UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНімецький федералізм (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3645
Скачало248
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Німецький федералізм

 

Основний закон ФРН (1949 р.) визначає п’ять принципів державного устрою:

Німеччина є республіканською, демократичною, федеральною, правовою і

соціальною державою.

 

Устрій федеральної держави у Німеччині має тривалу конституційну

традицію, яка була перервана лише націонал-соціалістами у 1933-1945 pp.

Німеччина належить до класичних країн із федералістичною державністю.

Федералізм виправдав себе. Він дає змогу набагато краще враховувати

регіональні своєрідності і проблеми, ніж це могла б зробити центральна

урядова влада.

 

Подібно до США чи Швейцарії, німецький федералізм поєднує зовнішню

єдність із внутрішньою різноманітністю, збереження якої належить до

традиційних завдань федералізму.

 

Вже у самій назві “Федеративна Республіка Німеччина” виражена її

федеративна структура. Статус держави має не лише федерація, але й 16

окремих федеральних земель. Вони мають свою власну, обмежену певними

сферами, суверенну владу, яку виконують через власне законодавство,

виконавчу владу і юрисдикцію. За розподілом державних завдань і

компетенцій між федерацією і землями основну увагу законодавству

приділяє центральна держава, федерація, а землі відповідальні насамперед

за управління. Такий розподіл завдань є суттєвим елементом у системі

поділу і балансу влади.

 

Федеральні землі - це не провінції, а держави із власною державною

владою. Вони мають свою власну земельну конституцію, яка повинна

відповідати принципам республіканської, демократичної, соціальної і

правової держави у відповідності до Основного закону. В гармонії з

принципами федералізму права земель щодо самоорганізації в інституційній

сфері обмежено лише потребою дотримання “фундаментального демократичного

і ліберального порядку”. Щодо всього іншого в створенні власної

конституції землі мають необмежені права.

 

В Основному законі повноваження федерації були встановлені відповідно до

того, чи положення для земель повинні бути єдиними, чи бажана власна

сфера компетенцій. Це чітко спостерігається при розділенні повноважень

федерації на виключне, конкуруюче і загальне законодавство. При

конкуруючому законодавстві землі мають право приймати закони, якщо

федерація не почне сама вирішувати ті ж самі питання за допомогою

законів.

 

Землям передані певні сфери законодавства в рамках федеральних приписів.

Сюди належать, наприклад, система вищої освіти, охорона природи і

ландшафтів, планування місцевості і водний баланс. Ряд інших

надрегіональних, орієнтованих на майбутнє завдань, які не наводяться в

Основному законі, плануються, регулюються відповідно до законів і

фінансуються сьогодні спільно федерацією і землями.

 

У законодавстві землям належать сфери дій, які федерація не виконує або

які не наведені в Основному законі. Так, переважна частина системи

освіти і культурної політики як вираз “культурного суверенітету”

належить до законодавчої компетенції земель. Сюди входять також

комунальне право і поліцейська система.

 

Принцип федеральної держави належить до непорушних конституційних

принципів. Але склад сьогоднішніх земель не є незмінним. Для нового

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ