.

Соціально-психологічні чинники політичної соціалізації студентської молоді (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
135 4276
Скачать документ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С.КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

ПОСНОВА ТЕТЯНА ПЕТРІВНА

УДК 316.614-057.87:32

Соціально-психологічні чинники політичної соціалізації студентської
молоді

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України, в
лабораторії загальної психології та етнопсихології

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор,

заслужений діяч науки та техніки України

Пірен Марія Іванівна,

Українська Академія державного управління

при Президентові України (м.Київ),

професор кафедри політології

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Москаленко Валентина Володимирівна

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,

завідувач лабораторії соціальної психології;

кандидат психологічних наук, доцент

Бондарчук Олена Іванівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

АПН України, завідувач кафедри психології

Захист відбудеться 4 березня 2008 р. об 1100 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім.
Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Київ-33, вул. Паньківська,
2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім.
Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розіслано 4 лютого 2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл
Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність вивчення проблеми політичної соціалізації зумовлюється
відповідними глобальними змінами, що відбуваються в українському
суспільстві. Інтенсивність соціально-політичних та економічних змін,
пошук нових ціннісних орієнтирів, суперечливість і різноспрямованість
ціннісно-орієнтаційних уподобань стали основними характеристиками
українського суспільства початку ХХІ сторіччя, а поглиблення цих
процесів та синтез різноманітних передумов становлення особистості
призводять до посилення динаміки зміни змісту та чинників політичної
соціалізації.

У зв’язку з цим постає низка питань, безпосередньо пов’язаних з процесом
політичної соціалізації: причини змін ціннісних пріоритетів суспільства
та особистісних змін, виявлення соціально-психологічних чинників, що
зумовлюють особливості перебігу процесу політичної соціалізації.
Особливий інтерес викликає юнацький період соціалізації, оскільки саме
цей вік є найбільш „чутливим” до соціально-політичних змін, що
відбуваються в суспільстві, бо в цей період життя відбувається активне
становлення особистості.

Певні аспекти політичної соціалізації розглядалися в роботах як
вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Об’єктом уваги дослідників є
природа та механізми цього процесу (Г.Лассвел, Дж.Алмонд, С.Верба),
вікова періодизація політичної соціалізації (Д.Істон, Дж.Денніс),
можливості різноманітних інститутів соціалізації (Х.Ремшмідт),
ефективність освітніх технологій і виховних прийомів на різних стадіях
соціалізації (У.Бронфенбреннер), роль конвенційних норм в регуляції
процесу соціалізації (Л.Колберг, Т.Шибутані), суб’єктивні процеси, що
відображають результати соціалізації (Р.Бернс, Е.Еріксон), тощо.

У російській та вітчизняній науковій літературі проблема соціалізації
особистості аналізується у філософському, соціально-психологічному та
психолого-педагогічному вимірах. Окремі аспекти становлення свідомості і
регуляції поведінки розглядалися в працях Л.П.Буєвої; В.А.Петровського,
С.Л.Рубінштейна, соціально-психологічні аспекти становлення особистості
розкриті в працях К.О.Альбуханової-Славської, Б.Г.Ананьєва, Г.О.Балла,
А.О.Деркача, Л.М.Карамушки, М.Н.Корнєва, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.О.Татенка,
Т.М.Титаренко; механізми соціальної взаємодії, проблема соціальних
ролей, які виконує індивід і вікова специфіка процесу соціалізації
відображені в працях Г.М.Андрєєвої, І.С.Кона; механізми підвищення
ефективності соціалізації через освітньо-виховний процес розглянуті у
наукових дослідженнях М.Й.Боришевського, І.В.Жадана, С.Д.Максименка,
А.В.Мудрика, Д.І.Фельдштейна. Загальні проблеми політичної соціалізації,
суть та зміст цього процесу проаналізовані в працях В.В.Москаленко,
М.І.Пірен, О.Б.Шестопал; концептуальні основи параметрів політичної
соціалізації представленні в наукових доробках В.Т.Циби,
соціально-психологічні проблеми молоді в процесі політичної соціалізації
досліджувалися Н.М.Дембицькою, М.C.Катаєвою, Н.М.Юрій,та іншими
науковцями.

Виділені напрямки дослідження об’єктивно відображають суть феномена
політичної соціалізації, соціально-психологічні чинники політичної
соціалізації студентської молоді досі майже не досліджені. Існує певне
протиріччя між нагальною потребою ефективного впливу на процес
політичної соціалізації молоді через розуміння соціально-психологічних
чинників цього процесу та недостатньою теоретичною розробленістю питань,
пов’язаних із політичним становленням особистості. Прагнення осмислити
зазначені протиріччя і заповнити прогалини у дослідженні
соціально-психологічних особливостей політичної соціалізації студентів і
визначило проблему нашого дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження є складовою науково-дослідницької теми лабораторії
соціальної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України
„Особливості соціалізації учнівської та студентської молоді в умовах
трансформації суспільства”, реєстраційний номер 0100U000544. Тема
дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім.
Г.С.Костюка АПН України, протокол № 1 від 31 січня 2005 р.

Об’єкт дослідження – процес політичної соціалізації студентської молоді
в умовах соціально-політичних змін сучасного українського суспільства.

Предмет дослідження – соціально-психологічні чинники політичної
соціалізації студентської молоді.

Мета дослідження полягає у виявленні соціально-психологічних чинників,
що зумовлюють специфіку політичної соціалізації студентської молоді та
визначенні шляхів її оптимізації.

Відповідно до мети та предмета дослідження основна гіпотеза складається
з наступних припущень: 1) процес політичної соціалізації студентської
молоді великою мірою зумовлюється особливостями структури ціннісних
орієнтацій; 2) створення спеціальних умов психолого-педагогічного впливу
на розвиток основних структурних компонентів політичної соціалізації
(пізнавального, емоційного та поведінкового) може бути дієвим засобом
підвищення ефективності її політичної соціалізації.

Завдання дослідження:

Проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до дослідження
політичної соціалізації.

Розкрити зміст політичної соціалізації студентської молоді.

Підібрати та розробити психологічний діагностичний інструментарій для
вивчення соціально-психологічних чинників політичної соціалізації
студентів.

Визначити соціально-психологічні чинники, що впливають на процес
політичної соціалізації студентської молоді в сучасних умовах розвитку
українського суспільства.

На основі даних емпіричного дослідження розробити та запропонувати
психолого-педагогічні механізми та практичні рекомендації щодо
підвищення ефективності політичної соціалізації студентської молоді.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали сучасні досягнення у
галузях загальної психології, історії психології, політичної
психології,, політології та концепції соціалізації О.Г.Андрєєвої,
І.С.Кона, А.В.Петровського, ідеї Л.С.Виготського, О.М.Леонтьєва,
Б.Г.Ананьєва, С.Л.Рубінштейна, Д.В.Ольшанського, О.Б.Шестопал,
Г.Г.Дилігенського, що стосуються принципів розвитку особистості, а також
система уявлень сучасної політичної психології, яка представлена у
вітчизняній науці роботами О.Б.Шестопал, С.Д.Максименка, В.В.Москаленко,
Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, М.Н.Корнєва, В.О.Татенка,
М.М.Слюсаревського, В.О.Моляко, Н.В.Чепелєвої, В.О.Васютинського,
Н.М.Дембицької та ін.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження була
розроблена програма, реалізація якої передбачала застосування комплексу
методів, адекватних предмету дослідження. Теоретичні методи: аналіз,
синтез, осмислення та узагальнення положень психологічної,
соціально-психологічної, психолого-педагогічної, політико-психологічної
та філософської літератури. Психодіагностичні методи: анкетування,
опитування, методика визначення рівня соціально-психологічної адаптації
К.Роджерса і Р.Даймонда, методика вивчення цінностей особистості
Ш.Шварца, методика діагностики соціально-психологічних установок в
мотиваційно-потребнісній сфері О.Ф.Потьомкіної, модифікована проективна
методика „Я і суспільно-політичне життя України”, шкала
активності-оптимізму, психолого-педагогічний тренінг „Я в світі
політики”. Методи математичної статистики: описова статистика,
кореляційний та кластерний аналіз, виявлення достовірності відмінностей
показників за критерієм ч2 та t-критерієм Ст’юдента із застосуванням
комп’ютерних програм „Excel”, „SPSS 12”, „Statistica”.

Наукова новизна дослідження. В роботі обґрунтовано сучасний
концептуальний підхід до вивчення соціально-психологічних чинників
політичної соціалізації особистості студента, виявлено умови і чинники,
які впливають на ефективність політичної соціалізації студентської
молоді, розроблено та апробовано психологічний діагностичний
інструментарій для вивчення соціально-психологічних чинників політичної
соціалізації студентської молоді, отримано дані про особливості сучасних
ціннісних орієнтацій студентів, визначено психолого-педагогічні
механізми впливу на процес політичної соціалізації студентської молоді з
метою оптимізації цього процесу.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в розробці
концепції психологічних чинників політичної соціалізації студентської
молоді та розширенні уявлень про зміст, структуру та психологічні
особливості цього процесу. Розкриття суті явища політичної соціалізації
дало змогу розробити психолого-педагогічний інструментарій для вивчення
цього феномену, що може слугувати фундаментом для розробки шляхів
формування громадянськості як особистісної характеристики студента,
громадянина, фахівця та підвищення рівня політичної культури. Результати
дослідження дозволяють розширити і поглибити знання про закономірності
становлення громадсько-політичної зрілості особистості в процесі
політичної соціалізації.

Практичне значення дослідження: запропонований дослідницький
інструментарій може бути використаний для подальшого дослідження
соціально-психологічних чинників політичної соціалізації; результати
дисертаційного дослідження можуть стати основою прогнозування
соціально-політичної поведінки сучасних студентів, виявлення їх
ціннісних та суспільно-політичних орієнтацій; на основі аналізу
отриманих емпіричних даних прослідковано динаміку психологічних змін
політичної соціалізації в процесі реалізації програми розвивальних
впливів; застосування розробленого психолого-педагогічного
інструментарію сприятиме формуванню та становленню зрілої особистості
студента, дозволить підвищити ефективність процесу політичної
соціалізації під час навчання у вузі з метою формування політичної
зрілості та активності майбутньої еліти в реалізації політичної
стратегії державотворення в Україні.

Надійність і достовірність результатів дослідження та висновків
забезпечена відповідністю методології дослідження поставленим завданням,
репрезентативністю вибірки, використанням надійних, валідних методів
дослідження, взаємоперевіркою даних, отриманих за апробованими
методиками, застосуванням методів математичної статистики та ін.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення
роботи доповідались та обговорювались на Міжнародних і Всеукраїнських
науково-практичних конференціях: Сьомій Міжнародній науково-практичній
конференції „Наука і освіта „2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.);
Всеукраїнській науково-методичній конференції „Формування національних
та загальнолюдських цінностей спеціаліста у контексті його професійної
підготовки у вищому навчальному закладі” (Ужгород, 2004 р.); Четвертій
Міжнародній науково-практичній конференції „Конфліктологічна експертиза:
теорія та методика” (Київ, 2005 р.); Четвертій Всеукраїнській науковій
конференції „Проблеми політичної психології та її роль у становленні
громадянина Української держави” (Київ, 2005 р.); науково-практичній
конференції за міжнародною участю „Проблеми трансформації системи
державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006
р.); міжнародній науково-практичної конференції „Трансформація
особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін”
(Чернівці, 2007 р.).

Зміст та результати дослідження представлені в 11 публікаціях (з них 8
статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України).

Структура та обсяг дисертації відповідає логіці дослідження. Дисертація
складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних
джерел та додатків. Основний текст дисертації викладено на 175 сторінках
комп’ютерного друку. Список використаних джерел нараховує 273 роботи
вітчизняних та зарубіжних авторів; робота містить 24 таблиці, 3 рисунки,
15 графіків, 11 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито суть проблеми
дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання і
теоретичні засади роботи; висвітлено наукову новизну, теоретичну та
практичну значущість дослідження, вказано форми апробації його
результатів, наведено відомості про структуру дисертації.

У першому розділі – „Теоретичні основи вивчення соціально-психологічних
чинників політичної соціалізації” – здійснено теоретичний аналіз
розроблених сучасною наукою підходів до розуміння феномену політичної
соціалізації; аналізується суть і співвідношення понять „адаптація” та
„соціалізація”; розкрито зміст, структуру та функції політичної
соціалізації; визначено психологічні чинники, що детермінують цей
процес; розглядається роль вищого навчального закладу в процесі
формування політичної соціалізації студентської молоді.

Сучасні концепції політичної соціалізації сформувалися на основі
філософських, соціологічних, психологічних, політологічних теорій, що
визначає розмаїття теоретичних підходів до трактування даного феномена.
Сучасна наука розглядає політичну соціалізацію як частину загального
процесу соціалізації, в ході якого особистість залучається до
політичного життя. На сьогодні в рамках різноманітних наукових шкіл
склалося декілька основних концепцій політичної соціалізації.

Попередні визначення „політичної соціалізації” були сформульовані в
контексті теорії символічного інтеракціонізму (Д.Істон Дж.Денніс),
послідовники якої розглядають політичну соціалізацію як процес взаємодії
індивіда з різноманітними агентами політичної системи. Результатом цієї
взаємодії є політична підтримка, яка виступає механізмом збереження
політичної системи, а також відображає сукупність взаємних очікувань
особистості і політичної системи. Інтеракціоністський підхід (Ч.Кулі,
Дж.Мід) трактує соціалізацію як процес і наслідок міжособистісної
взаємодії різних груп суспільства. Прихильники структурного
функціоналізму (С.Верба) розглядають політичну соціалізацію як процес
засвоєння людиною політичних ролей і тренування у їх виконанні. В руслі
культурної антропології (М.Мід, Г.Алмонд, С.Верба) політична
соціалізація розглядається як інкультурація – процес, в ході якого
індивід автоматично засвоює політичну культуру даного суспільства. В
концепції Г.Алмонда поняття „політична соціалізація” тісно пов’язане з
розробкою поняття „політична культура”.

У вище названих концепціях політичної соціалізації індивіду найчастіше
відводиться роль пасивного об’єкта, що інтеріоризує задані суспільством
зразки поведінки. Власне психологічні механізми цього процесу
аналізуються в концепціях, що враховують необхідність підготовки
індивіда до політичного життя. Так, психоаналітична концепція (З.Фрейд,
Г.Лассвел, Т.Адорно) вбачає суть політичної соціалізації у формуванні
психологічних механізмів, що забезпечують контроль над імпульсами
підсвідомого. Представники гуманістичної психології (А.Маслоу,
К.Роджерс, Г.Олпорт, С.Реншон) наполягали на врахуванні
емоційно-мотиваційної сфери особистості при аналізі політики. З
гуманістичного погляду, політична соціалізація, як і будь-яка інша, має
забезпечувати вільний розвиток особистості через задоволення початково
притаманних їй потреб, які розглядаються як вирішальний фактор
поведінки. Соціалізація як соціальне научіння розглядається
представниками біхевіористичної психології (А.Бандура, Дж.Доллард,
Б.Скіннер, Н.Міллер, К.Хал). Суть цього підходу полягає в тому, що
особистість сприймається як сума механістично вироблених поведінкових
навичок, а політична соціалізація – як процес научіння, стимулом до
якого виступає необхідність адаптації до політичного стану соціуму.
Когнітивістський напрямок політичної психології (Ж.Піаже, Дж.Адельсон,
Дж.Брунер) пов’язує процес політичної соціалізації особистості з її
інтелектуальним розвитком, досліджуючи перш за все процес політичного
мислення.

На даний час у вітчизняній психології більшість науковців притримуються
точки зору, що політичну соціалізацію потрібно розглядати як
двосторонній процес, що включає в себе не тільки засвоєння, але і
активне відтворення індивідом суспільно-політичних відносин
(Г.М.Андрєєва, О.Б.Шестопал. І.С.Кон, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан-Лембрик,
В.О.Васютинський, М.І.Пірен, Н.М.Юрій, В.О.Татенко М.М.Слюсаревський,
В.О.Моляко, Н.В.Чепелєва, Н.М.Дембицька, М.С.Катаєва та ін).

Аналіз та узагальнення наукових концепцій дозволяють зробити висновок
про те, що політична соціалізація особистості – це процес входження
особистості в сферу політичного життя суспільства, засвоєння,
використання і відтворення нею соціально-політичної інформації у вигляді
установок, цінностей і дій (або бездіяльності). Результатом політичної
соціалізації є становлення „Я-політичного” особистості, її здатності
взаємодіяти із соціумом на усвідомлюваному рівні.

Важливим психологічним чинником політичної соціалізації молоді
виступають ціннісні орієнтації, які складають ядро особистості і лежать
в основі всіх психологічних новоутворень юнацького віку. Оскільки
політичні цінності базуються на конкретно-історичному матеріалі із життя
суспільства, вони не можуть бути абсолютними і незмінними. Процес
утворення нових ціннісних норм та орієнтацій відбувається постійно, під
впливом взаємодії “зовнішніх” (соціально-політичних факторів) та
“внутрішніх” (індивідуально-психологічних) чинників. Виконуючи роль
проміжної ланки між суспільством і особистістю, цінності виступають
одним із основних чинників політичної соціалізації сучасного
студентства, оскільки кожне покоління, засвоюючи цінності, які уже
сформовані у суспільстві, в подальшому реалізує їх у власній життєвій
програмі.

Науковий підхід до вивчення проблеми політичної соціалізації
студентської молоді передбачає розгляд її як частини великої
соціально-демографічної групи молоді, особливості якої визначаються
роллю та місцем вищої освіти в процесі політичної соціалізації. Під
політичною соціалізацією студентської молоді пропонується розглядати
процес входження цієї соціальної групи в політичне життя суспільства,
зокрема, через освітній процес. Оволодіння політичними знаннями, вміння
та готовність застосовувати їх на практиці є необхідною умовою успішної
взаємодії кожної особистості з іншими людьми та державою і виступає
основою розуміння причинно-наслідкових зв’язків політичних процесів та
їх суті.

Закономірним є висновок про нагальну необхідність активного впровадження
у вищій школі заходів, які би сприяли громадянській освіті молоді,
формували навички активної участі в громадсько-політичному житті країни,
вміння відстоювати певну політичну позицію та інтереси, які базуються на
громадянських та загальнолюдських цінностях.

У другому розділі – „Емпіричне дослідження соціально-психологічних
чинників політичної соціалізації студентської молоді” – обґрунтовується
вибір і розробка психометричних процедур дослідження, подано
характеристику вибірки та висвітлюється хід і результати емпіричного
дослідження.

Враховуючи специфіку об’єкта, предмета, мети та гіпотези дослідження,
аналіз соціально-психологічних чинників політичної соціалізації молоді
повинен здійснюватись на засадах комплексного підходу. Нами підібрано
такі методики та процедури, які дозволяють найбільш репрезентативно
виявити та представити соціально-психологічні особливості політичної
соціалізації студентської молоді в сучасному українському суспільстві.

Експериментальним майданчиком для емпіричної частини дослідження став
Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. В дослідженні
взяли участь студенти 3-х курсів педагогічного, філософського,
історичного, хімічного, біологічного факультетів. Загальна кількість
вибірки склала 175 чоловік (48 юнаків і 127 дівчат). Розподіл вибірки за
факультетами – 22 філософи, 27 психологів, 24 історики, 52 хіміки і 50
біологів. Було використано авторський опитувальник „Я в
соціально-політичному житті України”, методику визначення рівня
соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Даймонда, методику
вивчення цінностей особистості Ш.Шварца, методику діагностики
соціально-психологічних установок в мотиваційно-потребнісній сфері
О.Ф.Потьомкіної, модифіковану проективну методику „Я і
суспільно-політичне життя України”, шкалу активності-оптимізму.

Аналіз соціально-психологічних чинників політичної соціалізації
студентської молоді дозволив виявити особливості даного процесу та
з’ясувати проблеми для даної соціальної групи. Результати емпіричного
дослідження дозволяють зробити наступний висновок: політична
соціалізація студентської молоді має переважно стихійний характер, що
проявляється в провідній ролі емоційного компоненту в процесі входження
студентської молоді в політичне життя суспільства. Когнітивний компонент
в процесі політичної соціалізації молоді відіграє незначну роль;
виявлено існування своєрідного політико-когнітивного вакууму в
свідомості студентів, що підтверджується даними про слабку орієнтацію
молоді в суспільно-політичному житті країни та наявності в них
актуальної потреби в отриманні знань про політику і владу, знайомство з
політичними концепціями, формами і способами участі громадян в
управлінні суспільством у стінах вузу. На поведінковому рівні
студентство демонструє готовність брати активну участь в
суспільно-політичному житті України та сприяти її розвитку, але разом з
тим проявляє недостатнє розуміння важелів впливу на політичні процеси.

За допомогою методики вивчення ціннісних уявлень та профілю особистості
Ш.Шварца було виявлено основні характеристики та відмінності в
ієрархічній структурі цінностей студентів на рівні нормативних ідеалів
та індивідуальних пріоритетів. Результати емпіричного дослідження
показали, що найбільш значущими цінностями на рівні нормативних ідеалів
є: доброта (4,77), безпека (4,60) та самостійність (4,47), а цінностями
найменшої значущості є гедонізм (3,50), влада (3,33) та стимуляція
(3,05). Серед значущих для студентів нормативних цінностей більшість є
сумісними і групуються у квадраті самотрансцендентності: зміст життя
(5,5), істинна дружба (5,5), мир у всьому світі (5,3), відповідальність
(5,1), вірність (5), внутрішня гармонія (5), зріле кохання (5). Певні
протиріччя існують між цінностями змін – свобода (5,2), самостійність
(5) та консервативними цінностями – безпека сім’ї (5,8), повага до
старших (5,6), здоров’я (5). Найменш значущі нормативні цінності –
соціальна сила (1,7) та мінливе життя (1,7) лежать в площинах
самопіднесення та консерватизму.

Дослідження виявило, що на рівні індивідуальних пріоритетів найбільш
важливими цінностями для студентів виступають самостійність (2,65),
універсалізм (2,42), безпека (2,41) та доброта (2,40). Найменш значущими
цінностями виступають гедонізм (1,91), традиції (1,53) та влада (1,26).
Тобто в реальному житті „профіль студента” представляє особистість, що
прагне мислити і обирати способи дій самостійно, в якої однією з
провідних потреб виступає потреба автономності і незалежності,
самостійної творчості і дослідницької активності. Досить впливовою є
мотивація розуміння, толерантності, прагнення захисту благополуччя всіх
людей і навколишнього середовища.

U

th

?E?

?

O

U

L I$

l

¦

?

///eeeaOAAA··OOAAAOAA

„@

^„@

?

????

??????ності ідеального політика розподілилися наступним чином:
універсалізм (3,12), безпека (2,99), доброта (2,87), конформність
(2,62), самостійність (2,57), досягнення (2,37), влада (1,88),
стимуляція (1,76), традиції (1,68), гедонізм (0,61).

Кореляційний аналіз результатів, отриманих за методикою визначення
соціально-психологічних установок О.Ф.Потьомкіної та методикою
визначення цінностей Ш.Шварца, дозволив встановити існування певних
взаємозв’язків у ціннісно-мотиваційній сфері студентів. Найвища
позитивна кореляція була виявлена між спільними для обох методик шкалами
„влада” (r = 0,408, при p 0,1).

Дані констатуючого експерименту після проведення психолого-педагогічного
тренінгу продемонстрували значне підвищення загального рівня
соціалізованості за суб’єктивними показниками у студентів
експериментальної групи. Зокрема, у студентів, які взяли участь у
психолого-педагогічному тренінгу, показник соціально-психологічної
адаптації та рівень соціалізованості істотно підвищився, тоді як в
контрольній групі ці показники залишились фактично незмінними (дивись
таблицю 1).

Появу істотних відмінностей між експериментальною та контрольною групами
по завершенні формуючого експерименту підтверджують і результати
перевірки методом статистичного аналізу за критерієм ч2 : ч22 = 5,11 (с

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020