UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФункціональність релігії (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3804
Скачало495
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

кий і Микола Мирський у своїх проповідях закликали

віруючих подавати милостиню злиденним людям. В часи середньовіччя

милосердя розглядалось не як прояв справедливості, а як здатність любити

ближнього свого, що є святим обов’язком кожного християнина.

 

При цьому потрібно виходити з того, що, як пише А. Раушер, “чітке

уявлення про біблійні погляди на матеріальні земні блага можна отримати

лише в тому випадку, коли виходимо із свідчень про бідність і

багатство”2. Як відомо, Старий і Новий заповіти виходять з права

володіння людьми приватною власністю. Про це свідчить, зокрема, сьома

заповідь, котра стверджує: “не вкради”. Ця заповідь не підлягає

обговоренню чи тлумаченню, оскільки носить форму категоричного

імперативу. Вона розповсюджується не лише на предмети споживання, але й

на всі блага, які підпадають під категорію власності. Але при цьому слід

пам’ятати, що для християнства все створене належить Богу. Як писав в

“Сумі теології” Фома Аквінський, “тільки Бог господар всіх речей”. Тому

людина не може бути вихідним власником, а лише управлінцем, опікуном

довірених йому речових благ. Виходячи з цього, людина не має права

розпоряджатися благами, виходячи тільки зі своїх потреб. Навпаки, вона

повинна відноситись до них з особливою відповідальністю. Через те

“набагато важливіше питання про багатство було те, як багач

розпоряджається своєю власністю, чи поступає він праведно і милосердно,

ділячись своїм багатством з бідними”3. Тому для християнина є

виправданим поділ на багатих і бідних. Питання тільки в тому, як багата

людина розпоряджається своєю власністю, чи вчиняє милосердно, чи

ділиться з нужденними і бідними. В цьому плані потрібно пам’ятати і те,

що в християнському розумінні суспільство є колективом, який не керує

долями людей, а символізує взаємопідтримку взаємодопомогу громадян. Саме

тому християнин повинен нести відповідальність за створення таких умов

життя людей, які відзначались би духом справедливості і солідарності.

 

Виходячи з таких методологічних засад, церква завжди намагалась

проводити доброчинну діяльність. Наприклад, у Візантії вона

організовувала богодільні, лікарні, надавала матеріальну допомогу

сиротам, жебракам, вдовам. При цьому, робилося це не тільки за рахунок

церковних коштів, а й державних.

 

Прийняття Київською Руссю християнства сприяло розвитку благодійності на

землях східних слов’ян. Цьому слугувало і те, що князь Володимир Великий

офіційно зобов’язав духовенство займатись опікою старих, убогих та

хворих. Матеріальною основою для цього слугувало виділення десятини на

утримання церков, монастирів, богоділень і лікарень. Як свідчить

історія, протягом багатьох століть церкви і монастирі були центрами

соціальної допомоги для такої категорії людей. Недаремно, французький

історик Шерер зауважив, що “...у Малоросії у кожній церкві без винятку,

є лікарня або лазарет, де люди, справді бідні і нездатні себе

забезпечити, доглянуті коштом церкви, залежно від її прибутків”.

 

В Російській імперії благодійність, залишаючись релігійним обов’язком,

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ