UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМіжнародний кримінальний суд: структура та компетенція (дипломна робота)
Автор
РозділМіжнародні відносини, ЗЕД, міжнародна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось21757
Скачало523
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Тобто таке співробітництво тісно пов'язане із здійсненням

міжнародного кримінального процесу.

 

Статутом передбачено ще один вид співпраці, який на перший погляд не

пов'язаний з процесом, проте прямо залежить від його ефективності та

завершеності. Йдеться про допомогу держав під час виконання покарання.

 

Покарання, а ним може бути лише позбавлення волі, відбувається у

державі, обраній Судом із переліку держав, що виявили готовність

прийняти засуджених. Створений для притягнення винних у вчиненні

міжнародних злочинів до відповідальності, Суд лише займається

«оформленням» засудження, залишаючи його виконання національним

пленітенціарним органам.

 

Суд обирає національну пленітенціарну систему тих держав, що згодились

прийняти засуджену особу. При виборі він обов'язково враховує певні

обставини. Так, Суд бере до уваги принцип, згідно з яким

держави-учасниці розподіляють відповідальність за виконання покарання у

вигляді позбавлення волі відповідно до принципів справедливого

розподілу.

 

Суд також враховує застосування у такій державі визнаних міжнародних

стандартів поводження із засудженими. Такі Мінімальні стандартні правила

поводження із засудженими були прийняті на першому Конгресі ООН з

попередження злочинності і поводження із злочинцями, що відбувся у

1955 р. у Женеві [38, с.89].

 

Основним і найважливішим елементом співробітництва все ж є процес

передачі осіб, підозрюваних у скоєнні міжнародних злочинів до МКС. Такий

процес відбуватиметься в рамках Статуту і саме від його забезпечення

певною мірою залежатиме ефективність цього судового органу.

 

Як зазначається у ст. 102 Статуту “передача” означає доставку особи

державою до Суду [1]. Дотепер стосовно цього визначення існує певна

дискусія. Суть її полягає у тому, що деякі держави не бажають розрізняти

терміни “передача” та “видача”, свідомо їх ототожнюючи та посилаючись на

те, що за їх внутрішнім законодавством видача власних громадян

заборонена.

 

Як відомо, видача або екстрадиція – це врегульований міжнародно-правовим

актом процес передачі злочинця згідно з нормами міжнародного права

однією державою іншій задля застосування до нього кримінального

покарання. Європейська конвенція про екстрадицію від 1957 р., яка діє в

рамках Ради Європи, називає екстрадицією “взаємну видачу усіх осіб,

притягнених до відповідальності за здійснення злочину або розшукуваних

для виконання вироку чи відповідних заходів, а також засуджених

відповідними органами держави-позивача”. Міжнародно-правові акти містять

спеціальні застереження щодо видачі злочинців. По-перше, вчинені злочини

повинні бути екстрадиційними, тобто бути передбачені у договорі про

екстрадицію. По-друге, повинен застосовуватись принцип так званої

“подвійної злочинності”, в силу якого особа підлягає видачі лише у

випадку, коли вчинене нею діяння кваліфікується як злочин за

законодавством обох держав, стосовно яких відбувається видача.

 

Звісно, проблема видачі злочинців ускладнюється тим, що у даному випадку

вона стосується суверенітету держави. Адже при здійсненні процедури

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] 41 [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ