UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМикола Іванович Грепиняк – митець та дослідник народного мистецтва Гуцульщини (магістерська робота)
Автор
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15789
Скачало419
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

і розети.

 

Найбільше пам’яток народної різьби по дереву збереглося х ХІХ ст.. Вони

свідчать про широкий розвиток цього виду народного мистецтва та про

високі технічні і художні досягнення народних різьбярів.

 

Плоска різьба побутового призначення зосереджувалася в східних районах

Карпат – на Гуцульщині. Гуцульські різьбарі прикрашали нею речі хатнього

вжитку (скрині, столи, ліжка, мисники, полиці), посуд (миски, тарілки,

масельниці–рахви, барильця, баклаги, пляшки ), речі господарського

вжитку (вози, ярма, кушки), архітектурні частини (двері, одвірки,

сволоки) та предмети різного призначення (полиці, топірці, порохівниці,

пістолети, рушниці і т.п.). В кінці ХІХ ст. деякі народні різьбарі

почали прикрашувати свої роботи інкрустацією різноколірним деревом,

бісером, металом, перламутром та рогом.

 

Найвизначнішими різьбарями другої половини ХІХ ст.. були Юра, Василь і

Микола Шкрібляки, Марко Мегединюк і Василь Девдюк. Всі вони зберегли

традиції старої народної різьби по дереву та збагатили їх новими

художніми і технічними прийомами. Вони стали носіями розквіту цього виду

народного мистецтва.

 

З возз’єднанням західних земель України в 1939 році в єдину Українську

РСР в розвитку української соціалістичної культури одно з найважливіших

місць займає мистецтво, зокрема декоративно-прикладне.

 

Радянська влада створила нові форми організації виробництва предметів

декоративно-прикладного мистецтва. Різьбярі об’єдналися в артілі,

обладнані найновішим технічним устаткуванням. Кустарне виробництво

майстрів-одиночок з примітивними технічними знаряддями замінюється

колективним виробництвом, яке дає змогу механізувати трудомісткість

роботи.

 

Для підвищення художньої майстерності працівників

декоративно-прикладного мистецтва створено художні науково-дослідні

інститути, музеї, вищі художні школи, училища, школи народних майстрів

та художньо-експериментальні майстерні. Творче співробітництво з

художниками – професіоналами також сприяє підвищенню мистецького рівня

народних майстрів. [2.19-22] У процесі художньої обробки було освоєно

структурні властивості деревини – щільність, пружність, вологостійкість

та інші, які завжди враховують при виборі матеріалу і виконанні

різьблених виробів. Деревина, призначена для різьблення, повинна бути

позбавлена дефектів (косо волокнистість, завилькуватість, сучки,

гнилизна, червоточина та інші ). Велике значення має зріз дошки, на якій

виконується різьба. Ростові волокна або шари разом з серцевинним

промінням створюють певний малюнок, який називають текстурою дерева. В

одних порід текстура яскраво виражена (горіх), в інших майже непомітно

(липа). Найбільш поширеними видами деревини, що використовують різьбарі

в різьбленні та інкрустації це – липа, груша, горіх, вільха, осика,

яблуня, слива та інші.

 

Різьблені вироби з дерева рідко фарбують оскільки різноманітна

структура і колір природної деревини дозволяють досягти яскравої

виразності і художнього оформлення. Основним способом художньої обробки

деревини на Гуцульщині є різьблення та інкрустація.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ