.

Перебіг та наслідки гломерулонефриту у дітей з супутніми стрептококовою та мікоплазмовою інфекціями (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
117 3022
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ НЕФРОЛОГІЇ

АМН УКРАЇНИ”

СУСЛОВА ГАЛИНА ДМИТРІВНА

УДК 616.611-002-053.2-07.-08

Перебіг та наслідки гломерулонефриту у дітей з супутніми стрептококовою
та мікоплазмовою інфекціями

14.01.37 – нефрологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в державній установі “Інститут нефрології АМН України”

Наукові керівники:

доктор медичних наук, професор

Багдасарова Інгретта Вартанівна

державна установа “Інститут нефрології АМН України”,

відділ дитячої нефрології, завідувач відділом

доктор біологічних наук, професор

Руденко Адель Вікторівна

державна установа “Інститут урології АМН України”,

лабораторія мікробіології, вірусології та мікології,

завідувач лабораторії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Дріянська Вікторія Євгенівна

державна установа “Інститут нефрології АМН України”,

заступник директора з наукової роботи

доктор медичних наук, професор,

член-кореспондент АМН України

Майданник Віталій Григорович

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця

МОЗ України, кафедра педіатрії №4, завідувач кафедри

Захист дисертації відбудеться 20.03. 2008 року о 12 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.565.01 при державній
установі “Інститут нефрології АМН України” (м. Київ, вул. Ю.
Коцюбинського, 9а)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці державної установи
“Інституту нефрології АМН України” (м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9а).

Автореферат розіслано 19.02.2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.565.01

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник
Величко М.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми.

Хвороби органів сечової системи посідають одне з провідних місць у
структурі соматичної патології дитячого віку. Серед нозологічних форм
ниркових захворювань особливе місце займає гломерулонефрит (ГН) і,
зокрема, ГН, нефротичний синдром (НС) і ГН, НС з гематурією і/чи
гіпертензією – змішана форма (ЗФ) [В.И.Наумова, 1997; К.М.Сергеева,
1998; А.Ф.Возианов и соавт., 2002].

В останні роки підвищилась питома вага дітей молодшого віку серед хворих
на гострий ГН (ГГН), частіше спостерігаються гормонозалежні форми
нефротичного синдрому, які відбуваються з рецидивуючим перебігом, а
також збільшується частота гормонорезистентних варіантів, що сприяє
хронізації і прогресуванню патологічного процесу в нирках, розвитку
хронічної ниркової недостатності (ХНН), ранньої інвалідізації дитини і
зниженню якості життя [И.В.Багдасарова, 1996; М.С.Басалаева, 2000;
К.М.Сергеева, 2000; А.Н.Цыгин, 1997; Bhimma R., 1997].

Роль інфекційних чинників у виникненні і розвитку ГН є предметом
постійного вивчення [И.Е.Тареева, 2002; ШишкинА.Н., 2000; Шулутко Б.И. и
соавт.,1992], проте до сьогодні немає науково обґрунтованого підходу до
терапії з урахуванням етіології захворювань, що передують розвитку ГН.
Значення стрептокока в розвитку і перебігу ГН дискутується протягом
усього періоду розвитку нефрології. Поодинокі дослідження присвячені
вивченню ГН, НС і ЗФ із супутньою стрептококовою інфекцією, особливостям
перебігу, ефективності лікування й результату ГН [В.И.Наумова и
співавт., 1992; Ротова С.О., 2002; Картамышева Н.Н., 2003].

Дослідження, в тому числі експериментальні, переконливо підтверджують
етіологічну роль мікоплазмової інфекції у розвитку
тубулоінтерстиційного нефриту, ГН і пієлонефриту. [Нагапетян К.Л., 2002,
Руденко А.В., 1985; Руденко А.В. и соавт., 1991]. Але немає досліджень,
які простежували би перебіг, функціональній стан, морфологічні
особливості біоптатів, ефективність терапії та ії негативних наслідків у
дітей, хворих на ГН із супутньою мікоплазмовою і мікст інфекцією
(стрептококово-мікоплазмовою).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи державної установи
“Інститут нефрології АМН України” “Розробити систему діагностичних та
лікувально-реабілітаційних заходів для дітей, хворих на первинний
гломерулонефрит та пієлонефрит, з врахуванням мікробіоценозу різних
біологічних середовищ та порожнин організму” (державна реєстрація № 0102
U 006140). Пошукувач була співвиконавцем дослідження.

Дисертаційна робота пройшла біоетичну експертизу.

Мета дослідження: Вдосконалення методів діагностики і терапії
гломерулонефриту, НС і ЗФ у дітей на основі вивчення клінічного
перебігу, функціонального стану нирок, ефективності лікування при
супутніх гломерулонефриту стрептококовій, мікоплазмовій і мікст
(стрептококово-мікоплазмовій) інфекціях.

Завдання дослідження:

1. Встановити частоту виявлення мікоплазмової і стрептококової інфекції
у дітей, хворих на ГН залежно від статі, віку і клінічного варіанту
захворювання.

2. Співставити клініко-лабораторні показники активності і перебігу ГН у
дітей з супутніми стрептококовою і мікоплазмовою інфекціями і
контрольної групи і охарактеризувати морфологічні зміни в нирках за
наявності гормонорезистентності з інфекціями, що вивчаються.

3. Вивчити функціональний стан нирок, ниркову гемодинаміку у дітей,
хворих на ГН із супутніми стрептококовою і мікоплазмовою інфекціями і
контрольної групи за показниками динамічної, статичної
реносцинтиграфії і непрямої ренангіографії на етапах патогенетичної
терапії і в катамнезі.

4. Вивчити концентрацію (2-мікроглобуліну в сироватці крові і сечі у
дітей, хворих на ГН залежно від супутньої інфекції, ефективності
лікування і функціонального стану нирок.

5. Оцінити безпосередні, найближчі і віддалені результати лікування
дітей з ГН із супутніми стрептококовою і мікоплазмовою інфекціями і
контрольної групи; виявити частоту і характер побічних дій і ускладнень
патогенетичної терапії у даної категорії пацієнтів.

Об’єкт дослідження. Перебіг ГН з НС і ЗФ у дітей з супутніми
стрептококовою та мікоплазмовою інфекціями.

Предмет дослідження. Частота виявлення мікоплазмової і стрептококової
інфекції залежно від статі, віку і форми ГН, клінічні особливості,
функціональний стан нирок і морфологічна характеристика нефробіоптатів,
ефективність лікування, побічні ефекти терапії ГК та ЦС, її ускладнення.

Методи дослідження. Клініко-лабораторні, серологічні, морфологічні,
радіоімунні, реносцинтиграфічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше встановлено, що при
одночасному обстеженні хворих на ГН, у 66,7 % виявляється діагностично
значуще підвищення титрів антитіл до Streptococcus в – haemolyticus
(23,3 %), Mycoplasma hominis (29,4 %), стрептококово-мікоплазмової мікст
інфекції (14,0 %).

Встановлена залежність частоти виявлення супутніх інфекцій від статі,
віку, клінічного варіанту ГН у дітей, показано переважання при гострому
гломерулонефриту НС з гематурією і/чи гіпертензією (ЗФ) у пацієнтів зі
стрептококовою інфекцією, і при хронічному гломерулонефриту (ХГН) ЗФ –
із супутньою мікоплазмовою інфекцією в порівнянні з групою хворих, що не
мали цих інфекцій (контрольна група).

Встановлено, що при супутній стрептококовій інфекції спостерігається
агресивніший перебіг ГН, що характеризується високою активністю процесу,
низькою ефективністю патогенетичної терапії, частим переходом ГГН в ХГН,
розвитком ранніх рецидивів. При супутній мікоплазмовій інфекції – раннє
залучення в патологічний процес тубулярного апарату нефрону і розвиток
пізніх рецидивів при ГН, ЗФ.

Виявлено за даними реносцинтиграфічних досліджень низький стан швидкості
клубочкової фільтрації (ШКФ) у період розгорнутих клінічних проявів ГН
при супутніх мікробних інфекціях, найбільший ступінь вираженості
гемодинамічних порушень в нирках при ГН з супутньою мікоплазмовою
інфекцією. Встановлено, що параметри порушення цитомембран більш
виражені у хворих зі стрептококовою інфекцією в дебюті ГН в порівнянні
з параметрами хворих з супутньою мікоплазмовою інфекцією, при якій вони
зберігаються і в катамнезі.

Доведена інформативність динамічного дослідження показника
(2-мікроглобуліну в сироватці крові і сечі для оцінки клубочкових і
канальцевих порушень та ефективності терапії при ГН у дітей і ступінь їх
прояву залежно від супутніх інфекцій.

Встановлена найбільш низька ефективність вживаних методів лікування і
висока частота переходу гострого гломерулонефриту в хронічний у хворих з
супутньою стрептококовою інфекцією в порівнянні з дітьми з супутньою
мікоплазмовою, мікст-інфекцією і, особливо, контрольною групою.

Практичне значення отриманих результатів. При ГН з нефротичним
синдромом і змішаною формою у дітей в зв’язку з частим виявленням
стрептококової і мікоплазмової інфекції, як у дебюті захворювання, так і
в динаміці спостереження, необхідно проводити моніторинг серологічних
досліджень для своєчасного призначення етіотропної терапії, санації
хронічних вогнищ інфекції і корекції патогенетичної терапії.

Доведено доцільність застосування реносцинтиграфічних досліджень для
встановлення характеру порушень функціональних, гемодинамічних та
метаболічних параметрів роботи нирок у пацієнтів, хворих на ГН, як у
активній стадії, так і в віддаленому катамнезі, незалежно від супутньої
інфекції і результату лікування.

Обгрунтована необхідність застосування динамічного дослідження показника
(2-мікроглобуліну в сироватці крові і сечі для оцінки клубочкових і
канальцевих дисфункцій у дітей, хворих на ГН.

Впровадження результатів дослідження. Результати проведених досліджень
впроваджені в роботу нефрологічного відділення ДКЛ № 7 і ДКЛ № 1 м.
Києва, нефрологічних відділень обласних дитячих лікарень України:
Донецької, Івано-Франківської, Київської, Полтавської та Чернігівської.

Особистий внесок здобувача. Особисто автором проведені
патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури. Разом з
науковими керівниками розроблено програму досліджень, визначено мету та
задачі. Усі результати клінічних обстежень отримані особисто автором –
відбір хворих, проведення клініко-лабораторної діагностики, формування
діагнозу та обґрунтування лікувальної тактики. Серологічні дослідження
проведені автором спільно із співробітниками лабораторії мікробіології,
вірусології та мікології державної установи “Інститут урології АМН
України” (завідувач лабораторії д.б.н., проф. А.В. Руденко),
радіонуклідні методики виконані за сприяння співробітників міського
радіологічного центру (завідувач – к.мед.н. В.Ю. Кундін), морфологічні
дослідження нефробіоптатів – в лабораторії морфології державної установи
“Інститут нефрології АМН України” (завідувач лабораторії к.мед.н. В.М.
Непомнящий). Аналіз, статистична обробка, узагальнена наукова
інтерпретація отриманих результатів, усі положення та висновки
дисертаційної роботи належать авторові. Здобувач не використовував
результатів та ідей співавторів публікацій у дисертаційній роботі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертації доповідались та обговорювались на: науково-практичній
конференції “Нирки та інфекція“ (Івано-Франківськ, 1997); 5-ій
науково-практичній конференції гастроентерологів, нефрологів та
педіатрів України “Актуальні питання хронічних захворювань печінки та
нирок у дітей, асоційованих з бактеріально-вірусними інфекціями“
(Симеїз, 2002); XIV Всеукраїнській науково-практичній конференції
нефрологів “Реабілітація хворих нефрологічного профілю“ (Свалява, 2003);
науково-практичній конференції “Внутриклеточные инфекции и состояние
здоровья детей в XXI веке“ (Донецьк, 2005), на спільному засіданні
лабораторій і відділів ДУ “Інститут нефрології АМН України” (Київ,
2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, з
них – 4 в наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 – методичні
рекомендації, 1 – патент на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 165 сторінках
друкованого тексту і складається із вступу, аналітичного огляду
літератури, опису матеріалів та методів дослідження, чотирьох розділів
власних досліджень, розділу аналізу та узагальнення результатів,
висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, що включає 267
джерел, з них – 190 кирилицею, 77 латиницею. Робота ілюстрована 58
таблицями, 27 рисунками. Наведено 3 клінічних спостереження.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Відповідно до мети та поставлених задач
проведено обстеження 180 дітей з ГН з НС чи НС з гематурією і/або
гіпертензією у віці від 2 до 15 років, що перебували на лікуванні в
нефрологічній клініці ДУ“Інститут нефрології АМН України” (ДКЛ №7 м.
Києва) впродовж 1994-2004 рр. Клінічна верифікація діагнозу проводилася
на підставі традиційних клініко-лабораторних досліджень відповідно до
класифікації первинного ГН у дітей [М.Я.Студеникин и соавт., 1976].

Враховуючи ідентичність клінічних проявів, НС ГГН і загострення
нефротичної форми ХГН позначено як НС; НС з гематурією і/чи
гіпертензією ГГН та змішана форма ХГН – як ЗФ. Гострий ГН документований
в 116 (64,4%) дітей, з них НС – в 65 (56,0%) пацієнтів, нефротичний
синдром з гематурією й/або гіпертензією – в 51 (44,0%). Хронічний ГН
діагностувався в 64 пацієнтів (35,6%), з них НС – в 43 (67,2%), ЗФ – в
21 (32,8%). Як при гострому, так і при хронічному ГН НС переважал у
хлопчиків (співвідношення хлопчиків до дівчаток становило 1,4:1 і 1,7:1
відповідно), при ГГН ЗФ частіше документувалася в дівчаток (33,3 % проти
24,6% хлопчиків), а при ХГН – у хлопчиків (15,6 % проти 5,6 % дівчаток).
Давність захворювання в дітей з ГГН становила від 3 до 9 місяців (в
середньому 4,2±1,2 місяців), при ХГН – від 2-х до 10 років (5,4±2,2
років). Кількість рецидивів НС коливалася від 1 до 6 разів (в середньому
2,2±0,6).

Із загальноклінічних методів дослідження використовували огляд,
загальний та біохімічний аналізи крові, загальний аналіз сечі, аналіз
сечі за Нечипоренком, визначення добової протеїнурії. Функціональний
стан нирок оцінювали за рівнем креатинінемії, ШКФ та концентраційної
спроможності нирок в пробі Зимницького.

Мікробіологічні дослідження для виявлення супутньої інфікованості
стрептококом і мікоплазмою виконувались у лабораторії мікробіології,
вірусології та мікології державної установи “Інститут урології АМН
України”. Для визначення антитіл до стрептолізину О – у реакції імунного
гемолізу використовувався препарат стрептолізину О виробництва
підприємства бакпрепаратів Ленінградського науково-дослідного інституту
вакцин та сироваток за його інструкцією. Діагностично значущими вважали
титри АСЛ-О понад 313 МО/мл. Хворих з ГН, що мали діагностично значущі
титри АСЛ-О, зараховано до групи з супутньою стрептококовою інфекцією.
Антитіла до Mycoplasma hominis виявляли у реакції гальмування
гемаглютинації за стандартною методикою. Використовували антигенний
діагностикум виробництва Інституту вірусології ім. Д. І. Івановського
РАМН. Діагностично значущими вважали титри 1:16 та вище. Хворих з ГН,
що мали діагностично значущі титри, зачислено до групи з супутньою
мікоплазмовою інфекцією. При виявленні діагностично значущих титрів
антитіл одночасно до стрептокока та мікоплазми документувалася
мікст-інфекція, а при відсутності діагностично значущих титрів хворих
зараховували до контрольної групи.

Радіонуклідні дослідження виконані на кафедрі радіології з курсом
радіаційної медицини Національного медичного університету імені
О.О.Богомольця МОЗ України. Вміст в2-мікроглобуліну ((2-МГ) в сироватці
крові і в сечі вивчали радіоімунним способом за допомогою сцинтиляційної
установки „Гамма-12” з використанням 125J. Використовували набір для
РІА „Рио-БЕТА-2-МИКРО” виробництва Інституту біоорганічної хімії НАН
республіки Білорусь.

Динамічну реносцинтиграфію (ДРСГ) і непряму ренангіографію (НРАГ)
виконували за допомогою сцинтиляційних гамма-камер РНО Gamma LFOV фірми
„Searle” (Нідерланди) та ГКС-301Т фірми „Оризон” (Україна), які були
з’єднані з клінічними комп(ютерами фірм “DЕС” та IBM. Радіонуклідні
дослідження ниркової гемодинаміки та функціонального стану нирок
здійснювали при однократному введенні 99mТс-ДТПА в два етапи. На першому
етапі (протягом 30 секунд) проводили НРАГ, на другому (протягом 20
хвилин) – ДРСГ. Аналіз НРАГ полягав у розрахунку показників: час
артеріальної фази (Та) ниркового кровообігу (с); час венозної фази (Тв)
ниркового кровообігу(с). Аналіз секреторно-фільтраційної та
екскреторної функції кожної нирки проводили за спеціальними програмами,
які давали змогу оцінити загальноприйняті параметри накопичення та
виведення 99mТс-ДТПА: Т мах – час реєстрації максимуму активності над
кожною ниркою (хв); Т 1/2 мах – час від моменту досягнення максимуму
підйому ренограми до зменшення радіоактивності в нирці у 2 рази (хв);
Е20 – відсоток виведення РФП наприкінці дослідження; ШКФ – швидкість
клубочкової фільтрації на стандартну поверхню тіла (мл/хв) [Милько В.И.,
1990]. При двоіндикаторній сцинтиграфії, крім вищезазначених параметрів
оцінки даних НРАГ та сцинтиграфії з 99mТс-ДТПА, визначали транспортні
параметри 131I-гіпурану: ПВ – показник Вінтера (%) – вказує на швидкість
очищення крові від РФП; ЕНП – сумарний ефективний нирковий плазмоток на
стандартну поверхню тіла (мл/хв). Статична реносцинтиграфія з
99mTc-пірофосфатом дозволила вивчати відсотку накопичення РФП в нирках
через 1 годину після введення фосфатної сполуки (%). Ефективні дози
опромінення пацієнтів при застосуванні вищезазначених методів
дослідження, навіть при динамічних спостереженнях, не виходили за межі
гранично припустимих доз 20 мЗв в рік.

Весь комплекс досліджень проводили в динаміці патогенетичного лікування
(до призначення терапії – 1 етап, наприкінці застосування максимальних
доз глюкокортикоїдів (ГК) і цитостатиків (ЦС) – 2 етап, на фоні
підтримуючих доз ГК і ЦС – 3 етап) і в процесі катамнестичного
спостереження від 5 до 10 років – 4 етап. За вихідне положення
спостережень прийнятий момент надходження хворих у стаціонар і весь
період комплексного їх обстеження, в процесі якого були верифіковані
нефротична або змішана форми ГН. У період проведення імуносупресивної
терапії пацієнтів обстежували кожні 3 місяця, після ії відміни –
щорічно.

Ефективність лікування оцінювалась за безпосередніми, найближчими і
віддаленими результатами. Безпосередній результат лікування (наприкінці
застосування максимальних доз ГК та ЦС) оцінювався як: 1) повна
клініко-лабораторна ремісія (ПКЛР) – відсутність набряків, нормалізація
біохімічних показників і аналізів сечи; 2) часткова клініко-лабораторна
ремісія (ЧКЛР) – відсутність набряків, нормалізація або значне
поліпшення біохімічних показників, протеїнурія, яка не перевищує 1
г/добу; 3) відсутність ефекту (В/Е) – відсутність позитивної динаміки
клініко-лабораторних показників. Найближчий результат лікування (перед
відміною ГК та ЦС терапії) – як: 1) добрий – якщо зберігається ПКЛР без
рецидивів НС; 2) задовільний – ЧКЛР, рецидивуючий перебіг; 3)
незадовільний – торпідний перебіг хвороби з довготривалою активністю
патологічного процесу. Віддалений результат лікування (не раніше, ніж
через 5 років після відміни препаратів), тобто вихід ГН, як: 1)
”клінічне одужання” (безрецидивний перебіг зі стійкою ПКЛР); 2)
трансформація НС в ізольований сечовий синдром (ІСС); 3) розвиток
хронічної ниркової недостатності (ХНН). Проведена терапія включала
базисне лікування (режим, дієту, антибактеріальні, антигістамінні
засоби, за показниками – інфузійну терапію, діуретики, гіпотензивні
препарати й ін.) і патогенетичну терапію ГН, НС і ЗФ за розробленими у
клініці дитячої нефрології ДУ “Інститут нефрології АМН України”
протоколами [Багдасарова И.В., 2005].

20 пацієнтам з рефрактерними до запровадженої терапії варіантами
захворювання виконувалася біопсія нирки. Дослідження здійснювалося з
використанням ультразвукового сканера А1-5200 Dornier (Німеччина) і
біопсійних голок Unicut (17-gange) фірми Angiomed (Німеччина).
Морфологічні дослідження нефробіоптатів виконані в лабораторії
морфології ДУ “Інститут нефрології АМН України” (завідувач лабораторії
к.мед.н. В.М. Непомнящий).

Всі отримані дані фіксувалися в індивідуальних картах, цифрові дані
опрацьовано з використанням сучасних методів варіаційної статистики за
допомогою пакету статистичних програм >.

Результати власних досліджень та їх обговорення.

При обстеженні 180 дітей із ГН діагностично значимі титри антитіл до
в-гемолітичного стрептокока й M.hominis діагностували у 120 пацієнтів
(66,7±3,5%). Стрептококова інфекція виявлялася в 42 обстежених
(23,3±3,2%), мікоплазмова інфекція в 53 дітей (29,4±3,4%), мікст
інфекція – в 25 пацієнтів (14,0±2,6%). Діти із ГН, у яких були відсутні
діагностично значимі титри антитіл до визначених інфекцій, увійшли до
контрольної групи (60 пацієнтів – 33,3±3,5%). Супутня стрептококова як
моно-, так і мікст-інфекція діагностувалися з однаковою частотою в дітей
обох статей (х.- 22,9±4,0%, д.- 23,9±5,1% – у моно варіанті, х.-
14,7±3,4%, д.- 12,7±3,9% – у мікст-варіанті) на відміну від
мікоплазмової інфекції, що виявлялася частіше в дівчаток (35,2±5,7%),
ніж у хлопчиків (25,7±4,2%). Серед неінфікованих пацієнтів домінували
хлопчики в порівнянні з дівчатками (36,7±4,6% і 28,2±5,3% відповідно,
p10 років в 22,5±6,6%) у
порівнянні з дітьми до 5 років і 5-10 років, де вона реєструвалася в
11,6±3,5% і 11,1±4,3% випадків відповідно. Серед неінфікованих
пацієнтів, навпаки, більш ніж по 1/3 – становили діти у віці до 5 і 5-10
років і тільки в 20,0±6,3% випадків – у віці >10 років.

Незалежно від тривалості анамнезу ГН симптомокомплекс повного НС частіше
виявлявся в контрольній групі (в 38,5±6,0% і 44,2±7,6% випадків). ГН,
змішана форма домінувала (p10ммоль/л спостерігалася при
стрептококовій інфекції в 25,0±9,7% випадків, при мікст інфекції в
35,7±12,8% проти 16,7±6,8% – при мікоплазмовій й 18,2±5,8% – у
неінфікованих; гіпер-б2-глобулінемія (>25%) виявлялася в кожного 2-го
пацієнта з мікоплазмовою інфекцією – 56,7±9,0% (p50мм/год, б2- глобуліни >25%, холестерин > 10 ммоль/л)
встановлені більш ніж в 1/3 хворих на тлі стрептококовій інфекції
(p^`? H z ” ? o :¤ H z a `„1/4 R" СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Руденко А.В., Багдасарова І.В., Кругліков В.Т., Брудько А.П., Ротова С.О., Суслова Г.Д., Ленова Л.Й. Вплив бактеріальних та вірусних інфекцій на розвиток гострого гломерулонефриту у дітей // Актуальні проблеми нефрології. Збірник наукових праць. Випуск 6. 2001. – Київ. – С. 143-148. Здобувач самостійно займалася клінічним підбором хворих, аналізом отриманих результатів. 2. Багдасарова І.В., Кундін В.Ю., Суслова Г.Д., Кундіна В.В., Власенко О.О. Особливості адаптації системи кровообігу при гломерулонефриті у дітей // Перинатологія та педіатрія. – 2002. – № 3. – С. 37-39. Здобувач самостійно займалася клінічним підбором хворих, брала участь в узагальненні результатів дослідження та підготовці статті до друку. 3. Багдасарова І.В., Риков О.А., Фоміна С.П., Суслова Г.Д. Прогностичні критерії хронізації та прогресування гломерулонефриту у дітей // Актуальні проблеми нефрології: Збірник наукових праць. Випуск 9. 2003. – Київ. – С. 54-61. Здобувач самостійно займалася клінічним підбором хворих, проведенні досліджень та аналізі отриманих результатів. 4. Руденко А.В., Багдасарова І.В., Кругліков В.Т., Брудько А.П., Суслова Г.Д., Ротова С.О. Значення бактеріальних та вірусних інфекцій у ініціації та розвитку гломерулонефриту у дітей // Український журнал нефрології та діалізу. – 2004. – № 1. – С. 20-23. Здобувач брала участь в аналізі літературних джерел, клінічному підборе хворих, аналізі отриманих результатів. 5. Багдасарова И.В., Фомина С.П., Рыков А.А., Суслова Г.Д., Малежик О.И. Прогностические признаки хронизации и прогрессирования нефротического синдрома у детей // Современная педиатрия. – 2005. – № 3 (8). – С. 151-154. Здобувач самостійно займалася клінічним підбором хворих, брала участь в узагальненні результатів дослідження. 6. Багдасарова І.В., Суслова Г.Д., Фоміна С.П., Руденко А.В. Особливості початкового періоду гломерулонефриту з нефротичним синдромом у дітей при супутній стрептококовій та мікоплазменій інфекції // Вісник Вінницького Національного медичного університету. – 2004. – Т. 8, № 2. – С. 350-353. Здобувачем проведено клінічне обстеження, статистична обробка отриманих даних, аналіз та узагальнення результатів дослідження. 7. Багдасарова И.В., Руденко А.В., Фомина С.П., Суслова Г.Д., Брудько А.П. Течение и исходы гломерулонефрита, ассоциированного со стрептококковой инфекцией // Український журнал нефрології та діалізу. – 2005. – додаток до № 3. – С. 3. Здобувачем проведено клінічне обстеження, комплексне лікування хворих, статистична обробка та аналіз результатів. 8. Багдасарова И.В., Руденко А.В., Суслова Г.Д., Брудько А.П. Роль бактериальных и вирусных инфекций в развитии и течении гломерулонефрита у детей // Матеріали 5-ої науково-практ. конф. гастроентерологів, нефрологів та педіатрів України “Актуальні питання хронічних захворювань печінки та нирок у дітей, асоційованих з бактеріально-вірусними інфекціями”. – Симеїз, 2002. – С. 8-9. Здобувачем проведено аналіз літературних джерел, клінічний підбір хворих, комплексне лікування хворих, статистична обробка отриманих даних, аналіз та узагальнення результатів дослідження. 9. Багдасарова І.В., Суслова Г.Д., Малежик О.І. Критерії хронізації та прогресування гломерулонефриту у дітей // Матеріали 5-ої науково-практ. конф. гастроентерологів, нефрологів та педіатрів України “Актуальні питання хронічних захворювань печінки та нирок у дітей, асоційованих з бактеріально-вірусними інфекціями”. – Симеїз, 2002. – С. 10-11. Здобувачем проведено клінічний підбір хворих, комплексне лікування хворих, статистична обробка отриманих даних, аналіз та узагальнення результатів дослідження. 10. Патент на винахід № 76342, UA, МПК А61В 6/02, А61К 51/00. Спосіб прогнозування перебігу гломерулонефриту з нефротичним синдромом / Багдасарова І.В., Фоміна С.П., Кундін В.Ю., Суслова Г.Д. / ІНАМНУ; № u 20041008771; Заявл. 26.10. 2004; Опубл. 17.07.2006, Бюл. № 7. – 3 с. Здобувачем проведено клінічний підбір хворих, статична обробка даних та аналіз результатів. 11. Сцинтиграфічні методики дослідження нирок у дітей // Методичні рекомендації /Лазар А.П., Кундін В.Ю., Багдасарова І.В., Фоміна С.П., Суслова Г.Д. – Київ, 2004. – 22 с. Здобувачем проведено клінічний підбір хворих, за результатами досліджень визначені критерії ефективності методик. АНОТАЦІЯ Суслова Г.Д. Перебіг та наслідки гломерулонефриту у дітей з супутніми стрептококовою та мікоплазмовою інфекціями. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.37 – нефрологія. Державна установа “Інститут нефрології АМН України”. – Київ, 2008. Дисертація присвячена підвищенню якості діагностики і лікування дітей, хворих на ГН, НС з супутніми стрептококовою та мікоплазмовою інфекціями. Показані особливості клінічного перебігу, характер порушень функціональних і гемодинамічних параметрів роботи нирок, концентрації (2-мікроглобуліну в сироватці крові і сечі при ГН залежно від супутньої інфекції на етапах спостереження. Встановлена найбільш низька ефективність лікування глюкокортикоїдами і цитостатиками і висока частота переходу гострого гломерулонефриту в хронічний у хворих з супутньою стрептококовою інфекцією. Отримані результати дослідження доводять необхідність проведення серологічних досліджень у дітей, хворих на ГН, НС для своєчасній корекції терапії, санації хронічних вогнищ інфекції. Ключові слова: діти, гломерулонефрит, НС, стрептококова, мікоплазмова інфекції, радіонуклідні методи дослідження, ефективність лікування. АННОТАЦИЯ Суслова Г.Д. Течение и исход гломерулонефрита у детей с сопутствующими стрептококковой и микоплазменной инфекциями. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.37 – нефрология. ДУ “Институт нефрологии АМН Украины”. – Киев, 2008. Диссертация посвящена проблеме повышения качества диагностики и лечебно-профилактических мероприятий при гломерулонефрите с НС и СФ у детей на основе изучения особенностей клинического течения и функционального состояния почек. При обследовании 180 детей с ГН, НС диагностически значимые титры антител к в-гемолитическому стрептококку и M.hominis установлены у 120 пациентов (66,7%), в том числе стрептококковая инфекция в 23,3%, микоплазменная в 29,4%, микст инфекция (стрептококково-микоплазменная) в 14,0%. Инфицирование стрептококком преобладало у детей старше 10 лет при ОГН, НС с эритроцитурией и /или гипертензией (СФ), микоплазменная инфекция не зависимо от возраста определялась чаще при ХГН, в том числе, при СФ. Клинико-лабораторные характеристики ГН на фоне сопутствующих инфекций имели ряд особенностей: при стрептококковой инфекции – развитие анасарки (26,2%), артериальной гипертензии (33,3%), нарушения функции почек (НФП) (52,4%) с преобладанием нарушения азотовыделительной функции, тубулоинтерстициального компонента (23,8%); на фоне микоплазменной инфекции чаще отеки носили генерализованный и ограниченный характер, преобладало нарушение концентрационной функции почек, тубулоинтерстициальный компонент (ТИК) определялся у 18,9% больных. В контрольной группе (при отсутствии данных инфекций) гипертензия, ТИК документировались в 11,7% случаев, НФП в 13,3%. При радионуклидном исследовании почек в активной стадии ГН выявлялись: достоверное снижение скорости КФ при сопутствующих инфекциях (76±7,9мл/мин - при стрептококковой инфекции, 91±7,9мл/мин – микоплазменной, 91±11,4мл/мин – микст инфекции против 127±12,1 мл/мин - в контрольной группе, p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020