.

Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії (історико-філософський аналіз) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
164 7392
Скачать документ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ВЛАСОВА Тетяна Іванівна

УДК 141.33

Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії
(історико-філософський аналіз)

Спеціальність 09.00.05 – історія філософії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук

ДНІПРОПЕТРОВСЬК – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Дніпропетровського національного
університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант доктор філософських наук, професор,

член кореспондент Академії

педагогічних наук України, заслужений

діяч науки і техніки України

Гнатенко Петро Іванович

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри філософії

Офіційні опоненти доктор філософських наук, професор

Ярошовець Володимир Іванович

Київський національний університет

ім.. Тараса Шевченка,

завідувач кафедри історії філософії

доктор філософських наук, професор

Дуйкін Василь Романович

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького професор кафедри

філософії

доктор філософських наук, доцент

Шабанова Юлія Олександрівна

Національний гірничний університет,

завідувач кафедри філософії

Захист відбудеться 12 жовтня 2007 р. о 13:00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 08.051.11. по захисту дисертації на
здобуття наукового ступеня доктора філософських наук при
Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і
науки України за адресою:

49005, м. Дніпропетровськ, пл. Т.Г.Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ,
к.30.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці
Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.
Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий 04 вересня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор філософських наук, професор В.Б.Окороков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Основні тенденції розвитку культури
третього тисячоліття обумовлені фундаментальними проблемами, що виникли
у сфері соціальних та індивідуально-особистісних відносин, притаманних
сучасним суспільствам. Серед найгостріших виокремлюється проблема
соціокультурної стереотипізації гендерних відносин. Характер та
особливості функціонування гендерних стереотипів, що відображають
превалюючі способи соціалізації статі, свідчать про гендерну нерівність,
яка продовжує існувати у більшості сучасних соціумів. Українська
держава, підписавши Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації
жінок, поставила завдання позбавити суспільство проявів дискримінації за
статевою приналежністю. Поки що культура України несе на собі значний
вантаж патріархату, із властивими йому владними відносинами.
Сформульований у 1990-х роках гендерний підхід до розвитку суспільства є
методологічним принципом, який покладено нині в основу державного
регулювання всіх сфер життя. Відкритість гендерної політики, увага до
гендерних інтересів – це шлях до реалізації індивідуальних можливостей
кожної особистості, до зняття соціальної напруженості за рахунок
розв’язання конфліктів у стосунках між індивідами різної статі.

Обумовлена не стільки природно-біологічними, скільки
соціально-культурними факторами, гендерна асиметрія у сучасних соціумах
змусила світову науково-гуманітарну думку досліджувати історичні
причини, що призвели до формування гендерно-непаритетних культур. Нині
очевидно, що гендерні стереотипи мають глибинні онтологічні корені, а не
виникають як результат мізогінії окремих представників певної статевої
групи по відношенню до іншої. Їх зміст і характер не можуть бути простою
оманою у сфері соціальної думки. Вони складають серйозну наукову і
філософську проблему. У цьому контексті представлений у дисертації
метафізичний підхід до дослідження зазначеної проблеми набуває
особливого значення, оскільки виявляє причини виникнення гендерних
стереотипів і специфіку їхнього відображення у самосвідомості класичної
та посткласичної західноєвропейської культури, а також особливості
розвитку уявлень про несправедливість соціального устрою, що витіснив
половину людства на маргінес соціального буття.

Стосовно стану наукової розробки проблеми слід зазначити, що
історико-філософський контекст формування гендерних стереотипів не
знайшов відображення у якості окремого наукового дослідження у
вітчизняній літературі. Ця проблема також не висвітлювалася в окремих
західних наукових розробках і не стала предметом дослідження в окремих
монографіях західних філософських видань.

Вітчизняна і російська науково-гуманітарна думка в основному
сконцентрувала свою увагу на визначенні предмета гендерних досліджень,
дефінуванні самого поняття „гендер”, становленні теорії гендера та
основних напрямках сучасних гендерних досліджень. Цьому присвячені
роботи В.Агеєвої, В.Близнюк, И.Головашенко, С.Павличко, Н.Лавриненко,
О.Луценко, Л.Малес, Т.Мірошник, М.Скорик, В.Сукуватої, Н.Чухим,
О.Фоменко та ін. Аналіз різних інтерпретацій поняття „гендер” і
використання гендерних підходів у різних сферах гуманітарних досліджень
представлений у роботах В.Агеєвої, І.Жерєбкіної, О.Тємкіної,
О.Вороніної, О.Шабурової.

С.Жерєбкін так само, як і російська дослідниця Г.Брандт, присвятив свої
міркування з’ясуванню природи жінки. Н.Чухим запропонувала теоретичне
осмислення філософської традиції з позиції її гендерного аналізу.
Т.Гундорова займається літературознавчою критикою у світлі сучасних
постфеміністських теорій.

Українські дослідники, торкаючись питань статі й гендера, в основному
працюють виходити з позиції ліберальної нейтральності, визнаючи при
цьому відсутність в Україні розвинутої світоглядної і соціокультурної
бази для розвитку альтернативної стосовно патріархатної системи уявлень.
Цьому, зокрема, присвячені міркування С.Оксамитної.

Проблеми, пов’язані з розвитком системи гендерної освіти у нашій вищій
школі та освітніх закладах загалом розглядаються у статтях Л.Смоляр.

Розробка методологічних підходів до аналізу гендерних явищ представлена
у дослідженнях І.Грабовської, Н.Гундорової, С.Павличко, Т.Дороніної та
ін. Основні положення теорії соціального конструювання гендера виділені
Н.Кутовою.

Філософський фундамент для розвитку гендерної теорії і розуміння
сутності та специфіки функціонування гендерних стереотипів у культурі
закладений у концепціях представників класичної та посткласичної
філософії. У роботах філософів зазначена проблематика, як правило, не
розглядається у якості основного предмета дослідження. Серед філософів і
діячів культури, які у своїх міркуваннях так чи інакше торкалися
проблеми гендерних стереотипів, слід зазначити П.Абеляра, С.Авєрінцева,
Арістотеля, Ф.Бекона, П.Бергера, М.Вебера, О.Вейнінгера, Р.Гвардіні,
Г.В.Ф.Гегеля, А.Гелена, М.Уоллстоункрафт, Дж.Остін, Р.Оуена, Платона,
І.Канта, С.Кіркегадта, К.Маркса, Ф.Енгельса, К.Міллет, Дж.Мілля,
В.Розанова, Ж.-Ж.Руссо, У.Томпсона, А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, Ш.Фур’є,
З.Фрейда та ін. Важливими для розуміння взаємодії маскулінного і
фемінінного у культурі є роботи посткласичних філософів і психологів
Р.Барта, Дж.Батлер, С.Бенхабіб, М.Бубера, Ж.Бодрійяра, М.Гайдеггера,
Ф.Гваттарі, К.Джилліган, Ж.Дерріда, Ж.Дельоза, Д.Діннерстайн, С.Жижека,
Л.Ірігаре, Е.Еріксона, Л.Кольбера, Ю.Крістєвої, Ж.Лакана, Е.Левінаса,
Г.Маркузе, Дж.Мітчел, А.Річ, К.Хорні, К.Юнга, М.Фуко, Е.Сіксу та ін.

Для розуміння специфіки формування паритетної демократії як невід’ємної
частини громадянського суспільства та основи трансформаційних процесів
у сучасних західних соціумах, формування ідентичності, комунікативних
практик і етики автентичності є важливими роботи К.-О.Аппеля,
Ю.Габермаса, Дж.Кіна, Дж.Коена, І.Копитофф, Дж.Флєкс, П.Козловскі,
А.Турена, С.Пролєєва, Т.Ящук, А.Єрмоленко та ін.

Гендерні стереотипи як частина ширшого кола соціальних стереотипів
досліджені у роботах П.Бурдьє, М.Мід, Е.Тоффлер, Т.Де Лауретіс,
И.Жерєбкіної. Західні теоретики гендера Дж.Батлер, Р.Брайдотті,
К.Джилліган, Д.Діннерстайн, Л.Ніколсон, Н. Чодороу, Г.Співак і багато
інших продемонстрували, у чому полягає специфіка культурного
конструювання маскулінного та фемінінного. Гендер як система, що
відтворює нерівність статей, аналізується у книгах К.Міллет, Дж.Мітчелл,
С.Бем та ін. Розгляд феміністського впливу на теорію літератури
представлено у роботах С.Джилберт, С.Губар, Э.Шоуолтер, Т.Мої та ін.
Взаємовплив фемінізму та постмодернізму розглядається у працях
Н.Фрейзер, Н.Хартсок, С.Бенхабіб, К.Ді Стефано, С.Бардо, Д.Харравей,
С.Хардінг. Специфіці вирішення “жіночого питання” у рамках різних
культурних епох присвячені міркування Г.Брандт, С.Кайдат, Н.Чухим,
Е.Цимбаєвої, Н.Габріелян та ін.

Розкриваючи світоглядно-антропологічні підстави формування гендерних
стереотипів у філософії різних епох, автор дисертаційного дослідження
спирається на статті й монографії вітчизняних філософів
М.Богачевської-Хом’як, Е.Бистрицького, А.Бичко, І.Бичко, Т.Воропай,
Т.Возняка, П.Гнатенка, В.Горянського, О.Гомілко, Н.Зборовської,
С.Кримського, В.Окорокова, С.Павличко, В.Пронякіна, М.Поповича,
Л.Смоляр, В.Табачковського, Н.Хамітова, В.Ярошовця та ін.

Вищенаведене спонукає до висновку, що дослідження процесу формування
гендерних стереотипів у філософському західноєвропейському дискурсі
відповідає актуальним потребам сучасності та зумовлене наступними
факторами: необхідністю запровадження нових концептуальних засад у
духовне життя нашого соціуму; потребою формування духовного та
практичного підґрунтя для створення суспільства паритетної демократії;
необхідністю формування ментальних та ідейно-концептуальних засад для
євроінтеграційних процесів в Україні та розвитку демократичних
соціальних інститутів; відсутністю фундаментальних досліджень у сфері
вітчизняної та західної філософії з проблеми гендерних стереотипів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок
дослідження пов’язаний з науково-дослідним завданням, що вирішується
кафедрою філософії ДНУ в межах комплексної теми. Тема дисертації
„Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії
(історико-філософський аналіз)” пов’язана з темою наукової роботи
кафедри філософії Дніпропетровського національного університету
„Філософія науки і духовна культура на рубежі тисячоліття”
(реєстраційний номер 0199V001308).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного
дослідження є аналіз специфіки історико-філософської рефлексії гендерних
стереотипів у західноєвропейській культурі.

Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення наступних завдань:

– розробити філософсько-методологічну програму дослідження гендерних
стереотипів у західноєвропейській філософії;

– з’ясувати, як і чому в класичній філософії склався і набув виняткового
значення есенціалістський підхід до розуміння й тлумачення сутності
статі;

– дослідити специфіку розуміння маскулінного/фемінінного в античній
філософії;

– проаналізувати особливості формування гендерних стереотипів у
філософії середньовіччя й Ренесансу;

– дослідити, яким чином патріархальна культура перетворила жінку на
“Іншого”, наділивши її статусом вторинності, у той час як за чоловіками
закріпилася активна, домінуюча соціальна роль;

– з’ясувати, яким чином філософія раціоналізму вплинула на формування
фундаменту для розвитку феміністських ідей і феміністського руху у
культурі Модерну;

– розкрити особливості посткласичного філософського бачення
маскулінного/фемінінного;

– встановити причини та наслідки виникнення гендерної свідомості й
домінування у сучасній філософії конструктивістських методологій, що
прийшли на зміну есенціалістському тлумаченню гендерних проблем.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є широкий
історико-філософський контекст формування гендерних стереотипів у
західноєвропейській культурі.

Предметом дисертаційного дослідження є гендерні стереотипи, що знайшли
відображення у філософській рефлексії різних епох і варіюються залежно
від соціокультурної специфіки інтерпретації маскулінного і фемінінного.

Методологічна основа і методи дослідження. Теоретико-методологічною
основою дослідження є історична спадщина та сучасні розробки західної,
російської та вітчизняної філософської думки. У ході дослідження автором
використані методи історизму, сходження від абстрактного до конкретного,
метод феноменологічної редукції, компаративістський, метод співпадіння
логічного та історичного. У якості основного методологічного принципу
автор спирається на теорію соціокультурного конструювання гендера,
розуміючи її сутність як ряд наступних методологічних положень: стать є
соціокультурною, а не онтологічною категорією; дихотомія статей
моделюється культурою; біологічні відмінності між статями не є
визначальними в процесі соціалізації, більшу вагу має соціальний досвід
функціонування чоловічого та жіночого у культурі; індивід засвоює певні
правила поведінки й установки, які суспільство вважає відповідними
гендерним ролям у процесі соціалізації; суспільство виробило певні
структури, що змушують людину дотримуватися стереотипних уявлень і
продукувати відповідні їм способи поведінки; статева сегрегація є
результатом культурного розвитку, а не природного стану речей;
есенціалістський підхід до розуміння статі повністю себе вичерпав як
породження патріархальних культур; рівність чоловіків і жінок є основою
для розвитку суспільств паритетної демократії.

Наукова новизна дисертації. Наукова новизна отриманих результатів
полягає у тому, що вперше в Україні здійснено цілісний аналіз
сформованих у західноєвропейській філософії гендерних стереотипів.
Науковий внесок даного дослідження полягає в наступному:

– розроблена історико-філософська програма дослідження гендерних
стереотипів, в основі якої лежить методологія соціального конструювання,
що дозволила виявити негативні й позитивні аспекти їх впливу на
суспільну свідомість і стверджувати, що превалюючий у філософії
есенціалістський підхід в інтерпретації маскулінного і фемінінного себе
вичерпав;

– на основі історико-філософської ретроспекції доведено, що гендерні
стереотипи як стійкі форми сприйняття й оцінки соціальних об’єктів і
явищ, а також нормативних утворень групової і соціальної свідомості
визначають характер формування соціокультурних стереотипів;

– встановлено, що зміст гендерних стереотипів варіюється відповідно до
соціокультурної специфіки, але серед розпізнавальних бінарних опозицій
виділяються наступні стійкі протиставлення, що характеризують
протилежність чоловічого й жіночого: логічність – інтуїтивність;
абстрактність – конкретність; інструментальність – експресивність;
свідомість – несвідомість; владність – підпорядкування; порядок – хаос;
незалежність – залежність, індивідуальність – колективність;
імпульсивність, активність – статичність, пасивність; мінливість,
невірність, радикалізм – сталість, вірність, консерватизм тощо;

– показано, що під впливом функціонуючих у суспільстві стереотипів
усталилося кілька типів засвоєння соціальних норм: поступливість,
інтерналізація, ідентифікація;

– встановлено, що різні форми культурної модифікації гендерних
стереотипів відіграють винятково важливу роль як когнітивні схеми, що
лежать в основі системи світоуявлення кожного культурного
співтовариства;

– доведено, що символіка маскулінного і фемінінного складається вже в
архаїчних культурах, але стереотипізація й закріплення протилежності
чоловічого і жіночого відбувається тільки в патріархальних суспільствах;

– встановлено, що класична метафізика є відображенням есенціалістських
положень про сутність статі і у якості домінуючої у ній функціонує
стереотип маскулінності, в той час, як фемінінне представлене в якості
маргіналізованого Іншого;

– проаналізована гендерна проблематика античності, заснована на
метафізичній інтерпретації поняття субстанції, що вплинуло на визначення
субстанційності жіночого й чоловічого як ейдетичного, божественного;

– встановлено, що вихідним у баченні особливостей чоловічого й жіночого
у середньовічній філософії є властивий християнській антропології погляд
на людину як природно-надприродну істоту, що поєднує у собі духовний і
матеріальний початки;

– показано, що гуманісти Ренесансу помістили проблематику маскулінного і
фемінінного у контекст космічної драми гріхопадіння й відродження
людини;

– виявлено, що філософська рефлексія Модерну пройшла складний шлях до
усвідомлення недоліків есенціалістського погляду на сутність чоловічого
і жіночого; світоглядний раціоналізм і проблеми у сфері соціалізації
статі призвели до виникнення феміністського дискурсу в культурі Модерну;

– встановлено, що філософія ірраціоналізму демонструє мізогіністську
позицію в інтерпретації маскулінного і фемінінного;

– виявлено, що під впливом фрейдистстської парадигми і сьогодні
найчастіше проблеми статі і гендерні проблеми розглядаються в одній
біосоціальній площині, тим самим затушовується специфіка
соціокультурного підходу;

– показано, що філософи-феміністи, спираючись на знамените положення
С.де Бовуар „Жінкою не народжуються, нею стають” різко виступали проти
есенціалізму, прагнучи поставити крапку у сексистських генералізаціях
щодо жінок;

– виявлено, що філософії постмодерну властиве наступне переконання:
традиційна культурна стереотипізація “чоловічого” й “жіночого”
призводить до закріплення сегрегації за ознакою статі, що суперечить
принципам громадянського суспільства;

– встановлено, що виникненню гендерної свідомості й домінуванню у
сучасній філософії конструктивістських методологій сприяє той факт, що у
сучасних суспільствах гендерні стереотипи яскравіше всього репрезентують
гендерні відносини у специфічному політико-економічному й
культурно-історичному контексті, у такий спосіб виступаючи найважливішим
компонентом ідеології суспільства, а їхня репрезентація є частиною
державного ідеологічного апарату.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дослідження
полягає у проведеному філософському аналізі сутності, соціальної ролі й
історичних перспектив формування гендерних стереотипів як
історико-філософського і соціокультурного феномена, визначенні
сукупності причин, взаємодія яких привела до зародження у ХVIII–ХIХ ст.
феміністського дискурсу, виявленні особливостей філософської легітимації
гендерних бінарних опозицій у контексті західної культури, визначенні
специфіки гендерних стереотипів в англійській жіночій прозі ХVIII–ХIХ
ст. як найбільш яскравому відображенні процесу формування жіночого
самоусвідомлення, виявленні характеру впливу досліджуваного феномена на
розвиток суспільства і західноєвропейської культури епохи Модерну,
встановленні наявності аналогічних соціокультурних факторів у
посткласичному культурному просторі, а також виявленні їхнього впливу
на ціннісні орієнтації особистості, трансформацію гендерного дискурсу у
контексті західноєвропейських гендерних досліджень.

Автор вважає, що у світлі вирішення стратегічного для сучасної західної
культури завдання утвердження гендерної рівноваги й гендерної
демократії, звернення сучасної гуманітарної думки до особливостей
функціонування категорій чоловічого і жіночого у культурі не є простою
даниною моді, але представляє значний практичний інтерес для сфер
гуманітарних досліджень і може бути основою для розробки гендерної
стратегії розвитку нашого суспільства. Матеріали дисертації можуть бути
використані як у соціально-практичному, так і філософсько-теоретичному
планах: при розробці гендерних державних і регіональних програм,
спрямованих на досягнення гендерного паритету у всіх сферах
соціокультурного простору – науці, культурі, політиці, державному
управлінні; у вищій школі – при розробці курсів і підготовці навчальних
програм з питань гендерних досліджень у філософії, соціології,
психології, політології, антропології, літературознавстві.

У подальшому матеріали дисертаційного дослідження та висновки можуть
слугувати основою для створення підручника з проблем гендеру у
філософії, а також використовуватися філософами, соціологами,
політологами для перспективного прогнозування й пошуку ефективних
моделей суспільного розвитку.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація має самостійний характер, усі
положення і висновки належать автору дослідження. Всі публікації по темі
дисертації підготовлені без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Тема дисертаційного дослідження
обговорювалась на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії
Дніпропетровського національного університету та кафедри філософії
Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту.

Матеріали, ідеї, основні положення і висновки дисертаційного дослідження
знайшли застосування у науковій і педагогічній діяльності автора при
викладанні курсів філософії і гуманітарних дисциплін на кафедрах
філології й перекладу, філософії Дніпропетровського національного
університету залізничного транспорту. За матеріалами дисертації були
розроблені спецкурси, проводилися спецсемінари для студентів-філологів
вищезгаданого університету.

Основні ідеї дисертації обговорювалися і пройшли апробацію на наступних
наукових конференціях міжнародного, республіканського й регіонального
рівня: міжнародній конференції “Франція та Україна”. Виступ “Час і
вічність Емілі Дікенсон” (Дніпропетровськ, 2004р.); міжнародній
науково-практичній конференції “Нові горизонти та перспективи
філологічної науки та педагогічної практики”. Виступ: “Gender knowledge
integration” (Київ, 2004р.); VI Шрейдерівських читаннях – Всеукраїнській
науковій конференції “Функціонування літератури у культурному контексті
епохи”. Доповідь: “Жінки-письменники у літературному процесі Британії”
(Дніпропетровськ, 2004р.); міжнародній науковій конференції “Срібний
вік: проблеми особистості”. Виступ: “Чоловіче й жіноче у контексті
андрогінної концепції М. Бердяєва” (Дрогобич, 2005р.); LXV Міжнародній
науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку
залізничного транспорту”. Доповідь: “Проблеми шлюбу у романі Дж. Остен
“Гордість й упередження” (Дніпропетровськ, 2005р.); міжнародній
конференції “Треті філософсько-богословські читання”. Виступ: “Гендерний
дискурс у євангельських текстах Нового Заповіту” (Дніпропетровськ,
2005р.); міжнародній науково-практичній конференції “Антропологізм в
освіті: джерела, досягнення та перспективи”. Виступ: “Антропологічні
виміри культури Англії XVIII – XIX ст.” (Мелітополь, 2006р.);
міжнародній науковій конференції “Український досвід спільнотного
згуртування”. Виступ: “Маскулінне та фемінінне у контексті
соціокультурних трансформацій сучасного українського суспільства” (Київ,
2006р.); міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки
транспорту”. Виступ: “Деякі проблеми функціонування стереотипів і мова
гендеру” (Дніпропетровськ, 2006р.); LXVI Міжнародній науково-практичній
конференції “Проблеми й перспективи розвитку залізничного транспорту”.
Виступ: “Гендерні ролі й стереотипи поведінки у сучасному
постіндустріальному суспільстві” (Дніпропетровськ, 2006р.);
міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми
навчання іноземних студентів”. Доповідь: “До проблеми формування
стереотипів у вищій школі” (Дніпропетровськ, 2006р.); міжнародній
конференції “Гуманізм та освіта”. Доповідь: “Деякі філософські аспекти
осмислення гендерних стереотипів в англійській жіночій літературі XVIII
ст.” (Вінниця, 2006р. ); IV Міжнародній науковій конференції “Проблеми
економіки транспорту”. Доповідь: “Відображення економічного статусу
жінки в англійській літературі кінця XVIII – початку XIХ ст.”
(Дніпропетровськ, 2006р.); Міжвузівській конференції “Проблеми
системного підходу до вивчення термінологічної лексики у
спеціалізованому вищому навчальному закладі”. Доповідь: “Гендерний
підхід до комунікативних стилів” (Дніпропетровськ, 2007р. (ДДУВС));
Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми
навчання іноземних студентів”. Доповідь: “Гендер і проблеми творчості у
сучасному суспільстві” (Дніпропетровськ, 2007р. (ДМА)); Міжнародній
науково-теоретичній конференції “Філософія освіти і сучасність”. Виступ:
“Гендер і проблеми освіти у сучасному суспільстві” (Дніпропетровськ,
2007р. (ДНУ)); IV Міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки
транспорту”. Доповідь: “Економічні концепції марксизму у гендерній
філософії” (Дніпропетровськ, 2007р.); LXVII Міжнародній
науково-теоретичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку
залізничного транспорту” (Дніпропетровськ, 2007р.)

Зміст дисертації знайшов відображення в індивідуальній монографії
“Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії” (14,9
друк.арк.), 36 статтях та тезах у спеціалізованих виданнях та збірках
наукових праць, 22 з яких є статтями у фахових наукових виданнях,
затверджених ВАК України (загальний обсяг – 13,3 др.а.)

Структура та обсяг дисертації. Мета й завдання дослідження,
методологічні принципи та методи, логіка викладу проблеми визначили
структуру та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, кожен з яких включає підрозділи й закінчується висновками.
Робота завершується загальним висновком, що підсумовує отримані в
кожному розділі результати, і списком цитованої у дослідженні
літератури.

Повний обсяг роботи – 415 сторінок, з них – 388 сторінок основного
тексту, 27 сторінок – список використаних джерел (400 найменувань, з них
– 184 англійською мовою).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету
та завдання дослідження, розкрито теоретико-методологічні засади,
сформульовано одержані концептуальні положення, які відзначаються
науковою новизною, встановлено теоретичне і практичне значення
дослідження, подані форми апробації матеріалу.

Перший розділ „Концептуально-методологічні основи дослідження”
присвячений аналізу методологічних основ роботи та визначенню ступеня
розробки проблеми у філософській літературі. У підрозділі 1.1 „Гендерні
стереотипи як предмет історико-філософського аналізу” зазначено, що
гендерні дослідження завдячують своєю появою феміністичним теоріям.
Відкриття феміністичною теорією гендерного виміру дозволило виявити
статеву асиметрію у філософському дослідженні людини й оприлюднити той
факт, що половина людства завжди знаходилась на периферії суспільного
розвитку.

Саме поняття „гендер” було введено до наукового обігу у 1968 році
Р.Столєром для визначення соціальної статі на противагу біологічній.
С.Бем, М.Кіммел розглядають гендер як сукупність соціальних і культурних
норм. А.Шлегель, Р.Ледерман, И.Копитофф вважають, що це метод і спосіб,
за допомогою якого дві статі осягаються і оцінюються, а також
визначається їх очікувана поведінка.

Гендерна проблематика останнім часом знаходить широке відображення у
дослідженнях українських науковців. В.Агеєва, О.Забужко, Н.Зборовська,
С.Павличко, Н.Чухим, І.Грабовська, Л.Смоляр, В.Чернецький та інші
виявляють причини і глибинні онтологічні засади повороту філософської
думки до гендерної проблематики.

На кінець ХХ – початок ХХІ ст. основною теоретичною структурою для
пояснення стереотипів був так званий соціально-когнітивний підхід,
відповідно до якого стереотипи – це система положень, що певним чином
спрямовує засвоєння будь-якої інформації, у тому числі і гендерної.
Розуміння того, що особистість створюється у процесі соціалізації, а не
народжуєть разом з індивідом, дозволило заснувати гендерне розуміння
співвідношення маскулінного і фемінінного на знаменитій сентенції С.де
Бовуар, що жінкою не народжуються, – нею стають. Відповідно і чоловіком
стають у процесі соціалізації. Слушними є погляди Ч.Кулі, У.Саймона,
Г.Співак, М.Мід, які підкреслюють: специфіка гендерних стереотипів
залежить від стану економічного розвитку та особливостей суспільного
устрою.

Автор особливо відзначає, що у західному суспільстві гендерна система
утворювалась під впливом не лише філософського, але й літературного
дискурсу.

Розробка соціальної ідентичності чоловіків і жінок сьогодні обов’язково
враховує набутки психоаналізу. Після З.Фрейда є особлива заангажованість
певного напрямку філософської думки проблемами чоловічої та жіночої
ідентифікації через лібідозність і сексуальність. Дж.Батлєр, Е.Сіксу,
Л.Ірігаре присвячують свої роботи гендерній сексуальності. Ж. Лакан
доводить, що причина, яка спонукає ідентифікувати чоловіків із
суспільними вигодами і владою, а жінок – із неповноцінністю і
залежністю, – криється у лібідозності. Він пов’язує набуття індивідом
гендерної ідентичності із звільненням від едіпового комплексу і
входження у „символічний порядок” мови, знаків і соціальних дій. Зв’язок
стереотипів з внутрішніми структурами мови прослідковується також у
теоретиків Франкфуртської школи, зокрема Т.Адорно. Теорії О.Аппеля,
Ю.Габермаса та інш. демонструють, якою важливою є роль гендерних
стереотипів у виникненні комунікативних суспільних практик.

В останнє десятиліття на заході з’явилась значна кількість робіт, що
досліджують „квір-теорії”. Зокрема Р.Коннел стверджує, що завдяки
нетрадиційним практикам статевих стосунків принцип або/або уже не є
превалюючим у розумінні взаємодії статей. Безліч соціально важливих рис
особистості вважаються гендерно-нейтральними, або такими, що допускають
соціально-групові й індивідуальні варіації.

Узагальнюючи, слід зазначити, що уся західна культура являє собою
історію створення гендерних стереотипів, які традиційно засновуються на
амбівалентності чоловічого і жіночого, безпосередньо впливаючи на
конструювання гендерної системи у суспільствах.

У підрозділі 1.2. „Методологія історико-філософського дослідження
гендерних стереотипів” представлено теоретико-методологічні засади
дослідження, які розроблялися, виходячи з предмета, об’єкта, мети і
завдань, що ставилися й вирішувалися автором дисертації в ході наукового
аналізу. Одним із визначальних при виборі методології став той факт, що
об’єктом дослідження є історична спадщина західної філософської,
культурологічної, літературної, феміністської й гендерної думки, а також
фактологічний, концептуальний і критичний матеріал, представлений у
роботах сучасних закордонних і вітчизняних дослідників.

У якості фундаментального автор спирається на принцип системного
аналізу історико-філософського процесу в цілому, акцентуючи увагу на
особливостях рефлексивного відображення фемінінного і маскулінного у
концепціях представників класичної та посткласичної західноєвропейської
філософії .

Базовим є також принцип співпадіння історичного і логічного, котрий
вимагає постійно співвідносити аналіз історії становлення й розвитку
гендерних стереотипів з логіко-теоретичним відображенням їх зрілих,
розвинених форм.

Активно використовується і методологія феміністичної критики, заснована
на ідеї, що різниця між статями не є природно запрограмованою, а виникає
як результат маргіналізації жінок у культурі. У ході дослідження автор з
необхідністю спирається на авторитетну думку представників феміністської
критики, виділяючи особливо внесок у розробку її
теоретико-концептуальних положень В.Агєєвої, Н.Гундорової, С.Павличко,
Н.Чухим та інш. Не відкидаючи остаточно есенціалістську методологію,
дисертант вважає більш продуктивною методологію соціального
конструювання, використовуючи у якості концептуальних такі її ідеї:
відмінність між чоловічим і жіночим є результатом соціокультурної
детермінації статі; відмінність у психологічній, емоційній і
перцептивній структурах чоловіків і жінок не можна вважати сутнісним
вираженням статі; відмінність між чоловічим і жіночим не може спричиняти
різну соціальну практику чоловіків і жінок; хибним є уявлення, що
виключно жінка є носієм статевої стихії; чоловіча і жіноча особистості,
їх соціальна роль не обумовлюється біологічною природою статей;
символічний культурний ряд, у якому жіноче ототожнюється з природою,
тілесністю, а чоловіче з культурою, раціональністю, духовністю, є
результатом розвитку патріархатних уявлень, що не відбивають істину
рівності статей; принцип: “Різні, але рівні!” повинен бути основою
розуміння суті взаємодії і взаємозв’язку чоловічого й жіночого в
культурі; концепція релігійної філософії, що стверджує, нібито чоловік і
жінка створені як онтологічно відмінні сутності, не відповідає істині й
духу євангельських текстів; визначення сутності чоловіка через виробничу
діяльність, а жінки через материнство вимагає перегляду й уточнення;
фемінінність і маскулінність, властиві конкретній культурі, не є
настільки значимими характеристиками реальних чоловіків і жінок, щоб
через них визначати сутність людського; важливо поєднати
екзистенціальний і соціальний аспекти існування чоловіків і жінок у
конкретній культурі.

Опора на теорію перформативної суб’єктивності, розроблену Дж. Батлер,
дала можливість автору фіксувати особливості соціального “виробництва”
жіночого в новій ситуації влади. Серед теоретиків цього напрямку варто
назвати імена С.Жижека, Ю.Крістєвої, К.Джилліган, Д.Грімшоу,
С.Макміллан, С.Файєрстоун, Е.Шоуолтер й ін., ідеї яких використані у
якості методологічних положень дисертантом. Розробки у сфері метафізики
тілесності, свого часу представлені у роботах Бахтіна і Лотмана, а нині
у розробках вітчизняної дослідниці О.Гомілко, привели автора до
висновку, що експансія гендерних відносин в усі сфери соціальної
життєдіяльності робить принципово значимого у якості методологічного
положення установку на важливість погодженості в життєдіяльності
чоловіків і жінок духовно-ментальних і тілесно-емоційних процесів. Такий
синтез значною мірою cпирається на методологію психоаналізу, розроблену
в концепціях З.Фрейда, К.Юнга, Э.Фромма, К.Хорні й ін.

Віддаючи належне тому факту, що вирішальну роль у виникненні гендерного
дискурсу зіграла концепція жіночої ідентичності С. де Бовуар, автор
активно використовує екзистенціалістську методологію. Екзистенціалізм
породив у розумінні чоловічого і жіночого парадокс, названий деякими
дослідниками парадоксом бінарної логіки “другості” (“іншості”), що
фіксує й конституює жіноче через його бінарну протилежність – чоловіче.

Феноменологічна редукція, вводячи чоловіче й жіноче в контекст життєвого
світу, дала можливість автору розгорнути цілісну панораму поетапного
становлення категорій чоловічого й жіночого у самосвідомості
західноєвропейської культури.

Теоретико-методологічну значимість при розгляді гендерних стереотипів
мають ідеї філософів-постмодерністів. Використання методології
деконструктивістів М.Фуко, Ж.Дельоза, Ж.Дерріда, Ж.Бодрійяра,
Ж.-Ф.Ліотара та інш. дозволяє зрозуміти, яким чином крах філософських
метанаративів епохи Модерну призвів до цілого ряду нових методологічних
установок у розумінні сутності соціальної нерівності взагалі й гендерної
нерівності зокрема. Методологічні позиції автора відкривають шлях для
дослідження процесу формування гендерних стереотипів у
західноєвропейському філософському дискурсі.

У підрозділі 1.3. „Стан питання: огляд літератури по темі”
зазначається, що на початку XXI ст. на розвиток гендерних досліджень
суттєво впливає філософія постмодерну. У ХХ ст. початок цим дослідженням
поклала феміністська філософія, розкривши гендерну природу історії,
культури й суспільства. Важливу роль відігравала і продовжує відігравати
феміністська літературна критика, яка репрезентує жіночу суб’єктивність
в її відмінності від чоловічої, що виражається у специфічній практиці
письма, а також підкреслює необхідність створення “жіночої” картини
світу. Сучасна феміністська критика розвивається під впливом
неофрейдистськи пофарбованого постструктуралізму у дусі ідей Ж.Дерріда,
Ж.Лакана й М.Фуко. Цей напрямок гендерних досліджень виник у 60-х
рр.минулого століття, засвідчивши унікальність жіночої літературної
свідомості, і отримав суттєвий розвиток у 80-х. С. Губар, С.Джилберт,
А.Колодні, Е.Шоуолтер, М.Кейлен та ін. визначають жіноче письмо як
палімпсестне, тобто таке, що ховає глибинні шари значень. Дж.П.Стенлі і
С.Дж.Вольф твердять, що особливості жіночого сприйняття й розуміння
вимагають літературного стилю, який відбивав би, передавав і втілював
якість жіночого мислення. Н.Хартсок у середині 80-х років запропонувала
теорію соціобіолокалізації жінки, що дозволяє бачити специфічні аспекти
її життя у сучасному світі. Теорія “лінз культури” і більш рання теорія
“гендерної схеми” С.Л.Бем присвячені аналізу специфіки отримання знань
чоловіками і жінками.

Загалом теоретики гендеру Д.Діннерстайн, Н.Чодороу, К.Джилліган,
Дж.Батлер, Л.Ніколсон, В.Мої й багато ін. показали, що гендерна теорія й
сьогодні досить неоднозначна. Зокрема С.Ахмед, аналізуючи взаємозв’язок
фемінізму й постмодерністської теорії, наполягає, що арсенал
постмодерністської філософії був використаний феміністками насамперед
для того, щоб покритикувати тенденцію універсалізації в розумінні
фемінінного суб’єкта, характерну для феміністських теорій кінця 60-х –
80-х рр., і спробувати концептуалізувати культурне різноманіття й
історичну мінливість статі. Сучасні дослідники спираються на доробки
М.Мід та С. де Бовуар, завдяки яким усталились прості та зрозумілі
думки: протягом всієї історії людства жінки виступали в ролі об’єктів,
“жінка” була сконструйована як “Інший” чоловіка, їй було відмовлено у
праві на її власну суб’єктивність і відповідальність за свої дії, або
користуючись екзистенціалістськими термінами, жінка представляє
іманентність, а чоловік – трансцендентність.

Феміністське усвідомлення жіночої “другості”, прагнення покинути
культурний маргінес представлено двома напрямками: матеріалістичним
(Раддік, Хартсок, Річ й ін.) і психоаналітичним (Діннерстайн, Чодоров,
Кристєва, Сіксу, Ірігаре). Кинувши виклик академічним дисциплінам і
насамперед філософії, вони показали, що кожна позиція у культурі
гендерно заангажована.

А.Річ стверджує, що материнство також представлене в суспільній
свідомості через стереотипи. Поняття “жінка” вона вважає ідеологічним
конструктом у гендерній системі чоловічого домінування. Д.Спендер,
Дж.Лорбер, С.Фарелл вважають, що гендерні відносини не дихотомічні,
поскільки гендерна ідентичність детермінована безліччю факторів:
сексуальністю, етнічною, расовою й класовою приналежністю.

Гендерна проблематика як у Росії, так і в Україні перебуває останнім
часом у центрі уваги численних конференцій, форумів, симпозіумів.
Опубліковано цілий ряд робіт, пов’язаних з гендеристикою, історією й
теорією фемінізму, захищені дисертації. Серед авторів – російські
дослідники С.Айвазова, Г.А.Брандт, Н. М.Габріелян, Н. Л. Пушкарьова, П.
С. Юліна, О.І.Трофімова. Серед українських дослідників на особливу увагу
заслуговують роботи В. Агєєвої, Т.Гундорової, І.Грабовської, Л.Смоляр,
О.Кісь, І.Жерєбкіної, С.Павличко, Н.Зборовської, О. Забужко, Н.Чухим,
Л.Кобелянської.

У висновках до розділу 1 узагальнюються результати проведеної
аналітичної роботи.

Історико-філософський розгляд закономірностей формування й розвитку
гендерних стереотипів демонструє, що історія західноєвропейської
філософської думки демонструє, що класична метафізика створила велику
кількість взаємо-виключних опозицій: суб’єкт/об’єкт; розум/тіло;
культура/природа; чоловіче/жіноче. Метафізичне мислення формулювало
ідеї, спираючись на такі опозиції, у яких завжди одна сторона визначала
чисте, справжнє, гарне, а інша – нечисте, несправжнє, погане. У такому
контексті вибудовувалася і дихотомія чоловічого й жіночого в класичній
метафізиці. Аналіз сучасної наукової літератури показує, що дослідники
вважають: гендерні стереотипи пронизують всю культуру і є невід’ємною
частиною суспільних стереотипів. Вони лежать в основі конструювання
суспільних ідеалів, формування соціальних інституцій і ментальних
духовних практик.

Стереотипізація “чоловічого” й “жіночого” і закріплення їх у культурі як
заснованих на авторитеті попередніх епох, приводить до закріплення
відносин домінування й підпорядкування, обмеження за статевими ознаками
і є аналогією з расовим і всяким іншим соціальним гнобленням, а отже, не
дозволяє сформувати суспільні умови, сприятливі для повної
самореалізації людської особистості. На відміну від традиційної ієрархії
суспільного устрою, сучасні теорії соціальної диференціації фокусують
увагу на горизонтальній (латеральній) інтеграції, із чого випливає, що
поскільки всі функціональні сфери однаково необхідні в життєдіяльності
соціальної системи, вони соціально рівні і є рівноправними агентами, що
беруть участь у підтриманні соціального порядку. Традиційна нерівність
гендерних статусів, що і досі існує в суспільстві, не має онтологічного
підґрунтя. Проблематика, пов’язана з дослідженням гендерних стереотипів,
досить велика, динамічно розвивається й охоплює багато сфер
життєдіяльності сучасних суспільств. Однак це лише початок багатогранної
наукової праці по вивченню процесів формування й функціонування
гендерних стереотипів у культурах різних країн і епох.

У РОЗДІЛІ 2 „Метафізична концептуалізація гендерних стереотипів у
класичній західноєвропейській культурі” відображається формування
гендерних стереотипів у концепціях філософів античності, середньовіччя,
Ренесансу, Модерну. У підрозділі 2.1 „Історико-філософський контекст
кодифікації гендерних стереотипів у культурі античності й середньовіччя”
акцентовано увагу на формуванні гендерних стереотипів у філософських
роздумах представників античної та середньовічної філософії. Символіка
маскулінного і фемінінного, що складається вже в архаїчних культурах, у
межах античної філософії набуває свого рефлексивного узагальнення.
Виробляється система бінарних розпізнавальних ознак. Серед бінарних
опозицій виділяються наступні стереотипні протиставлення, що
характеризують протилежність чоловічого й жіночого: логічність –
інтуітивність; абстрактність – конкретність; інструментальність –
експресивність; свідомість – несвідомість; влада – підпорядкування;
порядок – хаос; незалежність, індивідуальність – близькість,
колективність; імпульсивність, активність – статичність, пасивність;
мінливість, невірність, радикалізм – сталість, вірність, консерватизм.

Найбільш яскраво результати античної філософської рефлексії проблеми
статі представлені у концепціях Платона та Арістотеля. Зокрема Платон
відносно жінок займав двоїсту позицію: з одного боку жінка виступає як
перехідний етап на шляху від тварини до вищої людської істоти, тобто
чоловіка (“Закони”), з іншого – декларується рівна цінність для
суспільства чоловіків і жінок, які, як підкреслює філософ, не
відрізняються за своєю сутнісною природою, отже, вони рівні перед
законом (“Держава”). Скасування приватної власності й приватної форми
родини з властивою їй субординацією дружин і виключенням жінок із
політичного життя Платон вважав умовою їхньої участі в керівництві
державою. Але дія його егалітаризму поширюється тільки на жінок вищого
класу. Чоловіче, за Платоном, це “духовна вагітність”, а жіноче –
“тілесна”. Якщо Ерот любові чоловіка до юнака “небесний”, то Ерот любові
чоловіка до жінки – “вульгарний”. У міфі про андрогіна Платон прославляє
чоловіків та їх “платонічну” любов. Сходження до істинно сущого
стосується тільки чоловіка: жінка – земля.

Арістотель обґрунтовував різні типи існування чоловіка й жінки,
центруючи чоловіче як активне, формуюче, а жіноче як пасивне,
маргінальне. Філософ підкреслював, що подібно тому, як пневма формує
матерію, даючи їй ціль, так і чоловік дає жінці кінцеву причину її
існування. У його концепції подано негативну оцінку жіночого як
дефективного чоловічого. Арістотель шкодував, що в силу різних причин
більш високому чоловічому началу не вдається остаточно встановити свою
владу над жіночим. Думка Платона, що жінка повинна займатися тією ж
справою, що й чоловік, не знайшла підтримки у його опонента.

У загальнокультурному плані в епоху панування середньовічної
християнської ідеології жінка була зведена до традиційних в
патріархальних суспільствах іпостасей. Вона могла бути або незайманою,
або матір’ю сімейства, і в цих своїх іпостасях протиставлялася блудниці.
Ідеалом жінки для християнина стала Богородиця. Марія виступає
контртипом Єви, що несла в собі риси богині життя як відгомін древнього
культу Великої Богині – Матері. Ницість жінки знайшла своє уособлення в
образі Марії – Магдалини.

Приниження жінки пов’язано як з ідеєю гріхопадіння, так і з розвитком
переконання в загальній перевазі чоловіків. У середньовічному
християнському світі жінка вважалася істотою нижчою. І за цю “сутнісну”
й екзистенціальну неповноцінність несла відповідальність церква: з
апостола Павла до Фоми Аквінського вона розглядала жінку як необхідну
чоловікові для продовження роду. Батьки церкви, зокрема, святий Ієронім,
вбачали в жінці “врата демона, шлях віроломства, жало скорпіона”.

Поряд із твердженнями про переваги чоловічого над жіночим у культурі
європейського середньовіччя функціонувала також ідея андрогінності,
особливо яскраво відображена у містиці Я. Бьоме. Спираючись на
визначення Христа як Боголюдини, що сполучає в собі дві природи й дві
волі, середньовічні прихильники андрогінізму стверджували, що
першолюдина Адам був природним андрогіном, що втратив свою цілісність
після гріхопадіння, покаранням за яке і був поділ на дві окремі
сутності. Споконвічна андрогінна форма людству була повернута спокутною
жертвою Христа.

Термінологія середньовічної патристики і схоластики свідчить, що
вихідною точкою в баченні особливостей чоловічого і жіночого є властивий
християнській антропології погляд на людину як природно-надприродну
істоту, що поєднує в собі духовний і матеріальний початки.

Філософія П.Абеляра просякнута любов’ю і співчуттям до жіночого роду й
духовних скитань їхніх душ. І все ж він виражає традиційні для свого
часу погляди на жінку як на істоту слабку й вторинну в соціальному
плані, не здатну до виконання тих обітниць, які церква жадає від
чоловіків, і тим більше до керування сильною статтю.

Для Т.Аквінського з його похмурою концепцією вдосконалення чеснот було
характерне негативне ставлення до любові й жінки. Любовна пристрасть
розглядалася ним як себелюбство. Він, як і інші теологи, заперечував
“людську” значимість жінки.

Поряд з аскетичною літературою й церковною організацією, що
відстороняла жінку від активної участі в культі, було й інше вкрай
несприятливе для жінок середньовіччя явище, пов’язане з уявленням про
відьм, які укладали союз із сатаною. Це призвело до того, що десятки
тисяч жінок протягом сторіч відправлялися на багаття.

У любовній ліриці трубадурів та їхніх послідовників оспівувалася
куртуазна любов – земна, індивідуальна, позашлюбна й таємна любов лицаря
до знатної дами.

Підсумовуючи, слід зазначити, що у розумінні особливостей чоловічого й
жіночого середньовічна філософська думка не виходила за межі
абстрактно-есенціалістського підходу.

У підрозділі 2.2 „Гендерні стереотипи в самосвідомості Ренесансу й
Модерну” аналізуються особливості формування гендерних стереотипів у
філософії гуманістів Відродження, а також концепціях представників
філософії Нового часу та Просвітництва в Європі.

Гуманісти поставили у центр уваги земне призначення людини. Чоловіче і
жіноче розглядалися як природно визначені сутності. Леонардо да Вінчі,
М.Фіччіно, Л.Валла та інші прославляють природну земну красу, тим самим
апологетизуючи жіноче.

М.Монтень, Фр.Бекон, Б.Спіноза вважали за природнє, що всюди на землі
чоловіки правлять, а жінки їм підкоряються. Саме таким чином досягається
злагода у співіснуванні статей. Ґрунтуючись на принципах картезіанського
раціоналізму, філософія Нового часу пов’язала чоловіче із когітальністю.
Т.Гоббс, перший серед великих філософів нової епохи, заявив, що за
природою люди є рівними інтелектуально й фізично. Дж.Локк розглядав
підпорядкування жінок як укорінене в природі. У ХVIII сторіччі
ліберальне мислення вперше зробило предметом свого постійного
дослідження питання про місце жінок у суспільстві й причини їхнього
підлеглого становища. Протиріччя між необхідністю надання більш високого
соціального статусу жінці й домінуючим есенціалістським тлумаченням її
сутності стало одним з основоположних у філософських міркуваннях.
Енциклопедичним відображенням модерних уявлень про фемінінне і
маскулінне стала теорія статевого диморфізму Ж.-Ж.Руссо. Приписувана
жінкам “надлишкова чуттєвість” вимагала, на думку філософа, керівництва
з боку раціонального чоловіка. Тим самим Руссо залишав жінкам підлегле,
залежне від чоловіків становище. Голдсміт упевнений, що сфера сімейного
життя – єдино прийнятна для жінки. Мерсьє, французький філософ, який
хотів щастя для всіх, упевнений, що панування жінок у соціальній сфері
загрожує суспільству.

Засновник німецької класичної філософії І.Кант – прибічник соціальної
диференціації статей, обумовленої природним призначенням чоловіків і
жінок. В шлюбі, підкреслює Кант, що базується на сфері
речовинно-приватного права, люди розглядають себе як речі, віддаючи себе
один одному у взаємне користування, при цьому підкреслюється рівність
сторін, що вступають у шлюб. Любов за Кантом – це метаморфоза статевого
інстинкту, облагороджена людською уявою. Філософ позбавив виборчих прав
дітей, жінок і слуг, оскільки вони, на думку Канта, не самостійні. Кант
підкреслював, що здібності жінок служать єдино тому, щоб бути при
чоловікові для здійснення природної мети – народження потомства.
Постійною мисливицею за чоловічою статтю й чоловічою увагою є жінка у
Канта.

І.Г.Фіхте засновує свої міркування про специфіку статевого на
“подвійному стандарті”. Філософ наголошував, що держава повинна стежити
за тим, щоб шлюб був результатом добровільного вибору сторін. Після його
укладення дружина повністю повинна підкорятися чоловіку. Допускаючи
можливість позашлюбного статевого зв’язку для чоловіків, Фіхте не
допускає невірності дружини в шлюбі, поскільки це призводить до його
руйнування, і, отже, повинно суспільством більш суворо засуджуватися.
Фіхте був толерантний в оцінці жіночих здібностей, вважаючи що в цьому
жінка не поступається чоловікові. Отже, безглуздо обмежувати людські й
цивільні права жінок. У той же час жінка може бути незалежною тільки до
моменту вступу в шлюб.

Вершиною німецької класики є філософія Г.В.Ф.Гегеля, який вважав, що
однієї з істотних характеристик людського є бівалентність людського роду
– його розділення на чоловічий і жіночий шляхи буття. Гендерна
проблематика присутня насамперед у гегелівських роботах з філософії
права, де представлена дихотомія чоловічого й жіночого за аналогією з
публічним – приватним. Тут жінка виступає як представниця природи,
чоловік же є представником розуму. Необхідний зв’язок природи й духу,
душі й розуму встановлюється в шлюбі. Відсутність структурованості й
твердої впорядкованості веде жінку до хаотичності життя. Чоловіча сфера
як сфера духу характеризується розумністю, впорядкованістю, суворою
структурованістю, здатністю до розвитку. Зрозуміти жіноче можливо тільки
через сферу більш високу, сферу духу, чоловіче.

Для німецьких романтиків Шлегеля, Тіка, Новаліса, Шеллінга, Шлейєрмахера
характерним є спростування традиційних поглядів на природу жінки, її
здібності й другорядне місце в суспільстві. “Культ любові” став
найважливішою рисою романтизму. Розглядаючи жінку насамперед як об’єкт
для поклоніння, романтики наполягають на її рівному з чоловіком праві на
насолоду. Відповідно до ідеалів Просвітництва романтики вважали, що
жінка повинна брати участь у літературних і філософських проектах. Ця
культура була пронизана ідеями рівності, вільної любові й жіночого
саморозвитку.

E

?

68ue,

3/4

ae

/////////essOOOOOOOOOOOOO

E

tAue, † 3/4 oooooooccssOCCCCCCOCCCCO (th*Ue/:2ooooooooooeeeeeessOeEEEEE Iooooooooooooooooooooooooco ooooooooooooooooooooooccoo oooooooooooooooooooooooooooo партнерство чоловіка і жінки є “обопільною перевагою”. Залежність жінки укорінена в системі відносин у родині, де чоловік вільний поводитися як деспот. Щоб жінки могли звільнитися від домашньої тиранії, їм необхідні об’єднання й робота, тоді економічний нестаток не буде штовхати їх заміж. Також потрібен захист з боку закону і володіння політичними правами. Роботи Маркса та Енгельса засвідчують, що їх хвилювала проблема експлуатації жінки капіталістичним суспільством. У “Походженні сім’ї, приватної власності і держави” Енгельс робить висновки, що підпорядкування жінки пов’язано з виникненням приватної власності й класового суспільства. Ліквідація приватної власності покладе кінець гнобленню за статевою ознакою. Дж.Рескін і мільйони мислячих так само чоловіків ставили жінкам за особливу заслугу покірність. Це, на їх думку, зберігало суспільний status quo. Загалом погляди філософів Ренесансу та Модерну, як до речі, і жінок, вихованих у культурному середовищі ХVII-ХVIII ст. на сутність статевого, були пронизані традиційними уявленнями, заснованими, на патріархатних стереотипах. У підрозділі 2.3 “Онтологічні підстави легітимації гендерних стереотипів в англійському жіночому романі ХVIII - XIX ст.” розглядається специфіка відображення гендерних стереотипів у літературній творчості англійських письменниць XVIII-XIX ст. Жіночий дискурс в англійській художній прозі представлений великими іменами М.Уолстоункрафт, Дж.Остен, М.Естел, М.Монтагу, М.Еджвоурт, Ш.Бронте, Дж.Еліот, В.Вульф. З погляду гендерних досліджень філософський аналіз художнього тексту неминуче призводить до виявлення соціальних конструктів, конвенцій культури, традиційних культурних стереотипів чоловічої й жіночої свідомості. Література, створена жінками, представляє особливий інтерес, тому що відображає онтологічний зріз проблеми. Зокрема, фемінізм, розвиток якого призвів до виникнення гендеру, народжується з жіночої літературної творчості ХVIII - XIX ст. М.Естел, М.Еджвоурт, М.Уолстоункрафт, Дж.Остен довели, що вся система виховання жінки формувала її як залежну і несамостійну істоту, яка не мала ні економічної, ні політичної незалежності. Змінити цей стан можна через просвіту жіноцтва. У висновках до розділу 2, підводячи підсумки дослідження гендерних стереотипів у класичній західноєвропейській культурі, автор підкреслює, що античність як епоха розквіту патріархального типу культури утвердила чоловіка у праві верховенства над жінкою. Визначившись як сімейна, соціальна, політична й ідеологічна система, патріархат вплинув на формування гендерних стереотипів, у яких жінка (фемінінне) завжди підлегла чоловіку (маскулінному). У філософії середньовічної патристики й схоластики закріплення есенціалістського підходу до трактування гендерних стереотипів засноване на позиції християнської церкви, що невпинно поширювала ідею нерівності жінки перед чоловіком. У той же час виникає містична сакралізація жіночого материнського начала як внутрішньо пов'язаного з Богородицею та її стражданнями. Важливо також, що християнство зблизило обидві статі в інтелектуальному відношенні, створивши тип дружини - соратниці й відкривши жінці поле для суспільного служіння у вигляді мучеництва й добродійності. Гендерні стереотипи в середньовічній культурі формувалися під впливом постійного переосмислення біблійної драми гріхопадіння й спокути людини, її андрогінності. Філософська думка Відродження сформувала основні ідеї гуманізму, в основі якого лежить пантеїстична апологетика всього природного як утримуючого в собі божественне у вигляді гармонії. Разом з апологією природи була виправдана й людська тілесність, і статева своєрідність. Чоловіче і жіноче витлумачувалися в контексті вчення про людську моральність, яка розглядалась як природний закон людського буття. Есенціалістський підхід продовжував превалювати, і гуманісти, відводячи чоловікові сферу публічного, а жінці - сферу приватного й постійну залежність у всьому, ґрунтуються на думці, що “так заведено самою природою й так побажав Господь Бог”. Філософська думка Модерну продовжує ґрунтуватися на розумінні маскулінного й фемінінного в ієрархічному порядку, при якому влада чоловіка є визначеною природою. Теорія патріархату, що лягла в основу розуміння соціального буття, визначила родину як універсальний соціальний інститут, патріарх же виступав авторитетною фігурою з незаперечною владою. Завдяки впровадженню великого принципу “Волі, рівності й братерства” кожен чоловік набув права громадянина, у той час як жінки й інші члени суспільства були витиснуті зі сфери юридично захищеного соціального стану. Англійська жіноча проза ХVIII-ХIХ ст. підготувала ґрунт для виникнення фемінізму. Класичний капіталізм настільки поглибив стереотипне розуміння вторинності жіночого, що виникла закономірна реакція на витіснення жінок із соціальних практик. Гендерні стереотипи епохи, як ніколи, явно демонстрували, у чиїх руках перебувала влада. Соціогендерний характер влади, закріплений у стереотипних поданнях, оголився у всій своїй повноті й спровокував критичне ставлення з боку феміністок. РОЗДІЛ 3. “ТРАНСФОРМАЦІЯ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У ПОСТКЛАСИЧНІЙ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ” присвячений аналізу гендерних стереотипів, що функціонують у посткласичному філософському дискурсі. У підрозділі 3.1 “Відображення гендерних стереотипів у філософії ірраціоналізму” представлено інтерпретацію маскулінного і фемінінного в роботах Шопенгауера і Ніцше та інших представників філософського ірраціоналізму. Шопенгауер вважав, що чоловіки поправу володіють всіма земними благами завдяки природній перевазі фізичної й духовної сили. Жінки у всьому повинні знати своє підлегле й нижче місце. Жінки - проміжний щабель між дитиною й людиною. Вони існують для поширення людського роду, і цим вичерпується їхнє призначення. З точки зору Ніцше, чоловік повинен виховуватися для війни, жінка - для відпочинку воїна. Душа чоловіка глибока, жінка не може осягти її. Світ для жінки досконалий, якщо вона підкоряється в любові. Йти до жінки потрібно з батогом. Потяг до мети, до більш високого і прекрасного, прагнення до життя, прагнення до влади – це чоловічі пріоритети. Загалом чоловік і жінка настільки далекі один для одного, що це навіть осягти важко. І, незважаючи на всю жовч і отруту, Ніцше уявляє життя тільки в образі жінки. Вічність теж з'являється перед Заратустрою в образі жінки зі шлюбним перснем – символом вічного повернення. Ніцше говорить людині, що його істина - це земля й жінка. З жінкою, що народжує дітей, повинен жити й знайти свій порятунок чоловік. Жіноче усутнюється як життєстверджуючий діонісійський початок, що протистоїть аполонічному в культурі. О.Вейнінгер вважає, що у світі досвіду немає ні “чоловіка” ні “жінки”, а є тільки “мужнє” й “жіночне”. Тому дуже важливим є точне й є правильне трактування “ідеальних” чоловіка й жінки. Кожна людина –це коливання між чоловіком і жінкою. Ці коливання в одного можуть бути неймовірно великі, в іншого – майже непомітні, проте вони завжди існують. Всі знамениті й духовно видатні жінки, стверджує Вейнінгер, проявляли завжди численні чоловічі риси характеру. У той час, як жінка повністю заповнена статевим життям, чоловік знає ще багато інших речей: боротьбу й гру, дружнє спілкування й гулянки, спорт і науку тощо. Чоловік живе свідомо, жінка - несвідомо, вона одержує свою свідомість від чоловіка, оскільки позбавлена оригінальної свідомості й абсолютно несоціальна. Немає жодного правового інституту, що був би створений жінкою. Схильність і потяг до проституції є органічною вродженою рисою жінки, такий же, як схильність до материнства. Вона аморальна. Гетера у певному відношенні вище матері, вважає Вейнінгер, поскільки може стати для чоловіка Музою. Загальний висновок Вейнінгера являє собою вінець мізогінії: ниций чоловік стоїть нескінченно вище найкращої з жінок. Жінка як ціле являє собою заперечення всякого змісту, вона безглузда. У жінки немає ні існування, ні сутності. Вона не існує, вона - ніщо. Основоположник психоаналізу З.Фрейд вважав, що гендерні відмінності обумовлені біологією статі, статева анатомія змушує жінок розвивати жіночі риси, а чоловіків - чоловічі. Відштовхуючись від ідеї формування едіпового комплексу в хлопчиків і комплексу Електри у дівчаток, Фрейд дійшов висновку, що біологічна “неповноцінність” жінки формує її як істоту пасивну, нарцисичну, мазохістську, не здатну до життя, заснованого на високих моральних принципах. Спроби з боку жінок піднестися над біологічно визначеною долею Фрейд називав “комплексом мужності” і засуджував як прояв невротизму, як регрес до ранньої стадії сексуального розвитку. Якщо жінці не вдається виконати всі свої честолюбні мрії й досягти суспільного визнання за допомогою народження сина, пише Фрейд, вона може повстати й проти суспільства, і проти чоловіків, що проявляється в прагненні перевершувати їх, зневажливому до них ставленні, боротьбі за незалежність й інших “феміністських” дивацтвах - неврозах. Очевидно, що не тільки феміністки, але й більшість учнів Фрейда були шоковані біологізаторським детермінізмом й перспективами, що “відкривав” психоаналіз перед чоловіками й жінками в аспекті культурної самореалізації. У всякому разі, уже в А.Адлера як основний фактор, що визначає розвиток людини, виступає не Едіпів комплекс і не комплекс Електри, а дитяча безпорадність перед небезпеками дорослого світу, у процесі подолання якої людина веде постійну боротьбу за своє домінування. Даючи пояснення неврозу неповноцінності в жінок і появи в них “маскулінного комплексу”, Адлер стверджує, що в боротьбі за верховенство в суспільстві жінка зазнає поразки, поскільки всі соціальні інститути, традиції, закони, мораль орієнтовані на привілейоване становище чоловіка й відповідно жорстко детермінують жіночий розвиток. К.Хорні зауважувала, що патріархальна культура відповідно до правил соціальної субординації й чоловічого домінування спочатку формує в жінках фемінінні риси, називаючи їх атрибутами жіночності й усіляко заохочуючи, а потім обвинувачує в пасивності, мазохізмі й нарцисизмі. Хорні зробила висновок про те, що прагнення сучасних жінок “стати чоловіком” у культурному плані визначається тим, що влада в суспільстві й контроль над життям його членів перебуває в чоловічих руках. Вона зауважує, що, очевидно, Фрейду було властиве глибоке невір'я в людську чесноту й людський розвиток. К. Г. Юнг вбачав фемінінне і маскулінне в якості культурних архетипів, що відтворюються колективним несвідомим і проникають у несвідоме кожного індивіда. “Anima” – жіноча частина чоловічої особистості, у той час як жіноче несвідоме утримує архетип чоловічого – “Animus”. З точки зору С.К’єркегора, жінка являє собою іманентність, у той час як чоловік - трансцендентальність; жінка - від природи, чоловік - над природою, тому вона - для Іншого. Дійсно екзистенціальними суб'єктами можуть бути лише чоловіки. С.де Бовуар та Ж.П.Сартр стали основоположниками нового неесенціалістського підходу до проблеми статі. Знамените положення С. де Бовуар про те, що жінкою не народжуються, нею стають, - стало одним із основних принципів гендерології. У підрозділі 3.2 “Гендерні стереотипи у філософсько-культурологічній думці постмодерну” проаналізовано філософські та культурологічні теорії представників постмодерну, зазначено, що культура постмодерна відкрила нові простори для розвитку гендерно небайдужої думки й формування суспільства, у якому неможлива сегрегація будь-якого типу, будь-то сегрегація по крові, расі або статі. Дослідники, спираючись на теорії Дерріда, Дельоза, Ліотара, Фуко, Гваттарі, Бодрійяра та ін., сформували гендерний підхід до суспільних проблем і дали простір для розвитку гендерного аналізу. Гендерна теорія і практика сьогодні є невід’ємною, яскравою частиною культури, підтвердженням чому є роботи представників французької феміністської теорії Е.Сіксу, Л.Ірігаре, Л.Крістєвої, англо-американської критики К.Міллетт, М.Елманн, А.Колодни, Е.Шоуолтер, М.Йелен та ін. Л.Ніколсон і Н.Фрезер зауважують, що постмодернізм запропонував феміністському дискурсу нові методи дослідження. Дж. Флокс стверджує, що феміністська теорія належить до сфери філософії постмодерну. К. Ді Стефано, С.Хардінг та інші дослідники настроєні більш скептично відносно цінності “постмодерністського повороту” для феміністичних і гендерних досліджень. Критикуючи теорію Лакана, Дж. Батлер пише, що символічний порядок фемінінного і маскулінного у мові відображається за допомогою взаємовиключних положень. Ірігаре вважає, що маскулінний суб'єкт - це фіктивна конструкція, створена законом, що забороняє інцест і підсилює гетеросексуальне бажання. Зв'язок між комунікацією, лінгвістикою й філософією розглядається в основних роботах О.Александера, Р.Якобсона, Дж.А.Девіто. Проблема гендерної стереотипізації розглядається у руслі останніх досліджень філософії комунікації Р.Ланігана, Н.Малколма, М.Каузера та інших. Акцент на тілесно-духовній узгодженості людського існування простежується у роботах Ю.Крістєвої, Е.Сіксу, Ж.Лакана, М.Мерло-Понті, М.Фуко, Е.Уілдена та інш.. Ж.Бодрійяр створив оригінальну теорію знаку, застосування якої в гендеристиці є продуктивним. У той же час, називаючи новий семіотичний порядок, властивий культурі Заходу, симулятивним, філософ відносить жінок до “мовчазної більшості”, яка не є ні суб'єктом, ні об'єктом. Виражати їх здатні тільки жести й статистика. Філософ зауважує, що жіноче набуває сили у сучасній культурі, де змінено полюси: приватне стає важливішим за суспільне. Жінок Бодрійяр відносить до маргіналів, що розхитують соціальне. М.Віттіг закликає до руйнування статі для того, щоб жінки могли набути статус універсального суб'єкта. Фуко припускає, що категорія статі конструюється через посередництво історично визначеного специфічного способу сексуальності. Б.Фрідан вважає, що у традиційних культурах жінці було відмовлено у вираженні власних гендерних інтересів, вона була змушена жити чужим життям: або фантазією, або конкретним життям своїх домашніх. Багато феміністок, відкидаючи стереотипний образ матері - “охоронниці домівки”, страшилися всього, що було пов'язане з материнством. Крістєва, Ірігаре, Сіксу показали, як у культурі на рівні несвідомих установок формується образ жінки як іншого, “вторинного”, “маргінального”. Г.Співак, філософ-неомарксист, вважає, що слід спиратися на універсальну онтологію жінки з метою просування феміністської політичної програми. Французький філософ П.Бурдьє зауважує, що одна з головних бінарних опозицій, притаманних культурі, це ерос versus логос. К.Палья, створює теорію чоловічих і жіночих архетипів як фізичних метафор чоловічих і жіночих тіл. Д. Бараш та Дж.Ліптон показують, як працюють стереотипи на прикладі лесбійської любові й лесбійських співтовариств, залучаючи для свого аналізу ідейну базу біологічного детермінізму. В.Брайсон, Дж.Джонстон, А.Річ говорять про створення “лесбійського континіуму”, “лесбійської нації” як одного із способів рішення гендерних проблеми. Нині у сфері масової культури функціонує ідея андрогінності, створивши розповсюджений стереотип сучасності - стереотип “unisex”. М. Барретт, Л. Вогул, Е.Райт, Т.Кліфф, Х.Хартманн, Е.Фергюссон досліджують, яким чином гендерні проблеми пов’язані з класовими і як це представлено у марксистському фемінізмі. Загалом сучасна гендерна філософія відмовляється від практик бінарного філософського мислення. У висновках до розділу 3 представлено ряд положень, що відображають результат аналітичної роботи автора з питань дослідження гендерних стереотипів у посткласичному філософському дискурсі, а саме: особливості відображення гендерних стереотипів у філософській рефлексії А.Шопенгауера і Ф.Ніцше свідчать,що філософи відмовляють жіночому в абсолютній цінності, співвідносній із цінністю чоловічого в культурі. Мізогінізм Шопенгауера спонукає його до створення стереотипу слабкої і розумово неповноцінної жінки. Філософ вважав, що благополуччя людського роду базується на природному превалюванні чоловіків і підпорядкуванні жінок. Ф.Ніцше вважає, що жінка є знаряддям (“instrumentum diabolic”) статевого інстинкту. Використовуючи чоловіка як засіб для продовження роду, вона відволікає його від вищої мети - війни. Душа жінки поверхова, на відміну від глибин чоловічого духу. Класичний психоаналіз підкреслював наявність внутрішнього невід'ємного зв'язку маскулінності з активністю, агресивністю, садизмом і суперництвом. У той же час фемінінне розглядалося як наділене пасивністю, залежністю, вторинністю, мазохізмом, нарцисизмом. Фрейд створив популярний міф посткласичної культури, в основі якого лежить твердження про біосоціальну непридатність жінки до “неприродної” для неї діяльності у сфері культуротворчості. У філософії екзистенціалізму заявляє про себе антиесенціалістська тенденція у розумінні сутності чоловічого й жіночого. Стереотипи фемінінності і маскулінності розглядаються як результат соціального конструювання статевого. Постмодерна культура, не в останню чергу завдяки філософам, зробила очевидним той факт, що гендерні стереотипи є продуктом історичного й культурного розвитку суспільства, вони формують гендерну ідентичність, що переважно залежить від соціальних факторів, а не біологічної статі людини. Постмодерна філософія відмовляється від старих гендерних стереотипів і формує нові. Це обумовлюється руйнуванням сегрегаційних відносин за принципом статі й боротьбою жінок проти “скляної стелі” у сфері соціальної самореалізації. Воля різних, але рівних заснована на принципах паритетної демократії. ВИСНОВКИ Результати аналітичної роботи, які було відображено у процесі вирішення основних завдань дисертаційного дослідження, дали можливість сформулювати наступні висновки: 1. Дослідження історико-філософського контексту формування гендерних стереотипів є актуальним і значимим в аспекті трансформації українського суспільства на засадах паритетної демократії. Акцентуація уваги на особливостях філософської легітимації гендерних стереотипів у контексті західноєвропейської філософії та культури в цілому дала можливість по-новому розглянути процес становлення й розвитку філософської рефлексії. 2. Сутність наукової інтерпретації феномена “гендерний стереотип” відображає соціальну характеристику гендерних відносин і ґрунтується на функціонуванні таких соціальних конструктів, як маскулінне і фемінінне. Гендерні стереотипи - цє схематичні уявлення про чоловіків і жінок, їхнє місце у суспільстві, про належну соціальну поведінку тощо. Уявлення, які сформувалися в культурі про чоловічі й жіночі якості й особливості, відрізняються особливою стійкістю до змін. Засвоюючись у дитячому віці, стереотипні уявлення живуть у свідомості кожної людини, але рідко бувають до кінця усвідомлюваними й відрефлектованими. 3. З огляду на непродуктивність традиційного есенціалістського підходу, в основі якого лежить розуміння маскулінності і фемінінності як природних категорій, що поєднують сукупність біологічних, фізичних і поведінкових особливостей, ціннісних пріоритетів, властивих кожному чоловіку або жінці від народження, автор наполягає на обґрунтованості введення методології соціального конструювання як основи філософських досліджень з гендерної проблематики. У контексті соціально-конструктивістської парадигми гендерні стереотипи, як і гендер у цілому, розглядаються у якості соціально сконструйованих відносин, сформованих з урахуванням статевої диференціації і статевої нерівності, укорінених в особливостях організації соціумів, а не природній зумовленості статевого. Ґрунтуючись на думці, що висловила С.де Бовуар, і яка вже стала класичною у сфері гендеру, - “жінкою не народжуються, нею стають”, - соціально-конструктивістський підхід затверджує ідею про соціальний характер статі. 4. Формування гендерних стереотипів - це тривалий культурний процес, у результаті якого виробляються статусні характеристики маскулінного і фемінінного як способу легітимації деякої біологічної зумовленості чоловіка й жінки. З погляду конструктивістського підходу наполягати на думці, що анатомічні відмінності визначають соціальність чоловіка як ведучого й жінки як залежної вторинної в культурі, - значить повертатися в епоху патріархальних відносин, епоху безроздільного панування есенціалістського підходу. У той же час у рамках конструктивістського підходу встановлений факт особливої стійкості сформованих у традиційних культурах гендерних стереотипів і сталість у відтворюваності цих стереотипів в уявленнях носіїв різних культур. Стійкість гендерних стереотипів визначається тими функціями, які вони виконують у суспільстві. Управляючи процесами обробки інформації відповідно до вже сформованих уявлень про маскулінне і фемінінне, гендерні стереотипи діють як когнітивні схеми, упорядковуючи інформацію й скорочуючи шлях до прийняття адаптованого під певні соціальні стандарти рішення. У зазначеному аспекті гендерні стереотипи є невід'ємною складовою процесу когнітивного розвитку людини, важливим критерієм гендерної категоризації соціального буття. Легітимність гендерних стереотипів заснована не стільки на їхній істинності, скільки на звичності, що дає можливість здійснювати з їхньою допомогою функцію соціального контролю. У цьому полягає здійснювана стереотипами стабілізуюча роль. 5. Стійкість стереотипних уявлень є однією з складових у механізмі спадковості культури. Суспільна свідомість, пропонуючи індивідові стереотипні уявлення як норми і правила, які засвоюються автоматично, спрощує роботу індивідуального мислення. Зафіксовані у суспільній свідомості традиції певного суспільства функціонують як постійно відтворювані стандарти мислення, поведінки, дії й споглядання. Звичайно, кожен стандарт колись був обумовлений практичною або історичною необхідністю, але згодом ця обумовленість зникає, а соціальне знання у формі стереотипів передається наступним поколінням. Воно перетворюється в шаблон, впливаючи на інтуїтивно прийняті рішення й автоматичні дії. Безумовно, стабілізуюча функція стереотипів не спростовує того очевидного факту, що вони часто гальмують поступальний рух до більш творчих норм соціального співіснування. 6. Дослідивши існуючі в рамках різних культурних епох домінанти, що обумовлюють соціальні ідеали, зразки, моделі маскулінності і фемінінності, автор стверджує, що соціальний ідеал мужності заснований на ідеї влади. Владній мужності традиційно протиставляється як збиткова маскулінність витиснутих зі сфери владних відносин чоловіків, так і вторинність таких суб'єктів суспільства, як жінки. Віднесення фемінінного до категорії, що наділена якістю вторинності в патріархальних суспільствах, визначається відчуженням жінок від публічної сфери владних відносин. При цьому пов’язана з відчуженням від влади соціальна вторинність окремих чоловіків не так помітна на тлі відвертої вторинності в патріархальних культурах жіночого й дитячого. 7. Гендерні стереотипи почали формуватися на ранніх етапах культурного розвитку, коли господарська діяльність людини визначалася кількістю витрачених фізичних сил; і не тільки соціальна успішність, але й саме життя дуже часто залежали від фізичної витривалості. Примітивна економіка й натуральне господарство визначили провідну роль чоловіка як фізично більш пристосованої істоти. Сьогодні подібна диференціація суспільно корисних якостей втратила свою значимість, але стереотипи, що розділяють світ господарської діяльності людини на чоловічі й жіночі професії, продовжують жити. Очевидно, що життєва реальність часто суперечить гендерно-стереотипним уявленням про соціальний внесок чоловіків і жінок у розвиток суспільств, однак стереотипи продовжують функціонувати, і це створює реальну базу для соціальних конфліктів і психологічної напруги. 8. Зміст стереотипних уявлень залежить від багатьох факторів, зокрема, від етнокультурної своєрідності й історичної стадії розвитку суспільства, ступеня його урбанізованості, релігійності тощо. Очевидно, що толерантне ставлення до відхилень від стереотипних форм поведінки зростає з переходом від традиційних суспільств, де гендерні стереотипи жорстко закріплені, і їхня сталість підтримується насамперед контролем з боку суспільної думки й інститутів влади до суспільств індустріального й постіндустріального типів. 9. Епоха існування й розквіту патріархальних культур, заснована на “владі батька” (правителя) над недієздатними або недостатньо правочинними співгромадянами, затвердила верховенство чоловіка над жінкою. Визначившись як сімейна, соціальна, політична й ідеологічна система, патріархат вплинув на формування гендерних стереотипів, у яких жінка (фемінінне) завжди підпорядковувалась чоловіку (маскулінному). У концепціях античних філософів це превалювання чоловічого і вторинність жіночого вперше набуває рис цілісного підходу, який нині називається есенціалістським. Саме філософи античності започаткували помилкову практику витлумачення статевого як природного і замовчували зв'язок із проблемою влади в суспільстві. На їх погляд, природа створила жінку як істоту підлеглу, слабку, потребуючу владного наставника. Таким чином, саме антична давньогрецька філософія вперше відобразила і закріпила патріархатні стереотипні уявлення про амбівалентність чоловічого і жіночого в культурі у теоретичній формі. 10. У середньовічному суспільстві ставлення до жінки в Західній Європі визначалося поглядами християнської церкви, що невпинно поширювала ідею нерівності жінки перед чоловіком. У той же час напоєна містичною любов'ю біблійна Пісня Пісень словами Соломона і Суламіфі демонструвала злиття чоловічого й жіночого в єдиному божественному екстазі. Новозавітне вчення, підносячи дружину й матір до божественного, завдало найсильнішого удару по дохристиянському уявленні, що єдине призначення жінок - давати потомство. Важливо також, що християнство зблизило обидві статі в інтелектуальному відношенні, створивши тип дружини - соратниці і відкривши жінці поле для суспільного служіння у вигляді мучеництва й добродійності. Загалом гендерні стереотипи у середньовічній культурі формувалися під впливом постійного переосмислення біблійної драми гріхопадіння й спокути людини, і в цьому контексті трактувалося чоловіче й жіноче. 11. Епоха Відродження вустами своїх мислителів сформувала основні ідеї гуманізму, заснованого на християнській етиці. Чоловіче і жіноче розглядалося з позицій моральності як природного закону людського існування. В цілому продовжував превалювати ессенціалістський підхід, і гуманісти, відводячи чоловіку сферу публічного, а жінці - сферу приватного і постійну залежність від чоловіка, зупиняються на думці, що так заведено самою природою і так побажав Господь Бог. Панкультурний характер стереотипів виявлявся в приписуваних жінкам незалежно від того, до якого суспільства вони належали, трьох основних рис, що вважаються суто жіночими: сентиментальності, покірності й марновірства. У той же час винятково чоловічими вважалися владність, схильність до ризику, незалежність і сила. 12. Епоха Модерну, що сформувала велике гасло “Воля, рівність і братерство”, дала новий поштовх для розвитку есенціалістських уявлень, збагачених ідеями так званого “братнього” патріархату, тобто братерства чоловіків як основи соціального контракту. Чоловіку було надано права громадянина, у той час як жінки й інші члени суспільства витіснялися зі сфери юридично захищеного соціального стану. Навіть найбільші філософи епохи, представники німецької класики Кант, Фіхте, Гегель, романтики Шлегель і Новаліс та інші, багато розмірковуючи про волю, не перебороли есенціалізму, асоціюючи чоловіка із соціальністю, а жінку – зі статтю, розглядаючи соціальну нерівність як засновану на біологічній відмінності між чоловіками і жінками. Домінанта маскулінності привела їх до висновку, що раціональне освоєння світу – це характерна риса маскулінного в культурі, на противагу ірраціональності жінки, заснованій на її природній чутливості. Чоловік і жінка, стверджували філософи, повинні керуватися різним розумінням своїх соціальних ролей і припустимих правил поведінки. Філософськи обґрунтовуючи статеву нерівність, мислителі Модерну відобразили гендерні стереотипи, що сформувалися у ранньоіндустріальну епоху. 13. Епоха “класичного капіталізму” поглибила стереотипне розуміння вторинності жіночого. Публічна сфера конституювалася як сфера волі й цивільних прав, так само залишаючись пріоритетною для чоловіків, а приватна - долею жінок. Причому якщо соціальна зайнятість чоловіка завжди приносила йому певний зиск, то приватна (домашня) сфера, де панувала жінка, не маючи соціальної значимості, не оплачувалася. Витіснення жінок із соціальних практик було настільки радикальним, що гендерні стереотипи явно демонстрували, у чиїх руках перебувала влада. Соціогендерний характер влади, закріплений у стереотипних уявленнях, оголився у всій своїй очевидності. 14. Логіко-теоретичний аналіз соціокультурних основ формування гендерних стереотипів з необхідністю опирається на емпіричний культурно-історичний матеріал, а також на результати його теоретичної рефлексії, що знайшли своє яскраве втілення в англійській жіночій прозі ХVIII-ХIХ ст. Саме ця проза підготувала ґрунт для виникнення такого важливого в плані осмислення гендерних стереотипів культурного феномену, як фемінізм. Саме культурне явище фемінізму визначається як боротьба за рівність статей, що стала основою руху жінок за емансипацію. Нині можна знайти різні форми цього феномену: марксистський, соціалістичний, гіноцентричний, психоаналітичний, екзистенціальний, екологічний, постмодерністський, анархічний, культурний, лесбійський, кольоровий, радикальний, ліберальний, інтелектуальний, гуманістичний тощо. Фемінізм як комплекс соціально-філософських, соціологічних, психологічних, культурологічних теорій, що аналізують становище жінки в суспільстві і об'єднані принциповим неприйняттям дискримінації за ознакою статі, влився в більш широкий контекст гендерного руху. Автором встановлено, що маскулінне як поняття вперше починає серйозно досліджуватися саме в теоріях фемінізму, які трактують маскулінність як комплекс установок, поведінкових характеристик, можливостей і очікувань, що визначають соціальну практику чоловіків як соціальної групи. 15. У постмодерній культурі й постіндустріальному суспільстві поступово вмирають старі гендерні стереотипи й формуються нові. Це стимулюється соціо-культурними процесами повільного вирівнювання прав чоловіків і жінок, руйнуванням сегрегаційних відносин за принципом статі й завзятою боротьбою жінок за руйнування “скляної стелі” у сфері соціальної самореалізації. Чоловіки й жінки, що прагнуть до побудови суспільства гендерної рівності, розуміють, що вони різні, але рівні, і позбавляти будь-кого права на повну соціальну самореалізацію, ґрунтуючись на приписах природного й анатомічного характеру, неможливо. 16. Постмодерна філософія усталила думку, що гендерні стереотипи як продукт історичного і культурного розвитку суспільства, формують гендерну ідентичність, яка переважно залежить від соціальних факторів, а не біологічної статі людини. Проблема гендерної ідентичності насамперед актуалізувалася у теорії феміністської критики, що, виділяючи в якості головної проблему жіночої ідентифікації й самоідентифікації, базується на концепції “Іншого”. Феміністський епістемологічний пошук логічних обґрунтувань жіночої суб’єктивації відбувається в контексті переходу від класичної моделі раціонального суб'єкта до його децентралізованої й множинної конструкції. У сучасному гендерному дискурсі плюральна ідентичність визначається не тільки як контраст між чоловічою і жіночою ідентичностями, але й як протилежність чорної і білої, східноєвропейської і австралійської тощо. Тобто гендерна філософія не тільки обґрунтовує наявність різноманітних типів дискурсивності в сучасній культурі, але й забезпечує концептуальну легітимність їхньої соціальної репрезентації. Більше того, оскільки в гендерній філософії не відтворюється традиційна патріархатна структура ідентичності, то вона відмовляється від практик бінарного філософського мислення. 17. Нині гендерні стереотипи найбільш яскраво виявляються й активно функціонують не в сфері побуту, а в політичному і мас-медійному просторі сучасних суспільств, демонструючи свою стійкість. Більшість гендерно-орієнтованих дослідників сучасних соціумів стверджують, що, незважаючи на кардинальні соціально-політичні зміни й завоювання світового жіночого руху за останні півтора сторіччя, жінки й чоловіки дотепер сприймаються як носії протилежних якостей. У культурі і дотепер не подолано бінаризм чоловічого й жіночого, заснований на протиставленні таких якостей, як незалежність - залежність, агресивність - м'якість, брутальність - ніжність, раціональність - емоційність, серйозність - поверховість, урівноваженість - схвильованість, сила - слабкість, жорстокість - доброта, ініціативність - боязкість тощо. Можна стверджувати, що західноєвропейська культура усе ще ґрунтується на чоловічій домінанті в культурі. Варто усвідомити, що не існує відмінностей у способах морального мислення чоловіків і жінок. Спростовуючи практику подвійного стандарту як помилкову, суспільство нарешті повинне навчитися оцінювати своїх громадян з позицій їхньої суспільної значимості, а не статевої приналежності. Моральні вимоги, пропоновані до чоловіків і жінок, не повинні визначатися їхньою статевою приналежністю. Соціальна цінність носія моральної норми визначається ступенем його соціальної волі, заснованої на усвідомленому почутті соціальної відповідальності. 18. Дослідження сутності, соціальної ролі й історичних перспектив формування гендерних стереотипів привели автора до реалізації поставленої в роботі мети і доведення думки про те, що дихотомія статей не може бути зведена до визначальної ролі біологічних характеристик чоловіка й жінки. Аналіз генезису західноєвропейської культури загалом і філософської думки зокрема з погляду розвитку гендерної проблематики виявив основні фактори, способи й параметри існування гендерних стереотипів, що випливають із відносин влади й ґрунтуються на них. Досліджено специфіку відображення гендерних стереотипів у філософії античності, середньовіччя, Ренесансу, модерну і постмодерну. Виявлено специфіку гендерних стереотипів як системи ціннісних орієнтацій постмодерного західного суспільства, розкриті механізми їхнього формування й характер впливу на розвиток суспільства, динаміка формування й функціонування в контексті сучасних загальноцивілізаційних трансформацій. Основні положення дисертації висвітлені у монографії: Власова Т.И. Формирование гендерных стереотипов в западноевропейской философии. Монографія – К.: Ґенеза, 2006 (14,9 др. а.) Результати дисертаційної роботи викладені у 36 статтях. Статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України: Власова Т.И. Гендерные стереотипы как предмет социофилософского анализа // Вісник ДНУ. Сер.: філософія. Соціологія. Політологія. Вип. 12. – Д.: ДНУ, 2005. – С. 103 - 109 (0,5 др. а.). Власова Т.И. К проблеме женской субъективности и гендерной идентичности // Філософські дослідження: Збірник наукових праць. – Вип. 6 – Луганськ: Східоноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2005. – С. 245- 251 (0,5 др. а.). Власова Т.И. Гендерные стереотипы: некоторые аспекты осмысления феномена в постклассическом и постмодерном дискурсе // Грані. Науково - теоретичний і громадсько-політичний альманах – Д., 2005. – № 4 (42). – С. 92-97 (0,5 др. а.). Власова Т.И. Гендерные стереотипы: фрейдистский и постфрейдистский подходы к интерпретации феномена // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури: Збірник наукових праць. – Д.: РВВ ДНУ, 2005. – С. 25-36 (0,8 др. а.). Власова Т.И. Влияние гендерных стереотипов на формирование представлений о социальном статусе женщины в романе Д. Остен “Гордость и предубеждение” // Філософія. Культура. Життя: Міжвузівський збірник наукових праць. Вип. 25. – Д.: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2005. – С. 174-184 (0,7 др. а.). Власова Т.И. Гендерная проблематика в контексте мизогонистских концепций О. Вейнингера // Культурологічний вісниик: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. Вип. 17. – Запоріжжя: Просвіта, 2006. – С. 99-101 (0,3 др. а.). Власова Т. И. Гендерные стереотипы Возрождения в самосознании классической западноевропейской культуры // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. Вип. 16. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 70-75 (0,5 др. а.). Власова Т.И. Гендерные стереотипы в философии иррационализма // Ноосфера і цивілізація. Вип. 4(7). – Донецьк: ДонНТУ, 2006. – С. 46-50 (0,4 др. а.). Власова Т.И. Гендерная проблематика в немецкой классической философии // Актуальні проблеми духовності: Зб. наукових праць. – Крівий Ріг: Видавничий дім, 2006. – С. 133-143 (0,7 др. а.). Власова Т.И. Влияние христианства на формирование гендерных стереотипов в средневековой культуре // Філософія, культура, життя: Міжвузівський збірник наукових праць. Спец. вип. – Д.: ДДФА, 2006. – С. 240-248 (0,6 др. а.). Власова Т.И. Гендерный анализ и основные принципы постмодерна // Вісник Дніпропетровського університету. Сер.: філософія. Соціологія. Політологія. – Вип. 13. – Д.: ДНУ, 2006. – С. 110-118 (0,6 др. а.). Власова Т.И. Антропологічні виміри культури Англії XVIII – XIX ст. Антиномія маскулинного і фемінінного // Постметодика. Антропологізм в освіті: джерела досягнення та перспективи. – № 7 (71). Полтава, 2006. – С. 13-19 (0,5 др. а.). Власова Т.И Гендерные стереотипы в культуре западноевропейского модерна // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури: Збірник наукових праць. – Д.: ДНУ, 2006. – С. 99-108 (0,7 др. а.). Власова Т.И Социофилософский анализ гендерной проблематики в английской женской литературе XVIII в. // Перспективи. – 1 (33). – Одесса. – 2006. – С. 36-43 (0,6 др. а.). Власова Т.И К проблеме гендерной идентичности в контексте социального стереотипизирования // Філософія. Культура. Життя. Міжвузівській збірник наукових праць. Вип. 16 – Д.: – 2006. – С. 5-10 (0,4 др. а.). Власова Т.И Методология социального конструирования – основа социофилософского анализа гендерных стереотипов в западноевропейской культуре // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах – Д., 2006. – № 6 (ч. 1) – С. 73-77 (0,4 др. а.). Власова Т.И. Актуальные проблемы гендерных исследований // Вісник Дніпропетровського університету. Сер.: філософія. Соціологія. Політологія. – Вип. 14 – Д.: ДНУ, 2006. – С. 54-62 (0,6 др. а.). Власова Т.И Методология социального конструирования – основа социофилософского анализа гендерных стереотипов в западноевропейской культуре // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах – Д., 2006. – № 7 (ч. 2) – С. 73-77 (0,4 др. а.). Власова Т.И. Гендер и проблемы образования в современном обществе // Вісник Дніпропетровського університету. Сер.: філософія. Соціологія. Політологія. – Вип. 15 – Д.: ДНУ, 2007. – С. 150-156 (0,5 др. а.). Власова Т.И. Проблема гендерного равенства в Украине и современные теории справедливости // Філософські дослідження: Збірник наукових праць. – Вип. 8 – Луганськ: Східоноукраїнський нац. унів. ім. В. Даля, 2007. – С. 23- 29 (0,5 др. а.). Власова Т.И. Основні напрямки розвитку постмодерного гендерного дискурсу // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – Вип. 18 – Львів, 2007. – С. 30 - 41 (0,7 др. а.). Власова Т.И. Роль разума и знания в формировании женской субъективности // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах – Д., 2007. – № 4 (54) – С. 82-85 (0,6 др. а.). Статті та тези в інших виданнях за темою дисертаційного дослідження: Власова Т.И. Женщины-писатели Англии в культурологической перспективе // Від бароко до постмодернізму: Зб. наук. праць. Вип. 7. – Д.: ДНУ, 2004. – С.176-178 (0,3 др. а.). Власова Т.И. Мужское и женское в контексте андрогинной концепции Н.Бердяева // Срібний вік: проблема особистості: Матеріали Міжнародної наукової конференції 2005р. – Дрогобич, 2005. – С.81-93 (0,7 др. а.). Власова Т.И. Влияние английской женской прозы XVIII в.на формирование представления об образовании женщины в Западной Европе // Гуманізм та освіта: Збірник матеріалів VIII Міжнародної науково-практичної конференції. – Вінниця, 2006. – С.272-274 (0,3 др. а.). Власова Т.И. Проблемы брака в романе Дж.Остен „Гордость и предубеждение” // Тези доповідей 65 Міжнародної науково-практичної конференції. Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту: Д., 2005. – С.371-373. Власова Т.И. Некоторые проблемы функционирования стереотипов и язык гендера // Тези доповідей Міжнародної наукової конференції. Проблеми економіки транспорту: – Д., 2006. – С.15-16. Власова Т.И. Гендерные роли и стереотипы поведения в современном постиндустриальном обществе // Тези доповідей Міжнародної наукової конференції. Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту: – Д., 2006. – С.404-405. Власова Т.И. К проблеме формирования стереотипов в высшей школе // Тези міжвузівської науково-практичної конференції „Актуальные проблемы обучения иностранных студентов”. – Д., 2006. – С.21-22. Власова Т.И. Отражение экономического статуса женщины в английской литературе конца XVIII – начала Х1Х вв. // Тези IV Міжнародної наукової конференції „Проблеми економіки транспорту”. – Д., 2006. – С.189-190. Власова Т.И Гендерный подход к коммуникативным стилям // Тези доповіді міжвузівської науково-практичної конференції „Проблеми системного підходу до вивчення термінологічної лексики у спеціалізованому вищому навчальному закладі”. – Д.: ДДУВС, 2007. – С.25-26. Власова Т.И Социокультурное значение понятий „стереотип” и „имидж”// Тези міжвузівської науково-практичної конференції „Актуальные проблемы обучения иностранных студентов”. – Д.: ДМА, 2007. – С.13-15. Власова Т.И. Экономическая концепция марксизма в гендерной философии // Тези доповіді V Міжнародної наукової конференції „Проблеми економіки транспорту”. – Д., 2007. – С.203-204. Власова Т.И. Гендер и образование в современном украинском социуме // Тези 67 Міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту”. – Д., 2007. – С.17-18. АНОТАЦІЯ Власова Т.І. Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії (історико-філософський аналіз).- Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.05 – історія філософії. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2007. Дисертація являє собою історико-філософське дослідження формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії. У роботі проаналізовано специфіку формування уявлень про маскулінне і фемінінне у концепціях філософів античності, середньовіччя, Ренесансу, Модерну, ірраціоналізму, постмодерну. Визначено понятійний ряд, який відображає зміст маскулінного і фемінінного в концепціях мислителів різних епох. Проводиться аналіз чоловічого і жіночого в якості контрарних категорій культури. При цьому зазначається, що ця контрарність заснована на протиставленні таких якостей, як незалежність - залежність, агресивність - м'якість, брутальність - ніжність, раціональність - емоційність, серйозність - поверховість, урівноваженість - схвильованість, сила - слабкість, жорстокість - доброта, ініціативність - боязкість тощо. Аналіз, проведений у дисертації, довів: історія західноєвропейської філософської думки демонструє, що метафізичне мислення формулювало ідеї, опираючись на такі опозиції, у яких завжди одна сторона визначала чисте, справжнє, гарне, а інша - нечисте, несправжнє, погане. У такому контексті вибудовувалася і дихотомія чоловічого й жіночого в класичній метафізиці. У сучасній західноєвропейській культурі опозиція чоловічого і жіночого втрачає біологічні риси, есенціалістський підхід, що витлумачує статеве як біологічне, себе майже вичерпав. Акцент перенесено на розкриття соціальних механізмів формування гендерної асиметрії в культурі.Традиційна нерівність гендерних статусів, що і досі існує в суспільстві, не має онтологічного підґрунтя. Сьогодні цілком очевидно, що історія нашого інтелектуального розвитку і наші соціальні інститути - гендерні. Вся наша культура й діяльність закодовані відповідно до приписів маскулінних та фемінінних взірців, що функціонують усередині системи гендерно-владних відносин. Проблематика, пов'язана з дослідженням гендерних стереотипів, досить обширна, динамічно розвивається й охоплює багато сфер життєдіяльності сучасних суспільств. Однак це лише початок багатогранної наукової праці по вивченню процесів формування й функціонування гендерних стереотипів у культурах різних країн і епох. Ключові слова: гендер, гендерний підхід, стать, метафізика статі, гендерний стереотип, маскулінне, фемінінне, есенціалізм, конструктивізм, фемінізм, феміністична критика, соціокультурний конструкт, гендерна ідентифікація. АННОТАЦИЯ Власова Т.И. Формирование гендерных стереотипов в западноевропейской философии (историко-философский анализ). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.05 – история философии. – Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2007. Диссертация представляет собой историко-философское исследование формирования гендерных стереотипов в классическом и постклассическом философском дискурсе. В работе анализируется процесс становления и развития представлений о фемининном и маскулинном на различных этапах культурного развития человечества, а также специфика философского отражения этих представлений в концепциях мыслителей эпохи античности, средневековья, Ренессанса, Модерна, иррационализма, постмодерна. Диссертантом определен понятийный ряд, который отражает содержание маскулинного и фемининного в концепциях мыслителей разных культурных эпох. Проведен анализ мужского и женского как контрарных категорий культуры. При этом отмечается, что эта контрарность основана на противопоставлении таких качеств, как независимость - зависимость, агрессивность - мягкость, брутальность - нежность, рациональность - эмоциональность, серьезность - поверхностность, уравновешенность - эмоциональность, сила - слабость, жестокость - доброта, инициативность - боязливость и т.д. В современной западноевропейской культуре оппозиция мужского и женского теряет биологические черты, эссенциалистский подход, который истолковывает половое как биологическое, себя почти исчерпал. Акцент перенесено на раскрытие социальных механизмов формирования гендерной асимметрии в культуре. Западная культура идентифицирует маскулинность с ценностями индивидуализма, самодостаточности, соревновательности, отделенности, формальным равенством прав. В то же время фемининность ассоциируется с коллективностью, заботливостью, ориентированностью на взаимопомощь и кооперацию. Традиционное неравенство гендерных статусов, которое и до сих пор существует в обществе, не имеет онтологического основания. Анализ, проведенный в диссертации, показал: история западноевропейской философской мысли демонстрирует, что метафизическое мышление формулировало идеи, опираясь на такие оппозиции, в которых одна сторона всегда определяла чистое, истинное, настоящее, хорошее, а другая - нечистое, ложное, ненастоящее, плохое. В таком контексте выстраивалась дихотомия мужского и женского в классической метафизике. Сегодня вполне очевидно, что история нашего интеллектуального развития и наши социальные институты - гендерные. Вся наша культура и деятельность закодированы в соответствии с предписаниями маскулинных и фемининных образцов, функционирующих в системе гендерно-властных отношений. Заявленная в диссертации проблематика динамично развивается и охватывает различные сферы жизнедеятельности современных обществ. Это начало многогранной научной работы по исследованию гендерных феноменов и их влияния на жизнь сообществ. Ключевые слова: гендер, гендерный подход, пол, метафизика пола, гендерный стереотип, маскулинное, фемининное, эссенциализм, конструктивизм, феминизм, феминистическая критика, социокультурный конструкт, гендерная идентификация. ANNOTATION T.I. Vlasova. The Formation of the Gender Stereotypes in the Western European Culture (historical and philosophical analysis). Manuscript. The dissertation thesis for the scientific degree of the Doctor of Philosophic Sciences in Speciality 09.00.05. – The History of Philosophy. – Dniepropetrovsk National University. Dniepropetrovsk, 2007. The dissertation thesis represents a research into the history and philosophy of the gender stereotypes formation in the classic and post-classic philosophic discourses. The process of formation and development of the feminine and masculine concepts is analysed at the different stages of the mankind’s culture. The specific features of the philosophic reflexion of these concepts are investigated in the works of the thinkers of Ancient world, Middle ages, Renaissance, Modern period, irrationalism, postmodern time. The author defines the notions which reflect the content of the feminine and masculine in the conceptions of the philosophers of different cultural epochs. The analysis is given concerning the feminine and masculine as the contrary culture categories. It is shown that these contrary categories are based on such oppositions as independence – dependence, aggression – mildness, brutality – tenderness, rationalism – emotions, seriousness – shallowness, strength – weakness, cruelty – kindness, dynamics – statiec, etc. The author argues that in the modern Western culture the opposition of masculinity and feminity has lost its biological features; now the “essence” approach is not considered valid; the focus is on the social mechanisms of forming gender asymmetry in people’s lives. It is shown that Western culture identifies masculinity with the value of individualism, competitiveness, formal equality. At the same time femininity is associated with the values of community, cooperation, mutual help; so the traditional gender inequality has no ontological basis. The analysis given in the dissertation thesis proves that the metaphical thinking has formed concepts and ideas relying on the oppositions in which one party embodies the pure, the true, the good; and the other one represents, the impure, the false the untrue, the evil. And this is the context of the dichotomy “masculine/feminine” in the classical metaphysics. At present it is quite evident that the history of our intellectional evolution as well as our social institutions is gendered. Both our culture and our work are coded in accordance with the prescribed masculine or feminine patterns which function in the system of gender domination in the societies. The range of problems researched in the dissertation thesis is being dynamically developed and it covers different spheres of the modern societies. In our country this work has manifested the beginning of the multifaceted scientific investigation into the nature of gender phenomena and their impact on the lives in the societies. Key words: gender, gender approaches, sex, gender stereotypes, feminine, masculine, essentialism, feminism, socio-cultured construct, gender identity, feminist criticism. Власова Тетяна Іванівна Формування гендерных стереотипів у західноєвропейській філософії (історико-філософський аналіз) (Автореферат) Підписано до друку _____________. Формат Папір офсетний. Ризографія. Ум. друк. арк. Дніпропетровський національний університет 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8. PAGE 37

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020