UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТипізація українського дерев’яного будівництва та його історичний розвиток (реферат)
Автор
РозділАрхітектура, містобудування
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5222
Скачало516
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

їть до

Гуцульщини, другий спливається з будівництвом подільським. Крім того, є

ще спеціальний тип церков (який деякі дослідники називали «хатнім»), що

постав унаслідок чисто господарських відносин — матеріальної

неспроможності бідніших осель (Ширівці Долішні, Задібровна, Трустинці на

Хотинщині, Норончів, Волока та ін.). Загалом же на Буковині поширений т.

зв. нормальний український тип — український тип тридольної церкви з

трьома або одною банею, причому цей тип прибрав деяких питомих

«буковинських» особливостей. В заложенні середній зруб здебільшого

восьмикутний (Рівна, Буск, Калинківці, Барбивці). Вісімки бань досить

високі. Восьмигранчасті стіжкові бані, подібно до Гуцульщини, теж мають

невеликі заокруглення коло самого гзимсу вісімки. Назагал пропорції

цілої будови й окремі форми більш витончені та тендітні, ніж у

гуцульських будовах.

 

На великих просторах Української рівнини вже важче намітити окремі типи

будов, — тут має більше значення стилістична зміна форм поруч із

розвитком плану і просторового об’єму будови. Все-таки виразну групу

складають церкви Поділля та Волині — тризрубні з одною і трьома банями.

Старші зразки цих будов, що збереглися переважно в західній і

центральній частині Поділля, мають над бабинцем і вівтарем звичайне

перекриття (часом із фронтончиками), тоді як середній зруб перекритий

восьмигранною невисокою й мало розвиненою банею (коло Львова — Кошелів

1738 р.; Старе Село 1742 р. — в Рогатинському і Брідському повітах; у

Центральному Поділлі — Княжпіль, Залучче, Довжок; на Волині — Горошиці,

Вілія, Ковель). Одначе найбільш поширеними є триванні церкви — мало

розвинені (Черепин коло Львова, Старі Хутори 1726 р., Деражня XVIII ст.)

або більш розвинені — в кількох поверхах, часами з подвійними вісімками

(Чортків 1738 р., Жовква XVII — XVIII ст., Рогатин — св. Миколи,

Ярмолинці 1744 р., Іванківці 1748 р., Божиківці 1777 р., Малі Хутори

1783 р. та ін.). Ці будови прибирають значно шляхетніших пропорцій:

форми видовжуються, переважає вертикалізм, бані й деталі вже бароккові,

але перетворені народною творчістю у своєрідний стиль, що, як ми казали

вище, має назву українського або козацького барокко. В Середньому і

Східному Поділлі зустрічаються дуже високі й стрункі триванні церкви з

великою кількістю поверхів, які наближаються вже до церков Центральної

України, тобто Київщини й Полтавщини. До таких прекрасних зразків

Поділля належать будови в Біляках (1743), Слободі Шаргородській (1748),

Вонячині (1757), Якутинцях (1783), Кацмазові (1774) та ін. Як бачимо з

наведеної хронології, після розквіту українського будівництва в кінці

XVII й на початку XVIII ст. (доба Мазепи) приходить досить оживлена

будівельна діяльність середини XVIII ст., особливо на Правобережжі.

 

Щодо Галицької рівнини можна вказати на незначні відміни в будовах

Центральної, Північної та Західної Галичини. Але і В цих двох останніх

округах будівництво має деякі особливості лише тому, що зберегло певні

архаїзми: в північній частині (Рава Руська, Сокаль) — спокійні форми

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ