.

Диференційоване застосування гірудотерапії в комплексному лікуванні алкогольної та опіоїдної залежності (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
158 3229
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Верещак Олена Василівна

УДК 616.89 – 008. 441. 3 – 085. 811

Диференційоване застосування гірудотерапії в комплексному лікуванні
алкогольної та опіоїдної залежності

14.01.17 – наркологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

Сосін Іван Кузьмич,

Харківська медична академія

післядипломної освіти МОЗ України,

кафедра наркології, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

Мінко О.І., – доктор медичних наук, завідувач відділом профілактики та
лікування алкоголізму Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН
України;

Пшук Н.Г. – доктор медичних наук, професор, професор кафедри психіатрії
та медичної психології Вінницького державного медичного університету ім.
М.І. Пирогова;

Провідна установа: Український науково-дослідний Інститут соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться „30” березня 2007 р. о 1000 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д64.566.01 в Інституті неврології,
психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул.
Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул.
Академіка Павлова, 46.

Автореферат розісланий „27” лютого 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Л.І. Дяченко

Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА роботи

Актуальність теми. Поширеність наркологічних захворювань в Україні, як і
в багатьох країнах світу, залишається на високому рівні, незважаючи на
те, що за даними офіційної медичної статистики останніх років,
простежується тенденція до стабілізації показників захворюваності.
Алкогольна та наркотична залежності сприяють ранній інвалідизації,
непрацездатності хворих, зростанню злочинності, поширенню туберкульозу,
ВІЛ/СНІДу, вірусних гепатитів, що має суттєві негативні медико-соціальні
наслідки та зумовлює потребу комплексного підходу до лікування й
реабілітації даного контингенту хворих (П.В. Волошин та ін., 2003;
С.И. Табачников, В.Ф. Москаленко, 2003; И.В. Линский, Н.В. Минко,
И.К. Сосин, 2005, 2006).

Численні наукові публікації та щоденна клінічна практика свідчать про
необхідність підвищення ефективності лікування психічних і поведінкових
розладів, спричинених вживанням психоактивних речовин, особливо при
невідкладних наркологічних станах у період розгорнутих клінічних проявів
гострих абстинентних порушень, а також лікування соматоневрологічних і
постінтоксикаційних ускладнень (И.В. Стрельчук, 1980; О.С. Слабунов,
1989; А.Г. Гофман и др., 1994; И.П. Анохина, 1995; Ю.И. Губский, В.А.
Шаповалова, И.И. Кутько, 1997; С.И. Табачников, В.Н. Синицкий, 2000;
Н.Г. Пшук, 2000; Ю.П. Сиволап, В.А. Савченко, 2001; Н.Н. Иванец, 2001;
В.А. Шаповалова, И.К. Сосин, 2004; И.К. Сосин, 2005; И.В. Линский, А.И.
Минко, 2005).

Останнім часом відбулася трансформація клінічної картини інтоксикаційних
розладів, зумовлених масивним і тривалим вживанням психоактивних речовин
(алкоголю, опіатів), що проявляється у вираженості абстинентної
симптоматики, її тривалості, толерантності до проведення стандартної
медикаментозної терапії, розвитку непередбачуваних ускладнень,
соматоневрологічних дефектів і патопсихологічних девіацій. Невипадково
багато авторів (А.П. Чуприков та ін., 1993; А.Ф. Артемчук, 1999, 2005;
В.Я. Пишель, М.Ю. Поливяна, Е.В. Онищенко, 2001; И.К. Сосин, Ю.Ф. Чуев,
2005 та ін.) використовують нову термінологію, описуючи і відображаючи
тяжкість стану відміни. Практика диктує необхідність вивчення клініки
абстинентних розладів, розробки нових, ефективніших підходів до терапії
наркопатології.

Підвищеним залишається інтерес наркологів до використання засобів і
методів, які не вимагають фармакологічних інтервенцій. До них належить
гірудотерапія – один з ефективних методів клінічної медицини. Завдяки
проведеним науковим дослідженням вчені змогли дати наукове обгрунтування
методу гірудотерапії: була виділена ціла низка біологічно активних
речовин, які забезпечують лікувальний ефект медичної п’явки.
Встановлено, що гірудотерапія має такі лікувальні ефекти:
детоксикаційний, рефлекторний, біостимулюючий та ін. (Г.С. Исаханян,
1991; Г.С. Исаханян, В.М. Арутюнян, 1991; И.П. Баскова, Г.И. Никонов,
1991; Ю.Я. Каменев, О.Ю. Каменев, 1999). Завдяки цьому гірудотерапія
привертає дедалі більшу дослідницьку увагу теоретичної та клінічної
наркології. Про це свідчать публікації, що час від часу з’являються в
науковій літературі (В.А. Яворская, 1987; А.С. Волков, 2002). Поряд з
цим, цілеспрямованих досліджень цієї проблеми дотепер не проводилося. Ми
зробили припущення, що використання медичних п’явок може поповнити
арсенал ефективних методів лікування наркопатології. Викладене вище
стало підгрунтям вибору теми нашого дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження було
проведено в рамках науково-дослідної роботи кафедри наркології
Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою
„Обгрунтування, розробка і застосування нових підходів у комплексній
терапії наркопатології” (номер державної реєстрації 0103U001139).

Мета і задачі дослідження. На основі комплексних психопатологічних,
патофізіологічних, електрофізіологічних, клініко-лабораторних та
біохімічних досліджень розроблено гірудотерапевтичий метод купірування
абстинентного синдрому у хворих з алкогольною і наркотичною
залежностями.

Для виконання поставленої мети визначено такі задачі:

На основі квантифікованої клініко-патофізіологічної оцінки синдрому
залежності алкогольного і наркотичного генезу і зіставлення отриманих
результатів з відомими лікувальними ефектами гірудотерапії обґрунтувати
і запропонувати технологію адаптованого для наркології методу
гірудотерапії.

Вивчити особливості регресу клінічних структурних компонентів
абстинентного синдрому (психічних, соматичних, неврологічних) у хворих з
алкогольною і наркотичною залежністю у процесі гірудотерапії, відповідно
до традиційної фармакотерапії.

Дослідити динаміку патопсихологічних показників психологічного
тестування в процесі гірудотерапії.

Визначити терапевтичний вплив гірудотерапії на показники варіаційної
пульсометрії, реоенцефалографії, енцефалографії.

Здійснити клініко-лабораторний і біохімічний моніторинг показників
периферичної крові в процесі курсової гірудотерапії.

Визначити ефективність гірудотерапевтичного методу при купіруванні
алкогольного і наркотичного синдромів відміни, розробити методичні
рекомендації диференційованого застосування гірудотерапії в клінічній
наркології.

Об’єкт дослідження – синдроми відміни при алкогольній і наркотичній
залежності.

Предмет дослідження – динаміка клінічних, біохімічних,
електрофізіологічних показників у процесі гірудотерапії.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний (оцінка тяжкості
абстинентного синдрому за В.М. Лакуста, Г.С. Гроссу); психодіагностичний
(опитувальник Ч.Д. Спілбергера – Ю.Л. Ханіна (оцінка особистісного та
ситуативного рівнів тривожності); шкала зниженого настрою-субдепресії,
основана на опитувальнику В. Зунга в адаптації Т.М. Балашової та шкала
астенічного стану Л.Д. Малкової і адаптована Т.Г. Чертовою на базі
Мінесотського багатопрофільного опитувальника (ММPI)); методи
дослідження стану вегетативної нервової системи (проба Ленєль –
Лавастіна, рефлекс Даніелополу) і визначення стану неспецифічної
реактивності організму (Л.Х. Гаркави, Е.Б. Квакина, М.А. Уколова, 1979);
варіаційна пульсометрія; клініко-лабораторний (клінічний аналіз крові,
оцінка показників тромбоцитарно-судинного і коагуляційного гемостазу і
методи клінічної біохімії); електрофізіологічний (ЕКГ, ЕЕГ, РЕГ);
статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше обгрунтована доцільність
використання гірудотерапії у період гострих абстинентних розладів у
пацієнтів з алкогольною і наркотичною залежностями. На основі проведених
досліджень і отриманих результатів одержано інтегральний комплекс
клініко-патофізіологічних доказів, які свідчать про те, що метод
гірудотерапії можна віднести до патогенетично обґрунтованого у разі
використання його в наркологічній практиці.

Уперше вивчено ефекти гірудотерапії в наркології в межах її модифікації
– гірудорефлексотерапії. Наукова новизна захищена авторськими
свідоцтвами (Патент № 6574, UA, 7 А61Н39/00. 16.05.2005. Бюл. № 5;
Патент № 15918, UA, МПК (2006) А61К 35/62 (2006.01) А61К 31/455.
17.07.2006. Бюл. № 7).

Показано позитивний вплив гірудотерапії на різні клінічні і
гомеостатичні параметри при алкогольній та наркотичній залежностях.

Доведено можливість позитивного впливу гірудотерапії на кардіологічні
параметри варіаційної пульсометрії у хворих із залежністю від
психоактивних речовин (алкоголю, опіоїдів).

Уперше виокремлено чотири фази (адаптації, сомнолентна, релаксації і
активації) позитивного терапевтичного впливу гірудотерапії на психічні,
психофізіологічні, поведінкові розлади, зумовлені хронічною алкогольною
і наркотичною інтоксикацією.

Практичне значення одержаних результатів. Метод гірудотерапії
обґрунтовано і запропоновано як ефективний спосіб лікування синдромів
відміни у хворих з алкогольною та з опійною залежністю.

Для наркологічної практики важливо те, що виражений детоксикаційний
ефект гірудотерапії здійснюється за рахунок позитивної динаміки
клініко-психопатологічної симптоматики, відновлення клітинного складу
крові, поліпшення її реологічних властивостей, нормалізації активності
амінотрансфераз, покращення мозкового кровообігу і параметрів
варіаційної кардіопульсометрії.

Розроблено новий модифікований метод гірудорефлексотерапії, що
забезпечує диференційований підхід до її застосування, патогенетичну та
симптоматичну спрямованість гірудотерапії.

За підсумками досліджень розроблено і впроваджено в роботу
лікувально-профілактичних та аптечних закладів, а також у навчальний
процес медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів такі
матеріали: методичні рекомендації „Фармацевтичне право: Інструкція по
організації гірудообігу в структурних підрозділах МОЗ України” (Протокол
№ 36 від 16.02.2005 р.), впроваджено в практичну і науково-дослідну
діяльність наркологічної клініки „Сана-плюс”, Державної інспекції з
контролю якості лікарських засобів у Харківській області, навчальний
процес кафедри фармації Івано-Франківського державного медичного
університету; основні фрагменти дисертаційної роботи впроваджені у
навчальний та лікувально-діагностичний процес кафедри наркології
Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено
клініко-анамнестичні, клініко-психопатологічні, біохімічні,
електрофізіологічні дослідження в процесі гірудотерапії і
медикаментозного лікування 158 хворих, залежних від алкоголю та
наркотиків. Самостійно проведено статистичне опрацювання отриманих
результатів. Розроблено підходи до диференційованого патогенетичного
застосування методу гірудотерапії в наркологічній практиці.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали і положення
дисертації заслухано та обговорено на: підсумковій науковій конференції
молодих вчених ХМАПО “Нові технології в медицині” (Харків, 2002 р.);
науково-практичній конференції “Актуальні питання розвитку сучасної
психіатрії в дослідженнях молодих вчених” (Харків, 2003 р.); IV
Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю
“Психотерапія і фармакотерапія залежності від психоактивних речовин”
(Харків, 2003 р.); науково-практичній конференції “Внесок молодих вчених
у медичну науку”, присвячену 80-річчю ХМАПО (Харків, 2003 р.); V
Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нові
підходи до психотерапії і фармакотерапії станів залежності від
психоактивних речовин” (Харків, 2004 р.); науково-практичній конференції
“Фармацевтичне право: організаційно-правові проблеми рецептурного і
безрецептурного відпуску лікарських засобів у сучасних умовах” (НФаУ,
Харків, 2004 р.); ХІІ та ХІІІ Російських національних конгресах “Человек
и лекарство” (Москва, 2005 р., 2006 р.); науково-практичній конференції
“Фармацевтичне право у системі правовідносин виробник – лікар – пацієнт
– провізор – ліки – контролюючі та правоохоронні органи” (НФаУ, Харків,
2005 р.); науково-практичній конференції “Фармацевтичне право в системі
правових відносин” (Чернігів, 2006 р.); науково-практичній конференції
“Фармацевтичне право у системі правовідносин: держава –закон – виробник
– лікар – пацієнт – провізор – ліки – контролюючі та правоохоронні
органи” (Луганськ, Харків, 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 23 наукові праці, в
тому числі 8 у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК
України (три з них виконані одноосібно); 1 – розділ у монографії; 9 – у
матеріалах фахових конференцій (у тому числі 2 міжнародних); 2 –
у матеріалах Російських національних конгресах, отримано два
Деклараційних патенти України на корисну модель. Опубліковано також
методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, огляду літератури, 5 розділів, загальних висновків, списку
використаних літературних джерел. Загальний обсяг дисертації – 230
сторінок (обсяг основного тексту 100 сторінок). Робота містить 44
рисунки, 77 таблиць. Список використаної літератури налічує 210 джерел,
з них 30 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал дослідження.

Вивчення впливу гірудотерапії на динаміку абстинентного синдрому
проводилося у хворих наркологічного профілю, які перебували на
стаціонарному лікуванні в Харківському обласному наркологічному
диспансері і наркологічній клініці “Сана-плюс”. Діагноз встановлювався
відповідно до клініко-діагностичних критеріїв української наркології і
рубрифікувався відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го
перегляду: шифр F10.3 (Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання
алкоголю. Стан відміни) і F11.3 (Психічні і поведінкові розлади
внаслідок вживання опіоїдів. Стан відміни).

Усі хворі (158 чоловік) були поділені за способом лікування на дві
групи: основну і контрольну. Основну групу складали 108 осіб, які
одержували в комплексному лікуванні гірудотерапію, із них 80 осіб з
алкогольною залежністю (ОАЗ) і 28 – з опійною залежністю (ООЗ). До
контрольної групи, що одержувала традиційну фармакотерапію, входило 50
осіб, із них 30 – з алкогольною залежністю (КАЗ) і 20 осіб з опійною
залежністю (КОЗ).

Переважна більшість пацієнтів з алкогольною і наркотичною залежністю
були у найбільш працездатному віці. Середній вік пацієнтів в групі ОАЗ
становив 39,95±1,08 років, у групі КАЗ – 39,45±1,60 років. Середній вік
пацієнтів в групі ООЗ був 25,78±0,98 років, в групі КОЗ – 26,7±1,15
років.

Початок зловживання алкоголем у переважної більшості хворих (79,9 %)
припадає на молодий вік (до 30 років), початок зловживання опіатами
припадає на віковий період до 25 років (у 91,4 %). Тривалість
захворювання на алкогольну залежність в середньому становила 11 років,
на опійну залежність – 8 років. На момент дослідження у всіх хворих
діагностувалася друга клінічна стадія захворювання, відповідно до
загальноприйнятої класифікації у вітчизняній наркології. Однорідність
матеріалу забезпечувалася наявністю у всіх хворих стану відміни
відповідно до класифікації МКХ-10, який характеризувався комплексом
психічних і соматоневрологічних розладів.

В основній групі хворих з алкогольною залежністю сеанси гірудотерапії
проводилися з першого дня лікування, з повторенням сеансів через кожні
1-2 дні і загальним курсовим числом № 3. Додержувалися локальної
постановки п’явок у кількості 4-6 на процедуру. Загальна кількість
п’явок, використаних за три сеанси, у середньому становила 15 (від 12 до
18).

В основній групі хворих з опійною залежністю сеанси гірудотерапії
проводилися на другий день лікування, з локальною постановкою п’явок у
кількості 4-6 на процедуру. Сеанси відбувалися через 1-2 дні загальним
курсовим числом № 4. Загальна кількість п’явок, використаних за чотири
сеанси, у середньому становила 20 (від 16 до 24).

Сеанс у середньому тривав 60 хвилин. Вибір зони постановки п’явок на
сеанс залежав від рівня артеріального тиску, інтенсивності і переважної
локалізації больового синдрому, соматоневрологічних ускладнень
алкогольної та опійної залежності. Якщо артеріальний тиск був
підвищеним, то п’явки приставляли на шийно-комірцеву, поперекову,
крижово-куприкову зони. При переважній локалізації больового синдрому в
суглобах, м’язах, кістках верхнього плечового поясу п’явки ставили на
шийно-комірцеву зону. Крижово-куприкову та поперекову зони
використовували при наявності больового синдрому в суглобах та м’язах
ніг. При наявності задишки, катаральних явищ, токсичної кардіоміопатії
застосовували серцеву і міжлопаткову зони.

Крім того, відповідно до запропонованого способу (Патент України на
корисну модель), п’явки ставили на зони проекції акупунктурних точок
(ПАТ).

Шийно-комірцева зона. Основні акупунктурні точки: Т14, BK51, 54,
HT44-47. Кількість п’явок на процедуру: 4-6.

Ділянка соскоподібних відростків: VB12. 1 п’явка.

Зона серця: R23, 24, E15, 16. Від 3-4 п’явок.

Міжлопаткова зона: T10-12, ВТ55-57, HT49, 50. Від 3-4 до 4-6 п’явок.

Зона проекції печінки: F13, RP16, E19, 20, R21. Від 4 до 5 п’явок.

Поперекова зона: V23-26, T3-5. Від 4 до 6 п’явок.

Крижово-куприкова зона: V25, 27, 28, 30, Т2. 4-5 п’явок.

Середина ікроножних м’язів: V56. 1 п’явка.

Варіанти проведення сеансів гірудотерапії (рецептура) з використанням
зон проекції акупунктурних точок:

Варіант № 1. 1-й сеанс: зона печінки; 2-й сеанс: крижово-куприкова зона;
3-й сеанс: шийно-комірцева зона; 4-й сеанс: внутрішня поверхня
передпліч.

Варіант № 2. 1-й сеанс: шийно-комірцева зона; 2-й сеанс: зона печінки;
3-й сеанс: крижово-куприкова зона; 4-й сеанс: зона серця.

Варіант № 3. 1-й сеанс: крижово-куприкова зона; 2-й сеанс: міжлопаткова
зона; 3-й сеанс: шийно-комірцева зона; 4-й сеанс внутрішня поверхня
передпліч.

Варіант № 4. 1-й сеанс: поперекова зона; 2-й сеанс: шийно-комірцева
зона; 3-й сеанс: зона серця; 4-й сеанс: крижово-куприкова зона.

Результати досліджень

Вивчаючи вираженість симптомів стану відміни алкоголю в балах (за
В.М. Лакуста, Г.С. Гроссу), ми умовно виокремили три ступеня їх
тяжкості: “від 60 до 41 бала” – виражена, “від 40 до 21 бала” – помірна
і “менше 20” – легка.

Найбільш вираженими до початку лікування у хворих з алкогольною
залежністю були 12 симптомів (3 бали – виражений ступінь ознаки): потяг
до алкоголю, порушення сну, астенія, поганий настрій, підвищений
кров’яний тиск, дратівливість, промахування при виконанні пальце-носової
проби, прискорена частота пульсу, похитування у позі Ромберга,
локомоторна атаксія, тривога, тремор. До діапазону помірно виражених
порушень увійшли такі симптоми (2 бали – помірний ступінь ознаки):
головний біль, відсутність апетиту, забарвлення шкірних покривів,
спрага, гіпергідроз, підвищена частота дихальних рухів, нудота і
блювання. І найменш вираженим (1 бал – легкий ступінь ознаки) виявився
рівень температури тіла.

Об’єктивні і суб’єктивні зміни, що відбувалися з пацієнтом під час
сеансу гірудотерапії, протягом експозиційного ефекту, мали фазовий
характер.

1. Фаза адаптації: відчуття болю, печіння, поколювання безпосередньо
після аплікації п’явки зникали через 5 – 10 хвилин і впродовж процедури
практично більше не відновлювалися.

2. Сомнолентна фаза: після першої фази у хворого спостерігався стан
поверхневого сну, рідше глибокого, який тривав від 20 до 40 хвилин.

3. Седативна фаза або фаза релаксації: після пробудження хворі
відзначали заспокоєння, розслаблення, відчуття комфорту. Спостерігалося
зниження збудливості, нервозності. Хворі ставали відвертішими – охоче
відповідали на питання психологічного тестування. Відзначалося
поліпшення настрою.

4. Фаза активації. У другій половині сеансу гірудотерапії і впродовж
певного терміну (від 1 до 2-3 годин) після нього з’являлося відчуття
енергії, бадьорості, приливу сил, поліпшення настрою та підвищення
активності. На завершальному етапі курсової гірудотерапії цей стан
активації збільшувався та поступово закріплювався, відбувалася
нормалізація за 9 показниками в основній групі хворих з алкогольною
залежністю: температура тіла; забарвлення шкірних покривів; частота
пульсу; кров’яний тиск; частота дихальних рухів; апетит; нудота
(блювання); спрага; важкість (біль) у голові (рис. 1). Середній бал
вираженості синдрому відміни зменшився у порівнянні з вихідними даними в
10,2 рази (рzP z 1/4 P R z „ „io^„ „5 ^„5 „6 „oo^„6 ‚ ¤&¬/D2p4oeoeoeoeoe???aeaeaeOEE»µ©E NeO`Q>TcUI[0_eUeUeUeUeUeUeIIAeIIIIII?III

&

^„A

!VF~©?©1/4?3/4?ooococccccoooaooooUAE?

dh

^„`„Ae

Oe0”y?

”y?

”y?

”y?

4±0,04 0,51±0,05**

Збільшення часу згортання (у скільки разів) 1,7 1,2

Час кровотечі 1,36±0,07 2,57±0,09* 1,25±0,08 1,36±0,10**

Збільшення часу кровотечі (у скільки разів) 1, 9 1,1

Примітка: * – вірогідні зміни в порівнянні з вихідними даними, р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020