UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕкономічне становище національних меншин Поділля у 20-ті pp. XX століття (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4053
Скачало433
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Економічне становище національних меншин Поділля у 20-ті pp. XX століття

 

В умовах національно-культурного відродження України, розбудови її

державності все більшого значення набувають питання дослідження історії

України, особливо тих її сторінок, які протягом тривалого часу

невиправдано замовчувалися. До них по праву можна віднести історію

національних меншин, для яких українська земля стала другою

батьківщиною.

 

Аналізуючи дані першого всеросійського перепису населення 1897 року,

можна стверджувати, що найбільш чисельну етнічну групу на Поділлі

становили євреї - 368746 осіб або 12,2 відсотка, а поляки - 69984 особи

або 2,3 відсотка.

 

Розселення євреїв у повітах було більш-менш рівномірним. У Летичівському

Літинському Ушицькому Гайсинському Проскурівському Ямпільському та

Брацлавському їх чисельність коливалася в межах 23,8 тисячі - 28,1 тисяч

осіб, а у Вінницькому Ольгопільському, Могилівському і Кам’янецькому -

30,7 тисяч - 37,1 тисяч і лише в одному Балтському повіті проживало 53

тисячі осіб.

 

Середня чисельність поляків у 8 повітах становила 3-4,8 тисячі осіб, за

винятком Проскурівського-14,5 тисяч, Вінницького - 12,7 тисяч та

Кам’янецького - 10,9 тисяч осіб.

 

Наступні переписи населення, зокрема 1923 р., та опис етнічних груп

районів, проведений у 1924р. на Поділлі, засвідчили, що чисельність

єврейського населення становила 343303 або 22,1% від усіх євреїв, що

проживали на Україні, а поляків у регіоні нараховувалося 71670 або 23,1%

від польського населення республіки2. Однак ці дані про польське

населення дуже приблизні через те, що частина поляків боялася заявляти

про свою національну приналежність. Підтвердженням цього є відповідь

поляка - члена Гнівенської сільської ради Тиврівського району який

стверджував, що “його батько завжди видавав себе перед владою за

українця ... поляків переслідували, і зараз майже 90 відсотків бояться

визнати себе поляками через острах, що у випадку приходу іншої влади

вони будуть зазнавати гноблення”.

 

Великою перешкодою в обліку польського населення також була плутанина з

поняттями “поляк” і “католик”, наявність так званих

“українців-католиків”. У Проскурівському окрузі Старосинявський

райвиконком у 1924 р. показав 20 поляків і 2006 українців-католиків, а в

1925 р. -2325 поляків, Фельштинський райвиконком відповідно - 17 і 5893

чоловік. Причому критерій визначення національності по районах був

найрізноманітніший. Так, Ярмолинецький райвиконком вважав поляками лише

уродженців Польщі, Бахматовецький райвиконком - осіб, які не володіли

українською мовою, Фельштинський райвиконком спирався на самовизнання

громадян.

 

Поряд з цим частина переписувачів вважала, що в Україні проживають лише

українці. Більшість виконкомів Кам’янецького округу вважала, що у них

поляків немає. Підтвердженням цього є інформація Віньковецького

райвиконкому за 1924 р. У ній наводиться цифра 3716 поляків, які

проживають в районі і володіють своєю рідною мовою, але вже через

півроку (січень 1925 р.) райвиконком повідомляє, що в районі немає

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ