Курсова робота
Аналіз стану соціального страхування В Україні в сучасних умовах
План
1. Стан пенсійного забезпечення в Україні
2. Аналіз формування та використання фондів соціального страхування в
Україні
3. Тенденції демографічних та економічних факторів у соціальному захисті
населення
1. Стан пенсійного забезпечення в Україні
У 2000 році, який став переломним в економічній динаміці, досягнуто
певних зрушень і у сфері пенсійного забезпечення. Вперше за останні
п’ять років доходи Пенсійного фонду перевищили його видатки. Позитивну
роль відіграли додаткові збори та персоніфікований облік внесків,
завдяки чому надходження до Пенсійного фонду зросли у 2000 році майже на
2,2 млрд. гривень. Це дозволило у вересні минулого року повністю
ліквідувати заборгованість з виплати пенсій, яка на початку року
складала близько 1,4 млрд. гривень, і приступити до поетапного
підвищення пенсій.
З листопада 2000 року по вересень 2001 року розмір найменшої пенсійної
виплати (мінімальної пенсії з адресною грошовою допомогою) збільшено з
46 до 72 гривень, середній розмір пенсій – з 72 до 106, а реальні доходи
пенсіонерів за 2001 рік зросли в середньому на 25,8%. Скориговано
розміри пенсій, призначених із заробітку до 1992 року, розпочато їх
диференціювання залежно від тривалості трудового стажу та одержуваного
заробітку.
Триває розмежування витрат на фінансування пенсій, призначених за
різними програмами, з Державного бюджету та Пенсійного фонду. На 2001
рік у Державному бюджеті на зазначені цілі передбачено близько 1,4 млрд.
гривень, що майже у чотири рази більше, ніж у 2000 році. Це звільняє
Пенсійний фонд від фінансування невластивих йому виплат.
Формується єдина інформаційна система соціального страхування, у тому
числі персоніфікованого обліку пенсійних внесків, якою вже охоплено 19
млн. осіб.
Удосконалюється управління системою пенсійного забезпечення. В 11
регіонах успішно проводиться експеримент з призначення пенсій органами
Пенсійного фонду, метою якого є оптимізація процесів збору та розподілу
пенсійних коштів. Здійснюються заходи щодо скорочення адміністративних
витрат, зокрема, пов’язаних із доставкою та виплатою пенсій.
Водночас, незважаючи на деякі зрушення у здійсненні пенсійної реформи, у
цій сфері ще залишається багато нерозв’язаних проблем.
Проблеми діючої системи пенсійного забезпечення
В Україні історично склалась однорівнева схема пенсійного забезпечення
на засадах солідарності поколінь, яка певним чином узгоджувалася з
командно-адміністративною системою. За ринкових умов вона не забезпечує
громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку, втраченого ними у
зв’язку із старістю, та запобігання бідності серед людей похилого віку.
Внаслідок цього діючою пенсійною системою незадоволені як платники
пенсійних внесків, так і переважна більшість пенсіонерів. Зволікання з
усуненням зазначених суперечностей може призвести до гострої і затяжної
соціальної напруженості.
Основні проблеми діючої системи пенсійного забезпечення в контексті
ринкової трансформації економіки мають соціальний та економічний
характер.
Проблеми соціального характеру
Діюча солідарна система пенсійного забезпечення є соціально
несправедливою – у першу чергу і найбільшою мірою стосовно найбідніших
верств населення.
Середній розмір виплачуваних пенсій дуже низький. Навіть після
підвищення з серпня 2001 року середній розмір трудових пенсій складає
близько 43% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Особливо
обділені пенсіонери, які одержували високі заробітки і сплачували великі
суми страхових внесків, але не належать до пільгових категорій і
одержують пенсії відповідно до Закону “Про пенсійне забезпечення”.
Якщо в середньому вихід на пенсію означає втрату приблизно двох третин
доходу, то ці люди позбуваються з припиненням роботи майже 90%
колишнього заробітку. Тим часом у країнах Європейського Союзу пенсіонер
з виходом на пенсію втрачає не більше 40% попереднього доходу. Частка
пенсій у сукупних доходах цієї категорії населення України не перевищує
54%. Низький рівень пенсій змушує багатьох людей продовжувати роботу;
протягом перших десяти років після виходу на пенсію працює майже третина
пенсіонерів.
Розмір трудових пенсій практично не залежить від трудового стажу і
сплачених пенсійних внесків. Через обмеження максимального розміру
пенсій, які призначаються відповідно до Закону “Про пенсійне
забезпечення”, дві третини колишніх робітників та службовців отримують
майже однакові пенсії. З 1 серпня 2001 року максимальна пенсія перевищує
мінімальну разом з цільовою грошовою допомогою тільки на 45 гривень.
Люди, які все життя добросовісно працювали, незадоволені незалежністю
розміру пенсій від трудового внеску. З іншого боку, це породжує
споживацькі настрої, незацікавленість роботодавців і працівників у
сплаті пенсійних внесків.
Середні розміри пенсій, призначених у 2000 році
за різними нормативними актами, гривень на місяць
1 – Найменша пенсійна виплата.
Пенсії, призначені відповідно до законів України: 2 – “Про пенсійне
забезпечення”; 3 – “Про пенсійне забезпечення” (список №1); 4 – “Про
державну службу”; 5 – “Про статус і соціальний захист громадян, що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; 6 – “Про статус
суддів”; 7 – “Про науку та науково-технічну діяльність”; 8 – “Про
прокуратуру”; 9 – “Про статус народного депутата України”.
Пенсії, призначені за різними законами, диференціюються значно більше,
ніж заробітки. На початку 2001 року середня пенсія народного депутата
перевищувала найменшу пенсійну виплату в 19 разів, тоді як середня
заробітна плата в газодобувній промисловості (найвища) перевищувала
заробітну плату в сільському господарстві (найнижча) – тільки в 7 разів.
Для порівняння: у більшості країн максимальна пенсія перевищує
мінімальну не більше, ніж у 4 – 5 разів.
Частина пенсіонерів одержує необгрунтовано високі пенсії. Колишні
народні депутати, державні службовці, працівники прокуратури та суду,
науковці, журналісти після виходу на пенсію отримують до 90% колишньої
зарплати. Середня пенсія, призначена відповідно до Закону “Про пенсійне
забезпечення”, складає всього 10% середньої пенсії, призначеної за
Законом “Про статус народного депутата”.
Набула поширення практика встановлення окремим категоріям громадян
дострокових пенсій. За останні десять років коло осіб, що мають право на
дострокову пенсію за професійною ознакою, суттєво розширилося. Якщо в
1971 році її одержували 7% від усіх пенсіонерів, то в 2001 році – уже
16%. У 2000 році 28% людей, які вийшли на пенсію, були молодші від
загального пенсійного віку.
Розмір заробітку, з якого обчислюється пенсія, не обмежується, тоді як
пенсійні внески сплачуються лише із заробітної плати до 1600 гривень. У
результаті високооплачувані особи одержують вищі пенсії, не сплативши
адекватних пенсійних внесків, тобто фактично за рахунок інших
працівників.
Оскільки для основної маси одержувачів пенсій діє обмеження
максимального їх розміру, то такий перерозподіл має значення тільки для
осіб, які користуються пенсійними пільгами. Наприклад, при заробітній
платі 2000 грн. представник пільгової категорії одержує 1800 грн.
пенсії, а металург – 156, токар, слюсар, будівельник – 117 гривень.
Значна частина пенсіонерів з пільгових категорій продовжує працювати,
повністю отримуючи свою високу зарплату і пенсію, яка не
оподатковується. Це стосується народних депутатів, державних службовців,
наукових працівників.
Сплачені пенсійні внески не є власністю громадян, і відповідно їх
виплата не гарантується сім’ям у разі передчасної смерті платників цих
внесків. Від цього найбільше втрачають представники найбідніших верств
населення. Пенсія, яка призначається у разі втрати годувальника, не
зіставна із сумою сплачених внесків.
Розрахунок пенсій на основі заробітку за останні два роки або будь-які
п’ять років підряд несправедливий стосовно представників найбідніших
верств населення. Вони мають менше шансів перейти перед пенсією на
високооплачувану роботу, за суміщенням або сумісництвом. Це можливо
переважно для більш забезпечених працівників завдяки кращим особистим
зв’язкам з керівниками підприємств та організацій.
Значна частина працівників фактично звільнена від сплати страхових
внесків, хоча водночас має право на одержання пенсій з Пенсійного фонду.
Надто складні і непрозорі процедури призначення та перерахунку пенсій.
Діюча пенсійна система регулюється більш як 20 законодавчими актами і
величезною кількістю нормативно-правових документів. Це викликає
непорозуміння, недовіру та справедливі нарікання громадян.
Таким чином, діюча пенсійна система допускає перерозподіл частини коштів
Пенсійного фонду на користь пенсіонерів з числа пільгових категорій
працівників, не забезпечує соціальної справедливості в захисті прав
громадян похилого віку і суперечить основним принципам соціально
орієнтованої ринкової економіки.
Відповідно зволікання з пенсійною реформою посилить невдоволення
громадян, особливо серед малозабезпечених верств населення, загострить
проблему бідності серед людей похилого віку і підвищить соціальну
напругу в суспільстві.
2. Аналіз формування та використання фондів соціального страхування в
Україні
Кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття використовуються на виплату матеріального
забезпечення та надання послуг.
Види матеріального забезпечення:
?? допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для
організації безробітним підприємницької діяльності;
?? матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки
або підвищення кваліфікації безробітного;
?? допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка
перебувала на його утриманні.
Види соціальних послуг:
?? професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та
профорієнтація;
?? пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі
шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць
для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних
громадських робіт для безробітних;
?? інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з
працевлаштуванням.
Впровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття розширило активну політику на ринку праці. Програми
активних заходів реалізовувались в значних обсягах та за різними
напрямами, що сприяло закріпленню позитивних тенденцій на ринку праці,
зокрема збільшенню зайнятості та зменшенню безробіття. Серед цих програм
особливого поширення набули інформаційні та профорієнтаційні послуги,
створення банку вакансій та пошук підходящої роботи в автоматизованому
режимі.
У 2004 році відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття” послугами
державної служби зайнятості скористалося 2,9 млн. незайнятих громадян.
Чисельність незайнятих громадян, охоплених активними заходами сприяння
зайнятості населення в 2004 році зросла у порівнянні з 2003 роком на
10,6% та становила 1582,8 тисячі осіб: 984,2 тис. осіб було
працевлаштовано, 184,4 тис. безробітних проходили профнавчання, 414,2
тис. осіб – брали участь у громадських роботах. Найвищий рівень
охоплення такими заходами незайнятих громадян був у Вінницькій (67,9%),
Сумській (70,2%) областях та у м. Києві (89,5%)
На вільні та новостворені робочі місця працевлаштовано 984,2 тис. осіб,
що на 12,2 відсотка більше ніж у 2003 році та на 86,7 тис. більше, ніж
передбачалось основними параметрами бюджетної програми. Рівень
працевлаштування збільшився з 30,9 відсотків у 2003 році до 33,9
відсотків у 2004 році.(Додаток 17)
Шляхом надання дотацій роботодавцям із коштів Фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок
безробіття, було працевлаштовано 42,9 тис. осіб, що на 16,3 відсотка
більше, ніж у 2003 році.
За підтримки служби зайнятості у 2004 році організували власну справу як
суб’єкти підприємницької діяльності 52,7 тис. безробітних, які отримали
одноразово допомогу по безробіттю для зайняття підприємницькою
діяльністю (у 2003 році – 48,5 тис. осіб). Основними напрямами
організації підприємницької діяльності таких безробітних були сільське
господарство (фермерство, птахівництво, тепличне господарство),
торгівля, пошиття одягу, автосервіс, транспортні послуги.
Професійне навчання проходили 184,4 тис. безробітних, що на 5,1 відсотка
більше ніж у 2003 році.
Із загальної чисельності безробітних, які проходили профнавчання, особи,
які мали робочі професії, становили 37,1 відсотка, службовці – 33,7
відсотка, особи, які займали робочі місця, що не потребують спеціальної
підготовки – 12,1 відсотка, особи які не мали професії -17,1 відсотка,
молодь у віці до 18 років – 6,1 відсотка. Професійна підготовка та
перепідготовка безробітних проводилася за 451 професією та
спеціальністю. У 2004 році підвищили кваліфікацію 56,3 тис. безробітних,
що на чверть більше ніж у попередньому році.
Протягом 2004 року 897,2 тис. особам були надані консультаційні
послуги, 2,2 млн. незайнятих громадян надані профорієнтаційні послуги.
Відбулося подальше збільшення професійного інформування безробітних та
їх залучення до участі в семінарах із техніки самостійного пошуку
роботи, орієнтації на підприємництво тощо. В 2004 році 1,4 млн.
безробітних взяли участь у таких семінарах.
В громадських роботах взяли участь 414,2 тис. незайнятих громадян, що
на 9,4 відсотка більше ніж у 2003 році. Переважно такі роботи
організовувались у сільському господарстві, промисловості,
житлово-комунальному господарстві, торгівлі та громадському харчуванні,
будівництві тощо. Майже у всіх регіонах розширено види громадських робіт
у соціальній сфері.
Станом на 1 січня 2005 року потреба підприємств, установ та організацій
у працівниках становила 166,5 тис. осіб, що на 20 відсотків більше, ніж
на відповідну дату попереднього року, це дозволило скоротити дисбаланс
між пропозицією робочої сили та попитом на неї з 7 осіб на 1 січня 2004
року до 6 осіб станом на 1 січня 2005 року.
Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, спрямовуються на фінансування:
1) допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою
дитиною);
2) допомоги по вагітності та пологах;
3) допомоги при народженні дитини;
4) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
5) допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та
осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне
лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих
закладів, часткове утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання
соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).
Законом забезпечені рівні умови надання застрахованим особам допомоги по
тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, при народженні
дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на
поховання незалежно від виду діяльності, форми власності та
господарювання. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується
застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності з шостого дня непрацездатності.
Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок
коштів роботодавця, що сприяло посиленню контролю за виданням листків
непрацездатності.
Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі настання інших страхових
випадків (необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років,
хворим членом сім’ї, догляду за дитиною віком до 3-х років або
дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка
доглядає за цією дитиною, тощо) виплачується застрахованій особі з
першого дня за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованим особам в
залежності від розміру заробітної плати (доходу) і страхового стажу.
За підсумками діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності за 2003 рік заборгованість по виплатах за рахунок
коштів соціального страхування станом на 01.01.2004 року складала 63,81
млн. грн., а станом на 01.01.2005 р. – 9,51 млн. грн., тобто скоротилась
на 54,3 млн. грн. або на 85,1 відсотка. Існування заборгованості із
виплат за соціальним страхування пов’язано із заборгованістю з виплати
заробітної плати, оскільки виплата матеріального забезпечення
застрахованим особам здійснюється за місцем роботи у рахунок страхових
внесків. (Додаток 4)
З прийняттям у листопаді 2004 року Закону України “Про внесення змін до
Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням” врегульовано питання виплати матеріального
забезпечення застрахованим особам, що працюють на підприємствах, які,
через відсутність коштів на своїх банківських рахунках або через їх
арешт, мають заборгованість із виплати матеріального забезпечення більше
ніж за один календарний місяць.
Впровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням дозволило, в основному, забезпечити виплату
допомоги по тимчасовій непрацездатності. Крім того, сприяло тому, що:
? підвищились розміри допомоги при народженні дитини, догляду за нею до
досягнення трирічного віку та на поховання;
? за підсумками оздоровчої компанії 2004 року:
• виділено 267 тис. путівок застрахованим особам та членам їхніх сімей
на санаторно-курортне лікування та оздоровлення на загальну суму 489,7
млн. грн.;
• витрати на часткове фінансування оздоровлення дітей в дитячих
оздоровчих закладах за рахунок коштів Фонду склали 98,6 млн. грн., що
майже на 4,2 млн. грн. або на 4,4% більше ніж у 2003 році, оздоровлено
387873 дітей, що на 5,2% менше ніж у 2003 році.
Така ситуація пов’язана із зростанням вартості путівок. Частково
профінансовано санаторії-профілакторії підприємств, установ,
організацій на суму 69,3 млн. грн. За рахунок коштів Фонду
профінансовано дитячо-юнацькі спортивні школи на суму 67,0 млн. грн.
Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності, згідно статті 21 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності” спрямовуються на:
1) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження
його здоров’я або в разі його смерті, особам, які перебували на його
утриманні, а саме на виплату:
? допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення
працездатності або встановлення інвалідності;
? одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності
або смерті потерпілого;
? щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати
працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку
потерпілого;
??????$?????Ae?? пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання;
? пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок
нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
? грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї
шкоди потерпілому;
? допомоги дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на
виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності.
2) організацію поховання померлого, відшкодування вартості, пов’язаних з
цим ритуальних послуг, відповідно до місцевих умов;
3) сприяння створенню умов для своєчасного надання першої невідкладної
допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги
в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного
захворювання;
4) організацію лікування потерпілого у власних спеціалізованих
лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших
лікувально- профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення
здоров’я застрахованого;
5) забезпечення потерпілому разом із відповідними службами охорони
здоров’я за призначенням лікарів повного обсягу постійно доступної,
раціонально організованої медичної допомоги;
6) впровадження всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та
відновлення працездатності потерпілого;
7) забезпечення, згідно з медичним висновком домашнього догляду за
потерпілим, допомоги у веденні домашнього господарства (або
компенсування йому відповідних витрат), сприяння наданню потерпілому,
який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;
8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або
медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проведення навчання та
перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на
договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо
внаслідок
ушкодження здоров’я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може
виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою
працездатністю;
9) організацію робочих місць для інвалідів з компенсуванням при цьому
витрат виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої
продукції, за рахунок Фонду;
10) у разі невідкладної потреби надання інвалідам разової грошової
допомоги або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних
управлінь допомоги у вирішенні соціально-побутових питань;
11) сплату за потерпілого внесків на медичне та пенсійне страхування.
Усі види соціальних послуг та виплат надаються застрахованому та особам,
які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано
підприємство, на якому стався страховий випадок у Фонді соціального
страхування від нещасних випадків чи ні.
Крім цього, за рахунок коштів загальнообов’язкового державного
соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності,
фінансуються такі заходи щодо профілактики нещасних випадків та
професійних захворювань:
? розроблення та реалізація національної та галузевих програм поліпшення
стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;
? навчання, підвищення рівня знань працівників, які вирішують питання
охорони праці;
? організація розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту
працівників;
Здійснення фінансування щодо:
? наукових досліджень у сфері охорони та медицини праці;
? пропаганди безпечних та нешкідливих умов праці, організації створення
тематичних кінофільмів, радіо – і телепередач, видання та розповсюдження
нормативних актів, підручників, журналів, іншої спеціальної літератури,
плакатів, пам’яток з питань соціального страхування від нещасного
випадку та охорони праці.
? надання підприємствам на безповоротній основі фінансової допомоги для
розв’язання особливо гострих проблем з охорони праці.
У результаті запровадження соціального страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності, з 2001 року потерпілі на виробництві після тривалої
затримки почали отримувати виплати, і в даний час немає заборгованості
по виплатах поточних платежів
Було не тільки зупинено зростання заборгованості по виплатах
відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, але й суттєво зменшена
заборгованість по цих виплатах. На початок 2005 року заборгованість
зменшилась до 37,3 млн. гривень. .(Додаток 1)
У 2004 році Фондом соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві було додатково виділено 200,0 млн. грн. на погашення
заборгованості за виплатами. У 2005 році на ці цілі заплановано виділити
35,6 млн. грн.(Додаток 2)
Станом на 01.01.2005 року Фондом провадяться страхові виплати 316
тисячам потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання та особам, які мають на це право у разі смерті
потерпілого. Сума страхових виплат Фонду у 2004 році склала 1 233,8 млн.
гривень.
У порівнянні з 2003 роком кількість постраждалих на виробництві у 2004
році в цілому зменшилася на 8,5% (було 32 746, стало 30172). Кількість
випадків травматизму на виробництві зменшилась на 11,1% (було 26 209,
стало 23583), в т.ч. смертельних випадків – на 6,7% (було 1 061, стало
994). Кількість випадків профзахворювань на виробництві збільшилась на
0,8% (було 6 537, стало 6 589), в т.ч. кількість смертельних випадків
від професійного захворювання зменшилась у три рази (було 417, стало
137).( Додаток 3)
3. Тенденції демографічних та економічних факторів у соціальному захисті
населення
Пенсійна система в сучасному суспільстві відіграє значну соціальну та
економічну роль, тому що її надійність є запорукою соціальної та
економічної стабільності. Через те що пенсійні системи в багатьох
країнах світу не забезпечують свого завдання, йде активна робота щодо
розв’язання проблем реформування систем фінансового забезпечення людей
похилого віку.
В Україні історично склалася однорівнева схема пенсійного забезпечення,
яка базується на солідарності поколінь. Солідарність поколінь означає
фінансування пенсій працівників, які завершили трудову діяльність, за
рахунок внесків нинішнього покоління працівників. Солідарний принцип
фінансування пенсій може ефективно функціонувати при наявному
перевищенні чисельності молодих працівників над чисельністю пенсіонерів.
Величина ресурсів соціального страхування, спрямованих на пенсійне
забезпечення, визначається демографічними та економічними чинниками.
До демографічних чинників відносять:
Середню тривалість життя та її динаміку;
Кількість людей пенсійного віку;
Чисельність працездатного населення і т.ін.
До економічних чинників відносять:
Економічний стан країни в цілому;
Співвідношення рівнів заробітної плати та пенсії;
Надбавки за стаж, умови роботи, тощо;
Наявність та питома вага осіб, котрі мають право на пільги при
визначенні рівня пенсійного забезпечення тощо. [книжка ст. 82]
Так, загальновідомо, що необхідність реформування пенсійних систем була
викликана, головним чином, демографічними змінами. Сучасна демографічна
ситуація і у світі, і в Україні характеризується терміном „старіння
нації”. Це означає збільшення частки пенсіонерів у структурі населення.
Тобто з часом кожний працівник буде „утримувати” відносно більшу
кількість пенсіонерів. Пенсіонери в Україні становлять значну за
абсолютними і відносними розмірами групу населення. За останні 20 років
чисельність пенсіонерів збільшилась на 35%.
Співвідношення населення пенсійного і працездатного віку має дещо
поліпшитись і найближчими роками. За комплексним демографічним
прогнозом, виконаним фахівцями Ради по вивченню продуктивних сил
Національної академії наук України, протягом перших років третього
тисячоліття ситуація буде змінюватися: працездатний вік покидатиме
численне покоління перших воєнних років народження – періоду
демографічного „вибуху” (1946-1955рр.), а вступатиме до цієї вікової
групи, навпаки, нечисленне покоління періоду найнижчої народжуваності –
90-х років. За прогнозом, найнижчий рівень коефіцієнта навантаження
очікується на початок 2006 року, коли на 1000 осіб працездатного віку
припадатиме 388 осіб пенсійного віку. Але така тенденція буде досить
короткотривалою, і на початок 2025 року рівень навантаження становитиме
505 осіб, тобто буде в 1,23 разу більше, ніж сьогодні. Найбільше
навантаження (пік) на осіб працездатного віку буде спостерігатися у
2055-2057 роках: його рівень становитиме 770 осіб, що в 1,88 разу
більше, ніж сьогодні. Після цього навантаження почне поступово
знижуватися і буде становити в 2075 році 742 особи, що в 1,8 разу вище
ніж сьогодні.(Додаток 33).
Проблеми економічного характеру
Діюча солідарна система пенсійного забезпечення є
економічно необгрунтованою і фінансово неспроможною.
Надмірно високі ставки пенсійних внесків спричиняють додаткове
навантаження на економіку. Роботодавці змушені сплачувати до пенсійної
системи третину фонду заробітної плати, що підвищує собівартість
продукції і знижує її конкурентоспроможність, стримує зростання
заробітної плати, не сприяє залученню інвестицій, легалізації тіньового
сектору економіки та доходів населення.
Надмірне пенсійно-страхове навантаження на економіку звужує платіжну
базу і джерела пенсійних надходжень.
Не враховуються особливості перехідного періоду, значна частина фізичних
та юридичних осіб не сплачує пенсійні внески. Глибока і затяжна
економічна криза породила тінізацію економіки та безробіття, суттєво
підірвала і деформувала фінансову базу пенсійної системи. З 28,3 млн.
людей працездатного віку в офіційному секторі економіки зайнято лише
18,7 млн., а систематично сплачують внески лише 15,3 мільйона. Торік 130
тис. підприємств взагалі не сплачували страховий збір, звітуючи про
відсутність господарської діяльності. Не сплачують зовсім або сплачують
не повністю пенсійні внески багато громадян, які займаються
підприємництвом, ведуть особисте підсобне господарство, здають в оренду
землю, майно та житло, працюють за наймом без договору, або самозайняті.
За оцінками експертів, від незареєстрованої підприємницької діяльності
та незадекларованих доходів населення Пенсійний фонд щорічно недоодержує
близько 2 млрд. гривень.
Низький рівень оплати праці і заборгованість з її виплати звужують базу
нарахування пенсійних внесків. У грудні 2000 року 22,3% працівників
одержували мінімальну заробітну плату в середньому 118 гривень і лише
2,8% – понад 1000 гривень. Торік 9,4% фонду заробітної плати виплачено в
натуральній формі, без сплати пенсійних внесків. Через це Пенсійний фонд
недоодержав майже 1 млрд. гривень.
Поширення пільг у сплаті пенсійних внесків суттєво послаблює фінансову
базу пенсійної системи. У минулому році до Пенсійного фонду надійшло від
платників фіксованого сільськогосподарського податку 559,4 млн. гривень,
а для виплат сільським пенсіонерам потрібно було 5,4 млрд., тобто у 10
разів більше. Подібні втрати Пенсійного фонду, пов’язані зі створенням
більш сприятливих умов для діяльності АПК, не компенсуються з Державного
бюджету.
Періодичне списання заборгованості перед Пенсійним фондом підриває
фінансову базу пенсійної системи і провокує ухилення роботодавців від
сплати пенсійних внесків. У 2000 році списано близько 3 млрд. грн., у
попередні роки – понад 4 мільярди. Тобто ці великі кошти не потрапили до
пенсіонерів.
Діюча солідарна пенсійна система дуже залежна від демографічних ризиків.
Її фінансова стабільність визначається головним чином співвідношенням
між чисельністю пенсіонерів і платників пенсійних внесків, яке у свою
чергу залежить від загальної економічної ситуації (зайнятості, рівня
оплати праці тощо) та від демографічних факторів (вік виходу на пенсію,
рівень смертності у вікових групах тощо). Але якщо в економіці є
підстави сподіватися на дальше поліпшення ситуації, то демографічні
прогнози на найближчі 40 – 50 років досить невтішні. Зараз в Україні вік
виходу громадян на пенсію є одним із найнижчих у світі. Відповідно
частка пенсіонерів у структурі населення істотно перевищує цей показник
у більшості європейських країн.
За таких тенденцій у середині XXI століття на 10 осіб працездатного віку
припадатиме близько 7 пенсіонерів.
Чисельність осіб пенсійного віку в розрахунку
на 1000 осіб працездатного віку в 1979 – 2075 роках
Крім того, як уже було сказано, багато людей виходять на
пенсію достроково. Два мільйони сьогоднішніх пенсіонерів залишили роботу
на 5 – 20 років раніше від настання загального пенсійного віку. Середній
вік виходу на пенсію за вислугу років складає у чоловіків 51,5 року,
жінок – 48 років. Середній період отримання пенсій наближається до
середньої тривалості сплати пенсійних внесків. За таких умов неможливо
оптимізувати співвідношення між розмірами заробітної плати, пенсійних
внесків і пенсій.
Навіть ліквідація безробіття, скасування пільг та повна сплата пенсійних
внесків не вирішують фінансових проблем солідарної пенсійної системи без
подовження пенсійного віку.
Таким чином, діюча система пенсійного забезпечення вступила у протиріччя
з новими реаліями ринкової економіки і водночас стримує реформування
системи оплати праці та зростання легальних доходів населення,
економічний розвиток загалом.
Зволікання з проведенням пенсійної реформи неминуче призведе або до
збільшення розмірів пенсійних внесків, введення додаткових платежів і
збільшення навантаження на економіку, або до зменшення пенсій, затримки
з їх виплатою. Це остаточно дискредитує діючу систему пенсійного
забезпечення, загострить економічну ситуацію і посилить соціальну
напругу.
Солідарна пенсійна система, що діяла в Україні до 1 січня 2004 року,
давно віджила своє: вона була не здатна забезпечити потреби ні тих, хто
перебуває на пенсії, ні тих, хто ще працює, але вже думає про
забезпечену старість. Головний недолік старої пенсійної системи –
занадто високі пенсійні внески в солідарну систему при занадто низьких
розмірах пенсій.
Навіть після чергового підвищення розміру трудових пенсій система
пенсійного забезпечення не відповідала потребам громадян. Через 12 років
після прийняття закону пенсія за віком українських громадян не перевищує
150 грн. – а це вдвічі менше прожиткового мінімуму для непрацездатних
осіб, і насправді мають вони не 75, а 34% заміщення середньої зарплати.
А це свідчить лише про те, що закон 1991 року не відповідав реаліям
нашого життя. І через це його соціальні норми не спрацьовували.
Тому проведення пенсійної реформи, прийняття двох базових
законопроектів „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”
та „Про недержавне пенсійне забезпечення” були необхідним кроком до
розв’язання нагальних потреб і запобігання погіршенню ситуації в
майбутньому. Закон „Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування” був внесений до розгляду у Верховну Раду ще в 1997 році, а
перше читання відбулося лише в 2001 році, друге – у 2003 році.
9 липня 2003 року Верховна Рада України нарешті прийняла ці два
законопроекти. Це стало великим кроком на шляху до того, щоб значно
покращити рівень пенсійного забезпечення українських громадян.
Від моменту створення нашої держави було пройдено довгий шлях по
розробці і прийняттю цих Законів. Прийнятий у жовтні 1991 року Закон
«Про пенсійне забезпечення» проголосив дуже гарні соціальні стандарти:
мінімальну пенсію на рівні прожиткового мінімуму, а максимальну – у
розмірі 75% колишнього заробітку. Тариф страхових внесків для
роботодавців встановили на рівні 52,5% фонду оплати праці. І навіть
розраховували на стовідсоткову сплату цих внесків. Однак вже через
кілька місяців тариф для них знизили до 32,6% фонду оплати праці. Ще
через 5 років – до 32%. А в 1998 році вперше було введено так зване
обмеження розміру фонду оплати праці, з якого здійснюються платежі до
Пенсійного Фонду України: спочатку це обмеження встановили в сумі
1000грн., пізніше – 2660грн. (це означає, що якою б високою не була
заробітна плата, внески до Фонду сплачуються лише з перших 2660грн.).
Новий закон знімає це обмеження, що дозволить після відповідного
перерахунку в середньому на 25% збільшити виплати для сьогоднішніх
пенсіонерів, ліквідує зрівнялівку та дозволить диференціювати розмір
пенсій. Зрозуміло, що це відбуватиметься поступово відповідно до
економічної ситуації в країні та фінансових можливостей Пенсійного
Фонду. Безпосередня залежність розміру пенсії від економічних показників
гарантується гнучким механізмом, запровадженим у законі: мінімальна
пенсія не повинна бути меншою 20% середньої зарплати у державі.
Реформа чинної системи пенсійного забезпечення необхідна, оскільки
навіть за умови практично повного використання всіх залишків пенсійного
фонду на підвищення пенсій коефіцієнт заміщення постійно знижуватиметься
і становитиме у 2040 році – 22,4% (2002 році – 33,9%).
Виходячи з принципу пенсійного страхування доцільною є відміна діючого
порядку сплати внесків на пенсійне страхування учасниками спрощеної
системи оподаткування.
Пенсійний фонд України зможе одночасно виплатити всі підвищені пенсії в
повному обсязі за умови прийняття Закону України «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при відміні діючого
порядку сплати внесків на пенсійне страхування учасниками спрощеної
системи оподаткування і при повному надходженні трансфертів з державного
бюджету та інших джерел.
Обмеження пенсійної реформи тільки рамками солідарної системи не дає
бажаного ефекту. Прийняття параметрів індексації пенсій відповідно до
темпу зростання реальної заробітної плати протягом попереднього року (на
20%) і врахування одного року страхового стажу при обчисленні пенсії
(1%) дають навіть нижчі коефіцієнти заміщення порівняно з діючою
системою. Істотне погіршення демографічної ситуації всередині 2030 років
не дозволяє запровадити жорсткі більш високі параметри обчислення. До
того ж, вибір між вищими рівнями врахування страхового стажу при
обчисленні пенсії вищими рівнями індексації пенсії відповідно до росту
реальної заробітної плати означає вибір між спрямуванням соціального
захисту пенсіонерів – на молодші чи старші групи.
Цей перший рівень представляє собою солідарну систему пенсійних виплат,
внески до якої сплачуватимуться всіма працюючими громадянами країни та
їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і будуть виплачуватися страхові
пенсії та встановлюватися мінімальний рівень пенсійних витрат
пенсіонерам.
Використана література
Правовий та соціальний захист інвалідів в Україні..- К.: Юрінком Інтер,
2000.- 417с.
Законодавство України про соціальний захист населення (за станом на 20
січня 2000 року).- К.: Парламентське видавництво, 2000.- 223с.
Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського
піклування: Державна доповідь : “Про становище дітей в Україні” (за
підсумками 1999 року).- К., 2000.- 140с.- 5.00
Закон України про недержавне пенсійне забезпечення; Закон України про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (Станом на 15 лютого
2004 року).- К.: Атіка, 2004.- 208с.- 11.00
Соціальне та пенсійне забезпечення військовослужбовців і працівників
правоохоронних органів.- К.: КНТ, АТІКА, 2004.-
Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.-
К.: Преса України, 2003.- 48с.
PAGE
PAGE \* MERGEFORMAT 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
