.

Структурно-функціональні особливості слизової оболонки шлунка щурів при введенні бісфосфонатів у комбінації з гідрокортизоном (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
99 2833
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

КОНДАУРОВА ГАННА ЮРІЇВНА

УДК 591.433:[615.277.3+615.35

Структурно-функціональні особливості слизової оболонки шлунка щурів при
введенні бісфосфонатів у комбінації з гідрокортизоном

14.03.09 – гістологія, цитологія і ембріологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті

МОЗ України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

Федченко Світлана Миколаївна,

Луганський державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри медичної біології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Троценко Борис Вікторович,

Кримський державний медичний університет

ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, професор кафедри гістології,
цитології і ембріології;

доктор медичних наук, професор

Пушкар Михайло Степанович,

Вінницький національний медичний університет

ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри гістології, цитології і
ембріології.

Захист відбудеться “19” березня 2008 р. о 13 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 52.600.02. Кримського державного медичного
університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь,
бул. Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім.. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006,
м.Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий “30” січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О. Мороз.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Патологія шлунково-кишкового тракту займає одне із
провідних місць у структурі захворюваності. Не викликає сумніву факт, що
серед основних патогенетичних факторів виникнення шлунково-кишкових
захворювань значна роль належить негативному впливу лікарських
препаратів. Симптоматичні гастродуоденальні виразки, що характеризуються
утворенням дефекту слизової оболонки шлунка виникають у стресових
ситуаціях, на тлі інших захворювань або бувають наслідком проведеної
терапії. До симптоматичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки
відносять: стресові виразки, лікарські виразки, ендокринні виразки,
виразки, що виникають при ряді захворювань внутрішніх органів (А.Л.
Гребенєв, 1995, А.В. Калінін, 2004). Процес ушкодження слизової оболонки
шлунка як і раніше розглядається з позицій порушеної рівноваги між
факторами “агресії” та “захисту” гастродуоденальної зони. Основний
патогенетичний механізм утворення виразки – це посилення факторів
агресії при одночасному ослабленні факторів захисту (Я.М. Вахрущев,
1998, С.Ю. Буслович, 2000, О.В. Белова, 2002).

Багато лікарських препаратів, що застосовуються в лікарській практиці,
здатні впливати на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Це
антибіотики, глюкокортикостероїди, нестероїдні протизапальні препарати,
антикоагулянти, цитостатики, препарати заліза й калію, ряд гіпотензивних
засобів (А.В. Калінін, 2002).

Бісфосфонати широко застосовуються в клінічній практиці при лікуванні
захворювань, які характеризуються порушенням обміну кальцію, кістковою
резорбцією (K. Altundag, 2004, L. Charles, 2004). Передклінічні
дослідження золедронової кислоти, які відносяться до бісфосфонатів V
покоління, припускають, що крім дії на остеокласти й кісткову резорбцію,
препарат має противопухлинну активність і може пригнічувати
метастатичний процес (E. Jantunen, 2002, S. Gordon, 2002).
Золедронова кислота, пригнічуючи проліферацію та індуцируючи апоптоз,
робить безпосередньо противопухлинну дію відносно клітин мієломи людини
(S.V. Rajkumar, 2002, E. Terpos, 2005), відносно росту й клітинної
смерті пухлинних клітин раку простати (K. Altundag, 2004, N.D. James,
2006), ракової пухлини молочної залози (A.H. Paterson, 2006, A.U. Ural,
2006).

У той же час, для потенціювання ефекту лікарських засобів або для
ослаблення побічної дії одного лікарського препарату за допомогою іншого
застосовуються певні схеми лікування, які мають на увазі під собою
комбінацію різних груп препаратів. Спільне застосування
глюкокортикостероідів і бісфосфонатів показує виразну синергитичну
активність по відношенню до мієломних клітин (H. Gisslinger, 2003, B.
Sirohi, 2004, N. Ochiai, 2005, E.S. Mahou, 2006). При багатьох
аутоімунних захворюваннях потрібне тривале призначення
глюкокортикостероідів, для профілактики кісткової резорбції необхідне
призначення препаратів із групи бісфосфонатів (G.A. Hawker, 2005, R.H.
Liu, 2006, B.T. Summey, 2006, Y. Tanaka, 2006).

Незважаючи на широке застосування препаратів групи бісфосфонатів, при
їхньому використанні відзначалися побічні ефекти з боку різних органів і
систем, у тому числі з боку шлунково-кишкового тракту (F.L. Lanza, 1998,
M.A. Blank, 1999, D.Y. Graham, 2001, A.B. Thomson, 2003, G. Sener,
2004). Препарати даної групи впливають на слизову оболонку шлунка й
призводять до виникнення виразкових дефектів, що спостерігалося як у
клінічних дослідженнях, так і неодноразово підтверджувалося в
експерименті на тваринах (S.N. Elliott, 1998, C.P. Peter, 1998, K.
Kanatsu, 2004, A.P. Khapra, 2006,).

Таким чином, комплексних досліджень, присвячених вивченню
морфофункціональних особливостей екзокриноцитів й ендокриноцитів
слизової оболонки шлунка щурів при введенні золедронової кислоти, а
також її комбінації з гідрокортизоном, з оцінкою результатів у різних
вікових групах дотепер не проводилося. Все вищесказане й обумовлює
актуальність даної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Луганського
державного медичного університету і є складовою частиною
науково-дослідної теми кафедри медичної біології “Регуляція структурного
гомеостазу тканин, що регенерують, і корекція його змін в умовах впливу
екзогенних й ендогенних факторів”, номер державної реєстрації
0199U001828.

Мета і задачі дослідження. Виходячи з науково-теоретичної й практичної
вагомості визначеної проблеми була поставлена мета: вивчити реактивні
зміни структурних компонентів слизової оболонки шлунка щурів різних
вікових періодів після введення золедронової кислоти, а також її
комбінації з гідрокортизоном. Для досягнення даної мети були поставлені
наступні задачі:

Вивчити вплив золедронової кислоти в різний термін введення на структуру
екзокриноцитів й ендокриноцитів фундальних й пілоричних залоз слизової
оболонки шлунка у тварин різних вікових груп.

Вивчити динаміку змін парієтальних гландулоцитів фундальних залоз
слизової оболонки шлунка щурів після введення золедронової кислоти через
30 й 90 діб.

Розглянути динаміку змін головних гландулоцитів фундальних залоз
слизової оболонки шлунка щурів після введення золедронової кислоти через
30 й 90 діб.

Визначити структурно-гістохімічні зрушення в поверхневих епітеліоцитах
слизової оболонки шлунка після введення золедронової кислоти.

Провести ультраструктурний аналіз змін ендокринних клітин слизової
оболонки шлунка (EC-, ECL- і G-клітин) після введення золедронової
кислоти.

З’ясувати шляхи впливу золедронової кислоти (безпосередньо або
опосередковано) на секреторні епітеліоцити слизової оболонки шлунка.

Вивчити структурні зміни екзокриноцитів й ендокриноцитів фундальних й
пілоричних залоз слизової оболонки шлунка після спільного введення
золедронової кислоти й гідрокортизону.

Об’єкт дослідження. Структурно-функціональні зміни в органах
шлунково-кишкового тракту при застосуванні бісфосфонатів.

Предмет дослідження. Морфофункціональний стан слизової оболонки шлунка
щурів після введення золедронової кислоти, а також її комбінації з
гідрокортизоном.

Методи дослідження. Гістологічний, гістохімічний,
електронно-мікроскопічний, морфометричний, статистичний методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше на достатньому
експериментальному матеріалі виявлені морфофункціональні зміни
екзокриноцитів й ендокриноцитів слизової оболонки фундального й
пілоричного відділів шлунка щурів різних вікових періодів після введення
золедронової кислоти, а також її комбінації з гідрокортизоном. Уперше
проведена комп’ютерна морфометрія екзокринних й ендокринних клітин
фундальних й пілоричних залоз слизової оболонки шлунка щурів різних
вікових періодів контрольних й експериментальних груп.

Практичне значення отриманих результатів. Виявлені морфологічні зміни
екзокриноцитів й ендокриноцитів можуть лягти в основу пошуку протекторів
слизової оболонки шлунка при спільному застосуванні лікарських
препаратів групи бісфосфонатів і глюкокортикостероїдів. Дана робота може
лягти в основу подальших клінічних досліджень, розробки методів
профілактики й лікування пошкоджень шлунково-кишкового тракту, що
виникають внаслідок застосування препаратів групи бісфосфонати. Отримані
результати дослідження впроваджені в навчальний процес і
науково-дослідну роботу кафедр медичної біології, фармакогнозії й
медичної ботаніки Дніпропетровської державної медичної академії, кафедри
медичної біології, паразитології й генетики Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького, кафедри медичної біології
Буковинської державної медичної академії, кафедри гістології, цитології
й ембріології Луганського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно вивчені й проаналізовані
дані літератури з теми дослідження. Автором сформовані серії
експериментальних груп тварин, проведений забір й обробка матеріалу.
Проведено комп’ютерний морфометричний аналіз гістологічних зрізів
(світлооптичний рівень), екзокриноцитів й ендокриноцитів
(електронно-мікроскопічний рівень) слизової оболонки фундального й
пілоричного відділів шлунка щурів з подальшою статистичною обробкою й
аналізом отриманих результатів, а також їхнім узагальненням.
Ультрамікроскопічне дослідження отриманих препаратів слизової оболонки
шлунка проводили на базі лабораторії електронної мікроскопії
Харківського НДІ радіології. Самостійно написані всі розділи
дисертаційної роботи, сформульовані основні положення й висновки,
підготовлені фотодокументація й ілюстрації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи докладені й
обговорені на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів,
молодих вчених, лікарів і викладачів “Сучасні проблеми клінічної та
теоретичної медицини” (Суми, 2005); ІІІ Міжнародній науково-практичній
конференції студентів і молодих вчених (Ужгород, 2005); Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Сучасні проблеми морфології”,
присвяченій 70-річчю професора М.С. Скрипнікова (Полтава, 2006); IV
Національному конгресі АГЕТ (Сімферополь-Алушта, 2006); на
науково-практичній конференції “Актуальні питання медицини, біології й
фармації” присвяченій 50-річчю від дня заснування Луганського державного
медичного університету (Луганськ, 2006).

Публікації. З теми дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць,
які містять основні положення проведеного дослідження, з яких 6 статей у
наукових виданнях, рекомендованих ВАК України (1 робота самостійна), 3
тези доповідей у матеріалах конференцій і конгресів.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 261
сторінках машинописного тексту. Містить 139 ілюстрацій, 21 таблицю по
тексту, що займають 79 сторінок. Складається із вступу, розділів: огляд
літератури, матеріали і методи дослідження, результати власних
досліджень, обговорення результатів дослідження, висновки, практичні
рекомендації, список використаних джерел. Список використаних джерел
включає 335 найменувань (з них 176 – іноземною мовою).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи. Експериментальне дослідження було проведено на 230
білих безпородних щурах-самцях. Залежно від умов експерименту тварини
були розподілені на чотири групи. Щурів кожної групи розподіляли на
підгрупи залежно від строків спостереження (30 й 90 діб). Тварин кожної
групи розподіляли на серії залежно від віку: статевонезрілі вагою 50-55
г у віці 4 тижні, статевозрілі – 130-150 г у віці 2,5 місяці, тварини
періоду старечих змін – 290-310 г у віці 18 місяців.

Проведення експерименту здійснювалося відповідно правилам роботи з
лабораторними тваринами (І.П. Западнюк із співавт., 1983) і правилам
Європейської конвенції захисту хребетних тварин (Council of Europe,
1986), що підтверджено Комісією з біоетики Луганського державного
медичного університету (протокол № 13 від 13.06.2007).

Тваринам першої групи внутрішньочеревно вводився препарат „Зомета”
(золедронова кислота) виробництва Novartis Pharma AG, Basel, Switzerland
(реєстраційний номер в Україні № Р. 06.01. /03.164, серійний номер 993
931.44-983/20 es). Препарат уводився 1 раз в 30 діб в дозі 0,362мг/кг
маси тіла, відповідно константі біологічної активності (Ю.Р. Риболовлев,
Р.С. Риболовлев, 1979). Тварини другої групи отримували гідрокортизону
ацетат у вигляді стандартної ампулірованої 2,5% суспензії (серія
№1720403 виробництва ВАТ „Фармак”, м. Київ, реєстраційний номер Р №
UA/3288/01/01). Препарат уводився внутрішньом‘язово один раз на тиждень
протягом 30 діб в дозі 5,443 мг/кг. Тварини третьої експериментальної
групи отримали комбінацію золедронової кислоти з гідрокортизоном за тією
ж схемою. Контролем були щури, яким внутрішньочеревно вводили
фізіологічний розчин в еквівалентних об’ємах за тією ж схемою (четверта
група). На 30 й 90 добу тварин виводили з експерименту шляхом
декапітації під ефірним наркозом.

Матеріалом для морфологічних досліджень було визначено слизову оболонку
шлунка тварин. Для морфологічного дослідження матеріал брали з
фундального й пілоричного відділів шлунка, фіксували в 10%-м розчині
нейтрального формаліну, збезводнювали й заливали в парафін. Серійні
гістологічні зрізи товщиною 4-5 мкм офарблювали гематоксиліном-еозином.
Дослідження серійних зрізів здійснювали під бінокулярним мікроскопом
Olympus BX-41 (Японія) при різних збільшеннях (окуляр 7,10; об’єктив
20-40-90).

Нейтральні глікопротеїди виявляли ШИК-реакцією, глікозаміноглікани
офарблювали альціановим синім (рН 1,0 й 2,5).

Кількісний морфометричний аналіз кожного гістологічного препарату
проводився в 6 полях зору тестової площі на апаратно-програмному
комплексі, що складався з мікроскопа Olympus BX-41, адаптерів OLYMPUS C
3040-ADV й USMAD-3, цифрового фотоапарата OLYMPUS C-5050 (Японія) і
комп’ютера на базі процесора ATHLON 2,2 Ггц (кафедра анатомії людини
Луганського державного медичного університету).

Для електронномікроскопічного дослідження шматочки фундального й
пілоричного відділів слизової оболонки шлунка розміром 1 мм3 спочатку
фіксували у 2,5% розчині глютарового альдегіду на 0,1М фосфатному буфері
рН 7,2, а далі у 1% осмієвому фіксаторі по Паладе. Після дегідратації у
етанолі зростаючої концентрації та абсолютному ацетоні матеріал заливали
у суміш епоксидних смол (епон-аралдит). Ультратонкі зрізи отримували на
ультрамікротомі УМТП-4 Сумського виробничого об(єднання “Електрон”
(Україна), контрастували у розчині уранілацетату і цитраті свинцю по
Рейнольдсу та переглядали у електронному мікроскопі ЕМ-125 того ж
виробничого об(єднання. Досліджений матеріал документували у вигляді
негативних та позитивних фотознімків. Цифрові зображення записували на
СD-диски, потім їх обробляли за допомогою програми „Morpholog”
(Свідоцтво про реєстрацію авторського права на винахід № 9604 Україна,
дата реєстрації 19.03.2004). На світлооптичному рівні оцінювали товщину
слизової оболонки шлунка, глибину шлункових ямок, підраховували
кількість головних і парієтальних клітин. Для вивчення функціональної
морфології фундальних залоз використовували індекс співвідношення
головних і парієтальних клітин (індекс СГПК), кількість епітеліоцитів у
шлунковій ямці, кількість епітеліоцитів у шлунковій залозі, індекс
співвідношення епітеліоцитів у шлунковій залозі та у шлунковій ямці.

На ультрамікроскопічному рівні для екзокриноцитів й ендокриноцитів
слизової оболонки шлунка оцінювали площу гетерохроматину й еухроматину в
ядрах, співвідношення площі гетерохроматину до площі еухроматину,
товщину маргінального гетерохроматину, загальну площу мітохондрій у
цитоплазмі. Для парієтальних гландулоцитів додатково визначали площу
тубуловезикул і площу внутрішньоклітинних секреторних канальців; для
головних гландулоцитів – загальну площу секреторних гранул середньої й
низької електронної щільності, площа комплексу Гольджі; для
ендокриноцитів слизової оболонки шлунка (EC-, ECL- і G- клітини)
визначали загальну площу секреторних гранул, площу комплексу Гольджі.

Морфометричні дані експортувалися в програму Exel для подальшої
статистичної обробки й зберігання, достовірною вважалася ймовірна
погрішність менш ніж 5% (рr¶o? Oe - N N P R T V X ~ ® ° JL¶oF ? ? ^„A ^„? ?????$ ?? ?x????? ????? ??? ????????$ ????меншення загальної площі мітохондрій на 30% (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020