UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтратегічне планування (реферат)
Автор
РозділМенеджмент, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15852
Скачало872
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

тегічним плануванням безпосередньо повинні займатись менеджери,

а не фахівці відділів планування. Однак це не означає, що фахівці з

планування не повинні займатись розробкою стратегічних планів. Їх

завдання полягає в полегшенні процесу планування менеджерами. Вони

повинні забезпечувати мотиви, інформацію, знання, необхідні для

проведення стратегічного планування.

 

У практичній діяльності цей принцип організовується через схему так

званого партисипативного планування. Вона значною мірою, ідеалізована,

оскільки її практична реалізації утруднена. Цю схему можна віднести до

організації будь-якого розміру і любої структури. Приклад такої схеми

для трирівневої організації (фірма - служба - відділ) представлена на

рис.9.1.

 

Прямокутник означає підрозділ, що виконує певний вид діяльності на

своєму рівні. Маленький кружечок нагорі – це керівник підрозділу. Всі

співробітники підрозділу мають можливість брати участь у розробці

стратегічного плану. Кола означають планові ради. Кожен керівник

підрозділу підпорядкований відповідній раді. В кожній раді представлено

три рівні. Всі керівники крім вищого і нижчих рівнів, є членами рад на

трьох рівнях: ближчого зверху, власного і ближчого знизу.

 

9-121. Реактивізм. Тих, хто дотримується цієї орієнтації, не

задовольняють ані існуючий стан, ані використовувані методи Вони

намагаються повернутись до попереднього стану. Підхоплені потоком змін,

реактивісти намагаються пливти проти течії. Дії цих менеджерів можна

внести до початкової стадії зародження практики управління. Підхід до

розв'язання проблем відповідає методології "століття машин". А саме,

коли кожну проблему породжує якась подія Слід вияснити, що це за подія і

які її причини. А знайшовши причину, слід її стримати чи усунути, і тоді

проблема зникне. Реактивне управління базується на історії і досвіді і,

як правило, опирається на авторитарну ієрархію.

 

Реактивні організації управляються згори-донизу, а планування них

здійснюється знизу-догори. Плани розробляються низовими підрозділами і

передаються нагору для узагальнення, агрегації і прийняття.

 

Цей процес відбувається згідно з рівнями ієрархії і носить ітераційний

характер. Менеджер найнижчої ланки розпочинає планування з того, що

розробляє проект пошуку і усунення проблем. Насамперед виробляються

оцінки витрат і результатів для кожного проекту і встановлюються

пріоритети. Після того відбирається комплект проектів, в яких

передбачаються більші витрати ресурсів, ніж цей менеджер сподівається

отримати. Відібраний комплект передається безпосередньому керівникові.

Той редактує і корегує отримані плани з врахуванням додаткових ресурсів

на "непередбачені обставини" і відсилає результуючий план на слідуючий

рівень. Так продовжується доти, поки плани не досягнуть найвищого рівня,

де відбувається кінцевий вибір і завершується аналітичний процес

планування.

 

Реактивне планування розглядає проблеми окремо, без врахування

взаємозв'язаності і тому пропускає суттєві властивості цілого. Крім

того, воно грунтується на неправильному тезисі, тобто, коли позбутись

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] 16 [17] [18] [19] [20] [21]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ