Рефрат на тему:
Господарсько-трудове виховання учнів школи
ПЛАН
Вступ
Суть та завдання трудового виховання школярів
Діагностика трудової вихованості сільських школярів
3. Педагогічні умови удосконалення трудового виховання
сільських школярів
Методи трудового виховання сільських школярів
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Формування у людини високих рис громадянськості неможливо уявити поза
зв’язком із трудовим вихованням. „Почуття поваги до праці, – писав
В.О.Сухомлинський, – пов’язує дитину духовними нитками обов’язку з
іншими людьми – спочатку з близькими, а потім з усіма чесними
співвітчизниками. З почуття поваги до праці, з думки про те, що праця –
творець щастя, народжується той стан повинності, без якого немислимо
собі уявити елементарну моральну культуру людини, її відповідальність за
своє майбутнє”.
Відомо, що виховання працелюбства можливе тільки в тісній єдності з
моральним вихованням, з формуванням духовного світу дитини. Праця дає
необмежені можливості для реалізації комплексного підходу у формуванні
особистості, для поєднання всіх засобів і форм впливу настановлення у
дитини громадянських рис. Найважливішою умовою успіху виховання є
залучення дітей до участі у найрізноманітніших видах позитивної
діяльності, надто до тих, що мають суспільно корисну цінність. Допомога
батькам, навчання в школі, заняття в гуртках художньої самодіяльності,
технічної творчості, спортивних гуртках і секціях – кожен із названих
видів діяльності є важливим і сприяє формуванню моральності дитини,
вихованню в неї важливих людських рис як громадянина.
Працелюбство – складна соціально-психологічна характеристика
особистості. Тому коли ми говоримо про людину, якій притаманна ця риса,
то маємо на увазі насамперед цілком дорослу людину. Однак високосвідоме
ставлення до праці, працелюбство, потреба постійно трудитися не
виникають зненацька, десь аж на порозі повноліття чи ще пізніше. Коріння
працелюбства сягає ранніх років життя людини.
Особливо важливо не злегковажити початковим етапом навчання дитини в
школі. Адже іноді вже перші місяці, а то й тижні великою мірою
позначаються на подальшому ставленні дитини до учіння і до школи в
цілому. Часом навіть незначна невдача може надовго відбити у маленького
школяра бажання вчити уроки. Невдачі бувають різні: ніяк не вдається
гарно написати букву, в зошиті з’явилася пляма, зламався олівець.
Трапляються і більш серйозні невдачі: не зміг відповісти на запитання
вчителя, посварився з сусідом по парті, спізнився на урок… Як важливо
в такі моменти добрим словом заспокоїти, підбадьорити дитину, допомогти
їй, підказати, як уникнути помилок у майбутньому, вернути їй
впевненість у власних силах і можливостях.
Підтримуючи в учня інтерес до школи, серйозне ставлення до учіння
неможливо одними лише підбадьорюваннями. Так само не досить постійно
запевняти дитину в тому, що їй треба вчитися, аби стати освіченою,
культурною, розумною, доброю людиною. 7-9-річній дитині ще важко
зрозуміти, що означає бути освіченою людиною чи старанно вчитися, щоб
стати колись потрібною, корисною людям, усьому суспільству, Батьківщині,
якщо цю думку не підкріплювати конкретними прикладами, які наочно
показували б значущість її навчальної праці. Дитині цього віку важко
керуватися у своїй поведінці далекою перспективою.
Трудова підготовка учнів завжди була предметом дослідження педагогіки. У
такій підготовці вбачали основу розвитку особистості, підготовку до її
майбутньої трудової діяльності. Сучасні школи мають пробуджувати
практичний інтерес в учнів та керувати їхнім інтелектом для того, щоб у
подальшому вони мали змогу кваліфікованіше працювати.
У сучасній загальноосвітній школі трудове навчання розглядають, з одного
боку, як загальноосвітню політехнічну підготовку, з іншого – як перед
професійну підготовку та як засіб збудження інтересу до навчання
взагалі. Необхідно формувати характер в учнів до того, як вони поступили
на роботу. З ранніх років у дітей необхідно формувати ті звички та
якості, які бажані на будь-якій роботі: пунктуальність, увагу до
навчання, спритність у виконанні наказів, чесність, лояльність.
1.Суть та завдання трудового виховання школярів
Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона
деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до
негараздів і для особистості, і для суспільства. З цього приводу
К.Ушинський писав: “Якби люди винайшли філософський камінь, то була б ще
не велика біда: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли
казковий мішок, з якого вискакує усе, чого душа забажає, або винайшли
машину, яка цілком затіняє всяку працю людини, то самий розвиток людства
припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство”.
Участь школярів у трудових процесах позитивно впливає на їх поведінку,
дисциплінує.
– процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих
видів суспільно корисної праці відбувається з метою передання їм певного
виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення,
працьовитості й свідомості людини.
Трудове виховання – це ведуча ланка всієї системи виховання школярів.
Трудове виховання визначається багатьма факторами, а в школах
здійснюється системою засобів, які охоплюють всі знання
навчально-виховної роботи, а також зовнішньою діяльність школярів,
родинне суспільство, виробничі колективи і засоби масової інформації.
Завдання трудового виховання зумовлені потребами існування,
самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному
середовищі. Воно покликане забезпечити:
психологічну готовність особистості до праці (бажання сумнівно та
відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як
обов’язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та
повага до трудової діяльності);
підготовку до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань,
загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок,
необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору
професії).
Трудове виховання ґрунтується на принципах:
єдності трудового виховання і загального розвитку особистості
(морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);
виявлення і розвитку індивідуальності в праці;
високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;
залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці;
постійності, безперервності, посильності праці;
наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці;
творчого характеру праці;
єдності праці та багатогранності життя.
, її психологія в процесі використовувати працю з вихованою метою.
Трудова діяльність – явище складне, багатогранне і керівникові
виробничого колективу вкрай необхідно знати не тільки, як виконується
той чи інший вид праці, а й психологічні особливості, пов’язані з
трудовою діяльністю.
Формування готовності до праці поділяються на етапи – своєрідні ступені
трудового становлення особистості: дошкільний період, початкова школа,
основна школа, старша школа.
Відомо також, що праця як виховний засіб, впливає на особистісні
структури і новоутворення не напряму, не самим фактом включення в неї
вихованця, а в процесі взаємодії між дітьми, учнями і педагогами на базі
праці. Характерною особливістю гуманістичної виховної системи виступає
суб’єкт – суб’єктна взаємодія учасників трудового процесу. Праця у
виховній системі – це спосіб зв’язку особистості зі світом, що
встановлюється завдяки суб’єкт- суб’єктній взаємодії педагогів і дітей,
що розгортається на основі прямого, безпосереднього і повного втілення
власних задумів, проектів в активній діяльності.
2. Діагностика трудової вихованості сільських школярів
У загальноосвітній школі відчутною є тенденція відчуження від праці, яка
зумовлена передусім тотальною економічною кризою, відривом від народних
традицій, розмитістю моральних ідеалів. У цьому зв’язку набула гостроти
і потреба діагностування трудової вихованості сільських школярів,
ставлення їх до трудової діяльності.
У визначенні критеріїв ставлення школярів до праці виходимо з положень
про те, що їх трудова діяльність за технологією та засобами має
максимально наближатися до умов сучасного виробництва. Зазначимо, що
обґрунтування критеріїв трудової вихованості школярів потребує
співвіднесення даного поняття з близькими та суміжними поняттями і
передусім такими, як „ потреба в праці”, „готовність до праці” та „
працелюбність”. Це, по-перше, обумовлює можливість більш глибокого
осмислення відповідального ставлення до праці як морального
новоутворення особистості, змісту та характеру взаємозв’язку його
елементів. По-друге, дозволяє використати аналізовані поняття як
методологічний орієнтир у дослідженні. Співвіднесення поняття „трудова
вихованість школярів” з близькими та суміжними показує, що перше є
системоутворюючою основою цих понять.
Виходячи з результатів теоретичного аналізу, критерії розвитку
морально-трудової підготовки школярів розглядаємо як модель їхньої
трудової вихованості. Вона дозволяє представити відповідальне ставлення
в цілому як моральне новоутворення ( якість людини ) і в той же час
умовно виділити в ньому окремі компоненти.
При цьому модель трудової вихованості школярів вирізняємо як сукупність
компонентів, які розвиваються і взаємодіють, утворюючи при цьому певну
цілісність і системну якість, що передбачає мотиваційний, когнітивний та
практичний складники.
У практичному компоненті ставлення до праці суттєвим є виявлення
передусім точних умінь і навичок. Це – суб’єкт – об’єктні вміння, серед
яких мають домінувати загально трудові; навички економної роботи,
вміння, пов’язані з плануванням, регулюванням та контролем трудової
діяльності; навички самоконтролю; творчі вміння та навички; комерційні
навички ( рахунку вартості, витрат і прибутку і т.д. ).
Серед факторів, які визначають трудову вихованість школярів, важливим є
не лише вплив процесу, його результатів, а й характер між особистісних
взаємин учнів з старшими та вчителями. Це передбачає необхідність
суб’єкт – суб’єктних вмінь. Тому важливими також є навички між
особистісної взаємодії; вміння та навички діалогічного спілкування,
здорової конкуренції у навчальній групі; навички самоврядування;
навички колективного обговорення підсумків роботи; вміння самооцінки та
адекватної оцінки праці інших. Серед цементуючих якостей особистості,
які об’єднують вищевказані вміння у системну цілісність, є передусім
морально-вольові (наполегливість, організованість, самостійність,
ініціатива, підприємливість).
3. Педагогічні умови удосконалення трудового виховання
сільських школярів
Важлива складова системи трудового виховання — трудове навчання, що
здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст
визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного
класу.
На першому етапі (початкові класи) на уроках праці, які нерідко
об’єднуються з уроками образотворчого мистецтва і стають уроками
художньої праці, учні набувають елементарних навичок роботи з папером,
картоном, пластиліном, природними матеріалами. Вони беруть участь у
вирощуванні сільськогосподарських рослин на пришкільній ділянці,
доглядають домашніх тварин, квіти, ремонтують наочні посібники,
виготовляють корисні речі, подарунки й іграшки для підшефного дитячого
садка. Така посильна суспільно корисна праця закладає основи любові до
праці, вміння й бажання працювати власними руками, сприяє розвитку
інтересів і захоплень, організації корисних занять у вільний час.
&
&
F
$a$gd…mO
‚
’
e
o
u
&
‘осподарську, обслуговуючу й технічну.
На третьому етапі (9—12 класи) трудове навчання має професійно
орієнтований характер. Програми трудового навчання старшокласників
передбачають оволодіння багатьма професіями. Профілі трудової підготовки
визначають на місці, з урахуванням потреб народного господарства і
наявної навчально-технічної та виробничої бази.
Трудове і початкове професійне навчання не визначають однозначно
професійного спрямування юнаків і дівчат. Вони мають загальноосвітній,
загальнорозвиваючий і політехнічний характер. Набутий учнями початковий
практичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої
здібності, нахили, інтереси й остаточно визначитись у виборі професії.
На всіх етапах трудового навчання вирішуються завдання трудового
виховання: учнів озброюють технічними та сільськогосподарськими
знаннями, у них формуються трудові вміння і навички, здійснюється
психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії.
Суспільна корисна праця учнів може виражатися у збиранні макулатури,
лікарських рослин, дарів лісу, надання допомоги ветеранам війни і праці,
хворим і людям похилого віку. Такій роботі надають змагального
характеру, що пробуджує бажання дітей робити добрі справи не заради
винагороди, а з усвідомлення необхідності робити людям добро. До
суспільно корисної праці відносять і виготовлення іграшок для
дошкільнят, створення і ремонт наочних посібників, упорядкування книжок
у шкільній бібліотеці та ін.
Важливою в системі трудового виховання є праця з побутового
самообслуговування. Учні ремонтують навчальне обладнання, підтримують
порядок і чистоту в класах, шкільних майстернях, рекреаціях на шкільному
подвір’ї. Вони вчаться працювати й цінувати працю дорослих, руками яких
зведено шкільну будівлю, виготовлено меблі й навчальне обладнання, у них
розвивається бережливе ставлення до створеного.
Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином
організована, тобто відповідати певним вимогам.
Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні повинні розуміти мету
пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її
результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від
нього. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, любові до
неї. Це означає, що, підбираючи об’єкти праці для учнів, слід надавати
перевагу тим, які тісно пов’язані з їх навчальною роботою.
Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок потребує
систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для
цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у
різних видах праці, мусять детально продумати її послідовність,
усвідомити, якого виховного ефекту вони прагнуть досягти, пропонуючи
дітям певний вид праці.
Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у
власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не
потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця
повинна ускладнюватися за методами її виконання і збільшуватися за
обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати
завершувати почату справу, особливо у молодших класах.
Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це
сприяє формуванню у них культури праці, під якою розуміють продуманий
порядок на робочому місці (раціональне розміщення інструменту,
матеріалів, готової продукції), ефективне використання робочого часу,
раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів,
електроенергії, естетичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й
техніки безпеки тощо.
4. Методи трудового виховання сільських школярів
В процесі трудового виховання сільських школярів використовуються
різноманітні методи організації діяльності і формування досвіду
суспільної поведінки. Вибір їх залежить від характеру навчальної
діяльності.
Метод колективної єдиної вимоги є формою вираження суспільних норм
поведінки. Єдині вимоги сприяють залученню школярів до обов’язкової
суспільно-корисної діяльності, системи стосунків, накопиченню досвіду
свідомої дисципліни і культури поведінки. Як свідчать дослідження,
система єдиних вимог допомагає формуванню таких важливих особистісних
якостей, як організованість, дисциплінованість, працелюбність,
вимогливість до себе, відповідальність. Реалізуючи метод колективних
вимог, можна одержати чіткі уявлення про стан дисципліни учнів, їх
уміння самостійно працювати.
В процесі трудового виховання школярів застосовується і метод привчання,
в основі якого лежить оволодіння дитиною переважно процесуальною
стороною діяльності. У педагогічній літературі привчання визначається як
організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з
метою перетворення їх у звичні форми громадської поведінки. Звичка
повинна стати стійкою якість особистості, вона утворюється внаслідок
систематичних багаторазових повторень певних дій.
Широко використовується і метод вправлянь. Вправляння – це багаторазове
повторення, закріплення засобів дії і поведінки, створення необхідних
умов, за якими учень міг би поводитися відповідно до висунутих норм і
правил.
Вправляння застосовується як засіб накопичення досвіду моральної
поведінки, відповідального ставлення до праці, до виконання своїх
обов’язків.
Використовуються також методи стимулювання поведінки і діяльності.
Змагання – метод, який забезпечує успіх і цілеспрямованість у процесі
відчуття товариської взаємодопомоги шляхом обліку і порівняння
результатів спільної діяльності й заохочування її учасників. За
правильно організованих умов змагання дає цінні результати. Наприклад,
учні можуть змагатися за найкращий санітарний стан класної кімнати,
чергування, бережливе ставлення до шкільного майна, речей, за звання
умільця, переможця конкурсів, тощо.
Головним у застосуванні цього методу є створення умов для спільної
праці, спонукання, прагнення до загального успіху, спільних досягнень,
що сприяло згуртуванню дитячого колективу, прояву взаємодопомоги,
співробітництва, взаєморозуміння.
У процесі трудового виховання дуже широко використовується і метод
заохочення, який викликає почуття задоволення, радості, впевненості у
власних силах, бажання працювати ще краще. Цей метод особливо важливий
для виховання учнів, які характеризуються замкненістю, боязкістю,
сором’язливістю. Треба знаходити в поведінці, характері, діяльності
дитини позитивне, не пропускати нагоди сказати схвальне слово про добрий
вчинок кожного. Потрібно намагатися зрозуміти учня, побачити його добрі
справи, пізнати їх суть; використовувати схвалення, довіру, через які
виявляється повага до учня, стимулюється почуття відповідальності.
Крім відомих методів в процесі трудового виховання набувають поширення й
інші активні форми і методи роботи: рольові та імітаційні ігри,
драматизації та ін.
Таким чином можна побачити, що досягнення ефективності трудового
виховання школярів відбувається завдяки вмілому використанню
різноманітних методів і форм трудового виховання, в процесі якого
відбувається накопичення досвіду колективної трудової діяльності.
ВИСНОВКИ
Проблема трудового виховання школярів є пріоритетною с сучасному
українському суспільстві.
Проблемою трудового виховання школярів займалися безліч педагогів.
Трудова підготовка учнів завжди була предметом дослідження педагогіки. У
такій підготовці вбачали основу розвитку особистості, підготовку до її
майбутньої трудової діяльності. Сучасні школи мають пробуджувати
практичний інтерес в учнів та керувати їхнім інтелектом для того, щоб у
подальшому вони мали змогу кваліфікованіше працювати. Трудова діяльність
– явище складне, багатогранне і керівникові виробничого колективу вкрай
необхідно знати не тільки, як виконується той чи інший вид праці, а й
психологічні особливості, пов’язані з трудовою діяльністю.
Аналіз літератури дав можливість встановити, що у визначенні трудової
вихованості школярів доцільно враховувати розвиток усіх структурних
компонентів: стійке виявлення внутрішніх мотиваційних спонукань,
усвідомлення суспільної значущості трудової діяльності, наявність
достатніх знань, умінь для її виконання, вміння працювати в колективі.
Аналіз дослідження показав, що школярі сільської школи поки, що мають
достатній рівень трудової вихованості, але з плином часу рівень трудової
вихованості школярів сільської загальноосвітньої школи знижується, і це
стає соціальною проблемою, яка потребує ретельного вивчення і швидкого
вирішення.
Трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення
учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває
радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для
неї основною формою вияву таланту.
Робота школярів у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках
сприяє усвідомленню ними суспільної користі й виробничої значущості
праці. Розмаїття видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу
розвивати їх різнобічні задатки, нахили, інтереси, створити умови для
вибору майбутньої професії.
В процесі трудового виховання сільських школярів використовуються
різноманітні методи організації діяльності і формування досвіду
суспільної поведінки. Вибір їх залежить від характеру навчальної
діяльності.
Досягнення ефективності трудового виховання школярів відбувається
завдяки вмілому використанню різноманітних методів і форм трудового
виховання, в процесі якого відбувається накопичення досвіду колективної
трудової діяльності.
Необхідно привчити дитину переборювати перешкоди навіть шляхом втоми. В
житті проходиться часто втомлюватися, для того, щоб досягнути
якого-небудь ефекту в роботі. Ми повинні привчати дитину економити свої
сили, навчити не тільки працювати, а знаходити в собі ресурси, щоб
пробути себе до праці, привчити до думки про те, що праця сама по собі
буде давати насолоду досягнутої мети, ми повинні привчити її до вмілого,
організованого підходу до переборювання перешкод та труднощів.
Обов’язок трудитися не вигадка, не плід теоретизування, а один із
найголовніших обов’язків людини як соціальної істоти, як володаря
власної долі, як особистості, здатного до постійного і безперервного
самовдосконалення, гуманізації стосунків з людьми, своїх ставлень до них
і до себе самої. Важко і загалом неможливо переоцінити той невичерпний,
потужний потенціал становлення людини як особистості, її духовного
зростання, самовдосконалення, який закладений у праці людини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Боришевський М.Й. Праця у становленні громадян // Початкова школа – 1997
№2 – с.44-49
Вихрущ А.Н. Система трудового виховання: закономірності становлення і
розвитку // Трудова підготовка в закладах освіти – 1998 №3 – с.28-34
Волкова Н.П. Педагогіка (посібник). – К.: Академія – 2001
Де юним навчатися праці? // Радянська школа – 1991 №3 – с.37-41
Добровольський С.П. Школа трудового виховання старшокласників // Рідна
школа – 1999 №5 – с.26-27
Завьялова Н.А. Професиональная подготовка учащихся методами ТРИЗ //
Обдарована дитина – 2004 №10 – с.29-30
Зіркій Г.Ф. Поглиблена трудова чи допрофесійна підготовка?// Трудова
підготовка в закладах освіти – 1999№3 – с.6
Касянова К.С. Экспериментальное школьное ателье// Школа и производство –
1993 №9 – с.11
Католиков А.Т. Беспокоит утрата внимания к трудовому воспитанию
школьников // Воспитанию школьников – 1993 №1 – с.4-6
Коломієць Ю.В. Використання традиційної землеробської обрядовості
українського народу в трудовому вихованні восьмикласників// Педагогіка і
психологія – 1995 №4 –с.112-119
Левківський М.В. Критерії та рівні розвитку відповідального ставлення до
праці // Рідна школа – 1993 №11-12 – с.54-56
Левківський М.В. Трудова спрямованість старшокласників// Рідна школа –
1997 №2 – с.44-49
Малютин И.О. О народной мудрости трудового воспитания// Народное
образование – 1999 №10 – с.287-290
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
