UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДохристиянські вірування українського народу (реферат)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось16522
Скачало937
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Дохристиянські вірування українського народу

 

 

Загальна характеристика давніх, дохристиянських вірувань

 

Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним

життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити

зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ)

використовуючи наявні у них на той час поняття про стосунки між людьми

(видимий світ). Таким чином сили природи уподібнювались людям, набували

певних людських рис і в такому вигляді потрапляли у казки. Таким чином

з'явилися поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок,

русалок тощо. Люди відкрили невидимий світ, пов'язаний зі світом

видимим. Поява цих вірувань мала велике значення для людства, зокрема

вона підготувала людей до сприйняття поняття Всевишнього, єдиного Бога,

Сущого, Сили, яка управляє всесвітом (світом видимим і невидимим). Поява

цього поняття означало появу нової віри — єдинобожжя, монотеїзму, яка

прийшла на зміну багатобожжю і поширилась по всьому світу у складі

основних світових віросповідань- іудаїзму, християнства, ісламу,

буддизму, а також посіла важливе місце у індуїзмі, японських і

китайських віруваннях (культ Неба).

 

На європейських і слов'янських землях поняття єдиного Бога поширилося в

першу чергу завдяки християнству. Тому досить часто політеїстичні

вірування у європейській і слов'янській літературі називають

дохристиянськими, поганськими або язичницькими. Народні дохристиянські

вірування чи язичництво — це величезний загальнолюдський комплекс

світоглядів, вірувань, обрядів, що йдуть із глибин тисячоліть.

 

Походження слова «язичник» точно нез'ясоване. Найбільш ймовірно, що це

слово пов'язане зі словом «язик» (мова), звідси його значення — плем'я,

народ, люди, що говорять однією мовою. Саме як «народ» трактують це

слово словники руської мови 17 ст. За етимологічним словником

української мови слово «язичництво» — це «віра племені людей, пов'язаних

спільним звичаєм і походженням». Слово «язик» відповідає біблійному

«гой» (євр.) або «gens» (лат.). Тут доцільно згадати, що в стародавньому

Римі всі боги підкорених народів (gens) включалися до складу богів Риму

і їх статуї ставилися в Римському Храмі Всіх Богів (Пантеоні). Саме

проти цього «язичництва» боролися як іудаїзм так і християнство,

розділяючи людей на язичників, які поклоняються своїм язичницьким

(місцевим, народним) богам і людей, які шанують лише Всевишнього. Саме

віра у Всевишнього об'єднала людей з різних народів в єдину общину

(церкву) і дала змогу вирішити велику кількість тих протиріч у питаннях

вірувань, які існували у язичників. Тому саме ця віра була зроблена

державною імператором Константином Великим в усій Римській імперії,

після чого слово «язичник» стало синонімом слова «неримлянин», «варвар»,

«чужинець».

 

Тепер стає зрозуміло, чому Михайло Драгоманов вважав, що «язичницький»

означає національний, крайовий, народний (тобто рідний для народу), а

Митрополит Іларіон висловлював думку, що це слово означало саме «чужу

віру», тобто те, що у греків та римлян означало «варвар».

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ