаван-3-олів, флаван-3,4-діолів,
оксистильбенів).

Несахаридні ефіри карбонових кислот — ефіри галової кислоти з хінною,
оксикоричними кислотами, флаванами. Галотаніни — складні ефіри таніну і
галової кислоти:

Таніни зв’язують в організмі людини бактеріальні токсини й отруйні солі
срібла, ртуті, свинцю.

Елаготаніни — це складні ефіри елагової кислоти (4, 4′, 5, 5′, 6, б’ —
гексаоксидифенової кислоти):

Хінна кислота (1,3,4,5-тетраоксициклогексан-1-карбонова кислота) є
проміжним продуктом біосинтезу ароматичних сполук (флавоноїдів,
фенолкарбонової кислоти та ін.).

Екстракти з перстачів кущового, гусячого і болотяного досліджувалися на
моделі гепатиту у мишей, викликаного СС14. Виражену гепатоза-хисну дію,
яка не поступається карсилу, мають екстракти перстачів кущового і
гусячого.

Флавоноїди перстачу прямостоячого в експериментах на тваринах
стимулювали антитілогенез. Водно-спиртові витяжки з різних видів
перстачів мають бактерицидну дію, підвищують імунний статус організму.
За спектром антимікробної і бактеріостатичної дії Potetilla erecta
перевищує інші види перстачів.

Оскільки перстач є багатою на флавоноїди рослиною, то він часто
використовується у фітотерапії гастроентерологічних захворювань. Перстач
прямостоячий входить до складу нового комплексного рослинного препарату
«Поліфітол-1», який має жовчогінну, спазмолітичну, протизапальну дію,
посилює виведення радіоактивного цезію з організму, має антигіпок-сичні
та антиоксидантні властивості.

У медичній практиці використовують кореневище перстачу прямостоячого у
вигляді настою, відвару, настоянки, порошку, мазі [18]. Кореневище
перстачу введено (як в’яжучий і дубильний компонент для профілактики
кровотеч) до складу лікарського препарату “Зликсир Демидовс-кий”, що має
виражену гастропротекторну, про-тивиразкову, холеретичну дію.

Широко використовують перстачі в акушерсь-ко-гінекологічній практиці при
гіпергненореї; маткових кровотечах, пов’язаних із запальними процесами
жіночих статевих органів; під час лікування кольпітів і вульвовагінітів
різної етіології, ерозії шийки матки.

Перстач білий у народній медицині Полісся здавна застосовується при
абсцесах, хворобах серця, захворюваннях щитовіщної залози.
Фармакологічними дослідженнями тиреотропної активності, проведеними
вченими Інституту ендокринології та обміну речовин АМН України,
визначено, що конденсовані дубильні речовини про-антоціанідинового типу
є основними чинниками антитиреоїдної дії.

У вітчизняній народній медицині перстач прямостоячий здавна
використовується як в’яжучий і кровоспинний засіб; для полоскання – при
захворюваннях слизових оболонок порожнини рота і горла; у вигляді мазі –
при тріщинах на шкірі рук, ніг, на губах, як зовнішнє при опіках,
екземах, геморої і запальних захворюваннях шкіри.

Український фітотерапевт В.В. Кархут пропонує рецепти застосування
перстачу прямостоячого при лікуванні стоматитів, пародонтозів,
ентеритів, гастроентероколітів.

Більш популярним фармацевтичним засобом різні види перстачів вважаються
в одній із розвинутих країн світу – Німеччині. Як протипро-носні
гастроентерологічні засоби фарміндустрією цієї країни випускаються
препарати “Гербатор-мент” (капсули з кореня перстачу прямостоячого),
“Діаррель” (таблетки: комбінація перстачу прямостоячого з первоцвітом,
подофілом щитоподібним, нітратом срібла). Полікомпозитний препарат
“Гастритол” (краплі, комбінація перстачу прямостоячого з екстрактом
ромашки, звіробою, ангеліки, солодки голої, трави хрестового кореня,
полину) використовується в лікуванні га-стралгій різного походження,
виразкової хвороби, метеоризму, гострих і хронічних проносів. Препарат
“Рефаос” (рідина, комбінація спиртової витяжки коренів перстачу
прямостоячого, ратанії, мірри та олій евкаліпту, ганишу, м’яти)
застосовується при стоматитах, гінгівітах, включаючи
виразково-некротичні, пародонтозах, фарингітах, тонзилітах, молочниці,
запаху з рота, медичних проблемах, пов’язаних з носінням зубних
протезів.

Отже, перстач прямостоячий (як кореневище, так і наземна частина)
містить багато цінних для організму людини хімічних речовин.
Післячор-нобильське різнопланове та системне зростання захворюваності, у
тому числі органів травлення, вимагає довготривалого застосування ліків
багатогранної дії перевалено рослинного походження, до яких можна
віднести і перстач прямостоячий [1, 2, 3]. Проте перспектива
використання його цілющих властивостей при різноманітних захворюваннях
вимагає всебічного експериментального і клінічного вивчення біологічних
властивостей його препаратів.

Кореневища перстачу – RHIZOMATA TORMENTILLAE

Перстач прямостоячий (Potentilla erecta (L.) Raeusch.), у народі відома
як калган або узик, застосовується в медицині в якості в’язкого й
протизапального засобу у вигляді відварів.

Перстач прямостоячий широко поширений по всій європейській частині
Росії, особливо часто зустрічається на півночі й північно-заході; також
її можна побачити за Уралом у Західному Сибірі аж до Томська. Перстач
виростає в лісовій зоні, у вогкуватих лугах, чагарниках, на галявинах,
по окраїнах торф’яних боліт.

Сировиною перстачу прямостоячого є кореневища. Наявні відомості про їхню
анатомічну будову недостатні для повної діагностики сировини й не
відповідають сучасним вимогам, пропонованим до нормативної документації
на лікарську рослинну сировину.

Ціль дійсної роботи – вивчення анатомічної будови кореневищ перстачу
прямостоячого. Досліджували кореневища перстачу прямостоячого,
заготовлені в Курській області під час цвітіння рослини в 2003- 2004 р.
Дослідження проводили на свіжому матеріалі й фіксованому в
спирто-гліцериновій суміші.

Експериментальна частина

Препарати для мікроскопічного дослідження цільної й здрібненої сировини
кореневищ (“роздавлені” препарати) готовили за фармакопейною методикою
(ГФ XI). Для встановлення діагностичних ознак порошку кореневищ перстачу
прямостоячого сировина подрібнювали й просівали крізь сито з отворами
діаметром 0,25 мм. Вивчення приготовлених мікропрепаратів проводили
за допомогою мікроскопа МБИ-6; мікрофотографії робили цифровою
фотокамерою Panasonic VDR-M30EN. Фотографії піддавали комп’ютерній
обробці по програмах Adobe Photoshop 7.0 й Paint 5.1.

При вивченні мікропрепаратів цільних кореневищ перстачу прямостоячей
установили, що кореневище має непучкову будову. На поперечному зрізі
кореневища перстачу прямостоячого видна покривна тканина – пробка, що
складається із прямостенных таблитчаторозміщених тонкостінних клітин
темно-коричневого цвіту. Під пробкою залягає корова тонкостінна
паренхіма, клітини якої округлі або злегка здавлені в тангенальному
напрямку. Эндодерма не виражена. Флоемні елементи представлені дрібними
тонкостінними клітинами. Механічні тканини в корі відсутні. Лінія камбію
не завжди чітко виражена. Деревина розсіяна судинного типу. Судини
нечисленним, широкі, діаметром від 15,0 до 28,0 мкм, у поперечному
перерізі округлі або радіально овальні, одиночні або в невеликих
радіальних групах по 2-3, до 8. Переважають в основному спіральні,
пористі, сітчасті або сходові судини. Судини прилягають до досить
великих ділянок лібріформа, що утворять переривчасті радіальні ряди й
надає специфічний характер анатомічній структурі кореневища. Волокна –
вузько порожнинні, пористі. Між радіальними рядами провідної й
механічної тканини проходять широкі серцевинні промені з тонкостінної
паренхіми. Серцевина займає більший обсяг і складається із
крупноклітинної тонкостінної паренхіми. Включення у вигляді крохмальних
зерен і друз є в коров’ячій паренхімі, у флоэме, серцевинних променях і
серцевині. Кількість цих включень варіює. Іноді клітини буквально набиті
крохмальними зернами. Крохмальні зерна дрібні; їхній діаметр – від 3,2
до 6,0 мкм.

p

A

–ii?oooeouueth

j

l

???

?

???

??????ue?l

?

je?

??????ue? стінок; групи товстостінних вузькополосних пористих волокон
або їхні обривки.

При розгляді препарату просіву порошку кореневища перстачу під
мікроскопом можна розглянути обривки пробки темно-коричневого цвіту,
обривки клітин паренхіми із друзами оксалату кальцію або окремі друзы
оксалату кальцію; обривки клітин паренхіми із крохмальними зернами;
обривки судин ксилеми, обривки товстостінних вузькополостних, пористих
волокон.

У такий спосіб; у ході проведених досліджень установлені наступні
анатомічні особливості цільного, здрібненого й порошкованного сировини
перстачу прямостоячого:

наявність великих скупчень товстостінних вузькополостних пористих
волокон із прилягаючими до них судинами, що утворять переривчасті
радіальні ряди, які чергуються із широкими серцевинними променями;

наявність судин пористих, сітчастих;

наявність включень у вигляді друз і крохмальних зерен у паренхімі кори,
серцевинних променів і серцевини.

Установлені діагностичні ознаки анатомічної будови кореневищ перстачу
прямостоячого (цільного, здрібненого, порошкованного) включені в проект
нормативної документації.

Одними із головних джерел отримання лікувальних і профілактичних засобів
є лікарські рослини. У зв’язку з цим дослідження хімічного складу,
фармакологічних властивостей та розробка нових фітопрепаратів на основі
рослинної сировини залишається актуальною проблемою сучасної фармації.
Чільне місце серед лікарських рослин України займає перстач прямостоячий
( Potentilla erecta ( L.) Raeusch.) з родини розових.

Нами було проведено пошук літературних джерел та джерел пошукової бази
INTERNET про вищезазначений об’єкт за період з 1999 по 2005 рр.

В результаті проведеного аналізу встановлені досить глибокі дані
досліджень перстачу. Лікарською рослинною сировиною є кореневища
перстачу прямостоячого (Rhizoma Tormentillae), які містять до 50%
дубильних речовин конденсованої природи, галову та елагову кислоти,
флавоноїди, тритерпенові сапоніни, фенолкарбонові кислоти, органічні
кислоти, ефірну олію, тритерпеноїди та ін.

Протягом останнього десятиліття в Україні розроблено та впроваджено у
практику такі лікарські препарати із кореневищ перстачу, як поліфітол-1,
мазь вундехіл, гель для ясен парагель, аква-парагель та ін. У той же час
про застосування надземної частини в науковій медицині літературних
даних не знайдено. Відомо, що у народній медицині траву перстачу
використовують як антигельмінтний та діуретичний засіб.

Таким чином, вважаємо перспективним фармакогностичне вивчення як
підземної, так і надземної частин перстачу прямостоячого та розробку на
їх основі нових оригінальних лікарських засобів і методів їх
стандартизації.

ПЕРСТАЧ ПОВЗУЧИЙ

Перстач повзучий, лапчатка ползучая Potentilla reptans — багаторічна
трав’яниста рослина родини розових. Стебло лежаче, з повзучими або
сланкими пагонами, 10—70 см завдовжки. Листки довгочерешкові,пальчасті,
ок-руглояйцевидні, з 5—7 листочками, зверху голі, зісподу
притис-нутоволосисті. Квітки двостатеві, правильні, 18 — 25 мм у
діаметрі, жовті, одиничні, зрідка по 2 на довгих (3,5—8,5 см завдовжки)
прямостоячих квітконіжках, більших за черешки стеблових листків;
чашолистків і пелюсток по п’ять. Плід складається з горіш-ковидних
сім’янок; зав’язь і сім’янки голі. Цвіте у червні—липні.

Поширення. Перстач повзучий росте по всій території України в долинах
річок, на луках, на вологих місцях.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву з
корінням, тобто цілу рослину (Herba et radix Potentillae reptantis).
Копають з корінням квітуючі рослини і сушать, розстилаючи тонким шаром,
на рамках у затінку або в сухому провітрюваному приміщенні. Сухої
сировини виходить 20 % . Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Рослина містить значну кількість флавоноїдів і дубильних
речовин.

Фармакологічні властивості і використання. Перстач повзучий
використовують як засіб, що має в’яжучі, кровоспинні, протизапальні й
слабкі болетамувальні властивості. Форма застосування — настій. Його
дають усередину при різних кровотечах, проносах і дизентерії. Зовнішньо
настій використовують як полоскання при кровоточенні ясен.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО: настій із цілої рослини (1 столова ложка сировини на 200 мл.
окропу) по 1 столовій ложці З—4 рази на день.

ЗОВНІШНЬО — полоскання настоєм (готують, як у попередньому прописі).

ПЕРЕСТРІЧ ГАЙОВИЙ

Перестріч гайовий (брат-і-сестра, братики, братки, братчики, день-i-нiч,
жовтушка, зебрій, iван-i-марiя, мар’янник, сестрички) Melampyrum
nemorosum

Однорiчна трав’яниста напiвпаразитна рослина родини ранникових. Стебло
прямостояче, до 50 см заввишки, опушене бiлуватими волосками. Листки
простi, супротивнi, короткочерешковi. Квiтки двостатевi, неправильнi,
золотаво-жовтi, трохи пониклi, в пазухах великих приквiткiв, зiбранi в
однобiчнi колосо-китицеподібнi суцвiття, верхнi приквiтки пiд час
цвiтiння яскраво-фiолетовi. Цвiте у червнi – серпнi. Плід – коробочка.

Росте в мiшаних лiсах, по чагарниках.

Для виготовлення галенових препаратiв зiбрають траву пiд час цвiтiння
рослини.

Трава перестрiчу гайового мiстить алкалоїди, глiкозиди.

Галеновi препарати застосовують при захворюваннях серця,
шлунково-кишкового тракту, алергiчних реакцiях, для лікування ран,
екземи, корости, дiатезу.

Внутрiшньо – настiй трави (1 ч ложка сухої сировини на 200 мл окропу)
приймати по 1 д ложцi тричі на день.

Зовнiшньо – настiй (3 ст ложки сировини на 1 л окропу, настоювати 2 год)
служить для обмивання i мiсцевих ванн.

Симптоми отруєння: нудота, блювання, пронос, болi в животi, болi за
грудиною, порушення дихання.

Лiкування: промивання шлунка, активоване вугiлля, послаблюючi сольовi
засоби, кофеїн, розчин камфори олiйний 20% – 2 мл пiд шкiру, при спазмах
коронарних судин валiдол або нiтроглiцерин пiд язик.

ПЕРСТАЧ ГУСЯЧИЙ

Перстач гусячий (бiлонiг, бiлочник, гусяча лапка, гусятник, гусячка,
жабник, золотник, м’якуш, пристрiтник, пов’язок, трава гусяча)
Potentilla anserina.

Багаторiчна трав’яниста рослина родини розових. Основне стебло
вкорочене, з розеткою прикореневих листкiв, iз пазух виходять довгi, до
40 см завдовжки, повзучi укорiнюванi в вузлах пагони. Листки
непарноперистi, овальні або видовженi. Квiтки правильнi, двостатевi, 1 –
2 см у дiаметрi, золотаво-жовтi, одиничнi, на довгих квiтконожках, що
виходять з прикореневої розетки або з повзучих пагонiв. Цвiте у травнi –
серпнi. Плід складається з горiшкоподібних сiм’янок; зав’язь i сiм’янки
голi.

Росте на берегах рiчок, у вологих мiсцях, на луках.

Для медичних потреб заготовляють траву, кореневище, рiдше – плоди. Траву
збирають пiд час цвiтiння, кореневище – весною, з появою листя, або
восени, коли листя зiв’яне; плоди – восени.

Трава кореневище мiстять сапонiни, флавоноїди, кумарини, гiркоти,
дубильнi речовини, аскорбiнову кислоту, смоли, ефiрнi олiї, мiкро- та
макроелементи.

Галеновi препарати проявляють болетамувальні, кровоспинні, в’яжучі,
мають сечогiнні, спазмолiтичні властивостi, розслаблюють гладку
мускулатуру кишечника, жовчного мiхура.

Застосовують при гастритах, холециститах, бронхiтах, ентеритах, колiтах,
виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, кровотечах. Свiжий
сік трави перстачу нусячого та жита посiвного застосовують при
жовчнокам’янiй хворобi, гепатитах.

Для мiсцевого лiкування використовують свiжий сік i настiй трави при
гiнгiвiтах i стоматитах, кровоточивочті ясен, трiщинах, виразках на
язицi, зубному болю, висипах на шкiрi – промивають рани.

Внутрiшньо – настiй трави перстача гусячого (3 ст ложки сировини на 200
мл окропу) пити по 50 мл тричі на день.

Зовнiшньо – мiсцевi ванни, обмивання, примочки i полоскання з настою
трави (4 ст ложки сировини на 500 мл води, кип’ятити 5 хв, настоювати 5
год, процiдити). Наносити на пошкодженi дiлянки шкiри.

Опис трави “ЛАПЧАТКА ГУСЯЧА” РотеNтILLа аNSеRINа L.Лапчатка гусяча.

Росіяни названия:Лапчатка, гусяча лапчатка; українські: Перстач, жаблір,
гусяче зілля; польські: SRевRNIк роSроLIтY, рIесIоRNIс GеSI.

Сімейство:RоSасеае-розоцветні. Багаторічна трав’яниста рослина з
квітучими стеблами у вигляді довгих, тонких, повзучих втеч, що пізніше
зміцнюються у вузлах і листя, розташованого розеткою, яка утворена
укороченим головним стеблом, що виходить з пазух. Листя
преривчатоперістиє знизу (іноді зверху), білошелковисті, як би
сріблясті. Квіти досить крупні (до 20 мм.), Одиночні, на довгих
квітконіжках заввишки 15-45 см., З п’ятьма пелюстками, золотисто-жовті.
Смак листя терпкий. Квіти мають приємний запах. Квітне з травня по
вересень. Рослина поширена повсюдно, росте по дворах, садам, смітним
місцям, при дорогах, на межах полів, на лугах, лісових полянах. Збирають
цілі рослини під час цвітіння, а також окремо насіння. Вважається
терпким засобом, що очищає кров і до певної міри болезаспокійливим.
Напар цілих рослин цієї лапчатки (20,0 р. На 1 л. Кип’ятку) приймають по
стакану тричі в день при спазматичних шлункових болях, при
шлунково-кишкових нездужаннях, при хворобах печінки і при замках (не
дивлячись на терпкі її властивості). Такий же напар п’ють і роблять з
нього компреси на область матки при сильних маткових болях і при
хворобливих менструаціях, але в цих випадках вважається ефективнішим
відвар на молоці 1 чайної ложечки насіння гусячої лапчатки на стакан;
кип’ятять 5 хвилин і випивають в 2 прийоми-вранці і увечері. Напар зілля
з гусячої лапчатки в козиному кип’яченому молоці вважається сильним
сечогінним засобом, не дратівливому нирки. Сік з свіжої рослини,
змішаний в рівних частинах з соком із зеленої рослини іржі, приймають по
три столові ложки в день як засіб від жовчного і печінкового каміння.
Свіжим соком рослини промивають рани і роблять з нього примочки на рани.

Зберігання. Траву гусячої лапчатки бережуть в коробках, що вистилають
папером.

ПЕРСТАЧ БІЛИЙ

Перстач білий (п’ятиперстник, п’ятипал) Potentia albа

Багаторiчна трав’яниста рослина з товстим здерев’янiлим кореневищем,
родини розових. Прикореневi листки – пальчастороздiльнi, з довгими
черешками, зверху – темно-зеленi, голi, зiсподу – срiблястоволосистi.
Квiтконоснi стебла тонкi, висхiднi. Квiтки двостатевi, п’ятипелюсткові,
правильнi, зiбранi в рiдкi пiвзонтики; пелюстки бiлi. Цвiте у травнi –
червнi. Плід складається з горiшкоподібних сiм’янок.

Росте у лiсах, чагарниках, на узлiссях Карпат.

Для медичних потреб заготовляють траву або цiлу рослину з корiнням.

Рослина мiстить полiфеноли, мiкроелементи (кобальт, марганець, нiкель,
срiбло, золото, елементарний йод, анiон йодистої кислоти).

У клiнiчних умовах встановлено, що водний настiй рослини є ефективним
засобом для лiкування тиреотоксикозу. Крiм того виявлено позитивний
вплив цiєї рослини при лiкуваннi простудних захворювань, кашлю,
бронхiальної астми, гіпертонічної хвороби, стенокардiї, миготливої
аритмiї i порокiв серця, панкреатиту, жiночих захворювань, виразкової
хвороби шлунка i дванадцятипалої кишки.

Внутрiшньо – настiй (10 г сировини на 200 мл окропу), приймати по 1 ст
ложцi тричі на день пiсля їди.

При стенокардiї, тиреотоксикозi, бронхiальнiй астмi треба взяти 20 г
трави п’ятипалу з кореневищем, залити 400 мл окропу i настоювати 10
годин, процiдити i пити по 50 мл тричі на день до їди. Вживати треба не
щодня: два днi пити, два днi перерва i т.д. Курс лiкування триває 56
днiв. Настоянка – (30 г сухої трави і коріння подрібнити і залити 200 мл
очищеної сливовиці або 30% розчином спирту. Настоювати у темному місці
протягом 4 тижнів. Пити по 30 крапель тричі на день за 15 хв до їди.

Зовнішньо – для швидшого загоювання рани присипають порошком із трави
перстачу бiлого. Можна використати настій трави перстачу білого (1:10
залити окропом настояти 50 хв) використовувати для примочок, промивання
ран, спринцювань.

Ботанічна назва рослини, застосування якої впливає на діяльність
щитоподібної залози, – перстач білий (Potentilla alba). Товсте
здерев’яніле кореневище закінчується пучком листків, що мають довгі
черешки з п’ятьма листочками, звідси народна назва п’ятиперстник або
п’ятипал. Ці листочки зверху темно-зелені, знизу білуваті, опушені.
Квітконоси виходять з пазух прикореневих листків, вони трохи коротші,
ніж листкові черешки. Пелюсток на квітках також п’ять, вони білі.
Діаметр квіток до 2,5 см. На одному квітконосі може бути по 2-4 квітки.
Цвіте в травні – червні.

Росте перстач білий по лісах, чагарниках і узліссях на Поліссі та в
Лісостепу. На відміну від інших перстачів, які вибирають вологі ґрунти,
перстач білий мириться з сухішими місцинами. Довжина ламкого кореневища
до 80 см, воно розташоване неглибоко, горизонтально. Небезпека для
рослини в тому, що лікувальні властивості мають не тільки листочки та
квіти, а й кореневища та корені. Тому деякі довідники радять викопувати
кореневища обережно, щоб в землі не залишати нічого. Можливо, навпаки
слід залишати частину кореневища, якщо воно має життєздатні сплячі
бруньки?! Достеменно відомо, що перстач прямостоячий (калган) має
десятки сплячих бруньок на кореневищі і тому може цілком
“відновлюватися” навіть з маленького шматочка.

Хімічний склад перстачу білого значно відрізняється від інших перстачів.
Тільки п’ятипал містить елементарний йод та аніон йодистої кислоти
(J03)-. Можливо, якраз їхня наявність (присутність) у рослині сприяє
накопиченню в щитоподібній залозі і, як наслідок, розсмоктуванню вузлів.
Перстач білий “збирає” також натрій, кальцій, алюміній, нікель, вісмут,
лантан, молібден, мідь, літій, кобальт, срібло, цинк, залізо і
марганець. Не виключено, що якийсь з цих елементів, або їхня сукупність
“пригнічує” надмірну діяльність вузлів та всієї щитоподібної залози, а
також сприяє розсмоктуванню. Таких видатних “заслуг” деякі довідники та
деякі травознаї не приписують жодній рослині.

У книжці “Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник” (К., 1989,
упорядник і керівник авторського колективу А.П. Лебеда) написано, що
клінічними дослідами встановлено високу ефективність водного настою
перстачу білого для лікування тиреотоксикозу. Подано такий рецепт: 10 г
сировини на 200 мл окропу. Приймають протягом місяця від однієї столової
ложки до третини склянки 2-3 рази на день. Індивідуальну дозу визначає
лікар залежно від стадії хвороби та стану серця хворого.

У книжці “Фітотерапія” Є.С Товстуха радить застосовувати препарати
перстачу білого разом з квітками глоду колючого, травою собачої кропиви
серцевої, меліси лікарської та материнки звичайної у співвідношенні
3:2:3:2:2. Три столові ложки такої суміші заливають двома склянками
окропу, кип’ятять на малому вогні 5 хв і настоюють 4 години. Першої доби
п’ють по 1 столовій і ложці 5 разів, другої доби по 2 столові ложки 5
разів, третьої – по 3 g столові ложки 5 разів, четвертої – і по 4
столові ложки 4 рази. Потім роблять перерву на 3 доби і знову І
продовжують лікування. Проводять j 3-4 і більше курсів лікування. Зникає
пришвидшене серцебиття, зменшується набряк щитоподібної і залози,
поліпшується сон і самопочуття хворого, відновлюється працездатність.

Крім цього рецепта далі в книж ці поданий ще один, в якому перстач білий
застосовують разом з 8 травою люцерни серпоподібної, зернами вівса
посівного, плодами глоду колючого, коренями і кореневищами синюхи
блакитної та плодами шипшини коричної у співвідношенні 2:4:4:2:2:2. Дві
столові ложки суміші заливають однією склянкою g води, кип’ятять 10
хвилин, настоюють 4 години. П’ють по 50 мл тричі на добу за ЗО хвилин до
їди.

Справедливо зауважує І.М. Hoсаль у книжці “Від рослини до людини” (К,
1992, 1995), що варто провести серйозний конкурс для визначення кращого
способу вживання п’ятипалу в лікуванні хвороб щитоподібної залози.

ПЕРСТАЧ СРІБЛЯСТИЙ

Перстач сріблястий, розтопир; лапчатка серебристая Potentilla argentea —
багаторічна кореневищна трав’яниста з густим повстистим опушенням
рослина родини розових. Стебло прямостояче, тонке, 10— 30 см заввишки.
Листки пальчасто-п’ятироздільні (верхні — трійчасті), зверху голі чи
розсіяноволосисті, яскраво-зелені, з полиском, зісподу —
білуватоповстисті; прикореневі листки — на довгих черешках, у період
цвітіння рослини вони в’януть і відмирають; стеблові — численні,
короткочерешкові, малозубчасті, з неоднаковими, по краю загорнутими
зубцями; верхні — сидячі. Квітки правильні, двостатеві, 9— 12 мм у
діаметрі, світло-жовті, в розчепіреному волотисто-щитковидному суцвітті;
чашолистків і пелюсток по 5. Плід складається горішковидних сім’янок;
зав’язь і сім’янки голі. Цвіте, у червні — липні.

Поширення. Перстач сріблястий росте по всій території України, крім
крайнього Степу, на лісових галявинах, уздовж просік, на луках і лісових
пасовищах.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують
траву перстачу. Збирають її під час цвітіння рослини, зрізуючи стебла
без грубих прикореневих частин, і сушать під укриттям на вільному
повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях, розстеливши тонким шаром
на папері чи тканині. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні,
яке треба провітрювати. Строк придатності — 3 роки.

Хімічний склад. Трава перстачу містить значну кількість дубильних
речовин та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і використання. Перстач сріблястий має добре
виражені в’яжучі, кровоспинні, протизапальні та бактерицидні
властивості. Зважаючи на це, настій трави перстачу дають пити при
анацидному гастриті, проносі, дизентерії, геморої й гематурії, при
простудних захворюваннях, ревматизмі й міозиті та як протиглисний засіб.
Трава перстачу входить до складу мікстури Здренко, яку використовують як
симптоматичний засіб при папіломатозі сечового міхура й анацидних
гастритах. Використовують перстач і для місцевого лікування: для
полоскання ротової порожнини і горла при запаленнях слизової оболонки,
кровоточенні ясен і при ангіні та для компресів при запаленні повік.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл. окропу,
настояти у термосі 2 години, процідити) по чверті склянки 4 рази на день
за ЗО хвилин до їди.

ЗОВНІШНЬО — використовують настій трави (готують, як у попередньому
прописі) для полоскання і компресів.

Список використаної літератури

В.М. Ковальов; О.І. Павлій; Т.І. Ісакова “Фармакогнозія з основами
біохімії”, стор. 108.

В.М. Ковальов “Практикум по фармакогнозії”

І.А. Бобкова, Л.В. Варлахова, М.М. Маньковська “Фармакогнозія”, стр.
302-303.

“Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав,
использование. – Л.: Наука, 1985 – 357 стор.

– Л.: Наука, 1984 – 460 стор.

– Л.: Наука, 1990 – 328 стор.

– Л.: Наука, 1987 – 326 стор.

Атлас ареагов и ресурсов ЛР СССР – М. 1983 – 340 стор.

Государственный реестр ЛС.-М., 2000-2004 р.

Машковський М.М. “Лекарственные стредства (в 2т.) т.1. 14-е изд.,
перераб., испр. и доп. – М.: Новая волна, 2001 – 540 стор.

Флора СССР.-М.-Л.: АН СССР, 1936. – Т.10 – стор. 218-219

М.А. Носаль, І.М. Носаль “Лікарські рослини і способи їх застосування в
народі”. Видавництво “Здоров’я”, Київ – 1965, – стор. 99-102.

М.Л. Кузнецова “Руководство к практическим занятиям по фармакогнозии”.

Фармацевтичні журнали Рік № стор.

1. Фармація 2005 4 14-16

2. Фітотерапія 2000 2 30-33

3. АМНУ 2005 2 223-237

4. Будьмо здорові 2004 12 27-28

5. Український хіміотерапевтичний журнал 2001 4 29

6. Хіміо – фармацевтичний журнал 2001 6 40-47

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020