UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДохристиянські вірування українського народу (реферат)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось16517
Скачало937
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

шло в

літописних списках пізніших редакцій, що прийшли через сто-півтораста

літ після введення християнства. Очевидно, таким літописним свідоцтвом

багато віри надавати не можна, і в ліпшому разі в іменах перелічуваних

богів треба бачити почасти Поетичну вигадку, почасти казкові перекази, а

найпевніше — це імена богів, що жили в народних віруваннях різних племен

і народів, підлеглих Київській державі, — жили побіч офіційно визнаного

християнського Бога. Очевидно, це були імена богів, яких треба було

знизити, скомпрометувати, представити давно скинутими богами.

 

Отже, перелік богів вперше зустрічається, як гадають, тільки в третій

редакції Київського літопису, що складалася не раніше самого кінця XI

століття (1095 року); в цій редакції вперше з’являється опис бога Перуна

та імена менших богів, що стояли побіч нього. Тут сказано, що Володимир

поставив «кумири» — «Перуна древляна, а главу его сребрену и ус злат, и

Хърса, Дажьбога, Стрибога, Симарьгла, Мокошь»...

 

Отже, цю звістку літопису ми не маємо ніяких підстав трактувати як

дійсний опис подій, що мали місце за більше ніж сотню років перед тим,

як зроблено цей запис, але можемо найбільше взяти на увагу, що імена,

тут наведені, були знані через 100 — 150 років після прийняття

християнства, і, очевидно, християнські письменники вважали потрібним їх

поборювати. Це тим більше правдоподібно, що подібні імена вставлено і в

поучення проти двоєвір’я, так зване «Слово нікоєго Христолюбця», і в

перекладену з грецької мови повість про «ходження Богородиці по муках»,

і, нарешті, деякі з цих імен зустрічаються в «Слові о полку Ігоревім».

Коли на протязі півтора — двох століть християнство закріпилося в містах

постійно, то християнські проповідники вже боролися не з прихильниками

поганської віри, а з обивателями, що вважали себе за християн, але не

розумілися на християнській догматиці і трималися старого ритуалу. Часто

прихильниками того ритуалу були і християнські священнослужителі. Проти

них направляли свої проповіді освічені християнською книжністю

проповідники. Що ж до «Слова о полку Ігоревім», то цей поетичний

пам’ятник XII ст. власне вже називає не богів, а їхнє потомство, їхніх

внуків: Бояна називає «Велесов внуче», вітри — «Стрибожі внуці», двічі

згадуються сили «Дажьбожя внука». Можна думати, що автор «Слова» деяких

богів очоловічує, не вважає більше за богів, а просто за визначних

предків своїх сучасників. В не зовсім ясному реченні названо ім’я бога

Хорса, але, очевидно, під цим треба розуміти якусь територію на сході

від Київської держави, мешканці якої ще не прийняли християнства, а

поклонялися Хорсові. В Дажьбогові дехто хоче бачити бога сіверян, що

складали Ігореве військо, і ніби тому Ігореві полки називаються внуками

цього бога.

 

Але коли в розумінні позитивних відомостей про нашу передхристиянську

релігію багато непевного і неясного, то, навпаки, можна з певністю

винести кілька тверджень характеру негативного, а саме про те, слідів

чого у нас ні в літературі, ні в переживаннях не збереглося. Так, з

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] 12 [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ