.

Специфічна профілактика дерматомікозів собак і котів (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
153 4742
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СТЕЦЮРА ЛЕСЯ ГРИГОРІВНА

УДК 619:615.371:616.5/.992:636.7/.8

Специфічна профілактика дерматомікозів собак і котів

16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – доктор ветеринарних наук

Кассіч Володимир Юрійович,

Сумський національний аграрний університет,

завідувач кафедри епізоотології та
організації і

економіки ветеринарної справи

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Галатюк Олександр Євстафійович,

Державний вищий навчальний
заклад “Державний

агроекологічний
університет”,

завідувач кафедри
мікробіології, вірусології та

епізоотології

кандидат ветеринарних наук, старший
науковий

співробітник, членкор УААН

Ображей Анатолій Федорович,

Інститут ветеринарної медицини УААН,
директор

Захист дисертації відбудеться “19” березня 2008 р. о 10 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному
аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони,
15, навчальний корпус № 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13,
навчальний корпус № 4, к. 28

Автореферат розісланий “14 ” лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
С. В. Міськевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дерматомікози – це інфекційні захворювання тварин і
людей, які характеризуються ураженням шкіри та її похідних патогенними
грибами – дерматофітами. Дерматомікози належать до групи мікозів з
глобальним поширенням і є зоонозами (Ханис А.Ю., 2003; Segundo C.,
2004 та ін.).

Провідне місце у захворюваності на дерматомікози тварин та людей
належить дерматофіту зоофільної групи Microsporum canis, який є
збудником мікроспорії в 90–100 % випадків у котів і в 50,0–92,6 %
собак. Інші випадки захворювання зумовлені Trichophyton
mentagrophytes (Siesenop U., 1996; Pinter L., 1999; Segundo C., 2004 та
ін.). У поширенні мікозу важливу роль мають інфіковані коти та собаки
(Carlotti D.N., 1998; Волкославская В.Н., 2002; Кравець О.В., 2002;
Кутасевич Я.Ф., 2003 та ін.).

В Україні недостатньо вивчені збудники дерматомікозів собак і котів та
рівень захворюваності цих тварин на мікози.

Розробка першої живої вакцини проти трихофітії великої рогатої худоби
(Саркісов А.Х., Петрович С.В., Нікіфоров Л.І. та ін., 1967) стала
початком розвитку ефективної профілактики та терапії дерматомікозів.
Впровадження протигрибних вакцин у ветеринарну практику дало можливість
практично ліквідувати трихофітію великої рогатої худоби, коней,
хутрових звірів та зменшити економічні збитки, зумовлені хворобою
(Никифоров Л.И., 1984; Литвинов А.М., 1999; Головина Н.П., 2003).

Проте дерматомікози різних видів тварин все ще зустрічаються досить
часто, тому пошук методів отримання високоімуногенних вакцин проти цих
інфекцій залишається актуальним питанням (Ханис А.Ю., 2003).

Виробництво біопрепаратів проти дерматомікозів тварин здійснюється в
Російській Федерації, Чехії, Польщі, Норвегії та інших країнах світу
(Gudding R., 1991; Rybnikar A., 1998; Панин А.Н., Маноян М.Г.,
Овчинников Р.С., 2004 та ін.). В Україні виготовляється лише вакцина
проти трихофітії великої рогатої худоби (Триховак), а виробництво
засобів специфічної профілактики та терапії дерматомікозів собак і
котів відсутнє.

Вакцини, як засіб етіотропної терапії дерматомікозів тварин, сприяють
швидкій елімінації збудника з організму тварин та формуванню напруженого
імунітету. При застосуванні з профілактичною метою – попереджують
виникнення інфекції та контамінацію грибами довкілля (Саркисов А.Х.,
1972; Литвинов А.М., 1999, 2001; Головина Н.П., Колодиев Ч.Б.,
1999, 2003; Ханис А.Ю., 2003; Панин А.Н., Маноян М.Г., 2004 та ін.).
Профілактичне щеплення собак і котів проти дерматомікозів (трихофітії,
мікроспорії) дає змогу регулювати рівень захворюваності серед цих
тварин (Carlotti D.N., 1998).

Виходячи з цього, є актуальними вивчення видового складу збудників і
розробка сучасних засобів специфічної профілактики та ефективної терапії
дерматомікозів собак і котів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є частиною тематики Сумського національного аграрного
університету номер державної реєстрації 0105U007681 – ”Розробити нові
принципи діагностики і профілактики заразних хвороб тварин та
удосконалити заходи боротьби з ними”.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – розробити засоби специфічної
профілактики дерматомікозів собак і котів.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

– вивчити епізоотичну ситуацію щодо дерматомікозів собак і котів
у м. Києві;

– виділити і вивчити морфологічні, культуральні та біологічні
властивості ізолятів дерматофітів;

– відібрати ізоляти дерматофітів Тrichophyton mentagrophytes і
Microsporum canis для виготовлення та контролю вакцини проти
дерматомікозів собак і котів;

– розробити технологію виготовлення вакцини проти дерматомікозів собак
і котів;

– провести доклінічні та клінічні випробування розробленої вакцини
проти дерматомікозів собак і котів.

Об’єкт дослідження – засоби специфічної профілактики дерматомікозів
собак і котів.

Предмет дослідження – епізоотологічні особливості дерматомікозів собак і
котів; морфологічні, культуральні і біологічні властивості епізоотичних,
вакцинних і контрольних штамів дерматофітів Trichophyton mentagrophytes
і Microsporum canis; технологія виготовлення та контроль вакцини проти
дерматомікозів собак і котів.

Методи дослідження. Мікологічні (посів, виділення, ідентифікація
збудників дерматомікозів), імунобіологічні (визначення патогенності,
вірулентності, антигенності штамів дерматофітів та імуногенної
активності вакцини), бактеріологічний (визначення стерильності вакцини),
епізоотологічний (вивчення епізоотичної ситуації захворювання), клінічні
(клінічне обстеження тварин хворих на дерматомікози та експериментально
заражених штамами дерматофітів), серологічний (постановка реакції
аглютинації), патолого-анатомічний (відбір патологічного матеріалу
(зіскрібки шкіри, волосся) та статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчена епізоотична ситуація та
видовий склад збудників дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) собак і
котів на території м. Києва.

Вивчені морфологічні, культуральні й біологічні властивості
епізоотичних штамів Trichophyton mentagrophytes і Microsporum canis.
Відібрані та депоновані високоімуногенні вакцинні штами Trichophyton
mentagrophytes 15 і Microsporum canis 22 та високовірулентні контрольні
штами Trichophyton mentagrophytes ТМ-48 К і Microsporum canis 65 К.

Вперше розроблена технологія виробництва вакцини „Фунгіканіфел”
інактивованої асоційованої проти дерматомікозів (трихофітії,
мікроспорії) собак і котів (ТУ У 24.4-31112822-004:2005).

Проведені широкомасштабні випробування вакцини при профілактичному і
терапевтичному застосуванні та доведена її висока ефективність.

Практичне значення одержаних результатів. Вперше в Україні розроблений
ветеринарний імунобіологічний препарат – вакцина “Фунгіканіфел”
інактивована асоційована проти дерматомікозів (трихофітії,
мікроспорії) собак і котів, який впроваджений у промислове виробництво
на ТОВ „Алтекс”, ЗАТ НВАП „Новогалещинська біофабрика” та практику
ветеринарної медицини.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем проведені дослідження щодо
визначення видового складу збудників дерматомікозів собак і котів,
вивчені морфологічні, культуральні та біологічні властивості
епізоотичних штамів дерматофітів, відібрані й депоновані вакцинні і
контрольні штами Trichophyton mentagrophytes, Microsporum canis.
Спільно з канд. вет. наук О.М. Літвіновим і канд. мед. наук Т.Г.
Нестеренко розроблена технологія виробництва вакцини “Фунгіканіфел”,
розроблена й зареєстрована нормативна документація (ТУ У
24.4-31112822-004:2005, РП № 1392-04-0197-05 від 23 листопада 2005
року). Здобувачем проведені доклінічні, клінічні, комісійні випробування
вакцини, вивчений імунітет при застосуванні вакцини та проаналізовані й
узагальнені одержані результати.

Окремі фрагменти дисертаційної роботи виконані за участю
канд. вет. наук В.Г. Скрипника, наукових співробітників О.І.
Гордієнко, В.С. Тиндика (Державний науково-контрольний інститут
біотехнології і штамів мікроорганізмів), К.В. Швиденко
(Київська міська державна лабораторія ветеринарної медицини), Н.В.
Дудник, Н.Л. Ковалько (ЗАТ НВАП “Новогалещинська біофабрика”) та лікарів
ветеринарної медицини клінік ветеринарної медицини м. Києва, що знайшло
відображення у спільних публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідались і обговорювались на Всеукраїнській науковій конференції
молодих вчених “Сучасні проблеми діагностики інфекційних хвороб тварин”
(м. Харків, 2–3 грудня 2003 р.); на Міжнародній науково-практичній
конференції “Ветеринарна медицина 2005. Сучасний стан та актуальні
проблеми забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва”, до
90-річчя від дня народження академіка І.М. Гладенка (АР Крим, м.
Ялта, 30 травня–4 червня 2005 р.); на ІІ Міжнародній науковій
конференції “Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та
застосування” (м. Львів, 10–12 жовтня 2007 р.); на засіданнях вченої
ради Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів
мікроорганізмів (2003–2004 рр.); на засіданнях вченої ради з атестації
аспірантів та здобувачів ННЦ „Інститут експериментальної і клінічної
ветеринарної медицини” (2005–2006 рр.); засіданнях вченої ради
факультету ветеринарної медицини Сумського національного аграрного
університету (2006–2007 рр.).

Публікації. Основний зміст дисертації висвітлений у 7-и статтях,
опублікованих у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України та 2-ох
тезах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 185 сторінках
(основний зміст роботи – 116 с.) комп’ютерного тексту, ілюстрована 14
таблицями та 28 рисунками і складається із вступу, огляду літератури,
матеріалів та методів досліджень, результатів власних досліджень, їх
аналізу та узагальнення, висновків, пропозицій виробництву, списку
використаних джерел і додатків. У списку літератури наведено 235
джерел, у тому числі 144 з далекого зарубіжжя.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Дисертаційна робота виконана протягом 2003 – 2007 рр. в Сумському
національному аграрному університеті. Дослідження проводились на базі:
Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів
мікроорганізмів; ТОВ „Алтекс”; ЗАТ НВАП „Новогалещинська біофабрика”;
Київської міської державної лабораторії ветеринарної медицини; клінік
ветеринарної медицини м. Києва.

Епізоотичну ситуацію щодо дерматомікозів собак і котів вивчали за
результатами мікологічних досліджень, які виконували загальноприйнятими
методами, що включали: відбір, мікроскопію і посів патологічного
матеріалу (зіскрібки шкіри, волосся) на живильні селективні середовища,
виділення та ідентифікацію збудника, вивчення морфологічних,
культуральних і біологічних властивостей.

Ідентифікацію чистих культур збудників трихофітії і мікроспорії
проводили за морфологічними, культуральними ознаками та з використанням
визначників грибів (Саркисов А.Х., Королева В.П., Квашенина Е.С. и др.,
1971; Кашкин П.Н., Хохряков М.К., Кашкин А.П., 1979; Sutton D.A.,
Fothergill A.W., Rinaldi M.G., 1998, 2001). Дерматофіти виділяли з
патологічного матеріалу та культивували на агаризованому бульйоні
Сабуро, сусло-агарі за температури 27 ±1 0С впродовж 10–14 діб.

Патогенність епізоотичних штамів Trichophyton mentagrophytes і
Microsporum canis визначали за методом нашкірного зараження лабораторних
тварин (кролів, морських свинок) грибними гомогенатами, які в
кількості 0,5 см3 втирали в попередньо депільовану і скарифіковану шкіру
в ділянці холки, завбільшки 3 х 3 см. Після інокуляції дерматофітів за
тваринами спостерігали впродовж 30–45 діб, враховуючи
наявність/відсутність ураження шкіри, його характер, тривалість.

При відборі перспективних вакцинних і контрольних штамів дерматофітів
приділяли увагу одержанню однорідних (моноспорових) культур без ознак
дисоціації, з наступним виділенням найбільш життєздатних, стабільних і
спороутворюючих культур.

При виборі вакцинних штамів дерматофітів враховували імуногенність, а
контрольних – вірулентність.

Визначення вірулентності та заражаючої дози штамів дерматофітів
проводили шляхом нашкірного зараження морських свинок, кролів грибними
гомогенатами із вмістом мікроконідій: 1,0 х 106; 2,5 х 106 та 5,0 х 106.
Кількість мікроконідій дерматофітів підраховували в камері Горяєва.

У подальшій роботі використовували відібрані нами вакцинні штами
Trichophyton mentagrophytes 15 та Microsporum canis 22, які були
виділені від хворих на трихофітію і мікроспорію котів відповідно,
контрольні – Trichophyton mentagrophytes ТМ-48 К та Microsporum canis 65
К, ізольовані від хворих на трихофітію і мікроспорію собаки і кота
відповідно (депоновані в Державному науково-контрольному інституту
біотехнології і штамів мікроорганізмів).

Розробка технології виробництва вакцини „Фунгіканіфел” інактивованої
асоційованої проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) собак і
котів складалася із: пошуку і селекційного відбору вакцинних штамів,
методу інактивації, визначення нешкідливості та імунізуючої дози,
тривалості імунітету й імунобіологічної перебудови організму тварин на
введення вакцини та адаптацію виробництва вакцини відповідно до
промислових умов.

Визначення імуногенної активності вакцини проводили на лабораторних
(кролях, морських свинках) та сприйнятливих (собаках, котах) тваринах.
Вакцину вводили тваринам в об’ємі 0,5 та 1,0 см3 внутрішньом’язово в
ділянку стегна, спочатку в одну кінцівку, а через 10–14 діб у другу.
Через 21–30 діб щеплених і не щеплених (контрольних) тварин заражали
нашкірним методом вірулентними штамами Trichophyton mentagrophytes ТМ-48
К і Microsporum canis 65 К. Облік результатів випробувань проводили на
21–25 добу після зараження, враховуючи наявність/відсутність і
тривалість ураження шкіри. Підтвердженням захворювання тварин було
одержання ретрокультур.

Тривалість імунітету у лабораторних та сприйнятливих тварин при
застосуванні вакцини „Фунгіканіфел” визначали через 30 діб, 6 та 12
місяців після щеплення (відповідно до методики визначення імуногенної
активності вакцини).

Визначення антитіл у сироватці крові тварин при експериментальних
трихофітії і мікроспорії, викликаних штамами Trichophyton mentagrophytes
15 і Microsporum canis 22 відповідно та щеплених вакциною “Фунгіканіфел”
проводили за допомогою реакції аглютинації, яку виконували
загальноприйнятими методами, а облік оцінювали в плюсах за трибальною
системою.

Клінічні випробування вакцини „Фунгіканіфел” проводили протягом 20
місяців (жовтень 2004–травень 2006 рр.), при цьому з
лікувально-профілактичною метою її застосовували 63 собакам і 129 котам,
хворих на дерматомікози, з профілактичною – 7 і 18 відповідно.

Комісійні міжвідомчі випробування вакцини „Фунгіканіфел” проводили
згідно з наказом Головного Державного інспектора ветеринарної медицини
України від 28.01.2005 року № 4 за затвердженою методикою. Дослідження
були проведені на базі ЗАТ НВАП „Новогалещинська біофабрика”.

Статистична обробка цифрових даних проведена за методом Ст’юдента у
модифікації Р.Б. Стрєлкова, 1986.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Епізоотична ситуація щодо дерматомікозів собак і котів у м. Києві.
Епізоотичну ситуацію щодо дерматомікозів собак і котів у м. Києві
(2003–2005 рр.) вивчали за результатами мікологічних досліджень
патологічного матеріалу від собак і котів з ураженнями шкіри різної
етіології. Такий підхід до поглибленого вивчення збудників
дерматомікозів собак і котів дає змогу поставити достовірний діагноз на
трихофітію і мікроспорію.

Протягом періоду досліджень було встановлено, що у 2003 році
дерматомікози у собак і котів становили 30,5 %, у 2004–33,3 % і в
2005– 25,9 % від загальної кількості обстежених тварин. З отриманих
результатів мікологічних досліджень за 2003–2005 рр. у собак трихофітія
реєструвалась у 64 випадках (41,0 %), мікроспорія – у 92 (59,0 %), у
котів – 36 (14,2 %) і 218 (85,8 %) відповідно.

Видовий склад збудників дерматомікозів собак та котів був представлений
зоофільними дерматофітами Trichophyton mentagrophytes і Microsporum
canis. Трихофітія і мікроспорія собак та котів часто перебігали як
асоційований мікоз, тобто водночас виявляли ріст грибів різних
таксономічних груп, так званої опортуністичної мікрофлори, яка може
виступати як збудниками, так і контамінантами-сапрофітами.

У 156 випадках мікологічних досліджень патологічного матеріалу,
одержаного від собак і 254 від котів, у 132 (84,6 %) і 130 (51,2 %)
відповідно спостерігали ріст дерматофіта з грибами-опортуністами.
Найчастіше відмічали ріст грибів Trichophyton mentagrophytes з
дріжджоподібними грибами роду Candida (8,33 %) і феогіфоміцетом
Alternaria (8,33 %), а Microsporum canis – з плісеневими грибами родів
Aspergillus (15,38 %) і Penicillium (12,83 %).

У прояві трихофітії та мікроспорії собак простежувалась сезонність –
найбільша кількість хворих тварин виявлялась в осінньо-зимовий період
(від 3 до 5 випадків). При трихофітії котів будь-які ознаки сезонності
не відмічались, а при мікроспорії захворюваність зростала в
осінньо-зимовий період (від 9 до 15 випадків) зі спадом у весняно-літній
період року.

Серед особливостей перебігу дерматомікозів тварин відмічено, що частіше
хворіли собаки віком старше 12 місяців (55,8 % від загальної кількості
хворих), ніж тварини віком до 12 місяців (44,2 %). Коти хворіли на
дерматомікози частіше у віці до 12 місяців (63,4 %), ніж старше 12
місяців (36,6 %).

Морфологічні, культуральні та біологічні властивості епізоотичних
штамів дерматофітів Trichophyton mentagrophytes і Microsporum canis.
Вивчення морфологічних і культуральних властивостей епізоотичних штамів
Trichophyton mentagrophytes (6 штамів) проводили на живильному
середовищі сусло-агарі (70 за Баллінгом). Штами Trichophyton
mentagrophytes характеризувались швидким ростом на 2–3-ю добу
культивування, борошнистою консистенцією, рідше бархатистою, від
світло-кремового до жовтого, інколи білого кольору. Колонії культур
були з червоно-коричневим реверзумом. Окремі культури Trichophyton
mentagrophytes у процесі культивування були схильні до плеоморфізму.

При мікроскопічному дослідженні культур епізоотичних штамів Trichophyton
mentagrophytes спостерігали: міцелій тонкий септований з
спіралеподібним закінченням гіф. Зустрічались “завитки”, поодинокі
сигароподібні макроконідії з 3–5 перетинками, чисельні кулясті, овальні
і грушоподібні мікроконідії (алейрії). У старих культурах відмічали
наявність термінальних та інтеркаларних хламідоспор.

Морфологічні і культуральні властивості епізоотичних штамів Microsporum
canis (51 штам) вивчали на агаризованому бульйоні Сабуро. Епізоотичні
штами Microsporum canis за типом росту належали до:

– евгонічних, які характеризувались швидким ростом, характерними
макро-, мікроморфологічними ознаками (борошнисто-бархатисті, бархатисті,
бархатисто-пухнасті культури) – 96,08 % (n=49);

– дисгонічних, дегенеративних – колонії гриба плоскі, гладенькі,
вологі, з тонкими радіальними складками, субстратним міцелієм,
жовтим пігментом – 3,92 % (n=2).

Евгонічні епізоотичні штами Microsporum canis вивчали за такими
ознаками: консистенція, колір, форма колоній, реверзум і мікроструктура.
Отримані штами ми умовно поділили на три групи:

І – борошнисто-бархатисті культури, які становили 61,22 % (n= 30);

ІІ – бархатисті – 24,49 % (n=12);

ІІІ – пухнасто-бархатисті – 14,29 % (n=7).

Рис. 1. Борошнисто-бархатиста Рис. 2.
Пухнасто-бархатиста

культура Microsporum canis № 14, культура
Microsporum canis № 5,

Сабуро, 14 діб
Сабуро, 14 діб

На рисунках 1 та 2 представлені борошнисто-бархатиста і
пухнасто-бархатиста культури Microsporum canis. При мікроскопічному
дослідженні культур Microsporum canis відмічали характерні
веретеноподібні макроконідії з двоконтурною зубчастою або гладенькою
оболонкою з перетинками (5–12), найбільша їх кількість спостерігалась у
борошнисто-бархатистих і бархатистих культур (І, ІІ), менше у
пухнасто-бархатистих (ІІІ).

Міцелій у всіх штамів був септованим, тонким, рівним, рідше гілчастим.
У штамів І і ІІ груп зустрічався бамбукоподібний, ракетоподібний
міцелій, “вузлуваті органи”, “гребінці”. У старих культурах
спостерігали термінальні та інтеркаларні хламідоспори.

Слід відмітити, що наявність мікроконідій у штамів Microsporum canis є
рідкісним явищем, проте в процесі досліджень було виділено штами
(13,73 %), в яких відмічались дрібні, грушоподібні, овальні, кулясті
мікроконідії (№№ 3, 9, 11, 22, 39, 50, 65). Штами, які мають
алейрії, є перспективними штамами в якості вакцинних і контрольних.

Про патогенність дерматофітів свідчить поява ознак захворювання у тварин
після експериментального зараження. З цією метою лабораторних тварин
(кролів, морських свинок) нашкірним методом заражали епізоотичними
штамами Trichophyton mentagrophytes (Со, Th, Т, ТМ-48 К, Тk, 15) та
Microsporum canis (штами І групи – №№ 1, 2, 3, 4, 11, 22, 50, 65 К; ІІ
– №№ 6, 9, 12, 20, 26, 39; ІІІ – №№ 5, 8, 17, 32).

Епізоотичні штами Trichophyton mentagrophytes в усіх випадках
викликали у тварин глибоку інфільтративну форму ураження шкіри, яка
характеризувалась гіпсоподібним нашаруванням та тривалістю до 30–40 діб,
що наведено на рис. 3.

Рис. 3. Ураження шкіри морської

свинки, викликане Trichophyton

mentagrophytes ТМ-48 К, 20–25 доба

Важливими біологічними властивостями епізоотичних штамів Microsporum
canis є виразна здатність обумовлювати захворювання.
Борошнисто-бархатисті і бархатисті культури зумовлювали у тварин глибоке
ураження шкіри з тривалим перебігом (до 30–40 діб) (рис. 4), а
пухнасто-бархатисті – поверхневе короткотривале (до 25 діб). Високо
вірулентними були борошнисто-бархатисті і бархатисті епізоотичні штами
Microsporum canis з чисельними макроконідіями, а інколи й
мікроконідіями.

Рис. 4. Ураження шкіри морської

свинки, викликане Microsporum

canis 65 К, 20–25 доба

За результатами вивчення морфологічних, культуральних і біологічних
властивостей дерматофітів для наступних досліджень були відібрані штами
Trichophyton mentagrophytes (Со, Th, 15, ТМ-48 К) та Microsporum canis
(№№ 11, 22, 39, 50, 65 К).

Розробка та випробування вакцини “Фунгіканіфел”. Відбір вакцинних штамів
дерматофітів. При виборі вакцинних штамів Trichophyton mentagrophytes і
Microsporum canis враховували: відсутність ознак плеоморфізму в
Trichophyton mentagrophytes; наявність мікроконідій у Microsporum
canis; патогенність, як здатність обумовлювати глибоке довготривале
ураження шкіри у тварин і, як наслідок, імунобіологічну відповідь, яка
проявлялась несприйнятливістю до наступного зараження та утворенням
специфічних антитіл.

Відібрані штами дерматофітів культивували на сусло-агарі в пробірках,
чашках Петрі, матрацах за температури 27 ±1 0С протягом 14–15 діб.
Моноколонії штамів дерматофітів одержували шляхом послідовних розведень
суспензії грибів та пересіву уколом. Для культивування штамів у матрацах
проводили посів змивів культур дерматофітів. Результати досліджень
наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Характеристика перспективних вакцинних штамів дерматофітів

Вид, назва штаму Особливості властивостей штамів у процесі
культивування Кількість мікро- конідій у 5-ти матрацах, M±m

n= 10*

T.m. Со Поява ознак плеоморфізму 411,0 ± 4,33 х 106

T.m. Th Поява ознак плеоморфізму 347,0 ± 8,66 х 106

T.m. 15 Збережені морфологічні, культуральні властивості 467,0 ± 5,41
х 106

M.c. 11 Збережені морфологічні, культуральні властивості, але тонкий
ріст міцелію 179,5 ± 4,33 х 106

M.c. 22 Збережені морфологічні, культуральні властивості 372,5 ± 5,41 х
106

M.c. 39 Поява ознак плеоморфізму 63,0 ± 3,25 х 106

M.c. 50 Виражена дисоціація 288,0 ± 6,49 х 106

Примітки: 1. T.m. – Trichophyton mentagrophytes;

2. М. с. – Microsporum canis;

3. * – кількість досліджень.

Як видно з даних табл. 1, у процесі культивування штами Trichophyton
mentagrophytes 15 і Microsporum canis 22 мали стабільні морфологічні,
культуральні властивості, інтенсивніше накопичували мікроконідії. Штами
отримані за допомогою селекційного відбору за ознаками спороутворення та
морфологічними і культуральними властивостями. Використовуючи метод
відбору швидко ростучих і спороносних моноколоній, вдалося підвищити
утворення мікроконідій.

За результатами досліджень, штами Trichophyton mentagrophytes 15 та
Microsporum canis 22 були визначені як такі, що найбільш придатні для
виготовлення вакцини.

Відбір контрольних штамів дерматофітів. За результатами досліджень було
відібрано штами-претенденти для контролю імуногенності вакцини.
Дерматофіти Trichophyton mentagrophytes ТМ-48 К та Microsporum canis 65
К отримані за допомогою селекційного відбору за ознакою спороутворення
із збереженням вірулентності. З метою підвищення вірулентності штамів
дерматофітів були проведені пасажування грибів через організм
сприйнятливих тварин (собак, котів) з наступним виділенням чистих
ретрокультур, які використовували в наступних дослідженнях.

Для визначення вірулентності та заражаючої дози штамів Trichophyton
mentagrophytes ТМ-48 К та Microsporum canis 65 К грибні гомогенати
розводили до вмісту мікроконідій в 0,5 см3: 1,0 х 106; 2,5 х 106 і 5,0
х 106 та заражали нашкірним методом кролів, морських свинок. При
зараженні лабораторних тварин штамами з кількістю мікроконідій: 1,0 х
106; 2,5 х 106 і 5,0 х 106 у 100 % тварин спостерігали глибоку форму
ураження. Було встановлено, що при використані заражаючої дози 1,0 х
106 тривалість ураження шкіри становила від 30,6±0,84 до 34,3±0,84 діб,
при заражаючих дозах 2,5 х 106 і 5,0 х 106 – від 36,0±1,2 до
39,2±0,84 (р ze† † ?? _2_z_lbde i?l?nVo~qutooooooooooooooocUoooooooo ?’?v©

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020