UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнське дерев’яне будівництво, його постання та найстарші зразки (реферат)
Автор
РозділАрхітектура, містобудування
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6698
Скачало797
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

урних форм — більшу, як форми

самих церков, біля яких вони стоять. Побудовані в монументальних формах,

міцної конструкції, з довготривалого матеріалу (переважно дубового),

вони не потребували частого ремонту, а тим більше знесення. Крім того,

дерев’яна конструкція дзвіниць дозволяла частково вставляти новий

матеріал, не змінюючи зовнішнього вигляду. Таким чином, архітектурні

форми дзвіниць мінялися значно поволіше, як форми самих церков,

затримуючи свій архаїчний замковий і цивільний характер. Отже, коли

прийняти до уваги особливо давню традицію будівництва дзвіниць і ту

консервативність, з якою мінялися архітектурні форми в дерев’яному

будівництві взагалі та особливо у дзвіницях, дійдемо висновку, що

збережені типи дзвіниць постали значно раніше XVI ст.

 

Конструкція дзвіниць буває двох родів: старша — рублена з брусів або

віблеків (балки, оброблені лише з трьох боків), зложених у поземному

положенні, й новіша, яка зустрічається частіше, — слупово-хрещата. В

одному й другому випадкові ціла будова стоїть на грубих підвалинах, а ці

останні — на камінні чи на цілому підмурованні.

 

Найстарші збережені дзвіниці Галичини — квадратової форми з «опасанням»

чи «фартухом» (виступаючий дашок) в нижній частині, сильно похиленими до

середини стінками, виступаючою верхньою частиною (поверхом) та високим

пірамідальним перекриттям, часто — ламаною лінією даху (Потилич, Стара

Сіль, Дрогобич, Верінь, Бусовисько, Курники). Такої самої форми бачимо

вежі-дзвіниці, зарисовані на гравюрах Києва 1638 р., Кам’янця 1672 р.,

Клехова 1699 р., рисунках Бардієва XVIII ст. та ін. Така форма веж

зустрічається в замковому будівництві Центральної Європи, що сягає часів

готики, відома і в культурному дерев’яному будівництві Чехії, Шльонська,

Словаччини XV — XVI ст.

 

Сильно звисаюча верхня частина дзвіниці та опасання при самій землі є,

власне, характерною рисою оборонних веж. У цих виступах (у мурованих

вежах — т. зв. аркатурний фриз) робилися отвори (діри), через які сипали

на наступаючого ворога каміння, пісок, виливали гарячу воду, смолу тощо.

Камінь, що кидався з отвору, падав на похилий дашок опасання (в

мурованих вежах — похилий мур) і силою фізичного закону кута падіння

відбивався від похилої площі та далеко досягав наступаючого ворога.

 

В еволюції (зміні) мистецьких форм часто бачимо таке явище, коли

первісне практичне конструктивне значення втрачається, але залишається

певна традиція, складається певна естетична уява про красу, й змінена

форма живе ще довший час, втрачаючи, одначе, своє первісне практичне

значення. Те саме сталося зі способами будови й формами дзвіниць. Не

підлягає сумніву, що кожна доба світового мистецтва відбивалася на

формах дзвіниць, але тому, що тип веж-дзвіниць був у нас усталений у

добу готики, то наступні впливи ренесансу, барокко, рококо, ампіру

викликали незначні зміни, головно в прикрасах, формах покриття, банях і

деталях. Перетворюючи форму мурованого будівництва й різні стилістичні

впливи, народ все-таки зумів дати оригінальні, своєрідні зразки власної

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ