.

Поняття та порядок провадження у справах про порушення митних правил. Порушення митних правил. Провадження у справі. Оскарження постанов у справах про

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
557 11563
Скачать документ

Контрольна робота з митної справи

Поняття та порядок провадження у справах про порушення митних правил.
Порушення митних правил. Провадження у справі. Оскарження постанов у
справах про порушення митних правил. Внесення на постанови подання
прокурора

План

1.Поняття та порядок провадження у справах про порушення митних
правил.

2.Порушення митних правил. Провадження у справі.

3.Оскарження постанов у справах про порушення митних правил.
Внесення на постанови подання прокурора.

Поняття та порядок провадження у справах про порушення митних правил.

Встановлення обставин учинення порушення митного законодавства
проводиться у процесі провадження. Завданнями провадження у справах про
порушення митних правил є:

— виявлення та припинення правопорушень;

— своєчасне, всебічне повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної
справи;

— її вирішення відповідно до чинного законодавства;

— забезпечення виконання постанов у справах про порушення митних правил;

— виявлення причин та умов, які сприяли скоєнню митних правопорушень;

— вжиття заходів щодо їх усунення;

— запобігання правопорушенням та зміцнення правопорядку та законності;

— попередження порушення митних правил.

Таким чином, провадження у справах про порушення митних правил являє
собою низку послідовно пов’язаних між собою процесуальних дій посадових
осіб митних органів України, виконання яких ґрунтується на таких
головних принципах.

По-перше, розгляд справи про митні правопорушення здійснюється на
засадах рівності перед законом і митним органом (посадовою особою), який
розглядає справу, всіх громадян незалежно від походження, соціального і
майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови,
ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших
обставин.

По-друге, справа про митне правопорушення розглядається відкрито. Це дає
право піддавати розголошенню хід і результати розгляду справи, зміст
рішення, ухваленого щодо неї. Законодавство навіть дозволяє розглядати
справи про митні правопорушення безпосередньо в трудових колективах, за
місцем навчання або проживання порушника. Це можна робити з метою
підвищення виховної і запобіжної ролі провадження у таких справах. Але
це буває дуже рідко.

По-третє, здійснюється прокурорський нагляд за виконанням законів при
провадженні у справах про митні правопорушення. Це є надійною гарантією
законності, можливості контролювати дії службових осіб митних органів, а
також запобігання незаконним діям з їх боку.

По-четверте, проводиться збирання та оцінка доказів щодо порушень митних
правил.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил визначається
МК України, а також законодавством України про адміністративні
правопорушення — у частині, не врегульованій МК України. По суті це
процесуальні дії, на які варто звернути увагу більш детально.

Порушення митних правил. Провадження в справі

Порушення митних правил – явище досить поширене. За їхнє вчинення чинне
законодавство передбачає такі види адміністративних стягнень:

попередження;

штраф;

конфіскація предметів, що є знаряддям для вчинення порушення митних
правил;

конфіскація предметів, що є безпосередніми об’єктами порушення митних
правил.

Адміністративні стягнення у вигляді попередження або штрафу за порушення
митних правил може бути накладено не пізніше двох місяців з дня вчинення
порушення митних правил, а при триваючому порушенні митних правил – не
пізніше двох місяців з дня його виявлення.

Правоохоронні органи закривають кримінальну справу та передають
матеріали на розгляд митниці, якщо в діях особи наявні ознаки порушення
митних правил. Адміністративне стягнення у вигляді попередження або
штрафу за порушення митних правил може бути накладено не пізніше місяця
з дня прийняття рішення про припинення кримінальної справи.

Зазначене правило не поширюється на випадки конфіскації предметів.
Предмети, які є безпосередніми об’єктами порушення митних правил, і
предмети із спеціально виготовленими тайниками, що використовувалися для
переміщення через митний кордон України з приховуванням таких предметів,
конфіскуються незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних
правил.

Якщо неможливо конфіскувати предмети, які є безпосередніми об’єктами
порушення митних правил, з порушника стягується їхню вартість.

Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється
службовими особами митних органів України.

Приводами для заведення адміністративних справ та проведення митних
розслідувань можуть бути:

безпосереднє виявлення службовими особами митних органів порушень митних
правил;

повідомлення засобами масової інформації про факти митних правопорушень
підприємствами, установами, службовими особами та громадянами;

матеріали, які надійшли з інших правоохоронних органів;

повідомлення та матеріали іноземних митних та правоохоронних служб.

Моментом заведення справи та початку митного розслідування вважається
складання протоколу про порушення митних правил.

ПРОТОКОЛ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

Протокол про порушення митних правил складає службова особа митного
органу України, яка це порушення виявила. Форма протоколу встановлюється
Державною митною службою України (далі – ДМС України). У випадках
виявлення порушень митних правил при огляді міжнародних поштових
відправлень протокол складається в трьох примірниках. Перший примірник
залишається в справах митного органу, другий – підлягає відправленню
відправнику міжнародного поштового відправлення з повідомленням про
вручення, а третій – видається представнику підприємства зв’язку для
вручення одержувачу, що має підтверджуватися його підписом. Після
відправлення другого примірника протоколу відправнику в першому та
третьому примірниках про це робляться відповідні позначки. Протокол
вважається врученим, навіть якщо адресат не перебуває у вказаному ним
місці або це місце він вказав невірно.

В інших випадках протокол складається у двох примірниках, перший з яких
залишається в справах митного органу, другий вручається правопорушнику.
Якщо власник предметів не встановлений, копія протоколу може бути
вручена іншим зацікавленим особам (капітану корабля, начальнику поїзду
тощо), представнику підприємства або декларанту. Допускається складання
протоколу довільної форми. В разі необхідності заповнюється додаток до
протоколу, який є його невід’ємною частиною. Про заповнення додатку
обов’язково робиться позначка в самому протоколі.

У кожному протоколі мають зазначатися такі відомості:

дата й місце його складання;

посада, прізвище, ім’я та по батькові службової особи, що склала
протокол;

необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка вчинила порушення
митних правил, якщо її встановлено;

місце, час вчинення та суть порушення митних правил;

стаття Митного Кодексу України, що передбачає відповідальність за таке
порушення митних правил;

прізвища та адреси свідків, якщо вони є;

пояснення особи, яка вчинила порушення митних правил, відомості про
вилучені предмети та документи;

інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписує службова особа, яка його склала, а також особа, яка
вчинила порушення митних правил (якщо її встановлено). За наявності
свідків протокол можуть підписати й ці особи.

Якщо особа, яка вчинила порушення митних правил, відмовляється від
підписання протоколу, в протоколі робиться відповідний запис.
Правопорушник має право подати пояснення та зауваження щодо змісту
протоколу, а також пояснити мотиви своєї відмови від його підписання.
Пояснення, зауваження, а також мотиви відмови від підписання протоколу,
власноручно складені особою, додаються до протоколу.

При складанні протоколу особі, яка вчинила порушення митних правил,
мають бути роз’яснені її права (про що робиться позначка в протоколі).

Згідно з чинним законодавством особа, яка притягається до
адміністративної відповідальності, має право: ознайомлюватися з
матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти
клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою,
виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача;
оскаржувати постанову у справі.

Службова особа митного органу вилучає:

предмети, що є безпосередніми об’єктами порушення митних правил;

предмети із спеціально виготовленими тайниками, що використовувалися для
переміщення через митний кордон України з приховуванням таких предметів;

документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил.

Вилучення може бути проведено як під час складання протоколу про
порушення митних правил, так і в інший час. В останньому випадку воно
оформлюється окремим протоколом вилучення. Він складається в двох
примірниках, при цьому другий вручається під розпис особі, в якої було
проведено вилучення.

Зауважимо, якщо митні правила порушила особа, яка не має в Україні
постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення речей,
валюти та цінностей у розмірах, необхідних для забезпечення стягнення
штрафу, або вартості предметів, які можуть бути конфісковані.

Вилучені предмети й документи мають бути перелічені в протоколі про
порушення митних правил або в описі, що додається до нього, з точним
зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих предметів і
документів, а також їхньої вартості.

Митний орган України проводить оцінку вилучених предметів на підставі
роздрібних цін, що діють в Україні, а за відсутності таких цін – на
підставі висновків експертів.

Перерахування вилученої іноземної валюти у валюту України провадиться за
встановленим на день виявлення порушення митних правил курсом
Національного банку України, що застосовується для розрахунків за
зовнішньоекономічними операціями.

Якщо при складанні протоколу неможливо встановити реальну вартість
затриманих предметів, напроти найменування таких предметів у графі
“вартість” робиться запис: “оцінка проводитиметься додатково”.

Протокол, а також вилучені предмети й документи доставляються у митний
орган України, службова особа якого веде провадження в справі про
порушення митних правил.

Іноді під час провадження у справі може виникнути потреба щось з’ясувати
в іншому населеному пункті, іншому регіоні, ніж той, де розташований
митний орган. У такому випадку службова особа митниці, в провадженні
якої знаходиться справа про порушення митних правил, або начальник
митниці чи його заступник мають право доручити провадження окремих дій
службовій особі іншого митного органу України. Тому не слід дивуватися,
якщо представника підприємства, яке розташоване, наприклад, в Ужгороді
запросять до Карпатської регіональної митниці для опитування про
обставини відправлення за кордон вантажу, затриманого Луганською
митницею.

ОПИТУВАННЯ

Опитування є найбільш поширеною дією під час митного розслідування.

Службова особа митного органу України, в провадженні якої знаходиться
справа про порушення митних правил, а також службова особа, яка
розглядає таку справу, мають право провадити опитування будь-яких осіб
по суті справи. Тобто як свідок може бути викликана кожна особа, про яку
є дані, що їй відомі будь-які обставини, що мають бути встановлені по
даній справі.

Опитувані особи мають повідомити все, що їм відомо про обставини, які
стосуються справи про порушення митних правил.

Однак слід пам’ятати, що згідно з вимогами ст. 63 Конституції України
особа не несе відповідальності за відмову давати пояснення щодо себе,
членів своєї родини чи близьких родичів. Про опитування осіб складається
протокол за встановленою ДМС України формою.

Опитування розпочинається з засвідчення особи очевидця (свідка) й
роз’яснення йому його прав та обов’язків, з’ясування відношення особи,
що опитується, до переміщуваних через митний кордон товарів і предметів
та інших обставин справи. Опитування по суті справи починається з
пропозиції повідомити все, що відомо особі про обставини справи. Після
такого повідомлення службова особа митного органу може ставити
запитання. Свідчення опитуваного записуються від першої особи і, по
можливості, дослівно. При необхідності записують поставлені запитання.
Після надання пояснень, на прохання свідка, йому має бути надана
можливість написати свої свідчення власноручно. Після закінчення
опитування протокол пред’являють опитуваній особі для прочитання, або на
її прохання зачитують уголос. Особа, яку опитували, має право вимагати
доповнення протоколу та внесення в нього поправок. Після того, як
протокол прочитано, в ньому робиться запис про те, що всі свідчення
записані вірно. Якщо протокол написано на кількох аркушах, то опитувана
особа та інші присутні підписують кожен аркуш окремо.

Якщо особа, яку опитують, не володіє українською мовою, до справи
залучають перекладача. Такими, що не володіють мовою, вважаються особи,
які не розуміють або погано розуміють розмовну мову, не можуть вільно
розмовляти або читати даною мовою, мають труднощі в розумінні тих чи
інших термінів. У протоколі мають бути наведені дані про перекладача,
міститися вказівка про роз’яснення перекладачеві його обов’язків, а
особі, що опитується – її права на відвід перекладача. Перекладач
підписує кожен аркуш протоколу й протокол у цілому. Особа, яку опитують,
своїм підписом в кінці протоколу підтверджує, що зроблений усно переклад
протоколу відповідає її свідченням. Якщо протокол опитування було
перекладено на іншу мову письмово, то переклад в цілому та кожен його
аркуш окремо мають підписати перекладач та особа, яку опитували. Такі ж
вимоги мають виконуватися й при проведенні будь-яких інших дій із
залученням перекладача під час провадження в справі.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАТРИМАННЯ

Адміністративне затримання проводиться з метою припинення порушення
митних правил, складання протоколу про таке порушення (при неможливості
його складення на місці), забезпечення вчасного й правильного розгляду
справи та виконання постанови по ній. У виняткових випадках допускається
адміністративне затримання особи, яка вчинила порушення митних правил,
на строк до трьох годин.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила порушення митних правил,
провадиться службовими особами митних органів України за рішенням
начальника митного органу України чи особи, яка його заміщує.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення
особи, яка вчинила порушення митних правил, до службового приміщення
митного органу України чи іншого приміщення, де виконання необхідних дій
виявиться можливим, а особи, яка була в стані сп’яніння, – з часу її
витвереження. Щодо особи, яка знаходиться у вказаному приміщенні в
зв’язку із здійсненням митного контролю, строк адміністративного
затримання обчислюється з моменту закінчення такого контролю.

Про адміністративне затримання складається протокол за формою, що
встановлюється Державною митною службою України. Протокол затверджує
начальник митного органу або особа, яка його заміщує.

В протоколі вказуються:

дата й місце складання;

дані про службову особу, яка склала протокол;

дані про особу затриманого;

підстави й мотиви затримання;

пояснення порушника та його зауваження з приводу оформлення протоколу
(якщо вони є);

наявність ручної поклажі.

Затриманому мають бути роз’яснені його права й обов’язки.

ВИТРЕБУВАННЯ ДОКУМЕНТІВ ТА МИТНЕ ОБСТЕЖЕННЯ

Службова особа митного органу України, у провадженні якої знаходиться
справа про порушення митних правил, може витребувати документи,
необхідні для розгляду справи.

Особа, якій адресовано вимогу про подання документів, зобов’язана не
пізніш як у п’ятиденний строк надіслати їх службовій особі митного
органу України, яка вимагає подачі документів.

Не завжди існує можливість вилучення предметів порушень митних правил
безпосередньо при заведенні справи. Іноді точні відомості про їхнє
місцезнаходження з’являються пізніше, під час провадження. Якщо
з’явилися достатні підстави вважати, що на території або в приміщеннях
підприємств, або у транспортних засобах, що їм належать, знаходяться
предмети, що є безпосередніми об’єктами порушення митних правил, або
предмети із спеціально виготовленими тайниками, які використовувалися
для переміщення через митний кордон України з приховуванням таких
предметів, а також документи, необхідні для розгляду справи про
порушення митних правил, службові особи митниці можуть провести митне
обстеження таких територій, приміщень або транспортних засобів.

Митне обстеження проводиться в присутності службових осіб підприємств.

Службові особи митних органів України мають право запросити до участі в
митному обстеженні спеціалістів.

Про проведення митного обстеження складається протокол. За своїм змістом
ця дія дуже схожа на огляд, який часто проводять працівники
правоохоронних органів. У протоколі вказують місце й дату проведення
обстеження; час його початку та закінчення; перелік усіх осіб, які брали
участь у процесуальній дії; зміст обстеження та виявлені під час його
проведення суттєві для справи обставини. Якщо під час проведення
обстеження застосовувались фотографування, кіно- та відеозйомка,
звукозапис, то в протоколі мають бути вказані технічні засоби, які було
застосовано, умови й порядок їхнього застосування та отримані
результати. В протоколі митного обстеження зазначається, що його
учасники були попереджені про застосування технічних засобів.

Всі учасники обстеження мають право робити зауваження, які підлягають
внесенню до протоколу. Протокол підписують всі особи, які брали участь у
митному обстеженні. До протоколу додаються фотографічні знімки,
кіноплівки або відеокасети, діапозитиви, фонограми, плани, схеми, які
були зроблені під час проведення обстеження; пломби та печатки, якщо
вони були зняті з об’єктів, що підлягали обстеженню. Якщо під час
обстеження були виявлені предмети, що є безпосередніми об’єктами
порушення, а також документи, необхідні для розгляду справи, вони
вилучаються, про що в протоколі також робиться відповідний запис.

Зазначимо, що під час проведення митного обстеження службова особа
митного органу має право провести взяття проб і зразків товарів, що
обстежуються, про що в протоколі обстеження робиться відповідний запис,
а про взяття проб і зразків складається окремий протокол.

За рішенням службової особи митного органу України, в провадженні якої
знаходиться справа про порушення митних правил, особі, яка вчинила це
порушення, а також свідку можуть бути пред’явлені предмети й документи
для впізнання. Це робиться з метою встановлення тотожності об’єктів, які
виявлені при митному огляді, обстеженні, особистому огляді, вилученні
тощо.

Особу, яка бере участь у впізнанні, спочатку опитують про обставини, за
яких вона бачила предмети й документи, зазначені в частині першій цієї
статті, а також про ознаки, за якими вона може провести впізнання.

Предмети й документи пред’являються в групі однорідних предметів та
документів.

Пред’явлення для впізнання проводиться в присутності понятих.

Про пред’явлення предметів і документів для впізнання складається
протокол за формою, що встановлюється Державною митною службою України.

ЕКСПЕРТИЗА

При провадженні в справі про порушення митних правил може виникнути
потреба в спеціальних знаннях. У такому випадку призначається
експертиза. Вона проводиться з метою з’ясування найменування товарів і
предметів, складу елементів, що до нього входять; способу та умов
їхнього виготовлення; відповідності конкретного товару чи предмету
певним стандартам; з’ясування вартості; оцінки художньої, історичної,
культурної цінності предметів , а також ряду інших питань.

Рішення про призначення експертизи, прийняте службовою особою митного
органу України, в провадженні якої знаходиться справа про порушення
митних правил, є обов’язковим для експерта, якому цим рішенням доручено
експертизу, або службової особи підприємства, якій надіслано рішення про
призначення експерта. При цьому службова особа митного органу
зобов’язана на вимогу експерта ознайомити його з матеріалами справи, що
мають відношення до предмета експертизи, поставити особі, яка
притягується до відповідальності, а також свідку питання, які стосуються
предмета експертизи.

ПЕРЕВІРКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Начальник митного органу України, службова особа якого здійснює
провадження в справі про порушення митних правил, вчинене підприємством,
або його заступник мають право відповідною постановою призначити
перевірку діяльності підприємства, пов’язаної з порушенням митних
правил.

Така перевірка може бути доручена службовій особі, в провадженні якої
знаходиться справа, а в необхідних випадках, в залежності від обсягу й
складності перевірки – групі осіб, до складу якої можуть залучатися
спеціалісти, які не працюють в митній службі. Термін проведення
перевірки встановлюється в залежності від терміну, необхідного для
закінчення провадження в справі. Під час проведення перевірки
перевіряючі мають виявити не лише факт правопорушення, а і його
наслідки. До останніх, серед іншого, відносяться матеріальні збитки,
розмір цих збитків, особа, яка спричинила або винна в їхньому
спричиненні.

Підприємство сповіщається про результати перевірки протягом трьох днів з
дня її завершення.

Досить часто під час таких перевірок на підприємствах виявляються
причини й умови, що сприяли вчиненню порушення. В разі їхнього виявлення
службова особа митного органу України, яка розглядає справу про
порушення митних правил, вносить відповідним підприємствам пропозиції
про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Підприємства зобов’язані протягом місяця з дня надходження пропозицій
сповістити службову особу митного органу України, яка внесла ці
пропозиції, про вжиті заходи.

ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Матеріали в справі про порушення митних правил може бути розголошено до
її розгляду лише з дозволу службової особи митного органу України, в
провадженні якої знаходиться ця справа, або начальника цього органу чи
його заступника.

Зауважимо, що справи про порушення митних правил розглядаються: від
імені ДМС України – вповноваженою службовою особою цієї служби; від
імені митниць України – начальниками митниць чи їхніми заступниками.

Службова особа митного органу України, в провадженні якої знаходиться
справа про порушення митних правил, по закінченні підготовки справи до
розгляду передає матеріали начальнику цього органу чи його заступнику, а
службова особа ДМС України – вповноваженій особі цієї служби.

Справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням
митного органу України, службова особа якого здійснювала провадження в
справі. Відповідно до вимог чинного законодавства України справа має
бути розглянута протягом 15 днів з дня одержання вищезазначеною
службовою особою матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може
застосовуватися виключно за рішенням суду. Тому з моменту прийняття
Верховною Радою України Конституції України всі справи про митні
правопорушення, які передбачають застосування конфіскації, має
розглядати в повному обсязі суд за місцем знаходження митниці.

Якщо в діях правопорушника є склади декількох митних правопорушень, за
одне з яких передбачено конфіскацію його предметів, суд розглядає справу
щодо всіх вчинених правопорушень.

Процедури розгляду справи в митниці та в суді достатньо схожі.

Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи,
яка притягається до адміністративної відповідальності.

Трапляються випадки, коли особа, яка притягається до адміністративної
відповідальності, відсутня. В такому випадку справа може бути розглянута
лише за таких умов:

наявність даних про своєчасне повідомлення особи-порушника про місце й
час розгляду справи, та відсутності клопотання про відкладення розгляду
справи;

наявність даних про те, що на час розгляду справи особа знаходиться поза
межами України;

особу, яка вчинила порушення митних правил, не встановлено;

порушення митних правил вчинено під час пересилання предметів у
міжнародних поштових відправленнях.

Розгляд справи починається з представлення службової особи, яка
розглядає справу. Потім остання оголошує, яка справа підлягає розгляду,
хто притягується до відповідальності. Особам, які беруть участь у
розгляді справи, роз’яснюються їхні права та обов’язки. Після цього
оголошується протокол про порушення митних правил. Під час розгляду
справи заслуховуються особи, досліджуються докази й розглядаються
клопотання.

Особа, що розглядає справу, має з’ясувати: чи було вчинене порушення
митних правил; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона
адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом’якшують і
обтяжують відповідальність; чи заподіяно матеріальні збитки; інші
обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За результатами розгляду справи про порушення митних правил службова
особа митного органу України чи суддя приймає одне з таких рішень:

про накладення адміністративного стягнення;

про припинення провадження в справі;

про порушення кримінальної справи й початок дізнання в справі про
контрабанду.

Особа, щодо якої винесено постанову митного органу України про
накладення адміністративного стягнення, може оскаржити її протягом
десяти днів з дня винесення постанови.

На постанову митниці України про накладення адміністративного стягнення
скаргу може бути подано до ДМС України або до місцевого суду за місцем
знаходженням митниці, що винесла постанову. Протягом десяти днів з дня
прийняття ДМС України рішення скаргу на це рішення може бути подано до
місцевого суду за місцезнаходженням ДМС України. Рішення суду є
остаточним.

На постанову ДМС України про накладення адміністративного стягнення до
місцевого суду за місцезнаходженням ДМС України може бути подано скаргу.
Рішення суду при цьому є остаточним.

Якщо зазначені в даній статті строки з поважних причин були пропущені,
вони можуть бути поновлені відповідно ДМС України або судом за заявою
особи, щодо якої винесено постанову.

Скарга на постанову про накладення адміністративного стягнення
розглядається протягом місяця з дня її надходження до ДМС України, а
така, що не потребує додаткового вивчення й перевірки, – негайно, але не
пізніше п’ятнадцяти днів з дня її надходження. Строки розгляду скарги
можуть бути, як виняток, продовжені Головою ДМС України або особою, яка
його заміщує, але не більш як на один місяць з повідомленням про це
особи, яка подала скаргу.

Протест прокурора підлягає розгляду протягом десяти днів з дня його
надходження до ДМС України. Про наслідки розгляду протесту
повідомляється прокурору.

ae

e

e

i

i

?

o

o

oe

o

u

ue

ue

th

?&?

j

¦

?&?

??D?є справу; змінює міру стягнення в межах, передбачених Митним
кодексом України, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Порядок перегляду рішень суддів з адміністративних справ про порушення
митних правил передбачено цивільно-процесуальним законодавством.

Якщо вчинене порушення митних правил є незначним, службова особа митного
органу України, яка розглядає справу, може звільнити порушника від
адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням.

У деяких випадках провадження в справі про порушення митних правил не
може бути порушене, а заведена справа підлягає закриттю. Це має місце у
випадку:

відсутності події та складу порушення митних правил;

недосягненні особою на момент вчинення порушення шістнадцятирічного
віку;

неосудності особи, яка вчинила порушення;

вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної
оборони;

видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного
стягнення;

скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність;

спливу на момент розгляду справи строків накладення адміністративних
стягнень у вигляді попередження чи штрафу;

наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, постанови про накладення
адміністративного стягнення або не скасованої постанови про закриття
адміністративної справи, а також порушення по даному факту кримінальної
справи;

смерть особи, щодо якої було розпочате провадження в справі.

Такою є процедура провадження й розгляду справ про порушення митних
правил за Митним кодексом України 1991 р.

СПЕЦИФІКА ПРОВАДЖЕННЯ ЗА НОВИМ МИТНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ

Які ж зміни відбулися в нормах, що регламентують порядок провадження в
справах про порушення митних правил та притягнення винних до
адміністративної відповідальності за Митним кодексом України 2002 р.?

Зокрема, новий кодекс не передбачає відповідальність юридичних осіб.
Суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути лише
громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли
16-річного віку, а також посадові особи підприємств.

Більш чітко окреслено коло осіб, уповноважених складати протоколи про
порушення митних правил. Ними можуть бути:

посадові особи, які згідно із штатним розписом митного органу
вповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення й пропуск
через митний кордон України товарів і транспортних засобів і які
безпосередньо виявили порушення митних правил;

посадові особи підрозділу з організації боротьби з контрабандою та
порушеннями митних правил спеціально вповноваженого центрального органу
виконавчої влади в галузі митної справи, підрозділів з боротьби з
контрабандою та порушеннями митних правил регіональних митниць і
митниць, які згідно з посадовими обов’язками мають таке право;

інші посадові особи, вповноважені керівником спеціально вповноваженого
центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або
керівником регіональної митниці.

Слід звернути увагу на новий термін – “спеціально вповноважений
центральний орган виконавчої влади”. На даний час ним є центральний
апарат Державної митної служби України, але законодавець заклав до
тексту саме таку конструкцію для того, щоб не довелося змінювати закон в
разі можливої реформи органів виконавчої влади.

Практично не змінилися приводи для порушення адміністративних справ,
вимоги до складання протоколу про порушення митних правил. Зазнають
косметичних змін форми протоколів (нові номери статей кодексу, на які
робитиметься посилання тощо).

Права осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності, не
змінилися.

ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ

Однак новий закон розширив повноваження працівників митних органів щодо
примусових дій по відношенню до осіб, які перешкоджають митникам
виконувати їхні обов’язки. Зокрема введено спеціальні норми, що
регламентують застосування посадовими особами митної служби фізичної
сили, спеціальних засобів та зброї.

Застосовувати фізичну силу під час виконання службових обов’язків вони
мають право для:

припинення порушень митних правил, затримання осіб, які їх вчинили,
подолання опору законним розпорядженням або вимогам посадових осіб
митної служби України;

забезпечення доступу до приміщень або на територію, де знаходяться
товари й транспортні засоби, що перебувають під митним контролем;

припинення інших дій, що перешкоджають виконанню обов’язків, покладених
законом на посадових осіб митної служби України, якщо ненасильницькі
засоби впливу не забезпечують виконання цих обов’язків.

До дозволених спеціальних засобів належать наручники, гумові кийки,
сльозогінні речовини, обладнання для відмикання приміщень, засоби для
примусової зупинки транспортних засобів та інші спеціальні засоби, що
можуть бути використані для:

відбиття нападу на посадових осіб митної служби України або на інших
осіб;

відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди й транспортні засоби, що
належать митним органам, спеціалізованим митним установам й організаціям
або використовуються ними, на товари та транспортні засоби, що
перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених
об’єктів у випадку їхнього захоплення;

затримання правопорушників, їхнє доставлення до службового приміщення
митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації, якщо ці
особи чинять опір та іншу протидію або можуть завдати шкоди оточуючим чи
собі;

припинення фізичного опору, що чиниться посадовій особі митної служби
України;

проникнення до приміщення, де можуть знаходитися предмети контрабанди та
безпосередні об’єкти порушення митних правил;

зупинення транспортного засобу, водій якого не виконав вимогу посадової
особи митної служби України про зупинення.

Забороняється застосовувати спеціальні засоби до жінок з явними ознаками
вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім
випадків вчинення ними збройного опору, скоєння групового нападу, який
загрожує життю й здоров’ю людей, збереженню товарів і транспортних
засобів, що перебувають під митним контролем.

Повний перелік спеціальних засобів, що використовуються посадовими
особами митної служби України, та порядок їхнього застосування визначає
Кабінет Міністрів України.

Правопорушникам слід також пам’ятати, що окремим категоріям посадових
осіб митної служби України, перелік яких встановлює Кабінет Міністрів
України, під час виконання службових обов’язків, надається право
зберігати, носити вогнепальну зброю. Це, в першу чергу, співробітники
підрозділів з боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.
Порядок застосування вогнепальної зброї посадовими особами митної служби
України регулює положення, яке затверджує Кабінет Міністрів України.

НОВЕ В ПРОВАДЖЕННІ ОКРЕМИХ ДІЙ

Кодекс розширив також коло осіб, які мають право приймати рішення про
адміністративне затримання особи, що вчинила порушення митних правил.
Якщо зараз це може бути зроблено за рішенням начальника митного органу
чи особи, яка його заміщує, то за новим законом таке право надається
також заступнику керівника митного органу, керівнику підрозділу з
боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, керівнику митного
поста або його заступнику, а за їхньої відсутності (в нічний час, у
вихідні та святкові дні тощо) – начальнику чергового відділу або
старшому чергової зміни. У випадку вчинення опору або спроби втечі з
місця події військовослужбовці та працівники органів внутрішніх справ
мають надавати допомогу посадовим особам митного органу, які здійснюють
адміністративне затримання.

Не зазнали змін норми, що регулюють порядок вилучення товарів і
транспортних засобів, проведення митних обстежень, впізнання, відібрання
пояснення, надання доручення на проведення окремих процесуальних дій,
витребування документів, необхідних для провадження в справі про
порушення митних правил.

Дещо деталізований порядок призначення експертизи й одержання необхідних
для неї проб та зразків. Зокрема, посадова особа митного органу, в
провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, має
право брати в осіб, які притягуються до відповідальності за порушення
митних правил, зразки підпису, почерку, а також брати проби та зразки
товарів, необхідні для проведення експертизи. При необхідності пробу й
зразки можна взяти також і в інших осіб, свідчення й участь яких у
вивченні та оцінці обставин порушення митних правил можуть мати істотне
значення для провадження й розгляду справи.

В новому кодексі не згадується про право призначати перевірку окремих
сторін діяльності підприємства, пов’язаної з порушенням митних правил;
про внесення підприємствам пропозицій про усунення причин та умов, що
сприяли вчиненню порушень митних правил.

КОЛО ОСІБ – УЧАСНИКІВ ПРОВАДЖЕННЯ

Новий Митний кодекс України чітко визначає коло осіб, які беруть участь
у провадженні в справах про порушення митних правил. Це особи, які
притягаються до відповідальності за порушення митних правил; їхні
представники (законні представники, представники, що діють на підставі
довіреності, доручення); захисники; свідки; експерти; перекладачі;
поняті.

Особиста участь у справі не позбавляє особу права мати по цій справі
представника та (або) захисника, що може дати додаткові гарантії
забезпечення прав громадянина.

Представниками осіб, які притягаються до відповідальності за порушення
митних правил, можуть бути:

законні представники: батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники на
підставі документів, що посвідчують їхні повноваження, – в справах осіб,
які є неповнолітніми або особами, які через свої фізичні або психічні
вади не можуть самі здійснювати свої права в справах про порушення
митних правил. Законні представники можуть доручити участь у справі
іншій особі, обраній ними як представник;

інші особи – на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Громадяни можуть також посвідчити довіреність на участь у справі на
підприємстві, де вони працюють, або в управлінні будинками, де вони
проживають; військовослужбовці – у відповідній військовій частині;
особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор,
– у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради; особи, які
перебувають на лікуванні, – у відповідному лікувальному закладі.

Законні представники користуються під час участі у справі такими самими
правами, що й особи, які притягуються до відповідальності за порушення
митних правил. Повноваження інших представників на участь у справі дають
їм право на вчинення від імені осіб, яких вони представляють, майже всіх
дій, крім передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження
постанови митного органу або суду (судді), одержання товарів або
грошових сум у випадку їхнього повернення. Повноваження представника на
вчинення кожної із зазначених дій мають бути спеціально обумовлені у
виданій йому довіреності.

Не можуть бути представниками осіб, які притягаються до
відповідальності, особи, які не досягли повноліття; особи, над якими
встановлено опіку, піклування; адвокати, які прийняли доручення про
надання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених
законодавством України про адвокатуру, а також особи, виключені з
колегії адвокатів. Посадові особи митної служби України, а також судді,
слідчі й прокурори не можуть бути представниками осіб, які притягуються
до відповідальності, крім випадків, коли вони діють як батьки,
усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.

У розгляді справи про порушення митних правил може брати участь
захисник, якого самостійно визначає особа, що притягується до
відповідальності, з числа осіб, які є фахівцями в галузі права і за
законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за
дорученням юридичної особи.

Захисник має право знайомитися з матеріалами справи; заявляти
клопотання; подавати скарги; здійснювати інші права, передбачені
законом.

Новий Митний кодекс України з урахуванням вимог Конституції України щодо
застосування конфіскації чітко визначив органи, які мають право
розглядати певні категорії справ.

Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 329-335, 337,
338, 342-344, 346, 347, 354, 355 нового Митного кодексу України,
розглядають митні органи.

Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 336, 339-341,
345, 348-353 нового Митного кодексу України, а також усі справи про
порушення митних правил, вчинені особами віком від шістнадцяти до
вісімнадцяти років, розглядають місцеві суди (судді) за місцем
розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження
в цих справах.

ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПРАВ

Процедура розгляду справ у митниці та в суді не змінилася.

Перелік рішень, що можуть бути винесені по справі (про накладення
адміністративного стягнення, про закриття провадження в справі, про
порушення кримінальної справи про контрабанду), доповнений рішенням про
проведення по справі додаткової перевірки. В постанові про проведення
додаткової перевірки зазначаються конкретні суб’єкти, завдання та строки
перевірки. Ці дії не мають порушувати права особи, завдавати шкоди
господарській діяльності юридичної особи.

Новацією кодексу є запровадження норм про витрати під час провадження в
справі та порядку їхнього відшкодування.

Витрати в справі про порушення митних правил складаються з видатків на
інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів –
безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально
виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для
приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного
контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення
безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон
України. До витрат відносяться також інші, понесені митним органом на
провадження або розгляд справи, в тому числі кошти, що виплачуються
експерту за виконання його обов’язків і за роботу, виконану за
дорученням митного органу, виплати добових, а також компенсації на
проїзд до митного органу й назад та наймання приміщення.

За робітниками й службовцями, яких викликають до митного органу як
свідків, експертів, перекладачів, зберігається середній місячний
заробіток за місцем основної роботи. Особи, які не є робітниками й
службовцями, отримують у зв’язку з таким викликом грошову компенсацію,
яку виплачує митний орган.

Порядок витрат і розмір сум, що підлягають виплаті, встановлює
законодавство України.

Витрати в справі про порушення митних правил відшкодовуються особою,
щодо якої винесено постанову про накладення стягнення. Витрати на оплату
послуг перекладача відшкодовуються за рахунок Державного бюджету
України.

Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про
порушення митних правил, а також посадова особа, яка здійснює розгляд
цієї справи, зобов’язані зібрати й додати до справи документи про
понесені на провадження справи витрати.

Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються в постанові
митного органу або суду по справі про порушення митних правил.

Дещо складнішою стала процедура оскарження постанов у справах про
порушення митних правил. Якщо до набрання чинності новим Митним кодексом
України такі скарги розглядає в митній системі лише центральний апарат
ДМСУ, то з моменту набрання ним чинності до цієї роботи залучатимуться
регіональні митниці. В цілому система оскарження виглядатиме так.

Постанова в справі про порушення митних правил може бути оскаржена
особою, стосовно якої вона винесена, або представником такої особи.

Скарга на постанову митниці регіонального підпорядкування може бути
подана до відповідної регіональної митниці або до місцевого суду за
місцезнаходженням митниці, яка винесла постанову.

Постанова регіональної митниці по скарзі на постанову підпорядкованої їй
митниці може бути оскаржена до спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади в галузі митної справи або до місцевого суду за
місцезнаходженням цієї регіональної митниці.

Постанова регіональної митниці, митниці центрального підпорядкування
може бути оскаржена до спеціально вповноваженого центрального органу
виконавчої влади в галузі митної справи або до місцевого суду за
місцезнаходженням відповідної регіональної митниці.

Якщо постанова митного органу одночасно оскаржується до митного органу
вищого рівня та до суду й суд приймає скаргу до розгляду, то розгляд
аналогічної скарги митним органом вищого рівня припиняється.

Постанова спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади
в галузі митної справи у справі про порушення митних правил, а також
його постанова по скарзі на постанову іншого митного органу у такій
справі можуть бути оскаржені до місцевого суду за місцезнаходженням
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи.

Скарга на постанову митного органу подається протягом десяти днів з дати
вручення зацікавленій особі копії постанови в справі або повідомлення
про прийняте рішення. У випадку пропуску цього строку з поважних причин
він, за заявою зацікавленої особи, може бути поновлений відповідно
регіональною митницею, спеціально вповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи або судом.

Порядок оскарження постанови суду (судді) в справі про порушення митних
правил та внесення подання прокурором на постанову визначають Кодек
України про адміністративні правопорушення та інші закони.

За загальним правилом скарга й подання прокурора в справі про порушення
митних правил розглядають уповноважені посадові особи в десятиденний
строк з дня їхнього надходження, якщо інше не встановлено законом.

Подання скарги або внесення подання прокурором зупиняє виконання
постанови митного органу по справі про порушення митних правил до
закінчення розгляду скарги (подання).

Під час розгляду скарги або подання прокурора суд або митний орган
вищого рівня перевіряє законність та обґрунтованість постанови митного
органу в справі про порушення митних правил.

За результатами перевірки суд або митний орган приймає одне з таких
рішень:

про залишення постанови без змін, а скарги або подання без задоволення;

про скасування постанови й надіслання справи на новий розгляд;

про скасування постанови та закриття справи;

про зміну заходу стягнення в межах передбаченої відповідальності за
відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб стягнення не було
посилено.

Підставами для скасування постанови про накладення стягнення або про
припинення провадження в справі про порушення митних правил може бути:

відсутність в діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак
порушення митних правил;

необ’єктивність або неповнота провадження в справі або необ’єктивність
її розгляду;

невідповідність викладених в постанові висновків фактичним обставинам
справи;

винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до
участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її
представника, а також інше обмеження прав учасників провадження в справі
про порушення митних правил та її розгляду, якщо таке обмеження
зашкодило всебічному розгляду справи та вплинуло або могло вплинути на
винесення обґрунтованої постанови за результатами її розгляду;

неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

накладення стягнення, не передбаченого Митним кодексом України.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення стягнення
або про припинення провадження в справі про порушення митних правил
можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ.
ВНЕСЕННЯ НА ПОСТАНОВИ ПОДАННЯ ПРОКУРОРА

Стаття 393. Оскарження постанов у справах про порушення

митних правил

Постанова у справі про порушення митних правил може бути

оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, або представником

такої особи.

Скарга на постанову митниці регіонального підпорядкування

може бути подана до відповідної регіональної митниці або до

місцевого суду за місцезнаходженням митниці, яка винесла

постанову.

Постанова регіональної митниці по скарзі на постанову

підпорядкованої їй митниці може бути оскаржена до спеціально

уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі

митної справи або до місцевого суду за місцезнаходженням цієї

регіональної митниці.

Постанова регіональної митниці, митниці центрального

підпорядкування може бути оскаржена до спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або до

місцевого суду за місцезнаходженням відповідної регіональної

митниці, митниці.

Якщо у випадках, зазначених у частинах другій, третій та

четвертій цієї статті, постанова митного органу одночасно

оскаржується до митного органу вищого рівня та до суду і суд

приймає скаргу до розгляду, розгляд аналогічної скарги митним

органом вищого рівня припиняється.

Постанова спеціально уповноваженого центрального органу

виконавчої влади в галузі митної справи у справі про порушення

митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову

іншого митного органу у такій справі можуть бути оскаржені до

місцевого суду за місцезнаходженням спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Скарга на постанову митного органу подається протягом десяти

днів з дати вручення заінтересованій особі копії постанови у

справі або повідомлення про прийняте рішення. У разі пропуску

цього строку з поважних причин він за заявою заінтересованої особи

може бути поновлений відповідно регіональною митницею, спеціально

уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної

справи або судом.

Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про

порушення митних правил та внесення подання прокурором на

постанову визначається Кодексом України про адміністративні

правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) та іншими законами.

Стаття 394. Перевірка законності та обгрунтованості

постанови митного органу

Законність та обгрунтованість постанови митного органу у

справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом

або митним органом вищого рівня у зв’язку з поданням скарги,

поданням прокурора.

За результатами перевірки суд або митний орган приймає одне з

таких рішень:

1) про залишення постанови без змін, а скарги або подання без

задоволення;

2) про скасування постанови і надіслання справи на новий

розгляд;

3) про скасування постанови та закриття справи;

4) про зміну заходу стягнення в межах передбаченої

відповідальності за відповідне порушення митних правил, з тим,

однак, щоб стягнення не було посилено.

Рішення, зазначені у частині другій цієї статті, приймаються

митними органами шляхом винесення постанов.

Копія рішення по скарзі або поданню прокурора на постанову у

справі про порушення митних правил протягом трьох днів

надсилається особі, стосовно якої її винесено. Про результати

розгляду подання повідомляється прокуророві.

У разі скасування постанови митного органу по справі про

порушення митних правил суми штрафів повертаються особам, які

притягалися до відповідальності, або уповноваженим ними особам з

Державного бюджету України органами Державного казначейства

України за поданням митних органів.

Стаття 395. Підстави для скасування або зміни постанови про

накладення стягнення за порушення митних правил

Підставами для скасування постанови про накладення стягнення

або про припинення провадження у справі про порушення митних

правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до

відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ’єктивність або неповнота провадження у справі або

необ’єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним

обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне

недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до

відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав

учасників провадження у справі про порушення митних правил та її

розгляду, якщо таке обмеження зашкодило всебічному розгляду справи

та вплинуло або могло вплинути на винесення обгрунтованої

постанови за результатами її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого

правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення

стягнення або про припинення провадження у справі про порушення

митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами

обставини.

Стаття 396. Строки розгляду митним органом вищого рівня

скарги або подання прокурора на постанову

митного органу

Скарга і подання прокурора у справі про порушення митних

правил розглядаються правомочними посадовими особами у

десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено

законом.

Стаття 397. Наслідки подання скарги або внесення подання

Подання скарги або внесення подання зупиняє виконання

постанови митного органу по справі про порушення митних правил до

закінчення розгляду скарги (подання).

Використана література

Митна справа в Україні.- К.: Юрінком Інтер, 2002.- 448с.

Приймаченко Дмитро Володимирович Митна політика держави та її реалізація
митними органами.- Дніпропетровськ: Академія митної служби України,
2006.-

Ківалов, Сергій Васильович Митна політика України: Підручн. для юрид.
спец. ВУЗів/ С.В.Ківалов, Б.А.Кормич.- Одеса: Юридична література,
2002.- 256с.- 8.97

Банківська справа та основи митного регулювання в Україні.- Суми:
Університетська книга, 2003.- 262с.

Фролов, Сергій Михайлович Банківська справа та основи митного
регулювання в Україні: теорія та практика: Навч. посіб. для студ.
вузів.- Суми: Університетська книга, 2004.- 368с.- 22.00

Кучма, Леонід Данилович Боротьба з корупцією – життєво необхідна справа:
Виступ Президента України Л.Д.Кучми на Всеукраїнській нараді з проблем
боротьби з організованою злочинністю і корупцією та захисту прав людини
29 січня 2004 р.- К.: ІАЕ УААН, 2004.- 36с.- 1.50

Гладишева Ольга Аркадіївна Митне право.- Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 36с.

Шишка Р.Б.,Сергієнко В.В. Митне право України.- Харків: Еспада, 2002.-
296с.

Робоча програма з дисципліни “Митне право” для студентів юридичного
факультету.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 14с.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020