.

Надшвидке заморожування та відтавання ембріонів корів з використанням мембраностабілізуючих речовин (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
132 3987
Скачать документ

ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ ТВАРИН УААН

ЯРЕМЧУК ІРИНА МИТОДІЇВНА

УДК 632.2.082.591.15.16

Надшвидке заморожування та відтавання ембріонів корів з використанням
мембраностабілізуючих речовин

03.00.20 – біотехнологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

ЛЬВІВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті біології тварин Української академії
аграрних наук

Науковий керівник – доктор сільськогосподарських наук, професор
Шаловило Степан Григорович, Львівська національна академія ветеринарної
медицини імені С.З. Ґжицького, завідувач кафедри технології виробництва
молока і яловичини

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Розгоні Іван
Іванович, Інститут біології тварин УААН, головний науковий співробітник
лабораторії ембріональної біотехнології

доктор сільськогосподарських наук, професор Шеремета Віктор Іванович,
Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, професор
кафедри розведення та генетики тварин імені М.А. Кравченка

Провідна установа – Державний науково – дослідний контрольний інститут
ветеринарних препаратів та кормових добавок Міністерства аграрної
політики України, лабораторія контролю дезінфектантів та
антигельмінтиків, м. Львів.

Захист дисертації відбудеться “_15___”_травня__2007 р. о _10__ год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.368.01 Інституту біології
тварин УААН за адресою: вул. Стуса, 38, м. Львів, 79034.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту біології тварин
УААН за адресою: вул. Стуса, 38, м. Львів, 79034.

Автореферат розісланий “_14_” _квітня_2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Віщур О. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кріоконсервування ембріонів відкриває значні
можливості для використання методу трансплантації ембріонів і його
широкого впровадження у племінному тваринництві. Довготривале зберігання
ембріонів дозволяє вирішити ряд теоретичних і практичних питань,
зокрема, перевірку корів-донорів за якістю нащадків, збереження
рідкісних порід і тих, що зникають, різних гібридних ліній, мутацій і
особливо комбінацій, які можуть служити цінним матеріалом для генетичних
досліджень, а також здійснити імпорт та експорт ембріонів (Зубець М.В.,
Буркат В.П., 1997, 2000; Безуглий М.Д., 1997; Шеремета В.І., 1997; J.E.
Snijders, P. Dillon, 2000; R. Sartor, J.N. Guenther, 2000).

Кріоконсервування ембріонів пов’язане з тривалим перебуванням їх в
екстремальних умовах зростаючої гіперосмолярності, що приводить до
збільшення токсичності середовища і зниження життєздатності. На даний
час не розроблено достатньо надійні методи заморожування ембріонів
корів, які б відповідали запитам виробництва. Зроблені спроби скоротити
період знаходження ембріонів в умовах гіперосмолярності середовища, що
досягається, поряд із зменшенням тривалості еквілібрації клітин у
середовищі кріоконсерванта, значним збільшенням швидкості їх охолодження
шляхом прямого занурювання в рідкий азот (Rall W.F., Fahy G.M., 1985;
Leibo S.P., 1989; Грищенко В.І., Осташко Ф.І., 1992; Massip A.P. зі
співавторами, 1994; Ісаченко В.В., 1994; Шаловило С.Г., 1996). У цьому
випадку, на думку авторів, відбувається вітрифікація рідких фаз
ембріонів.

Однак, у процесах кріоконсервування ембріонів залишилось чимало
невирішених питань, а дослідження з використання надшвидкого охолодження
біологічних об’єктів, зокрема ембріонів, є поодинокими. Враховуючи
перспективність напрямку кріоконсервування гамет, теоретичні,
науково-виробничі дослідження, представлені у дисертації, спрямовані на
створення високоефективних і простих у реалізації способів
кріоконсервування ембріонів, які б відповідали сучасним вимогам
виробництва. При надшвидкому заморожуванні можна досягти високої
збереженості репродуктивних клітин шляхом застосування кріопротекторів
ендо- і екзоцелюлярної дії та біологічно активних речовин, які володіють
мембраностабілізуючою дією.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана у лабораторії біології відтворення Інституту біології
тварин УААН і є частиною науково-технічної програми УААН “Технології у
молочному і м’ясному скотарстві”, підпрограми “Відтворення
сільськогосподарських тварин” за темою “Удосконалення технології
заморожування ембріонів методом вітрифікації” (01.02.06. ДР 0101 U
003421) на 2001-2005 рр. Автор є виконавцем підрозділів “Удосконалення
середовищ для надшвидкого заморожування ембріонів шляхом додавання
жиророзчинних вітамінів” та “Вивчення кріозахисної ефективності
фосфоліпідів при додаванні їх у середовища для заморожування надшвидким
методом”.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було удосконалення технології
кріоконсервування ембріонів великої рогатої худоби та розробка
ефективних біологічних способів і практичних методів їх надшвидкого
заморожування.

Для досягнення цієї мети було поставлено наступні завдання :

– дослідити кріозахисну ефективність композиційних кріопротекторів
різнобічної кріозахисної дії залежно від їх концентрації;

– порівняти життєздатність і приживлення ембріонів, заморожених
надшвидким методом на різних стадіях морфологічного розвитку;

– визначити ефективність використання мембраностабілізуючих речовин у
складі кріоконсервантів при надшвидкому охолодженні ембріонів;

– вивчити антиоксиданту властивість препарату “Філомек” (фосфоліпідний
комплекс із морських організмів) і вітаміну Е на життєздатність
ембріонів корів-донорів;

– удосконалити середовища для заморожування і відтавання ембріонів з
поєднанням у них різних кріопротекторів та мембраностабілізуючих
речовин;

– провести порівняльну оцінку приживлення деконсервованих ембріонів,
заморожених загальноприйнятим і надшвидким методами.

Об’єкт дослідження: морфологічна та функціональна здатність сперміїв і
ембріонів у кріозахисних середовищах при надшвидкому заморожуванні.

Предмет дослідження: ембріони корів і мишей до і після
кріоконсервування, показники сперми бугаїв-плідників після
заморожування, середовища для вітрифікації, біохімічні показники крові
корів-донорів.

Методи дослідження: експериментальні, лабораторні, кріобіологічні
(дослідження кількісних та якісних показників ембріонів та сперміїв до і
після кріоконсервування), біохімічні (активність ферментів, продукти
перекисного окиснення ліпідів), та статистичні (біометрична обробка
результатів).

Наукова новизна одержаних результатів. Науково обґрунтовано і
запропоновано альтернативний існуючому ефективний метод переводу
ембріонів у стан холодового анабіозу за допомогою надшвидкого
охолодження з використанням композиційних кріопротекторів різнобічної
кріозахисної дії, який дозволяє здійснювати кріоконсервуваня ембріонів у
практичних умовах з мінімальними трудовими і фінансовими затратами.
Встановлено, що ступінь морфофункціонального збереження ембріонів
залежить від правильного поєднання надшвидкого заморожування і складу
поліфункціонального кріоконсерванта.

Вперше доказано, що антиоксиданти і мембраностабілізуючі речовини
(фосфоліпіди), як компоненти кріоконсерванта, мають ефективну дію при
додаванні їх у середовища при надшвидкому заморожуванні ембріонів
великої рогатої худоби. Запропоновано спосіб підвищення кількісних та
якісних показників ембріонів, шляхом введення в організм корів-донорів
вітаміну Е та фосфоліпідів, одержаних з морських організмів.

Розроблено і експериментально перевірено ефективний “Спосіб підвищення
якості деконсервованих ембріонів, заморожених надшвидким методом”.

Практичне значення одержаних результатів. Удосконалено кріозахисні
середовища, застосування яких покращує морфологічну якість
деконсервованих ембріонів корів, а також підвищує їх приживлення після
трансплантації тваринам-реципієнтам. Отримано нові дані про загальні
закономірності кріопошкодження і кріозахист ембріонів в умовах
надшвидкого заморожування та ефективність використання у вітрифікаційних
середовищах композиційних кріопротекторів різнопланової кріозахисної
дії.

Введення антиоксидантів в організм корів-донорів та
мембраностабілізуючих речовин у вітрифікаційне середовище розширило
існуючі уявлення про роль біохімічних факторів у реалізації кріозахисту
ембріонів. На основі проведених досліджень розроблено нові,
науково-обґрунтовані підходи до підвищення ефективності їх
кріоконсервування, удосконалена економічно вигідна технологія
надшвидкого заморожування ембріонів великої рогатої худоби, яка
забезпечує їх високу життєздатність після деконсервування та приживлення
у реципієнтів.

Матеріали дисертаційної роботи увійшли до “Довідника з репродуктивної
біотехнології великої рогатої худоби”, – Львів, 2004. – за редакцією
доктора сільськогосподарських наук, професора С.Г. Шаловила.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем розроблено схеми і методи
проведення експериментів у лабораторних та виробничих умовах. Проведено
підбір та опрацювання першоджерел літератури за темою дисертаційної
роботи, розроблено теоретичне обґрунтування щодо механізмів регуляції
ембріогенезу після впливу кріотемператур, виконано експериментальні та
аналітичні дослідження. Зроблено статистичний аналіз отриманого
цифрового матеріалу, опубліковано результати досліджень. Планування
наукової програми, аналіз та обговорення результатів досліджень
проведено за участю наукового керівника.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи
доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: присвячена
120-річчю від часу заснування ветеринарної школи у Львові (Львів, 2001);
присвячена 40-річчю створення Інституту біології тварин УААН (Львів,
2001); “Здобутки і перспективи ветеринарного акушерства”, присвячена
великому вченому і педагогу, творцеві Міжнародної школи ветеринарних
акушерів, професору Г.В. Звєрєвій (Львів, 2002); “Ведення тваринництва
інтенсивними методами”, присвячена 55-річчю Інституту тваринництва НАН
Білорусі (Гродно, 2004); всеукраїнська наукова конференція “Теорія і
практика породотворного процесу в тваринництві України” (Київ, 2005);
“Сучасні проблеми біохімії, фізіології та функціональної морфології
продуктивних тварин” (Дніпропетровськ, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових
праць, у тому числі 6 – у фахових наукових виданнях, які рекомендовані
ВАК України та отримано 1 патент на винахід.

Структура та об’єм дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду
літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів власних
досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків, пропозицій
виробництву, списку використаної літератури. Текст дисертації викладений
на 160 сторінках комп’ютерного тексту, містить 18 таблиць (9 сторінок) і
18 рисунків (10 сторінок). Список використаної літератури включає 296
джерел, у тому числі 161 латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. Складається з 5 підрозділів, у яких наведено дані
літератури стосовно заморожування ембріонів, використання
кріопротекторів для їх кріозахисту, впливу різних факторів на вихід
придатних ембріонів, їх життєздатність та приживлення деконсервованих
ембріонів у реципієнтів.

Загальна методика та основні методи досліджень. Дослідження виконано у
лабораторії біотехнології відтворення тварин Інституту біології тварин
УААН, господарствах “Україна” Буського, “Правда” Бродівського районів
Львівської області та ЛНВЦ “Західплемресурси”.

Експерименти проводили на коровах та телицях української чорно-рябої
молочної породи та голштинізованої худоби європейської селекції.
Вимивання ембріонів, їх пошук, морфологічну оцінку, підготовку до
заморожування, кріоконсервування та пересадку ембріонів трансферабельних
стадій розвитку телицям-реципієнтам проводили відповідно до запланованих
досліджень. З метою відпрацювання методичних основ для експериментів з
кріоконсервування ембріонів великої рогатої худоби, було проведено
дослідження на ембріонах лабораторних мишей лінії СWВА за методом
М.Манка (1990). Для індукції суперовуляції корів-донорів використовували
схеми гормональної обробки згідно “Інструкції з трансплантації
ембріонів” (Москва, 1987). Для вивчення антиоксидантної та
мембраностабілізуючої дії біологічно активних речовин і підвищення
виходу доброякісних ембріонів було відібрано, за методом аналогів, 4
групи тварин: три дослідних і одна контрольна по десять голів у кожній
групі. Коровам-донорам І групи на 2 та 12 день естрального циклу під час
гормональної обробки вводили внутрішньом’язово препарат “Філомек”.
Тваринам другої групи, в ці ж дні статевого циклу, ін’єкували вітамін Е
у дозі 200 мг на голову. Третій групі тварин вводили одночасно вітамін Е
та “Філомек”. Контрольним тваринам вводили по 2 мл фізіологічного
розчину. Кров для біохімічних досліджень відбирали з яремної вени
корів-донорів на третій день після повторного введення в їх організм
вітаміну Е та фосфоліпідного препарату “Філомек”. У крові донорів
визначали активність глутатіонпероксидази за методом Моіна В.М. (1986);
активність каталази за методом Королюка М.Л., Іванова Л.І. (1998);
малоновий діальдегід за методом Коробейникова С.М. (1989); гідроперекисі
ліпідів за методом Мирончика В.В. (1994).

Об’єктом дослідження були ембріони на стадії морули та бластоцисти до і
після кріоконсервування. Для кріоконсервування були використані
інтактні, морфологічно повноцінні ембріони мишей і корів, вимиті
хірургічним та нехірургічним способами від суперовульованих донорів.
Заморожування ембріонів проводили двома методами з метою порівняння їх
ефективності.

Кріоконсервування ембріонів програмним методом у пайєтах проводили у
середовищі ФСБ Дюльбекко з 1,4 М розчином гліцерину на заморожувачі
ЗЕМ-3 виробництва Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН
України (Харків). Для заморожування ембріонів надшвидким методом
використовували два середовища: еквілібраційне та вітрифікаційне. Для
приготування еквілібраційного середовища використовували 9 мл розчину
Дюльбекко з вмістом 20,0 % фетальної сироватки та 1 мл гліцерину, що
відповідає 1,4 М розчину гліцерину. Відмиті від забруднення ембріони
витримували у цьому розчині 5-10 хвилин, після чого їх переносили у
вітрифікаційне середовище. У процентному об’ємі вітрифікаційного
середовища знаходилось 25,0 % гліцерину, 40,0 % сахарози та 35,0 %
середовища для культивування з 20,0 % фетальною сироваткою теляти.
Кріоконсервування надшвидким методом проводили шляхом прямого занурення
пайєт з ембріонами у рідкий азот.

У залежності від поставленого завдання, до вітрифікаційного середовища
для заморожування дослідних груп ембріонів додавали мембраностабілізуючі
речовини, препарат “Філомек” і холін-хлорид. Перш ніж проводити
експерименти з вивчення впливу препарату “Філомек” на ембріони, нами
були проведені дослідження його дії на якість деконсервованої сперми
бугаїв-плідників. Виживання сперміїв після розморожування оцінювали у
відсотковому відношенні числа активно рухомих гамет після відтавання до
числа активно рухомих сперміїв до заморожування.

Ембріони розморожували у водяній бані при температурі ( 38 єС до
зникнення твердого або аморфного стану. З метою підвищення морфологічної
якості і здатності до подальшого розвитку деконсервованих ембріонів
корів до середовища для їх культивування після розморожування додавали
мембраностабілізуючий препарат “Філомек” у концентрації 0,2 %. Придатні
для трансплантації ембріони поміщали у пайєти і пересаджували
телицям-реципієнтам. Рівень приживлення ембріонів визначали на 60-ий
день після їх пересадки ректальною діагностикою реципієнтів.

Отримані цифрові дані опрацьовували статистично на персональному
комп’ютері за допомогою програми Microsoft Office Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Визначення оптимальної концентрації кріопротекторів при надшвидкому
заморожуванні ембріонів. У результаті опрацювання ряду наукових робіт і
проведених власних пошуків, нами було розроблено 4 вітрифікаційних
середовища з різними концентраціями гліцерину, сахарози та
культурального середовища з фетальною сироваткою. Вимиті мишачі ембріони
були поділені на 4 групи відповідно до розроблених середовищ. У
результаті проведених досліджень встановлено, що для кріоконсервування
ембріонів найбільш оптимальним є вітрифікаційне середовище, в якому
міститься 20,0 % гліцерину, 30,0 % сахарози і 50,0 % культурального
середовища з 20,0 % фетальною сироваткою теляти. У цьому середовищі
відзначено найвище виживання ембріонів після розморожування (65,0 %), та
високий відсоток приживлення пересаджених ембріонів (38,4 %). Ембріони,
які залишилися життєздатними після заморожування і відтавання,
морфологічно були нормальними, круглої форми, без пошкодженої прозорої
оболонки, перивітеліновий простір прозорий, бластомери чіткі.

Одержані результати та аналіз літературних даних про
мембраностабілізуючі властивості різних модифікацій кріопротекторів
послужили підґрунтям для проведення наступних експериментів з
кріоконсервування ембріонів великої рогатої худоби вищевказаним методом.
Для заморожування відбирали ембріони з морфологічною оцінкою відмінні та
добрі, які за розвитком відповідали компактним морулам, раннім і пізнім
бластоцистам (табл. 1).

Таблиця 1.

Життєздатність і приживлення ембріонів корів залежно від різної
концентрації кріопротекторів у вітрифікаційному середовищі при
надшвидкому заморожуванні.

Показники Середовище

№1 №2 №3 №4

Вміст: гліцерину, % 20,0 25,0 35,0 25,0

сахарози, % 30,0 40,0 50,0 30,0

культурального середовища з 20 % фетальною сироваткою, % 50,0 35,0 15,0
45,0

Кількість заморожених ембріонів, шт. 25 22 17 20

Життєздатність ембріонів після розморожування, шт. 13 17 9 8

Виживання, % 52,0 77,2 52,9 40,0

Пересаджено ембріонів, шт. 13 17 9 8

Кількість тільних реципієнтів, шт. 3 8 3 2

Приживлення ембріонів, % 23,1 47,0 33,3 25,0

Найвищий рівень виживання ембріонів (77,2 %) був у вітрифікаційному
середовищі, до складу якого входило 25,0 % гліцерину, 40,0 % сахарози та
35,0 % середовища для культивування. З збільшенням концентрації
гліцерину і кількості сахарози суттєво знижувалась життєздатність
ембріонів та їх приживлення у реципієнтів. Вітрифікація ембріонів у
середовищі з різними комбінаціями кріопротекторів гліцерину та сахарози
вказує, що цим шляхом можна досягти задовільних результатів.

Морфофункціональні властивості деконсервованих ембріонів, заморожених
надшвидким методом, на різних стадіях розвитку та їх якості. Метою цих
досліджень було заморожування ембріонів надшвидким методом на різних
стадіях морфологічного розвитку з метою визначення показників
функціонального стану клітин після завершення циклу
заморожування-відтавання. Встановлено, що високу життєздатність після
деконсервування зберігали ембріони майже на всіх стадіях розвитку. Із 88
деконсервованих ембріонів 76,1 % мали високу морфологічну оцінку і лише
23,9 % були з ознаками дегенерації. Приживлення пересаджених ембріонів
становило 47,7 %.

Мікроскопічне дослідження морфоструктури ембріонів показало, що
кріопошкодження зустрічаються в окремих бластомерів, а вид пошкоджень
залежить від стадії розвитку ембріона. Так, із 20 компактних морул – 16
(80,0 %) зберегли нормальну морфологічну структуру, їх приживлення після
трансплантації було найвищим і становило 56,2 %. Аналогічні результати
отримані при заморожуванні ранніх і пізніх бластоцист. Після
розморожування із 17 ранніх бластоцист придатними до пересадки
реципієнтам виявилось 14 (82,3 %), а з 21 розмороженої пізньої
бластоцисти – 17 (80,9 %). При трансплантації ембріонів реципієнтам
отримані задовільні результати їх приживлення: 57,1 % та 52,9 %
відповідно.

У наших дослідженнях спостерігалась відмінність у життєздатності
ембріонів після розморожування, які при морфологічній оцінці перед
кріоконсервуванням були відмінної, доброї, та задовільної якості (табл.
2). Із 12 морул відмінної якості після розморожування не виявлено
ембріонів незадовільної якості. Ембріони з пошкодженою прозорою
оболонкою, порушенням зв’язку між бластомерами класифікували, як
задовільні. Від загальної кількості розморожених морул цей показник
становив 16,6 %. Відмінних та добрих морул було по 41,7 %. Морули з
оцінкою добрі до кріоконсервування, після розморожування були оцінені
таким чином: доброї якості – 40,0 %, задовільної – 33,3 % і
незадовільної – 26,7 %. Найбільшу кількість незадовільних морул – 55,5 %
було отримано при заморожуванні задовільних ембріонів відповідної
стадії. Від морул відмінної якості одержано 80,0 % тільних реципієнтів,
доброї – 54,5 % і задовільної лише 27,3 %. Аналогічні результати
отримані при кріоконсервуванні бластоцист різної якості. Після
розморожування 18 відмінних бластоцист 8 із них (44,4 %), були оцінені
як ембріони відмінної якості, 38,9 % були доброї якості і 16,7 %
задовільної. Бластоцисти з морфологічною оцінкою добрі також успішно
перенесли процес кріоконсервування і після розморожування зберегли
досить високий рівень життєздатності. Більша половина таких ембріонів –
54,5 % були доброї якості і лише 18,2 % оцінені, як незадовільні і мали
значні дефекти прозорої оболонки, рихле з’єднання між бластомерами.

Таблиця 2

Вплив якості ембріонів до заморожування на їх життєздатність після
розморожування та приживлення при трансплантації

Стадія розвитку та якість ембріонів до заморожування n Якість ембріонів
після розморожування

відмінна добра задовіль-на незадовіль-на

Морули, всього 36

з них: відмінні, n-% 12 5-41,7 5-41,7 2-16,6

добрі, n-% 15 – 6-40,0 5-33,3 4-26,7

задовільні, n-% 9 – – 4-44,5 5-55,5

Трансплантовано, шт. 27 5 11 11 –

Тільних реципієнтів, гол. 13 4 6 3 –

Приживлення ембріонів, % 48,1 80,0 54,5 27,3 –

Бластоцисти, всього 52

з них: відмінні, n-% 18 8-44,4 7-38,9 3-16,7 –

добрі, n-% 22 – 12-54,5 6-27,2 4-18,2

задовільні, n-% 12 – – 4-33,3 8-66,7

Трансплантовано, шт. 40 8 19 13 –

Тільних реципієнтів, гол. 19 6 10 3 –

Приживлення ембріонів, % 47,5 75,0 52,6 23,1 –

Встановлена тільність у 75,0 % реципієнтів після пересадки відмінних і
відповідно 52,6 % і 23,1 % при використанні добрих і задовільних
бластоцист.

Ембріони з морфологічною оцінкою задовільні недоцільно піддавати
кріоконсервуванню, оскільки після розморожування більша половина з них
були непридатними для пересадки. Такі ембріони економічно вигідно
пересаджувати реципієнтам відразу після вимивання. У результаті
дослідження встановлено, що найбільш оптимальними стадіями ембріонів для
заморожування надшвидким методом є компактні морули, ранні та
експандовані бластоцисти. Стадія розвитку ембріонів відіграє важливу
роль у збереженні їх життєздатності під час заморожування і
розморожування. Одержані нами результати підтверджують необхідність
ретельної селекції ембріонів перед їх глибоким заморожуванням.

Використання мембраностабілізуючих речовин у середовищах при
розморожуванні ембріонів та їх вплив на приживлення після
трансплантації. Методичною особливістю цих досліджень було вивчення
необхідності перебування ембріонів у середовищі, яке б сприяло
відновленню можливих кріопошкоджень після впливу на них фізико-хімічних
факторів, що виникають внаслідок глибокого заморожування. Для вияснення
можливих шляхів адаптації ембріонів до надшвидкого охолодження, а також
їх регенерації після розморожування, нами вивчався вплив препарату
“Філомек”, який є природною субстанцією із тканин морських організмів на
основі фосфоліпідного комплексу. Головним компонентом препарату є
фосфатидилхолін (70,0 % лецитину). Цей препарат розроблений лабораторією
технології біопрепаратів Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН
України і який люб’язно був наданий нам для проведення досліджень.

Перш ніж проводити експерименти з вивчення впливу цього препарату на
ембріони, проведені дослідження з вивчення його дії на якість
деконсервованої сперми бугаїв-плідників. Препарат “Філомек”, у
концентраціях від 0,1 до 1,0 %, додавали до деконсервованої у 2,9 %
розчині лимоннокислого натрію сперми бугаїв-плідників. Контролем
слугувала сперма, розморожена в 2,9 % розчині лимоннокислого натрію.
Результати досліджень показали, що препарат “Філомек” у концентрації 0,2
% позитивно впливає на якість деконсервованої сперми. Виживання в
годинах і показник абсолютного виживання у досліді дорівнював 13,15 (
0,24; 33,90 ( 0,97, а у контролі – 10,45 ( 0,27; 27,07 ( 0,68
відповідно. Різниця на користь досліду високо вірогідна (р( 0,001).

Отримані результати стали основою для проведення відповідних
експериментів із культивування ембріонів корів після розморожування.
Було сформовано одну контрольну і три дослідні групи ембріонів, які
окремо переносили у середовище для культивування, до якого було додано
різні концентрації (0,1 %; 0,2 %; 0,3 %) препарату “Філомек”. З метою
розвитку регенераційних процесів у ембріонах у цих середовищах їх
культивували при температурі 37 (С протягом 36 годин. Найвищий відсоток
виживання ембріонів (91,6 %) був у другій дослідній групі, де у
середовище для культивування було введено препарат “Філомек” у 0,2 %
концентрації. Додавання препарату у середовище привело до плавного
повернення об’ємів бластомерів у їх вихідний стан та здатності ембріонів
до подальшого розвитку. Наступним етапом наших досліджень було введення
у середовище для короткотермінового культивування деконсервованих
ембріонів (протягом 30-45 хвилин) 0,2 % концентрації препарату “Філомек”
з подальшою трансплантацією ембріонів.

Ембріони контрольної групи, культивування яких проходило у середовищі
без вищевказаного препарату, 78,5 % були доброякісними, а 21,5 %
ембріонів мали часткове руйнування клітинної мембрани і були оцінені, як
непридатні до пересадки. Рівень життєздатності та приживлення ембріонів
дослідних груп був значно вищий і становив відповідно 90,9 % та 50,0 %,
що на 13,6 відсотка більше, ніж у контрольній.

Такі результати дали нам підставу вважати, що фосфатидилхолін, який
міститься у препараті “Філомек”, не тільки бере участь у клітинному
механізмі регенерації мембран при їх кріопошкодженні, але, очевидно
відновлює фізіологічні властивості ембріонів, що сприяє процесам
приживлення їх у статевих шляхах реципієнтів.

j

?

o

*:

`

?

O

j

l

n

:

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020