.

Лабораторна діагностика кліщового енцефаліту та іксодового кліщового бореліозу серед населення ендемічних територій (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
140 3649
Скачать документ

ІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Василишин Зоряна Петрівна

УДК 616.988.25-002.954.2:616.981.717:616-07

Лабораторна діагностика кліщового енцефаліту та іксодового кліщового
бореліозу серед населення ендемічних територій

03.00.06 – вірусологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О.
Богомольця МОЗ України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор, Виноград Наталія Олексіївна, Національна
медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України,
завідувач кафедри мікробіології і епідеміології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Задорожна Вікторія Іванівна, Державне
підприємство “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені
Л.В. Громашевського АМН України”, завідувач лабораторії поліомієліту та
інших ентеровірусних інфекцій;

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, Андрейчин
Михайло Антонович, Тернопільський державний медичний університет імені
І.Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб та
епідеміології.

Захист відбудеться “ 21 ” лютого 2008 року о 1200 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.01 у Національному
медичному університеті імені О.О. Богомольця за адресою: 03057, м.
Київ-57, пр. Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус,
аудиторія №2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, вул.
Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий “ 21 ” __січня__ 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор
В.Г. Войцеховський

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. Використання принципів доказовості, що зумовило
введення стандартів лабораторної діагностики інфекційних захворювань,
сприяє прогресу багатьох напрямків медичної науки. Оптимізація і
стандартизація процедур і методів лабораторної діагностики у багатьох
країнах дали можливість визначити пріоритети в наданні медичної допомоги
населенню, удосконалити профілактичні та протиепідемічні заходи,
призвели до відкриття нових збудників інфекційних і паразитарних хвороб
людини, значна частина з яких належить до групи природно-осередкових
хвороб. Потужні процеси зовнішньої та внутрішньої міграції населення, що
сприяють заносу на територію держави нових збудників, ускладнюють
своєчасне виявлення хворих, правильність постановки діагнозу і
лабораторної верифікації його у випадку інтродукції збудників
особливо-небезпечних інфекцій (ОНІ). Клімато-географічні та
фауно-флористичні характеристики території держави визначають високий
ризик у разі заносу, укорінення і поширення збудників ОНІ, формування
осередків з різним ступенем активності, що також зумовлює необхідність
налагодженої лабораторної мережі для своєчасного виявлення цих патогенів
(Виноград Н.О., 2005; Могилевська З.І. і ін., 2005; Третьякова Л. і ін.,
2005).

В Україні існує реальний природний потенціал біологічної небезпеки,
зумовлений циркуляцією багатьох збудників із групи зооантропонозів,
формуванням і тривалим функціонуванням природних осередків, зокрема
трансмісивних інфекцій, таких як кліщовий енцефаліт (КЕ), іксодовий
кліщовий бореліоз (ІКБ) тощо (Виноград Н.О., 2003, 2004, 2005).
Медико-соціальне значення КЕ визначається значною поширеністю зазначеної
інфекції, тяжкістю клінічного перебігу (5-40 %), інвалідизацією (1-5 %)
і летальністю (1-45 %), що в значній мірі залежить від генотипу вірусу
КЕ (Виноград І.А., 1983; Иерусалимский А.П., 2001; Вотяков В.И., 2002).

Не менш важливе медичне, економічне і соціальне значення ІКБ –
найпоширенішої трансмісивної зооантропонозної природно-осередкової
інфекції у світі (Евсафьев И.Л., 2005). Високий рівень захворюваності,
значне поширення, що збігається з ареалом іксодових кліщів, труднощі в
діагностиці окремих клінічних форм, висока частка хронізації процесу та
інвалідизації, відсутність ефективних, раціональних уніфікованих схем
лікування, недосконалість і часто недоступність методів лабораторної
діагностики визначають актуальність подальшого вивчення ІКБ. Порівняльне
вивчення ІКБ з іншими природно-осередковими захворюваннями з
аналогічними векторами та шляхами передачі засвідчило, що захворюваність
на ІКБ у 2-4 рази вища, ніж на КЕ, і до 10 % кліщів містять обидва
збудники, що є причиною виникнення мікст-інфекцій (Коренберг Э.И., 2002,
2003; Малый В.П., 2001).

В Україні КЕ виявлено у 1945 році, але систематично він вивчався від
1969 року і є крайовою патологією у західному регіоні держави і АР Крим
із спорадичним рівнем захворюваності (Виноград І.А., 1983, Морочковський
Р.С, 2003, Евсафьев И.Л., 2005). Офіційна реєстрація ІКБ розпочата від
1999 року. За останні роки захворюваність на ІКБ коливається в межах
1446-1500 випадків, тоді як щорічно у США реєструється до 5-15 тисяч
“нових” випадків цього захворювання, в Європі захворюваність є на рівні
10 тисяч на рік, а в Російській Федерації (РФ) – до 10-11 тисяч
(Виноград І.А. і ін., 2001; Карань Л.С., 2005; Гриненко В.А., 2005).

Офіційні дані щодо захворюваності на КЕ та ІКБ в нашій державі значно
нижчі за фактичні внаслідок поліморфізму клінічних проявів хвороби та
недоступності для більшості лікувальних установ лабораторних методів
діагностики через відсутність випуску вітчизняних діагностичних
препаратів.

На сучасному етапі в багатьох країнах світу існують ефективні методи і
стандартизовані схеми діагностики КЕ та ІКБ, що спрямовані на виявлення
специфічних антитіл (АТ) і антигенів (АГ), а також молекулярно-генетичні
методи для виявлення геномів, що дають змогу верифікувати діагноз від
перших днів захворювання (Кальной С.М., 2003; Вельгин С.О., 2007).

На сьогодні лабораторна діагностика цих природно-осередкових
зооантропонозів в Україні теоретично і практично може здійснюватися лише
в поодиноких спеціалізованих лабораторіях науково-дослідних установ. Це
не дозволяє проводити дослідження щодо даної групи захворювань вчасно і
в повному обсязі, як того потребує реальна епідемічна ситуація, яка в
свою чергу залишається нез’ясованою через невідповідність лабораторного
забезпечення (Третьякова Л. і ін., 2005).

Впровадження і вдосконалення ефективних лабораторних методів діагностики
природно- осередкових захворювань, у т.ч. КЕ та ІКБ, алгоритму їх
діагностики, оцінка придатності зарубіжних діагностичних препаратів для
серологічної діагностики є нагальною потребою в Україні, що і зумовило
проведення наших досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконувалася у рамках НДР кафедри епідеміології Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького за науковою
темою: “Вивчити поширення природно-осередкових зооантропонозних інфекцій
у західних областях України з метою з’ясування їх
епізоото-епідеміологічних особливостей”, № держреєстрації 0103U002361, а
також у розрізі міжнародної програми “Поглиблене дослідження збудників
вірусної геморагічної лихоманки/ вірусів енцефаліту та інших збудників,
що передаються кліщами, на Україні” за № 847705.82000.25GB.E0018, дозвіл
МОЗ України від 12.09.03 р. за № 05.02.01.07/22/364.

Мета і завдання дослідження. Мета: удосконалити лабораторну діагностику
КЕ та ІКБ на догоспітальному і госпітальному етапах надання
медико-профілактичної допомоги хворим на сезонні гарячкові стани
нез’ясованого ґенезу.

Відповідно до мети були визначені такі завдання:

Оцінити діагностичну придатність ІФА тест-систем різних виробників (РФ,
США, Німеччина) для виявлення антитіл класів М і G (IgM, IgG) в
сироватках крові хворих до вірусу кліщового енцефаліту (ВКЕ) та збудника
ІКБ з метою визначення доцільності подальшого їх використання в Україні.

Визначити динаміку утворення специфічних імуноглобулінів – IgM та IgG
при зазначених інфекціях для вибору оптимальних термінів відбору взірців
крові для серологічного обстеження хворих.

Встановити частку моно- і мікст-інфекцій, викликаних ВКЕ і бореліями, на
підставі серологічних обстежень хворих із сезонними гарячковими станами.

Визначити закономірності прихованого епідемічного поширення збудників КЕ
та ІКБ шляхом серологічного моніторингу сукупного населення.

Визначити показання до серологічного обстеження хворих залежно від
клініко-епідеміологічних особливостей КЕ та ІКБ на сучасному етапі для
вибору тактики лабораторної верифікації діагнозу цих інфекцій.

Розробити методичні підходи до лабораторної діагностики на
догоспітальному та госпітальному етапах надання медико-профілактичної
допомоги хворим на КЕ та ІКБ.

Об’єкт дослідження: ефективність серологічного методу дослідження –
імуно-ферментного аналізу (ІФА) із порівнянням тест-систем різних
виробників для діагностики КЕ та верифікації діагнозу ІКБ.

Предмет дослідження: хворі на гарячкові стани нез’ясованого генезу,
здорове населення з ендемічних щодо КЕ та ІКБ територій; тест-системи
для ІФА.

Методи дослідження – серологічний – ІФА для виявлення IgM та IgG у
сироватках крові хворих із гарячкою і здорових осіб;
молекулярно-генетичний – ПЛР; описово-оціночні, аналітичні, статистичні
методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено порівняльне
вивчення діагностичних тест-систем різних виробників для серологічної
діагностики КЕ та ІКБ з оцінкою їх придатності до використання в
Україні. Найбільша кількість позитивних результатів отримана при
використанні “IBL” тест-системи як для виявлення IgM так і IgG проти
ВКЕ.

Із використанням ІФА проведено лабораторне обстеження хворих на сезонні
гарячкові стани, що відповідали стандартам визначення випадку хвороби за
принципом синдромального нагляду. Вибрані критерії синдромального
нагляду ВООЗ виявилися коректними для Закарпаття.

Уперше в інфекційних стаціонарах серед пацієнтів із гарячкою в сезонний
період було визначено частку КЕ та ІКБ у структурі сезонних гарячкових
станів на території Закарпатської області. Частку осіб, що мали АТ лише
до ВКЕ або борелій виявлено у (11,6±1,2) % і (59,4±2,9) % хворих
відповідно, а поєднане інфікування цими збудниками – у (13,5±2,0) %
хворих.

Визначено клініко-епідеміологічні особливості ІКБ та КЕ на сучасному
етапі, в тому числі показники поширеності, захворюваності, особливості
територіального розподілу і групи ризику, що уражені збудниками, які
передаються кліщами.

Науково обґрунтовано і розроблено методичні підходи лабораторної
діагностики “кліщових” трансмісивних інфекцій – КЕ та ІКБ на
догоспітальному і госпітальному етапах надання медико-профілактичної
допомоги населенню України.

Практичне значення отриманих результатів. На підставі одержаних
результатів обґрунтовано показання до верифікації
факультативно-трансмісивних “кліщових” інфекцій на підставі визначення
клініко-епідеміологічних особливостей перебігу КЕ і ІКБ на сучасному
етапі.

Визначено придатність до використання тест-систем для ІФА різних
виробників при здійсненні лабораторного моніторингу КЕ та ІКБ в Україні.

Визначено критерії і терміни відбору сироваток сезонних хворих із
гарячкою для серологічних обстежень на КЕ та ІКБ з метою оптимізації
обсягів лабораторних досліджень.

Проведено оцінку ризиків ураження населення збудниками трансмісивних
“кліщових” інфекцій для приведення у відповідність до реальної ситуації
системи профілактичних і протиепідемічних заходів.

Обґрунтовано критерії синдромального нагляду для своєчасної специфічної
терапії на різних рівнях та етапах надання медичної допомоги хворим на
КЕ та ІКБ.

Отримані результати впроваджені у навчальний процес кафедр епідеміології
Львівського національного медичного університету імені Данила
Галицького, Національного медичного університету імені О.О. Богомольця,
кафедр інфекційних хвороб та епідеміології Харківського національного
медичного університету, Сумського державного університету, Вищого
державного навчального закладу “Українська медична стоматологічна
академія”, а також у практику санітарно-епідеміологічної служби м.
Харкова, Закарпатської, Волинської та Львівської областей.

Особистий внесок здобувача. Усі результати теоретичних та серологічних
досліджень автор отримала особисто. Узагальнення та аналіз отриманих
результатів, оформлення дисертаційної роботи, а також усі висновки
дисертаційної роботи належать автору. Автором проведений пошук, збір і
аналіз літературних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів із питань
лабораторної діагностики КЕ та ІКБ, їх поширеності,
клініко-епідеміологічних особливостей, а також профілактичних заходів
щодо них. Автор безпосередньо тричі приймала участь у експедиційних
дослідженнях у Закарпатській області з метою забору сироваток крові,
збору бази даних. Дисертантом особисто проаналізовано епідеміологічні і
клінічні карти обстеження сезонних хворих із гарячкою, визначено
клініко-епідеміологічні особливості КЕ та ІКБ на теренах заходу України
за останні роки. Методом ІФА досліджено взірці сироваток крові для
виявлення антитіл класу IgM та IgG: на КЕ – від 655 гарячкових хворих і
265 здорових осіб, на ІКБ – від 281 хворого і 697 здорових осіб.
Проведено порівняльну оцінку чутливості та доцільності використання
тест-систем для ІФА різних виробників при серологічній діагностиці КЕ і
бореліозів у шести районах західної території України. Автором
сформована комп’ютерна база даних, проведено узагальнення й статистичну
обробку результатів та їхній аналіз із обрахуванням показників, які
характеризують циркуляцію збудників КЕ та ІКБ серед людей.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
було представлено на VIІІ Конгресі СФУЛТ (Львів, 2000 р.),
науково-практичній конференції (НПК) і пленумі Асоціації інфекціоністів
України “Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб” (Львів, 2000
р.), 7-му Міжнародному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль,
2003 р.), НПК інфекціоністів України “Особливо небезпечні інфекції”
(Ужгород, 2003 р.), Міжнародній НПК “Актуальні питання боротьби з
інфекційними хворобами” (Харків, 2003 р.), 1-й Міжнародній НПК
“Специфічна діагностика інфекційних хвороб” (Київ, 2004 р.), спільному
засіданні асоціації інфекціоністів та наукового медичного товариства
мікробіологів, епідеміологів та паразитологів Закарпатської області
(Ужгород, 2004 р.) – усне повідомлення, VІІ Міжнародній НПК студентів,
аспірантів і молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (Київ, 2004
р.), 8-му Міжнародному конгресі студентів та молодих учених (Тернопіль,
2004 р.), XIV з’їзді мікробіологів, епідеміологів та паразитологів
(Полтава, 2005 р.), Всеросійській НПК “Нейроінфекції” (Санкт-Петербург,
2005 р.), НПК і пленумі Асоціації інфекціоністів України “Хіміотерапія
та імунокорекція інфекційних хвороб” (Тернопіль, 2005 р.), НПК з питань
особливо небезпечних інфекцій, біологічної безпеки та протидії
біологічному тероризму (Іллічівськ, 2005 р.), НПК з міжнародною участю
“Інфекційні хвороби на межі тисячоліть” (Чернівці, 2005 р.),
International Conference on Emerging Infectious Diseases, 2006 (Атланта,
2006 р.), НПК з міжнародною участю “Сучасні проблеми епідеміології,
мікробіології та гігієни” (Львів, 2006 р.), ХІ Конгресі СФУЛТ (Полтава,
2006 р.), VII з’їзді інфекціоністів України “Інфекційні хвороби –
загальномедична проблема” (Миргород, 2006 р.), нараді-семінарі з
актуальних питань профілактики зооантропонозних, природновогнищевих
хвороб та режиму біобезпеки в лабораторіях (Дніпропетровськ, 2006); IX
съезде Всероссийского научно-практического объединения эпидемиологов,
микробиологов и паразитологов “Итоги и перспективы обеспечения
эпидемического благополучия населения Российской федерации” (Москва,
2007), V Міжнародній НПК „Біоресурси і віруси” (Київ, 2007),
нараді-семінарі „Актуальні проблеми профілактики особливо небезпечних
інфекцій та біологічної безпеки” (Одеса, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 28 друкованих робіт, з яких
4 статті у наукових фахових журналах та збірниках праць, визначених ВАК
України, 24 публікації у матеріалах і тезах з’їздів, конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 7
розділів, висновків, містить 24 таблиці та 30 рисунків, викладено на 174
сторінках, список використаних джерел складається із 256 найменувань.

основний зміст роботи

Огляд літератури. Представлено дані щодо екології збудників інфекційних
захворювань у людини, які передаються кліщами – КЕ та ІКБ, їх
медико-соціального значення та актуальності у світі й Україні.
Висвітлено питання біоценотичних зв’язків при змішаних “кліщових”
природно-осередкових інфекціях, які важливі при організації моніторингу
цих захворювань. Окремо висвітлені питання лабораторної діагностики КЕ
та ІКБ в історичному аспекті та на сучасному етапі. Проаналізовано
сучасні підходи до верифікації діагнозу КЕ та ІКБ.

Матеріали і методи дослідження. Вибір щодо проведення досліджень у
Закарпатській області був зумовлений особливостями регіону: давно
сформовані та підтверджені природні осередки КЕ, а віднедавна – і
хвороби Лайма (ХЛ), що дозволяло сформувати і виявити статистично
достовірні групи хворих на КЕ та ІКБ для досягнення поставленої в роботі
мети.

Лабораторне підтвердження діагнозу КЕ й ІКБ здійснювалося з
використанням ІФА для виявлення антитіл IgM та IgG до ВКЕ та борелій.
Обсяги проведених досліджень представлено у таблиці 1.

Дослідження на наявність IgM і IgG до ВКЕ проводилися з використанням
трьох тест-систем: “N-3” (виробництво США), “IBL” (виробництво
Німеччини) та “Vektor-best” (виробництво РФ), а до B.burgdorferі s.l.
(Bbsl) – тест-системи “R-Biopharm AG” (виробництво Німеччини) відповідно
до методик, зазначених в інструкціях до використання конкретної
тест-системи. Інтерпретація результатів проводилася згідно з
рекомендаціями Центру контролю за хворобами, Атланта, США (CDC, 1995) і
рекомендаціями виробників діагностичних тест-систем.

Серологічну діагностику проводили при виконанні досліджень за принципами
госпітального нагляду за хворими із нез’ясованими гарячковими станами
частково у паралельному титруванні парних сироваток із використанням
трьох тест-систем і при когортних дослідженнях серед населення
ендемічних територій.

Лабораторно обстежувалися хворі, які клінічно відповідали стандарту
визначення випадків ураження ВКЕ і бореліями, а також дали добровільну
згоду на обстеження після ознайомлення із метою забору матеріалу і
засвідчили це підписом в “Інформованій формі згоди участі у
дослідженнях”, як того вимагає Гельсінська угода і стандарти ВООЗ із
дотримання прав пацієнтів, залучених у дослідження.

Таблиця 1

Обсяги серологічних досліджень

Обстежено на наявність АТ до ВКЕ:

район при госпітальному нагляді: при когортних дослідженнях:

хворих сироваток, відібраних у гострий період сироваток, відібраних у
період реконвалес-

ценції сироваток, відібраних у гострий період і період реконвалес-

ценції ? здорових осіб сироваток крові ?

Берегівський 121 3 12 212 227 134 134 134

В.Березнянський 110 – 40 140 180 131 134 134

Виноградівський 120 3 66 102 171 – – –

Мукачівський 73 1 56 32 89 – – –

Хустський 107 1 33 146 180 – – –

Ужгородський 124 18 16 180 214 – – –

Всього 655 26 230 812 1061 265 265 265

Обстежено на наявність АТ до борелій:

район при госпітальному нагляді: при когортних дослідженнях:

хворих сироваток, відібраних у гострий період сироваток, відібраних у
період реконвалес-

ценції сироваток, відібраних у гострий період і період реконвалес-

ценції ? здорових осіб сироваток крові

?

2005 р. 2006 р. 2005 р. 2006 р.

Берегівський 71 6 3 124 133 184 178 184 178 362

В.Березнянський 59 2 1 112 115 170 165 170 165 335

Виноградівський 19 4 – 30 34 – – – – –

Мукачівський 23 10 – 26 36 – – – – –

Хустський 28 3 – 50 53 – – – – –

Ужгородський 81 19 7 110 136 – – – – –

Всього 281 44 11 452 507 354 343 354 343 697

Формування групи хворих для лабораторного обстеження базувалося на
принципах синдромального нагляду (ВООЗ), де, передбачаючи можливість
поліморфної симптоматики, виділялося шість підгруп пацієнтів, у яких був
будь-який недиференційований гарячковий стан (температура при
поступленні ?38 єС) протягом 1-4 доби, а також два чи більше із таких
симптомів:

сильний біль голови, біль у параорбітальній ділянці, фотофобія, біль у
м’язах, біль у суглобах, лейкопенія, висип, протеїнурія чи жовтяниця;

неврологічні ураженнями з підозрою на енцефаліт та з одним чи кількома
проявами: ригідність потиличних м’язів, напади, сплутаність свідомості,
місцева неврологічна недостатність, порушення чутливості чи координації
рухів;

неідентифіковані причини гарячки, зокрема пронос, симптоми інфекції
респіраторного тракту, ревматизм, абсцес чи будь-яка інша відома причина
гарячки;

симптоми менінгіту;

симптоми, що не виключали КЕ та ХЛ;

геморагічні прояви, в тому числі з синці, петехії, кровотечі ясен,
кишкова та інші види кровотеч.

При розслідуванні кожного випадку захворювання проводився аналіз
епідеміологічних і клінічних карт з метою встановлення чинників, що
сприяли виникненню захворювання.

На етапі відбору парних сироваток крові хворих при здійсненні
госпітального нагляду і у здорових осіб при когортних дослідженнях,
збору первинної бази даних брали участь спеціалісти інфекційних
стаціонарів і санітарно-епідеміологічної служби Закарпатської області, а
також фахівці Регіонального Центру ВООЗ з інфекцій, що виникають (Каїр,
Єгипет), за що висловлюємо їм вдячність.

Статистичну обробку й аналіз даних проводили на ПК (Pentium-IV)
загальноприйнятими методами за допомогою пакета прикладних програм
StatSoft Statistica 6.0 і Microsoft Excel 2003. Варіабельність даних у
вибірці описувалася середнім значенням і середнім квадратичним
відхиленням ознаки. Достовірність різниці визначали за t-критерієм
Ст’юдента при ймовірності 95 %.

Оцінка результатів ефективності використання тест-систем ІФА різних
виробників у діагностиці КЕ та ІКБ. Діагностична придатність ІФА
тест-систем різних виробників: РФ (“Vektor-best”), США (“N-3”),
Німеччина (“IBL”) – для виявлення АТ IgM і IgG до ВКЕ – була визначена
при дослідженні парних сироваток крові хворих із гарячкою при
захворюваннях нез’ясованого генезу.

Результати серологічних досліджень суттєво різнилися при використанні
зазначених тест-систем: найбільша кількість позитивних результатів
отримана при використанні “IBL” тест-системи. Подальші дослідження
серологічно позитивних сироваток крові, як другий крок згідно зі
стандартним порядком дій ВООЗ, у ПЛР підтвердили правильність
результатів при використанні „N-3” у 23 випадках із 25; „IBL” – 27 із
27; „Vektor-best” – 4 із 4 позитивних випадків за детекцією IgM, що
свідчить про високу діагностичну й аналітичну чутливість усіх
використаних тест-систем.

При тестуванні сироваток крові на наявність АТ IgM і IgG діагностичний
набір “IBL” виявився найефективнішим, що зумовило наш вибір цієї
тест-системи для використання у подальших дослідженнях.

Для зіставлення результатів титрування у трьох тест-системах ми
використали метод переводу показників в одиниці наочності, прийнявши
тест-систему “N-3” за 1.0, відповідні дані наведені на рис.1. При
титруванні АТ класу IgM співвідношення було 1:2:1,6 відповідно до
тест-систем “N-3”:“IBL”:”Vektor-best” (р>0,05), тоді як для IgG –
1:5,7:0,4 (0,01 , Z \ 68¶ ? O o u . 8x?O u ?"?oaOaOI1/4aaa«?‘„ Ffh ?$?D?L?P?V?^?f?n?v?~?ueUUUIA?§ ??? ???¬?????A?AE?E?I?uiiiissOA? uiiiissOA? ueaaaOaaa okd, ?? ^„>y

`„

]„Ay^„3y

FfF

^„By

^„3y

FfE

6обстежених ландшафтних зонах регіону. Найбільшу частку серопозитивних
осіб до ВКЕ серед сезонних хворих із гарячкою становили пацієнти із
Берегівського ((38,8±1,9) %), Хустського ((38,3±1,8) %), а також
Ужгородського (35,5±1,8 %) районів із тенденцією до зростання рівня
захворюваності у рівнинних районах (рис. 5).

При аналізі розподілу хворих із позитивними результатами у
В.Березнянському районі, що довший час вважався епіцентром природного
осередку КЕ на Закарпатті, виявлено низький рівень серологічних знахідок
(7,9±1,0) %, що очевидно, обумовлено природним проепідемічуванням
населення, що давно проживає на території району. Отже, природний
осередок КЕ на Закарпатті розширився і охопив рівнинні території. При
тому навіть у межах однієї ландшафтної зони виявлена суттєва різниця між
показниками захворюваності населення на КЕ. Із врахуванням даних
екологів логічним є пояснення різниці ураженості населення ВКЕ за
рахунок інтенсифікації циркуляції цих збудників у зонах високого
техногенного забруднення, оскільки за рештою ознак
соціально-економічного порядку ці території не відрізнялися.

Дані щодо ураженості вікових, статевих, соціальних і професійних груп
населення виявилися частково подібними до таких, представлених у роботах
інших дослідників. Більш ураженими були жителі сільської місцевості –
(69,8±1,7) % пацієнтів із верифікованим діагнозом КЕ проживали на цій
території, а інтенсивний показник (ІП) серед жителів сіл був статистично
вищим і становив 19,6 на 100 тис. населення проти 12,5 у міського
населення, але у гірських районах ці показники були вищими серед жителів
міст. Частіше хворіли на КЕ особи чоловічої статі, дорослі працездатні
особи, робітники сільського господарства, у т.ч. лісгоспів.

Вкрай низькою виявилася частка трансмісивного механізму передачі ВКЕ.
Так, серед (60,6±1,9) % хворих із встановленими шляхами й чинниками
передачі 4/5 вірогідно були інфіковані внаслідок вживання сирого молока
і молочних продуктів і лише (21,7±1,6) % відзначали факт присмоктування
кліщів.

Показники поширеності ВКЕ серед здорового населення двох районів
Закарпаття (гірська –(22,9±3,6) % і рівнинна – (0,7±0,7) % зони),
отримані під час когортних досліджень (rs= -1,000, t5%=2,365), виявилися
у зворотній залежності від показників захворюваності на КЕ населення цих
районів, що пояснює інтенсифікацію поширення ВКЕ серед людей. На
підставі цього можна припустити, що у наступні роки буде зростати
захворюваність на КЕ населення Берегівського, Виноградівського районів,
якщо не буде проведено адекватних профілактичних заходів.

Аналіз бази клінічних даних показав, що провідними симптомами у хворих
із верифікованим діагнозом КЕ були ураження нервової системи (63,1 %) у
поєднанні із ураженням респіраторного тракту – 46,1 %, у зв’язку із чим
хворим виставлявся переважно первинний діагноз – “гостра респіраторна
вірусна інфекція”, “лихоманка неясного ґенезу”.

Закономірності поширення ІКБ у Закарпатській області в сучасних умовах.
При проведенні госпітального нагляду за сезонними гарячковими станами у
Закарпатській області було виявлено 167 випадків хвороби Лайма, що
становить у середньому 34,7 на 100 тис. населення, яке проживає на цих
територіях. Уперше в нашій державі отримані результати, близькі до
таких, що наводять більшість авторів, які проводили дослідження у
країнах Центральної Європи.

Виявлена різниця у рівнях захворюваності на ІКБ в різних
ландшафтно-географічних зонах. У гірській зоні ІП становив 26,7, на
території із змішаним рельєфом – 16,7 (р0,05) (рис. 6).

У цілому по всіх районах територією ризику була сільська місцевість, де
середній показник становив 25,9 на 100 тис. населення. Рівень
захворюваності міського населення був достатньо високим: у середньому ІП
сягав 19,4, а серед мешканців сіл різних ландшафтних зон практично був
на одному рівні – 24,7 – 28,4 на 100 тис. населення (0,020,05),
хоча в розрізі окремих районів встановлено відмінності: у Мукачівському
та Виноградівському районах відсоток таких осіб становив (4,3±1,2) % та
(5,3±1,3) % відповідно, тоді як у Берегівському та Ужгородському –
(17,9±4,3) % і (18,1±4,5) % (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020