АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ НЕЙРОХІРУРГІЇ ІМЕНІ АКАДЕМІКА
А.П.РОМОДАНОВА”
ЧОМОЛЯК ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ
УДК 616.833.15-091.934-003.93-085:615.357.001.4
Локальний вплив аплікації прогестерону на ремієлінізацію зони входу
трійчастого нерва в експерименті
14.01.05 – нейрохірургія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Ужгородському національному університеті Міністерства
освіти і науки України.
Науковий керівник – доктор медичних наук, професор Смоланка Володимир
Іванович, Ужгородський національний університет, завідувач кафедри
неврології, нейрохірургії та психіатрії
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Трош Рустем
Меметович, ДУ “Інститут нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова АМН
України”, завідувач відділення субтенторіальної нейрохірургії
доктор медичних наук, професор Сон Анатолій Сергійович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
нейрохірургії і неврології
Захист відбудеться “26” лютого 2008 р. о 12 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д 26.557.01 в ДУ “Інститут нейрохірургії
імені академіка А.П.Ромоданова АМН України” (04050, м.Київ, вул.
Мануїльського, 32).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут нейрохірургії
імені академіка А.П.Ромоданова АМН України” (04050, м.Київ, вул.
Мануїльського, 32).
Автореферат розісланий “25” січня 2008 р.
Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук
Л.Л.Чеботарьова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Лікування невралгії трійчастого нерва є актуальною
медичною проблемою. За даними різних досліджень в країнах Євросоюзу
щорічно виявляється від 4 до 27 нових випадків цього захворювання на 100
тис. населення (Manzoni G.C. et al., 2005; Hall G.C. et al., 2006).
Виражений больовий синдром у пацієнтів з цим захворюванням, описаний
більш ніж 300 років тому (Bausch J.L., 1671), нерідко залишається
стійким до сучасних медикаментів. З розвитком мініінвазивних технологій
своє місце в лікуванні невралгії трійчастого нерва зайняли хірургічні
методи (Цимбалюк В.І. та співавт., 2001). Так, метод вибору хірургічного
лікування даного захворювання – мікроваскулярна декомпресія трійчастого
нерва – забезпечує відмінні результати протягом першого тижня після
втручання у 82% пацієнтів. Проте, через 10 років відсутність больового
синдрому без додаткового медикаментозного лікування спостерігається лише
у 63,5% оперованих (Barker F.G. II, Jannetta P.J., 1996). Підвищення
ефективності хірургічних втручань при невралгії трійчастого нерва
можливе завдяки розвитку знань про патогенез цього захворювання.
За допомогою проведених наприкінці ХХ століття досліджень встановлено,
що одним з основних чинників розвитку типової невралгії трійчастого
нерва є локальна демієлінізація, яка виникає в його корінці під впливом
стиснення судиною (Hilton et al., 1994; Love S., Coakham H., 2001;
Broggi et al, 2005). Водночас існує припущення, що рідкісні випадки
спонтанного видужання пацієнтів з невралгією пов’язані з повноцінною
ремієлінізацією трійчастого нерва (Love S., Coakham H., 2001), тоді як
недостатнє відновлення мієлінової оболонки розглядається як основна
причина рецидивів захворювання після хірургічних втручань (Kitt S. et
al., 2000). Відповідно до цього, пошук засобів для повноцінного
відновлення мієлінової оболонки нервових волокон є пріоритетним
напрямком сучасних досліджень. Рядом авторів доведено, що місцеве
застосування прогестерону призводить до посилення ремієлінізації
нервових волокон периферичної нервової системи як in vitro, так in vivo
(Koenig H. et al., 1995, 2000; Schumacher M. et al., 2001; Ghoumari A.
et al., 2005). Виявлено вплив прогестерону на ремієлінізацію також в
центральній нервовій системі (Mellon S. et al., 2001).
Вищезазначене обумовлює можливість та доцільність місцевого використання
прогестерону під час мікроваскулярної декомпресії трійчастого нерва з
метою забезпечення більш повноцінного відновлення мієлінової оболонки
корінця трійчастого нерва і, відповідно, покращення результатів
хірургічного лікування. Проте переваги такого комбінованого
мікрохірургічного лікування можуть бути оцінені з достатнім ступенем
вірогідності лише в умовах експерименту на лабораторних тваринах. Отже,
необхідним є експериментальне обґрунтування вказаного нейрохірургічного
втручання з аплікацією прогестерону та використанням мікрохірургічної
техніки.
Зв’язок роботи з науковими темами і програмами. Дисертаційне дослідження
пов’язане з темою науково-дослідної роботи кафедри неврології,
нейрохірургії та психіатрії медичного факультету Ужгородського
національного університету в 2005-2007 рр. і є фрагментом теми:
“Вторинна профілактика і прогнозування інсультів та судинних
компресійних синдромів, спричинених церебральним атеросклерозом”, номер
держреєстрації 0104U010447.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є посилення ремієлінізації
корінця трійчастого нерва шляхом аплікації прогестерону в хронічному
експерименті задля вдосконалення мікрохірургічного втручання при
невралгії трійчастого нерва.
Для досягнення мети поставлено такі завдання:
Розробити експериментальну модель сегментарної демієлінізації корінця
трійчастого нерва.
На моделі сегментарної демієлінізації трійчастого нерва провести серії
експериментальних досліджень аплікації прогестерону з використанням
мікрохірургічної техніки та наступним морфологічним дослідженням процесу
ремієлінізації зони входу корінця трійчастого нерва.
Встановити оптимальний варіант місцевого застосування прогестерону з
метою посилення ремієлінізації зони входу трійчастого нерва в
експерименті.
Об’єкт дослідження – процеси демієлінізації та ремієлінізації корінця
трійчастого нерва.
Предмет дослідження – особливості ремієлінізації зони входу корінця
трійчастого нерва в експерименті з використанням комбінованого
мікрохірургічного втручання.
Методи дослідження. Для реалізації мети та завдань роботи проведено
наступні дослідження:
Хронічний експеримент – змодельовано фокальну демієлінізацію та
ремієлінізацію корінця трійчастого нерва морської свинки.
Морфологічні – досліджено гістологічні особливості де- та ремієлінізації
зони входу корінця трійчастого нерву в експерименті.
Гістохімічні – визначено рецептори до КІ-67 у клітин Шванна корінця
трійчастого нерва в експерименті.
Статистичні – виконано математичну обробку результатів.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше розроблено доступ до
корінця трійчастого нерва морської свинки з використанням
мікрохірургічної техніки.
Вперше встановлено, що застосування 0,1% розчину броміду етидію
вірогідно відтворює локальну дегенерацію мієлінової оболонки корінця
трійчастого нерва у морської свинки із збереженням цілісності аксонів.
Вперше розроблено експериментальну модель локальної сегментарної
демієлінізації корінця трійчастого нерва морської свинки з використанням
розробленого доступу до трійчастого нерва та 0,1% розчину броміду
етидію.
Вперше експериментально відтворено процес відновлення мієлінової
оболонки корінця трійчастого нерва після його сегментарної
демієлінізації.
З’ясовано вплив різних чинників на ремієлінізацію корінця трійчастого
нерва лабораторних тварин та вперше встановлено, що аплікація 2,5%
розчину прогестерону на демієлінізовану ділянку покращує відновлення
мієлінової оболонки.
Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність отриманих
результатів полягає у методологічному обґрунтуванні запланованого
хронічного експерименту.
Розроблена модель сегментарної демієлінізації є необхідною для
дослідження цього процесу в корінці трійчастого нерва, а також для
визначення можливостей посилення ремієлінізації даної частини нервової
системи.
Експериментально підтверджено стимулюючий вплив аплікації 2,5% розчину
прогестерону на ремієлінізацію трійчастого нерва, що обґрунтовує
подальші клінічні дослідження місцевого застосування прогестерону під
час хірургічних втручань у хворих з невралгією трійчастого нерва.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим
дослідженням автора. Дисертанту належить його ідея, він самостійно
провів інформаційно-патентний пошук і аналіз літератури, організував
наукове дослідження, разом з науковим керівником професором Смоланкою
В.І. сформулював мету, завдання та план дисертаційної роботи. Автором
самостійно розроблено модель сегментарної демієлінізації корінця
трійчастого нерва, самостійно виконано експериментальну частину роботи,
спільно з завідувачем відділу патоморфології ДУ “Інститут нейрохірургії
імені академіка А.П.Ромоданова АМН України”, д.мед.н., професором
М.І.Шамаєвим та старшим науковим співробітником цього відділу, к.мед.н.
Т.А.Малишевою здійснено морфологічні та імуногістохімічні дослідження.
Дисертант особисто провів статистичну обробку отриманих результатів,
разом з науковим керівником піддав аналізу результати дослідження,
сформулював висновки. Автор самостійно оформив дисертаційну роботу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
представлені на конференції нейрохірургів України “Нові технології в
нейрохірургії” (Ужгород, 2006), науково-практичній конференції
неврологів України (Харків, 2007), спільному засіданні Закарпатського
осередку Асоціації нейрохірургів України та обласного товариства
неврологів (Хуст, 2007). Дисертація пройшла апробацію на розширеному
засіданні Вченої ради ДУ “Інститут нейрохірургії ім. акад.
А.П.Ромоданова АМН України” сумісно з кафедрами нейрохірургії
Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ
України та Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ
України, членами Української асоціації нейрохірургів 13 липня 2007 року.
Публікації. Результати дисертаційної роботи представлені у 6
публікаціях, з них дві статті у фахових наукових журналах, один патент
України (2007 р.), дві статті у фахових виданнях, що містять огляд
літератури та власні спостереження, одні тези доповіді на конференції
нейрохірургів України, один позитивний висновок на патент України (2007
р.).
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох
розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг
дисертаційної роботи становить 136 сторінок, з яких 120 сторінок тексту,
а також 51 ілюстрація та 6 таблиць, які займають менше однієї сторінки.
Список використаних джерел нараховує 152 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Дизайн дослідження. Дослідження ремієлінізації зони входу корінця
трійчастого нерва проведено у вигляді експерименту, який складався із
двох етапів (рис.1).
На першому етапі розроблено експериментальну модель сегментарної
токсичної демієлінізації корінця трійчастого нерва – особливої форми
дегенерації мієлінової оболонки, яка характерна для пацієнтів з
невралгією – з підтвердженням цього процесу на світлооптичному та
електронномікроскопічному рівнях. Крім того, модель дозволяла якнайкраще
оцінити вплив прогестерону на процес ремієлінізації. Відомо, що перші
ознаки демієлінізації при місцевому застосуванні броміду етидію
виявляються на 7 добу після введення цього гліотоксину з максимально
вираженими змінами на 14 добу. В цей строк під час морфологічних
досліджень вже виявляють ознаки початкової ремієлінізації у вигляді
поодиноких клітин Шванна поміж аксонів, оточених базальною мембраною та
колагеновими волокнами (Woodruff R., Franklin J., 1999; Riet-Correa G.,
2002). Вплив прогестерону на ремієлінізацію найбільш ефективний саме в
цей період, оскільки відомо, що його дія спрямована на стимуляцію вже
існуючої ремієлінізації, а не на ініціалізацію цього процесу (Koenig
H.L. et al., 1995).
Рис. 1. Дизайн дослідження.
Другий етап був присвячений дослідженню впливу прогестерону на
відновлення мієлінової оболонки після експериментальної демієлінізації.
Розроблена експериментальна модель дозволила застосувати розчин
прогестерону в момент початкової ремієлінізації, тобто на 14 добу після
введення розчину броміду етидію. Протягом 15 наступних діб лабораторні
тварини знаходились під спостереженням у звичному для них середовищі. На
29 добу після початку експерименту морські свинки обох груп були
виведені з експерименту, препарати їх трійчастих нервів досліджені за
допомогою світлової та електронної мікроскопії. Отримані результати
порівняно з даними імуногістохімічних досліджень у цих групах.
Статистична обробка результатів. Відповідно до кількості вибірок (дві
групи морських свинок) та характеру даних всередині груп (кількісні та
якісні ознаки з нормальним розподілом варіант) оптимальними способами
статистичної обробки результатів нашого дослідження були: один з
варіантів t-критерію Стьюдента та критерій ч2 Пірсона. Враховуючи те, що
значення частот виявлення якісних показників інколи були менше 5, а
кількість спостережень – 20, замість критерію ч2 Пірсона було
використано точний критерій Фішера-Ірвіна (Бабич П.Н. та ін, 2004).
Вказані обчислення виконувались за допомогою статистичних комп’ютерних
програм. Статистична обробка частини морфометричних даних проводилась з
використанням пакета стандартних ліцензійних програм до
програмно-апаратного комплексу “Leica Microsystems CMS GmbH” (Німеччина,
2007).
Етичні норми. План та зміст експериментальних досліджень розроблялися у
відповідності до українських (наказ МОЗ України № 281 від 01.11.2000 р.
“Про міри по подальшому вдосконаленню організаційних норм роботи з
використанням експериментальних тварин”) та міжнародних (General
Laboratory Practice (1981), конвенція Ради Європи про охорону хребетних
тварин, що використовуються в експериментах та інших наукових цілях №
123 (1986), директива Єврокомісії № 86/609 (1986)) стандартів, були
схвалені етичною комісією Ужгородського національного університету
(протокол № 6 від 04.12.2006).
Лабораторні тварини. При порівнянні різних видів експериментальних
тварин найбільш зручним виявилось використання статевозрілих морських
свинок (Cavia porcellus) вагою 200-350 г обох статей. Тварини були
виведені у віварії Ужгородського національного університету і
утримувались в стандартних умовах з вільним доступом до води та корму.
Загальна кількість тварин становила 52 особини з однаковою кількістю
самок та самців. Необхідний рівень знеболення та знечулення досягався
внутрішньом’язовим введенням розчину кетаміну, в якому містилося близько
10 мг діючої речовини в комбінації з інфільтрацією шкіри в ділянці
розрізу 2% розчином лідокаїну. Виведення морських свинок з експерименту
виконувалось шляхом інгаляції токсичних доз етилового ефіру після
внутрішньом’язевої ін’єкції 0,1 мл 5% розчину кетаміну.
Спосіб демієлінізації. За матеріалами огляду літератури нами було
встановлено, що для запланованого дослідження експериментальна
демієлінізація корінця трійчастого нерва може бути відтворена шляхом
аплікації 0,1 та 0,05% розчинів броміду етидію об’ємом 1 мкл на вказану
ділянку нерва. При подальшому порівнянні патоморфологічних змін корінців
трійчастих нервів у відповідь на застосування вказаних вище речовин
встановлено, що ушкодження мієлінової оболонки в залежності від
концентрації броміду етидію характеризувалося частковим (локальним) або
поширеним розволокненням і порушенням впорядкованості ламел на тлі
вогнищевого або поширеного міжламелярного набряку різного ступеню
виразності, злипанням ламел з наступним гомогенним їх набуханням на
певному відрізку, частковим розщепленням ламел з прийманням спотворених
у порівнянні з контролем форм (хвилясті, спіралеподібні, везикулярні
утворення), повним розщепленням та лізисом мієлінових оболонок на
певному відрізку корінця. Виявлено деякі гліоцити, які беруть участь у
фагоцитозі мієліну. Останній розміщується у їх цитоплазмі у вигляді
спіралеподібних або кільцеподібних утворень. Патологічні зміни в аксонах
виявляються в помірному зморщуванні осьового циліндра на тлі явищ
периаксонального набряку, реактивно-деструктивних змінах
ультраструктурних органел, зокрема, мітохондрій (фрагментації крист та
вогнищевої їх вакуолізації) і частковому просвітленні аксоплазми
внаслідок втрати окремих нейрофіламентів (таб. 1).
Таблиця 1
Ознаки демієлінізації під впливом броміду етидію
на субмікроскопічному рівні
Ознака демієлінізації, ступінь значимості різниці між групами за
критерієм Фішера-Ірвіна Концентрація розчину броміду етидію
0.1% n=10 0.05% n=10
Поширене розволокнення і порушення впорядкованості ламел мієліну,
pl?
O
&
???th??
?????th????
?????th????
3s
@
A
3` s
3` s
3` s
®"®V®X®’?ii1%
3` s
?????th?¤????
?????th?????При електронномікроскопічному дослідженні корінців
трійчастих нервів морських свинок підтверджено достовірну сегментарну
демієлінізацію, тобто локальне руйнування мієлінової оболонки із
збереженням осьового циліндру під впливом броміду етидію. При цьому слід
відзначити своєрідну будову мієлінових оболонок з утворенням
везикулярних структур. Загибель клітин Шванна на тлі ознак порушення
мікроциркуляції відбувається переважно, зважаючи на структурні зміни
ядра й характерний перерозподіл хроматину, по типу апоптозу.
При дослідженні фрагментів тканини стовбурових відділів мозку в ділянці
входу волокон корінця трійчастого нерва, порівняно з контролем нами
виявлено зменшення кількості олігодендроцитів і виразні дистрофічні
зміни останніх. Цитоплазма таких клітин характеризується наявністю
мітохондрій з різним ступенем деструкції крист: від часткової
фрагментації до їх повної деструкції, що призводить до подальшої
вакуолізації органели. Характерною патологічною зміною цитоплазми в
частині клітин є наявність значної кількості пустотілих вакуолей різного
походження (за рахунок вакуолізації мітохондрій, ендоплазматичного
ретикулума (ЕПР) та комплексу Гольджі), що звичайно вказує на розпад і
незворотні зміни структурних білків цитоплазми. Деякі
олігодендрогліоцити беруть участь у фагоцитозі мієліну, останній
розміщується у їх цитоплазмі у вигляді спіралеподібних або
кільцеподібних утворень.
Ремієлінізація корінця трійчастого нерва. Було встановлено, що для
дослідження ремієлінізації корінця трійчастого нерва морської свинки
оптимальним є використання 2,5% розчину прогестерону об’ємом 0,1 мл (2,5
мг прогестерону). Вивчення впливу розчину прогестерону на ремієлінізацію
корінця трійчастого нерва проводилось шляхом хронічного експерименту з
використанням вищеописаної моделі локальної сегментарної демієлінізації.
На 14 добу після встановлення прокладки з 0,1% розчином броміду етидію
тварини були прооперовані повторно. Важливим завданням на цьому етапі
дослідження була аплікація гормону саме на ділянку демієлінізації, а не
на іншу ділянку нерва. Найкращим вирішенням цього завдання є ін’єкція
розчину прогестерону в товщу тефлонового матеріалу, який був
встановлений на першому етапі експерименту. Під час операції виявляли
прокладку з волокнистого тефлону та ін’єкційно вводили у її товщу 2,5%
розчин прогестерону об’ємом 0,1 мл (дослідна група) та нейтральну
сезамову олію об’ємом 0,1 мл (контрольна група). Через 29 діб з моменту
індукції демієлінізації (через 15 діб після аплікації прогестерону або
сезамової олії) тварини дослідної і контрольної груп були виведені з
експерименту. Препарати корінців трійчастих нервів разом з прилеглими
ділянками стовбура мозку та тріґемінального вузла досліджені за
допомогою морфологічних та імуногістохімічних методик.
У ділянці впливу на 29 добу після початку експерименту без додаткового
впливу відзначено поновлення типової гістоархітектоніки корінця
трійчастого нерва. Проте спостерігаються дистрофічно змінені аксони з
вогнищевим порушенням цілості мієлінової оболонки, а також щільні
мієлінові утворення, які у вигляді краплеподібних включень безладно
розташовані в товщі нервового волокна. Визначаються великі осміофільні
аксони з напливами нейроплазми, різко виражений інтерстиціальний та
периваскулярний набряк, у частині судин спостерігаються пристінкові
тромби. Відзначається збільшення діаметра осьових циліндрів, поряд із
зменшенням діаметра мієлінової оболонки відносно норми. Нейролемоцити, в
основному, проявляють ознаки морфофункціональної активності, про що
свідчать поява в ядрі, заповненому еухроматином, одного великого
щільного ядерця. Окрім того, при специфічній імуногістохімічній реакції
для визначення проліферативної активності (виявлення клітин в усіх фазах
мітотичного поділу) нами виявлено нерівномірне й незначне збільшення
кількості таких клітин. ІМ Кі-67 шванівських клітини складав
0,8-1,4(0,7%. В цитоплазмі спостерігається збільшення кількості
фіксованих та вільних рибосом, полісомних розеток, а також поява молодих
форм мітохондрій. Проте, в нервових волокнах зберігаються ознаки
деструктивних змін мієліну й виразні ознаки набряку пери- та ендоневрію.
У тварин без додаткової корекції спостерігається нерівномірність набряку
та утримання дистрофічних змін в тканині корінця. Поряд із ділянками,
які містять численні клітини і судини, зустрічаються ділянки з невеликою
кількістю клітин і капілярів, й пучками колагенових волокон. При
імунофенотипуванні виявлена значна проліферативна активність клітин
судинної стінки (з боку периневрального простору), проте судинний
малюнок нерівномірний і визначаються безсудинні зони.
При дослідженні взірців нервової тканини після додаткового
фармакологічного впливу на корінець трійчастого нерву, нами встановлено,
що гістоархітектоніка нервових волокон набуває фізіологічних
співвідношень або практично відновлена. Спостерігається значна
гіперплазія клітин Шванна, які оточують осьові циліндри, значне дифузне
збільшення їх кількості із вірогідним зростанням їх проліферативного
потенціалу. ІМ Кі-67 шванівських клітини складав 4,2-5,1(0,05%. В
осьових циліндрах спостерігається збільшення кількості мітохондрій з
переважанням їх молодих форм. У периневральному просторі з’являється
деяка кількість регенерованих безмієлінових волокон, включених по
декілька в цитоплазму лемоцита.
На напівтонких зрізах визначається відновлення типової структури
нервового корінця з незначним розширенням ендоневрального простору і
помірним повнокров’ям судин. Епіневрій стає дещо потовщеним, з
чисельними дрібними судинами. Нами встановлена достовірна рівномірна
проліферація в усіх шарах судинної стінки у цій серії досліду. Саме це
свідчить про функціонально повноцінне відновлення структури й
забезпечення функції гематоневрального бар’єру, що доводить важливість
цієї ланки нерва (його корінця) для можливості повноцінного відновлення
та забезпечення функціонування. Стінки загальної маси мікросудин,
розташованих в епіневрії, з ознаками функціонального відновлення.
У сполучній тканині спостерігається невелика кількість фібробластів та
лаброцитів. У порівнянні з групою без додаткового впливу, суттєво
збільшується кількість макрофагів, фібробластів. Більша частина
фібробластів характеризується високою функційною активністю.
Порівняння найбільш характерних структурних змін корінця трійчастого
нерва на 29 добу після застосування броміду етидію у різних дослідних
групах наведено у таблиці 3.
Таким чином, аплікація прогестерону на попередньо демієлінізовану
тканину корінця трійчастого нерва і стовбура мозку характеризується:
зменшенням ступеню демієлінізації, покращенням морфо-функціонального
стану елементів корінця та мозку, зокрема, за рахунок зменшення набряку
внаслідок нормалізації проникності ГЕБ та гемато-неврального бар’єру та
пристосувально-компенсаторних механізмів з боку клітинних елементів
(підвищення білоксинтезуючих функцій) і, як наслідок, активною
проліферацією клітин Шванна та клітин судинної стінки. Все це є
свідченням посилення процесу ремієлінізації у вказаній ділянці корінця
трійчастого нерва лабораторних тварин при місцевому застосуванні 2,5%
розчину прогестерону.
Таблиця 3.
Вплив аплікації прогестерону на структурні зміни корінців трійчастих
нервів
Якісні ознаки, різниця груп за критерієм Фішера-Ірвіна Групи тварин
Дослідна група
(з прогестероном) n=10 Група порівняння
n=10
Набряк периаксональний, р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
