.

Управління екологічною безпекою рекреаційного регіону (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
167 7168
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИРОДООХОРОННОГО ТА КУРОРТНОГО БУДІВНИЦТВА

Ветрова Наталія Мусіївна

УДК 502/504

Управління екологічною безпекою рекреаційного регіону

Спеціальність 21.06.01 – екологічна безпека

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора технічних наук

Сімферополь – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії природоохоронного та курортного
будівництва Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант доктор технічних наук, професор

Федоркін Сергій Іванович

Національна академія природоохоронного та курортного будівництва,
завідувач кафедри технології будівельних конструкцій та будівельних
матеріалів

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, старший науковий
співробітник

Яковлєв Євген Олександрович

Інститут проблем національної безпеки Ради національної безпеки і
оборони України,

головний науковий співробітник відділу техногенної безпеки та
технологічної політики

доктор технічних наук, доцент

Шкіца Леся Євстахіївна,

Івано-Франківський національний університет нафти і газу, завідувач
кафедри інженерної та комп’ютерної графіки

доктор фізико-математичних наук, професор

Дівізінюк Михайло Михайлович

Севастопольський національний університет ядерної енергії та
промисловості, завідувач кафедри комп’ютерного еколого-економічного
моніторингу

Захист відбудеться “28“ березня 2008 року о 13-00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 52.079.03 у Національній академії
природоохоронного та курортного будівництва за адресою: 95943, м.
Сімферополь, вул. Київська, 181, корпус 2 (вул. Павленка, 5).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії
природоохоронного на курортного будівництва за адресою: 95943, м.
Сімферополь, вул. Київська, 181.

Автореферат розісланий “25“ лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
О.І. Пашенцев

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність рішення задач забезпечення екологічної
безпеки функціонування сучасного суспільства визначає значущість
досліджень різних її аспектів: техніко-технологічних,
еколого-економічних, організаційно-управлінських. При цьому в умовах
високої інтенсивності і напруженості праці, росту психологічних
перевантажень в сучасному виробництві зростає значення рекреації людини
як процесу підтримки і корегування фізіологічного стану організму в
процесі відпочинку, оздоровлення, всебічного саморозвитку. Особливе
значення для організації ефективної рекреації має екологічний стан
природних систем навколишнього середовища як визначального чинника
рекреації, що пов’язане з безпосередньою участю в рекреаційному процесі
природних складових, таких як клімат, гідроресурси, бальнеогрязеві
запаси, фітолікувальні, морські і пляжні ресурси, ландшафтне
різноманіття. Саме зниження якісних характеристик навколишнього
середовища по відношенню до норми може позначитися негативно на
привабливості рекреаційної території, а по ряду показників привести до
втрати значущості території як сприятливої для організації рекреаційного
процесу. Крім того, наголошується зростання екологічних проблем в
унікальних природних комплексах територій, що вимагає поглиблення
теоретичних основ управління екологічною безпекою регіонального рівня. У
предметному полі управління екологічною безпекою проведені
багатоаспектні дослідження різними науковими школами, які розглядали
проблеми екологічної безпеки та охорони навколишнього природного
середовища на національному, регіональному, місцевому рівнях. Широко
відомі наукові розробки Адаменко О.М., Акимової Т.А., Андрейцева В.І.,
Багрова М.В., Білявського Г.А., Бокова В.О., Биченка М.М., Векліча А.І.,
Вернадського В.І., Гродзінського М.Д., Данилишина Б.М.,
Данилова-Данильяна В.І., Дорогунцова С.І., Ізмалкова В.І., Качинського
А.Б., Кузіна О.К., Лущика А.В., Масленникової І.В., Маслова М.В.,
Реймерса М.Ф., Рудько Г.І., Тетіора А.Н., Трофимчука О.М., Хлобистова
Є.В., Фролова К.В., Шапаря А.Г., Шевчука В.Я., Шмандія В.М. та інших.
Проте аналіз виконаних раніше досліджень дозволяє зробити висновок про
необхідність подальшого вдосконалення форм і механізму управління
екологічною безпекою на регіональному рівні в цілому та все ще не
достатньо досліджено теоретичні основи управління екологічною безпекою
регіонів рекреаційної спеціалізації. Саме ці аргументи обґрунтовують
необхідність подальшого розвитку наукового підходу щодо розробки форм і
методів управління стійким функціонуванням рекреаційної регіональної
системи з врахуванням екологічної домінанти.

Таким чином, актуальною науковою проблемою є теоретико-методологічне
осмислення системи управління екологічною безпекою рекреаційного регіону
на принципах стійкого розвитку. Все вищевикладене визначило вибір теми і
напряму даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до “Основних напрямків державної політики України у
галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки”, визначених Постановою Верховної Ради України від
27.02.1997р. Питання розвитку теоретичних основ формування екологічного
стану, розробки і впровадження практичних рішень щодо управління
екологічною безпекою рекреаційного регіону пов’язані з науковою
проблематикою Кримського наукового центру Національної академії наук
України та Міністерства освіти і науки України за темою “Теоретичні і
практичні аспекти геополітики і екодинаміки Кримського регіону” (номер
державної реєстрації № 0106U00249) – здобувач був виконавцем робіт щодо
проблем формування техногенних загроз екологічної безпеки в Кримському
регіоні; Національної академії природоохоронного і курортного
будівництва в рамках держбюджетної теми “Механізм управління
регіональним розвитком в умовах трансформаційної економіки” (номер
державної реєстрації № 0101U002980) – здобувач є безпосереднім
виконавцем дослідження принципів формування регіональної стратегії
розвитку в умовах екологічної домінанти (Звіт за обліковою карткою №
0207U005626); в рамках держбюджетної теми “Підходи до економічної оцінки
природних ресурсів берегової зони моря” (номер державної реєстрації №
0104U003267) – здобувач є виконавцем розробки методики розрахунків
оптимізаційної моделі щільності забудови прибережної зони південних
морів з врахуванням додаткових витрат на заходи щодо забезпечення
екологічної безпеки; за проектом 7501 “Стійкий розвиток
рекреаційно-економічного комплексу Криму”, який виконано за замовленням
Міжнародного фонду “Відродження” (1999-2000рр.)- здобувач був виконавцем
дослідження динаміки екологічного стану Кримського регіону,
обґрунтування принципів зонування території за рекреаційними ресурсами,
розробки екологічних стратегій щодо окремих районів рекреаційної
спеціалізації; в рамках контракту № Cr-2005/35 з Представництвом ООН в
Україні за темою “Моніторинг індикаторів людської безпеки і умов
розвитку в Криму” – здобувач був керівником дослідження динаміки
процесів функціонування регіону.

Метою досліджень є вдосконалення наукових основ регіонального управління
екологічною безпекою рекреаційного регіону і практична реалізація
теоретичних розробок в умовах рекреаційного регіону Автономної
Республіки Крим для забезпечення стабілізації і подальшого поліпшення
умов життєдіяльності населення, рекреантів і стану навколишнього
середовища.

Для досягнення мети були поставлені і вирішені наступні задачі:

– проаналізувати особливості екологічного розвитку України і її регіонів
з метою виявлення проблемної області управління екологічною безпекою на
сучасному етапі;

– встановити загальні закономірності управління екологічною безпекою
регіону, включаючи конкретизацію системи екологічних законів з позицій
можливості їх використання в екологічному управлінні, вдосконалення
теоретичних основ формування і функціонування механізму управління
екологічною безпекою регіону, включаючи нормативно-правове забезпечення;

– розробити метод оцінки рівня екологічної безпеки регіону на основі
обліку закономірностей формування загроз екологічної безпеки на
регіональному рівні і особливостей її техногенних складових;

– розробити теоретичні основи стійкого розвитку регіону рекреаційної
спеціалізації в рамках системи чинників рекреації, рекреаційних
ресурсів, принципів функціонування рекреаційних зон з урахуванням
екологічних характеристик;

– визначити особливості формування і проявів загроз екологічній безпеці
в конкретному рекреаційному регіоні і в рекреаційних прибережних зонах
південних морів та техногенних загроз;

– синтезувати нові форми стратегічного управління екологічною безпекою
рекреаційного регіону: екологічні стратегії і підтримуючі їх реалізацію
функціональні стратегії, адекватних особливостям рекреаційної
спеціалізації регіону, рівню екологічної безпеки і визначальних його
аспектів екологічних загроз техногенного характеру;

– розробити і впровадити організаційно-технічні і техніко-технологічні
рішення щодо послаблення техногенного впливу на людину і навколишнє
середовище, а також засобів їх реалізації щодо забезпечення ефективності
і надійності управління екологічною безпекою рекреаційних зон АР Крим.

Об’єкт дослідження – екологічна безпека рекреаційного регіону.

Предмет дослідження – підходи, умови, форми, механізм управління
екологічною безпекою рекреаційного регіону, умови і напрями застосування
теоретичних розробок щодо вирішення конкретних проблем досягнення
екологічно безпечного стану регіональної системи.

Методологія і методи дослідження. Теоретичні дослідження реалізують
методологію філософії як науки про пізнання об’єктивного світу,
базуються на використанні системного аналізу і моделювання, розробці
теоретичних положень і понятійно-термінологічного апарату у сфері
екологічної безпеки, логічному аналізі науково-практичних джерел і
нормативних документів за прийнятою до вивчення проблемній області.
Відповідно до специфіки досліджень в роботі використовуються наступні
методи: математичної статистики (метод головних компонент,
регресійно-кореляційний аналіз) – для перевірки теоретичної гіпотези на
адекватність; натурних спостережень – для дослідження проявів
техногенних загроз, розробки практичних заходів і технічних засобів щодо
управління екологічною безпекою; аналізу, синтезу і узагальнення
науково-технічної інформації – для обґрунтування одержаних результатів.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і
рекомендацій визначається системним підходом до рішення наукових і
практичних проблем управління екологічною безпекою; використанням
регресійно-кореляційного аналізу, достовірної статистичної бази даних
про екологічний стан природних систем регіону, сертифікованих методик
обробки інформації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

– синтезовано нові форми управління екологічною безпекою (ЕБ)
рекреаційного регіону на стратегічному рівні через екологічну стратегію
стабілізації рекреаційної діяльності, екологічну стратегію
концентрованого розвитку рекреації, екологічну стратегію зміни
спеціалізації, екологічну стратегію закриття небезпечних виробництв в
зонах рекреації, які ґрунтуються на врахуванні особливостей умов
формування видів техногенних загроз в регіоні рекреаційної
спеціалізації, оцінці рівня екологічної безпеки регіону;

– обґрунтовано класифікацію техногенних загроз ЕБ, в рамках якої
виділено два класи: загрози ЕБ через попадання антропогенних речовин в
середовище і загрози ЕБ зміни природних систем при споживанні природних
ресурсів і дії просторово-планувальних чинників, яка дозволяє

обґрунтувати причинно-наслідкові зв’язки між загрозами і чинниками і
служить основою для побудови системи оцінки рівня безпеки в регіоні з
позицій екології;

– науково обґрунтований метод оцінки рівня екологічної безпеки регіону
(ЕБР) на основі: інтегрального показника рівня ЕБР по зниженню попадання
антропогенних речовин у середовище, інтегрального показника рівня ЕБР
зниження змін природних систем при споживанні природних ресурсів і дії
просторово-планувальних чинників та їх приватних показників екологічної
безпеки регіону, який дозволяє виявити проблемні аспекти стану
навколишнього природного середовища щодо цілей управління екологічною
безпекою регіону;

удосконалено:

– теоретичні основи формування та впровадження механізму управління
екологічною безпекою рекреаційного регіону (ЕБРР), які включають
конкретизацію особливостей цільової установки управління ЕБРР,
системності і структури об’єкту управління ЕБРР, особливостей системи
функцій управління ЕБРР за рахунок введення функції нормативно-правового
регулювання, обґрунтування доцільних методів управління, рекомендацій
щодо використання адекватних проблематиці технологій управління та
інструментів управління;

– теоретичні положення екологічно збалансованого розвитку рекреаційного
регіону на основі розробленого підходу до визначення категорії природних
систем регіону згідно виду рекреаційної послуги (лікувальна, оздоровча,
туристська) та характеристик визначальних рекреаційних чинників, в якому
особливим є врахування рівня екологічної безпеки території;

– наукове обґрунтування доцільного організаційно-технічного
інструментарію управління ЕБРР в частині: 1) розробки параметрів
регіональної інформаційно-технічної системи регіону, що дозволяє перейти
до інтегрованої інформаційної системи екологічного управління регіоном
через єдину систему кодування об’єктів управління, яка включає
розроблений метод оцінки рівня екологічної безпеки рекреаційного
регіону, 2) розробки техніко-технологічних заходів забезпечення
екологічної безпеки регіону в результаті зниження впливу ТПВ, 3)
розробки оптимізаційної моделі оцінки щільності забудови рекреаційних
приморських зон згідно до цілей управління екологічною безпекою;

одержали подальший розвиток:

– наукові основи управління екологічною безпекою в частині конкретизації
угрупування екологічних законів і закономірностей по ознаці можливості
реалізації їх в управлінні, що обґрунтовують наочну область управління в
еколого-економічній регіональній системі;

– метод зонування рекреаційних регіонів по ознаках “рекреаційні ресурси”
та “екологічний стан” з використанням кластерного аналізу, який допускає
етапність дослідження, яке направлено на виявлення не тільки комбінації
ресурсної бази, але також екологічних параметрів рекреаційних територій
згідно до цілей управління ЕБ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що наукові
положення використані при підготовці рекомендацій, пропозицій,
техніко-технологічних рішень щодо вдосконалення комплексної регіональної
системи управління екологічною безпекою в частині оцінки загроз
екологічній безпеці і обґрунтування організаційно-технічних рішень щодо
запобігання порушенням екологічного стану, зниженню антропогенного
навантаження на навколишнє природне середовище регіону рекреаційної
спеціалізації. Зокрема:

– рекомендації щодо оцінки рівня екологічної безпеки регіону в рамках
моніторингу екологічного стану території, в яких викладено метод оцінки
і прогнозування показників екологічної безпеки регіону, використано
Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони
навколишнього природного середовища при підготовці проекту “Заходів
основних напрямів щодо реалізації Програми економічного і соціального
розвитку Автономної Республіки Крим на 2008 рік” (акт за № 4176/1-4 від
25.10.2007 р.);

– практичні рекомендації щодо забезпечення стійкого розвитку
рекреаційного регіону на основі вдосконалення механізму управління –
обґрунтування екологічних стратегій розвитку територій з врахуванням
екологічного стану рекреаційних ресурсів, використано Міністерством
економіки АР Крим в “Основних напрямах розвитку курортно-рекреаційного і
туристичного комплексу Автономної Республіки Крим до 2010 року”
(затверджені Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим 17.03
2004 року № 849-3/04) (акт №030-3/1003 від 26. 09.2007 р.);

– практичні рекомендації щодо вдосконалення рівня інформатизації
управління регіоном (у формі розділу Звіту з теми “Обґрунтування
параметрів інформаційно-технічної системи АР Крим”) використано в
“Програмі інформатизації Автономної Республіки Крим на 2007-2009 роки”
(затверджено Радою міністрів АР Крим (протокол № 8 від 27.02.2007р.) і
Міністерством транспорту і зв’язку України (від 07.05.2007р.
№3055/23/10-07)) в п. 1.4.3. “Інформаційне забезпечення функціонування
органів державної влади і місцевого самоврядування”; в п.1.5. “Принципи
формування і виконання регіональної програми інформатизації АР Крим”)
(акт №030-3/1003 від 26. 09.2007 р.);

– рекомендації щодо зниження впливу твердих побутових відходів на рівень
екологічної безпеки регіону використані при обґрунтуванні доцільності
здійснення проекту “Заходів основних напрямів щодо реалізації Програми
економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2008
рік” в п. 2 “Будівництво (реконструкція) полігонів твердих побутових
відходів. Придбання спеціальних машин для збору, транспортування і
складування ТПВ” за рахунок засобів фонду охорони навколишнього
природного середовища (подано на розгляд в Раду міністрів АР Крим) та
при обґрунтуванні проекту “Еколого-економічного і геоінформаційного
забезпечення “Схеми планування території Автономної Республіки Крим” на
період до 2026 року” у пункті обґрунтування компоновки регіональної
просторової схеми об’єктів сортування, утилізації і депонування ТПВ
(подана на розгляд в Раду міністрів Автономної Республіки Крим)
–економічний ефект, що передбачається – 68,8 млн. грн.) (акт №030-3/1003
від 26. 09.2007 р.);

– рекомендації щодо розрахунку оптимальної щільності забудови щодо
забезпечення екологічної безпеки рекреаційних зон Криму впроваджено у
Міністерстві будівельної політики і архітектури Автономної Республіки
Крим при підготовці доповнень у Регіональні правила забудови території
(акт № 234/1-к від 15.11.2007 р.);

– практичні пропозиції щодо забезпечення стійкого розвитку
рекреаційного регіону, що містяться в дисертації впроваджені у
Науково-дослідницькому центру “Технології стійкого розвитку”
Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського при
підготовці слідуючих науково-практичних розробок за замовленням
державних органів управління: Програма розвитку мінерально-сировинного
комплексу Автономної Республіки Крим на період до 2010 року; Концепція
екологічної програми Автономної Республіки Крим на період до 2010 року;
Концепція розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Автономної
Республіки Крим на період до 2010 року (акт №3/2.1 від 5.09.2007 р.).

Теоретичні розробки автора використані у навчальному процесі
Національної академії природоохоронного та курортного будівництва при
підготовці дисципліни “Природоохоронний менеджмент” (акт впровадження №
106/ 2 від 31.08.2007 р.).

Наукові та практичні положення дисертаційної роботи можуть бути
використані у різних рекреаційних регіонах.

Особистий внесок здобувача. Автором сформульовані проблема, мета і
задачі досліджень, ідея роботи, основні наукові положення, висновки і
рекомендації, розроблені методики досліджень, теоретично обґрунтовані
напрями вдосконалення механізму управління екологічною безпекою в
рекреаційному регіоні і його організаційно-технічного інструментарію,
виконане їх впровадження.

Апробація результатів дисертації. Основні результати і положення
дисертаційної роботи доповідались, обговорені і схвалені на 12
конференціях різного рівня, зокрема:

– 6 міжнародних: наукової “Устойчивый Крым. План действий” (МДЦ “Артек”,
Гурзуф, 1999), науково-практичної конференції до 80-річчя Національної
академії наук України (Сімферополь, 1998), ІХ науково-практичної
конференції “Наука та освіта–2006” (Дніпропетровськ, 2006),
науково-практичної конференції “Фундаментальные и прикладные проблемы
мониторинга и прогноза стихийных, техногенных и социальных катастроф”
“Стихия -2006” (Севастополь, 2006); науково-практичної “Геотехнології і
управління виробництвом ХХI століття” (Донецьк, 2007); – 6
всеукраїнських, республіканських: міжгалузевої конференції “Научные и
практические аспекты курортно-рекреационной деятельности” (Ялта, 1998),
Всеукраїнської міжвузівської науково-практичної конференції “Проблемы и
перспективы транзитивной экономики” (Сімферополь, 2002); Всеукраїнської
міжвузівської науково-практичної конференції “Управление региональным
развитием” (Сімферополь, 2003); Всеукраїнської науково-практичної
конференції “Проблемы устойчивости предприятий санаторно-курортного
комплекса” (Ялта, 2006); Всеукраїнської науково-практичної конференції
“Інформаційні технології в управлінні туристичною та
курортно-рекреаційною економікою” (Бердянськ, 2006); Всеукраїнської
науково-практичної конференції “Современные проблемы и пути их решения в
науке, транспорте, производстве и образовании” (Одесса, 2005).

Результати дослідження доповідались на засіданні Кримського наукового
центру НАН України і Міністерства освіти і науки України, оцінені
позитивно і включені в Звіт Кримського наукового центру НАН України і
Міністерства освіти і науки України з наукової темі “Теоретичні і
практичні аспекти геополітики і екодинаміки Кримського регіону”
(облікова карта № 0207U005626).

Публікації. Результати дисертації надруковано у двох монографіях (одна
одноосібна), 29 статтях у фахових наукових виданнях (20 одноосібних), 7
статтях у інших наукових виданнях (4 одноосібних), 12 тезах доповідей (9
одноосібних). Всього за темою дисертації надруковано 50 робіт загальним
обсягом 37,15 д.а. (34,33 д.а. особисто).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 5 розділів,
висновків, списку використаних джерел з 337 найменувань (27 сторінок).
Повний обсяг – 324 стор., з них основний текст – 283 стор. Робота
містить 49 рисунків та 18 таблиць (з них 13 на окремих сторінках).
Окремий том складають додатки на 229 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи,
сформульовані мета, ідея та задачі досліджень, наукова новизна отриманих
результатів. Наводяться наукова новизна та практичне значення
результатів роботи, апробація результатів досліджень, дані про
публікації.

У першому розділі “Аналіз проблематики екологічного розвитку України і
її регіонів” наводяться результати аналізу існуючих теоретичних та
практичних досліджень з проблем екологічної безпеки (ЕБ) на
національному та регіональному рівнях. Зроблений огляд наукових та
статистичних джерел засвідчив, що загальний стан екологічної безпеки в
Україні є досить складним. Це пов’язано з дією системи природних та
антропогенних чинників, яка зумовлює ускладнення стану держави:
результати аналізу існуючих в Україні та в регіонах проблем екологічної
безпеки щодо зменшення шкідливого впливу на людину та довкілля
підтвердили наявність кола невідкладних задач. По-перше, практично у
всіх регіонах відмічаються проблеми утворення водних ресурсів та
водопостачання: порушення водного балансу на підставі геологічних та
ландшафтних змін, які приводять до різних наслідків (підтоплення земель,
недостатнього об’єму води для потреб господарства, життя), забруднення
водних горизонтів та інші. По-друге, підвищена забрудненість
атмосферного повітря в регіонах, якщо не за рахунок промислових
викидів, то за рахунок викидів транспорту. По-третє, продовжують
зростати процеси ерозії земель та утворення зсувів практично у всіх
регіонах (особливо збільшились площі зсувів на південному узбережжі
Криму). По-четверте, не зменшуються обсяги твердих і рідких відходів
виробництва та побутових відходів, що приводить до значної небезпеки як
для довкілля, так і для людини (дуже гостро проблема проявилася у
Криму). По-п’яте, здійснюються будівельні проекти, які не мають досить
глибокої підготовки екологічно небезпечних просторових та технічних
рішень, а також оцінки та врахування щільності забудови територій.
По-шосте, потребують науково – обґрунтованих рішень плани захисту
біорізноманіття на регіональному рівні (особливо важливо для АР Крим, як
одного з світових біосистемних центрів). Все це обумовлює нагальну
потребу комплексного вивчення та розв’язання проблем, пов’язаних з
забезпеченням екологічної безпеки.

Основні положення загальної концепції екологічної безпеки розроблено у
роботах Реймерса М.Ф., Вернадського В.І., Боголюбова С.О.,
Данилова-Данильяна В.І., Фролова К.Ф., Мойсеєва М.Н. та інших вчених.
Однак останнім часом виконуються багатоаспектні теоретичні та практичні
дослідження із зазначеної проблеми. Як результат – конкретизуються та
поглиблюються підходи за різними науковими напрямками: з технічного – у
працях Биченка М.М., Маслова М.В., Рудько Г.І., Трофимчука О.М., Тетіора
О.Н., Шапаря А.Г., Шмандія В.М. та інших, з техніко-економічного – у
працях Буркінського Б.В., Векліча О.І., Данилишина Б.М., Дорогунцова
С.І., Крайнова І.П., Ральчук О.М., Степанова В.М., Хлобистова Є.В. та
інших, з природничого – Багрова М.В., Барановського В.А., Бокова В.О.,
Єни В.Г., Лущика А.В. та інших. Екологічна безпека на державному рівні
розглядається як складова національної безпеки та обґрунтовуються
підходи до управління у роботах Долішнього М.І., Качинського А.Б.,
Косовцева В.О., а у роботах Адаменко О.М., Андрейцева В.І., Лозанського
В.Р. та інших вчених розкрито підходи щодо різних аспектів організації
екологічного управління безпекою у регіоні. Аналіз робіт дозволяє
визначити, що фундаментально розроблено теоретичні та практичні засади
управління екологічною безпекою в умовах катастрофічних ситуацій: з
одного боку, це пов’язано з важливим місцем організації дій у
надзвичайних ситуаціях, з другого – з необхідністю обов’язкового
зниження наслідків цих подій.

Вченими розроблено основи теорії екологічної безпеки щодо
понятійно-термінологічної складової, концептуального обґрунтування
діяльності, яка направлена на зниження (попередження) небезпечних
ситуацій різного виду і рівнів дії на них. Однак ускладнення екологічної
домінанти функціонування сучасного суспільства в багатоплановому
антропогенному навантаженні на природні системи вимагають подальшого
розвитку методології управління екологічною безпекою. При тому слід
зазначити, що рівень досліджень управління ЕБ в умовах постійної дії
техногенних чинників потребує подальшого поглиблення. Особливо це
стосується регіонального аспекту проблеми з врахуванням чинників та
спеціалізації, зокрема рекреаційної.

Разом з тим за результатами аналізу джерел щодо проблем, які
заслуговують подальшого дослідження, слід віднести: недостатню
опрацьованість сутності і закономірностей управління ЕБ на регіональному
рівні; різнопланові підходи до класифікації техногенних загроз ЕБ не
адаптовано до цілей і механізму управління; не конкретизовано ознаки
рекреаційної спеціалізації регіону з позицій обліку екологічного стану
системи регіону; не розроблено загальний підхід щодо оцінки рівня
безпеки в регіоні; недостатньо опрацьовано наукові основи форм
стратегічного управління ЕБ рекреаційних територій; поширені загальні,
не конкретні заходи забезпечення екологічної безпеки; переважають методи
управління переважно економічного плану, але не технічні; існує проблема
відсутності сучасної інформаційно-технічної підтримки управління ЕБ; не
розв’язані проблеми технічного і просторово-планувального підходу до
будівництва компонентів регіональної системи збору, утилізації і
депонування ТПВ.

Концептуально у дисертації екологічна безпека розглядається як елемент
стійкого функціонування регіону, вимагає системного підходу, оскільки є
невід’ємною складовою еколого-економічної системи території для якої
характерна сукупність закономірностей та особливостей як формування, так
і системи забезпечення, що, враховуючи результати проведеного аналізу,
дало можливість обґрунтувати значущість наукової проблеми та
сформулювати основні напрямки досліджень управління у системі
забезпечення екологічної безпеки на регіональному рівні.

У другому розділі “Теоретичні основи управління екологічною безпекою на
регіональному рівні” викладено розроблені у результаті досліджень
теоретичні положення організації управління екологічною безпекою у
регіоні.

На основі всебічного аналізу методології управління в
еколого-економічній системі досліджено сутність, особливості прояву
закономірностей функціонування екосистем. Доведено, що існує об’єктивна
схема групування названої сукупності екологічних законів, в рамках якої
виявлено соціально-екологічні закони та закономірності за ознакою
“можливість реалізації в екологічному управлінні”, що визначають
принципи формування і функціонування управління як системи дій щодо
досягнення цілей суспільства в екологічній сфері. Пропоноване
угрупування закономірностей екологічної сфери може сприяти розмежуванню
різних по суті проявів законів екосистем і, разом з цим, визначити
підходи до формування механізму управління екологічною безпекою в рамках
об’єктивних і соціально сформованих умов життєдіяльності сучасного
суспільства.

Удосконалені положення теорії управління екологічною безпекою на
регіональному рівні (УЕБР), які базуються на результатах
системно-ситуативного аналізу суті процесу управління, моделей функцій,
сутнісному опису методів, принципів, технологій, інструментарію
управління. В рамках функціонування управляючої системи забезпечення
екологічної безпеки регіону (рис.1) виявляється ряд особливостей, які
визначають необхідність спеціальної взаємодії в формі координації дій.
До них відносяться наступні аспекти:

1. Прояв сукупності управляючих дій, різних за своєю сутнісною
характеристикою: – дія соціального плану на мотиви і поведінкові схеми
(УД-1), пов’язана із забезпеченням процесів екологізації, – дія
нормованого плану (включаючи правове, економічне), пов’язана із задачами
збереження природного середовища і здоров’я людей (УД-2); – дія
організаційно-технічного, технологічного плану, пов’язана із задачами
оптимального природокористування (УД-3).

2. Управляюча система екологічною сферою повинна мати нагоду
забезпечити сумісність самостійно функціонуючих окремих систем
управління в кожному соціально-економічному елементі: галузі мають
органи управління ними, окремі економічні суб’єкти мають системи
управління в рамках різних видів власності, присутні також регіональні і
адміністративні особливості управління. Виходячи з цього, управлінський
процес повинен мати вищий ступінь складності, для досягнення якої слід
реалізувати можливості механізму державного управління ЕБР.

3. Виявляється розширення функцій управління за рахунок особливого
значення регулюючих процесів – нормативно-правове регулювання, що
визначає особливості організації процесу, підвищення ролі контролю
дотримання нормативів ведення діяльності всіма суб’єктами господарювання
і органами управління суміжних сфер.

Рис. 1. Структурно-процесна модель системи управління екологічною
безпекою регіону.

4. Функція контролю процесу управління ЕБ в частині інформації про стан
природного середовища, здоров’я населення формується в різних органах
збору і обробки, але для розробки і реалізації управлінських рішень щодо
підтримки екологічної безпеки необхідне об’єднання різних, за природою і
принципам збору, даних та процес контролю припускає рішення трьох задач:

задача 1 (спостереження): знайти відображення кожної спостережуваної
реалізації безлічі вихідних характеристик Y, яке ставить у відповідність
внутрішній стан об’єкту управління Z через вибір контрольних крапок і
параметрів їх стану (визначає диференціацію системи збору інформації по
місцю якнайповнішої інформованості про характерні риси об’єкту – ЕБР):

задача 2 (класифікація): будь якому спостережуваному стану об’єкта Y
повинен бути поставлений у відповідність один вид його стану з безлічі
заданих видів Е: При цьому безліч станів об’єкту розбивається на кінцеве
і звичайно невелике число класів, кожний з яких відповідає певному стану
(або характерній ознаці), що робить задачу контролю досяжною для об’єкту
будь-якої складності і підступною до вирішення, а рішення щодо
належності стану об’єкту одному з класів ухвалюється на основі
вимірювання відстаней від досліджуваної крапки до нерухомих точок
кожного класу;

задача 3 (ідентифікація): визначення оптимальної в деякому розумінні
оцінки перетворень ц за реалізацією вхідних і вихідних характеристик, а
в оцінці екологічної безпеки точний результат дає контроль по параметрах
моделі об’єкту управління на основі відхилень від необхідного рівня. В
системі управління ЕБР важливим елементом є процес ухвалення рішення,
який припускає: наявність універсальної безлічі варіантів, альтернатив,
планів, з яких здійснюється вибір (Щ); пред’явлена до вибору безліч
альтернатив Х; ; існує безліч вибраних альтернатив, зокрема одна Y; Y
(Х) ; С – принцип вибору, правило, згідно до якого здійснюється вибір
якнайкращого варіанту Y=C(X).

У складних системах, коли на початку вимагається сформувати безліч
альтернатив, потім довести допустимість принципу вибору альтернатив,
формально модель загальної задачі ухвалення рішення може бути
представлена: , де Т – мета ухвалення
рішення, Iп – початкові дані для породження альтернатив; Iвих –
безліч альтернатив; Iріш – вибрані альтернативи, правило породження
альтернатив – правило вибору кращої альтернативи.

Таким чином, у складно-структурованій системі управління ЕБР виникає
необхідність функціонування механізму управління ЕБР (рис.2), який в
рамках сукупності закономірностей еколого-економічної системи регіону,
принципів, постулатів, вимог до якості рішень щодо зниження
неузгодженості і невизначеності інформаційних потоків дозволяє
забезпечувати координацію дій суб’єктів управління різних відомств на
основі функціонально-технологічного підходу до вдосконалення функцій і
методів УЕБР. За результатами дослідження процесу управління УЕБР
виконано: структуризація цілей, логічне перетворення у задачі УЕБР;
обґрунтування доцільності розширення функціонального блоку управління за
рахунок включення функції нормативно-правового регулювання;
обґрунтування доцільності у УЕБР застосування програмно-цільової
технології, технології управління за результатами, технології управління
за відхиленнями, ситуативній технології управління; обґрунтування
можливостей використання методів управління (організаційно-розпорядливі,
економічні), що дозволило розробити структурно-процесну модель механізму
управління ЕБР, яка відображає особливості процесу підготовки
управлінських рішень, визначає основи формування і напрямків
вдосконалення організаційної структури управління на регіональному
рівні.

Аналізуючи сутність сучасного процесу управління екологічною сферою
було досліджено еволюцію організаційних структур управління в сфері
екології у світі, країнах близького розташування та вітчизняну. Виявлено
особливості нормативно-правового забезпечення

Рис. 2. Структурно-процесна модель механізму управління екологічною
безпекою регіону.

управління екологічною безпекою, конкретизовано структуру екологічного
права України, виявлені особливості його структури за преференційною
ознакою, а також по рівнях управління: національний, регіональний.
Окремо досліджено проблеми нормативно-правового забезпечення
екологічного управління в АР Крим. В Україні функціонує система
державних органів управління ЕБ на національному та територіальному
рівнях, визначальне місце в якій займає Міністерство охорони
навколишнього природного середовища України. Екологічне управління в
регіонах здійснюють Республіканський комітет АР Крим з охорони
навколишнього природного середовища і обласні органи, інспекції і
відділи з охорони довкілля, а також відповідні органи державної влади м.
Києва і м. Севастополя. У відповідних нормативно-правових документах
визначені задачі і обов’язки регіональних органів, уповноважених
проводити обґрунтовану екологічну політику. Проте існує значний перелік
задач організації управління ЕБ в Україні на регіональному рівні:
вдосконалення системи екологічного моніторингу щодо уникнення відомчої
роз’єднаності органів-виконавців процесу збору інформації про стан
регіону і обробки її; подальший розвиток нормативно-правової бази;
усунення недоліків схем розробки та фінансування техніко-технологічних
рішень екологічних проблем, синтез нових форм стратегічного управління
ЕБР. Таким чином, результати досліджень автора узагальнюють та
удосконалюють наукові уявлення щодо методології управління ЕБ в умовах
регіону.

У третьому розділі “Розробка методології оцінки рівня екологічної
безпеки регіону при дії антропогенних чинників” викладено розроблені в
результаті дослідження теоретичні основи загроз екологічної безпеки
(ЕБ), акцентовані на техногенні загрози. Загрози ЕБ відображають
особливості відносин складових підсистем еколого-економічної системи
(ЕЕС), мають основу вірогідності і складаються під впливом сукупності
чинників і початкових умов. Загрози ЕБ об’єктивно існують у часі і
просторі і виявляються у потоках енергії, речовини, інформації, мають
природну і антропогенну основу формування. При цьому слід враховувати,
що окремі дії і процеси в рамках забезпечення життєвих потреб
(антропогенні), порушують початкові характеристики та процеси природної
саморегуляції природних ресурсів і тому результати такої дії людини
можуть стати потенційно небезпечними для всіх або окремих елементів ЕЕС,
тому пропонується виділити антропогенні чинники функціонування ЕЕС і
групи техногенних загроз ЕБ, які ними визначаються. Антропогенні чинники
функціонування ЕЕС об’єднують техніко-технологічні і
просторово-планувальні чинники (рис. 3).

Рис. 3. Схема класифікації чинників функціонування ЕЕС та видів
техногенних загроз ЕБ.

Техніко-технологічні чинники є віддзеркаленням діючих у встановлений
період рівня техніки і технології, як результату еволюції знань і
досвіду суспільства. Друга група антропогенних чинників функціонування
ЕЕС об’єднує просторову (територіальну) прив’язку життєдіяльності
суспільства. Виходячи з дії названих груп чинників розглядаються
техногенні загрози ЕБ двох блоків. Виділення першого блоку техногенних
загроз ЕБ пов’язане з чинниками можливої дії на природне середовище:
одержуючи з середовища необхідне, людина проявляє дію у формі
перенесення особливих – антропогенних речовин в середовище. По-різному
загрози виявляються в підсистемах навколишнього природного середовища (у
атмосфері, гідросфері, літосфері, біосфері), тому, враховуючи сутнісну
характеристику кожної підсистеми, обґрунтовано види загроз ЕБ попадання
антропогенних речовин в кожну з них. Враховуючи, що загрози мають певні
системи зв’язків і характеристик, то окремі з них передбачаються для
багатьох середовищ, а деякі – формуються в окремих екологічних
середовищах.

Особливостями даної класифікації техногенних загроз ЕБ є обґрунтування
чинників антропогенного впливу та їх проявів у формі конкретних загроз,
подолання яких можливе за допомогою реалізації системи заходів
управління ЕБ в частині розробки нормативів і обмежуючих критеріїв
організації діяльності на території та дій щодо запобігання проявів
порушень.

Комплексний характер загроз ЕБ та процесу їх формування потребує
розділення загроз залежно від рівня локалізації проблем: глобальні,
національні, регіональні, місцеві і локальні. При цьому особливе
значення має оцінка екологічного стану регіону, а враховуючи розроблену
класифікацію техногенних загроз ЕБ, було досліджено гіпотезу щодо
доцільності розрахунку та аналізу двох показників техногенного
характеру: інтегральний показник безпеки при зниженні попадання у
середовище антропогенних речовин – ОПЕБр та інтегральний показник
екологічної безпеки при зниженні ступеня змін природного середовища при
споживанні природних ресурсів і дії просторово-планувальних чинників –
ОПЕБзпс. Для розрахунку цих показників в дисертації розглянуто
характеристики, що визначають кожен вид техногенної загрози, та
визначені показники стану навколишнього природного середовища, які
відображають екологічно безпечні характеристики в умовах техногенної
дії.

Залучено математичний апарат методу головних компонент (за розробленою
програмою у комплексі EXCEL), використання якого дозволило дослідити
сукупність показників (11 показників) екологічного стану (25 об’єктів)
міст, районів АР Крим за 2003-2005 рр., а розрахунки виявили, що на
першу головну компоненту доводиться 30,45% загального внеску показників
в структуру досліджуваного явища. Друга компонента пояснює 17,91%
загальної дисперсії, третя – 12,31%, четверта – 11,66%, п’ята компонента
– 8,98%. Оскільки на практиці рекомендується виділяти число головних
компонент, пояснюючих 70-75% їх сумарної дисперсії, то надалі
аналізуватимемо чотири головні компоненти.

Першу головну компоненту ЕБР визначають чотири показники: зниження рівня
ТПВ (коефіцієнт кореляції (К)=0,922); зниження рівня забруднення
атмосфери (К=0,816); зниження рівня забруднення вод (К =0,805); зниження
вирубки лісу для виробництва (К =0,722). В цілому перша екологічна
компонента відображає значення для ЕБР проблем зниження рівня
забруднення антропогенними речовинами середовищ.

Друга головна компонента ЕБР визначається трьома показниками: зниження
втрат лісу при пожежах (К=0,620); збільшення площі лісовідновлення
(К=0,617); запобігання зсувним та іншим порушенням геологічних масивів
(К=0,622).

Рис.4. Рівні елементів головних компонент екологічної безпеки АР Крим.

Третя головна компонента ЕБР визначається двома показниками: збільшення
площ рекультивації кар’єрів видобутку корисних копалин (К=0,622);
зниження втрат води при транспортуванні в системах водопостачання
(К=-0,566) (відмічається збільшення втрат води, тому коефіцієнт має знак
(–)). Четверта головна компонента ЕБР пов’язана з скороченням токсичних
відходів (коефіцієнт кореляції = 0,64), а також з наявністю проблем
оптимізації площі і схеми доріг (коефіцієнт кореляції = -0,729).

Дослідження закономірностей по групах і у загальній сукупності
показників дозволяють зробити висновок про значущість всіх показників
для рівня ЕБ регіону, а також формують логічне угрупування показників
ЕБР залежно від природи техногенних загроз ЕБ: зниження загроз попадання
антропогенних речовин в середовища є комплексною проблемою і формує
першу і частково другу головні компоненти ЕБР, зниження ступеня зміни
природного середовища при споживанні природних ресурсів і дії
просторово-планувальних чинників формують третю і четверту компоненти
ЕБ.

За розрахунками компонентного аналізу розроблено прогнозні моделі щодо
елементів ЕБР:

Обґрунтовано підхід щодо розрахунку інтегрального показника екологічної
безпеки при зниженні попадання у навколишнє середовище антропогенних
речовин – ОПЕБр:

ОПЕБр= ? ПЕБрik вi

де i – індекс, що нумерує види антропогенних речовин, які потрапляють в
середовище (змінюється від 1 до m); k – індекс компоненту середовища
(атмосфера, гідросфера, літосфера, біосфера); вi – коефіцієнт взаємного
розташування сукупності небезпечних об’єктів, який дозволяє враховувати
схеми взаємовпливу та тимчасові характеристики небезпек з урахуванням
їх класу по діючому класифікатору: для нейтрального розташування вi=1,
для несприятливого вi 1 (визначається за
результатами досліджень окремих видів небезпек регіону згідно їх
сутності та прив’язки на місцевості). ПЕБрik – приватні показники
екологічної безпеки регіону при зниженні попадання окремої i-ої (від 1
до т) небезпечної речовини в середовище, в основі побудови якого –
відносний рівень введення антропогенних речовин в компонент середовища:

ПЕБрik = nбазik / nфактik

де nфактik – фактичне значення i-ої антропогенної речовини, яка
потрапляє в k-тий вид компоненту середовища; nбазik – базисне (відмічене
в попередній період, не перевищуюче допустиме) значення i-ої
антропогенної речовини або екологічно безпечне значення i-ої
антропогенної речовини при попаданні його в k-тий вид компонента
середовища – в цій якості виступає нормативно закріплене гранично
допустиме значення i-ої антропогенної речовини відповідного вигляду:
гранично допустима концентрація речовини (ГДК), гранично допустимий
рівень дій (ГДР), граничний допустимий вміст (ГДВ) речовин в
компонентах навколишнього середовища.

Приватні показники екологічної безпеки регіону при зниженні попадання
речовин в середовище – слід визначати для кожного виду загроз ЕБ при їх
наявності (при нагоді виділення в аналізований період) в усіх
середовищах (атмосфера, гідросфера, біосфера, літосфера). Виходячи з
суті даного показника – він відображає ступінь відповідності об’ємів
попадання речовин, що фіксуються, допустимим – екологічно безпечним
рівням, тоді критерієм безпеки в регіоні за аналізованим видом загрози
i-ої антропогенної речовини в k-тий вид компонента середовища повинне
бути виконання нерівності : ПЕБр>1.

Інтегральний показник екологічної безпеки при зниженні змін стану
природного середовища при споживанні природних ресурсів і дії
просторово-планувальних чинників – ОПЕБзпс :

ОПЕБзпс= ? ПЕБрj б

де j – індекс, що нумерує види змін природного середовища (за
показниками, що відбивають зміни) (змінюється від 1 до l); б –
коефіцієнт взаємного розташування сукупності небезпечних змін в
природному середовищі, який дозволяє враховувати схеми взаємовпливу: для
нейтрального розташування б=1, для несприятливого б 1 (визначається за результатами досліджень окремих
видів небезпек регіону згідно їх сутності та прив’язки на місцевості);
ПЕБзпсj- приватні показники екологічної безпеки регіону при j-му виді
зміни стану природного середовища при споживанні природних ресурсів і
дії просторово-планувальних чинників, в основі побудови яких відносний
рівень зміни показників середовища (табл.1).

Таблиця 1

Розрахункові формули приватних показників екологічної безпеки регіону
при споживанні природних ресурсів і дії просторово-планувальних чинників

Вид зміни стану природного середовища Разрахункова формула ПЕБзпс Умовні
позначення показників

1. Територіальна структура використання земель – ТС ПЕБзпсТС=
ДДфТС/ДДбТС ДДфТС, ДДбТС – зміна частки земель під окремий вид
використання (фактичний і базовий рівень відповідно, %).

2. Вирубки лісів для цілей виробництва – ЛП ПЕБзпсЛП= SбЛП/SфЛП
SбЛП,SфЛП- площі вирубки лісів для цілей виробництва (фактичний і
базовий рівень відповідно, в одиницях площі).

3. Порушення балансу гідроресурсів регіону – БГР ПЕБзпсБГР= VбБГР/VфБГР

VбБГРVфБГР-об’єм балансу гідроресурсів (фактичний і базовий рівень
відповідно, в одиницях об’єму).

4. Об’єми видобутку корисних копалин, при яких відбувається порушення
ландшафтів – ВКК ПЕБзпсВКК= =1/р?SфВКК/SбВКК SбВКК- об’єм спожитого
z-ого виду корисної копалини (фактичний і базовий рівень відповідно, в
одиницях площі кар’єрів)

5. Порушення ґрунтів за рахунок дорожнього покриття – Дор. ПЕБзпсДор=
SбДор/SфДор SбДор ,SфДор- площа території, зайнята під дороги
(фактичний і базовий рівень відповідно, одиниці площі).

6. Порушення природного рівня тварин і риби (промислових) – ПТР
ПЕБзпсПтр= =1/s?VбПтр/VфПтр

VфПтр – об’єм промислу е-ого виду тварин і риби (фактичний і базовий
рівень відповідно, в одиницях об’єму, кількості або ваги)

7. Порушення біорізноманіття в регіоні – Біо. ПЕБзпсБіо= ДКбБіо/ДКфБіо

ДКбБіоДКфБіо- абсолютна зміна кількості наявних біологічних видів
(рослини і тварини) в регіоні (за фактичний і за базовий період
відповідно).

8. Вирубки насаджень і лісів під забудову та скорочення площі лісів
через пожежі – ЛЗ ПЕБзпсЛЗ= SбЛЗ/SфЛЗ

SбЛЗ SфЛЗ- площі вирубки насаджень і лісів під забудову скорочення
площі лісів та через пожежі (фактичний і базовий рівень відповідно, в
одиницях площі).

9. Екзогенні геологічні процеси – ЕГП ПЕБзпсЕгп= =1/h?SбЕгп/SфЕгп –
площі f-ого виду порушення геологічних масивів, які ідентифіковані в
регіоні (фактичний і базовий рівень відповідно, в одиницях площі).

10. Скорочення площі заповідних природних зон регіону – Заповід.
ПЕБзпсЗ= SбЗ/ SбЗ SфЗ-абсолютне зменшення площі території заповідних
природних зон регіону (за фактичний і за базовий період відповідно,
одиниці площі).

11. Виведення земель під площі звалищ. полігонів і сховищ ТПВ – Птпв
ПЕБзпсПтпв= SбПтпв/SфПтпв SбПтпвSфПтпв- площі звалищ, полігонів і
сховищ ТПВ (за фактичний і за базовий період відповідно, одиниці площі).

12. Порушення природ-них ландшафтів – Ланд. ПЕБзпсЛанд= SфЛанд/SбЛанд
SфЛанд, SбЛандплощі ландшафту (фактичний і базовий рівень відповідно, в
одиницях площі)

Запропонований в дисертації підхід щодо оцінки рівня екологічної безпеки
регіону під техногенним впливом (алгоритм – рис. 5) є новим і дозволяє
виявляти на стадії аналізу головні фактори змін екологічної безпеки і
особливості регіональної системи управління нею, а також формує базу
щодо екологічного зонування територій за рівнем екологічної безпеки.

Рис 5. Алгоритм методу оцінки рівня ЕБР і циклу підготовки УД за
результатами оцінки..

У четвертому розділі “Теоретичні та практичні аспекти стійкого розвитку
системи рекреаційного регіону” було досліджено теоретичні аспекти
функціонування спеціального виду регіональних екологічних систем –
регіон рекреаційної спеціалізації, який має певну соціально-суспільну
задачу щодо організації процесу рекреації населення як відновлення
трудового потенціалу суспільства при одночасному збільшенні техногенних
навантажень на його навколишнє середовище. Автор розглядає рекреаційний
регіон як територіально спеціалізовану частину національної економіки з
властивими їй еколого-географічними характеристиками і ресурсами,
населенням, господарським комплексом, структурою управління. Назване
визначення рекреаційного регіону дозволяє виділити особливості регіону,
чинники рекреаційної спеціалізації та їх ієрархію, виводячи на
визначальний рівень саме природно-екологічні характеристики території.

В розділі удосконалено підхід щодо визначення категорії природних систем
регіону за характеристиками чинників рекреації: геокліматичні,
гідроресурсні, ландшафтні і екологічний стан. Розроблено критерії
кожного з визначальних чинників при значній увазі оцінці рівня
екологічної безпеки природної системи, базою якої є розроблений метод
оцінки за рівнем двох інтегральних показників безпеки – ОПЕБр та
ОПЕБзпс. Залежно від особливостей процесу створення виду рекреаційної
послуги (лікувальна, оздоровча, туристська) обґрунтовано три категорії
природних систем: 1 категорія – сприятливі умови, 2 категорія –
задовільні умови, 3 категорія – не сприятливі умови (при цьому
неприпустимо наявність небезпечного стану довкілля також і на території
3 категорії).

В рамках задач досліджень і подальшого практичного застосування
розроблених теоретичних основ управління ЕБР було обрано полігон –
Автономна Республіка Крим як регіон з розвинутою рекреаційною сферою.
Крім того, у регіоні діють специфічні антропогенні чинники: високий
рівень урбанізації території, експлуатація Північно-Кримського каналу як
чинника регіональних змін природних схем утворення балансу води і
взаємодії поверхневих та підземних вод; функціонування транспортних
коридорів (у тому числі і з морських портів) створює загрози забруднення
атмосфери, акваторії портів та моря, а також зміни ландшафтів. Однією з
важливих в регіоні є рекреаційна діяльність, яка також призводить до
формування специфічних загроз ЕБ: відбувається сезонне зростання
чисельності населення у регіоні за рахунок міграційних потоків
рекреантів, що різко збільшує антропогенне навантаження на довкілля, як
в комплексі, так і з окремих видів загроз; рекреаційна діяльність
розвивається в рамках унікальних рекреаційних ресурсів, що призводить до
підвищення рівня урбанізації територій, які мають найбільшу
привабливість для рекреації – морське узбережжя, території з
різноманітними ландшафтами, але одночасно є екосистемами, які мають
значну цінність щодо утворення середовища; рекреаційна діяльність
вимагає підтримуючого функціонування широкої інфраструктури регіону, що
підвищує в комплексі рівень техногенних навантажень на природні системи
в регіоні; на рекреаційних територіях рівень впливу на людину
небезпечних техногенних дій різної спрямованості може бути значнішим
унаслідок слабкого здоров’я рекреантів, що може позначитися на рівні
чисельності уражених і тяжкості прояву таких техногенних поразок та ін.

e

i

d–?

?

1/4

e

i

d–?

1/4

ooaaaOaaEEEE?EEE?EEEE

??8?:?\µueAe///eeeeeeeeeee///eeaaaOeOe

?

I

I

I

I

I

I

I

I

I

I

I

I

I

таження, в тому числі від рекреаційного комплексу (високий рівень
забудови сприяє зростанню зсувів, абразії земель, сезонне зростання
об’ємів ТПВ потребує значних площ, які виведені під сховища ТПВ, а
враховуючи порушення схем їх функціювання, перевищені об’єми
навантаження та відсутність засобів запобігання забрудненню води та
атмосфери, ці об’єкти є вкрай небезпечні). За оцінками екологічного
стану, головним чинником погіршення якості поверхневих водних об’єктів
Криму є скидання стічних вод при невдосконалених системах очищення та
незадовільному стану очисних споруд, що потребує управлінських рішень.
У Криму за останні шість років відмічається в цілому позитивна динаміка
зниження забруднення атмосфери, хоча не забезпечено значне зменшення
об’ємів викидів. Особливо слід зазначити, що поки що перевищуються рівні
забруднення повітря за пилом і діоксидом азоту у рекреаційних зонах В.
Ялти і м. Керчі, хоча відмічається зниження рівня забруднення атмосфери
в м. Євпаторії, Чорноморському районі, м. Феодосії і районі. Основними
джерелами забруднення повітря кримських курортів є вихлопні гази
автомобілів (75-95% всіх викидів), викиди котельних і печей. Внаслідок
зростання автомобілізації спостерігається збільшення частки викидів від
пересувних джерел, і хоча в 2005 р. вони склали 98,2% від рівня 2004 р.,
але залишаються високими, особливо в літні місяці рекреаційного сезону.

Зонування території АР Крим за розробленою методикою дозволило
підтвердити, що з врахуванням рівня екологічного стану, який оцінено за
двома інтегральними показниками екологічної безпеки, є території, які не
відносяться до рекреаційних: Північний мікрорайон, що має бальнеологічні
рекреаційні ресурси не відноситься до рекреаційних через підвищений
ступінь екологічної небезпеки забруднення відходами промисловості
Армянсько-Красноперекопського вузлу і впливу техногенних факторів
прикордонних об’єктів. При тому підтверджено зони, сприятливі для
рекреаційної спеціалізації: території Центрального, Південнобережного,
Південно-західного, Південно-східного, Східного, Західного і
Північно-західного мікрорайонів, оскільки вони мають 1 і 2 категорії
природних систем для різних рекреаційних послуг, включаючи безпечний
екологічний стан (експертна оцінка категорії природної системи проведена
як сума балів по кожному елементу ЕБ за шкалою 0-3) (табл. 2).

Таблиця 2

Оцінка характеристик природних чинників рекреаційної спеціалізації
регіону рекреаційних прибережних зон АР Крим

Мікрорайон Зона Вид рекреаційної послуги Категорія природної системи
Екологічний стан

Північно-західний Прибережна територія мо-ря смт. Чорноморське і
частки Роздольненського району Оздоровча

Туристська 2 категорія

(20 балів)–задовільні умови ОПЕБр04=7,1603, ОПЕБр05= 7,2674

ОПЕБзпс04=8,3931, ОПЕБзпс05=8,4618

Західний Прибережна територія мо-ря в районі м. Євпаторія і м. Саки,
Сімферопольсько-го, Бахчисарайського р-нів Лікувальна

Оздоровча 1 категорія

(25 балів)–сприятливі умови ОПЕБр04=6,7542, ОПЕБр05= 6,8284

ОПЕБзпс04=10,5864,

ОПЕБзпс05=10,6397

Південно-західний Прибережна територія Чорного моря в приміській зоні
м. Севастополя Оздоровча 2 категорія

(20 балів) –задовільні умови ОПЕБр04=4,9972, ОПЕБр05= 4,6994

ОПЕБзпс04 =8,4574, ОПЕБзпс05=10,143

Культурно-історична зона м. Севастополя Туристська 1 категорія (24
бали)–сприятливі Екологічний стан території в цілому задовільнений

Південнобе-режний Прибережна територія Чорного моря в районі В.Ялти і
м. Алушти Лікувальна

Туристська

Оздоровча 1 категорія

(25 балів)– спри-ятливі умови ОПЕБр04=8,8010, ОПЕБр05= 5,6033

ОПЕБзпс04=9,3824, ОПЕБзпс05= 13,345

Південно-східний Прибережна територія моря в районі м. Судак,

м. Феодосія Оздоровча

Туристська

Лікувальна 1 категорія (24 бали) – сприят-ливі умови ОПЕБр04=8,4952,
ОПЕБр05= 8,3832

ОПЕБзпс04=12,087,

ОПЕБзпс05=10,8348

Східний Прибережна територія моря в Ленінському районі і приміській
зоні м. Керч Оздоровча

Лікувальна 2 категорія (20 балів)–задовільні умови ОПЕБр04=6,6088,
ОПЕБр05= 4,0937

ОПЕБзпс04=13,9522.ОПЕБзпс05= 7,3006

Крім того, розташування близько 90% об’єктів рекреації має об’єктивно
присутню прив’язку до морського узбережжя, тому на другому етапі
зонування рекреаційних територій Криму в межах населених пунктів і
двокілометрової смуги узбережжя виконане виділення наступних
природно-рекреаційних прибережних зон (ПРПЗ): Північно-західна Західна,
Південно-західна, Південнобережна, Південно-східна, Східна.

З метою виявлення закономірностей формування ЕБ у ПРПЗ Криму було
проведено кластерний аналіз за середньою відстанню між кластерами. Так,
виявлені чотири кластери ПРПЗ півострова за рівнем двох інтегральних
показників ЕБ: 1 кластер (ОПЕБр до 5,0) – охоплює Південно-західну ПРПЗ
(м. Севастополь); до 2 кластера (ОПЕБр від 5,1 до 7,0; ОПЕБзпс від 9,1
до 11,0) віднесені – Західна (Євпаторійській і Сакський регіон) і
Східна (м. Керч і Ленінський район), до 3 кластера (ОПЕБр більш 8,1;
ОПЕБзпс більш 11,1 ) – Південнобережна і Південно-східна ПРПЗ, до 4
кластера (ОПЕБр від 7,1 до 8,0, ОПЕБзпс від 8,0 до 9,0) –
Північно-західна ПРПЗ.

Проте важливим аспектом управління ЕБР є врахування тенденцій
екологічного стану в динаміці, для дослідження якого виконаний
кластерний аналіз по темпах і напрямах зміни двох інтегральних
показників ЕБ за 2003-2005 рр. (рис. 6).

Рис. 6. Кластерний аналіз по темпах і напрямах змін двох інтегральних
показників ЕБ по зонах АР Крим за 2003-2005 рр.

Перший (1) кластер об’єднав 3 території – Південно-західна, Західна і
Південнобережна ПРПЗ, в яких відмічається погіршення екологічного стану
внаслідок зростання попадання антропогенних речовин в середовище, але
підвищився рівень ЕБ за рахунок поліпшення ситуації за змінами
природних систем. 2 кластер відображає процеси погіршення екологічного
стану за двома показниками ЕБ, які відмічаються в Південно-східній і
Східній ПРПЗ – зміни в районі м. Судак і м. Феодосії відмічені на
рівні 18-19% по кожному показнику, а в районі м. Керч і Ленінському
районі (Східна ПРПЗ) відмічено значніше зниження показників ЕБ –
34-35%. 3 кластер представлений Північно-західною ПРПЗ (смт.
Чорноморське, частина Роздольненського району), оскільки тут за період
аналізу відмічене зростання показників ЕБ, що слід оцінити позитивно,
хоча все ж таки присутні певні екологічні проблеми.

Одержані результати дослідження слугують підґрунтям розробки та
реалізації дій управління ЕБ у визначених зонах, виявляючи найважливіші
екологічні задачі в рекреаційному регіоні – зниження викидів
автотранспорту, очищення і організоване скидання стічних вод і зниження
впливу твердих побутових відходів на різні середовища, збереження
природних заповідних зон від забудови, лісовідтворення, зменшення
небезпечних виробництв, оптимізація транспортних схем, оптимізація
планувальних схем забудови рекреаційних зон та ін.

У п’ятому розділі “Практичні рекомендації щодо вдосконалення управління
екологічною безпекою в Автономній Республіці Крим” наведено
запропоновані практичні засоби управління екологічною безпекою
рекреаційного регіону, обґрунтовано принципи стратегічного рівня
екологічного управління, синтезовано доцільні форми екологічних
стратегій (ЕС). Розроблені ЕС відповідають раніше наведеним об’єктам
механізму управління екологічною безпекою в регіоні (рис. 2) та
конкретизують цілі, досягнення яких може забезпечити стійкий розвиток
територіальної системи. Так, екологічна стратегія зниження виробничого
тиску на природні комплекси потребує розробки дій, які повинні
забезпечити оптимізацію використання природних ресурсів і таким чином
поліпшити стан довкілля. Згідно з суттю екологічної стратегії підвищення
ефективності використання природних ресурсів, основні зусилля повинні
бути направлені на розробку технічних, технологічних та економічних
рішень, які б сприяли підвищенню результативності використання природних
ресурсів і тому зберігали середовище. Екологічна стратегія переходу до
екологічно чистого виробництва має в основі необхідність зусиль щодо
технологічного розвитку безвідхідного та низько відхідного виробництва,
сприянню розробок щодо безпечної продукції як у споживанні, так і у
депонуванні.

Для рекреаційного регіону, виходячи з особливостей діяльності та
принципів функціювання механізму управління ЕБР, синтезовано наступні
стратегічні форми управління екологічної спрямованості: 1. Екологічна
стратегія (ЕС) зниження антропогенного тиску на природні комплекси у
формі “екологічної стратегії стабілізації рекреаційної діяльності” –
підтримка досягнутого рівня ефективності функціювання рекреаційних
підприємств як згідно видів, так і за об’ємами послуг, адекватних
рекреаційним ресурсам регіону. 2. Екологічна стратегія підвищення
ефективності використання природних рекреаційних ресурсів у формах:
“екологічна стратегія концентрованого росту рекреації” – підвищення
ефективності діяльності, що забезпечує розширення діяльності в
рекреаційному регіоні через зростання об’ємів послуг при концентрації
дій на окремих видах рекреаційної діяльності при найвищій ефективності;
“екологічна стратегія зміни спеціалізації” – усвідомлюється необхідність
реалізації заходів щодо скорочення окремого виду діяльності при
обґрунтуванні рекреаційної спеціалізації. 3. Екологічна стратегія
переходу до екологічно чистого виробництва для рекреаційного регіону
припускає закриття небезпечних виробництв в безпосередній близькості від
рекреаційних зон, впровадження безвідходних технологій життєзабезпечення
в цілому. При цьому для реалізації цілей кожної форми стратегії
розробляються функціональні (підтримуючі) стратегічні рішення.

Розробку рішень щодо обґрунтування нових форм стратегічного управління
для рекреаційних територій АР Крим проведено з врахуванням рівня
екологічної безпеки як за інтегральними показниками ЕБ, так і за
результатами оцінки тенденцій зміни приватних параметрів екологічного
зонування території (згідно з алгоритмом методу рис. 5 та результатами
кластерного аналізу – рис.6). Обґрунтування доцільності реалізації ЕС
концентрованого росту для Південно-східної природно-рекреаційної
прибережної зони (ПРПЗ) (охоплює узбережжя Чорного моря від с. Морське,
м. Судак, м. Феодосія) будується на врахуванні рівня розвитку
рекреаційної сфери і рівня екологічної безпеки. У даній прибережній зоні
щільність рекреантів у 2005 р. –181,1 чол./км2, що практично в 4 рази
нижче, ніж на Південному березі Криму, але за останні 4 роки
відмічається стійка тенденція до зростання відвідувань в сезон. Хоча
показники ЕБ мають високий рівень, відмічається напруження екологічного
стану за тенденціями, що потребує фінансування екологічних дій за
рахунок рекреаційних підприємств в разі їх розвитку.

Екологічна стратегія стабілізації може бути визначена для
Південнобережної ПРПЗ (включає територію міськрад В. Ялти і м. Алушти на
заході від мису Айя до с. Рибальське на сході). Характеристики природної
системи зони відповідають 1 категорії рекреаційних систем при високій
щільності рекреантів в зоні (у 2005 р.) –785,4 чол./км2, що є
віддзеркаленням високого ступеня рекреаційної привабливості даної зони.
Навантаження на рекреаційні ресурси значне і за період аналізу
(2003-2005 рр.) відмічається зниження рівня екологічної безпеки (табл.
2), тому необхідно підвищувати рівень ефективності використання
ресурсного потенціалу за рахунок інноваційних енергозберігаючих і
екологічно чистих технічних і технологічних рішень у сфері організації
рекреаційних послуг та у інфраструктурі без збільшення потужності
матеріальної бази рекреації в даній зоні АР Крим. Також ЕС стабілізації
доцільна і для території м. Євпаторії і м. Саки, які є курортами з
достатньо високою щільністю рекреантів в зоні за 2005 р.
–211,1 чол./км2. Рівень екологічної безпеки в даній зоні за показниками
нижчий, ніж на Південному березі, але практично стабільний (показники
змінилися у 2005 р. в порівнянні з 2004 р. – на 4-7%), що можна оцінити
з одного боку позитивно, з іншого – відзначити наявність проблем
навантаження на природні комплекси, у тому числі від рекреаційних
потоків. Тому доцільно стабілізувати об’єми використання рекреаційних
ресурсів, оскільки в даній зоні особливо слід виділяти загрози ЕБ в
частині загроз здоров’ю людей з причини високої щільності саме хворих,
що приїздять на лікування (присутнє значне число рекреантів з
обмеженнями рухових функцій, які лікуються у санаторних комплексах цієї
зони півострова).

Північно-західна ПРПЗ (узбережжя Чорноморського району) поки не
перевантажена об’єктами рекреації – щільність рекреантів за 2005 р. –9
чол./км2 при поки що високому рівні використання земель під об’єкти не
рекреаційної діяльності. Категорія цієї зони – 2: задовільні умови для
оздоровчої і туристської рекреації, проте, тут можливий розвиток
особливих видів рекреаційних послуг (підводний, автомобільний та зелений
туризм), при збільшенні обох інтегральних показників ЕБ (3 кластер за
тенденціями зміни), що дозволяє обґрунтувати для даної прибережної зони
екологічну стратегію зміни спеціалізації на користь рекреаційної
діяльності.

Окрім Північно-західної, і в Східній ПРПЗ (берегова смуга Керченської
протоки і Азовського моря та уздовж оз. Сиваш) доцільний розвиток
рекреації у формах недорогого оздоровчого відпочинку, оскільки дана зона
має певні рекреаційні ресурси, розташована в безпосередній близькості
від районів Криму, які не мають власної рекреаційної приморської
території (внутрішні райони), що може забезпечити зростання доходів
районів від розвитку туризму і відпочинку, що дозволить поліпшити
екологічний стан даної зони за рахунок скорочення військових частин та
ін..

Виходячи з сутності рекреаційного регіону, системи чинників його
функціювання і теоретичних основ механізму управління ЕБРР, сформовано
підхід щодо удосконалення управління ЕБ рекреаційного регіону через
реалізацію форм стратегічного управління щодо вирішення системи задач
управління екологічною безпекою рекреаційного регіону на підставі
використання можливостей певного організаційно-технічного інструментарію
управління:

– удосконалення екологічного моніторингу як сучасної системи збору і
обробки інформації щодо стану середовища. При цьому, враховуючи
важливість інформаційного блоку механізму УЕБРР, результати дослідження
рівня організації і проблем моніторингу обґрунтовують необхідність
вдосконалення інформаційно-технічної системи УЕБРР, яку зараз формують
різні установи і органи управління. В рамках даної пропозиції
передбачається вдосконалення системи ухвалення рішень управління ЕБРР на
основі багатокритеріальних моделей; створення сучасної
інформаційно-технічної системи регіону; вдосконалення системи показників
стану довкілля регіону; забезпечення організаційного супроводу
моніторингу і пов’язаних з ним локальних проектно-технічних розробок.
Головним елементом інформаційно-технічної системи УЕБРР (рис.7)
передбачено міжвідомчу екологічну базу даних регіону (МЕБДР), побудова
якої дозволяє використовувати комплекс інформаційно-моделюючих і
експертно-аналітичних систем оцінки екологічного стану довкілля,
програмне забезпечення методу оцінки рівня ЕБР, розробленого у
дисертації (алгоритм методу – рис.5) та працювати на рівні прямого
віддаленого доступу через регіональну комунікаційну мережу;

Рис. 7. Структурно-функціональна схема міжвідомчої екологічної бази
даних регіону (МЕБДР) в регіональній інформаційно-технічній системі
управління екологічною безпекою АР Крим.

– розробка і реалізація техніко-технологічних засобів запобігання
попаданню антропогенних речовин в середовище через урахування проявів
загроз: відходи та забруднюючі речовини формуються в певних
виробництвах, у відомих формах і об’ємах відповідно технології, що
припускає можливість технічних рішень щодо зниження або оптимізації їх
об’ємів, шкідливості, розвитку можливостей їх переробки; а відходи
життєдіяльності формуються згідно відомій схемі, які можливо
технологічно обробляти (переробляти). Тому в роботі обґрунтовано
регіональну схему розміщення об’єктів переробки та депонування ТПВ з
використанням сучасних

Рис. 8. Регіональна просторова схема управління ТПВ в АР Крим (1
етап).

технологій та інженерних рішень, які дозволять вирішити проблему
сезонного росту ТПВ на підставі використання потужностей сучасних
заводів з переробки ТПВ при здійсненні доцільного транспортування ТПВ, а
також добутку корисних фракцій та сировини з них. Визначено потрібні
об’єми фінансування та етапи будівництва заводів з переробки ТПВ у
регіональній просторовій схемі (рис. 8) та розраховано економічний ефект
від реалізації 1 етапу удосконалення системи управління ТПВ – тільки з
урахуванням 50% використанням корисних фракцій ТПВ очікується ефект у
сумі 68,8 млн. грн. на рік.

– реалізація просторово – планувальних рішень забудови територій, що є
комплексом технічних задач містобудівного плану і розміщення
природоохоронних засобів, а також конструктивними рішеннями забудови,
які охоплюють схеми транспортних коридорів, обґрунтування прив’язки
будівель і споруд з врахуванням геологічних умов, мереж і комунікацій,
схем збереження природних ландшафтів і рекультивації земель та ін.
Відносно рекреаційних регіонів, однією з особливостей функціонування
яких є високий рівень щільності забудови рекреаційних приморських
територій, що формує сукупність екологічних загроз техногенного
характеру, сформовано оптимізаційну розрахункову модель щодо
обґрунтування щільності забудови з врахуванням потреб забезпечення
природоохоронних заходів.

Для збереження ландшафту і його природної аутентичності, ступінь
антропогенного втручання при забудові території на кожній ділянці
(одиниці кадастрового обліку даної території) повинна бути мінімальною,
що в загальному вигляді визначає задачу оптимізації щільності забудови:

Airt(Srt,x1tir… xntir, y1tir…yntir, ztir)?min

У найпростішому випадку щільність забудови визначається як відношення
суми площ під всі будівлі при варіанті забудови i об’єкти інфраструктури
і екологічні об’єкти до загальної площі r-цієї ділянки і задача
оптимізації приймає вигляд: Airt =1/Srt[(xntir+yntir+ ztir)]?min

при обмеженнях:? [(xntir+yntir+ ztir)0,
yntir, ztir.>0. Sri норм – необхідна (мінімальна) площа ділянки з
розрахунку на 1 ліжко-місце, га; Snt норм – нормативна загальна площа в
n-тій будівлі, що доводиться на 1 ліжко-місце, м2, у момент t залежно
від категорії номерного фонду; Ht норм – обмеження за поверховістю, що
регламентуються у момент t. btirn – місткість n-корпусу, ліжко-місць,
Btir – місткість рекреаційних об’єктів (об’єкту).

Така задача є задачею лінійного програмування і може бути вирішена
симплекс-методом, що припускає впорядкований процес послідовних
переходів від однієї допустимої екстремальної крапки до іншої доки не
буде знайдено відповідне оптимальне рішення Аrti,опт. Одержаний рівень
щільності забудови Аrti,опт співвідноситься з фактичним рівнем щільності
забудови ділянки (одиниці кадастрового обліку за розробленою програмою).
При цьому можливі такі варіанти:

1. Афакт = Аrti,опт – фактична щільність забудови ділянки не
відрізняється від оптимального розрахункового рівня, при цьому з боку
місцевих органів управління (включаючи екологічні служби) для
забезпечення екологічної безпеки доцільно вдосконалення моніторингу
процесів і тенденцій екологічного стану території без санкцій до
забудовників; 2. Афакт Аrti,опт – що є показником підвищеної
інтенсивності антропогенного втручання, управлінські дії місцевих
органів управління можуть припускати економічні санкції. Зокрема, при
встановленні місцевих податків і зборів, сплачуваних власниками
суб’єктів підприємницької діяльності, які надають рекреаційні послуги на
даній території, може передбачатися прогресивна шкала. В результаті
формуватимуться місцеві фонди, кошти з яких повинні прямувати на
стабілізацію та покращення екологічного стану рекреаційної території
населеного пункту за допомогою здійснення необхідних територіальних
екологічних заходів.

Таким чином, результати теоретичних та прикладних досліджень дали
можливість розробити систему збалансованих заходів щодо удосконалення
управління екологічною безпекою у рекреаційному регіоні, яка
реалізується шляхом впровадження конкретних територіальних і локальних
(об’єктових) технічних рішень (табл. 3).

Таблиця 3

У додатках наведено допоміжні таблиці дослідження екологічного стану,
зонування рекреаційного регіону на прикладі АР Крим,
програмно-ілюстративні форми моделювання, практичні рекомендації щодо
удосконалення управління екологічною безпекою рекреаційного регіону та
документи щодо впровадження результатів дисертаційних досліджень та
зазначення особистого внеску здобувача.

ВИСНОВКИ

Дисертація є закінченою науково-дослідною роботою. В ній наведено
теоретичне узагальнення та нове розв’язання актуальної наукової проблеми
забезпечення екологічної безпеки регіону рекреаційної спеціалізації та
розроблено форми управління нею із застосуванням математичних моделей,
інформаційних технологій та організаційно-технічних рішень, що
спрямовані на підвищення екологічних параметрів умов життєдіяльності
населення, рекреантів та стану довкілля.

Основні наукові і практичні результати, отримані при вирішенні
поставлених задач дослідження, висновки і рекомендації роботи полягають
у наступному.

1. На основі результатів аналізу екологічного розвитку України
підтверджена об’єктивність дії екологічної домінанти життєдіяльності і
визначено проблемні задачі забезпечення екологічної безпеки як країни в
цілому, так і її регіонів. Виходячи з суті, сукупності законів і
закономірностей еколого-економічної системи та її функціонування,
підтверджена наявність суперечності між діяльністю людей і станом
навколишнього природного середовища, що визначає необхідність
управлінських дій в системі забезпечення стійкого розвитку
територіальних комплексів.

2. З еколого-системних позицій розроблено теоретичні основи управління
ЕБ на регіональному рівні. За результатами системно-ситуативного аналізу
процесу управління запропоновано принципове удосконалення цільової
спрямованості, системності і структури об’єкту управління ЕБ, параметрів
сукупності функцій управління за рахунок функції нормативно-правового
регулювання діяльності суб’єктів господарювання регіону з позицій
виконання екологічних потреб суспільства щодо підвищення безпеки
життєдіяльності. Систематизовано підходи щодо організації екологічного
управління у світі, на національному та регіональному рівнях, враховуючи
нормативно-правову базу забезпечення процесу управління в Україні та її
регіонах. В цілому розроблено нову структурно-логічну та процесну модель
механізму управління ЕБР, що дозволило удосконалити підхід щодо
визначення особливостей та структури сучасних інструментів та технологій
управління (програмно-цільові, управління за результатами, управління за
відхиленнями, ситуаційне управління) на підставі передумов формування та
функціонування управлінської системи у сфері забезпечення безпечних умов
життя та збереження здоров’я населення.

3. Розроблено теоретичні основи щодо процесу формування загроз
екологічній безпеці на підставі удосконалення класифікації антропогенних
чинників функціонування еколого-економічних систем
(техніко-технологічні, просторово-планувальні) та згідно з нею
обґрунтовано нову класифікацію техногенних загроз ЕБ за двома блоками:
перший – техногенні загрози ЕБ через попадання в навколишнє природне
середовище речовин, антропогенних за походженням; другий – техногенні
загрози ЕБ в наслідок змін природних систем при споживанні природних
ресурсів та дії просторово-планувальних чинників, що дозволило
конкретизувати та поглибити наукові уявлення щодо сутності, прояву
техногенних загроз та систематизувати закономірності процесу формування
загроз екологічній безпеці в регіоні.

4. Обґрунтовано (за результатами використання математичного методу
головних компонент) новий метод оцінки рівня екологічної безпеки регіону
за двома інтегральними показниками екологічної безпеки техногенного
характеру: інтегральний показник екологічної безпеки при зниженні
попадання в середовище антропогенних речовин та інтегральний показник
екологічної безпеки при зниженні ступеня зміни природного середовища.
Розроблено формалізація, алгоритм процесу оцінки, комп’ютерна програма
розрахунку елементів і моделей прогнозування екологічних показників в
рамках даного методу, який стосовно цілей управління ЕБ дозволяє
виявляти на стадії моніторингу проблемні аспекти та особливості
регіональної екологічної безпеки на будь-якій території, а також
провести екологічне зонування території згідно стану довкілля.

5. Сформульовано методологічні принципи і системні закономірності
екологічно безпечного функціонування та збалансованого розвитку
рекреаційного регіону на підставі розробленого підходу щодо визначення
категорії природних систем за характеристиками визначальних чинників

ефективної рекреації людини, в якому особливим є врахування
екологічного стану території за рівнем двох інтегральних показників
екологічної безпеки.

6. Конкретизовано теоретичні положення методу зонування рекреаційних
регіонів за критеріями рекреаційної спеціалізації, який припускає
дослідження не тільки комбінації ресурсної бази рекреації, але і
враховує параметри екологічної безпеки територій, що доцільно
використовувати відносно завдань та мети управління ЕБ регіону
рекреаційної спрямованості.

7. Досліджено тенденції формування, розвитку та проявів техногенних
загроз ЕБ у найбільшому в державі рекреаційному регіоні –
рекреаційно-економічному комплексі Автономної Республіки Крим, який має
систему рекреаційних зон, в переважній кількості розташованих у
прибережній зоні Чорного та Азовського морів, та характеризується
загальними та специфічними особливостями формування екологічних загроз
(загрози навантаженню на довкілля через високий рівень урбанізації
приморських територій; через забруднення атмосфери викидами
автотранспорту, забруднення акваторії портів; загрози зміни ландшафтів
за рахунок підвищеної щільності забудов; підвищеного тиску на довкілля у
різних формах в результаті сезонного зростання чисельності населення
регіону за рахунок міграційних потоків рекреантів та через потребу
функціонування широкої рекреаційної інфраструктури регіону; загрози
здоров’ю через підвищений рівень впливу на людину небезпечних
техногенних дій різної спрямованості унаслідок послабленого здоров’я
рекреантів та підвищеної щільності людей на одиницю площі території у
відповідний сезонний пік та ін.). Результати аналізу підтвердили
наявність сучасних проблем екологічного плану та необхідність
вдосконалення системи управління екологічною безпекою Криму.

8. Синтезовано нові форми управління ЕБ регіону на стратегічному рівні,
які ґрунтуються на врахуванні параметрів умов формування видів
техногенних загроз, оцінці рівня екологічної безпеки, привабливості
рекреаційної системи кожної зони. Екологічні стратегії (ЕС) за суттю,
цілями та вимогами реалізації відповідають структурі системного об’єкту
управління екологічною безпекою, механізму управління ЕБ, а також
враховують положення ISO 14000, 14001. На прикладі АР Крим щодо
природно-рекреаційних прибережних зон півострову (Північно-західна,
Західна, Південно-західна, Південнобережна, Південно-східна та Східна)
за результатами оцінки рівня рекреаційного навантаження та рівня
екологічної безпеки конкретизовано форми екологічних стратегій: відносно
традиційно відомих курортних та туристських зон Криму – ЕС
концентрованого росту та ЕС стабілізації; щодо територій, які можуть
бути у стратегічній перспективі розвинутими рекреаційними зонами – ЕС
зміни спеціалізації.

9. Обґрунтовано підхід щодо підвищення ефективності управління
екологічною безпекою на регіональному рівні, який передбачає
удосконалення організаційно-технічного інструментарію управління
рекреаційними природно-економічними комплексами на підставі системних
рішень техніко-технологічних завдань забезпечення екологічної безпеки
рекреаційного регіону в слідуючих формах:

– удосконалення інформаційної системи екологічного моніторингу регіону
як системи збору даних та аналізу характеристик довкілля, на підставі
впровадження сучасної міжвідомчої екологічної бази даних регіону,
побудова якої дозволяє використовувати комплекс інформаційно-моделюючих
програм, включаючи програму розробленого в дисертації нового методу
оцінки рівня ЕБР (також уточнено систему показників екологічної
безпеки) та працювати через регіональну комунікаційну мережу
зв’язку на рівні прямого віддаленого доступу між установами та органами
екологічного управління;

– обґрунтування технічних рішень запобігання попаданню антропогенних
речовин у середовище, що передбачає різні проекти згідно з рівнем загроз
ЕБ. Відносно рекреаційного регіону одним із важливих аспектів даної
проблеми є сезонне зростання об’ємів ТПВ за рахунок росту загальної
чисельності населення у рекреаційний термін, тому розроблено регіональну
просторову схему розміщення об’єктів переробки та депонування ТПВ з
залученням сучасних технологій та інженерних рішень, які дозволять
вирішити проблему на підставі використання потужностей сучасних заводів
з переробки ТПВ при здійсненні доцільного транспортування ТПВ, а також
видобутку корисних фракцій та сировини з них. Визначено потрібні об’єми
фінансування, ефективність та етапи будівництва переробних заводів та
комплексів за рахунок як цільових коштів регіону, так і недержавних
інвестицій;

– обґрунтовано підхід щодо вирішення проблеми високої щільності забудови
прибережних рекреаційних зон, заснований на урахуванні оптимального
розрахункового рівня забудови і рівня щільності забудови, що фактично
склався, який обґрунтовує можливі регуляторні заходи місцевих органів
управління та екологічних установ. Для використання розробленої
математичної оптимізаційної моделі щільності забудови об’єктами
рекреації визначено розрахункові процедури з використанням комп’ютерних
засобів, які вбудовуються в систему інформаційної підтримки управління
екологічною безпекою АР Крим.

10. Результати теоретичних та практичних досліджень, розроблені методики
та моделі впроваджено у практичну діяльність органів державного
управління Автономної Республіки Крим та органів управління екологічною
безпекою, використовуються в навчальному процесі.

11. Наукова цінність роботи полягає в розробці та реалізації системного
науково обґрунтованого підходу щодо аналізу формування загроз
екологічній безпеці та управління екологічною безпекою у рекреаційному
регіоні, а практична цінність – у можливості використання результатів у
повному обсязі чи фрагментарно в різних регіонах рекреаційної
спрямованості.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Ветрова Н.М. Экологическая безопасность рекреационного региона:
Моногр. – Симферополь: РИО НАПКС, 2006. – 297 с.

2. Устойчивое развитие рекреационно-экономического комплекса Крыма. //
Коллектив авторов; под ред. проф. Ефремова А.В. – Симферополь: Таврия,
2002. – 300 с.

Статті у наукових фахових виданнях

3. Ефремов А.В., Ветрова Н.М., Бережная И.В. Системный подход к
формированию организационной структуры управления
рекреационно-экономическим комплексом Крыма. / Культура народов
Причерноморья. ?1997. ?№2. ?С.263-266.

4. Боков В.А., Ветрова Н.М., Горбань А.В. Концепция использования
территории “Поляна сказок” // Вопросы развития Крыма. Сб. науч. трудов.
– Вып. 12.- Симферополь: Таврия-плюс, 1999.- С.31-35.

5. Ветрова Н.М. О типах и иерархии стратегий // Экономика и управление.
? 2003. ? №5-6. ?С.11-14.

6. Ветрова Н.М. Рекреация и экология: стратегия взаимоотношений.
//Культура народов Причерноморья. ?2003. ?№ 45. – С.21-25.

7. Ветрова Н.М., Лыхина Н.И. Тенденции процесса реструктуризации
санаторно-курортного и туристического комплекса Автономной Республики
Крым // Культура народов Причерноморья. ? 2004. ? №. 55. -Т. 3. – С.23-
28.

8. Ветрова Н.М., Штофер Г.А. Теоретические основы сущности категории
“регион” // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць
Дніпропетровського національного університету. -Вип.198. -Том. 3 –
Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. ? С. 675-683.

9. Ветрова Н.М. Подходы к региональному управлению экологической
безопасностью // Строительство и техногенная безопасность. Сб. науч.
трудов. – Вып. 10. – Симферополь: РИО НАПКС, 2005. – С. 127-131.

10. Ветрова Н.М., Лыхина Н.И. Особенности системы факторов сезонности
работы рекреационного комплекса Крыма // Экономика и управление. ? 2005.
? № 2-3 (51, 52). ? С. 35-39.

11. Ветрова Н.М. Концептуальні основи розробки стратегії розвитку
рекреаційного регіону з врахуванням екологічної складової. // Экономика
и управление. ? 2005. ? № 4-5. ? С. 87-90.

12. Ветрова Н.М. Системно-целевой и функционально-технический подходы
экологического менеджмента для рекреационных территорий //Строительство
и техногенная безопасность. Сб. науч. трудов. – Вып. 12 – Симферополь:
РИО НАПКС, 2005. – С. 129-133.

13.Ветрова Н.М.. Страчкова Н.В Особенности оценки транспортной
доступности рынка рекреационных услуг АР Крым // Економіка. Менеджмент.
Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного
університету ім. В. Даля. Вип. 14. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. ?
С. 15-23.

14. Ветрова Н.М. Об основных тенденциях развития экологической ситуации
в Украине // Строительство и техногенная безопасность. Сб. науч. трудов.
– Вып. 15-16 – Симферополь: РИО НАПКС, 2006. – С.97-103.

15. Ефремов А.В., Ветрова Н.М., Шевченко Н.Н. Оптимизация застройки
прибрежной зоны южных морей // Строительство и техногенная безопасность.
Сб. науч. трудов. Вып. 11 – Симферополь: РИО НАПКС, 2005. – С. 22-28.

16.Ветрова Н.М. Теоретические основы механизма экологического управления
// Збірник наукових праць СНІАЕіП. – Вип. 2 (18). – Севастополь:
СНІАЕіП, 2006. – С. 111-113.

17. Ветрова Н.М. Особенности стратегии рекреационного региона:
экологический аспект //Вісник Криворізького технічного університету. Зб.
наук. праць. – Вип. 14 – Кривий Ріг: 2006 – С. 190-194.

18.Ветрова Н.М. Система экологических законов и их роль в механизме
экологического управления // Вісник Східноукраїнського національного
університету ім. Володимира Даля. ?№ 12 (106).– Луганськ: Видавництво
СНУ ім. В. Даля, 2006. – С. 256-261.

19. Ветрова Н.М. Экологический аспект рекреационной специализации
региона // Вісник Харківського національного технічного університету
сільського господарства ім. Петра Василенка. Вип. 44. Том 1. – Харків,
2006. – С. 204– 213.

20.Ветрова Н.М. Экологическое управление: виды и особенности стратегий
экологической направленности // Радіоелектроніка. Інформатика.
Управління. – №1 (17).– Запоріжжя: ЗНТУ, 2007. – С. 124-128.

21. Ветрова Н.М. Сущность стратегий экологической направленности для
рекреационных территорий // Строительство и техногенная безопасность.
Сб. науч. трудов.– Вып. 18. – Симферополь: РИО НАПКС, 2007. –
С.130-134.

22. Федоркин С.И., Ветрова Н.М. Особенности структуры механизма
экологического управления //Екологія і ресурси: Зб. наук. праць
Інституту проблем національної безпеки. – К.: ІПНБ, 2006. – №15. –
С.132-138.

23. Ветрова Н.М. Особенности нормативно-правового обеспечения управления
экологической безопасностью региона на примере АР Крым // Збірник
наукових праць СНІАЕіП. -Вип.3 (19). – Севастополь: СНІАЕіП, – 2006.
–С. 227-230.

24. Ветрова Н.М. Особливості формування екологічної небезпеки в регіоні
// Науковий вісник ІФНТУНІ. Зб. наук. праць. – №. 2(14) –
Івано-Франківськ: 2006. – С. 157-162.

25.Ветрова Н.М., Масник Н.И. Особенности процесса экологизации
деятельности предприятий в современных условиях. // Культура народов
Причерноморья. ?2006. ?№. 88. ?С.51-53.

26. Ветрова Н.М. Эволюция теоретических подходов к управлению
экологической безопасностью // Вісник НУВГП. Вип.1 (37). – Рівне: НУВГП,
2007. – С.3-9.

27. Ветрова Н.М. Система факторов формирования экологической опасности
в рекреационных зонах Крыма // Вісник Одеської державної академії
будівництва та архітектури. Вип. №25. – Одеса: Зовнішрекламсервіс, 2007.
–С.68-73.

28. Ветрова Н.М. Подход к классификации техногенных опасностей //
Восточно-Европейский журнал передовых технологий. -2007. – №1/ 3 (25).
– С. 20-24.

29. Ветрова Н.М. Уровень экологических опасностей и устойчивость
окружающей природной среды // Вісник Придніпровської державної академії
будівництва та архітектури. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2007. – № 5. – С.
43–47.

30. Ветрова Н.М. Об оценке уровня экологической безопасности региона //
Восточно-Европейский журнал передовых технологий. – 2007. – №3/4 (27). –
С.56-60.

31. Ветрова Н.М. Подход к совершенствованию информационного обеспечения
управления экологической безопасностью АР Крым // Строительство и
техногенная безопасность. Сб. науч. трудов. – Вып. 21. – Симферополь:
РИО НАПКС, 2007. – С.103-108.

Опубліковано в інших виданнях

32. Ветрова Н.М. Рекреационная сфера: роль и значение в жизни общества.
//Социально-экономические проблемы региона. Сб. науч. трудов.?
Симферополь: КИПКС, 1996. ?С.13-16.

33.Устойчивый Крым. План действий. Научные труды КИПКС. –
Киев-Симферополь: СОНАТ, 1999. – 400 с., ил., 16 с. цв. вкл.

34. Ветрова Н.М. Особенности разработки стратегии развития Крымского
региона // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2002. ? №2. ? С.
106-109.

35. Ветрова Н.М. Стратегический анализ потенциала региона. //
Региональные аспекты международной экономической деятельности Крыма. Сб.
науч. трудов под ред. Руденко А.И., Зиновьева Ф.В.– Симферополь:
Крымский экономический институт КНЭУ, 2004. – С. 80-82.

36. Ветрова Н.М., Бережная И.В. Методология маркетинговых исследований
уровня краткосрочного спроса на туристические услуги // Вестник
физиотерапии и курортологии. ? 2003. ? № 3.? С.86-88.

37. Ветрова Н.М. Стратегическое управление в системе экономических
инструментов управления рекреационным предприятием // Вестник
физиотерапии и курортологии. ? 2004. ? № 2.? С.19-20.

38. Концепция инновационного развития региона (на примере Автономной
Республики Крым). – Симферополь: ГФФИ, 2005. – 156 с.

Опубліковано в матеріалах конференцій

39.Ветрова Н.М., Силина Е.А Особенности формирования рекреационной сферы
по территориальным микрорайонам Крыма. // Формирование окружающей среды
на урбанизированных территориях Крыма. Сб. науч. трудов. ? Симферополь:
Таврия, 1996. ? С.72-76.

40.Ефремов А.В., Ветрова Н.М., Бережная И.В. Принципы зонирования
территории Крыма по ресурсному признаку // Материалы межотраслевой конф.
“Научные и практические аспекты курортно-рекреационной деятельности”. –
Ялта: ВИД, 1998.? С.87-89.

41.Ветрова Н.М. Бережная И.В. Признаки зонирования территории Крыма
//Актуальные вопросы развития инновационной деятельности в государствах
с переходной экономикой: Материалы Международной научно-практической
конференции к 80-летию Национальной академии наук Украины. –
Симферополь: СОНАТ, 2001. ? С.171-174.

42. Ветрова Н.М. О некоторых стратегиях развития
рекреационно-экономического комплекса Крыма // Проблемы и перспективы
транзитивной экономики: Материалы Всеукраинской межвузовской
научно-практической конференции – Симферополь: “КАПКС”, 2002. – С. 8-11.

43. Ветрова Н.М. Роль стратегического управления в системе экономических
инструментов управления // Управление региональным развитием: Материалы
Всеукраинской межвузовской научно-практической конференции –
Симферополь: “КАПКС”, 2003. – С. 208-210.

44. Ветрова Н.М., Кузьмина Н.В. О функциональных составляющих
рекреационной услуги // Материалы Всеукраинской научно-практической
конференции (Алушта) “Проблемы устойчивого регионального развития в
условиях рыночной экономики: – Симферополь: РИО НАПКС, 2004. – С. 81-82.

45. Ветрова Н.М. Подходы к совершенствованию механизма компенсации
экологического ущерба //Сборник по материалам научно-практической
конференции “Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте,
производстве и образовании”. Том 11. – Одесса: Черноморье, 2005.
–С.17-20.

46. Ветрова Н.М. Концептуальні основи управління екологічною безпекою
регіону // Материалы юбилейной научной конференции НАПКС – Симферополь:
“КАПКС”, 2005. – С. 9-11.

47. Ветрова Н.М. Система мероприятий по обеспечению экологической
безопасности рекреационного региона // Матеріали ІХ Міжнародної
науково-практичної конференції “Наука та освіта – 2006”. Том 18.–
Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. ? С.87-90.

48. Ветрова Н.М. Підходи до екологізації стратегічного управління
розвитком рекреаційного регіону // Матеріали другої науково-практичної
конференції “Інформаційні технології в управлінні туристичною та
курортно-рекреаційною економікою” – Бердянськ: АУІТ “АРІУ”, 2006. – С.
37-42.

49.Ветрова Н.М.Экологические условия развития рекреационной
специализации региона // Материалы ІІ Международной научно-практической
конференции “Образование и наука без границ – 2006”. Том 9. –
Днепропетровск: Наука и образование, 2006. ? С.36-38.

50. Ветрова Н.М. О системе нормативно-правового обеспечения управления
экологической безопасностью региона // Материалы международной
научно-практической “Фундаментальные и прикладные проблемы мониторинга и
прогноза стихийных, техногенных и социальных катастроф” – Севастополь:
СНІАЕіП, – 2006. –С.21-24.

Особистий внесок здобувача в публікаціях, написаних у співавторстві,
полягає у такому: [2] – написання розділів 1, 2, 4; [3] – обґрунтування
системного підходу щодо управління рекреаційним комплексом Криму; [4] –
обґрунтування концепції використання рекреаційної зони з врахуванням
екологічного стану; дослідження процесів функціонування рекреаційних
об’єктів Криму; [8] – запропоновано підхід щодо ознак регіону та
сутності регіональної системи; [10] – доведено особливості сезонної
роботи рекреаційних систем та вплив на екологічний стан довкілля; [13] –
досліджено особливості транспортної доступності ринку рекреаційних
послуг Криму та вплив на стан довкілля транспортних систем; [15] –
розробка математичної моделі оптимізації щільності забудови рекреаційних
приморських зон; [22] – розробка сутності та структури механізму
управління екологічною безпекою регіону; [25] – визначення процесу
екологізації діяльності на сучасному етапі розвитку технології; [33] –
розробка підходу щодо удосконалення системи управління рекреаційним
регіоном; [36] – узагальнення результатів авторських маркетингових
досліджень попиту рекреаційних послуг у Криму; [38] – оцінка
привабливості зон Криму з урахуванням екологічного стану території –
С.49-74; [39] – доведено особливості територіального зонування Криму за
рекреаційними ресурсами; [40] – сформовано принципи щодо визначення
рекреаційної системи; [41] – обґрунтовано сукупність ознак зонування
Криму; [44] – розглянуто функціональні особливості рекреації.

Анотація

Ветрова Н.М. Управління екологічною безпекою рекреаційного регіону. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за
спеціальністю 21.06.01 – екологічна безпека. Національна академія
природоохоронного та курортного будівництва, Сімферополь, 2008.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню і розробці форм
управління екологічною безпекою регіону рекреаційної спеціалізації
(ЕБРР) із застосуванням системно-ситуативного аналізу, моделювання,
інформаційних технологій і техніко-технологічних інструментів.

Розширено та конкретизовано теоретичні основи управління екологічною
регіональною безпекою. Обґрунтовано головні категорії системи
управління екологічною безпекою: передумови формування і
функціонування, суть і структура механізму управління, конкретизовано
цільову установку, суб’єкт, об’єкти управління, функції, технології,
методи та інструментарій управління. Удосконалено класифікацію
антропогенних чинників функціонування еколого-економічної системи
(техніко-технологічні, просторово-планувальні) та згідно з ними
класифікацію техногенних загроз за двома блоками (щодо попадання в
навколишнє природне середовище речовин, антропогенних за походженням,
щодо змін природних систем під впливом антропогенних чинників).
Обґрунтовано новий метод оцінки рівня екологічної безпеки регіону за
двома узагальнюючими показниками: інтегральний показник безпеки при
попаданні у середу антропогенних речовин та інтегральний показник
екологічної безпеки при змінах природного середовища. Синтезовано нові
форми стратегічного управління екологічною безпекою рекреаційного
регіону, які ґрунтуються на обліку особливостей умов формування видів
техногенних загроз, оцінці рівня екологічної безпеки і включають
комплекс організаційно-технічних інструментів щодо забезпечення
екологічної безпеки.

Ключові слова: екологічна безпека регіону, загроза, метод оцінки,
рекреаційний регіон, управління, інформаційні технології,
організаційно-технічний інструментарій.

Аннотация

Ветрова Н.М. Управление экологической безопасностью рекреационного
региона. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора технических наук по
специальности 21.06.01 – экологическая безопасность. Национальная
академия природоохранного и курортного строительства. Симферополь, 2008.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и разработке форм
управления экологической безопасностью региона рекреационной
специализации (ЭБРР) с применением системно-ситуационного анализа,
моделирования, информационных технологий и технико-технологических
инструментов.

В основу методологии научного исследования положено понимание
объективности присутствия экологической доминанты функционирования
общества, что, с одной стороны, отражает зависимость человечества от
состояния окружающей природной среды как биологического вида, а с другой
– человечество оказывает обратное воздействие на среду посредством
результатов деятельности. При этом в неблагоприятных экологических
условиях повышается комплексное воздействие на организм человека
различных составляющих жизнедеятельности, что требует обеспечения
эффективного процесса рекреации людей, который может быть создан в
специфическом пространстве – рекреационном. Для рекреационной
специализации региона системообразующими являются естественно-природные
характеристики среды при обеспечении их экологической безопасности.

Определены основы управления экологической безопасностью в рамках
действия системы законов экологии, в одной из групп которых объединены
социо-экологические закономерности, которые могут быть реализованы
через управленческие воздействия в виду их сущности, позволившие
конкретизировать понятийно-терминологическую базу управления
экологической безопасностью. Сформирована структура механизма управления
экологической безопасностью региона рекреационной специализации на
основе сущностных характеристик, позволяющих расширить представление об
объекте управления, процедурах преобразования информации, выявить
особенности функций управления, технологий, методов, инструментах
управления.

Сформулированы методологические принципы изучения угроз экологической
безопасности (ЭБ), включающие идентификацию техногенных угроз и
процессов их проявления в регионе, позволившие разработать новый метод
оценки уровня ЭБ на основе обобщающего показателя ЭБ при попадании
антропогенных веществ в среду и обобщающего показателя ЭБ при изменении
природной среды при потреблении природных ресурсов и действии
пространственно-планировочных факторов.

Систематизированы и конкретизированы теоретические положения устойчивого
функционирования рекреационного региона, в рамках которых получил
развитие подход к зонированию территории для целей управления с учетом
уровня экологической безопасности и особенностей угроз ЭБ в
рекреационном регионе (на примере АР Крым).

Синтезированы новые формы стратегического управления ЭБРР, имеющие
экологическую направленность, которые позволяют обеспечить реализацию
системы целей общества по достижению устойчивого развития отдельных
территорий рекреационной специализации при создании рекреационных услуг
и сохранении безопасного состояния окружающей природной

среды. В рамках разработанного подхода к совершенствованию управления
ЭБРР АР Крым обоснованы направления повышения эффективности
управленческого процесса: развитие системы экологического мониторинга
посредством внедрения межведомственной системы сбора, хранения и
обработки информации об экологическом состоянии региона на основе
современных информационных систем; реализация целевого финансирования
технико-технологических мероприятий по развитию системы сбора,
утилизации, депонирования ТБО региона (пространственно-планировочная
схема, технические средства, технологические схемы) в рамках
функциональных стратегий, поддерживающих экологические стратегии
рекреационных зон региона по предотвращению попадания антропогенных
веществ в среду; реализация комплекса технических задач
градостроительного плана по разработке пространственно – планировочных
решений застройки рекреационных территорий с учетом уровня экологической
безопасности.

Ключевые слова: экологическая безопасность региона, угроза, метод
оценки, рекреационный регион, управление, информационные технологии,
организационно-технический инструментарий.

Annotation

Vetrova N. M. Мanage of Ecological Safety for Recreation Region. –
Manuscript.

Dissertation for obtaining doctor’s degree in engineering (speciality
21.06.01 – Ecological safety). National Academy of Nature Protection and
Resort Development, Simferopol, 2008.

The dissertation is devoted to theoretical basis and working out methods
to manage ecological safety of the region specialized in recreation with
the help of systematic-situational analysis, modeling, information
technologies, technical and technological tools.

Theoretical foundations to manage regional ecological safety are
extended and specified. The main categories of managerial system of
ecological safety such as prerequisites of forming and functioning,
essence and structure of managerial mechanism, subject and objects of
management, functions, technologies, methods and tools of management are
grounded. Classification of human activity factors of functioning of
ecological and economical system (technical and technological and
special-mapping) is improved. According to it two sets industrial
threats are distinguished: 1) substances of human activity origin
released into natural environment; 2) changes of natural systems caused
by the influence of human activity factors. New method of estimation of
the level of ecological safety of a region is described. The estimation
is based on the two generalized indices: 1) generalized indexes of
safety when substances of human activity origin are released into the
natural environment; and 2) generalized index of ecological safety when
changes of natural environment take place. New forms of strategy to
manage ecological safety of recreational region are synthesized. They
are based on the account of specific conditions of forming types of
industrial threats, estimation of ecological safety level and include
the complex of organizing technical tools to provide ecological safety.

Keywords: ecological safety of a region, threat, method of estimation,
region specialized in recreation, management, information technologies,
organizational and technical tools.

1.Постановка задачі управління екологічної безпеки:

оцінити стан рівня ЕБ для ухвалення УВ по забезпеченню ЕБ

(територія, період, суб’єкти, заходи екологічного напряму

)

2. Виявлення загроз ЕБ

2.1.по середовищам; 2.2.изменениям
природних систем

3. Формування інформаційної бази

3.1.по нормам ЕБ для кожного з середовищ;

3.2.по фактичному рівню прояву загроз ЕБ в середовищах;

3.3.по фактичному рівню прояву загроз ЕБ в природних системах

4. Обробка інформації про рівень екологічної безпеки:

;

4.2. розрахунки узагальнювальних показників ОПЕБв,, і ОПЕБипс

5. Аналіз рівня екологічної безпеки:

рост

зниження

6. Доцільна подальша реалізація УВ при забезпеченні позитивної динаміки
ЕБ

;

5.2. аналіз узагальнювальних показниківОПЭБв,, ОПЭБипс

7. Розробка управлінських рішень по зниженню загроз ЕБ

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020