.

Послідовне застосування фізіотерапевтичних методів у комплексній терапії хворих з ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони (автореферат

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
98 3597
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів
лікування та медичної кліматології імені (.М.Сєченова

Кірді Мохсін

УДК: 616.342.002. 44 – 08.615.83

Послідовне застосування фізіотерапевтичних методів у комплексній терапії
хворих з ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони

14.01.33 – реабілітація, фізіотерапія і курортологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Ялта – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Кримському державному медичному університеті
імені С.І. Георгієвського Міністерства охорони здоров’я України.

НАУКОВИЙ КЕРIВНИК:

доктор медичних наук, професор Богданов Микола Миколайович, Кримський
державний медичний університет імені С.І. Георгієвського, професор
кафедри фізіотерапії факультету післядипломної освіти.

ОФIЦІЙНI ОПОНЕНТИ:

доктор медичних наук, професор Куніцина Людмила Олександрівна, Кримський
республіканський НД( ф(зичних метод(в л(кування та медично( кліматолог((
(мені (.М.Сєченова МОЗ України, провідний науковий співробітник відділу
неврології, м. Ялта;

доктор медичних наук, професор Тондій Леонід Дмитрович, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
фізіотерапії і курортології.

Захист відбудеться 11 березня 2008 р. о 12 годин( на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.53.610.01 при Кримському республіканському
НД( фізичних методів лікування та медичної кліматолог(( (м. (.М.Сєченова
МОЗ України (98603, Республіка Крим, м.Ялта, вул. Мух(на, 8).

3 дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кримського
республіканського НД( ф(зичних метод(в л(кування та медичної
кліматолог(( (м. (.М.Сєченова МОЗ України (98603, Республіка Крим,
м.Ялта, вул.Мух(на, 8).

Автореферат розісланий 09 лютого 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доцент О.Ф.
П’янков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У вітчизняній фізіотерапевтичній і
гастроентерологічній науці і практиці останніми роками активно
використовується системно-комплексний підхід в організації лікування
гастродуоденальної патології, зокрема виразковій хворобі (ВХ), що
асоціюється з Нelicobacter pylori (HP) [Минушкин О.Н., Зверков И.В.,
1995, 2003; Богданов А.Н. и соавт., 1997; Братчук А.Н.,1998; Маев
И.В.,2003; Пономаренко Г.Н., Золотарёва Т.А., 2004 і ін.]. У числі
актуальних дослідницьких напрямів залишається проблема
ерозивно-виразкових уражень (ЕВУ) слизистої оболонки гастродуоденальної
зони (ГДЗ), яка, крім гастроентерології, лягла тяжким вантажем на
ревматологію, кардіологію, неврологію, артрологію і загальну лікарську
практику як з причини необхідності застосування нестероїдних
протизапальних препаратів (НПЗП) і аспірину, так і у зв’язку з масовим
безрецептурним використанням їх населенням [Roth S.Н., 1994; Langman
M.J.S. et al., 1994; Насонова В.А., 1994; Кляритская И.Л. и соавт.,
2006]. Роль інфекції HP, як чинника ризику НПЗП-гастропатій, також
продовжує залишатися в полі активної і неоднозначної за висновками
наукової дискусії і оцінки [Шептулин А.А., Ивашкин В.Т., 2000;
Передерий В.Г. и соавт. 1997, 2001 і ін.].

Тому є насущною необхідність інтенсивної розробки і впровадження в
медичну і особливо в поліклінічну практику лікувально-профілактичних
засобів і методів, які були б як ефективними, позитивно впливаючи на
якість життя, так і доступними для широких верств населення [Маев И.В.,
2003; Минушкин О.Н., Зверков И.В.,2003; Исаков В.А., Доморадский И.В.,
2003; Бабак О.Я., 2005 і ін.]. Відповідають цим вимогам курортні і
фізіотерапевтичні (ФТ) методи і технології [Г.Л.Апанасенко, 2003;
Н.Н.Богданов, 1991-2006; И.З.Самосюк и соавт., 1998; О.Н.Роздильська и
соавт., 1998; Тондий Л.Д., Васильева-Линецкая Л.Я., 2003; В.С.Улащик,
И.В.Лукомский, 2003; Маев И.В., 2003; Пономаренко Г.Н., Золотарёва Т.А.,
2004 і ін.]. Серед них пріоритетними при гастродуоденальній патології є
застосування даларгіна в комбінації з ФТ впливами, електромагнітне
випромінювання надто високої частоти (ЕМВ НВЧ), перемінне магнітне поле
(ПеМП) і мінеральні води (МВ) [Буглак Н.П., 1995; Самосюк И.З. и соавт.,
1999; Богданов А.Н. и соавт.,1997; Пономаренко Г.Н., Золотарёва Т.А,
2004; Богданов Н.Н. и соавт., 2006 і ін.], що вживаються в різних
поєднаннях з базовими лікарськими препаратами згідно вимогам Маастрихт-2
(2000), а нині – Маастрихт-3 (2005). Проте, курортні і ФТ чинники
вимагають спеціального аналізу, об’єктивної оцінки, доказового, як
експериментального, так і клінічного підтвердження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри
фізіотерапії Кримського державного медичного університету імені С.І.
Георгієвського “Природні біорегулятори і методи апаратної фізіотерапії у
відновному лікуванні хворих з кардіореспіраторною і нейроортопедичною
патологією” (№ державній реєстрації: 0102U000327).

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих з
ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони (виразкова
хвороба дванадцятипалої кишки (ДПК) і НПЗП-гастропатій), що асоціюються
з НР) шляхом послідовного застосування в поліклінічних умовах
фармакологічних і фізіотерапевтичних засобів, включаючи кримські
мінеральні води.

Завдання дослідження:

1. Вивчити на різних експериментальних моделях можливі цитопротекторні,
антиульцерогенні і інші ефекти, обумовлені впливом ЕМВ НВЧ, ПеМП,
питних мініральних вод “Неаполіс”, “Скіфська”, “Феодосія”,
“Монастирська” і “Планета”, концентрату поліфенолів винограду “Еноант”,
кримської кілової глини бентоніт і даларгіну як таких, так і в різних
їх поєднаннях.

2. З’ясувати в експерименті роль пептідергічної (переважно
опіоїдергічної) ланки регуляції в механізмі виразкоутворення і
встановити вплив досліджуваних фізіотерапевтичних чинників на цю
ланку, у тому числі і при поєднанні деяких з них з даларгіном.

3. Розробити, що відповідає закономірностям періодики і стадійності
перебігу пептичної виразки, спосіб системної послідовної
фармако-фізіотерапії (ФФТ) хворих з ерозивно-виразковими ураженнями
гастродуоденальної зони (ВХ ДПК і НПЗП-гастропатії, що асоціюються з НР)
в умовах поліклініки.

4. Вивчити клінічну ефективність запропонованого способу лікування
хворих з ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони і
розробити практичні рекомендації для їх застосування в поліклінічних
умовах.

Об’єкт дослідження: 1) по експериментальному розділу роботи – тваринні
(щури лінії Вістар) і сформовані у них експериментальні патологічні
моделі цистеамінової виразки, імобілізаційнного стресу, індометацинового
і алкогольного пошкодження слизистої оболонки ГДЗ; 2) по клінічному
розділу: а) хворі переважно на ВХ ДПК (МКБ10; К25.К26), що асоціюється
з HP, у фазі загострення; б) хворі НПЗП-гастропатіями, а також іншими
формами хіміко-токсичного пошкодження ГДЗ з наявністю інфекції НР.

Предмет дослідження: фізичні чинники і лікарські засоби при їх
безпосередньому і поєднано-комбінованому використанні в умовах
експериментальної патології, клінічні ефекти в комплексній терапії
хворих на ВХ ДПК і НПЗП-гастропатіями, що асоціюються з НР.

Методи дослідження: клініко-анамнестичні, функціональні, лабораторні,
включаючи біохімічні, інструментальні, зокрема ендоскопічні і
морфологічні (морфометричні), а також статистико-математичні.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті експериментального
моделювання вперше встановлено і доведено, що курсове застосування до
початку виразкоутворення нових кримських МВ “Неаполіс” і “Скіфська”, а
також “Феодосія” і “Монастирська” обумовлює явну (у окремих серіях –
істотну) тенденцію, а при їх комбінації з ЕМВ НВЧ, бентонітом,
даларгіном або еноантом – достовірне зниження індексу виразкоутворення.

Вперше виявлена можливість превентивно-терапевтичного впливу на розвиток
експериментальних виразок в умовах як збереження, так і блокування
лейенкефалінових рецепторів при застосуванні: а) інгаляції даларгіну і
еноанта всередину; б) інгаляції даларгіну у поєднанні з еноантом
всередину і ЕМВ НВЧ; у) поєднання цієї ж тріади з бентонітом; г)
бентоніту з дією ПеМП на область епігастрія.

Виявлені в експерименті цитопротекторний, протизапальний, антитоксичний,
антиоксидантний і трофічний ефекти вивчених чинників проявляються з
різним ступенем вираженості і є найбільш значущими при їх поєднаному
застосуванні. Це є наслідком участі опіоїдергічної системи у формуванні
позитивних зрушень і вказує на існування не тільки лінійних, але і
нелінійних відносин між об’єктами дії і ФТ чинниками, що знайшло своє
проявлення в закономірному зростанні здатності тварин до виживання.

Вперше розроблено, обгрунтовано і апробовано новий принцип і метод
послідовної ФФТ ВХ ДПК і НПЗП-гастропатій, що асоціюються з НР.
Використання цього методу в клінічній практиці зумовило підвищення
якості загоєння виразок, що виявилося не тільки в 100% їх загоєнні, але
і в зниженні частоти рецидивів і досягненні тривалої і стійкої ремісії
(2 і більше років) у більшої половини (51,3%) спостережуваних хворих на
ВХ ДПК. При УВУ ГДЗ, індукованих НПЗП і/або аспірином, застосування
цього методу приводить до ремісії більше року в 70,6 – 70,8% і більше
двох років – в 35-37% випадків.

Практична значущість. Для практичної охорони здоров’я запропоновано
метод послідовної ФФТ, який пов’язаний зі стадіями пептичної виразки.
Метод включає такі поєднано-комбіновані ФТ дії на тлі стандартної
медикаментозної терапії (Маастрихт-2, 2000): спочатку інтраназальні
інстиляції або інгаляції аерозолю даларгіна, далі – його ж “магніто”-
і/або електрофорез, потім – процедури ЕМВ НВЧ і, на завершення, –
природні цілющі чинники у вигляді питної МВ “Монастирська”.

Особистий внесок дисертанта. Автором самостійно проаналізована
патентно-інформаційна література, сформульована мета роботи, розроблені
її завдання. Складена і реалізована програма експериментальних
досліджень. Сформовані відповідні умовам поліклініки групи обстежених
хворих і здійснено їх тривале спостереження і адекватний контроль,
включаючи забезпечення ерадікаційними препаратами першої і другої ліній,
передбачених стандартами Маастрихт-2 (2000) і підтверджених Маастрихт-3
(2005). Автором здійснені необхідні клініко-лабораторні і
інструментальні дослідження. Виконані всі заплановані на тваринах
експерименти, проведено ретельне і різностороннє вивчення накопиченого
матеріалу. Самостійно проведена статистична обробка, аналіз і
інтерпретація матеріалу, сформульовані основні положення і висновки
дисертації.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації
обговорювалися на ряду конференцій, симпозіумів і конгресів. Зокрема на
Українській науково-практичній конференції “Нові технології оздоровлення
природними і преформованними фізичними чинниками” (26-27 листопада 2002
р., Харків); 3-му (2003 р.), 4-му (2004 р.), 5-му (2005 р.), 6-му
(2006) і 7-му (2007) республіканських конгресах фізіотерапевтів і
курортологів Криму (Евпаторія); науковій конференції “Біологічно активні
природні з’єднання винограду: застосування в медицині продуктів з
високим вмістом поліфенолів винограду” (13 лютого 2003 р., Сімферополь);
науково-практичній конференції “Актуальні питання клінічної медицини і
післядипломної освіти” (13-14 травня 2004 р., Ялта); науково-практичній
конференції “Рання медична реабілітація: досягнення, проблеми,
перспективи” (25-28 жовтня 2004 р., Ужгород); III Національному конгресi
фізіотерапевтів та курортологів “Медічна реабілітація – сучасна система
відновлення здоров’я” (3-6 жовтня 2006 р., Ялта).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 16 праць, зокрема 7 –
в спеціальних наукових журналах (6) і в збірках праць (1), що входять в
перелік ВАК України, 3 монографії (у співавторстві), 1
навчально-методичний посібник (у співавторстві), 4 – в збірках
матеріалів і 1 – в тезах конгресів, наукових і науково-практичних
конференцій.

Структура і об’єм дисертації. Дисертація складається з введення, п’яти
розділів, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних
рекомендацій і списку цитованої літератури, що включає 235 джерел,
зокрема 118 вітчизняних і 117 зарубіжних. Робота викладена на 175
сторінках і містить 35 таблиць і 11 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали, методи дослідження і лікування. У експерименті використано
554 щурів-самців лінії Вістар масою тіла 170-260 г, які були розділені
на основні і контрольні групи з урахуванням виду прийнятих в роботі
патологічних моделей і виду курсових превентивних дій: МВ “Неаполіс”,
“Скіфська”, “Феодосія”, “Планета”, “Монастирська”; бентонітова глина,
біоактивна рослинна (еноант) і синтетична (даларгін) сполуки, а також
ФТ чинниками (ЕМВ НВЧ, ПеМП, гальванічний струм). Дія ульцерогенами,
яким передував курсовий (7-14 днів) вплив досліджуваними чинниками,
здійснювалася після 18-24 годинного голодування. Через 24 години тварин
виводили з досвіду, а потім відповідний субстрат піддавали
патоморфологічному дослідженню. Як критерії виразкоутворення у щурів,
разом з підрахунком числа виразок і ерозій, були використані традиційні
критерії: частота (ЧВУ), тяжкість ураження (ТУ), індекс виразкоутворення
(ІВУ) (ІВУ=ТУ+2ЧВУ). У серіях експериментів, виконаних на моделі
цистеамінової виразки, проаналізовані і узагальнені дані про летальність
тварин, що дозволило потім дати оцінку їх здібності до виживання.

У клінічні дослідження включені 107 хворих у віці 17-81 року, з яких 66
(чоловіків – 38, жінок – 28) страждали ВХ ДПК у фазі загострення і 41
(чоловіків – 6, жінок – 35) – НПЗП-гастропатіями. Крім збору анамнезу і
огляду, всім хворим проводилося комплексне клініко-інструментальне і
лабораторне обстеження, що включало біохімічний скринінг крові,
визначення показників червоної і білої крові, загальні аналізи сечі і
калу, виконання ультазвукового дослідження органів черевної порожнини,
рентгеноскопію та ін. Всім хворим за допомогою апаратів ГИФ-Д-3 і ГИФ-К
Фірми “Olympus” (Японія) двічі проводилися езофагогастродуоденоскопічні
(ЕФГДС) дослідження: у перші два дні курації хворих та через 28-29 днів
після ерадікаційної терапії. Обов’язковим елементом ендоскопічних
досліджень було узяття біоптатов слизистої оболонки з антрального
відділу шлунку для виявлення інфекції НР із застосуванням швидкого
уреазного тесту. У частини хворих виконані патогістологічні дослідження
одержаних біоптатів. Через 1, 1,5, 2 і більше років після закінчення
послідовної ФФТ здійснювалися контрольні ендоскопічні дослідження і/або
“Тест дiБест Хелiкобактер пiлорi” (сертифікат №242/01-300200000),
використовувалися також неінвазивний “ХЕЛИК” тест і внутрішньошлункова
комп’ютерна рН-метрія.

Для лікування хворих ВХ застосовано метод послідовної ФФТ на тлі
стандартної лікарської терапії. Як базова вибрана семиденна стандартна
потрійна терапія препаратами 1-ої лінії (омепразол або лансопразол +
кларитроміцін + амоксицілін), яка при необхідності доповнювалася
квадротерапією препаратами 2-ої лінії (омепразол + де-нол +
тетрациклін + метронідазол). В середині ерадікаційного курсу, на 3-4
день від його початку, що відповідав стадії швидкої регенерації виразки,
призначався цикл інтраназальних інстиляцій (використовували розпилювач
рідких середовищ ОР388 М-00-00, 1 міліграм препарату розчиняли в 1 мл
фізіологічного розчину) або ультразвукових інгаляцій (використовували
апарати типа TUR USI – 30, 50 або ЕЛЕМ “БРИЗ”, 1 міліграм препарату
розчиняли в 10 мл фізіологічного розчину) даларгіну (на курс 8-10
процедур).

Вслід за циклом інстиляцій або аерозольних інгаляцій даларгіну
практично всім хворим у віці до 60 років (більше 70% з числа
спостережуваних осіб) здійснювався курс ЕМВ НВЧ. НВЧ-вплив проводився у
більшості випадків за допомогою апаратів “Явь-1”, а також
“Електроника-101”. При використанні “Явь-1” (генератор
монохроматичного випромінювання з довжиною хвилі 5,6 мм і щільністю
потоку енергії, що не перевищує 10 мВт/см2) опромінюванню піддавалася
зона, що знаходиться над (за наявності супутньої ішемічної хвороби серця
і інших, переважно змішаних формах атеросклерозу) або під мечовидним
відростком, або ж на середині відстані між мечовидним відростком і
пупком (на 2-3 см вправо від середньої лінії). Тривалість процедури
складала на початку курсу 20 хвилин з поступовим її зростанням до 30
хвилин, щодня, в уранішні (9-11) години, на курс 10-12 процедур.

Решті пацієнтів літнього (61-74 років) і старечого (75 і більше років)
віку в порядку вибору здійснювалися або аналогічний курс НВЧ-терапії,
або “магніто”електрофорез (немолодим) і “магнітофорез” (особам в
старечому віці) даларгіна. Цей етап фізіотерапевтичних дій співпадав із
закінченням другої і початком третьої стадії (фази) зворотного
розвитку пептичної виразки – стадії повільної регенерації або пізнього
загоєння. Метод “магніто”електрофореза даларгіна (або його
“магніто”фореза), здійснювався за сегментарно-рефлекторною методикою, що
передбачає розташування активного (анода) електроду (разом з прокладкою,
змоченою розчином даларгіна – 1 міліграм в 5–10 мл води при рН 5,5) в
області епігастрія, з одночасною дією ПеМП на ту ж зону. Процедури
тільки “магніто”фореза даларгіна, що пропонувалися особам старечого
віку, здійснювалися в представленому вище порядку, виключаючи
використання гальванічного апарату. Курс включав 10-12 процедур.

Далі метод послідовної ФФТ завершувався чотиритижневим курсом питного
лікування слабомінералізованої
гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-магнієвої МВ “Монастирська” з
наявними в її складі такими специфічними біологічно активними
компонентами, як органічний вуглець (від 5 до 15 міліграма/л), срібло
(0,125 міліграм/л), цинк (0,125 міліграм/л) і ін. Курс питного лікування
виконувався хворими самостійно шляхом прийому дегазованої МВ
“Монастирська” на початку теплої (370С), потім кімнатної температури,
три рази на день за 90 хвилин до сніданку, обіду і вечері протягом 24-28
днів. Кількість води, що використовувалась для одноразового прийому,
визначалася з розрахунку 3,0 мл/кг маси тіла. Після встановлення
клінічної ремісії, через шість місяців після закінчення базового
лікувально-відновного курсу, проводилися повторні, до двох разів на рік,
питні курси переважно слабо- і маломінералізованих,
гідрокарбонатно-сульфатних і кальцієвих МВ (“Монастирська”, “Скіфська”,
“Феодосія”) з поєднанням або комбінацією їх з даларгіном (“магніто”-
або електрофорез) і/або НВЧ-терапією.

Для зіставлення результатів лікування в порівнюваних групах хворих
використовували принцип бальної оцінки ступеня тяжкості і вираженості
загострення ВХ ДПК. Оцінними критеріями активності загострення ВХ за
даними ЕФГДС були визначення фази і вираженості ЕВУ в слизистій луковиці
ДПК або шлунку (0,1,3,4 бали), включаючи (у частини хворих) і
патогістологічну її оцінку. Інтенсивність больового синдрому оцінювалася
за мірою вираженості і повторюваності болю (0,1,2,3 бали). Для оцінки
віддалених результатів лікування використовувалися звичайні для
практики критерії: а) терміни виникнення і частота рецидивів або
загострень захворювання; б) тривалість нестійкої (до 6 місяців) і
стійкої (більше 6, 12, 24 місяців) ремісії; в) відсутність ускладнень в
найближчі 6, 12, 24 і більше місяців після лікування. Окрім цього прояв
ранніх рецидивів або загострень захворювання (до 6 місяців) розглядали
як негативний результат лікування. Стійку ремісію градирували по її
нижній планці дванадцятьма місяцями за відсутності ускладнень протягом
року і більш. Поняття “виражено стійка ремісія” визначалося подовженням
її тимчасових рамок від 1,5 до 2 років. Термін “одужання”
використовували у випадках, коли виражено стійка ремісія перевищувала
дворічний термін.

Результати досліджень оброблені методом варіаційної статистики з
використанням параметричних (t-критерій Ст’юдента) і непараметричних
(Т-критерій Уїлкоксона, U-критерій Манна-Уїтні) критеріїв.

Результаті власних досліджень і їх обговорення

Результати експериментальних досліджень. Експериментальні дослідження,
виконані на моделі цистеамінової дуоденальної виразки, показали, що
застосування еноанту, бентоніту, МВ “Феодосія” і “Планета”, призводить
до помітного зниження ІВУ (рис. 1).

Рисунок 1. Динаміка обумовленого цистеаміном експериментального
виразкоутворення в ДПК у щурів під впливом еноанта, МВ “Феодосія”,
“Планета”, бентоніта і їх комбінацій

1 ряд – сукупність тварин з обумовленими цистеаміном (ЦА) ЕВУ слизистої
ДПК, оціненими по абсолютних значеннях ІВУ; групи: 1 – контроль віварію:
інтактні тварини, що не піддавалися ніяким діям; 2 – ЦА; 3 – ЦА +
еноант; 4 – ЦА + МВ”Феодосія”; 5 – ЦА + еноант + МВ”Феодосийская”; 6 –
ЦА + еноант + МВ”Феодосийская” + бентоніт; 7 – ЦА + МВ”Планета”; 8 – ЦА
+ МВ”Планета” + еноант; 9 – ЦА + МВ”Планета” + еноант + бентоніт;

2 ряд – сукупність тварин з обумовленими ЦА ЕВУ слизистої ДПК, оціненими
по відносних значеннях ІВУ, розрахованих по відношенню до базового
контролю (групи 2); групи: 1 – контроль віварію: інтактні тварини, що не
піддавалися ніяким діям; 2 – ЦА; 3 – ЦА + еноант; 4 – ЦА + МВ”Феодосія”;
5 – ЦА + еноант + МВ”Феодосийская”; 6 – ЦА + еноант + МВ”Феодосийская” +
бентоніт; 7 – ЦА + МВ”Планета”; 8 – ЦА + МВ”Планета” + еноант; 9 – ЦА +
МВ”Планета” + еноант + бентоніт.

Величина цього зниження була найбільшою при використанні як
антиульцерогена еноанту (на 38,8%), декілька менше – при застосуванні з
тією ж метою МВ “Феодосія” (на 31,3%) і найменше виражена і недостовірна
– при призначенні МВ “Планета” (на 18,7%). В той же час найбільш
вираженим гальмування розвитку виразкоутворення сталося при
попередньому, до формування виразки, застосуванні курсовій дії ЕМВ НВЧ,
особливо при його поєднанні з даларгіном або МВ “Монастирська”. Про це
свідчать дані табл. 1, де не тільки ІВУ, ЧВУ і ТУ істотно менше при
використанні цих чинників, але і інтенсивність експериментального
виразкоутворення (ІЕВУ), яке ми визначали як ЧВУ(ТУ.

Таблиця 1

Динаміка експериментального виразкоутворення в ДПК, обумовленого
цистеаміном у щурів під впливом ЕМВ НІЧ, МВ “Монастирська” і їх
поєднань з даларгіном до і після введення налоксону

Вид впливу Кількість

щурів у

досліді Відносні показники

ІВУ=ТУ+

2ЧВУ ЧВУ ТУ ІЕВУ=

ЧВУхТУ

Контроль (тільки цистеамін) для ЕМВ НВЧ 14 7,00 1,00 5,00 5,00

ЕМВ НВЧ 14 5,66 0,83 4,00 3,32

ЕМВ НВЧ + даларгін 14 3,55 0,60 2,33 1,40

ЕМВ НВЧ + налоксон (перед введенням цистеаміну) 14 5,40 0,90 3,60 3,24

ЕМВ НВЧ + МВ “Монастирська” 14 4,55 0,85 2,85 2,00

Контроль (тільки цистеамін) для МВ “Монастирська” 12 6,0 1,0 4,0 4,0

МВ “Монастирська” 12 4,72 0,91 2,9 2,64

МВ “Монастирська” + налоксон 12 5,87 1,0 3,87 3,87

Таким чином, використання поєднаної дії МВ і еноанту в комбінації з
бентонітом і ЕМВ НВЧ в комбінації з даларгіном і/або МВ “Монастирська”
дозволило в умовах експерименту досягти якнайкращих результатів в
гальмуванні ульцерогенеза і зниженні інших проявів токсико-метаболічного
стресу.

Що ж до застосування перед формуванням іммобілізаційного стресу
натуральної лікувально-столової маломінералізованої
хлоридно-гідрокарбонатно-натрієво-кальцієвої МВ “Неаполіс” і
маломінералізованої,
гідрокарбонатно-сульфатно-натрієво-кальцієво-магнієвої МВ “Скіфська”, то
встановлено зниження ІВУ відповідно на 47,7% (р0,05),
а при комбінованому їх застосуванні з бентонітом – відповідно на 62,6%
(р0,05) відповідно, а комбінація їх з
бентонітом – на 54,4% (р0,05

3 ПеМП + бентоніт внутрішньо (n=10) 4,77±0,39 35,1 p ,.\\ ^ THa $^ ? $ „ „ „ „ „ eoeiaeaetaeaeaeaeaeokd? Групи хворих Терміни зникнення клінічних ознак (у днях) Больовий синдром Пальпаторна хворобливість Перкуторна хворобливість Диспепсичний синдром 1 група (n=35) 5,5±1,6 9,3±1,8 8,4±1,1 7,9±1,4 2 група (n=31) 5,6±1,8 9,6±2,03 8,6±1,9 8,6±1,6 Інтенсивність больового синдрому виразно знижувалася вже на 2-3-й день лікування, а на 4-8 день біль повністю зникав. На 3-5 днів пізніше нівелювався диспепсичний синдром, потім зникала перкуторна і пальпаторна хворобливість в області епігастрія. Деякі відмінності в термінах ліквідації даних проявів хвороби в спостережуваних групах виявилися недостовірними. Динаміка клінічної картини захворювання в обох групах була однаково сприятливою і указувала на терапевтичну ефективність лікування, що проводилося. В результаті лікування намітилася очевидна тенденція до нормалізації кислотоутворюючої функції шлунку - в першій групі число і частка хворих з нормальною кислотністю збільшилося в 1,5 рази, в другій – в 2 рази і у всіх 66 хворих в середньому в 1,7 раз (р>0,05). Разом з цим відмічено, що в результаті лікування
спостерігалася явна позитивна динаміка запальних процесів в ГДЗ. За
даними контрольної ЕФГДС число хворих з антральним гастритом, що
первісно діагностувався в 45,4% випадків, і бульбітом, до лікування
констатованим в 72,7% випадків, значно зменшилося: відповідно в 1,8 і
1,6 разів. Застосування хворим 1-ої групи послідовної ФФТ в повному
об’ємі забезпечило повне загоєння виразок у всіх (100%) і ерадікацію
НР – у 85,7% пацієнтів (рис. 2). Додаткове призначення резервної
квадротерапії 4 пацієнтам привело в цілому до знищення НР в 97,1%
випадків. Схожі з приведеними, підсумкові показники (98,5%; 87,1% і
93,5% відповідно) досягнуті і в 2-ій групі, де через властиві
амбулаторним умовам реалії об’єм фізіотерапевтичних процедур виявився
зменшеним приблизно на одну третину.

Рисунок 2. Ефективність лікування ВХ ДПК методом послідовної ФФТ

Ряд 1 – характеризує результати лікування хворих на ВХ ДПК 1-ої і 2-ої
груп, у яких в контрольні терміни досягнуто рубцювання при застосуванні
методу послідовної ФФТ в повному (1-а група = 100%) і неповному (2-а
група = 97%) об’ємі.

Ряд 2 – характеризує результати лікування хворих тих же груп, що
забезпечило досягнення ерадікації при застосуванні методу послідовної
ФФТ в повному (1-а група = 96,8%) і неповному (2-а група = 93,5%)
об’ємі.

Проведені протягом двох і більше років активні спостереження за хворими
обох груп показали (табл. 5), що в основній групі загострення ВХ ДПК в
перший рік спостереження виникло лише у одного хворого. За дворічний
період в цій же сукупності хворих клінічні рецидиви відмічені у 16
(45,7%) чоловік. В той же час у 18 (51,4%) чоловік зберігалася стійка
ремісія (рецидиви були відсутні), яка продовжувалася 2 роки і більш, що
дозволило віднести їх до когорти практично здорових осіб. У 2-ій групі
досягнуто явно менш сприятливі віддалені результати лікування. Вже в
першому півріччі, через 4-6 місяців після проведеного лікування,
виникнення загострень в цій вибірці констатовано в 4 випадках (12,8%), а
в подальші 7-12 місяців – ще у 11 (35,7%) випадків. В цілому ж, після
річного терміну з часу завершення послідовної ФФТ в неповному об’ємі
загострення наступило у 15 хворих (48,5%), тобто майже в половині всіх
випадків. У подальшому, другий рік спостереження, не дивлячись на
рекомендовані заходи профілактики, що здійснювалися, загострення мало
місце ще у 10 хворих (в 32,2% випадків). І лише у 6 (19,3%) чоловік,
тобто тільки у кожного п’ятого пацієнта з даної сукупності протягом двох
і більше років рецидивів не було, тобто зберігалася стійка ремісія.

Таблиця 5

Віддалені результати лікування ВХ ДПК

Групи хворих і методи лікування Число хворих із загостреннями виразкової
хвороби після лікування по періодах спостережень Число хворих з ремісією
більш 2-х років

на протязі 1-го року на протязі 2-го року

до 6 місяців від 7 до 12 місяців від 13 до 18 місяців від 19 до 24
місяців

1 група

(ФФТ в повному об’ємі), n=35 – 1

(2,9%)

р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020